Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день! На себя как то очень сразу обратили слова "Большинство наших встреч проходили на его работе. А после работы он часто уставший, желает отдохнуть и сидеть дома". Что значит Вы встречались на работе? Если Вы вступали в интимные отношения там, тогда понятно почему ему хотелось сразу домой. Ведь все, что ему было надо - он уже получил. Зачем дальше напрягаться? Так устроены абсолютно все мужчины. И относятся к женщине так, как она позволяет к себе относится. Причина поведения мужчин напрямую зависит от Вашего поведения. Какие отношения сложились у Ваших рдителей? Какие отношения у Вас с ними?

Доброго дня! Перше, що "кидається" у очі - це "Хочу сменить профессию, но как только заговорю об этом вслух с родителями встречаю бурю негодования". Вам вже достатньо років, щоб мати свою думку стосовно абсолютно всіх питань, у тому числі - професійних. Але Вам важко відстоювати себе з батьками ще і досі. Отже наявна відсутність психо-емоційної сепарації від батьків. Тому питання "Не знаю чем бы я хотела заняться. Совсем" риторичне. Адже Ви ще й досі підсвідомо очікуєте, щоб Вам дали "подзатыльник" и кудись спрямували. Тобто, Ваша розгубленість напряму залежить від дитячої установки, яка заклалася на рівні підсвідомості: "Я нічого сама не можу робити. За мене все роблять батьки. Я нездара і т.д.". Потрібне "перезавантаження" батьківських програм, повна трансформація Вашого сприйняття світу. Адже, як би це не було прикро, але на цей світ Ви дивитеся очима своїх батьків. При чому, чим більше зовні їх засуджуєте, тим більше опиняєтеся до них прив'язані внутрішньо...

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:05:17

Не хочу Вас засмучувати, та ... саме таку відповідь я очікувала щодо особистого життя... Як правило тема "кар'єрного росту" починає турбувати жінку тоді, коли вона підсвідомо намагається "втекти" від рішення основної проблеми, що пов'язана з близькими стосунками. Так, Ви можете продовжувати докладати зусилля у напрямку пошуку професії, але, як на мене, тільки втратите час... І навіть якщо досягнете "вершин" кар'єрного зростання", залишиться почуття невдоволеності та нереалізованості... А час плине швидко... Ми можемо намагатися обманути себе, але природу одурити неможливо... Ви, як на мене, докладаєте зусилля не в тому напрямку... Не поспішайте заперечувати, прислухайтеся до себе... Чого Ви насправді хочете?

Доброго дня! Я не стану додавати більше до величезної кількості порад колег щодо роботи, а зосереджу Вашу увагу дещо на іншому, що виходить на перший погляд за межі загалом проблеми... Є природні особливості чоловіка та жінки. І як би ми не намагалися зрівнятися у соціумі, ці особливості ніколи не будуть однаковими. Чоловіки реалізуються по-справжньому тільки займаючись якоюсь важливою справою, тобто, в роботі. Чого аж ніяк не можна сказати про жінку. Так, вона може досягати висот у професії і навіть переважати у цьому чоловіків, але... "Сильная женщина плачет у окна..." від самотності і справжньої нереалізованості... Ніяка найкраща професія і професійні успіхи ніколи жінку не зроблять по-справжньому щасливою. Справжнє щастя вона може відчути лише у близьких стосунках. Бо сфера її діяльності - це стосунки. Ви пишете "Внутри меня уже просто разрывает чувство злости, т.к. я не могу найти куда именно мне двигаться. Это чувство со мной постоянно. Все знакомые уже нашли интересные для них виды работ и хорошо получают, в отличии от меня. Чувствую себя лузером и тупицей. Как понять чего хочется и куда стремиться в карьерной деятельности?" А якщо справа загалом не у напрямку кар'єрного зростання? Як у Вас склалося особисте життя?

Я еще раз хочу Вам сказать, что Вы можете вернуться к своей первоначальной природе. Таких случаев множество в моей практике! Прсто необходимо желание самого человека, определенный опыт психолога и определенные знания по этому вопросу. У Вас все получится! Вы сможете быть и защитником и сильным маскулинным мужчиной! Никогда не сдавайтесь и смело идите за своей природой! Ведь вы родились мужчиной!

Спасибо Вам за откровенность. Ребенок в детстве неосознанно "впитывает" в себя принцип построения взаимоотношений родителей. Мало того,когда приходит вермя создавать свою семью, "притягивает" к себе партнера со схожими семейными программами. Увидеть это бывает нелегко, потому что жизненные сценарии внешне меняются. Но, на самом деле, сам принцип остается тот же. У Ваших родителей сложилась система во взаимоотношениях "тиран-жертва". И чем еще очень опасна эта схема, тем, что партнеры периодичесски на протяжении жизни могут меняться местами. Если, конечно, не "трансформировались" в новые взаимоотношения. Такие себе "качели". Внешне тираном был Ваш отец: пил, бил мать, но... Таким же тираном, только в скрытой форме, была и Ваша мать "постоянно устраивала скандалы". Отец тиранил физически, мать тиранила психически... И могла сама, по сути, провцировать поведение отца, не понимая этого... Это сложные понятия и в формате сайта трудно обьяснимые... Но, как мне кажется, у вас первоначально с супругой сложилась схожая схема. Схема та же, но выражается по иному. Когда в семье нарушена гармония, и возникают "качели", возможны варианты поведения мужчины и женщины. Мужчина может: пить, бить, изменять, быть категоричным, жестким, непримиримым и т.д.. Женщина может быть: истерична, излишне ранима и эмоциональна, обидчива, подозрительна, ревнива и т.д. При чем очень часто, люди понимая, что ведут себя плохо, ничего с собой кардинально сделать не могут. Потому что нашими емоциями, желаниями, чувствами руководит не сознание, а наше подсознание. Которое закладывается в детстве. Поэтому так важно отследить "родовые программы", понять почему и кто из родителей себя так вел. Ведь чем больше мы внутренне осуждаем, презираем, неуважаем родителей, тем быстрее сами начинаем "наступать на те же грабли". Проблемы, которые возникают в семье "развязываются" кардинально лишь тогда, когда находятся "корни" проблем. Если фундамент разрушен, дом долго стоять не будет...Измена - это во-первых отсутствие знаний как строятся нормальные отношения и второе - это подсознательная попытка "добрать" недостающее чувство радости и счастья. По сути, такое же, как с алкоголем и наркотиками. Уход от реальности из-за неумения справиться с ситуацией...Ответ отредактирован автором 19-07-2021 13:42:57

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 13:47:28

Ви правильно розумієте духовний розвиток. Віра та релігія нічого між собою спільного не має. Це складна тема, але як мені здається, Ви розберетеся. Саме щира віра допомагає людині "розрізняти" істину і хибність. Раджу Вам лекції Олега Торсунова в ютубі. Впевнена, вони Вам дуже стануть в нагоді... Удачі Вам!

Да уж, сложилась у Вас ситуация... Дети начинают курить по нескольким причинам. Первая - дань моде. Вторая - неумение справиться со стресами и тревогой. Таким образом думает что сможет расслабиться. Вы не сможете запретить внучке что-либо делать. Чем больше запрещать,тем сильнее будет протест. Тем более, что вы сами так и не смогли бросить курить. А ведь дети реагируют не на наши слова, а на наши поступки и действия...Постарайтесь все таки бросить курить и углубить доверительные отношения и уже через свою любовь, ненавязчиво, постепенно вкладывать в ребенка, что есть другие способы снятия напряжения или выражения себя. Можете о этой проблеме говорить опосредованно, не на прямую. А вроде как о других людях и семьях и просите у нее совет, как им быть в такой ситуации... И еще. Ваша внучка - подранок. У нее травма душевня на душевной травме. И по хорошему и Вам, и ей, нужен опытный психолог. Потому, что очень прослеживаются серьезные проблемы по роду. И,боюсь, одним курением может не обойтись...

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 19:36:54

Знаєте, Ви рухаєтеся правильним шляхом. Шляхом пошуку себе та справжнього сенсу життя. Ви вже дуже багато зрозуміли і багато в чому змінилися. Я б Вам могла порадити окрім суто психологічних методик ще й займатися духовним розвитком. Без нього всі найкращі психологічні надбання можуть не лише мало чим допомогти, а ще й зашкодити. Щодо Вас з того, що Ви написали, можу сказати, що Ви не тільки не тиран, Ви, навпаки, маєте оту внутрішню дуже потужну тенденцію таки "залипати" на близькій людині. І це дійсно пов'язане з Вашим батьком та Вашою мамою і недоотриманою любов'ю, яку Ви підсвідомо хочете компенсувати за допомогою коханої жінки. Вам не вистачає внутрішньої самодостатності і це відчуває Ваша подруга.Коли внутрішньо ми поважаємо себе, приймаємо себе таким як ми є, нами маніпулювати вже не зможуть - це раз. І Вам не вистачає знань, як правильно себе поводити саме з такими жінками. такі жінки прояви поваги та любові зачасти сприймають як слабкість. А в силу свого розвитку (невігластво помножене на пристрастність), поважають та слухаються, як це не дивно, лише тиранів. Тих чоловіків, які кожний неправильний вчинок будуть дуже жорстко переривати... Але це не Ваш шлях... Тому на даний момент, знову ж таки, стоїть питання, як Вам себе поводити, щоб допомогти собі та своїй дитині. Як на мене, не реагувати на її флірт і її показові зради - вона нещасна людина, яка "не відає, що вона творить". А стосовно дитини, просто виконувати свій обов'язок і бути готовим до того, що вона як останній аргументу маніпуляції вами, може почати використовувати дитину... Я розумію, що у Вас зараз переломний період, але він пройде... Тому все ж я б Вам радила хоча б декілька зустрічей з психологом, щоб бути більш впевненим у своїх діях та собі. Та для вибудовування правильного світогляду. Щоб не "заблукати"у психологічних опусах...

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже найскладніші проблеми ті, що пов'язані зі стосунками з близькими людьми. Зачасти, коли жінки розлучаються зі своїми чоловіками і не вирішують внутрішніх проблем, що з розлученням пов'язані, вони "переносяться" на стосунки з дітьми. Тому, для того, щоб Вам допомогти кардинально, потрібно багато конкретної інформації пов'язаної з життям Ваших батьків та, загалом, життям Вашої родини в цілому. Окрім того, потрібно з'ясувати причини, що змушують Вашу маму "по сумкам лазит, такого раньше не было, а сейчас это уже не выносимо просто". А причин може бути дуже багато, у тому числі, розвиток якогось психічного захворювання... Я б Вам радила звернутися до спеціаліста індивідуально і вже з ним намагатися вирішити ситуацію з мамою....

Вы абсолютно правильно поняли мой вопрос. И если есть желание стать "опорой" и "защитой", невозможного уже просто нет на этом пути возврата к себе... нужна индивидуальная работа с психологом по решению накопившихся внутренних проблем, которые, по моему мнению, и блокируют Вашу маскулинность... И Ваше огромное желание!

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:52:38

Добрый день! Ваша ситуация сложная, но не катастрофическая, тем более что сохранить семью хотите вы оба. И на мое мнение как
семейного психолога с многолетним опытом работы - это самое правильное решение. Мы все в жизни делаем ошибки, мы все бываем по-отношению к любимым людям невнимательны и категоричны, мы все друг друга раним необдуманными словами и действиями. Наша психика так устроена, что капля по капле, хорошее вытесняется мелкими обидами и упреками, "ниточки тянущиеся от души к душе "загрязняются". И та любовь, которая безусловно присутствует между супругами, не может пробиться через стену недоразумений. Поэтому я всегда начинаю свою работу в парах с момента принятия ситуаци уже таковой какой она есть. С вопроса безусловности принятия своего партнера целостно: с его хорошим и плохим. Это, конечно, не просто, но начав с этого, появляется возможность для дальнейшего движения на пути очищения взаимоотношений. Кроме того, обязательной, на мое мнение,должна быть индивидуальная работа с каждым из супругов на предмет "трансформации" обид, страхов, неуверенности, претензий и т.д. А это, как правило, бывает связано еще и с глубинными детскими устаноками. Ведь в свою взрослую жизнь мы очень часто переносим, как это ни странно звучит, модели поведения своих родителей и их семейные сценарии. К стати, как сложились отношения у Ваших родителей? И как у родителей Вашей супруги?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:47:30

Добрый день! Вам на сайте коллеги дали уже очень много полезных советов. Поэтому я ограничусь лишь одним вопросом от ответа на который будет зависеть и Ваша последующая жизнь. Вы хотете сохранить природные особенности как мужчина? Или же хотите научиться жить с теми изменениями, которые заметили в себе?

Добрый день Ника! Как по мне, вопрос не в том, имели ли право Вас упрекать или нет посторонние люди. Это вопрос их воспитания и их моральных качеств и лежит в области их взаимоотношений с жизнью вцелом. А в том, почему Вы так остро реагируете на слова посторонних? Мало ли кто какую глупость сказал! Вопрос в том. Почему Вас это так сильно "зацепило"? Почему Вы готовы оправдываться? Что Вами движет? Обида, ревность, зависть? Каждый человек делает выбор в своей жизни, но и несет за него сам ответственность. Как по мне, вопрос выбора... Ваша учеба - это был Ваш выбор или Ваших родителей? Какие у Вас с ними взаимоотношения?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:23:56

Доброго дня Андрію! Відчувається, що Вам, насамперед, потрібно просто виговоритися. Але... У таких ситуаціях як Ваша, одного "виговоритися", як на мене, дуже замало. Ви пишете "Она, бывшая, тоже боится разрыва - потому как только чует его, скачет в другие отношения. Это её проблема, но мне не хочется, чтобы ребенок перебирал на себя такой стиль поведения. Но я по крайней мере веду себя иначе, поэтому тут уже хорошо. Сейчас основной мой вопрос - с бывшей, говорю же, приходится иногда общаться. Из-за ребенка. Та даже и нередко". Не хочу Вас засмучувати, але проблема не тільки її. Коли люди зустрічаються, живуть разом і особливо, коли народжується дитина, їх реакції на оточуючий світ, підсвідомі моделі поведінки та внутрішні установки багато в чому співпадають. Так, Ви зробили вже величезний крок у своєму розвитку і винесли уроки зі стосунків. Але оте саме "залипання" на близькій людини та страх її втратити присутні вам обом. Просто у неї - це у більш відкритій формі, а у Вас - у більш латентній (прихованій). Це - перше. І коли Ви трошки оговтаєтеся та Вам захочеться нових стосунків, нова зустріч може знову спровокувати внутрішню залежнсть від коханої та бажання її втримати за всяку ціну. А це, як правило, призводить лише до руйнації стосунків. Бо у цьому світі чим більше ми до когось прив'язуємося внутрішньо, тим швидше ми цю людину втратимо тим чи іншим способом. Окрім того, у вас є спільна дитина. І від цього Ви вже нікуди не дінетеся впродовж свого життя. Вам так чи інакше потрібно буде контактувати з мамою своєї дитини. І дуже можливий варіант, коли ви знову вирішете налагоджувати стосунки... Тобто, Ваша проблема - це не зовнішні дії або бездії. Ми можемо керувати лише своєю свідомістю. Наша ж підсвідомість керує нами на 90% і закладається, як правило, в дитинстві. Які стосунки у Ваших батьків? які у Вас з ними стосунки?