Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Да, именно поэтому я и задала такие вопросы... Если в детстве мы получаем от родителей все, что необходимо в психо-эмоциональном плане, мы не разрешим кому то разрушать нашу жизнь и просто даже не попадем в любовные треугольники... А если ребенок недополучает любви, он становится очень привязчивым, эмоционально-зависимым, слабым, очень будет бояться одиночества... Что по факту, с Вами и происходит...

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже жити у стані знецінення дуже важко... Але, як на мене, Ваше питання з розлученням не вирішиться, бо є набагато глибша проблема і стосується вона Вашої самооцінки та психо-емоційної залежності... І те, що у Вас саме такий чоловік, як на мене, не випадково. Ви потрапили у таку собі схему "жертва-кривдник", яку відповідно, перейняли від своїх батьків, від своєї матері... А це вже рівень поведінкових моделей та установок... зараз, до того, Ви ще й просто психо-емоційно виснажені... Чи є у Вас можливість на деякий час пожити хоча б трохи окремо, щоб знайти сили для внутрішньої роботи?

Добрый день! Возможно мой вопрос не очень понравится, но... а Вы любили кого-нибудь из них? Ведь в жизни ничего не дается просто так, отношения надо строить, а не ждать, что "дадут" готового мужчину... На сколько я поняла, уходили всегда Вы? А как Ваш ребенок (сын?) отреагировал на расставание с его отцом?

Добрый день! Вы пишете, что Вашему мужчине 41 год, достаточно серьезный возраст, чтобы уже быть женатым. Поэтому немного настораживает, что для того чтобы жениться, ему сперва надо Вас познакомить с его мамой... это наводит на мысль, что возможно он до сих пор не сепарировался психо-эмоционально от нее, и боится знакомить вас именно поэтому, чтобы мама не разрушила отношения... И еще, на сколько я поняла, вы живете вместе как муж и жена уже два года... А почему не расписались за это время? И в чем причины ваших ссор?

Я правильно Вас поняла, понимания с родителями не было? И по факту, Вы недополучили от них любви, поддержки и защиты?

Дякую за доповнення! А які стосунки у Вас з Вашим чоловіком? Адже чомусь чоловік вважає, що жіночі сльози, то маніпуляція... Були якісь ситуації раніше? Та навіть виходячи з деяких доповнень, я ще більше впевнююсь у тому, що проблеми поведінки сина пов'язані з Вами та з Вашими перебільшеними очікуваннями... Ви пишете " в дитинстві мені одразу нагортались сльози на очі, якщо на мене хтось сварився чи підвищував голос. В ситуації з сином мені дуже хочеться теплих відносин, підтримки, доброго слова кінець кінцем, коли замість цього отримую хамство і гнів, тікаю, щоб ніхто не бачив і плачу, виникає бажання заснути і не прокринутись...". Тобто, якщо людина з дитинства була надміру залежна від реакцій близьких людей, коли емоційно "залипала" на рідних, весь час чогось від них очікувала, чого вони дати не змогли, так буває, коли чогось недоотримали від матері або батька. У Вашому випадку, швидше за все, недоотримали тепла від матері... А коли ми чогось недоотримуємо, тоді і недодаємо чогось вже власній дитині. А потім несвідомо цього чогось чекаємо від сина... А він дати не може, бо він син, а не батьки.... Такий собі ланцюжок, який самотужки розірвати практично неможливо, бо все заховане дуже глибоко... Саме тому Вам так важко і Ви відчуваєте себе безсилою, бо почуття не тільки з сьогодення...

Ответ отредактирован автором 26-11-2021 18:29:03

Спасибо за откровенность. То есть, по факту Вы уже оказались в завивсимых отношениях с мужчиной, если делаете то, чего не хотите... Как сложились отношения с Вашими родителями? Какие у них отношения?

Доброго дня Вика! Батьки та дитина - одне ціле. І зовсім не обов'язково сваритися при дитині, щоб малюк відчув, як мама ставиться до батька. Адже діти просто "зчитують" почуття матері до свого чоловіка. Ви пишете "Был период что мы с дочерью жили отдельно от него и он приезжал крайне редко, раз в пол года и то на день. Может это повлияло..." Дитина сприймає батька очима матері. Тому, якщо між вами був якийсь конфлікт, малюк відчув Ваше ставлення до чоловіка і це ставлення могло закарбуватися на рівні установок у вигляді страху спілкуватися, небажанні проводити час разом... Окрім того, Ви пишете, що мама чоловіка п'є... Як на мене - це також може впливати на поведінку дівчинки. Адже, знову ж таки, мама та син, пов'язані між собою. і якщо є зневага, страх, неприйняття по відношенню до свекрухи, те ж саме буде і по відношенню до вашого чоловіка у вашої дитини... Тобто, говорячи простими словами: дівчинка ставиться до батька так, як Ви, не усвідомлюючи цього, сприймаєте його маму та його самого. І Ви навіть про це можете не здогадуватися... Зовні, ніби вже все добре, але... всередині нас залишаються "сліди" від наших страхів, образ, претензій, гніву... і саме на них реагує дитина... Окрім того, я б дуже прискіпливо розібралася у питанні з потребою Вам багато працювати "Ведь мне тоже работать надо так как муж мало зарабатывает."... Якщо жінка змушена багато працювати, у більшості випадків, є також дуже серйозний перекос у стосунках з чоловіком...

Ответ отредактирован автором 26-11-2021 16:39:33

Доброго дня! Перечитала декілька разів те, що Ви написали... найскладніші проблеми - це проблеми сімейні. Бо люди пов'язані між собою, відкриті один одному душею, тому їх можна дуже боляче вдарити... Те, що відбувається з Вашим сином не є лише проблемою сьогодення, ця проблема накопичувалася дуже довго, можливо з самого дитинства... У його поведінці відчувається якесь гіпертрофоване бажання привернути до себе увагу... А те, що він робить боляче оточуючим, швидше за все - відлуння застарілого болю, який є в його душі і одними поясненнями такий біль не знімається... Окрім того, як на мене, проблема наіть глибша, ніж дитинство Вашого сина, а сягає Ваших стосунків з Вашими батьками "Щодо бабусі з дідусем - так, були в дитинстві проблемні моменти, так були не праві, але я намагаюсь переконати, що він наразі доросла людина, і не має жити дитячими образами. До того ж бабусю з дідусем не перевиховає, їм за 80 років, так, я теж маю певні образи на моїх батьків, але ж я не випоминаю це постійно, просто намагаюсь робити висновки."... Бо у цьому світі немає згорання проблеми за терміном давності... Мати та син - це єдине ціле, і все що не вирішено всередині мами, не вирішене і всередині сина... Знову ж таки, намагання щось змінити зовні не ефективне, тому що існує поняття глибинних травм та установок, яких ми не бачимо, але які насправді керують нашими почуттями та нашими діями.. І ще, які у Вас стосунки з батьком сина?

Добрый день! Вы пишете "За этот период я хотела расстаться, но поговорив мы все же решили продолжить наше отношение". То есть решение приняли не Вы, расстаться или остаться? Каких отношений Вы хотите? Вас устраивает быть на вторых ролях? Чем Вас пиртягивают именно такие отношения?

Ви пишете, що багато над собою працюєте - і це чудово. Але, прийняття ситуації та прощення - це найважчі та найважливіші речі, які самотужки зробити буває надзвичайно важко. Бо проблема, зачасти, має глибоке коріння. Як, на мою думку, і у Вашому випадку. Те, що сталося з чоловіком, я вважаю, що пов'язане напряму зі стосунками з батьком. Дівчинка, яка недоотримує любові та захищеності від тата, рефлексивно починає очікувати цього від свого чоловіка... І чоловік несе на собі такий собі подвійний вантаж очікувань від дружини, який витримати просто не може... Бо людина не ідеальна... Саме тому і виникають от такі ситуації... І це все відбувається автоматично... Тому що проблема не зовня, а на рівні підсвідомості. Отже і вирішити її можна лише трансформуючи старі установки, а для цього потрібна допомога зовні, адже Ви знаходитеся всередині "системи стосунків"...

Ответ отредактирован автором 26-11-2021 15:43:19

Боротися з чимось, то марна справа. Чим сильніше хочемо щось забути, тим швидше стане наздоганяти... Потрібно "пропрацювати" цю образу, щоб далі жити вільно - іншого шляху просто немає. Інакше Ви зруйнуєте і себе, і свою родину... А для чого? У Вас гарний чоловік, невже Ви хочете його віддати комусь? Як на мене, Ви варті мати нормальну щасливу сім'ю...

Доброго вечора! Швидше за все, дівчина розпочала стосунки з Вами тоді, коли внутрішньо ще не закінчила "старі" стосунки... І те, що Ви припинили використовувати себе як "запасний аеродром" цілком зрозуміле... Єдине, що вигнати набагато легше, аніж насправді розв'язати ті внутрішні зв'язки, які вже з'явилися з нею... Тому, навряд чи Вам вдасться от так просто взяти і забути все, як "страшний сон"... Намагання просто "забути", може призвести до "приховування" проблеми, травми у підсвідомості... Що може мати вплив на подальше життя, адже і так чомусь у 42 роки Ви не маєте сім'ї, якщо я правильно Вас зрозуміла... Та в цій ситуації є ще один, на мою думку, важливий момент. Якщо людина потрапляє в ситуацію, коли нею можна маніпулювати, використовувати, "тікати-повертатися", причина не тільки у тому, хто бігає туди-сюди... Завжди спрацьовує принцип: до нас ставляться так, як ми дозволяємо до себе ставитися... Інша справа, чому виникла така ситуація і у Вашому житті з'явилася саме така дівчина... Потрібно набагато більше інформації і, дійсно, нею краще ділитися вже індивідуально з психологом...

Доброго вечора! Як давно у Вас з'явилася така байдужість до хлопця і перебільшене прагнення до чистоти? Які у Вас стосунки з батьками?

Доброго вечора! Як на мене, не варто тепер себе звинувачувати в тому, що повернути неможливо. Окрім того, Ваш чоловік має право сам вирішувати як чинити стосовно своїх батьків - у нього можливо є якась глибока образа на них ще з дитинства. А такі речі важко забуваються... І Ви ж не несете відповідальності за вчинки дорослої людини, тим паче, що він сам сказав, що покличе їх... Те, що Ви відповіли своїй свекрусі, була щира правда і Ви сказали те, що було насправді... Інша справа, що відчуваєте себе винною через гарне ставлення до Вас. Як на мене, поговоріть відверто з чоловіком і попередьте його, що потрібно вибачитися. А там нехай він вже сам вирішує, піде з Вами разом чи ні... Але, дійсно, вибачитися потрібно, бо це батьки і для них така подія є дуже важливою... Саме жінка по своїй природі є совістю чоловіка, бо чоловіки у цьому сенсі не завжди вміють правильно себе поводити через більш прагматичне ставлення до життя... Удачі Вам!