Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Вам за щирість! Так, кожний в родині несе свій вантаж відповідальності. Але "працює" над проблемою той, кому "більше болить". А болить саме Вам... Окрім того, існують певні життєві закони, які впливають на наше життя, знаємо ми про них чи ні. Чоловік сильніший фізично, чоловік має краще розвинуту логіку, ввін має більше природних здібностей, щоб оберігати, захищати та забезпечувати родину...але все, що стосується побудови відносин - це "парафія" жінки. Тому що саме для жінки надзвичайно важливі відносини, емоції, почуття... Чоловік світ сприймає зовсім по іншому. Йому потрібна любов жінки, її турбота, але... Ми зачасти просто не розуміємо що таке любити. І тоді внутрішню прив'язаність, психо-емоційну залежність плутаємо з нею. Нам здається, що любимо, ми робимо все що вміємо і можемо, хоча насправді, замість того, щоб дарувати любов, її навпаки "витягуємо". І це не наша провина. Ми будуємо стосунки лише так, як нас навчили наші батьки, а наших батьків навчили їх батьки... Це називається поведінкові моделі, які передаються підсвідомо в дитинстві. І одним бажанням змінити своє життя, вони не трансформуються... Ви пишете "Але потім знову зав'язались стосунки, саме смішно, що він став проявляти увагу в той момент, коли я вирішила для себе, що з ним у нас ніколи нічого не буде і змирилась з цим". Як на мене, нічого дивного в цьому немає. І підтверджує те, про що я написала. Коли жінка основною метою свого життя, основним сенсом життя робить свого чоловіка, "залипає" на ньому, вона починає його, не бажаючи цього, "душити" у надміру міцних обіймах почуттів та емоцій. А "міцно обіймає", бо за всяку ціну хоче отримати від нього емоцію щастя, якої не додали, як правило в дитинстві... Не дарувати безкорисливо, а отримати у відповідь радість, похвалу, почуття... І це вже не кохання... Кохання буває лише тоді, коли без примусу... Коли немає принципу: я тобі дарую свої почуття, то ти повинен їх мені дарувати також... Тому, коли Ви "відпустили" ситуацію, відсторонилися від коханого - "обійми розтислися" і пішло повітря. Ваш коханий зміг "дихати", а у Вас пристрасть трохи вщухла і на її місце змогло прийти справжнє почуття. Яке не залежить від того, як поведе себе кохана людина, що скаже чи як відреагує... Справжнє кохання не залежить ні від чого. І коли є саме воно, жінку не кидає з крайнощі у крайність. Вона може не тільки турбуватися, але і правильно виховувати близьку людину, при цьому зберігаючи добродушність та рівновагу... Вона ніколи не буде ані скандальною, ані приниженою. залежність робить людину нещасною, а кохання - щасливою.. Тому я знову повторюю своє запитання, як склалися стосунки у Ваших батьків? Які стосунки у Вас з ними? Щоб допомогти зараз зберегти сім'ю, потрібно знайти "коріння" проблеми...

Дякую Вам за щирість. На превеликий жаль, мої припущення підтвердилися щодо батьків та Ваших нових стосунків. Повторюється та ж сама модель поведінки, що і в перших стосунках. І мені здається, Ви самі вже це відчуваєте. Тобто причина не в чоловіках, а у неправильному до них та до грошей ставленні. Маленька дитина підсвідомо переймає всі батьківські установки, а потім, не розуміючи цього, цими установками користується вже у своєму дорослому житті. І ніяка зміна партнерів у зміні установок не допомагає. Потрібна повна трансформація Вашого внутрішнього сприйняття себе та свого місця в стосунках. Тому що нами керує на 90% не наша свідомість, яку ми можемо контролювати, а наша підсвідомість. А вона формується якраз за допомогою стосунків батьків... І поведінкові моделі одним лише бажанням їх поміняти не змінюються. Потрібно розібратися, які процеси відбуваються по родовим стосункам.. Чому саме так себе поводять жінки? У чому причиниа? З якого часу почався такий "перекос"? Можливо це складно зрозуміти одразу, але без усвідомлення того, що потрібні певні зусилля, щоб змінити на краще життя, змінити життя просто неможливо...

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 14:25:41

Доброго дня Тетяно! Ваша подруга не передзвонила тому що їй, швидше за все, дуже важко. І тому в такі хвилини не потрібно очікувати, коли покличуть на допомогу. Потрібно дзвонити, а ще краще - їхати і бути поруч. Навіть, якщо буде здаватися, що вона Вас не помічає, що Ви їй чимось заважаєте - це немає ніякого значення! Значення має лише Ваше бажання бути поруч у складну хвилину. Бо тільки так поводять себе по-справжньому близькі люди і тільки таку людину можна вважати своїм другом... Як колись сказала одна дуже мудра людина, коли сталася страшна трагедія в родині друга - загинула дитина. Він сказав: "А я поїду і буду там жити стільки, скільки буде потрібним, буду їм заважати, дратувати своєю присутністю, аби тільки вони швидше вийшли зі страшного шоку, у якому опинилися...". І життя підтвердило правильність його рішення. Вони до сьогоднішнього дня найкращі друзі. Окрім того, в родині, де сталася трагедія, вже народилася друга дитина. Їм разом вдалося впоратися з величезним горем і вийти переможцями із здавалося б безвихідної ситуації...

Доброго дня! Ви пишете "Я всегда была инициативной, я первая проявила симпатию, я первая сказала что люблю и говорю всегда это первой , я первая захотела свадьбу и жить вместе . Я делаю много каких то мелочей, что бы человеку было приятно, что бы сохранить любовь и чуства друг друга в паре. Но я вижу как ему этого не надо" Тобто, як на мене, у Вас вже одразу був "перекос" у стосунках. Коли жінка весь час виявляє ініціативу, і по факту виявляє не жіночі, а чоловічі моделі поведінки, чоловік ніколи виявляти ініціативу не стане. Стосунки в родині на 90% залежать від жінки: від її внутрішньої рівноваги, мудрості, вміння правильно себе поводити. Я декілька разів перечитала Вашу сповідь - дуже гірко, що чудова родина знаходиться зараз в такій кризі. Ви весь час пишете про свої очікування та свої претензії до чоловіка, який "хороший муж не пьет, не бьет, не гуляет, зарабатывает, по дому сделает когда надо". По суті, на поверхні є лише "Я, мені, моє..." При тому, що бажання та потреби чоловіка викликають у Вас лише гнів та роздратування. Мені шкода, але змушена Вам одразу писати, що Ви сама своїми претензіями,образами та очікуванням руйнуєте свою родину. Якщо людину весь час "смикати за руку", намагатися змусити віддавати енергію щастя та любові, чи захоче вона бути поруч і дарувати любов у відповідь? Я ще не знаю жодної людини, яка б на примус реагувала радістю... "я такой человек, мне нужны нежность и ласка" Як склалися у Вас стосунки з Вашими батьками? Особливо з батьком? Які у батьків стосунки?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 13:57:03

Доброго дня! Ваші почуття загалом зрозумілі. Адже екс-чоловік ставиться до іншої жінки так, як Вам би хотілося щоб він ставився до Вас. "Меня это расстроило. Я и забыла его уже (наверное). Но тут эта ситуация.
Как выбросить всё это дерьмо из головы??". Як на мене, просто так все взяти і викинути не вийде. Тому що проблема не тільки в ньому, а ще і у неправильному ставленні до чоловіка. "Со мной, когда был - всегда всё делалось за мои деньги (мы даже жили у меня с моими родителями)... А тут внезапно он знакомится с этой барышней - и всё у них хорошо. И за всё он платит, и всё делает для неё". Чоловік ніколи не стане фінансово турбуватися про жінку, якщо вона фінансово турбується про нього. Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто забезпечує родину фінансово? І ще. Як складаються стосунки у Вас з новим коханим? Хто фінансово забезпечує нову родину?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 13:37:43

Доброго дня Катерино! Просити про допомогу близьку людину - це абсолютно нормально. І, судячи з того, що Ви пишете, Ваш коханий виявляє неабияку свідомість у цьому питанні... І робить це у відповідності до своєї чоловічої природи та свого світогляду. Ви пишете "Мне хочется, чтобы меня взяли на ручки и жалели :) Чаще всего, я сама знаю, как решить свои проблемы и нуждаюсь именно в теплых словах, объятиях". Жінка дійсно і сама може з усім впоратися, (інше питання, якими зусиллями і з яким резултатом для себе), тому лише потребує емоційної підтримки. "Но когда мне сложно, я внутренне ожидаю, что он поддержит меня, проявит эмпатию, посочувствует и т.д. А мой МЧ сам ко мне за поддержкой обращается крайне редко, а свою поддержку проявляет не так, как мне бы этого хотелось". Проблема, як на мене, заключається в тому, що Ви хочете отримати від коханого те, що по своїй суті він Вам дати просто не може. І відповідь на Ваше питання лежить по -перше, у сфері різності чоловічої та жіночої природи. Чоловік та жінка - це дві абсолютно різні сутності. Які відчувають, думають, діють, висловлюють свої почуття та бажання абсолютно по різному. А ми цього через брак знань та свій егоїзм просто не враховуємо. Для чоловічої природи допомога не полягає у підтримці почуттями. Чоловіки налаштовані суто на дію. І те, що Ваш коханий готовий розбирати проблеми, говорить про досить високий рівень особистісного розвитку. Але це не означає, що для нього це легко робити, так як це було б легко зробити жінці. Стосовно позиції жертви - досить складно судити через обмаль інформації. А от те, що є момент недолюбеності - факт. Тому що "гойдати на ручках" повинен був батько. А у Вас, як на мене, іде підсвідомий "перенос" почуттів на чоловіка. Але ж чоловік не батько, у нього зовсім інші функції... Як у Вас склалися стосунки з батьками? Зокрема з батьком?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 12:27:19

Доброго дня Христино! Я не стану повторюватися, колеги сказали правильні речі щодо професійної етики. Але, окрім професійної етики, є ще і закони життя, які нікому оминути ще не вдавалося. Той, хто руйнує стосунки у такий спосіб,несе надзвичайно серйозну відповідальність перед самим життям. І я не думаю, що із стосунків Вашого чоловіка та тієї не дуже поважної пані може вийти щось путнє. Той, хто зраджує обов'язково потрапить у ситуацію, коли його самого зрадять.... Але то вже сфера відповідальності її та його. Ви чоловіка не кидали, це чоловік зрадив Вас. Була У Вас родина і є донечка. І немає значення, які були стосунки в родині - це життя двох людей, куди ніхто не має права втручатися.... А я ж хочу зупинитися на дуже важливому моменті, як на мене. Ви пишете "з його боку почались приниження мене і скандали дома, він йшов від нас (я і донечка) і знову повертався. Я сама виганяла його не один раз але знову приймала. На даний момент він пішов, а я дуже боюсь що він знову повернеться і я прийму, мені важко знайти в собі сили все це обірвати". Як на мене, основна причина того, що сталося і що ще може статися - це Ваша внутрішня надзвичайно сильна психо-емоційна залежність від чоловіка. Ви практично з ним "злиплися". Таке трапляється, коли людина основною метою свого життя, основним сенсом життя робить близьку людину і ставить її на перше місце. І тоді починаються "качелі": Або жінка покірно терпить всі знущання, або починає скандалити... Єдине чого вона не може, це знаходитися в рівновазі і бути самодостатньою (не плутати з самостійною), а отже вміючою правильно реагувати на неправильні вчинки коханого. Таке "обожнювання" може лише чоловіка розбестити ізробити з нього "монстра". По факту Ви втратили себе як особистість. І стали внутрішньо приниженою, а отже некрасивою. Жіноча краса та привабливість з'являється тоді, коли жінка внутрішньо відсторонюється, а отже перестає бути залежною від чоловіка. І тоді вже немає страху, повернеться він чи ні - вона буде знати як себе поводити. Адже про чоловіка не лише потрібно вміти турбуватися, його ще і потрібно вміти виховувати. А цього, як на мене, вам якраз і не вистачало. А те, що він захоче повернутися, у мене якраз найменше сумнівів. Головне, якою Ви будете на той момент...

Понятие нормы всегда очень относительно. Я бы все таки лучше пользовалась понятием, "лучшее для нашего внутреннего развития". И как например. Вы бы никогда не обратились на этот сайт и не стали искать ответы на свои вопросы, если бы родители не создали Вам "условия" для этого... И у Вас есть выбор. Либо зациклиться на своих обидах, либо начать "развязывать" с помощью психолога внутренние и родовые узлы. Из своего опыта могу сказать: решая внутренние проблемы, мы решаем и те, что лежат на поверхности. Они взаимосвязаны и взаимозависимы...

Доброго дня Інно! Так буває в житті, що починаються періоди які нас підштовхують до певного переосмислення свого буття. Здавалося б є все: родина, робота (нехай і не зовсім така, яка б влаштовувала повністю), а от все чогось не вистачає... Для внутрішнього життя побутові та матеріальні цілі стають замалими, не цікавими... І тоді людина відчуває себе розгубленою, все валиться з рук, вона не розуміє що з нею відбувається, знижується загальний рівень енергії, накочує апатія... І тоді дуже гостро постає питання правильності сформованого внутрішнього світогляду загалом.. Хто я? Звідки і куди іду? У чому основна мета людського життя?

Доброго дня! Ваш страх інтимних стсоуснків цілком природній, як на мене. Це відповідає тонкій жіночій природі. А от бажання Вашого коханого Вас змусити до шлюбу увійти в інтим - трохи насторожує. Адже, коли чоловік по-справжньому цінує жінку і хоче на ній одружитися, він навпаки буде дуже радіти її цнотливості. і стане дуже обережно до неї ставитися, ніяким чином не схиляючи її до інтиму. Вам він зробив пропозицію одружитися? Окрім того, звідки у вас такі думки "Що треба зробити, аби пересилити себе і зрозуміти, що секс- це не якесь кощунство, знущання, елемент пошлості, а навпаки- це простий вияв поваги, кохання, любові до свого партнера?" Секс - це аж ніяк не елемент поваги, а навпаки, дівочої залежності та приниженості перед партнером. Почитайте на цьому сайті сповіді дівчат, які увійшли у такі стосунки і роками їх продовжують без будь якої надії на шлюб... Цнота - то Ваш найбільший козир, щоб стати коханою дружиною і Ваш найбільший важіль впливу. Коли чоловік добивається від дівчини чого бажає (А всі чоловікі абсолютно бажають спершу лише сексу), він втрачає інтерес до дівчини і просто ще деякий час нею користується. Як на мене, Вам потрібно дуже добре розібратися у тому, як будуються справжні стосунки. Бо мене дуже насторожили ще деякі Ваші слова "я зрозуміла, що до нестями закохалася у нього. Що мені хочеться постійно бути з ним поряд, обіймати його, цілувати, тримати за руку, дивитися на нього...". Якщо без інтиму Ви вже так "залипли" на хлопцеві, то після інтиму, вибачте, станете просто ганчіркою у його руках. А принижених ніхто не цінує та не поважає, а отже, не любить! І ще. Ви пишете "Я боюся, що через таке свою позицію втрачу всі шанси бути із коханим". Це найбільша Ваша помилка. Якщо це Ваш чоловік, він не те що нікуди не дінеться, він навпаки стане ще краще до Вас ставитися. Але, якщо йому будь що потрібно Вас звабити - тікайте від нього світ за очі. Бо окрім болю, Ви нічого від стосунків не отримаєте. До речі, як склалися стосунки у Ваших батьків? І у Вас з ними?

Добры день! Из того, что Вы написали, можно сказать, что Вы очень внутренне зависимы от своих родителей. Кто Вам мешает перестать покупать продукты на всех? Тем более, что отношение к Вам, мягко говоря, не очень... Вы можете только оплачивать коммуналку, поскольку там проживаете. Кроме того, можно нйти компаньона, как это делают во всем цивилизованном мире, и снимать жилье на двоих или троих... А оставшиеся деньги тратить на себя и свои потребности. Кроме того, Вы точно так же как и члены семьи имеете право проживать на этой жилплощади... Поэтому вопрос, как по мне, не в них (что их не оправдывает), а скорее в Вас. У Вас не состоялась сепарация с родителями. И пока этого не случиться, Вы так и будете зависимы от них... Кроме того, есть накопленная агрессия по отношению к ним. Чем больше осуждаем, тем сильнее сами же и страдаем - аксиома жизни... надо научиться своих близких воспитывать, держать их на расстоянии, во всяком случае, психологическом...

Добрый день!То, что с вами происходит похоже на психо-эмоциональное выгорание. Если, конечно нет хронических заболеваний. Вы пишете "С одной стороны, понимаю, что и отношения с молодым человеком спустя много лет стали хуже и натянутее (бытовуха победила), и обязанности на работе выросли (в связи с увольнением коллеги, вынужденная ноша, которую я совсем не хотела брать), а зарплата нет (хотя просила повышения, уже 3 недели вопрос на рассмотрении, а моя работа под пристальным контролем)". Как по мне, я бы начала с темы отношений... Отношения не могут находиться в одном состоянии. Они либо развиваются и переходят на новый этап общения. Либо затухают из-за, опять же, отсутствия тенденции к развитию. И чтобы попытаться Вам помочь, в чем причина, что вы не оформили до сих пор отношения? Очень часто, нестабильность личных отношений вызывает у женщин снижение жизненной энергии... Второе. Вы хотели повышения... Возможно, ситуация с работой уволившейся коллеги - это такая себе жизненная проверка на Вашу готовность к большему. Ведь повышение - это всегда увеличение ответственности... Тогда становится понятным, почему ситуация три недели "подвешена". Вы пока эту проверку не прошли... И третье. В жизни всегда наступают периоды переосмысления себя, своей жизни, своих целей... И тогда человек оказывается как бы в вакууме... Как минимум ответьте себе на главные вопросы: что для Вас важнее, что ценнее, какие главны жизненные ценности и приоритеты? (Ну, конечно, кроме желания получать вечно удовольствия, что к стати, не может продолжаться всегда)...

Доброго дня! Бути вам разом чи ні, можете вирішувати лише ви двоє.Бо це ваше життя. А от спробувати розібратися у собі - це дійсно можливо.Ви пишете " вот думаю по сей день. Он меня не понимает, ему не нравится мое раздражение и возмущение.Говорила ему,почему я грустная и недовольная. Бывает ему резко отвечаю. Очень плохо на душе,когда не получаю то ,что хотелось бы. Поэтому бываю, колкой. Часто ссоримся". У кожної людини своє бачення зустрічей до весілля і родинних стосунків. І це бачення формується саме в родині, в дитинстві від своїх батьків. Нічого погано сказати з Ваших слів про хлопця неможливо. Адже він до Вас ставиться дуже серйозно, якщо зробив пропозицію та познайомив зі своїми рідними. Окрім того, у нього абсолютно відсутня тяга до різноманітних розважальних закладів. Отже, він не стане розтринькувати сімейні гроші направо і наліво... А те, що у вас з першого разу не склалися стосунки з його рідними - це цілком нормально. Вам і необов'язково будувати з ними близькі стосунки. Головне, щоб Ви вибудували з чоловіком їх... Стосовно залицянь та фінансів "Он считает,что все свободное время мне уделяет, оказывая мужскую помощь в частном доме. Он был студентом, поэтому с финансами у него не очень. Старается помочь больше своим трудомМожно ли считать это ухаживанием?..." Якщо він студент, звідки він візьме гроші на кафе та ресторани? І те, що намагається Вам допомагати як може, також характеризує його з найкращого боку... Інша справа, чого хочете Ви? Ви хочете сім'ю побудувати чи Вам потрібні ресторани? Це питання дуже важливе. Адже, як правило, ті, хто "водить по ресторанам", не поспішають одружуватися. А ті, хто хоче одружитися, виявляє свою серйозність у намірах. До речі, а як склалися стосунки у Ваших батьків?

Вы пишете "Я так не могу, ставить ультиматум «сначала гулянки, потом секс». Сомневаюсь, что он бы согласился так страдать". Дело не в ультиматуме,а в умении себя правильно вести с мужчиной. Судя по тому, что Вы написали, у Вас есть готовность терпеть абсолютно все и страдать... В отличии от Вашего любимого, который как раз знает себе цену... Мужчины ведет себя с женщиной так, как она им позволяет к себе относиться. И по поводу Мои родители жили вместе всю жизнь. Отношения были хорошие". Вполне возможно, что вы виделм родителей глазами ребенка, который всегда идеализирует их отношения... Тем более, что их давно уже нет в жививых к сожалению... Когда у родителей гармоничные отношения, дочери автоматически ведут себя правильно с партнерами. Потому что в детстве перенимают подсознательно их модели опведения...

Доброго дня Юліє! Існує таке поняття як "родові програми". Коли дитина маленька, вона підсвідомо переймає від близьких людей моделі поведінки дорослих. І коли стає дорослою, не усвідомлюючи цього, цими поведінковими штампами починає керуватися. Ви увійшли в близькі, на скільки я зрозуміла, інтимні стосунки з чоловіком. По-перше, для всіх дівчат позашлюбні стосунки є руйнівними. Тому що дівчина психологічно стає залежною від чоловіка. Тоді, як у чоловіка "розв'язуються руки". Бо, якщо до моменту інтиму у нього була мета "завоювати" дівчину, а отже йому потрібно було виявляти найкращі свої якості, старатися їй сподобатися, і окрім того, у дівчини були важелі впливу на нього... То тепер, він вже має все, чого хотів, дівчина йому підкорилася і він може поводити себе аби як... По-друге, "включилися" оті самі поведінкові родові моделі по схемі "жертва-тиран". Такі моделі поведінки вибудовуються тоді, коли жінки дуже залипають на чоловіках, роблять їх основною метою свого життя, ідеалізують... Тобто, ставлять на місце Бога... Але ж чоловіку далеко до Творця... Тому таке ставлення розбещує представника сильної статі і робить з нього "монстра". Один і той же чоловік з різними жінками може поводити себе абсолютно по різному... Тому проблема не стільки в ньому, скільки в Вас. Вам потрібно вибудувати правильний світогляд та стати самодостатньою, щоб мати сили поводити себе з гідністю. А гідна жінка ніколи не дозволить так із собою поводитися, тим паче, не стане нівечити себе... Адже, це намагання привернути до свого болю увагу та покликати на допомогу... Я б Вам радила індивідуально попрацювати з психологом до моменту, поки Ви самі не станете на стільки внутрішньо незалежною, що зможете приймати правильні рішення...