Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Цілком зрозуміле Ваше прагнення стати близькою для коханого не лише як жінка "Мы обсуждали то, что я чувствую себя интересной для него, как женщина, но не ощущаю того же в плане дружбы." Як на мене, причин може бути декілька. Перша - це його природні індивідуальні особливості "Он сказал, что ему тяжело привязываться к людям именно, как к друзьям. Он очень хочет, но доверие выстраивается очень долго, зато в итоге получается крепкая связь." І, як на мене, він з Вами відвертий. Окрім того, це дуже рідка якість, яка на вагу золота... Така людина, як Ваш хлопець, може бути дуже надійним у всіх відношеннях... Інша справа, що Вам хочеться "все і одразу"... Є певні життєві закономірності - пари створюються за принципом подібності... Ви пишете "Почему так нужно? Потому что человек, который рядом со мной, должен в первую очередь быть другом. Так было всегда, когда я была в отношениях...". Ваші слова у мене одразу викликають питання: чи розумієте Ви насправді, як виникає дружба, на чому вона базується? Адже, якщо утворюється дружба - вона на дуже довго, на все життя практично... Як тоді так сталося, що маючи в попередніх стосунках справжню дружбу і близькість (не інтимну), Ви втратили самі стосунки? Як на мене, саме в цьому криється "ключ" до того, що зараз відбувається... Адже чоловіки реагують не стільки на зовнішні дії та реакції жінки, скільки на її внутрішній стан... Як на мене, у Вашого коханого є певна настороженість по відношенню до Вас... І, якщо він Вам дійсно дуже важливий - я б порадила глибше розібратися у розумінні стосунків з чоловіками і як вони насправді утворюються... Чом "розпалися" Ваші попередні стосунки?

Доброго дня! Я правильно Вас зрозуміла, чоловік проти того, щоб вони мали стосунки з тою жінкою? "Ми зчоловіком обговорюєм цю ситуацію але він катигорично проти того щоб вони общалися..." Тобто, хоче, але не вистачає сили розірвати з нею?

Доброго дня! Ви пишете "...я в итоге просто сижу молча в стороне и мучаюсь от неловкости и ощущения того, что я странная и не такая". . те, що Ви займаєтеся своїм саморозвитком - чудово! Але, як на мене, проблема не у Ваші обізнаності, а, загалом, сприйняття себе вцілому "Мне кажется, что у большинства других людей есть что-то, чего нет у меня." Насправді - це дуже сильна залежність від думки інших людей та низький рівень самооцінки... Коли дівчина так себе сприймає, у неї, як правило, в дитинстві не було гармонічних стосунків з батьками. Адже ми сприймаємо себе так, як навчилися сприймати себе раніше... Як до Вас ставилися батьки? Були вимогливими, багато контролювали, робили зауваження, не "помічали" Вас, конфліктували між собою і т.д.?

Добрый день Даша! Мне кажется, Вы уже писали о своей ситуации... Эти "бабочки в животе..." Проблема действительно больше в Вас самой "Я уже почти неделю пытаюсь его выбить на встречу. Пишу сама первая...". Как то очень быстро поменялись местами с мужчиной... Это мужчина должен добиваться встречи и тогда девушка будет ему интересна... И Вы тоже не виноваты в том, что очень быстро почувствовали "бабочек в животе"... Мы всегда ведем себя в соответствии со всоими внутренними установками. Именно поэтому так тяжело правильно себя вести, ведь все происходит рефлексивно... Обычно, такая быстрая влюбчивость бывает тогда, когда девочка в детстве недополучает любви родителей и особенно отца... Такая себе "компенсаторика"... Но ведь мужчина не отец и с ним необходимо выстраивать совершенно другие отношения... Как по мне, проблема комплексная и касается не только неумения себя вести с мужчинами, но отношения с родителями... Я бы Вам посоветовала индивидуальную консультацию, возможно даже понадобиться терапия... Переписывания на сайте, увы, вряд ли что-то кардинально изменят... Ведь проблема не внешняя, а касается поведенческих моделей, которые закладываются именно в детстве...

Добрый день! Мы не всегда можем реально оценить степень привязанности к тому, либо к иному человеку... Но как это ни странно, наши близкие чувствуют это сильнее нас самих... как по мне, муж реагирует не столько на саму подругу, сколько на недостаток тепла по отношению к себе... Транслируя внешне все признаки ревности... И собственно, уже не столь важно, какие обьяснения он находит - суть в том, что он ощущает... Я бы Вам советовала очень внимательно присмотреться к своим ощущениям... Возможно, вы стараетесь изо всех сил заботиться, но... бывает часто так, что девочка, которая росла в семье, где у родителей не очень сложились отношения - просто не может давать необходимое душевное тепло... Не научена и не умеет.. кстати, какие отношения между родителями?

Доброго дня! Підтримую колег: найкращий варіант -це звернення Вашого чоловіка індивідуально... Та, судячи з того, що Ви пишете, навряд чи чоловік на це згодиться... Тому, у таких випадках, я завжди раджу звертатися до психолога дружині. Адже сім'я - це єдине ціле. Де зовні проблеми одного відображають приховані, несвідомі проблеми іншого... Так, підтримувати один одного потрібно у важку хвилину... Але підтримка не повинна перетворюватися на "жертвопринесення", від якого інший просто перестає нести відповідальність за своє життя. Для чого самому шукати вихід, чогось прагнути, коли поруч є той, хто виправдовує інертність і сам ладен приносити себе постійно у жертву...От Ви пишете "...много претензий в мой адрес. Я в свою очередь стараюсь его не расстраивать, радовать, понимать, исправляю свои ошибки, но все равно все не устраивает". Як на мене, іде така собі "гра в одні ворота", коли дружина намагається проблему повністю взяти на себе, відчуваючи постійно почуття провини... А якщо запитати, за що Ви себе звинувачуєте? Звідки у Вас таке бажання бути для чоловіка "доглядальницею та нянькою"? (Які стсоунки між Вашими батьками?). Окрім того, з батьками ми довічно пов'язані невидимими ниточками, бо саме вони дали можливість прийти у цей світ. Тому просто посваритися і не бачитися - проблему аж ніяк не вирішить... Ваше питання - запит на терапію саме для Вас. Як це не дивно, але внутрішній стан жінки надзвичайно сильно впливає на стан чоловіка. Якщо жінка весь час перебуває у ролі "жертви", навіть найкращий чоловік з часом обіцяє перетворитися на монстра...

Добрый день! Вы пишете "Слову брак я могу подобрать синоним - партнёр.
Материнство - высшая точка счастья..." Думаю, Ваш вопрос требует очень серьезного анализа, который касается в том числе, сферы ценностей... Ведь у каждого живущего есть своя иерархия того, что представляет огромную жизненную важность... И именно от правильности расставленых приоритетов может зависеть не только счастье, но и сама жизнь и здоровье самого человека и его детей... Вы пишете "Мамой я стала в 23. До рождения дочери в 21 год, пережила замершую беременность. К материнству подходила осознанно и с огромным желанием...". Мне сразу бросились в глаза слова "Материнство - высшая точка счастья..", "...с огромным желанием"... ". Есть определенные законы жизни, которые действуют независимо от того, понимаем мы их или нет... И один из них: иметь желание - прекрасно, но если желание становится самоцелью - оно может начать приобретать разрушительную тенденцию... А для Вас ребенок стал именно такой глобальной самоцелью, смещая равновесие в семье... Да, любовь матери к ребенку- наивысшее проявление любви в этом мире... И какое то время, женщина действительно может забывать о всех окружающих, заботясь о ребенке... Но по закону создания семьи, если муж длительное время находится на втором плане, к гармонии в будущих отношениях это не приводит, увы... И, как по мне, очень хорошо, что Вы обратили внимание, что муж "подсознательно он как будто вытеснен...", хотя "отношения у нас гармоничные....". Ведь подсознание знает все, даже еще до того момента, как могут происходит сами события в будущем... И это оставлять без внимания просто нельзя... Ведь чудо подсознания в том, что изменив свое восприятие окружающего мира, расставив правильно приоритеты, мы даже не понимая этого, влияем на свое будущее...

Те, що нам здається несуттєвим, насправді має величезне значення... У Вас гарні батьки і виховували Вас так, як їх виховувалибатьки... Але... Ваша невпевненість напряму пов'язана з тим, що "між батьками було багато сварок ,вони билися и я пам'ятаю як кричала, що аж горло боліло. Мати ,в дитинстві мене била вдома , лозиною при друзях, за те що пішла в другий двір( була маленька але пам'ятаю як мені було соромно )". Це саме той сором діє до цих пір, хоча Ви про це навіть не здогадуєтеся.. Тому Ви ніяковієте та червонієте одразу, так само як і "накручування" пов'язане з почуттям невпевненості, що також "родом з дитинства". Самотужки такі проблеми не вирішуються, адже потрібна повна трасформація старих дитячих установок... Я б Вам порадила індивідуальну зустріч з психологом, тим паче, що зараз є можливість працювати онлайн, що так само ефективно як очно...

Дякую за відвертість, Соня. Ви тільки підтвердили повністю мої припущення... Окрім того, Ви пишете "мне часто бывает стыдно за то, что рядом с парнем я, а не кто-то другой, кто был бы лучше меня, и более подходящим для него...". Як на мене, сформувалося до того, ще й певне сприйняття себе як особистості, яка не має права на те, щоб бути щасливою і щоб її любили... Тобто, є певна установка, що люблять лише досконалих, які ніколи не помиляються..."запускается привитый с детства паттерн "не идеально - вырывай страничку, делай заново" и появляется желание искать отношения - чистый лист.". Дитина батьків сприймає як божества, які знають що і як потрібно робити... Тому, якщо не доотримуютьтепла та любові, починають звинувачувати себе, бачити причину того, як ставляться батьки - в собі "Я не така...", "Не заслуговую, бо не вмію, погана тощо..." Окрім того, окреомго розгляду потребують стосунки, якце не дивно, з батьком... Те, що його фізично не було поруч, не означає, що він не впливає на життя Адже тато - перший чоловік в житті дівчинки, зразок за яким дівчинка потім вибудовує стосунки з чоловіками... Чи ще і не тому спрацьовує система: познайомилися - розбіглися... Потрібна трансформаційна робота з установками, однозначно... Зустрічі з психологом онлайн чи офлайн - без різниці, як на мій досвід...

Ответ отредактирован автором 26-01-2022 16:41:14

Доброго дня Яна! Те, що Ви переживаєте і хочеться знову повернути все назад - дуже зрозуміло... Адже зачасти ми починаємо щось розуміти лише тоді, коли наробили багато помилок... Але справа в тому, що зруйнувати набагато легше, аніж потім спробувати все відновити... Ви пишете, що "Мы расстались из-за сор и скандалов вечных и ревности Я хочу пообещать себе и ему что не будет так как раньше ..." Пообіцяти, звісно, Ви можете, а от дотриматися своїх слів от так одразу - навряд чи... Тому що є поняття рефлексів - ми реагуємо лише так, як звикли реагувати у подібних ситуаціях. І навіть якщо будемо дуже сильно хотіти змінитися, навряд чи це нам так одразу вдасться без трансформування поведінкових моделей... І, як на мене, Ваш хлопець це вже дуже добре зрозумів, адже багато разів попереджав Вас "какая я дура была , он говорил не пили не пили , а я не слушала..."... Тому, певне, Ви можете прямо зараз поїхати в надії, що вдасться поговорити спокійно і все владнати... А якщо ні? Якщо хлопець почне Вам говорити про Вас правду, почне звинувачувати Вас у тому, що сталося, і Ви не витримаєте - розплачетеся, почнете істерику.? Або, припустимо, Вам вдасться його вмовити і Ви залишитеся там... Як Ви будете себе почувати? У якій ролі? У ролі жертви, яка змушена терпіти і мовчати аби не вказали "на двері"? І на довго Вас вистачить? Не думаю... Бо чим більше себе стримувати, тим сильнішим буде конфлікт - це аксіома... Тому, як на мене, не потрібно поки нікуди їхати... Нехай собі там речі полежать... Якщо Вам судилося бути разом - Ви будете, а якщо ні... Знову відчути себе викинутою? На мою думку, зараз головне, заспокоїтися та максимально внутрішньо відсторонитися.... Я б Вам порадила індивідуальну консультацію онлайн, щоб почати внутрішню трансформаційну роботу... Адже ревнивість виникає найчастіше тоді, коли ми людину сприймаємо як свою власність, коли намагаємося несвідомо взяти те, чого нам сильно бракувало з дитинства: любов батьків, тепло, розуміння, душевну близькість і т.д.... Але ж чоловік не батьки... Тому без зміни от тих дитячих установок, як би ми не старалися, але змінити свої реакції ми просто не зможемо...

Доброго дня Соня! Те, що з Вами відбувається, цілком зрозуміле... У кожної людини в душі закладено бажання мати ідеальні стосунки та ідеальне кохання - і це, як на мене, суто езотеричні поняття, прагнення людини Ідеалу або Абсолюту... Інша справа, на скільки це бажання усвідомлене і співпадає з дійсністю, у якій ми живемо. Те, що Ви припускаєте зв'язок стосунків з чоловіками з тим, що Ви читали у казках та фентезі - цілком справедливе... І особливо це стосується дівчат, які не мали можливості спостерігати в дитинстві гармонічні стосунки між батьками... Тому що жінка може правильно себе поводити або перейнявши підсвідомо у своєї матері моделі поведінки з чоловіками, або намагаючись вже сама свідомо "засвоїти" такі знання потужною "роботою" над своєю поведінкою... У Вашому випадку відслідковується дуже сильна схильність до ідеалізації, невміння приймати людину з її недоліками і, як на мене, ще і потужний страх самих реальних стосунків... Адже стоунки з чоловіками потребують багато сил, енергії, внутрішньої відстороненості і вміння не поспішати... Загалом, Ваше питання - це запит на серйозну терапевтичну роботу по зміні стереотипів бачення стосунків, які сформувалися набагато раніше, можливо в дитинстві... До речі, які стосунки між батьками?

Доброго дня Дарья! У кожної людини є певний "Еталон" стосунків та коханого, при чому, зовсім не обов'язково що цей еталон буде відповідати дійсним життєвим потребам, а не виявиться звичайнісінькою казковою ілюзією... Певний рівень мрійливості та схильності до закохування, властивий всім без винятку, і особливо - молодій дівчині, яка має певні риси характеру "Я влюбчивая, чувственная, требую к себе много внимания, обидчива". Тобто, такої, яка схильна до психо-емоційної залежності... Хлопець зі свого боку доклав максимум зусиль, щоб зацікавити Вас і мати можливість провести вихідні разом... І йому це вдалося - він виявив найкращі чоловічі якості - щедрість, вміння виявляти увагу тощо. Але... Як на мене, тепер Ваша черга виявити свої жіночі якості і зробити так, щоб не відштовхнути його, а посилити зацікавленість Вами... Є класний рецепт, як за одну секунду відбити від себе кавалера: потрібно просто почати цілими днями надзвонювати йому, пред'являти претензії, що мало бачитеся і розповідати, як Вам погано без нього... Є певні особливості чоловічої природи: для всіх більш-менш вже розвинутих чоловіків дівчата та жінки не знаходяться на першому місці, на першому місці, як правило, стоїть робота... Бо саме завдяки їй вони отримують от той самий статус у соціумі, який дозволяє їм подобатися гарним молодим дівчатам... Як на мене, те, що зараз відбувається з Вами не випадковість, а закономірність реагування у ситуаціях знайомств з чоловіками... Тобто, окрім певних поведінкових установок, які заважають будувати правильно стосунки, ще і елементарне незнання чоловічої природи... Як склалися стосунки між Вашими батьками?

Думаю, что реакция ребенка свзана субьективно с Вашим увлечением криминалистикой, а обьективно - с тем, что происходит на уровне Вашего подсознания. Ведь дети и родители связаны на тонком уровне... И особенно это касается девочек, котлрые очень чувствительны к внутреннему состоянию мамы... Вы можете тысячу раз стараться ничего не говорить и не показывать своих чувств и эмоций - это не имеет значения, дети реагируют на то, что в подсознании мамы... А то, что она реагирует на Вас, на мое мнение, однозначно... Я бы лично Вам посоветовала индивидуальную онлайн-консультацию, чтобы разобраться в первую очередь с Вашими ощущениями и реакциями... Судя по тому, что Вы пишете "На отказ в последнюю неделю или две реагирует криком. Я в свою очередь стараюсь с ней говорить и объяснять всё, хотя солгу, если не скажу что иногда могу и прикрикнуть, где то жестко сказать...", есть признаки неосознанного негатива внутри Вас: возможно непроявленные тревоги, страхи, обиды, осуждение, презрение, критика и т.д, на которые и реагирует Ваш ребенок... Мед препараты могут лишь приглушить на какое то время внешние реакции девочки... Но если не устранить "корни", проблема может элементарно пойти на уровень психо-соматики... Радуйтесь, что пока Вы видите внешние признаки - сны и реакции ребенка, и это дает шансы и возможность быстрее исправить положение... Когда проблема "уходит" вглубь, устранять ее становится в разы тяжелее, а иногда и невозможно полностью...Ответ отредактирован автором 26-01-2022 11:36:26

Ответ отредактирован автором 26-01-2022 11:38:24

Какой вопрос у Вас к психологам? То, что происходит, (если происходит) скорее касается моральных ценностей семьи вцелом и требует полного пересмотра мировоззренческих взглядов... А это решение уже самого человека: развиваться или деградировать... И уже тогда можно предпринимать какие-либо шаги в ту либо иную сторону... Чего Вы хотите от жизни? Какие у Вас цели? К чему стремитесь?

Ви пишете "Куда от самой себя убежать?
Как перестать стараться угодить всем?
Как перестать бояться не оправдать чужих ожиданий?
Куда деть комплекс, который всю жизнь мне испортил?". Можна намагатися "заплющувати" очі на проблеми, можна намагатися від них "втікати", але життя так влаштоване, що Ви будете стикатися з неприємними ситуаціями аж до тих пір, поки не вирішете питання всередині себе... Те все, що Ви описуєте, швидше за все сформувалося ще в дитинстві. Коли дитина маленька, вона ще не вміє аналізувати все, що відбувається і єдиний спосіб контакту з оточуючими (батьками насамперед), це намагання під них підлаштуватися, робити так, як поводять себе вони, щоб виправдати очікування батьків, виправдати їх очікування і взамін отримати тепло, любов, посмішку... І ці установки закріплюються на рівні поведінкових моментів... Саме тому так важко потім не те, що по іншому себе поводити, а навіть зрозуміти чому так себе поводиш у дорослому віці...Щоб змінити своє життя, потрібно насамперед змінити ці установки.. Розмовами та порадами такі проблеми не вирішуються, а потрібна трансформаційна робота з установками, щоб змінити "дитяче-батьківське" сприйняття світу на доросле... При чому потрібен той психолог, який вміє працювати з підсвідомістю. А вже у якому форматі онлайн чи очно - не має ніякого значення. Інколи буває достатнім декілька зустрічей, щоб "запустився" процес змін... Головне Ваше бажання!