Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Тобто, у 2015 році щось відбулося? Якісь події, Стосунки?

І Ваша інтуїція Вас не підводить... Почніть працювати над собою і допоможете сину...

Добрый день! Судя по тому, что Вы пишете, до перехода в юридический университет отношения с одногодками у Вас были нормальные?

Добрый день! Да, Вы абсолютно правы, случайностей в этом мире просто не бывает. Вы достаточно четко проанализировали связь с тем, как складывались отношения между Вашими родителями, между мужчинами и женщинами в Вашем роду и Вашими теперишними отношениями.. Мужчина, которого Вы "притянули" - это непроработанные отношени с отцом,однозначно. (Ведь сильный мужчина, на самом деле, абсолютно не обязательно должен быть связан с миром криминала, чтобы быть мужественным и нести ответственность)... Финансовые проблемы, неумение просить о помощи, излишняя активность - это подмена мужских и женских характеристик в роду. Ведь чем больше женщина финансово "тянет" на себе, тем меньше зарабатывает мужчина и тем более инфантильным и ленивым он становиться в решении абсолютно всех вопросов, а не только денежных... В Вашей ситуации прослеживаются достаточно четко родовые программы, детские установки и родительские модели поведения, которые требуют серьезной трансформационной работы... Семейные расстановки в таких случаях бывают очень эффективными, тем более что сейчас их можно делать с тем же результатом и онлайн...Ответ отредактирован автором 16-10-2021 11:49:40Ответ отредактирован автором 16-10-2021 11:51:38

Ответ отредактирован автором 16-10-2021 11:53:11

Доброго дня! Те, що Ваші батьки ставилися до Вас добре - чудово. Але сам по собі тип прив'язаності зненацька не з'являється. Як давно Ви стали відслідковувати таку реакцію реакцію за собою? Можливо, була якась подія чи ситуація, що її спровокувала?

Доброго дня Victoria! Кожна людина приходить у це житті з певним обсягом внутрішніх задач, з яким їй потрібно впоратися самотужки. І те, що син працює над собою - величезна повага до нього. Він намагається подолати свої внутрішні труднощі і цим, певною мірою, допомагає Вам. Але, на скільки я зрозуміла, існує величезне почуття провини, яке, не дає Вам можливості жити спокійно. І це вже те, з чим повинні працювати особисто Ви. Адже і Ваша поведінка з сином в дитинстві була чимось обумовлена: якимись подіями, ситуаціями, стосунками з Вашими батьками... Окрім того, долаючи свій об'єм "внутрішньої роботи", Ви, у тому числі, зможете допомогти і сину зараз. Тоді і совість перестане мучити, і з'явиться відчуття внутрішнього спокою та гармонії...

Ответ отредактирован автором 16-10-2021 11:30:51

Думаю, що відповідь Ви знаєте і самі - починати працювати з психологом. І чим раніше, тим краще. Тим паче, що зараз ця опція доступна у тому числі онлайн, що полегшує процес трансформації... Ніякі "переписки" на форумі не допоможуть вирішити питання глобально, на превеликий жаль...

Ответ отредактирован автором 15-10-2021 21:08:13

Справа в тому, що просто так "комплекс відмінника" не з'являється, попри слова, що з батьками було все добре і Вас підтримували "просто говорили, что нужно стараться, нужно получать хорошие знания, нужно исправляться и идти к лучшим результатам". Тобто, насправді, Вас не приймали недосконалим, не давали право на помилку, а весь час"стимулювали" бути кращим за самого себе? Тобто, весь час повинен "відповідати" певним стандартам?

"Шукати відповідь там..." - це у переносному значенні. Мається на увазі, що непрожиті почуття та проблеми, пов'язані з матір'ю, можуть дуже сильно впливати на Ваші стосунки з жінками в цілому... Адже вже той факт, що Вам навіть згадка про неї спричиняє біль, говорить, що проблема існує на рівні дитячої травми... І одним лише бажанням "забути і не говорити" вона не вирішиться... Бо, подобається це нам чи ні, але "внутрішня" мама "відповідає за створення родини в цілому... (Мається на увазі, наше внутрішнє сприйняття). Чи не тому Вам життєво потрібні дві дівчини, що немає цілісного образу жінки, який був зруйновано у дитинстві? Як на мене, Ваша проблема виходить "за рамки" лише примітивного вибору "хто краще"...

Спасибо за ответы... Как по мне, в ответах кроется и сама причина Ваших страданий.. Первое " я хочу тишины и покоя"... Отношения мужчины и женщины не могут по своей сути в принципе дать, то чего Вы хотите. Оношения предназначены для развития, а не для покоя... Покой - это лишь небольшой этап некоего отдыха, подарка за правильное поведение. Второе "Я пытаюсь добиться от него такого отношения ко мне как и к другим но это заводит все больше в тупик"... Чем больше мы силой пытаемся добиться от кого-то чего-то, тем меньше мы этого добиваемся - это жизненный принцип. То есть, по сути, Вы бьетесь в стену, вместо того, чтобы найти двери и их просто открыть...

Добрый вечер! Думаю Ваш вопрос надо разделить на два: отношения с мамой и отношение к себе... То, что Вам ничего не хочется делать, может иметь несколько причин. Первая - Вы очень устали, "выгорели" за эти два года и Вам не хватает элементарно внутренних ресурсов ни на что (В том числе, и на работу над собой). К тому же, есть определенные природные особенности ( в большинстве случаев): без мужчины женщина становиться ленивой, а мужчина без женщины - неопрятным... Кроме того, есть факт "нерешенности" отношений с мамой. То, как Вы реагируете на ее слова, скорее всего говорит об отсутствии психо-эмоциональной сепарации с ней... Поэтому дальнейшие Ваши действия будут зависеть от того, чего Вы, на самом деле хотите?

Ответ отредактирован автором 15-10-2021 19:10:04

Почуття, які Ви змогли так точно описати від травмуючих ситуацій, можуть свідчити, як на мою думку, про те, що у Вас є надмірна прив'язка до всього, що відбувається: від соціального статусу, від думки оточуючих, від стосунків з близькими людьми і від самого життя... Окрім того, невміння пробачати себе, невміння приймати поразки та просто помилятися... А як реагували Ваші батьки в дитинстві, коли Ви робили щось неправильно, помилялися, були неідеальним?

То, что Вы как будто неосознаете случившееся - абсолюно обьяснимо. Ваша психика таким образом пытается Вас защитить от глубокой психо-эмоциональной травмы. Поэтому я бы Вам не советовала специально создавать ситуацию, которая провоцирует истерики ... Вы так только больше "загоняете" проблему внутрь себя... До тех пор, пока Вас станет одолевать чувство вины, к большому сожалению, помочь себе может быть очень сложно... И психики станет все больше "захлопываться" на "забывание"...

Можливо я помиляюся, але мені чомусь здається, що Ваша дилема з дівчатами якимось чином пов'язана зі стосунками з Вашою мамою, як це не дивно на перший погляд... Так, відповідь потрібно шукати саме там...

Спасибо, что попытались дать оветы на вопросы... Системное желание испытывать боль, помимо того что Вы обьяснили, еще очень похоже на неосознанное желание себя за что то постоянно наказывать - это первое... И второе. Вы пишете "внутри обида ужастная ,начинаю злится,потом эту злость выплескиваю на него". Как долго по времени Вы хотите наказывать своего мужа? Какая цель этого наказания? Чего в итоге хотите добиться?