Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день Оля! Неприятная ситуация, тем более во время беременности. При всем том, что каждый несет свою индивидуальную ответственность в семье, есть еще и другое правило: муж и жена - это одно целое. Не бывает такого, чтобы проблема касалась только кого-то одного. Вы пишете "Мое отношение к порно видео, картинкам - абсолютно нейтрально, я считаю нормальным здоровому мужчине смотреть и мастурировать время от времени". Вроде бы все нормально - Вы не "зациклены" на увлечениях супруга, но... Увлечение порно, мастурбация и любые другие сесуальные излишества возникают тогда, когда у человека жизненные цели ограничены в основном материальными желаниями... То есть, по сути, правильное мирровозрение ограничено или до конца не сформировано... А у супругов, как правило, жизненные цели в основном совпадают как и интересы... Да, Вы боитесь настоящих измен, но считаете нормальным порно и мастурбацию...То есть, по факту, сами поддерживаете мужа в его увлечениях, не желая этого своим мирровозренческим восприятием... Потому такие зависимости уговорами и обьяснениями не убираются и "корень" проблемы намного глубже. Необходимо кардинальное переосмысление своей жизни и жизненных смыслов, чтобы появилась возможность "оторвать" мужа от его увлечений. Да, человека изменить невозможно, если он сам не захочет. Но, учитывая, что муж и жена находятся в одном энергетическом пространстве, серьезно меняя себя, можно "потянуть" за собой и своего супруга к более интересным целям и увлечениям... Просто надо знать, как это делать правильно...

Ответ отредактирован автором 23-07-2021 17:53:19

Доброго дня Тетяно! Як на мене, у Вас не депресія, а депресивний стан. Бо депресія, як правило, виникає без причини. А у Вашому випадку причина є - Ви "загнали" свої образи, гнів, претензії вглиб підсвідомості "Я его простила, но мне постепенно становилось все равно на происходящие вокруг меня события". Оте, що Ви називаєте "простила", то лише "витіснення" проблеми в середину себе. Через те Вам стало так погано. Бо Ви насправді вчинили насилля над собою, своїм "Я". А це є програма самознищення. Перечитала декілька разів Вашу сповідь. І у мене склалося враження, що не тільки з коханим Ви "витісняєте" свої проблеми. Що це така звичка реагувати, коли виникають проблеми - "нагинати" голову і мовчки терпіти... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Як на мене, конче потрібно знайти "корінь" таких Ваших реакцій...

Доброго дня Маргарито! Ви абсолютно правильно ставите питання "як навчитися приймати себе". Адже зовнішні позитивні зміни у Вашій долі фактично нічого не змінили у сприйнятті себе. Дитина вчиться правильно ставитися до себе в дитинстві. Якщо батьки мають гармонічні стосунки, вони так само будують і стосунки з дитиною. Тобто своєю безумовною любов'ю вчать її приймати себе такою як вона є... Які у Вас стосунки з батьками? Як вони ставилися один до одного?

Доброго дня Світлано! Певно, потрібно більше інформації про Ваше дитинство, про стосунки Ваших батьків...Але на поверхні, як на мене, величезна психо-емоційна залежність від мами. Швидше за все, хоча у Вас вже є власні діти, Ви так досі і не пройшли сепарацію з мамою... Окрім того, є таке поняття як "енергетичний вампірізм". І він зачасти присутній між рідними людьми, особливо у ситуації внутрішньої залежності, коли є непрожиті дитячі травми, можливо, приховані образи. претензії і т.д. Як правило, приховані травми "тягнуть" на себе величезну кількість енергії (власне отих самих сил, яких Вам не вистачає). І особливо ця тенденція активізується, коли люди знаходяться поруч... Як складалися Ваші стосунки з баткьами в дитинстві? Які були стосунки у батьків?

Ответ отредактирован автором 23-07-2021 17:18:23

Ви живете у шлюбі вже три роки (офіціне розписування потрібне, але не воно вирішує серйозність стосунків). Як на мене, Вас увесь час"кидає" з крайнощі у крайність. То Ви "забігаєте" всі дороги коханому і за нього вирішуєте всі проблеми, то Ви "заламуєте руки" і говорите, що потрібно кидати його та шукати іншого. Як на мене, зміна партнера у Вашій ситуації нічого не дасть. Адже модель Вашої поведінки все одно залишиться та ж сама. Окрім того, Вам можуть "дати" ще гірший варіант. Тоді як цей чоловік адекватний. І це Ваш чоловік. Просто потрібно елементарно навчитися себе правильно поводити. Тобто, не лише турбуватися про коханого, а ще і його виховувати. А для цього потрібно поміняти оті самі батьківські моделі поведінки, які насправді Вами і керують. Ваша мама протягом життя виконувала роль "жертви". Як на мене, Ви виконуєте ту ж саму роль, просто у трохи зміненому життєвому сценарії. Як тільки навчитеся брати відповідальність за своє життя на себе (тобто, перестанете шукати винних, а почнете шукати вихід), у Вас в стосунках усе зміниться. Як на мене, у Вас є всі шанси не просто зберегти стосунки, а зробити їх щасливими. Але для цього потрібно дуже прискіпливо зайнятися своїми родовими установками, щоб їх трансформувати разом із
сімейним психологом...Ответ отредактирован автором 23-07-2021 17:09:21

Ответ отредактирован автором 23-07-2021 17:10:34

Людина, яка вживає постійно алкоголь, стає залежною людиною, а зачасти і хворою. Тому що алкоголь руйнує повністю і психіку, і розум. Тому очікувати, що ваш батько стане адекватно на щось реагувати - марна справа. Тому я мала на увазі зовсім інше. Не батька потрібно змінювати, а себе та своє ставлення до нього. (Близькі стосунки з людиною залежною вибудувати неможливо, тому краще дійсно жити відсторонено) Але не можна "нести" в собі програму ненависті, бо як би там не було, а саме цей чоловік дав Вам життя. Тим паче, що випадковостей не буває і всьому є якась певна причина. Тому що почуття до чоловіка і стосунки з ним, як на мене, напряму пов'язані зі стосунками з батьком та стосунками загалом між собою Ваших батьків). І це все можна вирішити, було б Ваше бажання розібратися із самою собою...

Ответ отредактирован автором 23-07-2021 12:12:21

Доброго вечора! Як на мене, у Вас не депресія, а депресивний стан, який пов'язаний з певними обставинами. (Депресія, як правило, з'являється без конкретної причини). Ви зайшли на сайт психологів та психотерапевтів, а медикаментозну допомогу надають психіатри. Психологи ж допомагають вирішити проблему за допомогою пошуку разом з клієнтом певного ресурсу на її подолання та пошуку причин існуючої проблеми. Так, ситуація у Вас не з приємних. Але, коли людині щось дається, тоді у неї обов'язково і є внутрішні сили, щоб з цим впоратися. Просто вона про це не знає. І як на мене, причина Вашого стану навіть не конкретно у тому, що сталося, а у Вашій внутрішній слабкій стресостійкості. Яка, у свою чергу, пов'язана напряму, з неправильно вибудованим світоглядом та неправильно вибудованими основними цілями та сенсом життя. Зачасти так буває в житті, що все руйнується саме для того, щоб ми змогли перейти на новий рівень розвитку. Тобто, задумалися над тими питаннями, які нас би при спокійній течії життя, ніколи б не зацікавили... На мою думку, Вам можна допомогти і для цього абсолютно не потрібно кудись їхати і шукати психолога... Адже зараз через постійні локдауни, психологи практично повністю перейшли працювати у онлайн режими. Мало того, з власного досвіду, очні зустрічі і онлайн - ніякої різниці не мають. Має значення бажання самої людини змінити кардинально своє життя, професійність спеціаліста, його практичний досвід роботи та встановлення взаємного контакту та певної довіри...

Ответ отредактирован автором 22-07-2021 22:41:16

Доброго дня Ліно! Ви пишете "У меня лет 8 уже никто не умирал и я давно это отпустила. Но почему такие сны часто и как с этим бороться я не знаю. Я боюсь спать и весь день разбитая, будто перенесла всю ту боль, что была во сне. Очень тревожно от этого". Як на мене, те що, здавалося б Ви давно відпустили, насправді не прожите до кінця. І у свій час непрожиті проблеми були "загнані" у підсвідомість. Тому що на той момент у Вас не вистачило певного ресурсу, щоб з ними впоратися. І ось тепер, вони "виринають" і нагадують Вам у снах, що прийшов час розібратися з проблемою... Інколи, коли у реальному житті, ми не можемо щось відпустити, нам можуть даватися такі собі "щадні варіанти" уві сні, щоб хоча б там, коли спить наша свідомість, ми змогли прийняти та прожити непрожите... Але, судячи з того, що Ви пишете "Я расстроена и не могу поверить в это или же кричу и плачу, если человек близкий, но я чувствую боль будто это реально, но голос свой не слышу. Иногда я просыпаюсь в слезах, не могу уснуть и плачу, а потом когда засыпаю сон может продолжаться" навіть варіант із сном Вам не дуже допомагає... Але "прожити" травму можна і зовсім по-іншому. І для цього потрібно знайти необхідний внутрішній ресурс. Оту основу, опору, підтримку, яка вже ніколи і нікуди не дінеться і не зникне. Оте, що завжди залишиться з Вами, незалежно від часу, подій та стану і що допоможе Вам здолати любі негаразди...

Ответ отредактирован автором 22-07-2021 22:23:12

Ви пишете "Не хочу быть запасным аэродромом. Мне кажется, что развод не изменит ситуацию. надо полностью рвать контакты, а с совместным ребенком это невозможно". Так, повністю розірвати контакти з мамою Вашої дитини Вам не вдасться, але... "Якщо ми не можемо змінити ситуацію, потрібно змінити свій погляд на цю ситуацію". Як на мене, звісно потрібно захистити себе та свого сина юридично, на скільки це можливо взагалі. Але найголовніше убезпечити себе психологічно. Адже спокійно та виважено може реагувати у складних ситуаціях лише та людина, яка внутрішньо не залежна від іншої. Окрім того, самодостатня людина може ставити умови і дотримуватися їх виконання. А судячи з того, що у Вас є сумніви у результативності розлучення, є сильна залежність емоційна від своєї дружини... Тобто, як на мене, основне питання саме в цьому - надмірна внутрішня прив'язка до жінки, яка передалася від батька і до того, стала набагато сильнішою... А так буває, коли ми основним сенсом свого життя робимо людину. Тобто ідеалізуємо її, а потім сильно розчаровуємося і від цього страждаємо... Навіть, якщо нам вже здається, що ми все прожили і забули...

Так, дійсно, це дуже важливий момент - мова, якою спілкуються діти. Можливо варто приділити саме цьому питанню більше уваги, щоб не травмувати малюка... Адже, в якій би ви країні не проживали, але так чи інакше, мову країни вивчити прийдеться. Тому що навчання і у школах і у ВИШАХ відбувається державною мовою.

Дякую за доповнення! Як на мене, зв'язок Вашого теперішнього життя і життя Ваших батьків об'єктивно існує. Адже, коли "Вообще в детстве жили бедно, постоянно или Папа работу менял или небыло, копили на дом потом купили позже, после этого появилась стабильная работа". Коли людина в дитинстві переживає "бідність" у неї, зачасти, з'являється підсвідомий страх, щоб знову не опинитися в такій ситуації.І тоді тема грошей стає нав'язливою - людина ні про що інше практично думати вже не може... Як на мене, відслідковується повтор сімейного сценарію по темі страху бідності та енстачі грошей... А ще "он считает себя главным в семье , маме не разрешает на другую работу ходить, иногда считает себя пупом земли , я с ним не общаюсь (и не уважаю )только когда домой приезжаю …". У Вас з дитинства є дуже негативне ставлення до батька. ( Його поведінка - то одне, а Ваш ставлення - то зовсім інше). Батько - це перший чоловік у житті дівчинки. І коли є непрожита агресія до нього, ця агресія автоматично "переноситься" абсолютно на всіх чоловіків, яких вона зустрічає у дорослому віці. І тоді сімейне життя просто не складається. Бо тато і мама - це той фундамент, на якому будується особисте життя кожної людини. Батьки - це коріння. Не може нормально розвиватися дерево, якщо стане "підрізати" самому собі власне коріння. Тобто, на мою думку, потрібно "пропрацювати" тему грошей та правильне ставлення до них, а також, обов'язково, стосунки з батьком. Певне, якщо Ви хочете мати нормальну родину.. Окрім того, потрібно розуміти як правильно себе поводити з чоловіком... Якщо щось вже говорите, то потрібно робити, перед цим ставлячи певні вимоги. Або, якщо не вистачає сили зробити як сказали - краще взагалі не говорити... Судячи з усього, у Вас взагалі відсутні важелі впливу на чоловіка. А це говорить лише про те, що не вибудувані близькі стосунки і Ви, по факту, просто проживаєте під одним дахом...

Ответ отредактирован автором 22-07-2021 21:26:41

Доброго дня Анастасіє! Можна зрозуміти Ваші почуття, особливо коли 19 років. І весь світ сприймається як чорне та біле. Ви пишете "Я не знаю, что делать. Мой отец вызывает у меня гнев, злость, я хочу высказать все, что думаю, но знаю, что это закончится скандалом. Из за этого, хочу съехать по быстрее, но боюсь бросать свою маму". Як на мене, Ваша проблема тим, що Ви роз'їдетеся - не вирішиться. Адже почуття, особливо ті, що довго тримаються, мають властивість іти глибоко у підсвідомість людини. І вже звідти впливати на життя. Особливо такі як гнів, роздратування, презирство,невдоволеність... Вони блокують наші сили і дуже сильно заважають у особистісній реалізації. Окрім того, Ви пишете " У других девочек-отец пример, а для меня-пример того, каким мой избранник не должен быть. Ни в коем случа-боюсь в парнях увидеть своего отца". Є життєва закономірність, яка практично завжди спрацьовує: чим більше ми чогось не хочемо, тим швидше саме таке до себе і "притягуємо". І є ще надзвичайно важливий момент. Ви пишете "Сколько моя мама с ним не говорила, не просила-в ответ одни 'угрозы' и манипуляции-мол я перееду к своей маме обратно". Тобто, ваша мама все життя терпить чоловіка, який нічого не хоче робити. А те, що вона з ним просто говорить - практично немає сенсу. Адже всі чоловіки не реагують на слова, вони реагують лише на якісь системні дії. Така чоловіча природа. Ви можливо ще про це не знаєте, але в родині "танго танцюють двоє". Не буває лише одного винного.Чоловіки поводять себе тільки так, як їм це дозволяють робити дружини. Тому якщо дійсно хочете кардинально вирішити свою проблему з батьком, потрібно шукати "коріння" проблеми. Щось мені підказує, що і у бабусі стосунки з чоловіком були далекі від гармонічних... А "тягнути за собою хвіст ненависті" - це тільки руйнувати себе та своє життя. При чому у повному сенсі цих слів...

Добрый день! Если хотите действительно понять чего хочет этот мужчина на самом деле, просто скажите открыто, что мужчин домой не приглашаете. А для общения и узнавания друг друга есть много других вариантов: куда то пойти, посидеть поговорить... Кроме того, прямые вопросы очень часто сразу дают ясность в общей картине. Задайте ему вопрос о его семье. Просто невзначай спросите, как дела у его жены... И увидите реакцию человека... Если намерения чисто физиологические, а интима хотят мужчины всех возрастов, он быстрее оставит вас в покое. А если все же намерения более глубокие, Вы сможете уже сама решить, нужны ли Вам отношения с человеком намного старше Вас... И какие это должны быть отношения... Построением отношений всегда должна руководить женщина. Не позволяйте мужчине навязывать Вам свои действия и уж тем более, не впускайте его в дом... пока не решите для себя вопрос... А если в целом, я бы Вам рекомендовала индивидуальное общение с психологом на предмет построения отношений... Ведь в 40 лет жизнь еще только начинается и никогда не поздно создавать семью...

Доброго дня! Як на мене, проблема ще і у тому, що група змішана. Адже діти 3 та 6 років - дуже відрізняються у своїй манері спілкування. Якщо є така можливість, спробуйте знайти психологічну групу, де дітям допомагають напрацювати комунікативні навички безпосередньо за допопогою спілкування з однолітками. Також, як на мене, є ще один момент, на який би я звернула увагу. У Вас хлопчик, і займатися його вихованням та відпрацюванням моделей поведінки здебільшого повинен батько. Адже жінка може навчити дитину тільки тому, як сама комунікує з оточуючим світом - по жіночому. А хлопчику необхідно вміти відстоювати себе та свою територію. І цьому потрібно вчитися вже зараз. Перепрошую, але це потрібно суто для того, щоб максимально спробувати Вам допомогти. Як склалися у Вас стосунки з батьком дитини?

Ответ отредактирован автором 22-07-2021 16:03:21

Ви пишете, що вже пройшло пів року, Ви залишилися? Справа в тому, що для чоловіків розмови практично нічого не значать. Вони реагують лише на конкретну дію і то не одразу, а тільки після того, як була застосована певна послідовність... Це називається виховання. І у жінки повинні бути певні навички щодо цього, які або передаються від матері, або через певні знання про побудову гармонічних стосунків. Окрім того, якщо Ви сказали, але не виконали, він взагалі перестане звертати уваги на Ваші погрози... Тому потрібно дуже виважено ставитися до своїх слів. Тепер щодо "батько забезпечував більше". Мама була задоволена кількістю зароблених батьком грошей чи все ж виникали претензії щодо їх кількості?