Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Как по мне, самый ключевой вопрос "Как побороть эмоциональную зависимость?". Ведь Вы же все равно захотите с кем то близко общаться, оденозначно... Да и отсутствие отношений с мужчинами, как это ни странно на первый взгляд, имеют ту же причину, что и проблемы в отношениях с подругой... Вы пишете "Я пожертвовала, а теперь мне подруга говорит что ,она не может общаться постоянно только со мной, и жертвовать ничем не будет." Очень настораживает такая Ваша склонность приносит себя в жертву ради близкого общения... Что, на мое мнение, только подтверждает прежние предположения по поводу детства. Ведь так себя ведет только тот человек, который хочет "заслужить" чью-то любовь и благосклонность. Чьей любви и благосклонности Вам не хватало в детстве? Кроме того, чтобы перестать зависеть от кого-либо эмоциолнально или, по крайней мере, снизить эту зависимость, необходимо прежде всего самой стать самодостаточной... (не путать с самостоятельной). То есть таким человеком, который нашел опору внутри себя и поэтому ему уже не нужна дружба в виде палки, на которую опираются...То есть перестать быть лианой, которая сама не может стоять... Но если есть невосполненные детские базовые потребности, мы их не понимая этого, "переносим" во взрослую жизнь и начинаем пытаться восполнить уже с окружающими нас друзьями или мужчинами, собственно, как лиана, которая не может жить без кого-то рядом... Проблема глубже, чем Вам кажется, ведь нужны не столько внешние действия (внешние действия срабатывают тогда, когда мы уже изменились сами), сколько внутренние личностные трансформации. Ваша потребность "держать" подругу рядом непосредственно имеет отношение к Вашему детству... Такие вопросы не решаются на уровне вопрос-ответ на сайте и нуждаются в личнойстной терапии (офлайн или онлайн не имеет существенного значения, главное Ваше желание и профессионализм специалиста)

Ответ отредактирован автором 30-01-2022 16:28:44

Доброго дня! Поведінка Вашого чоловіка цілком відповідає чоловічій природі. Чоловіки до останнього намагаються самі віднайти вихід, що відчувати свою значимість... Так, судячи з усього, у нього важкий період в житті і стан дуже схожий на психо-емоційне вигорання... У такі періоди жінці потрібно вміти себе правильно поводити, щоб не "впасти" знесилено поруч з коханим...Так, підтримувати потрібно, але таким чином, щоб не "перегнути палицю"... Адже чоловік потроху оговтається, а Ви можете себе просто "знищити" зайнявши позицію "рятівниці". У таких випадках жінка, як правило, віддає свої внутрішні сили і входить у стан виснаженості також... Що може спровокувати конфлікти та непорозуміння. Адже двоє втомлених людей вже нічого один одному дати не зможуть...

Доброго дня! Ви пишете "Хожу на работу, где в моем офисе, люди, которые на меня плохо влияют, плохой коллектив и низкая зарплата, парня нету, мужа нету, друзья алкаши, тянут на дно ... ". Цілком зрозуміло, чому Ви не відчуваєте щастя. Адже жодна з базових потреб жінки не реалізована. Можна сказати, якщо Вас щось не влаштовує, просто почніть щось змінювати в своєму житті... Адже до тих пір, поки ми жаліємося, але не робимо жодного руху у бік змін, воно так все і залишиться... Та, на превеликий жаль, не все так просто, адже на зміни, потрібні певні внутрішні сили, та ж сама сила волі, яка у Вас, судячи з усього не така вже і велика "Не могу найти выход..Начала подбухивать с друзьями"... Щоб відновити почуття щастя і задоволення від життя, потрібно, як мінімум, бути задоволеною якимись своїми діями... Ви задоволені собою? Як давно перестали відчувати вдоволення своїм життям?

Добрый день! Вы пишете "Ну у меня не получается промолчать, я эмоционально высказываю. Может нужно мне просто игнорировать? Проявлять безразличия , тогда подруга задумается что меня обижает?". На мое мнение, ни один из этих вариантов Вам не поможет, потому что проблема "лежит" глубже вообще, на уровне Ваших взаимоотношений с близкими людьми... И касается очень сильной психо-эмоциональной зависимости с теми, к кому Вы привязываетесь... Так бывает нередко тогда, когда в детстве ребенок недополучает тепла и ощущения защищнности... Поэтому любой более менее значимый человек неосознанно воспринимается как тот, кто может дать то, чего так не хватает. Ведь любовь, тепло, защищенность - базовые потребности любого в этом мире... И тогда подруга может восприниматься как то, что принадлежит лично Вам... Но ведь она свободный человек и наверняка не захочет принадлежать кому то полностью и нераздельно - ведь она не вещь в шкафу... К стати, а как у Вас вообще складываются отношения с близкими людьми, с мужчинами?

Ответ отредактирован автором 30-01-2022 15:51:11

Доброго дня Анно! Як на мене, вам потрібно "бити тривогу"! Адже навіть не так страшно для родини, як це не дивно, коли чоловік мав якусь інтимну інтрижку десь там колись на стороні... Як дуже небезпечне от таке "дружнє спілкування"... Тому що для чоловіків сам секс практично нічого не значить (на відміну від жінки). А от постійне спілкування поступово встановлює глибинні внутрішні зв'язки, які можуть навіть зруйнувати сім'ю... Тому, на мою думку, щоб допомогти Вам вирішити це питання, потрібно зрозуміти, насамперед, чому чоловік таке спілкування знайшов не вдома, а на роботі? Ви пишете "ему нравиться чувствовать себя нужным,нравиться помогать всем,что в коллективе его щитают самым умным и знающим,что я должна гордиться что к нему обращаются за помощью". Тобто, у чоловіка не "закрита" базова чоловіча потреба бути потрібним... Потрібно набагато більше інформації про структуру ваших стосунків. Бо чоловіки несвідомо на стороні шукають лише те, чого вдома їм бракує... Як часто Ви самі звертаєтеся до чоловіка за допомогою? Хто в Вашій родині головний? На чому базуються Ваші відносини? Я б Вам радила з цим питання не "тягнути" і звернутися індивідуально, можна онлайн - це не має значення. Бо, насправді, питання набагато глибше... І дуже добре, що Ви звернули на проблему завчасно свою увагу, поки ще є час все вирішити...

Судя по всему, для себя Вы уже приняли окончательное решение, как Вам быть с браком... Да, муж совершил непоправимые действия и это его сфера ответственности, но... В семье "танго" танцують двое"... Вот Вы пишете "Кстати, сексом я никого никогда не наказывала. Он был всегда и регулярно"... А зря... Потому что мужчины реагируют только на конкретные действия жены, а не на разговоры и предупреждения... зачем ему как то меняться, если его измены, по-большому счету, ничего не меняли в Ваших отношениях? безусловно, есть причины, которые его побудили к таким действиям... Но... Когда создается пара, внутренние проблемы и одного и второго "зеркалятся"... Мужчина не изменяет тогда, когда есть понятие совесть и доверительность в отношениях, ведь соблазнов вокруг - великое множество. И мужчины очень подвержены реагировать на женскую красоту... На мое мнение, Ваш муж так и не понял, почему Вы вдруг уехали и почему так обиделись - ведь до этого все было очень хорошо в плане секса с Вами... Судя по всему, в Ваших отношениях именно секс играл такую себе связующую роль, к стати, весьма не надужную, ка вы уже убедились... Поэтому вероятнее всего, он будет делать все, чтобы показать Вам свою обиду (это касаемо ребенка). Да, развестись Вы сейчас сможете и оставить себе ребенка, потому что не за границей, где действуют немного другие законы и детей оставлят с теми, кто их может обеспечить финансово... Но вот алименты... По этому вопросу я бы Вам советовала обратиться к хорошему юристу прежде, чем разводиться... А по поводу опыта встречи с психологом... Врачи тоже бывют разные... Выбор зависит от осознания проблемы и глубины потребностей...

Як на мою думку, щоб повернути чоловіка в родину, Вам потрібно повністю змінити свою поведінку... Бо одні лише розмови ніякої користі не дадуть. Вона його "тягне", а Ви повинні "перетягнути" своєю мудрістю та жіночою силою... Ви, як на мене, надміру психо-емоційно залежні від чоловіка, що робить Вас дуже слабкою і нерішучою, а він відчуває Вашу слабкість...

Те, що я напишу, можливо Вас сильно здивує: але сильніше остерігатися потрібно саме дружніх стосунків чоловіка з жінкою, аніж якогось інтиму... Бо дружба - тримає міцніше, а секс, то так...

Зачем же такие крайности? Счастливая семья - гармоничные отношения... Принцип поиска виноватых еще никому и никогда не помогал... Обиды и раздражение очень часто мешают оценить происходящее... Да, можете развестись... Но где гарантия, что в следующих отношениях что то снова не начнет Вас раздражать? Или не совпадет с Вашим видением отношений? Ведь абсолютно идеальных отношений в принципе не бывает, так как семья нужна для развития...

Доброго дня Лена! Чоловікам дуже важко по своїй природі спілкуватися з маленькими дітьми, не тільки Вашому чоловіку, а практично всім... І те, що Ваш чоловік намагається не зважаючи на стосунки з Вами все ж "пробует переодевать, кормить..." - це великий плюс йому... Окрім того, діти більше прив'язані до мами, тому і психо-емоційно більше реагують на її стан, бо фактично цей стан "дзеркалять: "Гулять идём с чувством напряжения,из-за того,что я не хочу проводить с ним время..." Ваш син лише відображає Ваш ставлення до чоловіка і болісно на це реагує... Тому що дитина складається з двох рівноцінних "половинок": тата і мами... І на психо-емоційному рівні роздратування жінки в бік чоловіка приймає "на свій рахунок", хоча, звісно, цього не усвідомлює... І далі такі реакції можуть тільки поглиблюватися, на мою думку. Адже, як би нам це не хотілося чути, але чоловік залишиться до кінця життя батьком для свого сина, навіть якщо не буде з ним бачитися і спілкуватися... ця тема набагато серйозніша, ніж здається... Тому, як на мене, дуже добре, що Ви на це звернули свою увагу... тим паче, що дуже часто ми пристрасть плутаємо з коханням і коли пристрасть вщухає ( а вона завжди вщухає на відміну від більш глибоких почуттів), нам здається, що і кохання вже "пішло"... І руйнуємо не тільки своє життя, а і життя своїй дитині "непропрацьованими" почуттями гніву, образи, презирства, критики тощо...

Ответ отредактирован автором 29-01-2022 17:26:42

Доброго дня! Ви пишете "В детстве меня не хвалили, больше сравнивали. И эта неуверенность была всегда. И в замужестве она может даже закрепилась больше". Щоб допомогти Вам зараз знайти вихід із складної ситуації, потрібно, насамперед, починати з "коріння" самої проблеми. Адже наше життя складається саме за тим "сценарієм", який співпадає з нашими внутрішніми установками та поведінковими моделями. Які, у свою чергу, формуються в дитинстві під впливом батьків.. Саме тому не допомагають ніякі перегляди відео та читання статей і книжок - ми живемо і реагуємо в житті так на складні ситуації, як "записано" на рівні рефлексів... Окрім того, цілком зрозумілі Ваші думки щодо того, щоб відновити стосунки з чоловіком... Все одно захочеться мати сім'ю. а от чи вдасться її створити якось по-іншому з іншим чоловіком, щасливіше - під великим питанням... Адже залишилися не вирішені внутрішні проблеми, які все одно "потягнуться" далі, якщо їх не вирішити зараз... І у таким випадках ніякі найпрофесійніші поради просто не дадуть результату, адже потрібна повна трансформація поведінкових моделей, прийняття себе як особистості, формування почуття самодостатності (не плутати з самостійністю)... І це можна зробити лише в індивідуальній терапії (очно чи онлайн - без різниці)... Почнете змінюватися Ви самі, почне змінюватися і все навколо Вас... Тоді можна буде вже і торкнутися питання стосунків з батьком дитини - це все вирішується тільки в комплексі...

Ответ отредактирован автором 29-01-2022 17:04:26

Добрый день! Есть определенное понятие ментальности... Когда люди живут так, как это соответствует их мироощущенрию и местонахождению... и когда люди влюбляются и женятся, этот фактор как то не учитывается, потому что на первых порах есть еще накал чувств... Кроме того, есть понятие "личностных границ": что для одного хорошо, для другого - недопустимо... И в Вашем случае произошел такой себе конфликт взглядов на семью и личную жизнь... Вы пишете " При расстановке границ муж кричит, что он не счастлив, а как надо, чтоб счастлив, он не объясняет. Я ему предлагала развестись и чтоб он валил обратно ублажать свое семейство своим присутствием, но этот вариант он не хочет". То есть, на самом деле Ваш муж тоже нещастен как и Вы, но при этом любит Вас и разводиться не хочет... Как по мне, он искренне не понимает почему Вы так себя ведете, ведь для него такое поведение родни абсолютно нормально... Точно так же, как для Вас нормальным есть опредеоленный этикет и границы допустимого... Вы пишете "почему муж не хочет поступиться своими принципами...". Но если честно, ведь и Вы тоже не очень поступаетесь своими... Поэтому в некоторой степени - квиты... в прнципе, лучший вариант = это семейна терапия, но, как правило, мужчины до последнего пытаются решать проблемы самостоятельно... Поэтому я бы лично Вам посоветовала индивидуально обратиться к психологу (онлайн встречи или офлайн на эффективность работы не влияют при условии професионализма специалиста). Ведь, на самом деле, женщина обладает огромной внутренней силой, о котрой даже не догадывается... Категоричность женщины еще больше усиливает конфронтацию в семье, тогда как мудрость - не просто смягчает ситуацию, но и в корне ее меняет... А развестись Вы всегда успеете...

Добрый день Kira! Вы пишете "всё равно ощущение, что меня не отпускает"... Глубочайшее заблуждение многих - думать, что внешний разьезд может помочь расстаться с мужем... На самом деле, внутренние невидимые связи очень глубнны, тем более что у Вас общий ребенок... Поэтому чтобы решить проблему, необходимо разобраться полностью в себе и в том, как строились отношения, на чем они базировались, что связывало вместе... Потому что секс, быт и дети отношения не удерживают на самом деле... Конечно, можно Вам посоветовать какие то внешние дейстия: например - отвлеките себя, поедьте отдохнуть с ребенком, заведите себе любовника и т.д. Но, увы, можно попробовать обмануть кого то, но себя обмануть - вряд ли... Ведь на самом деле - это комплекс проблем: обида, злость, разочарование, надежды, неуверенность поспешность, категоричность и т.д. И это все просто "смахуть" невозможно... Надо, как по мне, искать причину, что позволило мужу искать себе утехи на стороне... Ведь в семье "танго танцуют двое..." И только разобравшись с этим, можно "двигаться" дальше и уже решать сам вопрос дальнейших действий...

Добрый день! То, что Вы описываете про отношения со своим старшим ребенком - действительно отражение поведенческих детсих установок, которые сформировались в отношениях с родителями, в частности с мамой... Поэтому помочь просто советами ни один психолог Вам не сможет - необходима индивидуальная терапия по трансформации детских установок... Ведь, на самом деле, проблема комплексная... Такая паталогическая зависимость от мамы может быть обусловлена, как например, нехваткой близких, теплых отношений с ней в детстве... Ведь детям свойственно именно себя винить в том, что происходит "не заслужила, не правильная", "надо с араться быть лучше и заслужить любовь" и т.д. Что, к стати, мешает вовремя сепарироваться - ведь остается базовая потребность в любви, которая не выполнена...Кроме того, существуют определенные жизненные закономерности: чем сильнее мы осуждаем свои родителей, чем сильнее их неосознанно критикуем и не хотим вести себя как они, тем быстрее "наступаем на те же самые грабли"... Я бы Вам посоветовала индивидуальную терапию с психологом (онлайн или офлайн - эфективность одинаковая), потому что чем больше тянуть с решением вопроса, тем глубже проблемы "уходят" в подсознание, вплоть - до психо-соматики...

Ответ отредактирован автором 29-01-2022 16:14:01

Доброго дня! Ви пишете "знакомы ещё до его женитьбы, он параллельно встречался со мной и с другой девушкой как оказалось..." Як на мене, у Вас досить ідеалістичне уявлення про чоловіків... Тому намагаєтеся шукати пояснення його поведінки за своїми, власними стандартами... Але він не Ви, окрім того, він чоловік, а чоловіки зовсім не так сприймають близькі стосунки (інтимні) як жінки... Якщо для жінки, у більшості своїй, інтимні стосунки вже ознака серйозності. Для чоловіка інтим - це абсолютно нічого окрім насолоди та втіхи для тіла... До цього - Ви дуже зручна, вибачте, у використанні: "Тяжело пережила его свадьбу и рождение ребёнка (он рассказывал все подробности, делился своими чувствами, присылал фото ребёнка),я негативно реагировала, на что он агрессивно отвечал:я тебе ничего не обещал, ты знала на что шла, я от тебя ничего не скрывал никогда. Может при мне по телефону разговаривать, переписываться со своей женой." Для чоловіка жіночі емоції абсолютно не мають значення, якщо до цього жінка не стала йому цікава як людина. А цікава жінка лише тоді, коли має почуття власної гідності та самодостатності (не плутати з самостійністю). Він Вас в очі зневажає, абсолютно не цінує, а Ви так само все прощаєте і дозволяєте бути із собою у ліжку... Якщо жінка зневажає сама себе, чоловік її ніколи поважати не стане.. Окрім того, чоловіки реагують лише на дію, слова та емоції для нього як набридливе радіо... Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Які стосунки між Вашими батьками?