Психолог онлайн безкоштовно

здравствуйте,меня очень тревожит моя боязнь к маме...Я боюсь что она начнет на меня орать,боюсь что ударит....Она не разрешает мне общаться с родственниками по папиной линии...Я учусь хорошо,даже вполне отлично....Я получила 2,хотя у меня все равно выходит 4,она взяла и отрезала мне волосы, почти под каре...Она все время на меня орет,в детстве сильно избивала...Я уже боюсь с ней разговаривать...Когда она начинает орать или в среднем тоне у меня что то спрашивать у меня сразу сдают нервы и я начинаю сама по себе плакать...Она меня унижает и морально и физически,говорит что я ей не нужна,обзывает и тому подобное....Что мне делать?

4 роки назад до мене почав залицятися одружений чоловік,я теж була заміжня.Ми обоє не були щасливі в шлюбі,так би мовити, знайшли споріднені душі,з однаковими проблемамиЯ закохалась, він теж.Ми обоє розуміли,що це не добре,але емоції брали верх.В мене не було дітей, а в нього син,якого він дуже любить.Пройшло декілька місяців і він зрозумів,що так тривати не може,і захотів піти,але я стримала.Згодом я розвелася,а він продовжував жити в сім'ї,говорячи про сина,якого він боїться втратити.Пройшло пів року і ми розсталися,це була його ініціатива, але через деякий час,він знову появився, давши мені зрозуміти,що йому без мене важко,але і дитину покинути не може,я погодилася бути коханкою,пройшов знову час і знову ми розсталися і потім він знову повертався до мене...так тривало 3 роки...Він зникав тоді, коли були Новорічні свята або відпустка..потім він повертався,а я приймала,бо боялася втратити,боялася дуже, що появиться інша і я його втрачу...Але стосунки були вже не ті...він поводився хамовито,без страху втратити мене...Потім в один час,його дружина пішла від нього,забравши сина,він був у депресії,великій...А мені сказав,що жаліє за сином,но не за дружиною...Сказав,щоб я раділа,бо він тепер мій,а я почувалася жахливо,радості не було...Пройшло декілька місяців і вони остаточно розвелися,він став іншим...нервовим,хамив мені,хотів розстатися, взагалі перестав мною дорожити,я не витримуючи,хотіла піти,та він не відпускав,потім я поїхала за кордон,дуже боялася,що він знайде іншу,дзвонила,заставляла дзвонити його,одним словом,контроль...Я приїхала,він був взагалі другою людиною,я запідозрила,що в нього хтось є,спитала прямо, він не признався,був скандал,я пішла, але він пішов за мною...Він мене повернув,но скандали не зникли...Мала приїхати його мама,говорячи по скайпу він сказав,що має іншу,вона була не проти...Тепер я думаю,що він не відпустив мене тоді,бо вже мама знала,що я є...Вона приїхала,він мене з нею познайомив,але потім почав при ній зі мною сваритися,зараз я думаю,що в нього план такий був...Познайомити,потім тіпа посварилися,щоб йому не задавали лишніх запитань,мама хотіла,щоб в нього вже хтось був і тут мене було зручно представити...В нього почався розподіл майна з колишньою, все було важко,і кучму претензій і проблем,вона хотіла забрати у нього квартиру,було пекло...Він був постійно на нервах і зривався на мені...Потім в його телефоні я знайшла доказ зради, там були смс від іншої,романтичні...Він сказав,що це було коли я була за кордоном і не раз...

В последних два года волнуюсь за важность некоторых событий в моей жизни ( экзамены, контрольные, деловые встречи, работа ). Помню, как меня пригласили выступить на конференции и за три дня до выступления я не мог спокойной посидеть и отдохнуть. Я полностью был занят подготовкой. У меня всегда такое происходит, когда какое-то событие, пусть даже незначительное. В основном я волнуюсь по поводу результата, правильно ли люди поняли меня, все ли хорошо прошло. Например, через пару дней у меня контрольная в форме собеседования. Я предмет знаю на отлично, но боюсь, что когда учитель начнет спрашивать, я не смогу ответить из-за испуга :) Это у меня бывает часто. У меня начинают потеть руки, я могу чувствовать голод перед сном. Я читал много книг о стрессе и о том, как перестать волноваться. Мне в какой-то мере помогла книга " Как перестать волноваться и начать жить " Дейла Карнеги. Но, все равно разные способы убедить читателя не смогли помочь мне. Я как бы понимаю, что контрольная - это не самое главное в жизни человека, но мой организм проявляет признаки стресса. Возможно, есть какие-то дыхательные методики ? Что можете посоветовать ? У меня есть хорошие друзья, которые готовы помочь, но я не знаю как их направить в правильное и необходимую методику-консультацию.

Привіт)Я завжди себе недооцінюю, також мені здається, що я не красива, не розумні, і т.д.Я відношусь до себе так, наче я нижчий сорт, я не достойна тих людей, які є біля мене.Думаю, що саме через це мене можуть обзивати, зневажати, і т.д Я не знаю, чим ідповісти на ці образи...Я вже виписувала свої переваги, носила їх із собою, але це не допомогло. Батьки мене завжди підтримують, люблять, я не розумію чому себе недооцінюю. Підскажіть, що робити?
Вдячна.

Я дуже хотіла поступити в один навч.заклад після 9 ( 20 держ.місць)..В цей ВУЗ я подала документи на 2 спец., одна з них була важливою(анг.мова) . іншу вибрала, на крайній випадок(інформатика)..На інф. поступила на держ, відмовилась. НА анг.у не хватило пару балів.Поступила В інший ВУЗ ( подавала лише, бо родичі настояли, так захотіли, випускники хвалили цей навч.заклад, .зараз навчаюсь в ньому на 1 курсі.Справді майже всі вчителі досвідчені люди,, з куратором стосунки недуже,з однокурсниками теж..хоча з декількома в мене досить непогані стосунки.стосунки з дівчатами з гуртожитку хороші..Кожного вечора хочеться плакать.. і не те щоб, хотілося додому.просто розуію, місце куди я поступила не дасть мені справжніх друзів,кохання( з хлопцем півроку тому н., перестали спілкуватись, саме через те, що я поступила в цей ВУЗ), в мене не має ніякого бажання пов*язувати з ним життя.Хоча основною моєю метою за 4 роки навчання, було добре провести час, молодість, друзі..Пофесію,теж, вчуся я добре.Проте, в місті де зараз навчаюсь, навряд чи знайду роботу, За півроку ,я пережила багато смертей,з якими я і досі не можу змиритись..в мене залишилась лише мама, я дуже змінилась,стала стіснятись,стала невпевненою в собі..Спершу, я думала, значить це так і потрібно,значить тут мені буде краще,проте згодом зрозуміла,наврядчи..Я закохана в інше місце(2 роки мріяла!!)І найдивніше те,що в омріяному вузі я була сама собою,привітно відносились..а в іншому з першого дня все пішло.. хоча є й справді хороші і позитивні люди.. Я б невагаючись спробувала б щераз поступити в омріяний ВУЗ,проте забрати документИ теж не можу * а раптом не вийде?* і втрачати державне місце не хочу...Якби можна було, подати документи в омріяний Вуз , а в разі вступу на держ, забрати, з ВУЗу, де зараз навчаюсь ..Чи ризикнути геть забрати документи.. Морально дуже важко вирішити це.. залишити все як є чи діяти?якби ж був шанс подати, залишаючи документи , в вузі , що я навчаюсь..Та і в собі не можу розібратись, вроді звикла, зрозуміла підхід до більшості вчителів , вивчила місто.проте такий негатив до нього ..хочеться змінити все..Відчуваю, що це лише етап, коли я б повинна була знову в себе повірити, переборювати себе. відчуваю, що зробила неправльно, піддакнувши родичам та соглашившись піти в цей ВУЗ.Відчуваю серцем ,що повинна зробити вибір на користь омріяного ВУзу, що повинна досягти своєї цілі!проте чи правильне моє рішення? Як краще вчинити?я дуже заплуталась..хоча в мене ще і є півроку на роздуми.

Здравствуйте! Меня зовут Полина, я работаю руководителем отдела продаж, у меня есть мой сотрудник на работе который мне нравится. Проблема в том что я не знаю как ему об этом сказать и в том что я его начальник. Месяц назад мы отдыхали синий коллективом в караоке , в тот день я просто решила расслабиться и забыть о всех проблемах и о бывшем парне которого трудно забываю. Сотрудника который мне нра.......

С мужем вместе почти 10 лет. Переехала к нему из другого города. Сначала все было прекрасно, но со временем, стала замечать нездоровую тягу к алкоголю у него. Никакие уговоры не помогали, дело дошло до развода, только тогда он согласился кодироваться. Кодирование было с помощью таблетки, которая якобы 5 лет не выводиться из организма. После этого мы зажили хорошо, через год я забеременела, мы оче.......

Добрый день. У меня достаточно деликатная история которая касается секса

С парнем секс был отличный, но я никогда не кончала и очень этого хотела. По этому часто хотела секса еще, как не много не хватало.
В один момент после секса парень спросил хватает ли мне секса, на что я ответила, что не хватает. Тем самым задела его комплекс (он всегда думал, что у него маленький, хотя размер у него сред.......

в трудных ситуациях прошу помощи в форме совета, моральной поддержки или просто слов:все будет хорошо. что слышу в ответ? да вот что:подумай о тех,кому хуже,чего ты ноешь и так далее.так и остаюсь со своими трудностями сама с собой. замыкаюсь,впадаю в крайности(не выхожу на улицу почти).почему так поступают люди(даже и те,к кому бежала или отвечала в любое время)?.......

Добрый день нужна ваша помощь психологи.Я не давно рассталась с парнем из за того что я гуляла с другим просто тогда мне не хватало общения и в один момент он меня изнасиловал.Но однажды моя подруга ему все рассказала и тот человек с которым я гуляла ему все потвердил.И они мне назначали встречу и я была в ужасе.Но мой парень сказал что видеть меня не хочет и отношения не хочет со мной.Но сказал .......

Помогите мне пожалуйста разобраться в моей ситуации. Дело в том, что примерно пару месяцев назад встретила парня. Как-то случайно познакомились, стали общаться и довольно за короткий срок сблизились. Обычно я мало кому доверяю и долго присматриваюсь к людям, но в нем увидела что-то родное и не смогла не открыться ему. В тот момент у меня были некоторые проблемы и он очень сильно меня поддержал, за.......

доброго времени суток.у меня сейчас сложный период в жизни, со всех сторон:на работе,в личном,отношениях с родными.как говорят: во сне мы видим то,о чём думаем днём (или переживаем,пробуя решить проблемы) а ночью мучают сны, очень реальные, только более мрачные,с продолжением и не в лучшую сторону.если долго не находится выход,то снится,что не могу выйти из тупика или лабиринта тёмного. и слышу го.......

Моя проблема - не могу начать встречатьсяни с кем. Будучи подростком я была неухоженной, было мало красивой одежды, не умела сделать себя красивой, обижали некоторые одноклассники. Хорошо училась, была активной, занималась рисованием, спортом и т.д. Ещё пример для меня - мама, она большее время уделяет работе и не старается следить за собой, иногда она ругалась и мне ставало хуже. Папа всегда хор.......

Добрый день, психологи!
Сейчас у нас в семье сложилась такая ситуация - заболел дедушка, он уже старенький и это тот возраст, когда "нужно быть готовым ко всему". И всё это прямо накануне Нового года. Я достаточно здраво отношусь к смерти в таких случаях. Я понимаю, что мы все смертные, тем более человек пожилой. И в целом мои эмоции сейчас вполне спокойные, я не отношусь к людям, которые садятьс.......