Психологиня Ирина Константиновна Зубиашвили Київ

Андрей, Вы должны принять, что, возможно, никогда на найдете идеального решения.
Но любое действие лучше бездействия.
Сомнение – это что-то очень и очень мощное. Оно может стать серьезным препятствием на пути к успеху. Наверное. Вы замечали, что даже в периоды очевидного подъема у Вас случаются моменты, когда Вы сомневаетесь в себе. Так называемый «синдром самозванца» – обычное явление среди людей в бизнесе.
Сомнения возникают у нас постоянно, но есть стратегии, которые помогут блокировать их.
Смелость – враг сомнений. Сомнение вытесняется решимостью
Первый и важный шаг – просто предпринять хотя бы какое-то целенаправленное действие.
Решительность не оставляет сомнениям ни малейшего шанса.
Самый быстрый способ преодолеть сомнения – решительно совершить действие.
Каждый день в бизнесе человек сталкивается с новыми препятствиями. Только так мы и учимся.
А попытка найти все ответы и только потом начать движение – стратегия, которая никогда еще себя не оправдывала.

Вера, все зависит от Вас.
Пьющая супруга – это горе в семье. Как и пьющий супруг.
Алкоголизм - это болезнь, которую можно и нужно лечить.
Лечением занимаются психиатр совместно с психологом.
Первый шаг к выздоровлению Вы уже сделали - признали проблему. Это могут сделать не все.
Ну а дальше, обращайтесь к специалистам. Лечить по переписке невозможно.

Согласна с коллегами. Не желательно отдавать ребенка в садик до 3 лет.
В этом возрасте очень важна связь с мамой. Малыш должен постоянно чувствовать заботу и поддержку значимых взрослых - папы и мамы, они постоянно должны быть рядом.
Когда ребенка в 2 года приводят в сад - ощущение безопасности исчезает, и стресс бывает настолько сильным, что привычный мир в его глазах просто рушится.
Значимым взрослым вместо мамы становится воспитатель, но он не может заменить ее в силу загруженности другими детьми, или даже личностных качеств.
Если все-таки нужно отдать малыша в садик, то к садиковской группе нужно предъявлять самые высокие требования. Желательно, чтобы на каждого воспитателя было не более 3 малышей.
Ребенку может понадобиться много внимания, его нужно успокоить, пожалеть, поносить на руках, покормить с ложечки - все это невозможно, в условиях детского садика.

.Лана, Ви дуже серйозно ставитеся до таких сайтів. А вони часто приносять розчарування.
Віртуальне знайомство часто відрізняється від реального
Через онлайн-листування ховається маса важливих деталей іміджу людини. Ви можете прийти на побачення і побачити, що у чоловіка жести, які просто дратують. Неприємний тембр, темп мовлення.. А можливо, у нього алкогольна залежність.
Але у вас завищені очікування від сайту. І з цим треба розбиратися.
По-перше, очікування треба знижувати, і це усвідомлена робота. При першому спілкуванні з чоловіком зупиняйте себе, якщо починаєте вигадувати очікування від спілкування — мріяти, як чудово у вас все буде, як ви сплануєте весілля, де проведете, як назвете дітей……
.Намагайтеся не прикрашати реальність — приписувати чоловікові ті якості, яких він не має.
Я не знаю нічого про Вас, але можу припустити, що у Вас була психічна травма (можливо, в дитинстві) і Ви шукаєте рятівника, який витягне Вас з вежі і вб'є дракона. При цьому що травматичніша людина, то більше вона вражається іншими і то більше вона чекає на якогось ідеального рятувальника.
Це про Вас, чи я помиляюся?
Вам потрібна внутрішня опора, і тоді не буде розчарувань. Записуйтесь на консультацію до психолога.

Ваша задача - возвращение доверия, а это процесс не быстрый. Поговорить о случившемся, не означает вернуть доверие. Даже если Вы извинились, обещали так больше не делать, у мужа боль останется, а отношения, как прежде, не станут.
Во-первых, у каждого в паре запускается процесс переосмысления отношений, а это требует времени. Во-вторых, вы оба испытываете очень сильные эмоции. .Интенсивность эмоций не снизится одним и даже двумя разговорами. Доверие возвращается постепенно, когда каждый проживает свои негативные чувства,
И Вы не должны диктовать какие-то условия, а попытаться понять, какие Ваши действия будут постепенно укреплять отношения. И Вы должны просить о них, а не требовать
Важно понять, что происходило в ваших отношениях до измены. Какие процессы и подавленные эмоции могли привести к «трещине» и дать место для третьего человека?
Стоит проявлять повышенное внимание, исключить «задержки на работе», на какое-то время — и встречи с подругами, в общем — любые действия, которые показывают отсутствие искреннего сожаления о своем проступке.
В то же время, не стоит унижаться перед партнером, просить прощения на коленях и тому подобное. Это не поможет восстановлению доверия, а скорее покажет вас артисткой, которая способна на любые жесты, только бы добиться желаемого.
Хорошее отношение способно вылечить любые раны. И поэтому Вам придется забыть о претензиях к партнеру по поводу маленького заработка или не вымытой посуды. Старайтесь демонстрировать максимальное внимание, максимальную лояльность, делайте больше хороших дел,
Но вашу проблему нужно обсудить, прояснить некоторые моменты. По переписке такие проблемы не решаются.

Відредаговано автором 11-05-2024 01:02:11

Ситуація непроста. Чоловіки дуже цінують у жінці саме вірність.
До того ж Ви зрадою показали, що не цінуєте свого чоловіка. А це удар по його самоповазі.
До речі, а як чоловік дізнався про Вашу зраду?
У багатьох сім'ях пристрасть і любов йдуть зі стосунків через те, що люди не вміють вибудовувати побут, слухати один одного, внаслідок чого накопичуються образи. Треба займатися своїми стосунками. Щоб виправити помилки можна звернутися до психолога.
Але що ж тепер робити?
Ви повинні переконати його, що інші чоловіки вам не потрібні.
Ви можете навіть сказати, що ця ситуація сталася, тому що Ви хотіли привернути його увагу.. Скажіть чоловікові, що Ви його дуже цінуєте та любите, але втратили з ним контакт.
Почніть розбиратися у ваших стосунках. Зрозумійте, що чоловіки дуже часто теж роблять помилки, заплутаючись у своїх переживаннях. І розібратися у своїх почуттях їм дуже непросто.
Звісно, ​​у будь-якій сімейній кризі винні двоє, чоловік та дружина. Зрада – це не сама криза, це її ознака, симптом. Якщо Ви зрадили, значить, щось відбувається між Вами та чоловіком, чому Ви пішли на ризик втратити все.
Знову ж таки, не варто перекладати на чоловіка всю провину за вчинене Вами. Можливо, він дійсно мало приділяє вам уваги. Або Ви так втомилися, що будинок асоціюється лише з побутом, не з романтикою. Але тоді питання – а що Ви зробили, щоб упоратися із проблемою?
Зрада - це сигнал про те, що стосунки треба лікувати, в них давно вже не все гладко. Лікувати – значить, намагатися обом, і чоловікові та дружині, змінювати свою поведінку, вирішувати проблеми.
Краще це робити за допомогою психолога

Відредаговано автором 10-05-2024 21:20:27

Вы сейчас находитесь в переходном периоде между детством и взрослостью.
Это период гиперсексуальности, когда вместе с половой системой развивается и гормональная.
Поэтому начинают волновать проблемы секса.
Не накручивайте себя. И не боритесь со своими мыслями. Относитесь к ним спокойно.
Это всего лишь мысли, они приходят и уходят.
Чем спокойнее Вы будете их воспринимать, тем меньше они будут Вас беспокоить.
Ваша мама все правильно Вам объяснила.
Добавлю, что зоофилия присуща в большей степени мужчинам.
Чаще всего зоофилия является временным явлением и исчезает, как только человек сможет найти нормального полового партнёра.

Відредаговано автором 10-05-2024 05:07:39

Розлад харчової поведінки - психологічна проблема, яку потрібно вирішувати разом із психологом та психіатром. Тільки комплексний підхід допоможе вирішити проблему.
У Вас компульсивне переїдання і дуже важливо правильно організувати харчування: це є частиною терапії.
Не можна голодувати. Їсти треба як мінімум тричі на день. Протягом дня можна також між сніданком, обідом і вечерею з'їсти щось легке — фрукти або йогурти.
Важливо знайти альтернативний спосіб зняття нервової напруги (це можуть бути книги, спорт, музика, кіно, танці та інші хобі).
Також важливий самоконтроль та усвідомленість.
Перед тим як щось з'їсти запитайте себе - Я дійсно хочу їсти? Тобто слід відрізняти психологічний голод від біологічного.
Перед їжею можна випити півсклянки мінеральної лужної води типу "Боржомі", тоді ви менше зможете з'їсти продуктів. Їжте з тарілки синього кольору.
Ну а подальшу стратегію лікування визначать лікар та психолог.

Відредаговано автором 10-05-2024 01:05:44

Ваш стан можна зрозуміти. Звичайно, боляче та прикро.
Але все ж таки, спробуйте заспокоїтися.
Давайте разом подумаємо. Виявилося, що Ви жили із зрадником. Але ж Ви жили!
Повторюйте, повторюйте про себе: "Так, він зрадив! Так, він зрадив!" Ну — давайте разів сто повторимо, поки самої смішно не стане. (Обов'язково стане, але не так скоро!)
Друге, давайте зізнаємося собі, що нічого страшного поки що не сталося. Усі живі? Живі! Навіть здорові! Є де жити, є що поїсти. Вже добре.
Ну — влетіла у Ваше життя стороння гидота. Так що тепер? Постійно мучити себе?
Давайте вчитися тримати удар! Згрібаємо цю пакость у купку і викинемо на смітник
А далі треба подумати. У будь-якому випадку ми маємо факт того, що людина – чоловік чи жінка – «на стороні» отримує те, чого немає у стосунках. Чого не вистачає у ваших стосунках Вашому партнеру?
Розбиратися в ситуації краще з психологом.

Дане, у Вашій проблемі треба розбиратися. У Вас тривожний розлад
На тлі яких подій виникла хвороба? Причиною є тільки війна?
І який діагноз вам поставили, якщо можна, напишіть.
У Вас постійно виникають нав'язливі думки про туалет. Вже цими думками Ви можете викликати необхідність відвідати його.
Я думаю, Ви розумієте, що фізіологічно не може людина постійно відвідувати туалет.
Ви розумієте, що це думки нераціональні і, звісно, ​​намагаєтеся їх відігнати, тобто. контролювати. Але це найчастіша помилка за будь-якого тривожного розладу.
Що сильніше ми намагаємося контролювати наші думки (не думати, не тривожитися), то сильніше ми думаємо і тривожимося. Тому що фокусуємося таким чином на них. .
Якщо я скажу Вам "тільки не думай про червону мавпу", впевнена, що ви одразу про неї подумаєте.
Так і тут. Тому перше правило в таких ситуаціях, не намагайтеся насильно перемикатися, тиснути на свою тривогу.
Просто скажіть собі: "Так, я турбуюся, у мене є страх, що я не дотерплю до туалету. Але це лише моя думка, вона не може безпосередньо вплинути на мою фізіологію. Тому нехай у голові бовтається, скільки їй влізе. Вона для мене безпечна".
А далі Вам треба звернутися до психолога для корекції тривожного розладу.

Відредаговано автором 08-05-2024 14:19:16

Дане, у Вашій проблемі треба розбиратися. У Вас тривожний розлад
На тлі яких подій виникла хвороба?
І який діагноз вам поставили, якщо можна, напишіть.
У Вас постійно виникають нав'язливі думки про туалет. Вже цими думками Ви можете викликати необхідність відвідати його.
Я думаю, Ви розумієте, що фізіологічно не може людина постійно відвідувати туалет.
Ви розумієте, що це думки нераціональні і, звісно, ​​намагаєтеся їх відігнати, тобто. контролювати. Але це найчастіша помилка за будь-якого тривожного розладу.
Що сильніше ми намагаємося контролювати наші думки (не думати, не тривожитися), то сильніше ми думаємо і тривожимося. Тому що фокусуємося таким чином на них. .
Якщо я скажу Вам "тільки не думай про червону мавпу", впевнена, що ви одразу про неї подумаєте.
Так і тут. Тому перше правило в таких ситуаціях, не намагайтеся насильно перемикатися, тиснути на свою тривогу.
Просто скажіть собі: "Так, я турбуюся, у мене є страх, що я не дотерплю до туалету. Але це лише моя думка, вона не може безпосередньо вплинути на мою фізіологію. Тому нехай у голові бовтається, скільки їй влізе. Вона для мене безпечна".
А далі Вам треба звернутися до психолога для корекції тривожного розладу.

Ваш страх - это проявление тревожности. Очевидно, никто не обращал внимание на это, что и привело к страхам общения и т.д.
Надо разбираться.
Как проявляется Ваш страх идти на работу?
У Вас это просто мысли или есть такие симптомы :
учащённое сердцебиение;
усиленная потливость;
озноб или, наоборот, приливы жара.

Кристина. антидепрессанты, как правило не очень помогают при ОКР, потому что за ОКР стоят особенности личности.
И есть основная базовая история, которая происходит с человеком. И, прежде всего, это неуверенность в себе.
Сразу можно сказать, что Вы человек тревожный и хроническая неуверенность в себе проявляется в мыслях.
И важно не сопротивляться мыслям, а даже воспринимать их с юмором. Есть и другие способы работы с навязчивыми мыслями.
Но нужно выяснить первопричину возникновения ОКР.

Якщо Ви все обдумали і вирішили розлучитися, повідомте про це чітко і спокійно під час особистої зустрічі.
Оскільки Вас цікавить, як попрощатися з хлопцем і не образити його, варто запам'ятати, що в жодному разі не можна переходити на підвищені тони. Ви повинні бути спокійною та впевненою.
Перед серйозною розмовою потрібна репетиція. Потрібно знати, що сказати – це дуже важливо.
Будьте щирі, подякуйте людині за все те добре, що між вами було.
Скажіть, що Ви серйозно все обдумала і дійшли висновку, що у вас стосунки скластися не зможуть.
Намагайтеся не плакати, не обіймати, не цілувати його насамкінець. Він може вирішити, що все можна повернути.
Не пропонуйте залишитись друзями — ця фраза принижує партнера. Та й насправді дружити після розлучення навряд чи вийде.

Відредаговано автором 05-05-2024 21:44:16

У Вас "выученная беспомощность". Вам столько твердили, что Вы хуже других .что Вы и поверили в это.
Логика у Вас прекрасная. Вы очень хорошо описали свою проблему. Без логического мышления Вы бы вообще не смогли учиться..
У каждого человека есть свои сильные стороны.
Поэтому предполагаю, что Вы не никчемный, Вы чувствуете себя никчемным, а это две большие разницы.
Никчемный человек - это оценка, это не характеристика человека. Вам давали эту оценку и делали это достаточно много раз, со временем Вы поверили этим людям.
Даже, если Вы считаете себя никчемным, то, определенно, есть сферы, где будете на что-то способны. Их очень много: науки, языки, искусство, психология, общение, развлечение, спорт, обучение, разнообразные услуги.
Попробуйте составить список областей, которые у Вас лучше всего получаются.
Предполагаю, Ваша проблема связана с низкой самооценкой. Большую роль сыграл психологический феномен воспитания.
Но все это успешно корректируется опытными психологами или психотерапевтами.