Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую! Та Ви описали ставлення батьків до Вас, тоді як я запитували про стосунки між батьками - що таке для них партнерські стосунки? І друге...На справді, достатньо важко зрозуміти, що саме ви маєте на увазі пишучи "У меня просто есть своё мнение, если оно не совпадает с его, то это сразу обозначаю. Если я не права, то принимаю его точку зрения. Обычно такое случается, Когда у него нет настроения, тогда он начинает провоцировать конфликты." Тобто, коли у нього нормальний стан, на Ваші заперечення він реагує нормально? Можливо Ваш хлопець потребує більш гнучкої жіночої поведінки? Коли на першому місці вміння просто промовчати, зрозуміти, прислухатися... Тому я попросила розкрити розуміння слова "партнерство" між батьками...

Доброго дня! Як на мене, ще з дитинства у Вас сформувався так званий "комплекс відмінниці", коли існує такий собі страх "отримати погану оцінку" і через це не виправдати очікування своєї мами... Тобто, через цю установку, Ви весь час знаходитеся в напрузі, намагаючись продумати всі можливі варіанти, щоб, знову ж таки, Ви не помилилися і Вас похвалила мама, щоб Ви не викликали у неї розчарування...

Доброго вечора! Чоловіки дуже відчувають на скільки від них залежить дівчина... Судячи з усього, Ви вже потрапили у певну психо-емоційну залежність від нього... І тому Ваші слова для нього як пустий звук - адже Ви нікуди не діваєтеся... Окрім того, проблема ще може бути у по різному сформованих світоглядах... Якщо у чоловіка суто матеріалістично-фізичне сприйняття оточуючих, то навряд чи можна очікувати, що він зможе Ваш біль зрозуміти...У стосунках, де чоловік боїться втратити кохану, інколи одного погляду буває достатнім, щоб він перестав себе так поводити... Проблема, насамперед на мою думку, у Вашому "залипанні" на хлопцеві...

Доброго дня Lilya! Як на мене, Ви надміру поспішили не тільки з питанням поїздки разом із сином, а загалом... Адже, коли утворюється нова сім'я всім потрібно мати рішучість та сили іти на певні жертви заради коханої людини. А такі жертви можна "потягнути" лише тоді, коли вибудувалися душевні глибокі стосунки, що вже перевірені дружбою та різними складними ситуаціями... І зробити це на відстані буває дуже і дуже складно...Ви захотіли, образно говорячи, побудувати будинок без фундаменту... Певне, жертви для чоловіка могли виявитися завеликими... Тому, вирішувати Вам як бути: тягнути з відвертою розмовою і поступово віддалятися. Чи відверто поговорити і все з'ясувати...

В такій ситуації як у Вас є декілька варіантів виходу. Перший - варіант проб та помилок, коли Ви самі, набиваючи безліч гуль, можливо винайдете якусь лінію поведінки, яка більш-менш дозволить Вам приймати свого коханого таким як він є, а отже, пристосуватися до нього. І другий - це набуття необхідних знань та трансформація установок і звичних поведінкових моделей за допомогою психолога... Вирішити можете тільки Ви, який шлях кращий саме для Вас...

Вы пишете, что у родителей отношения "партнерские". Если можно, раскройте, ка вы понимаете слово "партнерские"... Потому что Вы пишете "Вот Когда я во всем с ним соглашаюсь, хвалю, то он золотой, но как только я высказываю свою точку зрения, то бум и бах. Тратить время был бы смысл, если бы он стал сдержанней"...Очень заметен какой то перекос в сфере женско-мужских отношений, и если у родителей отношения гармонично выстроены, девочка сама собой уже ведет себя гармонично и "притягивает" гармончного мужчину.... Точку зрения можно высказывать очень по разному. Так реагирует как Ваш любимый только тот мужчина, который чувствует или думает, что чувствует, что женщина хочет давлеть, быть выше, правее, умнее... А этого ни один представитель сильного пола просто допустить не может. Иначе он утратит свое мужское "Я"...

Дякую Ніка, за відвертість. Ви пишете "моя мама не получает должного внимания от отца(именно , как от мужчины) он ее никогда не мог обеспечивать, она работала одевала нас сама, да порой и его она одевает за свои деньги.Отец не скупой, но он никогда не думал о то чтобы дать денег, пока мама сама не попросит и так они живут всю жизнь...". Як на мене, іде фактично повторення сценарію стосунків Ваших батьків... Дитина у дитинстві несвідомо переймає всі моделі поведінки близьких людей. І потім, коли дорослішає, просто ними не задумуючись керується... Окрім того, ці самі моделі-установки можуть бути ще глибші і стосуватися вже цілої плеяди предків... Адже чоловік починає турбуватися сам про жінку тільки тоді, коли у неї всередині відсутня програма "Я сама"... І для неї немає абсолютно проблеми в тому, щоб попросити про гроші... а у Вас, як на мене, іде внутрішній опір, Вам дуже важко просити...

Доброго вечора Анно! Ви пишете "Я до цього йшла довго - низька самооцінка та страхи спричиняли нервози, слези.". Як давно Ви почали відслідковувати в собі страхи та неврози? З якими подіями вони можуть бути пов'язані? Адже той стан, що зараз - лише наслідок того, що Ви просто "тікали" від рішення своїх внутрішніх проблем, які Вас психо-емоційно виснажували роками...

Доброго вечора Ніка! Знаєте, зачасти, ті речі, які нас турбують зовні, мають глибоку внутрішню причину. "Дорослішання" чоловіка залежить від багатьох факторів: дитинство,батьки, стосунки з ними, стосунки з жінкою, з дружиною... Як на мене, окрім цього ще й має неаби якого значення, як Ви самі сприймаєте свого коханого. На скільки я зрозуміла, Ви живете разом сімейним життям з його мамою? Тоді чому пишете "Я встречаюсь с парнем"? По факту - Ви вже чоловік та дружина... Якщо жінка підсвідомо не сприймає свого чоловіка як чоловіка, він ніколи не стане відповідальним і навряд чи в такій ситуації зробить сам пропозицію одружитися... Окрім того, чоловік та жінка завжди "дзеркалять" одне одного. Якщо чоловік виявляє скупість фінансову, у жінки, як правило, спостерігається така собі скупість душевна... Бо гроші мають жіночу енергію... І щоб вирішити питання із скупістю фінансовою у чоловіка, в першу чергу, потрібно розбиратися з внутрішніми установками жінки... Яким було Ваше дитинство? Як до Вас ставилися батьки?

Думаю, что причина Ваших проблем с женой не только в выпивке... Вернее и сама тяга к выпивке тоже не просто так... Вы пишете "А я люблю её безумно". Когда человек "безумно любит", он становится очень психо-эмоционально "липким", навязчивым, постоянно чего то ждет от близкого человека - по факту "вытягивает" из него силы и энергию, даже не подозревая об этом. Ну, это как если бы на Вас кто то повис и все время висел и днем и ночью на руке или спине.. Мало того, безумно любящий человек, начинает выглядеть очень униженно, непрезентабельно... А это тому, кого так любят, выдержать очень сложно... Думаю, что и Ваша выпивка отчасти связана еще и с тем, что у Вас есть подсознательная оргромная потребность в подпитке и поддержке того, кто рядом... А любят людей самодостаточных... Как у Вас сложились отношения с родителями?

Ви пишете "безумная страсть друг к другу"... На мое мнение, причина проблемы именно в этом. Страсть и любовь - это кардинально разные вещи. Безумная любовь дает безумную заисимость, и тогда мы можем быть либо в положении "жертвы" (когда на Вас кричат и унижают), либо в положении "тирана", когда Вы раздражаетесь и перечите (по факту - нападаете). До тех пор, пока Вы будете находится в системе "жертва-палач", Вас так и будет кидать из стороны в сторону. Какие у Вас отношения были с родителями в детстве? Какие у них отношеня между собой?

Добрый день! Думаю главная проблема заключается в том, что Вы хотите это делать для кого-то... Тогда, как единственный способ что то начать менять - это делать для себя! Но у Вас из-зха алкогольного и психо-эмоционального состояния просто не хватает сил на какие-либо решительные действия... Поэтому, я бы Вам вначале могла посоветовать начать именно с накопления этих самых сил... И тут уже есть варианты, потому что каждый человек индивидуален... В ситуации, когда сил не хватает, кодировку можно сделать - но главное, чтобы было достаточно сил ее сохранить...

Добрый день Муся! Вы пишете "И он сам говорит, что хочет стать нежнее, но через время опять все повторяется". И, я думаю, он говорит Вам правду... Дело в том, что нежность и ласковость - это прерогатива женской природы. А для мужчины такие качества очень сложны и требуют огромных усилий в реализации. И могут начать проявляться только тогда, когда и женщина ими обладает в достаточной степени... Ви пишете "Когда у моего парня нет настроения, то и у меня оно пропадает автоматически, а все потому что он начинает ко мне цепляться (молчу-плохо, начинаю ему перечить-скандал)." Как по мне, Вы слишком психо-эмоционально зависите от него, не хватает чувства самодостаточности ( не путать с самостоятельностью). Плюс, не хватает внутренних сил не только на мужчину, но и на себя.. Поэтому Вас бросает из крайности в крайность: либо молчите, либо перечите. Причем, за молчанием скорее всего скрывается Ваша внутренняя раздражительность...

Ответ отредактирован автором 04-11-2021 16:21:54

Доброго дня ! Як на мене, суть проблеми заключена у Ваших словах "также иногда я испытываю раздражительность, иногда отвращение от прикосновений, хотя мне действительно очень хочется близости, мне нужны объятия, прикосновения, контакт. И еще - мне страшно говорить о том, что меня не устраивает в отношениях и чего бы мне хотелось, потому что я боюсь его негативной реакции, что будет еще хуже. Мне кажется, что плохая, неблагодарная, несправедливая....". Якщо Ви пишете, що Ваш чоловік "хороший человек", у Вас "хорошие отношения, ничего плохого сейчас не происходит. Наоборот, сейчас много позитивных перемен..." причину, як на мене, потрібно шукати глибше... Яким було Ваше дитинство? Як ставилися до Вас батьки?

Доброго дня Василію! Як на мене, сумна сповідь... І "коріння" Вашої проблеми сягає аж у Ваше дитинство... Коли дитина маленька, їй потрібна любов батьків, без якої вона почуває себе самотньою... І якщо цієї любові недостатньо, у душі важким тягарем інколи залягає глибока, невисказана образа... Це так звана травма, яка "блокує" життєві сили, які необхідні для побудови стосунків... Тому, до 28 років у Вас так і не вистачило сил ані познайомится, ані мати стосунки... Окрім того, на перший погляд, здається, що онанізм - то вихід... І справді, на перший час він якось допомагає знімати сексуальне збудження... Але... Чим більш довший час людина ним займаєтьсмя, тим частіше виникає потреба у цьому і тим менше стає життєих сил на те, щоб почати жити реальним життям... Окрім того, нам тільки здається, що люди реагують на нашу зовнішність або поведінку.. Насправді, вони "зчитують" нас зсередини... Коли людина не має життєвих сил, вона стає для оточуючих як людина-невидимка - її не відчувають...