Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 91 день тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Потеря интереса к жизни
«Не заперечую, коли виступала до університету сама не була впевнена у своєму виборі, проте в процесі навчання мені майбутня спеціальність навіть сподобалася.»;
Ура! Тобто Ви б хотіли, у перспективі, працювати за спеціальністю?
«Тоді,як я думаю, у мене була моя якась перша велика криза, бо я не розуміла навіщо я вчилася, якщо мене беруть на ті посади, де можуть працювати колишні школярі (І я з такими реально працювала). Врешті-решт, після купи спроб і помилок я влаштувалася працювати за суміжною з моїм фахом професією в державній установі. »;
Дуже часто люди, після завершення ЗВО, починають переживати кизу, адже майже все життя вони вчмилися і тут, раптом, їм необхідно почати працювати - це цілком нормально. Ви велика молодчинка, що змогли знайти суміжну роботу і набратися досвіду (аж 3 роки). Проте скажіть, будь ласка, чому Ви терпіли аж 3 роки такий поганий колектив, чому не пішли одразу після 1 року? Що Вас нарешті підштовхнуло звільнитися на 3 році роботи?
« Там з самого початку були свої проблеми, але морально-психологічний клімат був більш сприятливий, заробітна плата вища, хоча робота мені не дуже подобалася. Для мене це був тимчасовий варіант в той момент... І цей тимчасовий варіант триває вже майже три роки...»;
Бачите, як цікаво, Ви знову пропрацювали 3 роки і щось з Вами відбувається, що Ви почали задумуватися над звільненням. Що Вас знову тримає на цьому "тимчасовому варіанті"? Якийсь страх?
«У мене була доволі близька подруга, яка для мене була майже як сестра. Та коли нам було десь 13-14 років наше дорослішання пішло різними шляхами: я ще була дитиною, а вона вже хотіла ходити на вечірки, зустрічатися з хлопцями. Ми почали віддалятися. Вона знайшла собі іншу компанію, ще одна моя приятелька вибрала компанію подруги. За 2 роки вони викреслили мене з свого життя.... »;
Дуже Вам співчуваю. Так, це дуже часто трапляється у підлітковому віці: цінності та пріоритети змінюються, тому і змінюються компанії. Однак це завжди травматично, а у Вашій ситуації припускаю, що ще більш травматично, адже Ви пережили досвід розлучення батьків (це відтягнуло Вас назад у травматичний досвід).
Щодо другої подруги - це цілком нормально фільтрувати найближче оточення і Ви не маєте терпіти чужі образи та спілкуватися із токсичними людьми.
Таким чином, цей травматичний досвід безперечно повпливав на Вашу самоцінність і впевненість у комунікації зараз. Вам потрібно перепрожити ці травми, висловити образи, виразити гнів та сум під керівництвом психолога, щоб відпустити минуле.
«А після розлучення для батька я практично перестала існувати, він ніколи не цікавився моїми успіхами чи життям взагалі(Та коли він жив з нами було так само, тільки ще др купи скаржився весь час з мамою). Почав проявляти інтерес тільки після того як я закінчила університет, та відносини в нас абсолютно не складаються... »;
Розкажіть, будь ласка, детальніше, скільки Вам було років, коли Ваші батьки розлучилися? В чому саме батько почав проявляти до Вас інтерес після закінчення універу? Припускаю, що в розлученні Ваших батьків може лежати одна із причин, чому Ви так прив'язані до своєї матері та чому Вам так важко змінювати своє місце роботи.
«Мені здається, що я ніколи не жила так як мені хочеться, а лише так як виходить... Іноді я думаю, що занадто люблю себе жаліти. А іноді мені здається, що неначе застрягла в цьому житті через свої сумніви »;
Піклуватися і жаліти себе - це цілком нормально. Таке відчуття, що Ви досить рано подорослішали, щоб підтримувати Вашу маму (установка "Будь сильною"). Як Ваша мама переживала розлучення? Чи у Вас є вітчим?
«Та зараз ці обов'язки, неулюблена робота, мінімальна присутність друзів у житті (як я вже писала вони або одружені, або живуть далеко) та відсутність особистого життя тиснуть на мене. »;
Таке відчуття, що Ви присвятили все своє життя батькам. Навіщо? Щоб несвідомо заслужити їхнє визнання і любов через роль "Рятівника"? Проте Ви не живете так, як хочете. Запам'ятайте - все у Ваших руках, Ви відповідальні за своє життя і Ви здатні його змінити - головне пропрацювати себе.
Ура! Тобто Ви б хотіли, у перспективі, працювати за спеціальністю?
«Тоді,як я думаю, у мене була моя якась перша велика криза, бо я не розуміла навіщо я вчилася, якщо мене беруть на ті посади, де можуть працювати колишні школярі (І я з такими реально працювала). Врешті-решт, після купи спроб і помилок я влаштувалася працювати за суміжною з моїм фахом професією в державній установі. »;
Дуже часто люди, після завершення ЗВО, починають переживати кизу, адже майже все життя вони вчмилися і тут, раптом, їм необхідно почати працювати - це цілком нормально. Ви велика молодчинка, що змогли знайти суміжну роботу і набратися досвіду (аж 3 роки). Проте скажіть, будь ласка, чому Ви терпіли аж 3 роки такий поганий колектив, чому не пішли одразу після 1 року? Що Вас нарешті підштовхнуло звільнитися на 3 році роботи?
« Там з самого початку були свої проблеми, але морально-психологічний клімат був більш сприятливий, заробітна плата вища, хоча робота мені не дуже подобалася. Для мене це був тимчасовий варіант в той момент... І цей тимчасовий варіант триває вже майже три роки...»;
Бачите, як цікаво, Ви знову пропрацювали 3 роки і щось з Вами відбувається, що Ви почали задумуватися над звільненням. Що Вас знову тримає на цьому "тимчасовому варіанті"? Якийсь страх?
«У мене була доволі близька подруга, яка для мене була майже як сестра. Та коли нам було десь 13-14 років наше дорослішання пішло різними шляхами: я ще була дитиною, а вона вже хотіла ходити на вечірки, зустрічатися з хлопцями. Ми почали віддалятися. Вона знайшла собі іншу компанію, ще одна моя приятелька вибрала компанію подруги. За 2 роки вони викреслили мене з свого життя.... »;
Дуже Вам співчуваю. Так, це дуже часто трапляється у підлітковому віці: цінності та пріоритети змінюються, тому і змінюються компанії. Однак це завжди травматично, а у Вашій ситуації припускаю, що ще більш травматично, адже Ви пережили досвід розлучення батьків (це відтягнуло Вас назад у травматичний досвід).
Щодо другої подруги - це цілком нормально фільтрувати найближче оточення і Ви не маєте терпіти чужі образи та спілкуватися із токсичними людьми.
Таким чином, цей травматичний досвід безперечно повпливав на Вашу самоцінність і впевненість у комунікації зараз. Вам потрібно перепрожити ці травми, висловити образи, виразити гнів та сум під керівництвом психолога, щоб відпустити минуле.
«А після розлучення для батька я практично перестала існувати, він ніколи не цікавився моїми успіхами чи життям взагалі(Та коли він жив з нами було так само, тільки ще др купи скаржився весь час з мамою). Почав проявляти інтерес тільки після того як я закінчила університет, та відносини в нас абсолютно не складаються... »;
Розкажіть, будь ласка, детальніше, скільки Вам було років, коли Ваші батьки розлучилися? В чому саме батько почав проявляти до Вас інтерес після закінчення універу? Припускаю, що в розлученні Ваших батьків може лежати одна із причин, чому Ви так прив'язані до своєї матері та чому Вам так важко змінювати своє місце роботи.
«Мені здається, що я ніколи не жила так як мені хочеться, а лише так як виходить... Іноді я думаю, що занадто люблю себе жаліти. А іноді мені здається, що неначе застрягла в цьому житті через свої сумніви »;
Піклуватися і жаліти себе - це цілком нормально. Таке відчуття, що Ви досить рано подорослішали, щоб підтримувати Вашу маму (установка "Будь сильною"). Як Ваша мама переживала розлучення? Чи у Вас є вітчим?
«Та зараз ці обов'язки, неулюблена робота, мінімальна присутність друзів у житті (як я вже писала вони або одружені, або живуть далеко) та відсутність особистого життя тиснуть на мене. »;
Таке відчуття, що Ви присвятили все своє життя батькам. Навіщо? Щоб несвідомо заслужити їхнє визнання і любов через роль "Рятівника"? Проте Ви не живете так, як хочете. Запам'ятайте - все у Ваших руках, Ви відповідальні за своє життя і Ви здатні його змінити - головне пропрацювати себе.
Боюсь что сольют фото, хотя прошло уже два года
Доброго дня, nik94f.
«Но может ли он сделать это спустя 2 года? »;
На жаль, ми не володіємо надздібностями, щоб прогнозувати майбутнє.
«Стоит мне попусту думать об этом?»;
Ми не можемо заборонити Вам думати. Якщо Ви про це думаєте, то це означає, що Вас ця ситуація дуже хвилює. Скажіть, будь ласка, чи Ви комусь про неї розповідали? Що може найгірше статися якщо, гіпотетично, ці фото попадуть у мережу?
«Дело в том, что я два года назад была глупой, и отправила фото, после мне говорили, если не пришлю еще фото, то меня сольют. Я добавила парня в чёрный список везде. »;
Ок, подивіться, що Вам дала ця ситуація, окрім негативних переживань: Ви отримали безцінний досвід спілкування через мережу інтернет і зрозуміли, на скільки, в майбутньому, потрібно бути обережнішою + Ви виявили у собі ту сферу, над якою потрібно попрацювати, а саме - свій Я-образ та самоцінність. Це Ваше життя, Ви маєте право його проживати так, як хочете Ви і, відповідно, досліджувати. Дослідження завжди супроводжується помилками - без цього ніяк (це закон еволюції). Як вже казали колеги, всі роблять помилки і Ви - не виключення (ідеальних людей не існує). Запам'ятайте: неправильні вчинки і помилки не роблять Вас поганою, Ви вже цінна тому, що існуєте.
«Но может ли он сделать это спустя 2 года? »;
На жаль, ми не володіємо надздібностями, щоб прогнозувати майбутнє.
«Стоит мне попусту думать об этом?»;
Ми не можемо заборонити Вам думати. Якщо Ви про це думаєте, то це означає, що Вас ця ситуація дуже хвилює. Скажіть, будь ласка, чи Ви комусь про неї розповідали? Що може найгірше статися якщо, гіпотетично, ці фото попадуть у мережу?
«Дело в том, что я два года назад была глупой, и отправила фото, после мне говорили, если не пришлю еще фото, то меня сольют. Я добавила парня в чёрный список везде. »;
Ок, подивіться, що Вам дала ця ситуація, окрім негативних переживань: Ви отримали безцінний досвід спілкування через мережу інтернет і зрозуміли, на скільки, в майбутньому, потрібно бути обережнішою + Ви виявили у собі ту сферу, над якою потрібно попрацювати, а саме - свій Я-образ та самоцінність. Це Ваше життя, Ви маєте право його проживати так, як хочете Ви і, відповідно, досліджувати. Дослідження завжди супроводжується помилками - без цього ніяк (це закон еволюції). Як вже казали колеги, всі роблять помилки і Ви - не виключення (ідеальних людей не існує). Запам'ятайте: неправильні вчинки і помилки не роблять Вас поганою, Ви вже цінна тому, що існуєте.
Очень больно и страшно
Доброго дня, Марія.
Дуже Вам співчуваю - це справді боляче. Як Ви знаєте, алкоголізм - це хвороба, яка має біологічний і соціально-психологічний компонент. І дійсно, поки Ваша мама сама не візьме відповідальність за своє життя - нічого не зміниться. Проте Ви не повинні цього терпіти і рятувати Вашу матір тому, що у Вас своє життя. Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки з татом, бабусею-дідусем? Чим можуть вони Вас забрати жити до себе? Чи Ви їм це попонували?
Дуже Вам співчуваю - це справді боляче. Як Ви знаєте, алкоголізм - це хвороба, яка має біологічний і соціально-психологічний компонент. І дійсно, поки Ваша мама сама не візьме відповідальність за своє життя - нічого не зміниться. Проте Ви не повинні цього терпіти і рятувати Вашу матір тому, що у Вас своє життя. Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки з татом, бабусею-дідусем? Чим можуть вони Вас забрати жити до себе? Чи Ви їм це попонували?
Мучает отсутствие любимого дела
Добрый день, Marlen!
Почему Вы решили, что у вас нет воображения? В чем это проявлялось? Вы изначально хотели поступать на дизайнера, а затем пропало желание? Почему Вы решили, что творческая профессия не Ваша (Вам так кто-то говорил: родители, друзья и т.д.)?
«С детства у меня не было хобби, как и друзей, всегда сидела дома. Т.е. не особо умею комуницировать, талантами не располагаю.»;
Такое ощущение, что Вы поставили уже на себя ярлык, что Вы не талантливая и не коммуникативная. Возможно Вы просто плохо исследовали сферу своих возможностей и, кроме этого, обесцениваете себя как личность. А по поводу коммуникативных навыков - никогда не поздно их усовершенствовать.
«И вот куда мне сейчас двигаться дабы быть ближе к ним, дабы найти и реализовать свое Я?»;
Прежде всего, узнайте лучше себя, исследуйте сферу своих интересов, внешних и внутренних ресурсов (узнайте свое Я, для того чтобы его реализовать). Конечно, для того, чтобы чего-то достичь, нужно приложить усилия - так везде. Если говорить о компании тех музыкантов, то попробуйте исследовать их творчество (социальные сети), ходите на их концерты и попробуйте начать с ними разговор. Если Вы боитесь - то сначала поработайте над самоценностью и над коммуникативными навыками.
«Недавно их лейбл набирал сотрудников и даже если бы предложенные вакансии были мне интересны,с требованиями о местном вузе и опыте, я бы не смогла тягаться. Да и здешний язык чтобы выучить сколько времени надо!»;
Попытка не пытка. Что могло бы худшее произойти, если бы Вы попробовали? Очень часто компании подают список требований, однако возможны ситуации, когда они, несмотря на это, берут мотивированных новичков и обучают их. Кроме этого, Вы могли бы подробнее узнать на собеседовании, какого именно сотрудники они бы хотели видеть.
Почему Вы решили, что у вас нет воображения? В чем это проявлялось? Вы изначально хотели поступать на дизайнера, а затем пропало желание? Почему Вы решили, что творческая профессия не Ваша (Вам так кто-то говорил: родители, друзья и т.д.)?
«С детства у меня не было хобби, как и друзей, всегда сидела дома. Т.е. не особо умею комуницировать, талантами не располагаю.»;
Такое ощущение, что Вы поставили уже на себя ярлык, что Вы не талантливая и не коммуникативная. Возможно Вы просто плохо исследовали сферу своих возможностей и, кроме этого, обесцениваете себя как личность. А по поводу коммуникативных навыков - никогда не поздно их усовершенствовать.
«И вот куда мне сейчас двигаться дабы быть ближе к ним, дабы найти и реализовать свое Я?»;
Прежде всего, узнайте лучше себя, исследуйте сферу своих интересов, внешних и внутренних ресурсов (узнайте свое Я, для того чтобы его реализовать). Конечно, для того, чтобы чего-то достичь, нужно приложить усилия - так везде. Если говорить о компании тех музыкантов, то попробуйте исследовать их творчество (социальные сети), ходите на их концерты и попробуйте начать с ними разговор. Если Вы боитесь - то сначала поработайте над самоценностью и над коммуникативными навыками.
«Недавно их лейбл набирал сотрудников и даже если бы предложенные вакансии были мне интересны,с требованиями о местном вузе и опыте, я бы не смогла тягаться. Да и здешний язык чтобы выучить сколько времени надо!»;
Попытка не пытка. Что могло бы худшее произойти, если бы Вы попробовали? Очень часто компании подают список требований, однако возможны ситуации, когда они, несмотря на это, берут мотивированных новичков и обучают их. Кроме этого, Вы могли бы подробнее узнать на собеседовании, какого именно сотрудники они бы хотели видеть.
Ответ отредактирован автором 06-05-2020 14:54:54
Стоит ли поступать на психолога?
Доброго вечора, nikfa8.
Насправді, психологія - це обширна галузь науки, яка дуже дотична з іншими науками (Ви можете працювати приватним консультантом, психологом управління, педагогічним психологом, клінічним психологом, психологом-академіком тощо). Ви сказали, що Вам подобається психологія - опишіть детальніше, що саме? Як Ви уявляєте цю професію і чого очікуєте?
Які шкільні предмети Вам подобаються, а які Ви терпіти не можете?
Ви написали, що психологія - це перша освіта, а яку Ви плануєте другу (можливо це допоможе визначитися з напрямком)?
Якщо говорити про психологію як навчання, то можу сказати, що у будь-якій професії (навіть якщо Ви згодом зрозумієте, що це не Ваше) психологія буде корисною і хорошим придатком до другої освіти. На 1-2 курсі у Вас буде багато предметів із загальних галузей знань (соціологія, історія, право і т. д.), проте Вас будуть також знайомити із різними предметами із психології (тому, якщо Ви раптом зрозумієте, що це не Ваше, то Ви легко можете перевестися на 1-2 курсі). Коли Ви вступаєте у ЗВО, то дивіться, яка саме спеціалізація там стоїть, наприклад: "психологія" (це дає Вам можливість спочатку пізнати, що Вам подобається, а потім визначитися зі спеціалізацією на 3 курсі, де буде поділ на педагогічну психологію, психологію управління, клінічну психологію), або ж універ готує спеціалістів лише за вже встановленим напрямком ("психолог менеджменту", "військовий психолог" тощо); "практичний психолог" (це як консультант) і т. д. Крім цього, все залежить від ЗВО: чи це класичний універ - де йде нахил на академіку; чи політех - де на практику; чи військовий - де Вам ще дадуть звання, Ви матимете здавати нормативи і будете військово зобов'язаною; чи педагогічний універ - де готують педагогічних психологів; чи медичний універ - де переважно клінічні психологи. Іноді ще й важливо, на якому факультеті в універі знаходиться кафедра психології (бо вона може бути в економічному, педагогічному, філософському одночасно і від цього залежить специфіка навчання). Таким чином, Вам потрібно спочатку зрозуміти, чим саме в психології Ви хочете займатися, якщо дуже важко - то йдіть спочатку на загальний напрям, де на 3 курсі вже буде поділ.
Що Вам ще варто знати? Перш за все - психолог має постійно навчатися (відвідувати додаткові курси, тренінги і т. д.) після того, як вже закінчить універ, щоб бути хорошим спеціалістом. Зазвичай універ дає загальну картинку і базу, а далі Ви самі вирішуєте Вашу вузьку спеціалізацію (для якої потрібно додатково навчатися).
Заробітня плата - все залежить, яким саме психологом Ви хочете стати + від Ваших часових та фінансових можливостей вкладу в освіту. Чим більше Ви навчаєтеся - тим Ви більший професіонал і тим більша у Вас заробітня плата. Якщо Ви будете отримувати задоволення від роботи, то у Вас буде прагнення самовдосконалюватися і, відповідно, Ви станите кращим спеціалістом та будете краще заробляти (як і у будь-якій професії). Якщо Вам цікаво скільки заробляють психологи-консультанти, то зайдіть тут на сайті у вкладку "психологи" і Ви побачите на скільки варіюють розцінки (все залежить від досвіду роботи, кількості годин додаткового навчання).
Таким чином, спробуйте спочатку визначитися, яким психологом Ви хочете бути.
Насправді, психологія - це обширна галузь науки, яка дуже дотична з іншими науками (Ви можете працювати приватним консультантом, психологом управління, педагогічним психологом, клінічним психологом, психологом-академіком тощо). Ви сказали, що Вам подобається психологія - опишіть детальніше, що саме? Як Ви уявляєте цю професію і чого очікуєте?
Які шкільні предмети Вам подобаються, а які Ви терпіти не можете?
Ви написали, що психологія - це перша освіта, а яку Ви плануєте другу (можливо це допоможе визначитися з напрямком)?
Якщо говорити про психологію як навчання, то можу сказати, що у будь-якій професії (навіть якщо Ви згодом зрозумієте, що це не Ваше) психологія буде корисною і хорошим придатком до другої освіти. На 1-2 курсі у Вас буде багато предметів із загальних галузей знань (соціологія, історія, право і т. д.), проте Вас будуть також знайомити із різними предметами із психології (тому, якщо Ви раптом зрозумієте, що це не Ваше, то Ви легко можете перевестися на 1-2 курсі). Коли Ви вступаєте у ЗВО, то дивіться, яка саме спеціалізація там стоїть, наприклад: "психологія" (це дає Вам можливість спочатку пізнати, що Вам подобається, а потім визначитися зі спеціалізацією на 3 курсі, де буде поділ на педагогічну психологію, психологію управління, клінічну психологію), або ж універ готує спеціалістів лише за вже встановленим напрямком ("психолог менеджменту", "військовий психолог" тощо); "практичний психолог" (це як консультант) і т. д. Крім цього, все залежить від ЗВО: чи це класичний універ - де йде нахил на академіку; чи політех - де на практику; чи військовий - де Вам ще дадуть звання, Ви матимете здавати нормативи і будете військово зобов'язаною; чи педагогічний універ - де готують педагогічних психологів; чи медичний універ - де переважно клінічні психологи. Іноді ще й важливо, на якому факультеті в універі знаходиться кафедра психології (бо вона може бути в економічному, педагогічному, філософському одночасно і від цього залежить специфіка навчання). Таким чином, Вам потрібно спочатку зрозуміти, чим саме в психології Ви хочете займатися, якщо дуже важко - то йдіть спочатку на загальний напрям, де на 3 курсі вже буде поділ.
Що Вам ще варто знати? Перш за все - психолог має постійно навчатися (відвідувати додаткові курси, тренінги і т. д.) після того, як вже закінчить універ, щоб бути хорошим спеціалістом. Зазвичай універ дає загальну картинку і базу, а далі Ви самі вирішуєте Вашу вузьку спеціалізацію (для якої потрібно додатково навчатися).
Заробітня плата - все залежить, яким саме психологом Ви хочете стати + від Ваших часових та фінансових можливостей вкладу в освіту. Чим більше Ви навчаєтеся - тим Ви більший професіонал і тим більша у Вас заробітня плата. Якщо Ви будете отримувати задоволення від роботи, то у Вас буде прагнення самовдосконалюватися і, відповідно, Ви станите кращим спеціалістом та будете краще заробляти (як і у будь-якій професії). Якщо Вам цікаво скільки заробляють психологи-консультанти, то зайдіть тут на сайті у вкладку "психологи" і Ви побачите на скільки варіюють розцінки (все залежить від досвіду роботи, кількості годин додаткового навчання).
Таким чином, спробуйте спочатку визначитися, яким психологом Ви хочете бути.
Из жизни пропала жизнь. Ничего не интересно, нет работы, нет хобби. Не тянет ни к чему.
«Очень надеюсь на это... Наверное понадобится еще время что б решиться на это.. Я попытаюсь... »;
Ви вже зробили перші кроки: спробували безкоштовні консультації, читали статті, написали сюди на форум - Ви молодчинка (помітно, що Ви сильна особистість). Так, у кожної людини свій темп, проте мені здається, що у Вас вже є внутрішній ресурс, щоб почати терапію з психологом-психотерапевтом. Впевнена, що Ваші батьки і чоловік Вас підтримають у цьому процесі (адже з Вашої розповіді помітно, як вони Вас цінують).
Будь ласка, цінуйте себе і дозвольте спеціалістам Вам допомогти. Бажаю Вам знайти хорошого психолога-психотерапевта та пропрацювати себе, адже Ви, як і будь-яка людина заслуговуєте на щастя.
Ви вже зробили перші кроки: спробували безкоштовні консультації, читали статті, написали сюди на форум - Ви молодчинка (помітно, що Ви сильна особистість). Так, у кожної людини свій темп, проте мені здається, що у Вас вже є внутрішній ресурс, щоб почати терапію з психологом-психотерапевтом. Впевнена, що Ваші батьки і чоловік Вас підтримають у цьому процесі (адже з Вашої розповіді помітно, як вони Вас цінують).
Будь ласка, цінуйте себе і дозвольте спеціалістам Вам допомогти. Бажаю Вам знайти хорошого психолога-психотерапевта та пропрацювати себе, адже Ви, як і будь-яка людина заслуговуєте на щастя.
Из жизни пропала жизнь. Ничего не интересно, нет работы, нет хобби. Не тянет ни к чему.
«Смерть бабушки и дедушки...В 17 лет мне делали аборт. Забеременела от парня, которых меня сразу же бросил тогда.»;
Зараз все стало на свої місця. Ви пережили велику травматизацію, рани від якої досі болять у Вас і вилазять таким чином. Співчуваю Вам. Аборт - це завжди втрата, і як будь-яку втрату її необхідно перепрожити (а це ще і наклалося на смерть бабусі і дідуся). Вам необхідно це зробити із психологом-психотерапевтом на індивідуальній терапії (а не на безкоштовних сеансах у консультантів). Іншого виходу, на жаль, я не бачу.
Зараз все стало на свої місця. Ви пережили велику травматизацію, рани від якої досі болять у Вас і вилазять таким чином. Співчуваю Вам. Аборт - це завжди втрата, і як будь-яку втрату її необхідно перепрожити (а це ще і наклалося на смерть бабусі і дідуся). Вам необхідно це зробити із психологом-психотерапевтом на індивідуальній терапії (а не на безкоштовних сеансах у консультантів). Іншого виходу, на жаль, я не бачу.
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 18:23:18
Из жизни пропала жизнь. Ничего не интересно, нет работы, нет хобби. Не тянет ни к чему.
«По поводу друзей.. ну в связи с тем что нет никаких занятий помимо дома и пасынка даже и возможности нет. Только мамочки со школы, футбола малого. Да и то, они все старше и никакого близкого общения мне не хочется ни с кем из них..»;
Тобто у Вас просто немає часу, щоб почати спілкування з іншими людьми через викохавання дитини? Які б заняття, гіпотетично, Ви могли робити окрім роботи по дому та догляду за пасинком? Чи Ви пробували реєструватися на різноманітних форумах для переписки і розширення свого кола спілкування?
«Я счастлива только в любви. Это то, что я могу назвать счастьем для себя. И оно взаимно, знаю на 100%, чувствую это.»;
На жаль, цього мало, адже щастя є багатогранним.
У мене є припущення, а Ви скажіть, чи воно Вам заходить: можливо Ви несвідомо ревнуєте свого чоловіка до його дитини, тому і займаєте зараз таку пасивну позицію (наче дитячу), щоб утримати його увагу (і це також проявляється у тому, чому Ви так хочете дитину від нього). Так, як у Вас стоїть "блок" на гнів, Ваша психіка використовує механізм "заперечення" і Ви несвідомо шукаєте обхідний шлях для вирішення цієї проблеми.
Також не варто виключати варіант ендогенної депресії (так, як вона триває досить довго) - з цим питанням потрібно звернутися до психіатра.
Ви сказали, що не хочете турбувати батьків у фінансовому плані, проте якщо Ви бачите, що Вам погано і ситуація не змінюється - то з цим потрібно працювати у спеціаліста і тоді "незручно" варто відкласти у бік. Психічне здоров'я, як і соматичне, є дуже важливим. Якби Ви зламали ногу і Вам потрібна була операція, але не було б коштів - Ви б також терпіли? Якщо Вам соромно перед батьками, то сприймайте це як інвестицію у майбутнє - коли Вам стане краще, Ви визначитеся із своєю професією, почнете працювати і відплатите Вашим батькам і навіть ощасливите їх (адже вони перестануть за Вас хвилюватися). Тут, у режимі переписки, максимум, що ми можемо зробити - це дати такі самі рекомендації, які Вам давали на безкоштовних консультаціях. Те, що Ви описуєте потребує довготривалої роботи, бо цей стан триває у Вас досить довго.
Тобто у Вас просто немає часу, щоб почати спілкування з іншими людьми через викохавання дитини? Які б заняття, гіпотетично, Ви могли робити окрім роботи по дому та догляду за пасинком? Чи Ви пробували реєструватися на різноманітних форумах для переписки і розширення свого кола спілкування?
«Я счастлива только в любви. Это то, что я могу назвать счастьем для себя. И оно взаимно, знаю на 100%, чувствую это.»;
На жаль, цього мало, адже щастя є багатогранним.
У мене є припущення, а Ви скажіть, чи воно Вам заходить: можливо Ви несвідомо ревнуєте свого чоловіка до його дитини, тому і займаєте зараз таку пасивну позицію (наче дитячу), щоб утримати його увагу (і це також проявляється у тому, чому Ви так хочете дитину від нього). Так, як у Вас стоїть "блок" на гнів, Ваша психіка використовує механізм "заперечення" і Ви несвідомо шукаєте обхідний шлях для вирішення цієї проблеми.
Також не варто виключати варіант ендогенної депресії (так, як вона триває досить довго) - з цим питанням потрібно звернутися до психіатра.
Ви сказали, що не хочете турбувати батьків у фінансовому плані, проте якщо Ви бачите, що Вам погано і ситуація не змінюється - то з цим потрібно працювати у спеціаліста і тоді "незручно" варто відкласти у бік. Психічне здоров'я, як і соматичне, є дуже важливим. Якби Ви зламали ногу і Вам потрібна була операція, але не було б коштів - Ви б також терпіли? Якщо Вам соромно перед батьками, то сприймайте це як інвестицію у майбутнє - коли Вам стане краще, Ви визначитеся із своєю професією, почнете працювати і відплатите Вашим батькам і навіть ощасливите їх (адже вони перестануть за Вас хвилюватися). Тут, у режимі переписки, максимум, що ми можемо зробити - це дати такі самі рекомендації, які Вам давали на безкоштовних консультаціях. Те, що Ви описуєте потребує довготривалої роботи, бо цей стан триває у Вас досить довго.
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 18:15:27
Из жизни пропала жизнь. Ничего не интересно, нет работы, нет хобби. Не тянет ни к чему.
Розкажіть, будь ласка, що Вам подобається у стосунках з Вашим чоловіком? Чого Вам не вистачає у Ваших стосунках? Як батьки відреагували на те, що Ви вийшли заміж у такому молодому віці?
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 17:35:10
Это унижение?
«Как я к нему отношусь..! хорошо отношусь, он многое сделал для меня. Но любовь я уже не испытываю. Остыло всё. Но моё мнение,что любовь в отношениях не самое главное,главное уважение и верность.»;
А що Ви вкладаєте у поняття "кохання"? Стосунки - це не лише повага і вірність, але і взаємодовіра, паритетність, психологічна близькість і, звісно, любов.
Якщо Ви його не кохаєте, то що Вас тримає?
А що Ви вкладаєте у поняття "кохання"? Стосунки - це не лише повага і вірність, але і взаємодовіра, паритетність, психологічна близькість і, звісно, любов.
Якщо Ви його не кохаєте, то що Вас тримає?
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 17:31:07
Из жизни пропала жизнь. Ничего не интересно, нет работы, нет хобби. Не тянет ни к чему.
Доброго дня, Vironiya.
«Мне очень жаль, что я чувствую как близкие переживают за мене, как даже разочаровываются во мне, пытаются помочь мне но не знают как, как и я не знаю. »;
Вони казали Вам, що розчаровані у Вас? Можливо Ви розчарувалися у собі і проектуєте це на своїх близьких? В чому Ви саме розчарувалися?
«Выучилась на психолога. »;
Особисто зараз Ви себе бачите у цій спеціальності? Чи хотіли б Ви працювати по ній?
«Кроме желания к работе пропала и возможность. Что бы организовать и контролировать учебу и кружки пасынка я сижу с ним 24/7. Иногда муж "выгуливает". »;
Припускаю, що Ваші труднощі також пов'язані у нерівномірному перерозподілі обов'язків щодо виховання дитини. Ви казали своєму чоловікові, що хотіли б, щоб він Вам допомагав, щоб Ви змогли сконцентруватися на навчанні та кар'єрі?
«Друзей нет, с теми что были когда то интересы разошлись, потерялись. А новых нет.»;
А чому Ви втратили тих друзів і чому Ви не знайшли нових? Через те, що у вас просто немає часу внаслідок виховання дитини?
«И работать я скоро буду должна выйти, ведь заработков мужа не хватает, но этого дня я боюсь.. Ведь куда? Любая работа для меня рутина, скука, не приносящая и минимального удовольствия. »;
А про яку роботи Ви мріяли в дитинсві? Коли у Вас почався такий депресивний стан? Чи в той період у Вашому житті щось трапилося?
«Мечтаю лишь стать мамой, родить.»;
Таке відчуття, що Ви присвятили все своє життя виключно "ролі мами". Дивіться, Ви зараз граєте цю роль, проте Ви всерівно не щасливі. Чому? Напевно тому, що для того, щоб бути щасливою Вам потрібно задовільняти свої потреби у всіх сферах життя (професійна, особистісна, соціальна). Народження дитини для того, щоб поращити свої стосунки із чоловіком і вирішити свої внутрішньоособистісні конфлікти є поганим варіантом.
« Все наседают с тем что бы я хоть чем то занялась, хоть где то себя реализовала. А я ничего не могу сделать с собой. Просто ноль. Я ноль. »;
Всі - це хто? (батьки, чоловік). Дуже сумно чутти, що Ви вважаєте себе повним нулем (Ви вивчилися, Ви працювали на безлічі роботах до 21 року, Ви у досить молодому віці виховуєте дитину) і обезцінюєте свою можливість вирішити цю ситуацію. Насправді, Ви самі відповідальні за своє психологічне благополуччя і якщо Ви бачите, що у Вас не виходить впоратися із цим самостійно - тоді Ви маєте звернутися індивідуально до психолога (Ви написали, що у Вас немає фінансової можливості, а безкоштовні консультації не дали Вам того ефекту, якого Ви очікували. Чи просили Ви про фінансову допомогу у батьків, чи Ви говорили про це із чоловіком?).
«Я боюсь что муж просто бросит меня, ведь как я знаю мужчин привлекают девушки которые увлечены чем то, как то реализованы, чем то интересны. »;
Звідки у Вас така установка? Він сам Вам про це сказав? Стосунки - це взаємодовіра, співпраця та спільне подолання труднощів. Якщо людина Вас кохає, то вона ніколи не покине Вас через те, що Ви не реалізувалися професійно, а буде Вас підтримувати у процесі самопізнання.
«Мне очень жаль, что я чувствую как близкие переживают за мене, как даже разочаровываются во мне, пытаются помочь мне но не знают как, как и я не знаю. »;
Вони казали Вам, що розчаровані у Вас? Можливо Ви розчарувалися у собі і проектуєте це на своїх близьких? В чому Ви саме розчарувалися?
«Выучилась на психолога. »;
Особисто зараз Ви себе бачите у цій спеціальності? Чи хотіли б Ви працювати по ній?
«Кроме желания к работе пропала и возможность. Что бы организовать и контролировать учебу и кружки пасынка я сижу с ним 24/7. Иногда муж "выгуливает". »;
Припускаю, що Ваші труднощі також пов'язані у нерівномірному перерозподілі обов'язків щодо виховання дитини. Ви казали своєму чоловікові, що хотіли б, щоб він Вам допомагав, щоб Ви змогли сконцентруватися на навчанні та кар'єрі?
«Друзей нет, с теми что были когда то интересы разошлись, потерялись. А новых нет.»;
А чому Ви втратили тих друзів і чому Ви не знайшли нових? Через те, що у вас просто немає часу внаслідок виховання дитини?
«И работать я скоро буду должна выйти, ведь заработков мужа не хватает, но этого дня я боюсь.. Ведь куда? Любая работа для меня рутина, скука, не приносящая и минимального удовольствия. »;
А про яку роботи Ви мріяли в дитинсві? Коли у Вас почався такий депресивний стан? Чи в той період у Вашому житті щось трапилося?
«Мечтаю лишь стать мамой, родить.»;
Таке відчуття, що Ви присвятили все своє життя виключно "ролі мами". Дивіться, Ви зараз граєте цю роль, проте Ви всерівно не щасливі. Чому? Напевно тому, що для того, щоб бути щасливою Вам потрібно задовільняти свої потреби у всіх сферах життя (професійна, особистісна, соціальна). Народження дитини для того, щоб поращити свої стосунки із чоловіком і вирішити свої внутрішньоособистісні конфлікти є поганим варіантом.
« Все наседают с тем что бы я хоть чем то занялась, хоть где то себя реализовала. А я ничего не могу сделать с собой. Просто ноль. Я ноль. »;
Всі - це хто? (батьки, чоловік). Дуже сумно чутти, що Ви вважаєте себе повним нулем (Ви вивчилися, Ви працювали на безлічі роботах до 21 року, Ви у досить молодому віці виховуєте дитину) і обезцінюєте свою можливість вирішити цю ситуацію. Насправді, Ви самі відповідальні за своє психологічне благополуччя і якщо Ви бачите, що у Вас не виходить впоратися із цим самостійно - тоді Ви маєте звернутися індивідуально до психолога (Ви написали, що у Вас немає фінансової можливості, а безкоштовні консультації не дали Вам того ефекту, якого Ви очікували. Чи просили Ви про фінансову допомогу у батьків, чи Ви говорили про це із чоловіком?).
«Я боюсь что муж просто бросит меня, ведь как я знаю мужчин привлекают девушки которые увлечены чем то, как то реализованы, чем то интересны. »;
Звідки у Вас така установка? Він сам Вам про це сказав? Стосунки - це взаємодовіра, співпраця та спільне подолання труднощів. Якщо людина Вас кохає, то вона ніколи не покине Вас через те, що Ви не реалізувалися професійно, а буде Вас підтримувати у процесі самопізнання.
Что делать?
Доброго дня, Ірина.
Дуже співчуваю Вашій втраті чоловіка. Скажіть, будь ласка, Ви зверталися до психолога? Насправді втрата - це завжди травматично. Людина переживає наступні стадії (Ви як медик напевно знаєте): заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Іноді ми застряємо на одній із стадій тому, що повністю не перепрожили інші (наприклад, Ви можете несвідомо блокувати гнів). Крім цього, Ваш чоловік хворів аж 2 роки і це споглядання "повільного згасання" також дало свій осад. Те, що Ви описуєте: невпевненість, страх прийняття рішень, канцерофобія - це наслідки втрати, адже це запустило "екзистенційний страх смерті". Також скажіть, будь ласка, чи бували у Вашій родині ще випадки онкології (батьки, бабусі і дідусі, брати і сестри)?
Що я можу Вам порекомендувати? Вам обов'язково необхідно звернутися до психолога-психотерапевта (хоча зараз карантин, проте є формат онлайн), щоб безпечно перепрожити втарту, бо, на жаль, в режимі переписки це вирішити неможливо. Також чи є у Вас люди, які б Вас могли зараз емоційно підтримати?
Дуже співчуваю Вашій втраті чоловіка. Скажіть, будь ласка, Ви зверталися до психолога? Насправді втрата - це завжди травматично. Людина переживає наступні стадії (Ви як медик напевно знаєте): заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Іноді ми застряємо на одній із стадій тому, що повністю не перепрожили інші (наприклад, Ви можете несвідомо блокувати гнів). Крім цього, Ваш чоловік хворів аж 2 роки і це споглядання "повільного згасання" також дало свій осад. Те, що Ви описуєте: невпевненість, страх прийняття рішень, канцерофобія - це наслідки втрати, адже це запустило "екзистенційний страх смерті". Також скажіть, будь ласка, чи бували у Вашій родині ще випадки онкології (батьки, бабусі і дідусі, брати і сестри)?
Що я можу Вам порекомендувати? Вам обов'язково необхідно звернутися до психолога-психотерапевта (хоча зараз карантин, проте є формат онлайн), щоб безпечно перепрожити втарту, бо, на жаль, в режимі переписки це вирішити неможливо. Також чи є у Вас люди, які б Вас могли зараз емоційно підтримати?
Ответ отредактирован автором 05-05-2020 16:35:06
Страшно
Доброго дня, GreenCat.
Помітно, як Вам зараз психологічно важко. Скажіть, будь ласка, як довго у Вас триває цей стан? Чи траплися з Вами за цей рік-пів року якісь стресові події чи кардинальні зміни? Які події зазвичай передуть появі цього стану?
«Думать о том насколько сильное я ничтожество, либо в принципе о том что происходит.»;
Чому Ви "ничтожество"? В чому це проявляється? Вам хтось відкрито говорив, що Ви невдаха? Які у Вас стосунки з батьками, друзями, однокласниками, вчителями?
«Часто я могу начинать задыхаться и такое ощущение будто весь мир замолчал. Очень тяжело дышать и слышны лишь голоса которые так и кричат мерзкие слова.»;
Які саме бридкі слова вони кажуть? Ці голоси звучать начеб-то збоку, окремо від Вас, чи це плід Ваших думок?
«Меня так же немного беспокоит то что я не вижу своего будущего и в принципе смысла продолжать дышать. »;
Мене це також дуже хвилює, таке відчуття, що Ви займаєтеся аутоагресією, а щоб її позбутися - треба дізнатися причину її виникнення. Скажіть, будь ласка, Ваші батьки знають про Ваш стан та чи Ви зверталися до шкільного психолога (якщо ні, то чому?).
Помітно, як Вам зараз психологічно важко. Скажіть, будь ласка, як довго у Вас триває цей стан? Чи траплися з Вами за цей рік-пів року якісь стресові події чи кардинальні зміни? Які події зазвичай передуть появі цього стану?
«Думать о том насколько сильное я ничтожество, либо в принципе о том что происходит.»;
Чому Ви "ничтожество"? В чому це проявляється? Вам хтось відкрито говорив, що Ви невдаха? Які у Вас стосунки з батьками, друзями, однокласниками, вчителями?
«Часто я могу начинать задыхаться и такое ощущение будто весь мир замолчал. Очень тяжело дышать и слышны лишь голоса которые так и кричат мерзкие слова.»;
Які саме бридкі слова вони кажуть? Ці голоси звучать начеб-то збоку, окремо від Вас, чи це плід Ваших думок?
«Меня так же немного беспокоит то что я не вижу своего будущего и в принципе смысла продолжать дышать. »;
Мене це також дуже хвилює, таке відчуття, що Ви займаєтеся аутоагресією, а щоб її позбутися - треба дізнатися причину її виникнення. Скажіть, будь ласка, Ваші батьки знають про Ваш стан та чи Ви зверталися до шкільного психолога (якщо ні, то чому?).
Это унижение?
Помітно, що у Вас багато накоплених образ, невисловлених переживань та незадоволених потреб. Як я і зазначала попередньо, Вам необхідна 3 людина - сімейний психолог, який би керував вашою комунікацією для конструктивного висловлення Ваших потреб та почуттів + навчив Вас основам вирішення конфліктів та розвинув навички щирого, відкритого спілкування.
Это унижение?
«Меня раздражает то,что я настраиваюсь на работу,а он перебивает это так как просит завтрак. Но я готовлю конечно,но нервничаю. И также вечером ,я устала и опять стоять у плиты,при этом посуду после ужина всегда моет он.»;
Ви казали своєму чоловікові, що Вам важко почати роботу вранці та Ви втомлюєтеся ввечері, тому Ви б хотіли, щоб він сам готував собі сніданок, а щодо вечері - щоб Ви розподілили обов'язки по рівну по дням?
«Да и с сексом проблемы в том, что он думает что одна поза и секс раз в неделю это отлично. Я пыталась разнообразить ,покупала особое белье ,спрашивала что ему нравится ,как лучше,но он уходит от разговора. Ну а моя неудовлетворонность ,переносится на мою вспыльчивость »;
Ви казали йому прямо, чого саме хотіли б Ви?
Ви казали своєму чоловікові, що Вам важко почати роботу вранці та Ви втомлюєтеся ввечері, тому Ви б хотіли, щоб він сам готував собі сніданок, а щодо вечері - щоб Ви розподілили обов'язки по рівну по дням?
«Да и с сексом проблемы в том, что он думает что одна поза и секс раз в неделю это отлично. Я пыталась разнообразить ,покупала особое белье ,спрашивала что ему нравится ,как лучше,но он уходит от разговора. Ну а моя неудовлетворонность ,переносится на мою вспыльчивость »;
Ви казали йому прямо, чого саме хотіли б Ви?
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
