Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«Ставлю ли я кому-нибудь лайки в соц сетях»;
Також рекомендую Вам запитати його, чому він задав тоді Вам це питання і чи це стосувалося лише чоловічої статі. Можливо він не мав на увазі того, що Ви вклали у це запитання.

«Он очень ревнивый и для него это критично»;
Він сам Вам сказав, що він ревнивий, чи це Ваші особисті спостереження? У чому проявлялися його ревнощі?

«Но спустя два месяца он сам узнал»;
Яким чином він дізнався, він слідкував за Вашою соц. активністю?

Ответ отредактирован автором 22-04-2020 14:49:18

«А сейчас слышать меня не хочет»;
Припускаю, що зараз Ваш хлопець є емоційно включеним, тому Ваше завдання - це почекати поки він охолоне. Напишіть йому повідомлення, що Ви бачите, як зараз він гнівається і Ви це розумієте та поважаєте його почуття. Ви цінуєте ваші стосунки, тому хочете все спокійно обговорити. Зараз Ви чекаєте, поки він заспокоїться, а потім, коли він захоче і буде готовий, то нехай він сам Вам зателефонує.

«Ставлю ли я кому-нибудь лайки в соц сетях. Он очень ревнивый и для него это критично»;
Рекомендую Вам обговорити його ревнощі. Насправді, такі надмірні ревнощі (що проявляються навіть до лайків) є неконструктивними і можуть, в майбутноьму, створювати безліч проблем у стосунках. Просто поставити лайк - це не зрада, а такий контроль щодо Вашої активності у соц. мережах є абюзерством з його боку.
Скажіть йому, що Ви бачите, на скільки він сильно реагує на лайки і тому вирішили приховати інформацію від нього, щоб його не засмутити та не розгнівати. Вас турбує той факт, що він Вам не довіряє (навіть у лайках), а довіра - це запорука гармонійних і щасливих стосунків. Водночас, Вам важливо ставити лайки тому, що Ви хочете бути соц. активною. Повторіть, що Ви його любите і тому Ви тут з ним, а "лайк" - це лише електронна одиниця і вона є фіктивною.
Запитайте його, чому йому так важливо, щоб Ви не ставили лайки, чи був у нього негативний попередній досвід стосунків, коли дівчина його зрадила або сильно обманула (можливо він зараз боїться повторення сценарію). Якщо він підтвердить, що у нього був негативний досвід, то скажіть, що Ви не та дівчина, а зовсім інша особистість і любите його тут і зараз.

«Хотела сделать как лучше,а подучилось,что разрушила свои же отношения»;
Хіба Ваш хлопець повідомив Вас про завершення відносин? Ні? Тоді ваші стосунки ще не зруйновані і головне - це все беземоційно, відкрито і щиро обговорити цю ситуацію.

Доброго дня, Кароліна.
«НО НЕСКОЛЬКО раз спросила комфортно ли ему и он ответил ПОЛОЖИТЕЛЬНО»;
Ви запитали його на вечірці, чи йому комфортно, коли Ви порушили його особистісні кордони і він відповів ствердно (він дав свою свідому згоду). Тоді чому Ви соромитеся і картаєте себе? Боїтеся його реакції після того, як у нього пройде стан легкого алкогольного сп'яніння? Чи можливо Ви відчуваєте сором і гнів на себе за те, що Ви проявили свої почуття на публіці? Можливо Ваша подруга якось відреагувала? Тоді причина не у хлопцеві, а у Вас.

Моя рекомендація - якщо Ви дійсно хочете почати стосунки із цим хлопцем, щиро розкажіть йому про свої почуття, хвилювання та сором за те, що Ви тоді порушили його особисті кордони. Скажіть, що він для Вас дуже цінний, він Вам подобається і Ви хотіли б проявляти знаки уваги зі свого боку. Проте, Ви поважаєте його як особистість і хочете дізнатися, чи не робить така Ваша поведінка йому дискомфорт (особливо на людях). Перепитайте його зараз, чи дійсно він не проти, щоб Ви і надалі проявляли до нього такі знаки уваги як на вечірці.

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 17:29:52

«Вся проблема в нагромождении концепций, знаний и представлений о себе и мире - почти все это иллюзорно в итоге. Про науку я вообще молчу. Наш дуальный мир противоположностей и весь спектр между ними подразумевает наличие или отсутствие некой сути, которая в итоге и должна определять реальность человека. Наличие или отсутствие такой сути и задает вектор движения и развития реальности человека в ту или иную сторону, в сторону приобритения или потери этой самой сути, насколько я понимаю. »;
На скільки я розумію, Ви ототожнюєте ілюзорність із суб'єктивізмом, адже сенси - це, по суті, суб'єктивізм. Однак Ви вірите, що існує окремий, реальний світ (Вищий Розум), а ми будуємо ілюзорний світ (і тільки його здатні пізнати; а вектор сенсів чи відсутності сенсів конструює світ кожної людини і здає напрямок його розвитку ). Ця думка найдетальніше описується в філософії неоплатонізму.

«Про науку я вообще молчу»;
Мені тоді цікаво, навіщо Ви звернулися на психологічний форум? Ми - психологи, а не філософи, і, відповідно, оперуємо психологією як наукою.

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 17:14:05

Доброго дня, Настя.
Що саме Ви від нього приховали і чому Ви це зробили? Як Ваш хлопець відреагував, коли він дізнався, що Ви йому збрехали? Чи Ви вже обговорювали із ним причину свої брехні? Чи казав Ваш хлопець, чому для нього брехня є настільки критичною (можливо через негативний досвід попередніх стосунків)?

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 17:00:12

Доброго дня, pashapasha.
Скажіть, будь ласка, що Ви вкладаєте в поняття "невпевненість" та "ботан-тряпка"? Що Вас спонукало звернутися на форум саме зараз?

«Сейчас я пытаюсь как-то прокачать свой характер, свои навыки общения с людьми, но тот груз неуверенности с детства всё время со мной и просто убивает мою самооценку, хотя сейчас люди говорят что у меня сильный характер, но неуверенность всё портит.»;
Ви великий молодець, що хочете саморозвиватися і вдосконалюватися - це варто поваги і свідчить про те, що Ви сильна особистість.

«В детстве очень часто мои сверстники неуважали и обзывали меня, хотя каких-либо изъянов у меня не было. Понимаю, что в детстве я воспитывался без отца, который бы мог дать мне какой-то стержень, характер, который бы помог мне и в школе(был неуверенным ботаном-тряпкой). »;
Дуже Вам співчуваю, справді, психологічні травми минулого можуть впливати на наш теперішній досвід. Припускаю, що проблема лежить не лише в булінгу Ваших однокласників, але і в дитячій психологічній травмі (відсутність батька). Зазвичай дитина несвідомо починає звинувачувти себе, коли одного з батьків немає і це, відповідно, сприяє аутоагресії та негативному ставленню до себе. Вже в дорослому віці цей негативний досвід нікуди не зникає, а Ви намагаєтеся несвідомо його "завершити" у стосунках з іншими. Поки Ви не перепроживете і не пропрацюєте травму із психологом-психотерапевтом, Ваша травма буде давати про себе знати. На жаль, в режимі переписки це зробити неможливо, а самі Ви позбутися травми не здатні (це як зламати ногу і самому накладати шину).

Крім цього, вагому роль ще й відіграє Ваш підлітковий вік (процес становлення ідентичності), тому Ваша "давня рана" почала сильніше кровотичити і боліти. Що я Вам можу порекомендувати? Поговоріть зі своєю матір'ю про Ваш стан на зараз і що Вам потрібна допомога психолога. Якщо ваша матір не погодиться фінансово Вам допомогти, то завжди є шкільний психолог та безкоштовні психологічні консультації при психологічних службах (зараз можна і через скайп та вайбер)

Звісно, я можу дати Вам деякі ефективні техніки для розвитку самоцінності (але їх потрібно робити регулярно), однак, Ваша проблема лежить значно глибше і звернутися до спеціаліста точно необхідно:
а) напишіть 20 речей, які Вам у собі подобаються на листку. Перечитуйте це вранці і ввечері перед сном, також у тих ситуаціях, коли Ви починаєте себе критикувати;
б) станьте перед дзеркалом, подивіться уважно на себе і говоріть наступні аффірмації: "Я цінний тому, що я існую", "Я тебе люблю", "Ти розумний і гарний хлопець".

«Да, мое тело это тоже маска, я это понимаю, значит по сути с кем бы из людей я не общался - это самоосознающий осознанный Бог в теле данного человека?»;
Погоджуюся з колегою,що Ви дуже глибоко копнули в царину філософії, проте не науки. На Ваше екзистенційне питання ніхто не відповість тому, що над ним думало безліч філософів впродовж тисячоліть.

«Пришло осознание существования как бы Высшего Разума, который находится, как бы это выразить, внутри и снаружи одновременно и руководит происходящими тут процессами на всех уровнях. »;
Як до Вас "прийшло" це усвідомленя? Ви пережили якийсь "досвід пробудження"?

«Не могу только понять является ли каждый человек отдельной личностью и индивидуальностью на своем уровне понимания сути вещей и развития или любой человек уже "знает" меня когда я с ним/с ней общаюсь? Такое ощущение, что все люди вокруг имеют приблизительно мой уровень развития и понимания сути вещей »;
Якщо відповісти на Ваше запитання з точки зору психології як науки, то кожна окрема людина - це окремий світ (індивідуальність на своєму рівні розуміння сутності речей і розвитку), що дивиться на об'єктивний світ через призму свого суб'єктивізму. Тому повністю пізнати Вас інша людина не може тому, що вона просто не здатна абстрагуватися від свого суб'єктивізму. Хто справді здатний повністю пізнати Вас, так це Ви самі. Кожна окрема людина лише здатна "привідкривати" двері до свого світу іншим, адже процес "кодування-декодування" інформації сприяє переробці та редукції першопочаткових данних.

Якщо звернутися до фідософії Канта (концепції речей у світі), то він викоремлював: "річ у собі" (ноумен, наявний об'єкт, який є прихований для нашого сприйняття; знаходиться поза простором і часом) та "річ для нас" (феномен, лише приблизні і здебільшого викривлені наші уявлення про об'єкт). Механізм сприймання у всіх людей (на біологічному рівні) є однаковим, проте наша особистість (досить складне, багатокомпонентне явище) вносить свої корективи в розуміння об'єкта. Так, в дечому Ваше розуміння речей може перетинатися із розумінням речей інших (культура, релігія, життєва філософія, досвід і т. д.), проте це не означає, що вони є достеменно однаковими.

Те, що Ви описували, можна описати філософською, проте не науковою концепцією (на жаль, я не пам'ятаю її назви), яка говорить, що ми є лише фрагментами свідомості Вищої істоти, яка пізнає світ через "різні канали".

Рекомендую Вам детальніше "покопатися" у філософії соліпсизму, трансцендентній філософії, теоріях свідомості вищого порядку, проте скажу як психолог, що іноді ми звертаємося до таких глобальних питань, які, насправді, не мають відповіді, щоб несвідомо захистити себе від "контакту із самим собою" (крайні варіанти - дереалізація і деперсоналізація). Тому, першопочатково, Вам варто зрозуміти, чому Ви звернулися до цього питання і чому воно Вас турбує.

Сподіваюся, що хоч якось змогла відповісти на Ваше запитання.

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 15:54:37

Доброго вечора, Степан.

Що Ви вкладаєте у поняття "стосунки"?

«до сих пор не могу простить двух девушек, которые долго не соглашались на интим»;
Скажіть, будь ласка, як Ви розлучилися (що було причиною розлучення)? Можливо це не просто образа через відкладування інтиму, а образа на щось більше?
Насправді, побудова стосунків має певні етапи і це цілком природня і здорова позиція, коли двоє партнерів спочатку пізнають один одного, а потім починають сексуальні стосунки (у кожного свій "темп" пізнання і його потрібно поважати). Таким чином, Ви будуєте психологічну близькість на основі якої, потім, буде хороша і приємна сексуальна близькість.

Якщо Вас це дуже ображає і трубує, то проблема скоріше у Вас, а не в них. Ваше почуття образи є неконструктивним (якщо говорити за образу щодо відсутності сексу на початкових етапах стосунків), припускаю, що проблема лежить глибше, у Ваших дитячо-батьківських стосунках (особливо в стосунках з матір'ю) + можливо у негативному сексуальному досвіді (особливо це стосується першого) та психологічних травмах у самих стосунках.

«после расставания в 2015 году так и не нашёл никого, и есть страх, что так же будет продолжаться.»;
Насправді, Ви самі відповідальні за те, що у Вас зараз немає стосунків. Можливо Ви несвідомо "захищаєте себе" від повторення негативного досвіду стосунків і саботуєте побудову нових. Я впевнена, що Ви здатні почати нові стосунки, просто Ви психологічно неготові. Рекомендую Вам звернутися на консультування до психолога-психотерапевта для того, щоб дослідити корінь проблеми та пропрацювати травми. Це звільнить Вас від тяжкого багажа минулого і Ви не "не потягните" його за собою у нові відносини (хоча зараз карантин, проте психологи-психотерапевти консультують онлайн через скайп, вайбер і зум). На жаль, в режимі переписки це зробити неможливо.

Бажаю Вам знайти хорошого психолога-психотерапевта, пізнати та пропрацювати себе, щоб побудувати щасливі стосунки у майбутньому.

Ответ отредактирован автором 20-04-2020 20:52:56

Доброго вечора, Tim.
«Как мне понять реальна ли личность каждого человека или любой человек не нуждается в развитии и это просто маска Бога и все крутится вокруг меня или все так же вокруг каждого живого человека? »;
Тобто, Ви думаєте, що особисто Ви не є "маскою, за якою скривається вся повнота Бога" і що Ви знаходитеся на рівні розвитку Вищого Розуму?

Чому Ви вирішили запитати про це саме зараз, як давно Ви про це думаєте і що Вас спонукало до таких думок?

Ответ отредактирован автором 20-04-2020 20:30:37

Доброго дня, Максим.
«Мне уже надоело так жить. Отвлечься также не получается. »;
Так, помітно як Вам важко і цього не потрібно терпіти. Будь ласка, подбайте про себе і візьміть відповідальність за своє психологічне благополуччя. Не намагайтеся відволікатися - це не лише не допоможе, а зробить гірше. Коли Ви ціленаправлено намагаєтеся відволікатися від панічної атаки та свого стану, то Ви несвідомо концентруєтеся "на чому потрібно відволікатися" і самі викликаєте знову тривогу щодо початку панічної атаки та нагадуєте собі про свій стан. Насправді, панічна атака відбувається досить рідко та триває 1-2 хвилини (швидеке серцебиття, тремор, відчуття дереалізації і депересоналізації, задихання, страх смерті - і це все разом і одночасно), а те що Ви розповідаєте більше можна назвати "страхом та тривогою щодо переживання панічної атаки". Можливо з Вами раніше відбулася панічна атака (якщо це так, то скажіть в який саме момент і що було перед її початком, що Ви так сильно почали панікувати), цей досвід був травматичним, а зараз Ваш стан це тривога перед її повторенням.

Чи розповідали Ви і чи знають Ваші батьки про Ваш психологічний стан на зараз? Чи зверталися Ви до шкільного психолога?

Погоджуюся з колегою, що Вам обов'язково терміново необхідно звернутися індивідуально до психолога на консультацію тому, що в режимі переписки це неможливо і неефективно. Я б Вам рекомендувала поговорити з батьками про таку можливість зараз співпрацювати із психологом через скайп чи вайбер.

«Никакие таблетки не помогают»;
Ви приймаєте таблетки самостійно, чи Вам їх призначив психіатр?

«Я даже не знаю, что стало причиной данных хронических стрессов»;
Насправді, Ваш стан може бути викликаний безліччю факторами, які поєдналися одночасно (припускаю, що карантин додатково погіршив цю ситуацію + сенситивний підлітковий вік). Для того, щоб виявити, що саме стало "тригером" будь ласка, дайте відповіді на наступні запитання:
1. Коли Ваш стан почав погіршуватися?
2. Чи відбулися з Вами (за цей рік) якісь стресові або різкі зміни (наприклад, переїзд, втрата тощо)?
3. Які у Вас стосунки з батьками, друзями, однокласниками, вчителями?

Ответ отредактирован автором 20-04-2020 20:24:24

Добрий ранок, metamor.
Дуже Вам співчуваю, помітно, як Вам важко і хочеться Вас підтримати.

« Последнее время, когда пытаюсь как-то уравнивать конфликт кричу и истерю, начинают трестись руки...»;
А чому Ви його хочете владнати? Ви маєте на увазі, що хочете владнати суперечки між батьками? Вам не потрібно бути Рятівником у Вашій сім'ї. Вони дорослі люди і самі відповідальні за своє життя і стосунки. Якщо Ви будете їх рятувати, то переспрямовуватимете їхню агресію на себе, себе виснажите + не дасте їм можливості взяти відповідальність за своє життя. Подбайте, перш за все, про себе.

«Я иногда боюсь, что не выдержу, что-то сделаю, потому что уже не могу.»;
Помітно, як Вам важко. Що саме Ви можете зробити і які у Вас фантазії на цей рахунок?
Головне - не тримайте цей гнів, сум та страх у собі, а перепроживіть їх конструктивно. Якщо Ви будете в собі це постійно накопичувати, то Ваш психологічний стан буде лише погіршуватися. Наприклад, коли відчуваєте гнів, закрийтеся у своїй кімнаті та інтенсивно побийте подушку, поки не відчуєте втому (головне не пораньте себе).

«Кто может помочь в таких ситуациях. У меня просто опускаются руки. Я не хочу здесь жить, но и уехать я не могу, как материально, так и потому, что боюсь, что родители тут поубивают друг друга... »;
Ваші батьки здійснюють над Вами фізичне і психологічне насилля? Ви зверталися до шкільного психолога або в соціальні служби? Не терпіть погане ставлення і терпіть токсичну атмосферу в сім'ї, Ви цінна і варті кращого!Ответ отредактирован автором 19-04-2020 12:31:23

Ответ отредактирован автором 19-04-2020 12:36:04

«Нет, я вобще не хочу доказывать своим братьям, сестрем что я лучше них. В детстве никогда не было конкуренция с братьями , сестрой, не было ревности к отношению брату и сестре.. и вобще у меня чувство ревности слабая.»;
Я не можу однозначно стверджувати, чи у Вас були ревнощі, чи ні, проте, дуже часто, ці процеси є несвідомими і Ви не можете про них знати точно, але на життя вони впливають. Іноді психіка навіть блокує наші спогади, щоб, таким чином, захистити нас від усвідомлення. Це можна виявити лише при довготривалій психотерапії зі спеціалістом (де Ви поступово і безпечно ламаєте захисти).

В попередньому дописі я надала Вам рекомендації, будь ласка, слідуйте їм, розвиваючи свою самоцінність (коли Ви почнете приймати свою неідеальність та безумовно себе любити, то порівняння з іншими не доставлятиме Вам такого величезного болю) та розподіляючи глобальну ціль на невеликі, покрокові шматочки. Також рекомендую Вам звернутися до шкільного психолга, щоб він вам допоміг краще розібратися у собі та підтримати Вас у цьому процесі (адже у Вас зараз криза підліткового віку і це досить складний етап в житті).

Вірю у Вас! Я бачу, який Ви цілеспрямований тому я впевнена, що Ви досягнете того, чого бажаєте. Головне - щоб Ви насолоджувалися самим шляхом, а не кінцевим пунктом (мені здається, що у Вас є безліч граней). Любіть і цінуйте себе! :)

Ответ отредактирован автором 18-04-2020 21:12:21

«А что это за ресурс? к примеру...И что это может быть за поддержка? Какие слова должны быть в этой поддержке? Я могу её как-то поддержать, какими словами? »;
Наприклад, їй не вистачає прийняття і любові з боку батьків, а Ви повністю це компенсувати не можете, адже проблема лежить глибоко у її дитячих психологічних травмах, з чим впоратися може лише спеціаліст. Вона несвідомо будує із Вами созалежні стосунки, щоб задовольнити цю потребу, яка була незадоволена в дитинстві, однак це не вихід тому, що корінь проблеми не вирішується. Підтримка може бути в тому, що Ви говорите їй про своє хвилювання щодо її емоційного стану, говорите як Ви її цінуєте і любите, говорте їй, що їй варто звернутися до психолога, присутні поряд і слухаєте її коли вона сумна (головне пам'ятайте також про свої кордони, адже Ви також не можете постійно її слухати і це, в свою чергу, буле виснажувати Вас. Перш за все надягніть кисневу маску на себе, а потім на іншого).
Даю Вам посилання на відео, де є такі підтримуючі слова (Ви можете також говорити їх самій собі і попросити, щоб Вам їх говорили інші, тоді Ви матимете свій внутрішній ресурс): https://www.youtube.com/watch?v=_dYXxuUJeA4&app=desktop

«Она может сказать, что я её не пойму, или пойму не так, или может сказать, не переживай за это. Или помолчать, а потом сказать что все в порядке. Но, это в крайнем случае.»;
Так, вона так може сказати через те, що її захист проти переживання негативних почуттів досі працює і це нічого страшного. Коли Ви будете постійно конфронтувати таку парадоксальну поведінку і заявляти, що Ви готові розділити її біль, її захист поступово почне зменшуватися.

«Ещё она не хочет показать себя скучной, и иногда смехом показывает, что она классная, может ли она так прятать свои недостатки? Мне говорили, что это также может быть заниженная самооценка»;
Припускаю, що вона боїться просто показати себе справжньою бо боїться, що її автентичні почуття не приймуть (можливо її батьки так робили).

«Ну, я чувствую, в том, что я виновата, потому что именно из-за меня ей приходится заступаться.»;
Ваше почуття провини є неконструктивним тому, що лише вона відповідає за свої дії, а не Ви. Вона сама обрала такий шлях: не говорити і приховувати від своєї матері інформацію. Отже, для неї це якось є психологічно вигідним (а як саме - ми лише можемо будувати припущення). Крім цього, Ви не знаєте точно, як її матір ставиться до Вас насправді (можливо то соціальна маска). Ви заявили свою позицію, заявили про своє хвилювання за неї, про своє роздратування, про своє почуття провини - Ви зробили свій максимум. Її діями Ви керувати не можете. Надалі просто знову і знову говоріть їй про свої переживання, пов'язані із цією ситуацією (наприклад, "я дуже гніваюся і, водночас, відчуваю себе винною, коли ти не говориш своїй матері, що це я тебе покликала. Ці постійні переживання мене мучають і, водночас, погіршують наші стосунки, які є для мене цінними. Мене не потрібно рятувати, я не жертва. Я розумію, що ти мене любиш і, таким чином, намагаєшся мене вберегти, однак, насправді, це лише погіршує ситуацію тому, що я не відчуваю себе відповідальною за своє життя а ти, несвідомо, обезцінюєш мої можливості впоратися із цим. Будь ласка, не роби так більше").

Ответ отредактирован автором 18-04-2020 21:00:44

«но мои друзья говорят что они отлично замечают что я иногда сильно завидую , говорят что если ты дальше прожолжишь завидовать можешь потерять друзей, это плохо чувство.. это тебя не сделает счастливой и т.д. »;
Вас зробить нещасливим той факт, що Ви ставите для себе надто високу планку та вимоги (вже взявши на себе величезний вантаж відповідальності та очікувань) + порівнюєте себе із Великими людьми. Звичайно, що Ваша самооцінка буде на нулі і Ви будете розчавленим, якщо постійно порівнюватимете з людьми, які досягли великого успіху. Проте пам'ятайте, що Рим будувався не за один день, а поступово. Великі люди також були першопочатково невідомими (а Ейнштейн взагалі вчився погано в школі).

«Есть 2 брата и одна сестра, отношения с ними тоже отличное..»;
Скажіть, будь ласка, чи була у Вас в дитинстві конкуренція і ревнощі по відношенню до брата і сестри? Насправді, це дуже часто і нормально тому, що батьки починають перерозподіляти увагу, приділяючи більше часу дитні, яка, на їхню думку, цього більше потребує. В основі Вашого прагнення великих звершень може лежати несвідоме прагнення отримати ту увагу і визнання від інших людей, яку Ви не отримали достатньо в дитинстві від батьків + Ви несвідомо досі конкуруєте з братом і сестрою і хочете довести, що Ви кращий. В такому випадку Ви маєте не лише розвивати самоцінність, але пропрацювати свої дитячо-батьківські і сиблінгові стосунки з психологом-психотерапевтом.

« Это мое желание, я даже хочу превосходит их.. я это понял почти год назад.. Просто мне на тот период времени было очень скучно, не было цели в жизне, я мечтал и всегда мечтаю, но цели у меня никаких не было, заниматься не чем.. не ходил в школу так как было лето каникулы все дела. Просыпаюсь , играю даже не получал удовольствие, смотрю фильмы и сплю. И тогда Начал искать смысл для жизни, и нашел самую важную и большую цель на всю жизнь, это создать что-то , что даже Великие люди удивились, например поднять страну с колен »;
Вам зараз 17 років, Ви у підлітковому віці, закінчуєте школу і це природньо, що Ви почали задумуватися над сенсом життя та своїм місцем у цьому житті. Ваша проблема в тому, що Ви ставите надто глобальну ціль, а не розбиваєте її на кроки. Ви впевнені, що сенс життя полягає лише у величезному досягненні? Більшість відомих людей були нещасними тому, що прагнули лише цілі, а не насолоджувалися процесом. А життя - це процес, а не єдина мить, яка, насправді може не настати (бо життя непередбачуване). Парадокс в тому, що сенс життя в самому житті, адже цінність життя ми пізнаємо через його кінечність.

Щодо поняття "Величі". Багато хто вважає, що велич - це суспільне визнання, гроші, влада, великий вклад в людство. Однак, насправді, Ви вже Великий і кожна людина у цьому світі також. Наші щоденні, найменші вчинки впливають на життя інших і цей вплив, в свою чергу, передається іншим людям і так впливає на світ. Всі Великі люди стоять на плечах невідомих попередників.

Що я можу Вам порадити? Перш за все, спробуйте зрозуміти, який процес Вам приносить задоволення + чи Ви можете його використати у професійній сфері. Мало лише хотіти бути "великим", щоб стати таким, потрібно отримувати насолоду від процесу, бо до цілі йде тренистий шлях. Тільки щаслива людина здатна стати професіоналом. Крім цього, прийміть себе і підвищте цінність себе. Ви вже цінний, що існуєте, бо із всього Всесвіту опинилися на екзопланеті, а для цього потрібна була величезна сукупність факторів.

Рекомендації:
- займайтеся самопізнання, саморозвитком і самоцінністю (розвивайте свої інтереси, спілкуйтеся, щодня пізнавайте щось нове, читайте, дивіться фільми нових джанрів і т. д.). Поки Ви не зрозумієєте, що Вам подобається, Ви не зрозумієте куди рухатися і розвиватися;
- просіть у Ваших батьків, брата і сестри, друзів про компліменти і хороші слова (у цьому немає нічого ганебного, це запорука психологічно близьких стосунків). Вам потрібно поповнювати свій внутрішній ресурс для того, що Ваш внутрішній критик зменшив гучність. Крім цього, не забувайте давати також хороші слова іншим, адже коли хтось один лише віддає, то рано чи пізно ресурси "віддавача" вичерпуються і він починає гніватися;
- пропоную Вам техніки для розвитку самоцінності (виконуйте їх регулярно, щодня):
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цьому хлопцеві всі ті негативні фрази про його "недосконалість", які Ви зараз говорите сам собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленького хлопчика в собі, а він на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цьому хлопчику, який він чудовий;
б) напишіть 20 речей, які Вам у собі подобаються на листку. Перечитуйте це вранці і ввечері перед сном, також у тих ситуаціях, коли Ви починаєте себе критикувати;
в) станьте перед дзеркалом, подивіться уважно на себе і говоріть наступні аффірмації: "Я цінний тому, що я існую", "Я тебе люблю", "Ти розумний і гарний хлопець".

Доброго дня, ermasssz.
«Как перестать чувствовать зависть? Как вобще убить зависть?»;
ЇЇ "вбити" неможливо і не варто. Емоції нам даються від природи і вони є у всіх людей. А природа еволюційно закладає нам певні механізми не просто так. Заздрість - це поєднання гніву (на себе і конкурента) + суму (що я немаю того ресурсу, який має інший) + страху (що Ви в чомусь обмежені і тому, незахищенні). Як Ви вже зазначали, заздрість мотивує і це її основна функція. Проте, коли ми переживаємо її надто болісно і вона заважає нашому нормальному функціонування, то тоді потрібно шукати корінь проблеми.

Якщо Ви будете постійно концентуватися на заздрості і намагатися її придушувати, то Ви будете відчувати її ще біль інтенсивно. Аналогія: коли Ви починаєте надто концентуватися на диханні то у Вас починає виникати страх, що Ви не контролюєте дихання і цей самий контроль починає зникати.

«30 мирут назад перед тем как я пишу это, я занял 7 место в онлайн-олимпиаде.... »;
Та Ви великий молодець! Замість того, щоб сидіти вдома і дивитися серіальчики та грати в комп'ютерні ігри - Ви пішли на онлайн-олімпіаду, готувалися та ще й зайняли 7 місце!!! Це варте поваги :)

«Я успокаиваю себя тем что я не завидую, я даже никому не признаю что я завидую, я объясняю это тем что это справедливость..»;
Заперечення і придушення зазрості - найгірша стратегія, Ви її робите лише інтенсивнішою (як я зазначала). Запам'ятайте, що карма, як і доля, - це фікція для самозаспокоєння та уникнення відповідальності. Існує просто безліч умов і факторів, які ми елементарно нездатні передбачити (і не варто), бо ми просто люди. Проте лише у Вашій владі, яке життя Ви собі збудуєте.

« Когда пробуждается зависть, то включается и гнев и паника, паника что всегда буду на 2 месте а не на первом.. этот зависть убивает меня изнутри, хуже чем физическая боль, хуже чем стыдиться, хуже чем чувство ревности... »;
Скажіть, будь ласка, звідки у Вас такі установки "завжди будь першим" та "будь ідеальним"? Ви і не маєте бути ідеальним, адже Ви людина. деальність в неідеальності.
Розкажіть детальніше, які у Вас стосунки з батьками та чи є у Вас брати чи сестри (і які із ними відносини)? Чи хвалять Вас батьки, чи часто вони говорять Вам "я тебе люблю"? Вам подобається так сильно навчатися, чи це їхні очікування?

«''Он тебя победил, какой позор, чем ты хуже него? ''»;
Припускаю, що ще вагому роль тут зіграла Ваша схильність до соціального порівняння (а вона стає ще інтенсивнішою у підлітковому віці). І, звісно, це Вас фруструє, адже це просто неможливо всюди бути першим і завжди знайдеться людина, яка є в чомусь кращою за Вас. Вам необхідно розвивати безумовну цінність себе і тоді порівняння із іншими не буде для Вас настілки емоційно болісним.Ответ отредактирован автором 18-04-2020 17:20:41

Ответ отредактирован автором 18-04-2020 17:22:10