Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 60 днів тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Ни с кем не подружилась в группе и заработала статус «серой мыши»
«И вот, поступив на 3 курс, я поняла, что у меня нету вообще друзей в группе, всё разбиты по группам, а я заработала статус «странной» и есть несколько ребят, которые, так же как и я, приняли такой статус (одна девушка, которая появляется раз в полгода, один парень просто задрот и ни с кем не общается, и одна девушка, которая много говорит о религии(она и в правду странная) ). Вот собственно компания этих ребят, которые ни с кем не общаются.»;
Дуже цікаво, що Вас це не хвилювало до 3 курсу. Скажіть, будь ласка, що змінилося за цей період?
Дуже цікаво, що Вас це не хвилювало до 3 курсу. Скажіть, будь ласка, що змінилося за цей період?
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 15:28:59
Один и тот же сон
Доброго дня, Міла.
Сни - це відображення наших несвідомих переживань, придушених емоцій, щоденного досвіду.
Скажіть, будь ласка, коли і як померла Ваша бабуся? Які у Вас стосунки із мамою? Чи сталися з Вами, за ці пів року, якісь стресові події або кардинальні зміни? Коли найчастіше сниться цей сон (які події відбувалися вдень)?
Сни - це відображення наших несвідомих переживань, придушених емоцій, щоденного досвіду.
Скажіть, будь ласка, коли і як померла Ваша бабуся? Які у Вас стосунки із мамою? Чи сталися з Вами, за ці пів року, якісь стресові події або кардинальні зміни? Коли найчастіше сниться цей сон (які події відбувалися вдень)?
Влюбилась как быть
Доброго дня, Monika.
Погоджуюся з колегами, Ви зараз переживаєте надзвичайне почуття, проте дуже шкода, що хлопець навіть не підозрює, на скільки він щасливий, що у нього є людина, яка його кохає.
«Я очень хочу ему помочь,поддержать и дать ему понять,что если его бросили когда-то,это не повод думать,что все девушки плохие и чтобы он понял,что рядом с ним есть я Которая всегда помогает ему Я даже помогаю ему с учёбой »;
Як саме Ви можете його психологічно підтримати, у Вас є ідеї? Ви вже допомагаєте йому із навчанням і це супер, проте було б дуже добре, якби Ви почали спілкуватися з ним і на інші теми.
«может его чувства поранили и теперь он хочет побыть в одиночестве и не общаться с девушками »;
Ми можемо лише будувати гіпотези, проте не дізнаємося, що з ним відбувається, поки не запитаємо його прямо.
«Но боюсь,что если я ему признаюсь,он станет избегать меня»;
Перед тим, як відкрити свої почуття, я б рекомендувала Вам відкрито сказати йому про це Ваше хвилювання. Якщо після того, як Ви відкрили свої почуття він почне Вас уникати, то це означає, що це не Ваша людина і Вам не варто витрачати на нього свій час, а шукати іншу людину (так, буде боляче, проте це звична реакція, яку потрібно перепрожити, заручившись підтримкою найближчих). Перш за все, Ви робите це для себе.
«Не давно только начала писать ему в интернете,но я поняла,что я не должна навязываться»;
Чому Ви вирішили, що переписка в інтернеті - це нав'язування? Звідки у Вас така установка? Ви маєте право ініціювати спілкування, водночас, якщо людині буде забагато ініціативи, то вона Вам про це сама скаже. Так і відбувається взаємодія.
Також скажіть, будь ласка, що Вам подобається у цьому хлопцеві?
Погоджуюся з колегами, Ви зараз переживаєте надзвичайне почуття, проте дуже шкода, що хлопець навіть не підозрює, на скільки він щасливий, що у нього є людина, яка його кохає.
«Я очень хочу ему помочь,поддержать и дать ему понять,что если его бросили когда-то,это не повод думать,что все девушки плохие и чтобы он понял,что рядом с ним есть я Которая всегда помогает ему Я даже помогаю ему с учёбой »;
Як саме Ви можете його психологічно підтримати, у Вас є ідеї? Ви вже допомагаєте йому із навчанням і це супер, проте було б дуже добре, якби Ви почали спілкуватися з ним і на інші теми.
«может его чувства поранили и теперь он хочет побыть в одиночестве и не общаться с девушками »;
Ми можемо лише будувати гіпотези, проте не дізнаємося, що з ним відбувається, поки не запитаємо його прямо.
«Но боюсь,что если я ему признаюсь,он станет избегать меня»;
Перед тим, як відкрити свої почуття, я б рекомендувала Вам відкрито сказати йому про це Ваше хвилювання. Якщо після того, як Ви відкрили свої почуття він почне Вас уникати, то це означає, що це не Ваша людина і Вам не варто витрачати на нього свій час, а шукати іншу людину (так, буде боляче, проте це звична реакція, яку потрібно перепрожити, заручившись підтримкою найближчих). Перш за все, Ви робите це для себе.
«Не давно только начала писать ему в интернете,но я поняла,что я не должна навязываться»;
Чому Ви вирішили, що переписка в інтернеті - це нав'язування? Звідки у Вас така установка? Ви маєте право ініціювати спілкування, водночас, якщо людині буде забагато ініціативи, то вона Вам про це сама скаже. Так і відбувається взаємодія.
Також скажіть, будь ласка, що Вам подобається у цьому хлопцеві?
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 15:18:40
Это унижение?
Доброго дня, Олена.
«Ссоримся часто и по моей вине, я резкая в своих высказываниях, не люблю готовить, а он не особо любит разделять обязанности по дому. »;
Перш за все, запам'ятайте, що у виникненні крнфліктів завжди відповідальні двоє партнерів. Зазвичай причиною сварок у подружжя є невміння конструктивно вирішувати конфлікти, невисловлені переживання, незадоволення потреб (про які Ви не говорите), накопичені образи, невміння конструктивно висловити свою точку зору, дуже міцні або навпаки, дуже прозорі особистісні межі.
« На днях отвёз меня к родителям,и не звонил 5 дней. На 6й позвонил спросить выветрились ли я,подумала о своем поведении.если да,то он и заберёт меня обратно.Так вот, я чувствую что он этим унижает меня. Это унижение или способ поставить на место?! »;
Припускаю, що це його спосіб вирішення конфлікту, який, на жаль, є не ефективним. Таке відчуття, що він уникає обговорення, щоб зменшити емоційний заряд, тому і відправив Вас до батьків.
«Живём с мужем 3года. Разница в возрасте 10 лет,во многом не сходимся и по-разному смотрим на вещи.»;
Також в психології існує думка, що кожне пожружжя переживає кризи у своєму становленні. Одна з них - це криза 3 років життя: приходить буденність, загострюються конфлікти, а стосунки наче перетворюються на звичку.
Особисто Вас хвилює різниця у віці? За що Ви покохали свого чоловіка? Не буває людей, які мають абсолютно однакові погляди. Припускаю, що у Вас є "точки дотику", адже Ви зараз разом і почали будувати стосунки.
Що я б Вам рекомендувала: скажіть своєму чоловікові, що Ви дуже цінуєте Ваші стосунки. Останнім часом Ви помітили, що у Вас виникають труднощі у спілкуванні. Так, як Ви його кохаєте, Ви хотіли б попрацювати над цією проблемою. Проте стосунки - це завжди співпраця. Ви готові взяти свої 50 % відповідальності і піти до сімейного психолога. Водночас, запитайте його, чи готовий він Вас підтримати у цьому поцесі і взяти свої 50 % відповідальності, пішовши разом із Вами до сімейного психолога.
«Ссоримся часто и по моей вине, я резкая в своих высказываниях, не люблю готовить, а он не особо любит разделять обязанности по дому. »;
Перш за все, запам'ятайте, що у виникненні крнфліктів завжди відповідальні двоє партнерів. Зазвичай причиною сварок у подружжя є невміння конструктивно вирішувати конфлікти, невисловлені переживання, незадоволення потреб (про які Ви не говорите), накопичені образи, невміння конструктивно висловити свою точку зору, дуже міцні або навпаки, дуже прозорі особистісні межі.
« На днях отвёз меня к родителям,и не звонил 5 дней. На 6й позвонил спросить выветрились ли я,подумала о своем поведении.если да,то он и заберёт меня обратно.Так вот, я чувствую что он этим унижает меня. Это унижение или способ поставить на место?! »;
Припускаю, що це його спосіб вирішення конфлікту, який, на жаль, є не ефективним. Таке відчуття, що він уникає обговорення, щоб зменшити емоційний заряд, тому і відправив Вас до батьків.
«Живём с мужем 3года. Разница в возрасте 10 лет,во многом не сходимся и по-разному смотрим на вещи.»;
Також в психології існує думка, що кожне пожружжя переживає кризи у своєму становленні. Одна з них - це криза 3 років життя: приходить буденність, загострюються конфлікти, а стосунки наче перетворюються на звичку.
Особисто Вас хвилює різниця у віці? За що Ви покохали свого чоловіка? Не буває людей, які мають абсолютно однакові погляди. Припускаю, що у Вас є "точки дотику", адже Ви зараз разом і почали будувати стосунки.
Що я б Вам рекомендувала: скажіть своєму чоловікові, що Ви дуже цінуєте Ваші стосунки. Останнім часом Ви помітили, що у Вас виникають труднощі у спілкуванні. Так, як Ви його кохаєте, Ви хотіли б попрацювати над цією проблемою. Проте стосунки - це завжди співпраця. Ви готові взяти свої 50 % відповідальності і піти до сімейного психолога. Водночас, запитайте його, чи готовий він Вас підтримати у цьому поцесі і взяти свої 50 % відповідальності, пішовши разом із Вами до сімейного психолога.
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 15:05:54
Потеря интереса к жизни
«Та все ж сподівалася її подолати самотужки, але бачу, що не виходить.»;
Якщо Ви вже бачите, що у Вас не виходить, то зверніться до психолога на індивідуальне консультування, адже для цього вони й існують. Це як зламати ногу - Ви можете самостійно накласти шину, можливо вона і зростеться, проте не факт, що рівно і безболісно. А якщо Ви підете до травматолога - то ймовірність набагато вища.
«Проте так склалося, що на кожному новому місці я починала з нуля. Вимальовується така ситуація, ніби у мене є досвід роботи, та у різних сферах... Але особисто для мене найгірше те, що я не до кінця розумію де б я хотіла себе реалізувати і як це можна з'ясувати... »;
Припускаю, що Ваша проблема полягає у тому, що Ви не знаєте, чого саме хочете. Можливо на вибір Вашої професії вплинули батьки (це часта практика), проте Ви не отримуєте від неї задоволення, тому емоційно вигораєте на роботі. Вам потрібно, перш за все, краще пізнати себе (а психолог Вам допоможе у цьому).
«Друзів у мене мало. Завжди так було, бо я доволі закрита людина. Але зараз у них всіх сім'ї, власні проблеми і мені не завжди хочеться напружувати їх ще своїми; та іноді ми не розуміємо один одного. Хоча я вважаю, що це нормально, бо ми різні люди. »;
Помітно, що у Вас також проблеми і у соціальній сфері. Звісно, що бувають такі моменти, коли люди не розуміють один одного, проте спілкування і визнання - це базова потреба будь-якої людини, якщо її не задовільняти, то ми впадаємо у депресію.
«Щодо особистого життя, то я зараз самотня.»;
Якщо у Вас труднощі у соціальній сфері то це, відповідно, переходить і на особисту сферу.
«Про онлайн курси я теж думала, але у мене зараз якийсь стан, що я не можу змусити себе щось робити навіть те, що мені подобається. »;
Якщо Вам не хочеться, то і не потрібно себе змушувати. Треба детальніше проаналізувати Ваш стан із спеціалістом та отримати психологічну підтримку (адже Ви не отримуєте її достатньо від близьких і друзів). Звісно, що Ви не можете, бо у Вас немає внутрішнього ресурсу, який ми маємо постійно поповнювати.
«Не знаю, чи це важливо, але десь років зо три тому у мене з'явилося бажання написати книгу (чисто для себе). Хотілося дізнатися чи вистачитть у мене сил написати щось з адекватним сюжетом. »;
Це дуже класне бажання і я Вас у цьому підтримую, проте шкода, що Ви настільки емоційно вигоріли, що у Вас не вистачає сил на Ваші інтереси. Скажіть, будь ласка, ким Ви хотіли стати в дитинстві або після закінчення школи?
«Ще щодо змінити життя. Я не впевнена чи це також важливо, але у нас в сім'ї завжди панувала філософія, що жити потрібно так як виходить. І моє бажання їй не зовсім зрозуміле. »;
Це виключно установка Ваших батьків, яку Ви несвідомо взяли від них і яка зараз впливає на Ваше життя. Жити потрібно так, як Ви цього хочете. А "жити як виходить" - це пасивна позиція, коли людина не бере відповідальність за своє благополуччя. А чому Вам так важлива підтримка батьків, Ви ж доросла людина?
«можливість хоча б орендувати окреме житло і не жити з батьками (я вже не кажу про те, щоби купити)»;
Припускаю, що спільне проживання з батьками заважає Вам емоційно сепаруватися від них і почати своє Власне життя (крім цього, їхні негативні життєві установки впливають на Ваше життя). Скажіть, будь ласка, що Вам досі заважало перїхати? Ви не маєте фінансової можливості орендувати житло? Ви розглядали варіант жити із дівчиною-сусідкою чи в гуртожитку?
«Дійсно маю великий страх перед новими починаннями, весь час думаю, що в мене не вийде, що я не достатньо розумна, впевнена, настирлива. »;
Вам також обов'язково необхідно попрацювати над самоцінністю і самооцінкою. Ви писали, що завжди були закритою людиною, тому Вам важко спілкуватися з іншими. Можливо Ваша проблема закритості в тому, що Ви не приймаєте себе, тому і не даєте можливості побачити Вас справжньою іншим. Або ж, додатково, у Вас є негативний досвід спілкування з минулого.
«та просто хочеться побути наодинці із собою, проаналізувати все, та у мене, зараз доволі складна сімейна ситуація (розписувати тут не хочеться) і я прото не знаю як це реалізувати... »;
Складна сімейна ситуація також 100 % вплинула на Ваш стан. Крім цього, Ви живете в одній квартирі із батьками і Вам немає де побути наодинці (особливо під час карантину).
«Я втому відчуваю вже, мабуть, десь останній рік.»;
Можливо у Вас за цей рік сталися ще якісь кардинальні зміни або стресові ситуації?
«Та якось і звершення всілякі у мене в сім'ї не заохочуються. Не скажу, що мене ніхто не підтримує. Швидше за все не розуміють, бо молодість моїх батьків припала на буремні 90-ті, тому вони все сприймають по-іншому. Якось так... »;
Ви говорите, що хтось Вас підтримує, проте батьки Вас не заохочують. Розкажіть детальніше, якого б заохоченя Ви хотіли від батьків та хто Вас підтримує.
Якщо Ви вже бачите, що у Вас не виходить, то зверніться до психолога на індивідуальне консультування, адже для цього вони й існують. Це як зламати ногу - Ви можете самостійно накласти шину, можливо вона і зростеться, проте не факт, що рівно і безболісно. А якщо Ви підете до травматолога - то ймовірність набагато вища.
«Проте так склалося, що на кожному новому місці я починала з нуля. Вимальовується така ситуація, ніби у мене є досвід роботи, та у різних сферах... Але особисто для мене найгірше те, що я не до кінця розумію де б я хотіла себе реалізувати і як це можна з'ясувати... »;
Припускаю, що Ваша проблема полягає у тому, що Ви не знаєте, чого саме хочете. Можливо на вибір Вашої професії вплинули батьки (це часта практика), проте Ви не отримуєте від неї задоволення, тому емоційно вигораєте на роботі. Вам потрібно, перш за все, краще пізнати себе (а психолог Вам допоможе у цьому).
«Друзів у мене мало. Завжди так було, бо я доволі закрита людина. Але зараз у них всіх сім'ї, власні проблеми і мені не завжди хочеться напружувати їх ще своїми; та іноді ми не розуміємо один одного. Хоча я вважаю, що це нормально, бо ми різні люди. »;
Помітно, що у Вас також проблеми і у соціальній сфері. Звісно, що бувають такі моменти, коли люди не розуміють один одного, проте спілкування і визнання - це базова потреба будь-якої людини, якщо її не задовільняти, то ми впадаємо у депресію.
«Щодо особистого життя, то я зараз самотня.»;
Якщо у Вас труднощі у соціальній сфері то це, відповідно, переходить і на особисту сферу.
«Про онлайн курси я теж думала, але у мене зараз якийсь стан, що я не можу змусити себе щось робити навіть те, що мені подобається. »;
Якщо Вам не хочеться, то і не потрібно себе змушувати. Треба детальніше проаналізувати Ваш стан із спеціалістом та отримати психологічну підтримку (адже Ви не отримуєте її достатньо від близьких і друзів). Звісно, що Ви не можете, бо у Вас немає внутрішнього ресурсу, який ми маємо постійно поповнювати.
«Не знаю, чи це важливо, але десь років зо три тому у мене з'явилося бажання написати книгу (чисто для себе). Хотілося дізнатися чи вистачитть у мене сил написати щось з адекватним сюжетом. »;
Це дуже класне бажання і я Вас у цьому підтримую, проте шкода, що Ви настільки емоційно вигоріли, що у Вас не вистачає сил на Ваші інтереси. Скажіть, будь ласка, ким Ви хотіли стати в дитинстві або після закінчення школи?
«Ще щодо змінити життя. Я не впевнена чи це також важливо, але у нас в сім'ї завжди панувала філософія, що жити потрібно так як виходить. І моє бажання їй не зовсім зрозуміле. »;
Це виключно установка Ваших батьків, яку Ви несвідомо взяли від них і яка зараз впливає на Ваше життя. Жити потрібно так, як Ви цього хочете. А "жити як виходить" - це пасивна позиція, коли людина не бере відповідальність за своє благополуччя. А чому Вам так важлива підтримка батьків, Ви ж доросла людина?
«можливість хоча б орендувати окреме житло і не жити з батьками (я вже не кажу про те, щоби купити)»;
Припускаю, що спільне проживання з батьками заважає Вам емоційно сепаруватися від них і почати своє Власне життя (крім цього, їхні негативні життєві установки впливають на Ваше життя). Скажіть, будь ласка, що Вам досі заважало перїхати? Ви не маєте фінансової можливості орендувати житло? Ви розглядали варіант жити із дівчиною-сусідкою чи в гуртожитку?
«Дійсно маю великий страх перед новими починаннями, весь час думаю, що в мене не вийде, що я не достатньо розумна, впевнена, настирлива. »;
Вам також обов'язково необхідно попрацювати над самоцінністю і самооцінкою. Ви писали, що завжди були закритою людиною, тому Вам важко спілкуватися з іншими. Можливо Ваша проблема закритості в тому, що Ви не приймаєте себе, тому і не даєте можливості побачити Вас справжньою іншим. Або ж, додатково, у Вас є негативний досвід спілкування з минулого.
«та просто хочеться побути наодинці із собою, проаналізувати все, та у мене, зараз доволі складна сімейна ситуація (розписувати тут не хочеться) і я прото не знаю як це реалізувати... »;
Складна сімейна ситуація також 100 % вплинула на Ваш стан. Крім цього, Ви живете в одній квартирі із батьками і Вам немає де побути наодинці (особливо під час карантину).
«Я втому відчуваю вже, мабуть, десь останній рік.»;
Можливо у Вас за цей рік сталися ще якісь кардинальні зміни або стресові ситуації?
«Та якось і звершення всілякі у мене в сім'ї не заохочуються. Не скажу, що мене ніхто не підтримує. Швидше за все не розуміють, бо молодість моїх батьків припала на буремні 90-ті, тому вони все сприймають по-іншому. Якось так... »;
Ви говорите, що хтось Вас підтримує, проте батьки Вас не заохочують. Розкажіть детальніше, якого б заохоченя Ви хотіли від батьків та хто Вас підтримує.
Отношения
Доброго вечора, Kim-olenka.
Якщо Ви наступаєте на одні і ті ж самі граблі, тоді необхідно проаналізувати, чому це відбувається, адже лише Ви є відповідальною за свою поведінку (Ви бачите граблі і Ви на них наступаєте). Ви написали, що Вам подобається страждати, можливо це якийсь Ваший несвідомий сценарій життя і установки від Ваших батьків.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, про ці "граблі" та про Ваші стосунки з батьками, Ваше дитинство.
Якщо Ви наступаєте на одні і ті ж самі граблі, тоді необхідно проаналізувати, чому це відбувається, адже лише Ви є відповідальною за свою поведінку (Ви бачите граблі і Ви на них наступаєте). Ви написали, що Вам подобається страждати, можливо це якийсь Ваший несвідомий сценарій життя і установки від Ваших батьків.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, про ці "граблі" та про Ваші стосунки з батьками, Ваше дитинство.
Ответ отредактирован автором 04-05-2020 17:49:25
Запутался
Доброго дня, cherepovec.
«Я очень плохо сплю, у меня случаются истерики, за которые я себя корю и стыжу, я же взрослый человек и никаких экстраординарных обстоятельств у меня не произошло, меня одолевают параноидальные мысли, что все мои друзья со мной из вежливости, хотя я знаю, что это не так....Мои проблемы не являются исключительными»;
Помітно, як Ви не приймаєте себе та як Ви знецінюєте важливість Ваших проблем. Якщо Вам психологічно важко і у Вас є труднощі - це вже проблема. Ви цінний, тому візьміть відповідальність за своє психологічне благополуччя (Ви вже взяли частину, адже написали сюди - Ви молодець; тепер необхідно попрацювати з проблемами).
«В начале года я потерял очень близкого для себя человека, можно сказать, родителя. Это случилось неожиданно. С тех пор, мне кажется, что я начал замыкаться в себе, язвить и прочее...»;
Втрата важливої для Вас людини - це завжди травма, яку потрібно перепрожити повністю. Людина проходить такі стадії кривої втрати: заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Якщо Ви несвідомо "заблокували" якусь із стадій, не вивільнили всі свої переживання, то це буде Вас турбувати в майбутньому. Можливо Ваш гнів - є рекетним почуттям, яке приховує Ваш смуток (який Ви несвідомо блокуєте), або ж Ви виражаєте свій гнів на інших тому, що Ви не змогли його виразити на людину, яку Ви втратили. "Відхід у себе" - це стандартний захиний механізм психіки, щоб не відчувати психологічного болю (який треба не блокувати, а безпечно перепрожити).
«У меня есть близкие люди, которые бы хотели мне помочь, но я понимаю, что они не могут этого сделать, у них, как минимум, нет такого эмоционального опыта и они просто не знают, что сказать.»;
А Ви впевнені, що вони "не можуть Вам допомогти"? Мені здається, якби Ви пояснили їм, чого саме Ви потребуєте, вони б погодилися (наприклад, у ситуації втрати, добре обговорювати її з іншими). Можливо у Вас просто є несвідома установка "Будь сильним" і Ви не хочете показувати свої рани?
« 3 года я живу с чувствами к одной единственной девушке, с которой мы расстались. Я уже и разбил свои розовые очки по поводу её личности, и пытался завести новый роман, но все бестолку, мне хочется быть только с ней. Она мне прямо сказала, что больше не любит меня и я ей не нужен, я это понимаю и отпустил её, но чувства никуда не делись. Они не притупляются, они не исчезают, а только мучают меня своей бесплодностью и иррациональностью. »;
Припускаю, що Ви не можете емоційно відпустити дівчину тому, що у Вас з нею созалежні стосунки + Ви, знову ж таки, не перепрожили і цю втрату. Так, ці думки ірраціональні, адже проблема лежить не на рівні розуму, а на рівні емоційної сфери (тому і пропрацьовується вона відповідно). Можливо ця дівчина була єдиним джерелом, від якого Ви отримували підтримку і любов, або вона Вас підтримала у скрутній ситуації, коли ніхто не підтримав. Можливо свою роль відіграли і попередні стосунки.
Які у Вас стосунки із батьками (корінь побудови созалежних моделей поведінки зазвичай лежить у дитячо-батьківських стосунках)?
Таким чином, у Вас багатокомплексна проблема, яку потрібно аналізувати шар за шаром і, відповідно пропрацьовувати із психологом-психотерапевтом індивідуально (зараз багато спеціалістів консультує онлайн, тому карантин - не проблема, головне - бажання). Існують такі проблеми, які ми навіть не можемо обговорити із близькими і друзями - для цього й існує психолог. В режимі переписки, на жаль, це зробити неможливо.
«Я очень плохо сплю, у меня случаются истерики, за которые я себя корю и стыжу, я же взрослый человек и никаких экстраординарных обстоятельств у меня не произошло, меня одолевают параноидальные мысли, что все мои друзья со мной из вежливости, хотя я знаю, что это не так....Мои проблемы не являются исключительными»;
Помітно, як Ви не приймаєте себе та як Ви знецінюєте важливість Ваших проблем. Якщо Вам психологічно важко і у Вас є труднощі - це вже проблема. Ви цінний, тому візьміть відповідальність за своє психологічне благополуччя (Ви вже взяли частину, адже написали сюди - Ви молодець; тепер необхідно попрацювати з проблемами).
«В начале года я потерял очень близкого для себя человека, можно сказать, родителя. Это случилось неожиданно. С тех пор, мне кажется, что я начал замыкаться в себе, язвить и прочее...»;
Втрата важливої для Вас людини - це завжди травма, яку потрібно перепрожити повністю. Людина проходить такі стадії кривої втрати: заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Якщо Ви несвідомо "заблокували" якусь із стадій, не вивільнили всі свої переживання, то це буде Вас турбувати в майбутньому. Можливо Ваш гнів - є рекетним почуттям, яке приховує Ваш смуток (який Ви несвідомо блокуєте), або ж Ви виражаєте свій гнів на інших тому, що Ви не змогли його виразити на людину, яку Ви втратили. "Відхід у себе" - це стандартний захиний механізм психіки, щоб не відчувати психологічного болю (який треба не блокувати, а безпечно перепрожити).
«У меня есть близкие люди, которые бы хотели мне помочь, но я понимаю, что они не могут этого сделать, у них, как минимум, нет такого эмоционального опыта и они просто не знают, что сказать.»;
А Ви впевнені, що вони "не можуть Вам допомогти"? Мені здається, якби Ви пояснили їм, чого саме Ви потребуєте, вони б погодилися (наприклад, у ситуації втрати, добре обговорювати її з іншими). Можливо у Вас просто є несвідома установка "Будь сильним" і Ви не хочете показувати свої рани?
« 3 года я живу с чувствами к одной единственной девушке, с которой мы расстались. Я уже и разбил свои розовые очки по поводу её личности, и пытался завести новый роман, но все бестолку, мне хочется быть только с ней. Она мне прямо сказала, что больше не любит меня и я ей не нужен, я это понимаю и отпустил её, но чувства никуда не делись. Они не притупляются, они не исчезают, а только мучают меня своей бесплодностью и иррациональностью. »;
Припускаю, що Ви не можете емоційно відпустити дівчину тому, що у Вас з нею созалежні стосунки + Ви, знову ж таки, не перепрожили і цю втрату. Так, ці думки ірраціональні, адже проблема лежить не на рівні розуму, а на рівні емоційної сфери (тому і пропрацьовується вона відповідно). Можливо ця дівчина була єдиним джерелом, від якого Ви отримували підтримку і любов, або вона Вас підтримала у скрутній ситуації, коли ніхто не підтримав. Можливо свою роль відіграли і попередні стосунки.
Які у Вас стосунки із батьками (корінь побудови созалежних моделей поведінки зазвичай лежить у дитячо-батьківських стосунках)?
Таким чином, у Вас багатокомплексна проблема, яку потрібно аналізувати шар за шаром і, відповідно пропрацьовувати із психологом-психотерапевтом індивідуально (зараз багато спеціалістів консультує онлайн, тому карантин - не проблема, головне - бажання). Існують такі проблеми, які ми навіть не можемо обговорити із близькими і друзями - для цього й існує психолог. В режимі переписки, на жаль, це зробити неможливо.
Ответ отредактирован автором 04-05-2020 17:41:46
Потеря интереса к жизни
Доброго дня, Марина.
«Впервые я начала это чувствовать накануне своего 29 дня рождения. Я прекрасно понимаю, что грядущие 30 лет не конец жизни, но почему-то тогда задумалась о том, чего я достигла и список достижений был не очень... »;
Дуже часто ми починаємо переосмислювати своє життя, цінності, плани у 30 років - це нормативна вікова криза. А чого ж Ви досягли із цього списку?
«Честно признаюсь уровень притязаний у меня всегда был высок, но вот реализация планов всегда хромала из-за моего мягкого характера и некой боязливости. »;
Можливо проблема у тому, що Ви ставите собі надто високі цілі, або не ділите їх на підцілі? Що саме було у тому списку, невиконання яких пунктів Вас найбільше фруструє?
«Иногда саму себя стукнуть хочется( »;
Ні в якому разі "себе стукати" не потрібно, себе необхідно цінувати та постійно пізнавати - а це робота, що потребує дисципліни і допомоги спеціаліста.
«Кажется; что много шансов упустила, время уже не вернуть.»;
Ніколи не пізно щось почати знову - головне бажання. Ви творець свого життя і щастя, тому лише Ви є відповідальною за своє психологічне благополуччя.
«Постоянно боюсь, что может произойти что-то плохое...»;
Що саме може статися? Коли у Вас найчастіше виникають такі думки? Чи відбувалися з Вами, за цей час, якісь кардинальні зміни чи стресові події?
«Просыпаюсь утром и думаю, что меня ждет очередной день на надоевшей работе, вечером- поход в магазин, поесть и спать; и снова по кругу. »;
Вам не подобається Ваша робота? Яку роботу Ви б хотіли? Чи є у Вас люди, які б могли Вас зараз підтримати (батьки, друзі, хлопець)? Іноді незадоволеність у якихось сферах життя може викликати депресію та "тягнути" за собою проблеми у інших сферах.
«Мне всегда нравилось учится, узнавать что-то новое. Но сейчас финансы не позволяют пойти хотя бы на какие-нибудь курсы; да еще и карантин сверху... »;
Ви розглядали варіант безкоштовних онлайн курсів? Зараз багато освітніх платформ, у зв'язку із карантином, відкрило безкоштовний доступ. Крім цього, є безліч відеоуроків на ютубі.
«Но все равно смириться с той жизнь, что у меня есть не получается. »;
А навіщо "миритися", якщо Ви її здатні змінити?
«Впервые я начала это чувствовать накануне своего 29 дня рождения. Я прекрасно понимаю, что грядущие 30 лет не конец жизни, но почему-то тогда задумалась о том, чего я достигла и список достижений был не очень... »;
Дуже часто ми починаємо переосмислювати своє життя, цінності, плани у 30 років - це нормативна вікова криза. А чого ж Ви досягли із цього списку?
«Честно признаюсь уровень притязаний у меня всегда был высок, но вот реализация планов всегда хромала из-за моего мягкого характера и некой боязливости. »;
Можливо проблема у тому, що Ви ставите собі надто високі цілі, або не ділите їх на підцілі? Що саме було у тому списку, невиконання яких пунктів Вас найбільше фруструє?
«Иногда саму себя стукнуть хочется( »;
Ні в якому разі "себе стукати" не потрібно, себе необхідно цінувати та постійно пізнавати - а це робота, що потребує дисципліни і допомоги спеціаліста.
«Кажется; что много шансов упустила, время уже не вернуть.»;
Ніколи не пізно щось почати знову - головне бажання. Ви творець свого життя і щастя, тому лише Ви є відповідальною за своє психологічне благополуччя.
«Постоянно боюсь, что может произойти что-то плохое...»;
Що саме може статися? Коли у Вас найчастіше виникають такі думки? Чи відбувалися з Вами, за цей час, якісь кардинальні зміни чи стресові події?
«Просыпаюсь утром и думаю, что меня ждет очередной день на надоевшей работе, вечером- поход в магазин, поесть и спать; и снова по кругу. »;
Вам не подобається Ваша робота? Яку роботу Ви б хотіли? Чи є у Вас люди, які б могли Вас зараз підтримати (батьки, друзі, хлопець)? Іноді незадоволеність у якихось сферах життя може викликати депресію та "тягнути" за собою проблеми у інших сферах.
«Мне всегда нравилось учится, узнавать что-то новое. Но сейчас финансы не позволяют пойти хотя бы на какие-нибудь курсы; да еще и карантин сверху... »;
Ви розглядали варіант безкоштовних онлайн курсів? Зараз багато освітніх платформ, у зв'язку із карантином, відкрило безкоштовний доступ. Крім цього, є безліч відеоуроків на ютубі.
«Но все равно смириться с той жизнь, что у меня есть не получается. »;
А навіщо "миритися", якщо Ви її здатні змінити?
Ответ отредактирован автором 04-05-2020 17:14:37
Я даже не знаю
«живу 1 помощь помочь понять чего я хочу от себя по поводу наркотиков это легкие наркотики типа фена и срок употребления не больше 5 дней так что не вижу смысла в диспансере »;
Насправді, Ви чомусь прийшли до наркотиків як до копінг-стратегії, тому із цією ситуацією необхідно працювати комплексно: соціально-психологічний компонент - психолог-психотерапевт (самопізнання, аналіз, чому Ви обрали саме цю стратегію, пропрацювання дитячих травм, побудова цілей у Вашому житті тощо) + психіатр (зменшити Ваш стресовий стан на біологічному рівні за допомогою спеціального підбору заспокійливих препаратів (до конституції, Вашої ситуації тощо), адже, якщо Ви перестанете вживати легкі наркотики зараз - не факт, що Ви, через деякий час не впадете у депресію та не почнете їх використовувати знову).
Насправді, Ви чомусь прийшли до наркотиків як до копінг-стратегії, тому із цією ситуацією необхідно працювати комплексно: соціально-психологічний компонент - психолог-психотерапевт (самопізнання, аналіз, чому Ви обрали саме цю стратегію, пропрацювання дитячих травм, побудова цілей у Вашому житті тощо) + психіатр (зменшити Ваш стресовий стан на біологічному рівні за допомогою спеціального підбору заспокійливих препаратів (до конституції, Вашої ситуації тощо), адже, якщо Ви перестанете вживати легкі наркотики зараз - не факт, що Ви, через деякий час не впадете у депресію та не почнете їх використовувати знову).
депрессии,суицид
«я разобрался в своих проблемах...понял что тот парень использует других чтобы улучшить свою жизнь и что у него никаких чувств от меня нет и он любит девушек. мне стало легче я наконец понял что происходит я стал жить так как я хочу а не так как хотят другие. »;
Дуже радію, що Вам стало легше і Ви хоч трохи розібралися у своїй проблемі. Водночас, співчуваю, що Ваші почуття виявилися не взаємними.
«понял что пока не доучусь ничего не стоит ожидать. друзей также нет»;
А чому Ви вирішили, що не можете бути щасливим тут і зараз? Що Вам заважає? Ви реєструвалися на форумах для того, щоб знайти нових друзів?
«но он не понимает сколько принес мне страданий он думал о себе. теперь я не могу так жить . я уничтожу его жизнь как он уничтожил мою. пусть он страдает ему не прожить и года .......»;
А що дасть помста особисто Вам? Помста лише руйнує людину, Ви зробите гірше йому, а не собі. Я розумію, що Вам зараз сумно, Ви гніваєтеся і це цілком нормально - не тримайте це в собі, проте виражайте це конструктивно. Напишіть лист цьому хлопцеві, де опишіть всі почуття, переживання, образи та все, що Ви хотіли б йому сказати, проте не можете. Після цього перечитайте лист і порвіть його, викиньте, спаліть. Також виразіть свій гнів, інтенсивно побивши подушку, поки не відчуєте втому (головне - не зашкодьте собі). Вправу можна порвторювати кожного дня 1-2 рази.
Дуже радію, що Вам стало легше і Ви хоч трохи розібралися у своїй проблемі. Водночас, співчуваю, що Ваші почуття виявилися не взаємними.
«понял что пока не доучусь ничего не стоит ожидать. друзей также нет»;
А чому Ви вирішили, що не можете бути щасливим тут і зараз? Що Вам заважає? Ви реєструвалися на форумах для того, щоб знайти нових друзів?
«но он не понимает сколько принес мне страданий он думал о себе. теперь я не могу так жить . я уничтожу его жизнь как он уничтожил мою. пусть он страдает ему не прожить и года .......»;
А що дасть помста особисто Вам? Помста лише руйнує людину, Ви зробите гірше йому, а не собі. Я розумію, що Вам зараз сумно, Ви гніваєтеся і це цілком нормально - не тримайте це в собі, проте виражайте це конструктивно. Напишіть лист цьому хлопцеві, де опишіть всі почуття, переживання, образи та все, що Ви хотіли б йому сказати, проте не можете. Після цього перечитайте лист і порвіть його, викиньте, спаліть. Також виразіть свій гнів, інтенсивно побивши подушку, поки не відчуєте втому (головне - не зашкодьте собі). Вправу можна порвторювати кожного дня 1-2 рази.
Родителям не нравится мой парень
«Спасибо вам большое Оксана и Ольга, вы мне очень помогли и замотивировали! Вы очень правы, Спасибо огромное!! »;
Дуже радію, що змогли Вам допомогти і Вас змотивувати!
Ви молодчинка, удачі, вірю у Вас! :)
Дуже радію, що змогли Вам допомогти і Вас змотивувати!
Ви молодчинка, удачі, вірю у Вас! :)
ненавижу всех и себя
Доброго дня, Софія.
Я бачу, що Вам зараз дуже важко. Коли Ви почали ненавидити себе і всіх та що сталося у Вашому житті за цей період часу?
Які у Вас стосунки з батьками, друзями, однокласниками?
Я бачу, що Вам зараз дуже важко. Коли Ви почали ненавидити себе і всіх та що сталося у Вашому житті за цей період часу?
Які у Вас стосунки з батьками, друзями, однокласниками?
Ситуация кажется безвыходной.
Доброго дня, Net.
Для того, щоб були щасливими діти, перш за все, мають бути щасливими батьки. Скажіть, будь ласка, Ви кохаєте свого чоловіка? Ви думали над розлученням? Якщо так, то що Вам заважає (страх не знайти іншого партнера, страх зробити діттей нещасними і т. д.)?
Можливо всі інші проблеми є наслідком фрустрації у стосунках + їх важко Вам вирішити, адже Ви психологічно виснажилися у цих відносинах.
Для того, щоб були щасливими діти, перш за все, мають бути щасливими батьки. Скажіть, будь ласка, Ви кохаєте свого чоловіка? Ви думали над розлученням? Якщо так, то що Вам заважає (страх не знайти іншого партнера, страх зробити діттей нещасними і т. д.)?
Можливо всі інші проблеми є наслідком фрустрації у стосунках + їх важко Вам вирішити, адже Ви психологічно виснажилися у цих відносинах.
Родителям не нравится мой парень
« Я подрабатываю, могла бы покупать себе еду, возможно и переехать от них
Но я никак не смогу оплатить себе ещё 2 года университета.»;
Для початку, рекомендую Вам переїхати від них - це сприятиме кращій емоційній сепарації.
Щодо університету - я впевнена, що Ваші батьки не позбавлять Вас можливості навчання лише через те, що Ви поїхали до хлопця. Якщо цей варіант і відбудеться, то у Вас завжди є запасний план - кредит, допомога хлопця і т. д. Зараз пандемія і варіант, що Ви поїдете до нього найближчий рік є дуж мізерним (мінус 1 рік навчання). Крім цього, якщо Ви почнете жити окремо від батьків, то вони зможуть менше контролювати Ваше життя і втручатися в нього.
Но я никак не смогу оплатить себе ещё 2 года университета.»;
Для початку, рекомендую Вам переїхати від них - це сприятиме кращій емоційній сепарації.
Щодо університету - я впевнена, що Ваші батьки не позбавлять Вас можливості навчання лише через те, що Ви поїхали до хлопця. Якщо цей варіант і відбудеться, то у Вас завжди є запасний план - кредит, допомога хлопця і т. д. Зараз пандемія і варіант, що Ви поїдете до нього найближчий рік є дуж мізерним (мінус 1 рік навчання). Крім цього, якщо Ви почнете жити окремо від батьків, то вони зможуть менше контролювати Ваше життя і втручатися в нього.
Я даже не знаю
Доброго дня, Данил.
Дуже Вам співчуваю, помітно, скільки у Вас було травм у житті (відторгнення мамою та бабусею, відсутність батька, смерть дідуся, який Вас любив, розлучення з коханою). На жаль, наркотики - це лише самодеструкція, яка проблем не вирішить, а лише створить додаткові, щоб відволіктися від старих (заглушення психологічного болю). Так, як Ви написал сюди на форум, то я бачу, що Ви готові бротися із своєю залежністю та знову почати будувати щасливе життя. Які у вас плани на майбутнє? Скажіть, будь ласка, чи Ви звенрталися в наркодиспансер та до психолога-психотерапевта?Ответ отредактирован автором 04-05-2020 16:10:20
Дуже Вам співчуваю, помітно, скільки у Вас було травм у житті (відторгнення мамою та бабусею, відсутність батька, смерть дідуся, який Вас любив, розлучення з коханою). На жаль, наркотики - це лише самодеструкція, яка проблем не вирішить, а лише створить додаткові, щоб відволіктися від старих (заглушення психологічного болю). Так, як Ви написал сюди на форум, то я бачу, що Ви готові бротися із своєю залежністю та знову почати будувати щасливе життя. Які у вас плани на майбутнє? Скажіть, будь ласка, чи Ви звенрталися в наркодиспансер та до психолога-психотерапевта?Ответ отредактирован автором 04-05-2020 16:10:20
Ответ отредактирован автором 04-05-2020 16:11:01
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
