Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Христино! Я не стану повторюватися, колеги сказали правильні речі щодо професійної етики. Але, окрім професійної етики, є ще і закони життя, які нікому оминути ще не вдавалося. Той, хто руйнує стосунки у такий спосіб,несе надзвичайно серйозну відповідальність перед самим життям. І я не думаю, що із стосунків Вашого чоловіка та тієї не дуже поважної пані може вийти щось путнє. Той, хто зраджує обов'язково потрапить у ситуацію, коли його самого зрадять.... Але то вже сфера відповідальності її та його. Ви чоловіка не кидали, це чоловік зрадив Вас. Була У Вас родина і є донечка. І немає значення, які були стосунки в родині - це життя двох людей, куди ніхто не має права втручатися.... А я ж хочу зупинитися на дуже важливому моменті, як на мене. Ви пишете "з його боку почались приниження мене і скандали дома, він йшов від нас (я і донечка) і знову повертався. Я сама виганяла його не один раз але знову приймала. На даний момент він пішов, а я дуже боюсь що він знову повернеться і я прийму, мені важко знайти в собі сили все це обірвати". Як на мене, основна причина того, що сталося і що ще може статися - це Ваша внутрішня надзвичайно сильна психо-емоційна залежність від чоловіка. Ви практично з ним "злиплися". Таке трапляється, коли людина основною метою свого життя, основним сенсом життя робить близьку людину і ставить її на перше місце. І тоді починаються "качелі": Або жінка покірно терпить всі знущання, або починає скандалити... Єдине чого вона не може, це знаходитися в рівновазі і бути самодостатньою (не плутати з самостійною), а отже вміючою правильно реагувати на неправильні вчинки коханого. Таке "обожнювання" може лише чоловіка розбестити ізробити з нього "монстра". По факту Ви втратили себе як особистість. І стали внутрішньо приниженою, а отже некрасивою. Жіноча краса та привабливість з'являється тоді, коли жінка внутрішньо відсторонюється, а отже перестає бути залежною від чоловіка. І тоді вже немає страху, повернеться він чи ні - вона буде знати як себе поводити. Адже про чоловіка не лише потрібно вміти турбуватися, його ще і потрібно вміти виховувати. А цього, як на мене, вам якраз і не вистачало. А те, що він захоче повернутися, у мене якраз найменше сумнівів. Головне, якою Ви будете на той момент...

Понятие нормы всегда очень относительно. Я бы все таки лучше пользовалась понятием, "лучшее для нашего внутреннего развития". И как например. Вы бы никогда не обратились на этот сайт и не стали искать ответы на свои вопросы, если бы родители не создали Вам "условия" для этого... И у Вас есть выбор. Либо зациклиться на своих обидах, либо начать "развязывать" с помощью психолога внутренние и родовые узлы. Из своего опыта могу сказать: решая внутренние проблемы, мы решаем и те, что лежат на поверхности. Они взаимосвязаны и взаимозависимы...

Доброго дня Інно! Так буває в житті, що починаються періоди які нас підштовхують до певного переосмислення свого буття. Здавалося б є все: родина, робота (нехай і не зовсім така, яка б влаштовувала повністю), а от все чогось не вистачає... Для внутрішнього життя побутові та матеріальні цілі стають замалими, не цікавими... І тоді людина відчуває себе розгубленою, все валиться з рук, вона не розуміє що з нею відбувається, знижується загальний рівень енергії, накочує апатія... І тоді дуже гостро постає питання правильності сформованого внутрішнього світогляду загалом.. Хто я? Звідки і куди іду? У чому основна мета людського життя?

Доброго дня! Ваш страх інтимних стсоуснків цілком природній, як на мене. Це відповідає тонкій жіночій природі. А от бажання Вашого коханого Вас змусити до шлюбу увійти в інтим - трохи насторожує. Адже, коли чоловік по-справжньому цінує жінку і хоче на ній одружитися, він навпаки буде дуже радіти її цнотливості. і стане дуже обережно до неї ставитися, ніяким чином не схиляючи її до інтиму. Вам він зробив пропозицію одружитися? Окрім того, звідки у вас такі думки "Що треба зробити, аби пересилити себе і зрозуміти, що секс- це не якесь кощунство, знущання, елемент пошлості, а навпаки- це простий вияв поваги, кохання, любові до свого партнера?" Секс - це аж ніяк не елемент поваги, а навпаки, дівочої залежності та приниженості перед партнером. Почитайте на цьому сайті сповіді дівчат, які увійшли у такі стосунки і роками їх продовжують без будь якої надії на шлюб... Цнота - то Ваш найбільший козир, щоб стати коханою дружиною і Ваш найбільший важіль впливу. Коли чоловік добивається від дівчини чого бажає (А всі чоловікі абсолютно бажають спершу лише сексу), він втрачає інтерес до дівчини і просто ще деякий час нею користується. Як на мене, Вам потрібно дуже добре розібратися у тому, як будуються справжні стосунки. Бо мене дуже насторожили ще деякі Ваші слова "я зрозуміла, що до нестями закохалася у нього. Що мені хочеться постійно бути з ним поряд, обіймати його, цілувати, тримати за руку, дивитися на нього...". Якщо без інтиму Ви вже так "залипли" на хлопцеві, то після інтиму, вибачте, станете просто ганчіркою у його руках. А принижених ніхто не цінує та не поважає, а отже, не любить! І ще. Ви пишете "Я боюся, що через таке свою позицію втрачу всі шанси бути із коханим". Це найбільша Ваша помилка. Якщо це Ваш чоловік, він не те що нікуди не дінеться, він навпаки стане ще краще до Вас ставитися. Але, якщо йому будь що потрібно Вас звабити - тікайте від нього світ за очі. Бо окрім болю, Ви нічого від стосунків не отримаєте. До речі, як склалися стосунки у Ваших батьків? І у Вас з ними?

Добры день! Из того, что Вы написали, можно сказать, что Вы очень внутренне зависимы от своих родителей. Кто Вам мешает перестать покупать продукты на всех? Тем более, что отношение к Вам, мягко говоря, не очень... Вы можете только оплачивать коммуналку, поскольку там проживаете. Кроме того, можно нйти компаньона, как это делают во всем цивилизованном мире, и снимать жилье на двоих или троих... А оставшиеся деньги тратить на себя и свои потребности. Кроме того, Вы точно так же как и члены семьи имеете право проживать на этой жилплощади... Поэтому вопрос, как по мне, не в них (что их не оправдывает), а скорее в Вас. У Вас не состоялась сепарация с родителями. И пока этого не случиться, Вы так и будете зависимы от них... Кроме того, есть накопленная агрессия по отношению к ним. Чем больше осуждаем, тем сильнее сами же и страдаем - аксиома жизни... надо научиться своих близких воспитывать, держать их на расстоянии, во всяком случае, психологическом...

Добрый день!То, что с вами происходит похоже на психо-эмоциональное выгорание. Если, конечно нет хронических заболеваний. Вы пишете "С одной стороны, понимаю, что и отношения с молодым человеком спустя много лет стали хуже и натянутее (бытовуха победила), и обязанности на работе выросли (в связи с увольнением коллеги, вынужденная ноша, которую я совсем не хотела брать), а зарплата нет (хотя просила повышения, уже 3 недели вопрос на рассмотрении, а моя работа под пристальным контролем)". Как по мне, я бы начала с темы отношений... Отношения не могут находиться в одном состоянии. Они либо развиваются и переходят на новый этап общения. Либо затухают из-за, опять же, отсутствия тенденции к развитию. И чтобы попытаться Вам помочь, в чем причина, что вы не оформили до сих пор отношения? Очень часто, нестабильность личных отношений вызывает у женщин снижение жизненной энергии... Второе. Вы хотели повышения... Возможно, ситуация с работой уволившейся коллеги - это такая себе жизненная проверка на Вашу готовность к большему. Ведь повышение - это всегда увеличение ответственности... Тогда становится понятным, почему ситуация три недели "подвешена". Вы пока эту проверку не прошли... И третье. В жизни всегда наступают периоды переосмысления себя, своей жизни, своих целей... И тогда человек оказывается как бы в вакууме... Как минимум ответьте себе на главные вопросы: что для Вас важнее, что ценнее, какие главны жизненные ценности и приоритеты? (Ну, конечно, кроме желания получать вечно удовольствия, что к стати, не может продолжаться всегда)...

Доброго дня! Бути вам разом чи ні, можете вирішувати лише ви двоє.Бо це ваше життя. А от спробувати розібратися у собі - це дійсно можливо.Ви пишете " вот думаю по сей день. Он меня не понимает, ему не нравится мое раздражение и возмущение.Говорила ему,почему я грустная и недовольная. Бывает ему резко отвечаю. Очень плохо на душе,когда не получаю то ,что хотелось бы. Поэтому бываю, колкой. Часто ссоримся". У кожної людини своє бачення зустрічей до весілля і родинних стосунків. І це бачення формується саме в родині, в дитинстві від своїх батьків. Нічого погано сказати з Ваших слів про хлопця неможливо. Адже він до Вас ставиться дуже серйозно, якщо зробив пропозицію та познайомив зі своїми рідними. Окрім того, у нього абсолютно відсутня тяга до різноманітних розважальних закладів. Отже, він не стане розтринькувати сімейні гроші направо і наліво... А те, що у вас з першого разу не склалися стосунки з його рідними - це цілком нормально. Вам і необов'язково будувати з ними близькі стосунки. Головне, щоб Ви вибудували з чоловіком їх... Стосовно залицянь та фінансів "Он считает,что все свободное время мне уделяет, оказывая мужскую помощь в частном доме. Он был студентом, поэтому с финансами у него не очень. Старается помочь больше своим трудомМожно ли считать это ухаживанием?..." Якщо він студент, звідки він візьме гроші на кафе та ресторани? І те, що намагається Вам допомагати як може, також характеризує його з найкращого боку... Інша справа, чого хочете Ви? Ви хочете сім'ю побудувати чи Вам потрібні ресторани? Це питання дуже важливе. Адже, як правило, ті, хто "водить по ресторанам", не поспішають одружуватися. А ті, хто хоче одружитися, виявляє свою серйозність у намірах. До речі, а як склалися стосунки у Ваших батьків?

Вы пишете "Я так не могу, ставить ультиматум «сначала гулянки, потом секс». Сомневаюсь, что он бы согласился так страдать". Дело не в ультиматуме,а в умении себя правильно вести с мужчиной. Судя по тому, что Вы написали, у Вас есть готовность терпеть абсолютно все и страдать... В отличии от Вашего любимого, который как раз знает себе цену... Мужчины ведет себя с женщиной так, как она им позволяет к себе относиться. И по поводу Мои родители жили вместе всю жизнь. Отношения были хорошие". Вполне возможно, что вы виделм родителей глазами ребенка, который всегда идеализирует их отношения... Тем более, что их давно уже нет в жививых к сожалению... Когда у родителей гармоничные отношения, дочери автоматически ведут себя правильно с партнерами. Потому что в детстве перенимают подсознательно их модели опведения...

Доброго дня Юліє! Існує таке поняття як "родові програми". Коли дитина маленька, вона підсвідомо переймає від близьких людей моделі поведінки дорослих. І коли стає дорослою, не усвідомлюючи цього, цими поведінковими штампами починає керуватися. Ви увійшли в близькі, на скільки я зрозуміла, інтимні стосунки з чоловіком. По-перше, для всіх дівчат позашлюбні стосунки є руйнівними. Тому що дівчина психологічно стає залежною від чоловіка. Тоді, як у чоловіка "розв'язуються руки". Бо, якщо до моменту інтиму у нього була мета "завоювати" дівчину, а отже йому потрібно було виявляти найкращі свої якості, старатися їй сподобатися, і окрім того, у дівчини були важелі впливу на нього... То тепер, він вже має все, чого хотів, дівчина йому підкорилася і він може поводити себе аби як... По-друге, "включилися" оті самі поведінкові родові моделі по схемі "жертва-тиран". Такі моделі поведінки вибудовуються тоді, коли жінки дуже залипають на чоловіках, роблять їх основною метою свого життя, ідеалізують... Тобто, ставлять на місце Бога... Але ж чоловіку далеко до Творця... Тому таке ставлення розбещує представника сильної статі і робить з нього "монстра". Один і той же чоловік з різними жінками може поводити себе абсолютно по різному... Тому проблема не стільки в ньому, скільки в Вас. Вам потрібно вибудувати правильний світогляд та стати самодостатньою, щоб мати сили поводити себе з гідністю. А гідна жінка ніколи не дозволить так із собою поводитися, тим паче, не стане нівечити себе... Адже, це намагання привернути до свого болю увагу та покликати на допомогу... Я б Вам радила індивідуально попрацювати з психологом до моменту, поки Ви самі не станете на стільки внутрішньо незалежною, що зможете приймати правильні рішення...

Так, окрім своїх особистих особливостей, людина "несе" у собі генетичну спадковість своїх батьків. Але, це не означає, що ми не можемо змінити свої родові програми. Саме для того і даються нам батьки та наше життя, щоб ми завдяки ним, змінювалися та розвивалися...

Добрый день! Помочь кому либо без его желания и усилий нельзя, а тем более "партнеру". Можно разобраться в себе и через себя помочь мужу измениться. Ведь муж и жена "зеркалят" друг друга в отношениях. Если люди живут совместно более года - они уже муж и жена, даже если не расписаны официально. Поэтому внешние проблемы мужа, это внутренние поблемы супруги. "Стараюсь ничем партнера не утруждать по дому и быту и финансово, давать время для отдыха. Очень странная позиция по отношению к мужчине... Судя по тому, что Вы пишете, Вы его элементарно разбаловали из-за незнания как правильно строить отношения с мужчиной. И что для мужчины "лучше".. Как сложились отношения у Ваших родителей?

"Но я никогда не позволяю мужчинам доминировать над собой"... А чому хтось повинен домінувати? Гармонічні стосунки в родині будуються за принципом дружби, співчуття. порозуміння.. Тому, як на мене, Ви правильно визначили, що знаходитеся у постійній позиції психологічного захисту. Але,одночасно, там де є захист, там вже є і підсвідома агресія... Але, певне, щоб допомогти Вам, потрібно конкретніше озвучити свій запит, чого насправді Ви прагнете? І щоб хотіли змінити у своєму житті...І чи загалом прагнете змін?

"Отношения для меня это что-то слишком сложное, у меня высокие требования (в моральном плане), ну а сама я ничего, на данный момент, привлекательного предложить не могу. По этому, я хочу реализоваться, стать увереннее, а уже потом, на равных искать отношения". Завищена вимогливсть до оточуючих - це, в першу чергу, завищена вимогливість до себе, фактично, неприйняття себе з усіма недоліками та помилками...А це може бути і невпевненість у собі, і і відсутність почуття самодостатності ( не плутати з самостійністю), і страхи. і образи... Які напряму можуть бути пов'язані з почуттям "недолюбленості" в дитинстві... С родителями нормальные отношения, но внутри меня ещё грызет обида, за то что мне пришлось работать в раннем возрасте. Я, как ребенок, не могу их простить". Батьки - це фундамент, на якому зростає нове покоління. І чим більше залишається "непропрацьованих" образ, тим хиткішим стає той фундамент, на якому ми намагаємося вибудовувати своє доросле життя. А це і особисте життя і надбання, у тому числі, в професійній сфері... Зрозуміле Ваше бажання знайти для себе внутрішню опору... Але, вибачте, Ви не з того починаєте... І навіть, якщо Вам вдасться реалізуватися та стати впевненішою у професійному сенсі - на превеликий жаль, це навряд чи дасть Вам можливість "на равных искать отношения". Бо це стосується різних сфер розвитку жіночої особистості. Хіба що ще збільшиться вимогливість до оточуючих і почнеться етап конкурування з тими ж чоловіками... А чоловік на чоловікові не одружується...

Доброго дня! Перечитала декілька разів Вашу розповідь... Вибудовувати стосунки, коли вже є дорослі діти, завжди не просто. І щоб зважитися, потрібні певні внутрішні сили та мудрість... Ви пишете "при общении Человека с родственниками Его умершей жены (теща и сестра), у меня это вызывает какую-то тревогу и раздражение. Не могу объяснить, даже, своих эмоций. Живем в квартире, которую преобретали Они в браке...". Як на мене, причин Вашої тривоги та роздратування може бути багато... Перша: енергетика приміщень - це жіноча енергія. Приміщення та речі дуже довго зберігають "пам'ять" про людину, яка там довго жила. І Ви це можете підсвідомо відчувати. (У такому випадку потрібно було б ще знати, що саме трапилося з першою дружиною Вашого чоловіка). Друга. Ви живете не у офіційному шлюбі (Чому?) і можете підсвідомо відчувати свою незахищеність, тимчасовість, хиткість ситуації... І стосунки гарні з її родичами Вам весь час про це нагадують...Третю причину Ви назвали вже самі - ревнощі через ставлення батьків чоловіка до своїх онуків... Адже там дійсно є якась причина. І варто б з нею було розібратися... Але, також, дуже замало даних...Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:36:36

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:45:12

Добрыйдень Ника! К большому сожалению, но физическое наказание и особенно, девочки, очень часто глубинно травмирует личность. Да, бывает очень сложно после нанесенной детской травмы, во взрослом возрасте начать отстаивать свои личностные границы. На сколько я поняла, родители Вас наказывали с помощью ремня? Кто именно: отец или мать?...