Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день Мария! Не стану повторять рекомендации коллег, а хочу остановить внимание на одном, какпо мне, очень важном моменте. Когда ребенок так себя ведет - это говорит, что он катастрофически действительно недополучает тепла и любви матери. Не просто внимания, а необходимую для жизни энергию. Если мама внутренне наполнена, находится в гармонии с собой и окружающим миром, ей не надо постоянно быть со своими детьми. Иногда бывает достаточно одного теплого взгляда, жеста, слова и ребенку уже этого будет достаточно, чтобы удовлетвориться полностью... Но в Вашем случае нельзя рассматривать вопрос связанный с сыном и реакцией на него отдельно. Необходимо разбираться полностью с тем, что происходит с Вашей жизнью в целом. По сути Вы не то что не даете, Вы просто не в состоянии дать энергию Любви сыну, потому что Вам самой ее катастрофически не хватает. Отсюда такое раздражение и желание ударить или оттолкнуть. Это происходит автоматически как защитная реакция. Но это Ваш ребенок и вряд ли Вам нравится мысль, что своим психо-эмоциональным истощением Вы просто уничтожаетет и своего сына. Кроме того, существует такое понятие как подсознательный перенос проблемы. Ваш сын - это в том числе, продолжение Вашего мужа. А к Вашему мужу, на сколько я поняла, Вы не питаете особо теплых чувств. Поэтому не осознавая этого, такие же чувства Вы начинаете питать и к своему сыну, как представителя сильного пола в Вашем роду... Если Вы действительно хотите разобраться в своей жизни и привести ее в порядок не только с сыном, но и с мужем, необходимо "докопаться" до корней проблемы. Как сложились отношения у Ваших родителей? Как сложились оношения у Вас с ними?

Доброго дня Олено! Вам можна лише поспівчувати, адже Ви поводили себе з хлопцем лише так, як вміли на той момент, і який був досвід...Я не стану повторювати слушні зауваження колег, зосереджуся лише на одному моменті. Як на мене, те що відбувається - це не Ваша провина.А просто відсутність правильних установок та поведінкових моделей, а також, брак необхідних знань. Як правило, дівчата вміють себе правильно "ставити" з чоловіками тоді, коли їх мами вміли це робити. Тобто, маленька дитина не бажаючи цього переймає весь поведінковий досвід своїх батьків. І ці установки "записуються" , а потім вже в дорослому житті ми просто починаємо ними користуватися. Як склалося життя Вашої мами та тата? Які у Вас стосунки з батьками?

Добрый день Алина! Как по мне, у Вас есть все шансы восстановить отношения, но одного желания очень мало. Потому что разрушить доверие очень легко, а вот восстановить - ох ка не просто. Кроме того, нужны Ваши глубинные изменения - понять и хотеть исправить не всегда помогает в критические моменты, когда нам тяжело руководить своими эмоциями. Ведь Ваши поступки до этого были чем-то продиктованы. И скорее всего, Вы просто по другому не умели и не могли... Как сложились отношения у Ваших родителей? Это очень важно понять, чтобы вы могли действительно начать глубинно меняться...

Добрый день! Мы становимся тем, чем больше интересуемся и в каком направлении двигаемся. Так работает наша природа: человек либо деградирует, либо развивается, то,что Вы почувствоали, что это не Ваша природа - чудесно! Но теперь еще необходимо и начать двигаться в этом направлении: перестаньте смотреть вообще порно. И надо перестать мастурбировать. Потому что и то и другое влияет на состояние не только Вашей психики, но и Вашего тела. Чем раньше и чем больше мужчина начинает приобщаться к порно и мастурбации, тем быстрее может заработать импотенцию и простатит. Кроме того, утрачивает мужские качества. Не говоря о том, что сам себя начнет подталкивать к смене ориентации. К стати, девушка могла просто почувствовать Ваши глубинные изменения и пристрастия. Хотите получить изменения к лучшему? Начните заниматься чем-то более полезным. Поставьте перед собой цель и начинайте к ней двигаться. Займитесь обязательно спортом - чем больше спорта, тем быстрее сможете отказаться от мастурбации. Так Вы перенаправите свою энергию с нижних центров - гениталий, к сознанию или своей духовности...

Доброго дня Олено! Ви пишете "Я стараюсь больше зарабатывать , беру подработки чтобы что то отложить так как нету собственной квартиры. Замуж тоже мне не предлагает , про будущее про детей , квартиры мы тоже не общаемся...". Стосунки чоловіка та жінки, які живуть разом більше року - це вже стосунки чоловіка та дружини. І тому "дзеркалять" одне одного. Тобто, якщо щось не подобається в чоловікові, є якась причина на те, що відбувається з ним і в його дружині. Причому цей закон діє без різниці: подобається нам це чи не подобається. Коли жінка "впрягається" у виконання чоловічих функцій, тобто намгається заробляти все більше і більш - чоловік почне заробляти все менше і менше. Що, власне, у Вас і відбувається.Окрім того "Я просто постоянно думаю про деньги , переживаю что не смогу купить квартиру и т д.". Тобто, так влаштоване наше життя, що чим більше ми на чомусь "застрягаємо", чим більше це нас тривожить, чим більше ми переживаємо, тим менше шансів, що воно здійсниться. Прагнути потрібно, але не ставати залежними від своїх бажань. Третє. "Замуж тоже мне не предлагает , про будущее про детей .." Коли жінка згоджується жити неофіційно, у чоловіка більше немає стимулу хотіти з нею одружитися, адже він і так має все, що хотів від неї... Тому те, що могло спрацювати до спільного проживання (розмови, проговорювання, домовленості) вже не спрацьовують. Потрібні абсолютно інші зусилля. "Я ему уже раз говорила что если через полгода ничего не поменяется то я уйду," Після того, як Ви попередили чолоіка, вже пройшло пів року? Які фінансові стсоунки були у Ваших батьків? Хто фінансово забезпечував більше родину?
---

Дякую і Вам за українську мову! Шкода, що не спілкувалися українською мовою одразу, адже над Вашим питанням є позначка Америка... А у Штатах живуть люди з багатьох пострадянських країн... Удачі Вам!

Спасибо за откровение. Вы пишете "Я был единственным ребенком. Любимым. Папа очень сильно любил маму". Мне почему то кажется, что Вы тоже очень сильно любили свою жену... и любите ее сейчас... Поэтому так боитесь флэшбэка... Как это ни странно, но иногда очень чильное чувство играет с нами не очень хорошую роль... Возможно именно это разбаловало Вашу супругу и дало ей возможность увлечься другими отношениями... На сколько я поняла, Вам хочется каким-то образом защитить себя от повтора сценария... Как по мне, только внешние действия вряд ли дадут конкретный результат. При длительном общении все может "закрутиться" вновь. Главная защита от неприятности - это внутренняя самодостаточность, внутренние серьезные изменения, внутренняя свобода... Отношения родителей всегда в той или иной мере "зеркаляться" детьми...

Хотіти близькості душевної з коханою людиною - це абсолютно нормально. Але така близькість може бути лише тоді, коли ми її вже вибудували. Я пишу про більш глибокі речі, які стосуються не зовнішніх виявів почуттів. А про те, що відбувається у нас всередині. Як це не дивно, але ми реагуємо здебільшого не на зовнішні дії, а на внутрішній стан коханих. Ви пишете "Моментом з дитинства, який я перенесла в старший вік, є те що мене порівнювали, що я не краща в навчанні, що я не читаю, чи я якась не така, як хтось, як метод маніпуляції дитиною, щоб розбудити в ній совість напевно. Я порівнюю себе постійно, і порівнюю наші стосунки, порівнюю як в інших сім'ях чоловіки відносяться до дівчат, як проявляють турботу і любов". Це є та сама недолюбленість, яку Ви намагаєтеся компенсувати в стосунках з чоловіком. І те, що Ви написали про своїх батьків якраз і дає розуміння того, що відбувається з Вами. Адже ревнощі - це оте саме "залипання" на близькій людині, коли людина стає на стільки всім, що переходить у хворобливі стосунки... Як на мене, у Вашому випадку просто має трохи іншу форму. У подружніх парах немає винних, тому що чоловік та жінка "дзеркалять" один одного. Все, що Вам подобається у Вашому чоловікові є у Вас, так само як і те, що не подобається. Просто побачити це знаходячись в середині ситуації практично неможливо і тоді потрібен погляд іззовні. Власне, саме для цього Ви і прийшли на цей сайт. Немає жодного шансу щось змінити, якщо продовжувати користуватися тезою "хочу щоб змінився чоловік". Це таке собі перекладання власної відповідальності на когось іншого. Або я сама відповідальна за своє життя і тому розбираючись у собі можу життя змінити. Або "біг по колу" без усілякої надії на покращення... Правда буває спершу дуже гірка, але без усвідомлення її, неможливо і щось конкретно змінити ні в собі, ні у своїх стосунках... Окрім того, якщо людина вже стала на шлях пошуку відповідей на свої питання, вона рано чи пізно їх знайде. Певне, краще було б раніше...

Добрый день SANDRO! Когда люди прожили семьей 15 лет, так просто отношения не исчезают. Очень часто страсть и увлеченность принимается за любовь, хотя к любви никакого отношения не имеет. Думаю, Ваша супруга уже "наигралась" в любовь. Но понятны и Ваши переживания. Единожды предавший может предать снова... Даже учитывая, что вы "Расстались без особых претензий и скандалов", наверняка ситуация для Вас была очень болезненная. Как по мне, то, что вы не в разводе и предлог "проведать сына" не основное, что позволяет Вашей супруге оставаться ночевать... К большому сожалению, как по мне, пирчина в Вас самом... Вы не смогли правильно расставить границы после ухода жены, не выставили определенные условия для встреч с сыном. Хотя имеете на это полное моральное право... И она чувствует Вашу некую внутреннюю зависимость от нее и этим просто пользуется... Да, надо прощать, нельзя нести в себя груз обид и претензий, но... преувеличенная снисходительность имеет оборотную сторону медали - она развращает человека и делает его наглым... Если Вы до сих пор не смогли четко выставить свои условия, значит, как по мне, есть внутренние блоки, которые мешают это сделать... И искать их надо, как это ни странно, но в отношениях Ваших родителей и Ваших отношениях с ними... Какие отношения у Ваших родителей? какие отношения у Вас с ними?

Дякую Вам за щирість! Так, кожний в родині несе свій вантаж відповідальності. Але "працює" над проблемою той, кому "більше болить". А болить саме Вам... Окрім того, існують певні життєві закони, які впливають на наше життя, знаємо ми про них чи ні. Чоловік сильніший фізично, чоловік має краще розвинуту логіку, ввін має більше природних здібностей, щоб оберігати, захищати та забезпечувати родину...але все, що стосується побудови відносин - це "парафія" жінки. Тому що саме для жінки надзвичайно важливі відносини, емоції, почуття... Чоловік світ сприймає зовсім по іншому. Йому потрібна любов жінки, її турбота, але... Ми зачасти просто не розуміємо що таке любити. І тоді внутрішню прив'язаність, психо-емоційну залежність плутаємо з нею. Нам здається, що любимо, ми робимо все що вміємо і можемо, хоча насправді, замість того, щоб дарувати любов, її навпаки "витягуємо". І це не наша провина. Ми будуємо стосунки лише так, як нас навчили наші батьки, а наших батьків навчили їх батьки... Це називається поведінкові моделі, які передаються підсвідомо в дитинстві. І одним бажанням змінити своє життя, вони не трансформуються... Ви пишете "Але потім знову зав'язались стосунки, саме смішно, що він став проявляти увагу в той момент, коли я вирішила для себе, що з ним у нас ніколи нічого не буде і змирилась з цим". Як на мене, нічого дивного в цьому немає. І підтверджує те, про що я написала. Коли жінка основною метою свого життя, основним сенсом життя робить свого чоловіка, "залипає" на ньому, вона починає його, не бажаючи цього, "душити" у надміру міцних обіймах почуттів та емоцій. А "міцно обіймає", бо за всяку ціну хоче отримати від нього емоцію щастя, якої не додали, як правило в дитинстві... Не дарувати безкорисливо, а отримати у відповідь радість, похвалу, почуття... І це вже не кохання... Кохання буває лише тоді, коли без примусу... Коли немає принципу: я тобі дарую свої почуття, то ти повинен їх мені дарувати також... Тому, коли Ви "відпустили" ситуацію, відсторонилися від коханого - "обійми розтислися" і пішло повітря. Ваш коханий зміг "дихати", а у Вас пристрасть трохи вщухла і на її місце змогло прийти справжнє почуття. Яке не залежить від того, як поведе себе кохана людина, що скаже чи як відреагує... Справжнє кохання не залежить ні від чого. І коли є саме воно, жінку не кидає з крайнощі у крайність. Вона може не тільки турбуватися, але і правильно виховувати близьку людину, при цьому зберігаючи добродушність та рівновагу... Вона ніколи не буде ані скандальною, ані приниженою. залежність робить людину нещасною, а кохання - щасливою.. Тому я знову повторюю своє запитання, як склалися стосунки у Ваших батьків? Які стосунки у Вас з ними? Щоб допомогти зараз зберегти сім'ю, потрібно знайти "коріння" проблеми...

Дякую Вам за щирість. На превеликий жаль, мої припущення підтвердилися щодо батьків та Ваших нових стосунків. Повторюється та ж сама модель поведінки, що і в перших стосунках. І мені здається, Ви самі вже це відчуваєте. Тобто причина не в чоловіках, а у неправильному до них та до грошей ставленні. Маленька дитина підсвідомо переймає всі батьківські установки, а потім, не розуміючи цього, цими установками користується вже у своєму дорослому житті. І ніяка зміна партнерів у зміні установок не допомагає. Потрібна повна трансформація Вашого внутрішнього сприйняття себе та свого місця в стосунках. Тому що нами керує на 90% не наша свідомість, яку ми можемо контролювати, а наша підсвідомість. А вона формується якраз за допомогою стосунків батьків... І поведінкові моделі одним лише бажанням їх поміняти не змінюються. Потрібно розібратися, які процеси відбуваються по родовим стосункам.. Чому саме так себе поводять жінки? У чому причиниа? З якого часу почався такий "перекос"? Можливо це складно зрозуміти одразу, але без усвідомлення того, що потрібні певні зусилля, щоб змінити на краще життя, змінити життя просто неможливо...

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 14:25:41

Доброго дня Тетяно! Ваша подруга не передзвонила тому що їй, швидше за все, дуже важко. І тому в такі хвилини не потрібно очікувати, коли покличуть на допомогу. Потрібно дзвонити, а ще краще - їхати і бути поруч. Навіть, якщо буде здаватися, що вона Вас не помічає, що Ви їй чимось заважаєте - це немає ніякого значення! Значення має лише Ваше бажання бути поруч у складну хвилину. Бо тільки так поводять себе по-справжньому близькі люди і тільки таку людину можна вважати своїм другом... Як колись сказала одна дуже мудра людина, коли сталася страшна трагедія в родині друга - загинула дитина. Він сказав: "А я поїду і буду там жити стільки, скільки буде потрібним, буду їм заважати, дратувати своєю присутністю, аби тільки вони швидше вийшли зі страшного шоку, у якому опинилися...". І життя підтвердило правильність його рішення. Вони до сьогоднішнього дня найкращі друзі. Окрім того, в родині, де сталася трагедія, вже народилася друга дитина. Їм разом вдалося впоратися з величезним горем і вийти переможцями із здавалося б безвихідної ситуації...

Доброго дня! Ви пишете "Я всегда была инициативной, я первая проявила симпатию, я первая сказала что люблю и говорю всегда это первой , я первая захотела свадьбу и жить вместе . Я делаю много каких то мелочей, что бы человеку было приятно, что бы сохранить любовь и чуства друг друга в паре. Но я вижу как ему этого не надо" Тобто, як на мене, у Вас вже одразу був "перекос" у стосунках. Коли жінка весь час виявляє ініціативу, і по факту виявляє не жіночі, а чоловічі моделі поведінки, чоловік ніколи виявляти ініціативу не стане. Стосунки в родині на 90% залежать від жінки: від її внутрішньої рівноваги, мудрості, вміння правильно себе поводити. Я декілька разів перечитала Вашу сповідь - дуже гірко, що чудова родина знаходиться зараз в такій кризі. Ви весь час пишете про свої очікування та свої претензії до чоловіка, який "хороший муж не пьет, не бьет, не гуляет, зарабатывает, по дому сделает когда надо". По суті, на поверхні є лише "Я, мені, моє..." При тому, що бажання та потреби чоловіка викликають у Вас лише гнів та роздратування. Мені шкода, але змушена Вам одразу писати, що Ви сама своїми претензіями,образами та очікуванням руйнуєте свою родину. Якщо людину весь час "смикати за руку", намагатися змусити віддавати енергію щастя та любові, чи захоче вона бути поруч і дарувати любов у відповідь? Я ще не знаю жодної людини, яка б на примус реагувала радістю... "я такой человек, мне нужны нежность и ласка" Як склалися у Вас стосунки з Вашими батьками? Особливо з батьком? Які у батьків стосунки?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 13:57:03

Доброго дня! Ваші почуття загалом зрозумілі. Адже екс-чоловік ставиться до іншої жінки так, як Вам би хотілося щоб він ставився до Вас. "Меня это расстроило. Я и забыла его уже (наверное). Но тут эта ситуация.
Как выбросить всё это дерьмо из головы??". Як на мене, просто так все взяти і викинути не вийде. Тому що проблема не тільки в ньому, а ще і у неправильному ставленні до чоловіка. "Со мной, когда был - всегда всё делалось за мои деньги (мы даже жили у меня с моими родителями)... А тут внезапно он знакомится с этой барышней - и всё у них хорошо. И за всё он платит, и всё делает для неё". Чоловік ніколи не стане фінансово турбуватися про жінку, якщо вона фінансово турбується про нього. Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто забезпечує родину фінансово? І ще. Як складаються стосунки у Вас з новим коханим? Хто фінансово забезпечує нову родину?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 13:37:43

Доброго дня Катерино! Просити про допомогу близьку людину - це абсолютно нормально. І, судячи з того, що Ви пишете, Ваш коханий виявляє неабияку свідомість у цьому питанні... І робить це у відповідності до своєї чоловічої природи та свого світогляду. Ви пишете "Мне хочется, чтобы меня взяли на ручки и жалели :) Чаще всего, я сама знаю, как решить свои проблемы и нуждаюсь именно в теплых словах, объятиях". Жінка дійсно і сама може з усім впоратися, (інше питання, якими зусиллями і з яким резултатом для себе), тому лише потребує емоційної підтримки. "Но когда мне сложно, я внутренне ожидаю, что он поддержит меня, проявит эмпатию, посочувствует и т.д. А мой МЧ сам ко мне за поддержкой обращается крайне редко, а свою поддержку проявляет не так, как мне бы этого хотелось". Проблема, як на мене, заключається в тому, що Ви хочете отримати від коханого те, що по своїй суті він Вам дати просто не може. І відповідь на Ваше питання лежить по -перше, у сфері різності чоловічої та жіночої природи. Чоловік та жінка - це дві абсолютно різні сутності. Які відчувають, думають, діють, висловлюють свої почуття та бажання абсолютно по різному. А ми цього через брак знань та свій егоїзм просто не враховуємо. Для чоловічої природи допомога не полягає у підтримці почуттями. Чоловіки налаштовані суто на дію. І те, що Ваш коханий готовий розбирати проблеми, говорить про досить високий рівень особистісного розвитку. Але це не означає, що для нього це легко робити, так як це було б легко зробити жінці. Стосовно позиції жертви - досить складно судити через обмаль інформації. А от те, що є момент недолюбеності - факт. Тому що "гойдати на ручках" повинен був батько. А у Вас, як на мене, іде підсвідомий "перенос" почуттів на чоловіка. Але ж чоловік не батько, у нього зовсім інші функції... Як у Вас склалися стосунки з батьками? Зокрема з батьком?

Ответ отредактирован автором 21-07-2021 12:27:19