користувач 38 секунд тому: 
Чоловік звинувачує у зраді дружину
Підберіть сімейного психолога онлайн або в містах України.
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-08-2024 11:12:59 |
1
Доброго дня! Задам несколько вопросов для уточнения ситуации. А насколько хорошо вы вообще знали своего мужа и его семью? ( до рождения ребенка) Принимал ли ваш муж и его семья вас - до рождения ребенка? Какие вообще были у вас с ним отношения, и с его родней - когда вы только начали строить отношения? "Я відчуваю себе приниженою, зганьбленою через те що саме він був у мене першим, саме через нього я завагітніла так рано, не вірить мені наче це не він був зі много щодня, наче не він бігав за мною щоб добитися моєї уваги і помилка була у тому що це сталося до шлюбу." Да ... именно так вы себя и ощущаете преданной... униженной ... может быть использованной? Видите как, у вас беременность до замужества произошла - а значит вынужденное заключение брака - видимо ваш муж, уже тогда сомневался и не особо то, хотел детей и семью. ( а обстоятельства его вынудили) Важно для женщины - чтоб мужчина сам сделал предложение ( еще до беременности) - вот тогда больше вероятности -что потом не будет сомневаться в своем выборе. А так ему видимо, от вас нужен был просто роман и секс - он его получил - но не планировал на беременность и супружество. А вы наивно верили - влюбленны были ( первая влюбленность) Шли больше за инстинктом и желанием страстью ( причем оба) Ну а дети это уже ответственность и обязательства ( к которым он явно не готов ) потому и ищет отговорки по сути ищет предлог, чтоб вас обвинить в измене и развестись ( видимо у него такой мотив) Плюс он сам с многодетной семьи - возможно для их семьи это нормально изменять... как норма - потому и проецируют на вас, свои же поступки. Возможно, для вашего мужа измена тоже является нормой - обычно бывает так если обвиняет в измене ктото когото ( но причин нет) значит сам в мыслях готов на измену, или уже изменял. ( как вариант) "Що саме обідне мій чоловік не бачить ніякої проблеми в тому щоб зробити ДНК і не розуміє чому я така роздратована, чому я сказала що якщо ми зробимо тест, я з ним розведуся і більше ні він ні його рідні не будуть бачити дитину." Потому что для него - это не проблема - он наоборот думает - " А почему же она отказывается от ДНК ага значит точно я не отец ... значит есть что скрывать ей..." - понимаете вот так он мыслит - плюс родственники подливают масло в огонь... ( тоже не понятно по каким причинам - толи хотят вашего развода - толи свои какието комплексы и страхи на вас отыгрывают) Проблема в том, что ваш муж верит им ... а не вам... Видимо не сформировалось, у вас глубинного с ним и устойчивого доверия. Ну а вам обидно - потому что задевает уже ваше чувство гордости и собственного достоинства! Что вы честны были и верны - и тут так вот такой поворот событий для вас - так человек для вас обернулся своей теневой стороной. " що без довіри відносини просто не можуть бути . Якщо жити з людиною яка в тобі сумнівається , не довіряє??? " вот вы сами и ответили! Просто далеко не факт, что он на этом успокоится... если он вам не доверяет в таком важном деле - как рождение ребенка - то скорее всего он вам вообще не доверяет. Тогда вопрос - доверяет ли он вообще комуто с людей? Может он всегда такой подозрительный был ко всем? И как после такого потом вам жить вместе? ( просто ради ребенка) Так то, что вы разведетесь ( вероятность) - отцовство то всеравно его останется. И где гарантия что он вообще способен вам доверять? Много вопросов - лучше всего вам обратится к семейному психологу. И вместе с ним, сходить на консультацию и проработать тему его доверия к вам. А пока вы действуете, по его сценарию как он хочет - но хотите ли вы этого? И не предаете ли вы так себя, не ломаете психологически? ( хорошо подумайте) Может быть он как и вы еще молоды - и это ошибки молодости... ( у всех свои ) Может его эта ситуация - его как то сделает вдумчивее и осознанее, и он осознает свою ошибку - но какой ценой? Есть ли у вас родственники, или ктото кто вас может поддержать уже с вашей стороны? И как у вас было с доверием с родителями вашими? ( ощущение что тема недоверия она глубинна у вас... как будто это еще с детства - обязательно подстроится под когото... не разочаровать его... заслужить его доверие...) Доверяете ли вы самой себе? Слышите ли вы саму себя? И свои желания? Может вам это подсказка - научится так слепо не доверять людям - а быть более разборчивее в людях - может нужно понимать кому можно доверять а кому нет? Кто заслуживает вашего доверия, а кто нет? Что не всем нужно так доверятся... 
|
| Алла Володимирівна Романенко психолог Київ 04-08-2024 12:53:12 |
👍 краща відповідь! 3
Ирина Константиновна Зубиашвили Яна Анатоліївна Кіркеснер Доброго дня! Співчуваю цьому каламбуру та абсурду. Я розділяю вашу лють, гнів, образу та біль приниження. Проте я прошу вас не рубити з плеча. У вас незрілий і нарцисичний чоловік, який повівся на поводу у своєї рідні. Ви цього не встигли побачити, усвідомити і тепер відчуваєте себе атакованою. Він не спроможній відчути вас, він переймається зараз собою і своєю персоною. Розумієте, такі люди вони функціонально відносяться до інших, можливо ваш чоловік має лише нарцисичну травму (в цьому випадку вам буде легше). Я би використала цю історію у вашому випадку - мудро. Я би зробила цей тест і привселюдно віддала те «гімно», що вони вам приписували всім їм, тобто сестричкам, матері і чоловіку. Цей позор треба віддати адресату. І можна просто дистанціюватись і все. Розлучитись ви завжди встигнете! Я би просто не спішила з цим. Ваш чоловік зараз у злитті з своєї ріднею, але правда завжди працює холодним душем. Не витрачайте свої нерви на цих людей, у них параноя, це примітивне функціонування психіки. Вони не можуть пережити, що ваша дитина на них не схожа і все що на них не схоже буде атаковане і піддаватись знецінюванню. Так влаштовані нарциси. Сфокусуйтесь на стосунках після тесту з чоловіком і дивіться як він буде себе поводити. Не забирайте у дитини батька, навіть якщо ви вирішите розлучитись. Це ненормально і жорстоко, ви зараз дуже ображені і вам дуже боляче… Я обіймаю вас серцем і дуже шкодую, що вам довелось відчути все це… Я бажаю вам сил це пережити та мудрості справитись!
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 04-08-2024 14:10:37 |
4
Ирина Константиновна Зубиашвили Алла Володимирівна Романенко Яна Анатоліївна Кіркеснер Доброго дня! цитата:
мій чоловік не бачить ніякої проблеми в тому щоб зробити ДНК і не розуміє чому я така роздратована, чому я сказала що якщо ми зробимо тест, я з ним розведуся і більше ні він ні його рідні не будуть бачити дитину. То чому б не дочекатись появи на руках беззаперечних доказів батьківства Вашого чоловіка. Без істерик дати паперовий висновок йому і подивитись в очі... почекати і побачити реакцію. Вона Вам усе скаже. Я особисто проти істерик і зведення рахунків, проти публічних звинувачень і зведення рахунків. Почекайте. Прийдуть з вибаченнями, тоді вирішите - пробачати чи ні. А не прийдуть, то бог з ними. Викреслите їх з власного життя. Слухайте своє серце.
|
Виберіть психолога для консультування з приводу розладу комунікації між різними членами родини, відсутності підтримки, неспівпадіння поглядів на виховання дітей тощо
| 04-08-2024 19:16:36Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369434 для Володимир Анатолійович Доброго дня, щиро дякую за відповідь!Хочу сказати, що я дуже спокійна і стримана людина і так як жінки влаштовують істерики чи скандали своїм чоловіка просто не вмію робити. У цій ситуації я просто говорила більше емоційно чим зазвичай, адже для мене це не просто не порозуміння, це та поведінка і ставлення яке я не хочу допускати по відношенню до себе. Я повністю з вами згідна і з нетерпінням чекаю результату, щоб побачити реакцію. Можливо мій чоловік зрозуміє, яку помилку зробив і попросить вибачення, але я не знаю як потім жити, які будуть відносини коли мені не довіряють, коли мене знецінюють. Коли його рідні приходять до мене додому і прямо кажуть, що думають, що я не чиста, що зрадила, а він наче чужа людина сидить в стороні і не заступається за мене, коли мені як ніколи була потрібна його підтримка, а він не може захистити власну сімʼю… Можливо я зможу пробачити і з часом стане легше, але ж осадок залишиться… |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 04-08-2024 19:27:07 |
1
цитата:
Можливо мій чоловік зрозуміє, яку помилку зробив і попросить вибачення, але я не знаю як потім жити, які будуть відносини коли мені не довіряють, коли мене знецінюють. А Ви поки що не знаєте, як потім жити далі. Та, звісно, не знаєте. Ба більше - не можете знати, адже ще не відчули в серці свій відгук на реакцію чоловіка. цитата:
Коли його рідні приходять до мене додому і прямо кажуть, що думають, що я не чиста, що зрадила, а він наче чужа людина сидить в стороні і не заступається за мене, коли мені як ніколи була потрібна його підтримка, а він не може захистити власну сімʼю… Тепер відкрилося - на краще, бо знаєш, як насправді. Бо розвіялись ілюзії і безпідставні сподівання. Бо людина, якій довіряв, виявила своє нутро. І ти можеш зробити свідомий ВИБІР(!)
|
| 04-08-2024 20:18:38Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369427 для Ірина Миколенко Доброго дня щиро дякую за відповідь!Щодо того як ви почали зустрічатися я чисто випадково познайомилася з мамою мого чоловіка в школі для вивчення англійської мови і навіть не знала що це її син, а вона його мама а потім вже окремо познайомилася з її сином. Самого початку у мене склались дуже хороші дружні відносини з нею. А потім через деякий час мені почав писати в Instagram її син. Я деякий час ігнорувала але коли він продовжував писати і я щодня бачила його в школі але ми не спілкувалися, я просто відповіла на повідомлення і ми почали переписуватись. Потім він почав пропонувати зустрітися. Я відмовляла але з часом подумала що можна хочаб раз в житті спробувати з кимось вийти на побачення, це ж мене ні до чого не зобовʼязує. Так як ми тільки приїхали в Сакраменто з мамою братом і я ми жили тимчасово у маминої подруги, яка нас запросила і через це у нас були невеликі труднощі тому що в нас не було ще машини , а мені щодня потрібно було їздити у школу на роботу і подруга мами не могла це щодня робити. Тому коли він дізнався, що я потребую допомоги він запропонував підвозити мене і забирати з роботи. Коли в мене не було виходу ситуації я погодилась. І так як ми щодня бачились на протязі кожного кожного дня я досить швидко звикла до нього так само як і він. Потім він запропонував зустрічатись офіційно як пара і ми почали зустрічатись. Ще самих перших тижні він мене познайомив з усією його сім’єю і я досить легко знайшла з усіма спільну мову і у нас склались досить теплі хороші відносини. Звичайно, коли ми почали зустрічатися у нас були поцілунки та обійми але я більше нічого не дозволяла. мене так все життя виховали, що спочатку потрібно одружитись а потім уже інтимна близькість ( я з дитинства ходила у церкву і у мене є певні принципи яких я тримаюсь). Сама не розумію як я могла таке допустити але я дозволила трохи більше. Ні, звичайно ми не спали але це були якісь ласки доторки типу петинг. 1-й 2-й раз в мене трохи мучила совість але потім я себе заспокою тим. що ми ж не спимо. І через 5 місяців я дізналася, що вагітна. Я зробила тест, він був позитивний. Я не могла повірити і думала що це не можливо. Адже ми не спали і я думала якщо у мене ще нікого не було як я можу бути вагітна. Але у клініці моя вагітність підтвердилась. В мене був шок, життя наче зупинилося, я страшенно злилася на себе, що допустила таку помилку…. Але весь час Віктор був зі мною і як тільки дізнався, почав мене підтримувати. Я не бачила в ньому страху чи паніки. Було таке відчуття ніби він не дуже здивований. Я точно знаю що я йому дуже сильно подобалась, що він хотів щоб я в майбутньому стала його дружиною ( знаю що зарано про таке говорити). Ми разом поговорили з моєю мамою, потім з його і розказали все як є. Він були дуже шоковані але нас підтримали. Потім вже сказали і всім іншим в його сімʼї і теж була нормальна реакція. Тобто ніхто ні у чому не сумнівався. Всі мене вже трохи знали і знали що я не погана дівчина. На протязі усієї вагітності я досить часто проводила час з його рідними. Його сестра мене особливо підтримувала. Вона робила для мене вечірки : гендер паті, бейбі шавер. І за всю вагітність у мене були дуже хороші відносини з усіма. Звичайно як тільки ми дізналися що я вагітна ми розписалися і зробити весілля лише в колі рідних. Мій чоловік мене дуже підтримував, допомогла у всьому. Я до початку девʼятого місяця ходила на роботу, так як у мене вагітність проходила дуже добре. Під час схваток, родів і після мій чоловік був зі мною. Потім приходили його рідні і теж намагалися чимось допомогти…. І тут дитині майже рік як я дізнаюсь, що мій чоловік ще з перших місяців почав думати , що дитина не його через те, що він не схожий зовні. А саме обідне, що він мені нічого не сказав, але з сестрою, мамою поділився своїми думками, а зі мною не знав як почати розмову 🤦♀ |
| 04-08-2024 20:29:45Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369427 для Ірина Миколенко Після народження сина у мене почалися непорозуміння, невеличкі конфлікти з його мамою, через те що я почала висловлювати свою думку, коли ми щось не подобається по відношенню до мене чи до мого сина . Були моменти коли вона робила, щось по своєму, а моєї думки зовсім не питала. Після того як я спокійно, тактовно говорила їй про це вона на мене починала ображатися наче я зробила, щось погане. Те саме було і з два сестрами. Так як я зрозуміла, людям зовсім не подобається коли хтось щось робить не по їхньому. Вони побачили, що я почала проявляти характер. Я вважаю, що коли справа стосується моїх почуттів, сімʼї я не можу просто мовчати і під когось налаштуватися. Я дуже стримана і спокійна людина. І до народження дитини у нас просто не було моментів де мені потрібно було щось відстоювати і говорити таке, що комусь не подобається. А тут я почала трохи говорити і вони мабуть здивувалися що я можу постояти за себе. Тому саме після народження наші відносини стали більш натягнуті. |
| 04-08-2024 20:33:51Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369427 для Ірина Миколенко Моя сімʼя і мої рідні мене дуже підтримують. Вони завжди на моїй стороні, тому тут проблем немає.Насправді я не є дуже довірливою людиною, але буваю наївною. У ції ситуації, я вважаю, що люди не проявляли себе одразу і тому у мене склалось не правильне уявлення про них. Лише через півтори роки я почала бачити хто є хто…. |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-08-2024 20:55:32 |
Щиро дякую і вам, за таку відверту відповідь...
Ох у вас и история прям можно кино снимать... вот правда читаешь и тоже не верится, как же так разве бывает... Но все по порядку опишу... 1. "я чисто випадково познайомилася з мамою мого чоловіка в школі для вивчення англійської мови і навіть не знала що це її син, а вона його мама а потім вже окремо познайомилася з її сином." Что касается рождения детей не бывает случайных встреч ( даже если это курортный роман) Значит Судьба ребенку родиться именно сейчас и именно от этих родителей! Просто бывает мужчина идет по Карме - для какихто отработок или уроков... ( как видимо в вашем случае ) А бывает мужчина идет в жизнь женщины по Судьбе! ( тогда препятствий у них намного меньше или уроков ) Бывает и средний вариант - ( но это реже) ( это чисто мои выводы о жизни - такие уже по мимо психологии) Так вот судя по вашей истории - да для урока мужчина пришел - проходите с ним испытание... Пройдете или нет... зависит от многих факторов. 2. У меня ощущение такое что вы как будто не столько за мужа вышли замуж - сколько за его маму... ( извините) как будто мама все решает в их семье, и видимо очень сильно руководит сыном - с ее ж подачи он с вами познакомился, а не сам... 3. "Я деякий час ігнорувала але коли він продовжував писати і я щодня бачила його в школі але ми не спілкувалися, я просто відповіла на повідомлення і ми почали переписуватись." Он вас прям измором взял! Вот смотрите у вас же не было к нему изначально интереса. Как думаете почему? 4. "Потім він почав пропонувати зустрітися. Я відмовляла але з часом подумала що можна хочаб раз в житті спробувати з кимось вийти на побачення, це ж мене ні до чого не зобовʼязує." Вот это как раз это и иллюзия ваша - что просто схожу на свидание просто попью кофе ...и так малыми шагами ... вы дошли до замужества. 5. "Тому коли він дізнався, що я потребую допомоги він запропонував підвозити мене і забирати з роботи. Коли в мене не було виходу ситуації я погодилась." Не было выхода... потом беременность тоже нет выхода надо женится... все через сценарий - когда нет выхода... Это про то, что изначально он вам не особо был интересен - сильно ж не зацепил... вы скорее просто привыкли к друг другу со временем - что вы и подтвердили - но как будто сама Судьба вас не отпускала... пока ребенок не родился. Вы всегда так в важных решениях дотягиваете до предела - решаетесь на чтото когда уже нет другого выхода? 6. "І так як ми щодня бачились на протязі кожного кожного дня я досить швидко звикла до нього так само як і він. Потім він запропонував зустрічатись офіційно як пара і ми почали зустрічатись." Это на протяжении какого времени недели - месяца - трех месяцев происходило, что вы стали уже как пара? ( только честно - важно для понимания ситуации) Судя по всему вы очень быстро вошли в отношения с ним - толком не его не его родственников не узнали - что за люди? как живут? Какие у них приоритеты? какие представления о жизни? какие цели и мотивы? Вы тут путаете хорошее отношение к вам - и действительно глубокое понимание человека. Вот чего вы не заметили... купились на хорошее впечатление первое свое... не заметили истинного отношения к вам не парня не его родителей... А у них как раз были сомнения по отношению к вам уже сразу... ваш муж потом об этом же признался... просто хорош играли роли... а думали совсем другое... Люди так умеют делать... показывать одно отношение внешне... думать другое... а делать вообще третье. Важно это помнить - чтоб потом не входить в такие заблуждения о людях ( ну это вам на будущее совет)
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-08-2024 21:48:40 |
1
Тоже буду отвечать частями вам. 1. "Ще самих перших тижні він мене познайомив з усією його сім’єю і я досить легко знайшла з усіма спільну мову і у нас склались досить теплі хороші відносини." Ну вот вам это больше казалось... чем было на самом деле ( увы но это факт) сейчас, то уже можно сравнить все. И как Владимир Анатольевич - верно подметил про крах иллюзий и ожиданий - они просто упали... слетели у вас ( сейчас уже) 2. "Звичайно, коли ми почали зустрічатися у нас були поцілунки та обійми але я більше нічого не дозволяла. мене так все життя виховали, що спочатку потрібно одружитись а потім уже інтимна близькість ( я з дитинства ходила у церкву і у мене є певні принципи яких я тримаюсь)." Спасибо за откровенность. Это ценно. Смотрите - нечего нет плохого в сексе до Свадьбы - даже полноценного секса. Тут каждая пара сама решает для себя - как ей лучше ( смотря какие нюансы) И даже в петинги нет нечего плохого) Важно тут другое насколько люди понимают всю ответственность за последствия после секса - насколько готовы к этим последствиям. ( и вот ваш муж видимо не готов был к последствиям...) Вы пишите - что сами не понимаете как так вышло... и что потом вас мучала совесть... ( это от сильных моральных запретов и установок - к которым вас приучили в детстве так - это уже даже ваш комплекс - который подсознательно ж хотелось снести этот запрет - плюс инстинкт и желание влечение - это естественная реакция ( тут себя винить нет смысла - за природу желаний интима - темболее если у вас это был первый опыт) 3. "І через 5 місяців я дізналася, що вагітна. Я зробила тест, він був позитивний. Я не могла повірити і думала що це не можливо. Адже ми не спали і я думала якщо у мене ще нікого не було як я можу бути вагітна. Але у клініці моя вагітність підтвердилась. В мене був шок, життя наче зупинилося, я страшенно злилася на себе, що допустила таку помилку…." И вот тут важно - вы не могли поверить - что это возможно после петинга забеременеть - это действительно мало вероятно ( хотя бывают исключения ) вот вы попали в это исключение! Если вы все рассказали как было - то да в такое сложно верить - потому и ваш муж сомневался вам не говорил и его родные тоже семья - так же сомневались - потому что после петинга мало кто беременеет ( объективно) Люди обычно очень стараются - чтоб забеременеть и то не всегда получается - а у вас просто от петинга - потому у них и зародились сомнения ( сомнения объективные ) Отчасти их можно понять их реакцию и сомнения - просто вам не говорили - так как вы были уже беременны и видимо берегли ваше самочувствие - чтоб не волновать - чтоб не было конфликта. Но сомнения то никуда не делись... и все ждали подтверждения - пока ребенок подрастет - вот он уже подрос - и вот тут то, и начали они уже в открытую вам все предъявы высказывать. Им тяжело поверить - что такое возможно - вот и начали думать - что вы на стороне гдето нагуляли... и вашего мужа настроели... внушили ему это... ( он видимо ведомый своими родственниками... ему тяжело сопротивляться их влиянию - такое бывает - если родители подавляют ребенка) Плюс у него ж этот аргумент есть - который он не как не может опровергнуть - что полноценного секса ж не было - а беременность есть ... вот это ему и мешает поверить целиком вам. Ну и видимо тоже мало вас узнал как человека - не сформировалось глубинное доверие у вас к друг другу - так как знаете друг друга поверхностно - и потому нет доверия - чтоб полноценно вам верить. С такой непростой ситуацией - однозначно вам надо к семейному психологу - чтоб вы вот эти все сомнения к друг другу проговорили - и может хотя бы тогда чтото прояснится. 4. " Коли його рідні приходять до мене додому і прямо кажуть, що думають, що я не чиста, що зрадила, а він наче чужа людина сидить в стороні і не заступається за мене, коли мені як ніколи була потрібна його підтримка, а він не може захистити власну сімʼю…" Вот это конечно - его реакция - толи обида толи ступор... толи разочарование... толи апатия... толи безразличие... Вы пишите, что как бы чужой человек... так в том то и дело - что вы видимо не успели стать близкими родными людьми... ( именно психологически и духовно ментально чувственно) Потому что, изначально у вас все началось просто с флирта и общения - это не глубокий уровень привязанности. Да вам нужна была его поддержка именно в тот момент кризисный... а вы ее не получили... и по сути как предательство вас и ребенка произошло... Да не может защитить свою новую семью - или не хочет защищать... или не считает своей семьей... или боится пойти против воли родителей... и их мнения... или не видит смысла... обида и сомнения ему все закрывают скорее всего... накрутил себе всего ... все это вот и надо разбирать у семейного психолога.
|
| 04-08-2024 21:58:09Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369464 для Ірина Миколенко Не те щоб його мама ним керує, просто з тих пір як в нас появилась дитина вона почала регулярно приходити. Один- два рази в тиждень. А коли я була вагітна саме з нею ми бачились набагато рідше, тому що я багато працювала і чоловік теж був постійно на роботі. А тут получають я вона стала частим гостем і почала проявляти свій характер. І саме цікаве, що коли вона прийшла до мене зі звинуваченням, вона всіма словами хотіла себе оправдати, наче вона тут зовсім ні до чого, ніби то не вона говорила сину що він не його….І познайомились ми не самі. Він просто бачив мене часто у школі і я йому дуже подобалась, тому він почав писати і намагався привернути увагу. Але у школу вони не ходити разом і не так часто як я. І одного разу коли ми заїхали до нього додому там я побачила цю жінку і поняла що то його мама. Тоді він нас офіційно познайомив. Мені самій не віриться, що у житті таке може статися. Справді наче турецький серіал |
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-08-2024 22:26:47 |
1. " В мене був шок, життя наче зупинилося, я страшенно злилася на себе, що допустила таку помилку…."
Почему вы считаете это все ошибкой? Потому что не по любви? Потому что слишком все быстро закрутилось? 2. "Я не бачила в ньому страху чи паніки. Було таке відчуття ніби він не дуже здивований." Вот это и были его сомнения точнее почва для сомнений - шок и удивление как такое вообще возможно. Плюс вы на тот момент были беременны - а у беременной женщины все таки восприятие чуть другое. 3. "Я точно знаю що я йому дуже сильно подобалась, що він хотів щоб я в майбутньому стала його дружиною ( знаю що зарано про таке говорити)." Или больше успокаиваете себя - что это именно так? 4. "І тут дитині майже рік як я дізнаюсь, що мій чоловік ще з перших місяців почав думати , що дитина не його через те, що він не схожий зовні. А саме обідне, що він мені нічого не сказав, але з сестрою, мамою поділився своїми думками, а зі мною не знав як почати розмову 🤦♀" Причина не в том что не похож... это уже просто они ищут предлог, чтоб оправдать свой вывод! Что сын не их... Причина в том, что я уже сказала - сложно поверить как именно вы от него забеременели. 5. "Після того як я спокійно, тактовно говорила їй про це вона на мене починала ображатися наче я зробила, щось погане. Те саме було і з два сестрами. Так як я зрозуміла, людям зовсім не подобається коли хтось щось робить не по їхньому." Ну вы попали в нарцисстическую семью... они не любят чтоб им перечили - да хотят чтоб было только по их... власти хотят... хорошие манипуляторы и как раз таки умеют хорошо играть роли. 6. "Вони побачили, що я почала проявляти характер. Я вважаю, що коли справа стосується моїх почуттів, сімʼї я не можу просто мовчати і під когось налаштуватися" - правильно вы делали! Так и надо проявлять характер - а не все и всегда терпеть - особенно с нарциссами - там всегда надо очерчивать границы дозволенного, и не дозволенного - но и сопротивление конечно будет сильным ( так как они не любят сильных людей) 7. "Я дуже стримана і спокійна людина. І до народження дитини у нас просто не було моментів де мені потрібно було щось відстоювати і говорити таке, що комусь не подобається. А тут я почала трохи говорити і вони мабуть здивувалися що я можу постояти за себе. Тому саме після народження наші відносини стали більш натягнуті." Или они просто вынужденно терпели пока родиться ребенок. А уже потом перестали терпеть. Ну и вы тоже перестали терпеть их наглое поведение в свой адрес. И стали защищаться - и это ваше право да! Да и они не ожидали вашей такой позиции - это верно вы говорите - они привыкли, что вы молчите. А тут у них шаблон поменялся. Вы жили на их территории - правильно я понимаю? ( у родителей мужа) И самое главное! "У ції ситуації, я вважаю, що люди не проявляли себе одразу і тому у мене склалось не правильне уявлення про них. Лише через півтори роки я почала бачити хто є хто…." Вы верный вывод сделали - именно так и есть! И что нужно сделать - чтоб больше таких ситуаций не было? ( на будущее)
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 04-08-2024 22:53:40 |
1
Еще я заметила важную особенность у вас - у вас есть склонность то все преувеличивать - как вот это - "Моя сімʼя і мої рідні мене дуже підтримують. Вони завжди на моїй стороні, тому тут проблем немає." то на контрасте - наоборот преуменьшаете - "почалися непорозуміння, невеличкі конфлікти з його мамою" Слова ДУЖЕ - НЕВЕЛИЧКІ - увеличиваем - уменьшаем - восприятие и реальность в которой находитесь, и людей с которыми общаетесь. Вот так и создаются ваши иллюзии - в которые вы потом верите - пока иллюзии не слетят. Сами же их вомногом создаете - через этот механизм увеличивать и уменьшать чтото в людях или событиях. ( специально вам показываю - не знаю насколько вы за собой это осознаете - на такие слова часто встречаются в вашем тексте) Снова не заметили противоречия - "Не те щоб його мама ним керує," - и это - "вона всіма словами хотіла себе оправдати, наче вона тут зовсім ні до чого, ніби то не вона говорила сину що він не його…." Вот именно так она им и управляет! Именно так и действует истинный манипулятор! Именно так она ему и внушает свое мнение и сомнения насчет вас - это и есть влияние и управление скрытое не явное. Учитесь это различать. Вы пока еще не умеете видеть эти механизмы... мало опыта... но со временем при желании можно научится видеть манипуляции людей. Резюме - как я вижу ( мое предположение) - вы с мужем молоды еще - шли больше за желаниями и инстинктами - не особо осознавая всю ответственность последствий ( так многие в молодости проходят тем же путем) - и потому и не были готовы к последствиям - потому и шок такой сильный и сомнения - оно еще все подкрепилось сомнениями объективными - так как очень уникальный случай зачатия - тут даже тот кто не сомневается - начнет сомневаться... плюс еще окружение мужа добавило ему сомнений внушило. Может поэтому вы и написали, что ошибку сделали... может интуитивно чувствовали, что попали в западню. Но самое главное у вас есть ребенок - а это Счастье - в любом случае! Відредаговано автором 04-08-2024 23:15:11
|
| 05-08-2024 03:18:01Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 369468 для Ірина Миколенко Це не зовсім так. Тоді коли ми дізналися я була закохана у нього, це не було не по любові. Я точно знаю , які якості в ньому мені подобалися і я знаю, що то був мій вибір на той час чи бути з цією людиною чи ні. Шок був більше від того, що так рано і так швидко. Ясне діло, що у свої 20 я не планувала дітей.І ще що я б хотіла довше зустрітися, щоб краще взнати людину. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 05-08-2024 09:38:57 |
1
Доброго дня! Певне, не варто поспішати подавати на розлучення, однозначно. Адже - це Ваш чоловік і батько Вашої дитини, а от розібратися в тому чому саме він дозволив собі мати сумніви в Вас- необхідно. Я читала Вашу історію життя. Певне, стосунки з рідними чоловіками мають не аби яке значення в думці, яка склалася про Вас, але... Якщо я правильно зрозуміла, таке припущення, що це не дитина від Вашого чоловіка, зробив першим сам же чоловік? Справа в тому, що як правило, мама завжди на боці своєї дитини - це факт. От кому б Ви повірили спершу: своєму сину, чи його дівчині/дружині? Тобто, те що його близькі його підтримують зовсім не дивно. Це перше. А друге і головне, чому саме у нього, загалом, могла виникнути така думка? Ви багато написали про себе і про те, що він у Вас перший... А от чи були Ви першою у нього? До чого це запитання? Справа в тому, що кожна людина судить інших по собі. Злодій стане всіх називати злодіями, бо сам краде. Брехун буде стверджувати, що всі брешуть, бо не розуміє як це говорити правду... Звинувачують у зраді і не вірять у порядність як правило ті, хто сам схильний зраджувати... Скажіть, а у сім'ї чоловік, його батьків, сестер, були зради? І ще... У цьому світі існують певні закони. Один з них такий. Чим сильніше ми когось ідеалізуємо, чим більше ідеалізуємо сім'ю та стосунки, тим швидше це все почне руйнуватися. Другий закон. До нас ставляться так, як ми ставимося самі до себе. Нікого не можна принизити, якщо людина самодостатня ( не плутати з самостійністю) і має почуття власної гідності. Як правило, принижують того, хто сам почуває себе невпевнено і ставиться до себе надміру вимогливо та критично. На скільки я зрозуміла, питання цнотливості до шлюбу було для Вас дуже важливе? Ви відчували почуття провини, коли дозволили хлопцю більше до шлюбу? Сильно себе лаяли і звинувачували? Ви з часом могли вже забути свої тодішні почуття, але почуття не забули Вас. Є поняття підсвідомості. Це як скарбничка, яка вміщує в собі всі наші переживання і звідти нічого не пропадає. І близькі люди реагують не на те, що ми транслюємо зовні, свідомо, а на наше підсвідоме, як це не дивно. Навіть, якщо ми вже і думати забули про те, що колись відчували... Як на мене проблема набагато глибша І навіть, якщо Ви після тесту ДНК подасте на розлучення, саме глибинне питання навряд чи вирішиться. Адже, ми можемо зовні втекти від чогось, але від себе ще нікому втекти не вдавалося. І якщо Ви звикли до себе ставитися надміру вимогливо та критично, якщо схильні ідеалізувати людей та стосунки, ситуації схожі на цю будуть повторюватися, як це не прикро... То як Ви ставилися до себе, коли дозволили хлопцю більше в питанні інтиму? Чи були у нього до Вас жінки? І чи були зради серед його рідних? До речі, як Ваші батьки ставилися до інтимних стосунків з хлопцем? Відредаговано автором 05-08-2024 09:42:08
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
01-08-2024
ненавиджу сестру
22-07-2024
Чоловік пригощає інших цукерками
14-07-2024
Развод и одиночество
08-07-2024
Про спілкування в сім'ї
28-06-2024
Давка семьи мужа на мою психику
26-06-2024
Як помиритись з чоловіком?
23-06-2024
Бабушка выливает негатив на детей.
Рекомендуємо!
Семейные отношения рушатся – что делать?
Что предпринять, если члены семьи почувствовали: в семейной жизни появились проблемы? Нужно иметь в виду, что за создание конфликтной ситуации несут ответственность оба супруга...
Кризисы в отношениях супружеской пары
Психолог о кризисных периодах в отношениях семейной пары на разных годах совместной жизни...
Сiмейнi кризи
Що таке сiмейнi кризи, чому викають, як їх долати? За якими симптомами можна визначити, що сiм'я вступає у кризу? Чи можна за поведiнкою дiтей визначити чи є в сiм'ї проблеми? Сiмейне життя проходить певнi етапи. Психолог радить.
Семейный бюджет – диагностика отношений
Ведение и обсуждение общего семейного бюджета открывает и поднимает много скрытых, неочевидных тем и вопросов. Способ организация и ведения семейного бюджета - является хорошей проекцией отношений...
Стабілізатори сімейної системи
Є речі, які скріплюють сім'ю. Роблять її цільною, згуртованою і безпечною. Це спільне місце проживання, традиціі щодо святкування, почуття любові і прив'язаності, спільний погляд на виховання дітей з урахуванням їх, як особистості. Це стабілізатори.
Милые бранятся только тешатся?
Какие бывают виды конфликтов в семье и как из них выйти. Конфликт норм или конфликт идентификации. Конфликт власти. Конфликт садомазохистский
