Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Олено Вам за щирість! Своїми доповненнями Ви підтвердили мої припущення щодо родової програми. Така хвороба, як у Вашої мами - це наслідок абсолютно неправильно сформованого світогляду, коли основним сенсом життя стає близька людина. (І як на мене, варто було б прослідкувати загалом сімейне життя не тільки мами, а і всіх жінок по маминій лінії). Що, до того ж, ускладнюється ситуацією самогубства... Ваше "залипання" на чоловікові, який по факту Вас принижує, має те ж саме "коріння". На мою думку, без серйозного "перезавантаження" батьківських поведінкових установок та без "пропрацювання" маминого самогубства, вийти на гармонічні стосунки з чоловіками практично неможливо. Тому що нашими поведінковими реакціями керує підсвідомість, яка закладається здебільшого в дитинстві. Свідомо контролювати почуття та емоції якщо і вдається, то на нетривалий час і у невеликому обсязі. Коли "накриває", емоції стримувати стає практично неможливо...Ответ отредактирован автором 03-08-2021 15:46:33

Ответ отредактирован автором 03-08-2021 15:47:28

Якщо чесно, дуже прикро читати Ваші слова про батька та як складалися стосунки з чоловіками. Так, Ви праві щодо зовсім іншої ментальності за кордоном. Але не зважаючи на переважаючу кількість людей, що прагнуть тільки порозважатися, залишаються і ті, хто створює шлюби. Це можуть, наприклад, бути такі ж як і Ви, емігранти. Неможливого немає, як на мій розсуд. Ми лише "притягуємо" до себе тих, хто відповідає нашому внутрішньому налаштуванню (про яке ми можемо навіть не здогадуватися). Тому, як на мене, питання стоїть у тому, чи хочете Ви щось змінити у своєму житті стосовно сім'ї? Бо "не складається" тоді, коли "працюють" родові дисгармонічні програми. Адже дитина на рівні підсвідомості переймає материнські установки та поведінкові моделі, які починають діяти, коли вона дорослішає. Тобто, ми проживаємо по факту батьківський сценарій...

Добрый день Julia! Я не стану повторяться - колеги дали много ценных советов, а остановлюсь лишь на одном моменте. Вы пишете " Вот теперь если честно незнаю даже как людям объяснить по приходу из отпуска..что это моя личная жизнь.. и по сути их это не касается..как ответить культурно, чтобы не обидеть никого и поставить на место?
Может я не права..я в растерянности..Как не реагировать на сплетни и осуждения на работе? Как правильно себя вести,если знаешь что тебе моют кости?". Дело в том, что окружающий мир всегда нас "зеркалит". То есть, если мы внутренне не уверены в себе, если подсознательно сидить желание оправдываться, если есть страх "а что скажут", тогда о нас однозначно будут судачить. Кроме того, одного желания вести себя уверенно и независимо вряд ли сработает. Потому что мы реагируем не внешне, наша реакция формируется подсознательно, основываясь на детских программах и родительских установках. Если Вы действительно хотите стать самодостаточным человеком и перестать болезненно зависеть от мнения окружающих, необходима полная внутренняя "ревизия"... сегодня - это сотрудники, завтра это соседи, послнзавтра родители друзей Ваших детей и т.д. Ситуации могут меняться, но суть останется...

Добрый день! Искренне жаль, что Вы оказались в таких зависимых отношениях. Кроме того, судя по всему, Ваша жизнь не оставила Вам ни единого шанса, чтобы действовать внешне: уходить, сопротивляться и т.д. Значит остается единственный путь изменения отношений и он не лежит на поверхности. Исходя из опыта работы могу с уверенностью сказать, что не бывает в жизни случайностей. И если сложились такие отношения, значит на то есть глубинная внтрення причина, связанная с Вашим детством, родовыми установками и заложенными ранее моделями поведения. Вы пишете о родителях очень скупо, да и отношения с сестрой - оставляют желать лучшего. Но если есть проблема, всегда есть и ее решение и кроется оно в понимании построения близких отношений. Муж и жена друг друга всегда "зеркалят". Потому что мы реагируем не на внешние действия друг друга, а на то, что есть внутри нас. По факту у Вас програма "тиран-жертва", заложенная подсознательно, активизировалась после рождения сына. Что, в принципе, закономерно...

Добрый день Дмитрий! Как по мне, у Вас изначально случился элементарный сбой природного цикла сна. То есть насильственным способом Вы "переучили" свое подсознание. А природа не терпит насилия. По факту, вложили новую программу сна "Мы шли из Америки в Африку, наверное месяц я стоял вахту с 12 до 16 и с 00 до 04. Потом мне сказали, что вахта закончилась и я должен с 8:00 выходить на работу. Я тогда просто не мог заснуть, не спал трое суток. Потом случился психоз. Меня можно сказать перевели на больничный и вскоре я улетел домой". Кроме того, такой режим сна и бодрствования очень ослабляет человека энергетически, фактически лишает его сил. Психоз - это как раз очень яркий сигнал Вашего психо-эмоционального выгорания. Все рецидивы, которые происходили позже, связаны с первым случаем. Как по мне, необходимо некое новое "перепрограммирование", чтобы вернуться в изначально гармоничное состояние, которе можно сделать только со специалистом, плюс определенные усилия для психо-эмоционального восстановления...

Ответ отредактирован автором 02-08-2021 18:03:03

Доброго вечора Аліно! Як на мене, у Вашому питанні момент, на який я б звернула свою увагу. "Кроме чувства удушья из-за того, что на первом свиданьи я должна думать о серьезных отношениях, толком не осознав, что это за парень, как мне с ним. Парень старше меня лет на 12. По ощущениям понравился, но эта серьезность прям убийственна". Жінка по своїй природі дуже обережна та боязка і тому такі різкі "повороти" навряд чи комусь будуть до вподоби. Щоб зрозуміти, потрібен час, спілкування (і бажано без інтиму), щоб пізнати людину... Бо інтим одразу "прив'язує" та робить емоційно залежною. Але відчуття задухи... і Ваша пропозиція інтиму, як на мене, дуже схоже на підсвідому втечу" загалом від серйозних стосунків, а не просто переляк через "масовану атаку". Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго дня Олено! Перечитала декілька разів Вашу сумну сповідь.... Ваше бажання мати нормальну сім'ю цілком зрозуміле, але, судячи з того, що Ви пишете, "притягуєте" до себе чоловіків не для родини... "С отцом не общаемся 11 лет, его жена была против нашего общения..." Для дівчинки батько - це перший чоловік у її житті, і коли стосунки з ним не складаються, дуже важко буває вибудовувати стосунки з чоловіками....Щоб спробувати Вам дійсно допомогти, потрібно набагато більше інформації. Які стосунки у Вас із мамою? Чому батьки не живуть разом? Як склалися стосунки з батьком Вашого сина? Адже, як на мене, відслідковується певний родинний сценарій, де жінки не можуть вибудувати гармонічні стосунки з чоловіком... І одними розмовами та порадами такі "сценарії" не змінюються...

Добрый день Ирина! У Вас однозначно не пройден этап сепарации с родителями... Когда в детстве ребенок вместо поддержки получает постоянную критику плюс физическое насилие (особенно это касается девочек, которые очень чувствительны по своей природе), тогда содной стороны формируется ощущение неполноценности и ненужности. А с другой стороны, ребенок "намертво" прирастает к родителям, потому что внешне не видное образуется чувство вины "не так сделала, не так встала, села, сказала - значит я не такая как надо и это я виновата что родители меня не любят". То есть: есть привязанность со знаком плюс, а есть, как у Вас - со знаком минус. Вы пишете "каждый мне говорит , что нужносъезжать с зависимых отношениях, а позволить я это себе не могу...". Дело в том, что Вы и не сможете сами "сьехать", это абсурд. Потому что Ваша зависимость лежит на уровне подсознания, которое в свою очередь, было сформировано в детстве. Необходима полная "перезагрузка" детского восприятия себя, своей жизни и своих родителей. А это сделать можно лишь совместно со специалистом. Все остальные неудачи "подвязаны" на детско-родительских отношениях...

Спасибо за откровенность! Как по мне, слова Ремарка отнюдь крутятся не случайно. Ведь мы все "знаем" на уровне "подкорки" и там есть ответы на все наши вопросы, просто не умеем ответы "слышать". Проблема большинства женщин в том, что они не знают особенность женской природы - когда начинаются интимные отношения, женщина в любом случае привязывается к мужчине. И не имеет значения, живут они официально или только "встречаются". Для подсознания сам факт интима уже является семейными отношениями. Тогда как для мужчины с точностью наоборот: получил, что хотел и нет смысла "впрягаться" снова в семью. Но это на поверхности. А на уровне глубинном, "холодные" отношения родителей только подтверждают мои предположения о тенденции к "слипанию", которая идет по женской линии. Отношения родителей всегда влияют на отношения детей, внуков и т.д. Хотя внешне сценарии жизни вроде как разные - но проблема одна... Как по мне, эта ситуацию дана Вам не случайно. Во всяком случае, у Вас есть возможность сейчас не только помочь себе, но и помочь своей дочери... Потому что подсознательно мы передаем детям свои установки и восприятие близких людей...

Добрый вечер Луна! В личностных трагедиях и переживаниях всегда есть то что лежит на поверхности, и то что скрыто от нашего понимания, но на самом деле и есть причиной болезненных переживаний и вообще того, что случается. Внешне - это вся Ваша история с молодым человеком, его непонятные действия, Ваша боль... Но под этим... Ничего случайного не бывает в жизни. И если именно такой мужчина появился, значит на это есть очень веская причина. Судя по тому как развилась ситуация, у Вас очень сильная тенденция к идеализации партнера. То есть, подсознательное желание сделать любимого человека основным смыслом жизни. Но существует неписанный закон. Чем больше мы к чему то материальному привязываемся, тем быстрее это у нас заберут. Как сложились отношения у родителей? Какие у Вас отношения с отцом?

Доброго вечора Маріє! Так, Ви абсолютно точно сам і знайшли причину проблеми. Це такий собі "перенос" на чужих людей родинних стосунків. А отже, очікування, які справдитися фізично не можуть, бо це абсолюно різні стилі спілкування. Ви ще й досі "дивитеся" на оточуючих очима маленької довірливої дівчинки. Яка дуже комунікабельна, але навіть не здогадується, що своєю комунікабельністю компенсує нестачу стосугків з близькими людьми... І все б нічого. Але таке відношення вже записане на рівні підсвідомості і одним лише розумінням або бажанням щось змінити не обійтися. Бо все одно будуть некеровані реакції у вигляді емоцій, почуттів... Як на мене, щоб увійти в гармонічний стан, необхідна певна трансформація дитячих установок разом із психологом...

Добрый день Луна! Сочувствую Вам вдвойне: и потому что "без обьяснений..." и потому, что Вы так долго не выстраивали серьезных отношений, а тут, вот так... Как мне кажется, Вам очень больно еще и потому, что его поведение Вы связываете лично с собой...Но это реакция не на Вас в принципе. Это его модель поведения в таких ситуациях, сидящая глубоко в подсознании:"от которой он кстати тоже сбежал в одной рубашке и брюках, внезапно , без объяснений , после ужина в ресторане с друзьями". Кроме того, у каждой национальности есть своя ментальность: как строятся отношения, как выражают свои чувства "они были против отношений, терпеть меня не могли но играли роль вежливых и доброжелательных , люди того момента, когда была озвучена дата развода с предыдущей возлюбленной". И чем более удалены друг от друга по этой самой ментальности, тем больше может быть несостыковок во взаимопонимании и понимании вообще того что происходит... Очень помогают в таком случае общие знакомые, которые вовремя могут дать необходимую информацию об избраннике... Но в случае с иностранцем общих друзей найти достаточно сложно... Ситуация уже сложилась как сложилась. И на данном этапе, как по мне, главное, это снова "найти себя",установить внутреннее равновесие, чтобы уже чуть поже попытаться понять, почему именно такой мужчина появился в Вашей жизни... Потому что случайностей в этом мире не бывает и каждая встреча чему то нас учит или к чему то подталкивает... Вы пишете, что "очень больно и можете много чего учудить..." А как складывались у Вас предыдущие отношения? И как они завершались?

Добрый день, Алина! Анкеты психологов - это информация о том, с какими проблемами он работает, какой опыт рабты имеет, какое образование... Но как по мне,этого недостаточно, чтобы понять - "мой это психолог или нет". Имя психолога - это уже некий бренд и о его наличии можно узнать из поисковой строки Интернета: персональный сайт, страницы в соцсетях, психологические группы, видео в ютубе и т.д. Кроме того, как по мне, есть очень простой, но очень результативный способ "присмотреться" к психологу и при этом не надо "никуда ходить"... Просто "листаете" ответы на вопросы на этом сайте и выбираете того человека, чьи рекомендации и манера общаться с человеком Вам больше по душе. Ведь в работе важны и професионализм и опыт, но безусловно, главной составляющей является доверие и эмпатия к специалисту. А это для себя можете определить только Вы сами.

Ответ отредактирован автором 31-07-2021 15:03:58

Доброго дня Аліно! Ви велика розумничка і зробили надзвичайно багато на шляху змін! Тим паче, зважаючи у яких умовах Ви діяли - велика повага до Вас! Але, на превеликий жаль, не все залежить лише від нашого бажання. Ми тільки думаємо, що свідомо керуємо своїм життям, насправді 90% керування відбувається з нашої підсвідомості. А вона закладається з дитинства у вигляді поведінкових моделей та родових програм, які передаються автоматично від батьків. І дитина навіть про це не здогадується. Ці програми можуть передаватися навіть через покоління чи два...І про це, до речі, свідчать Ваші страхи "Я не хочу більше потрапляти у таке...зараз я почну працювати, в офісі з людьми...в мене єс трах, що вони взнають, побачать мене...по жестам, по погляду, по трясці на руках - що зі мною ТАК можна...можна зараз проламати...я не скажу ні...я нічого не зможу зробити...От, де страх сидить). Як на мене, і те, що відбувалося з Вами раніше, і оцей ніби то новий страх, насправді має одне і те ж підґрунтя. Це програма "жертви", програма, наприклад, "що скажуть люди" і "аби не дізналися та не побачили" і т.д. Потрібне повне перезавантаження, а не "ходіння по верхам". Необхідне, знову ж таки як на мій погляд, повністю трансформувати або вибудувати новий світогляд...

Доброго дня! Так, дійсно, коли людина переживає такий важкий травмуючий досвід, їй дуже важко далі вибудовувати правильні стосунки з оточуючим світом, тому що зачасти її починає "кидати" з крайності у крайність. І Ваше занепокоєння цілком обгрунтоване, як на мене. "Чи можу я вийти з позиції жертви, не стаючи сама абьюзером, апатом? Не одягаючи роль якусь іншу на себе? Який шлях виходу з жертви?" Адже для того, щоб стати на шлях гармонії, потрібно не просто "відірватися" від ролі "жертви" і вміти бачити маніпуляторів та агресорів, а внутрішньо вибудувати абсолютно інший світогляд. Де немає місця ані "жертвам", ані "абьюзерам та апатам". Бо насправді і ті, і інші - це "два боки" однієї медалі, як би це не здавалося дивним. Потрібний такий світогляд, у якому людина із залежної позиції (Бо і жертва і тиран - взаємозалежні) переходить на позицію "вільної людини" яка вже сама несе відповідальність за своє життя... А для того, щоб вийти на такий рівень, потрібно знайти "коріння" самої проблеми. Чому Ви "притягнули" до себе саме такого чоловіка... Чому саме він став батьком Ваших дітей.. Чому Ви так довго "терпіли" та жили у ілюзіях... І починати потрібно, як це не дивно, з дитинства і зі стосунків із своїми батьками, та стосунків між ними... Зачасти дитина не бачить (або не хоче бачити?) щось, що може дати поштовх у вже дорослому житті до певних реакцій та поведінкових стереотипів... Певне, якщо Ви хочете "злізти" нарешті з "качель" і взагалі відмовитися від таких ролей... Щоб вже своїм дітям передати ті життєві установки, які зроблять їх життя щасливим...