Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день Asya! Я понимаю о чем Вы говорите "Хочу переехать от родителей, но религия и денежные средства не позволяют". Судя по всему, Вы живете в семье, где существует правило, что девушка должна жить с родителями до своего замужества. Что, в принципе, и не так уж плохо. Но плохо другое, царит атмосфера осуждения и непонимания чувст друг друга. У Вас так складываются обстоятельства, что сама жизнь заставляет решать проблему не внешним путем, а через внутреннее восприятие себя, своей матери, отца, брата и их взаимоотношений... Что и есть наилучшим, на самом деле, способом... Конечно, очень сложно вот так в переписке найти "корни" проблемы" и постараться Вам помочь... И все же... Когда ребенок рождается в определенной семье, проблемы этой семьи соответствуют и тому, с чем ребенок пришел в эту жизнь справиться... Вы пишете "Я не понимаю откуда столько злости у них, неужели нельзя просто жить своей жизнью, ну сказали они плозл что-то маме, так забей и живи дальше, зачем капаться в этом каждый день. Когда пытаюсь нормально поговорить с мамой, она начинает говорить, мол, что умная стала, раз умничаешь? Я очень устала от этих ссор, я не понимаю свою маму. Что я ей сделала. Она меня даже не слушает и начинает плакать какая у неё плохая дочь а старшая такая хорошая. Иногда бывает что я ляпну не подумав, как сегодня". То есть внешне, Вас действительно, обижают и не понимают. Кроме того, поведение мамы - далеко от гармоничного... Но... Ведь, по факту, Вы действуете по той же программе... И совершенно не обязательно внешне даже выражать свое несогласие... Ведь идет точно такое же осуждение, непонимание и неприятие своей мамы, как и у мамы к родственникам отца... то есть действует та же "родовая программа" осуждения и неприятия того, кто не схож с тобою по видению этого мира... И, как по мне, есть единственный способ, чтобы никуда не переезжая и не ломая свою жизнь, изменить ситуацию. Это начать разбираться в себе, во взаимоотношениях с мамой, братом, мамой и родственниками отца (Ведь обязательно есть какая-то очень глубинная причина такой неприязни к ним у матери, которую Вы просто, возможно, не видите). То есто действовать по принципу, если я не могу изменить ситуацию, надо постараться изменить свое отношение к ситуации...

Доброго дня Аліно! Колеги дали багато правильних порад, як на мене, тому зупинюся на одному моменті, який мені здався суттєвим. Ви пишете "а я включалась как мамочка, не знала, где сыскать средств для жизни, но выруливалась.. Я знала, как делать, что делать. Я же начну отыгрывать это снова и здесь". Тобто, до цього хлопця, Вам "давали" чоловіків, про яких Ви починали турбуватися фінансово. Ви пишете, що "так делать нельзя", але все одно включались у програму "матусиної турботи". Що насправді Вам давали такі стосунки? Чому Ви все одно включалися у пошук фінансів для життя? "У меня были отношения с мужчинами, которые зарабатывали меньше меня и это всегда в итоге отталкивало. Их самооценка от этого страдала, говорили, что я их брошу из-за финансов, а я включалась как мамочка, не знала, где сыскать средств для жизни, но выруливалась.. Я знала, как делать, что делать. І ось Вам дали ніби то протилежність, на скільки я зрозуміла з Ваших слів.Цей хлопець заробляє більше, аніж Ви і не потребує фінансової підтримки... Але, Ви так само насправді "включаєтеся" через бажання чого? Тобто, по факту, чоловіки "піднімають" в Вас глибинне бажання бути "выше, лучше, сильнее" за них самих... Звідки у Вас, по суті, конкурентне ставлення до представників сильної статі? Чому Вам потрібно за всяку ціну, але домінувати над ними? "Парень, с которым общаемся, который предлагает серьёзные отношения, хотя сексуального взаимодействия у нас не было, по моим наблюдениям то пассивно-агрессивно шутит, то слегка задевает самооценку мою легким стебом, то унижает тоже слегка..." У стосунках завжди іде взаємодія.Тобто, "пассивно-агрессивно шутит, то слегка задевает самооценку мою легким стебом, то унижает тоже слегка" тільки тоді, коли є внутрішній відгук, реакція... І те, що Вам не допомогли розмови, прохання припинити так робити, моє припущення тільки підтверджує...Проблема глибша, ніж здається на перший погляд...І як на мене, просто розійшовшись з цим хлопцем, проблему Ви не вирішите. Бо вона"сидить" глибоко в Вас самій. Як у Вас склалися стосунки з батьком? Які стосунки між батьками?

Добрый день Иван! Сочувствую Вам. Дело в том, что медикаменты на какое то время приглушают симптомы, но саму проблему не излечивают. Все то, что Вы описываете, как по мне, связано с низким уровнем стрессостойкости. А уровень стрессостойкосты напрямую зависит от правильно или неправильно выстроенного мировоззрения. Если мирровоззрение неверное, тогда создается ощущение, что нет почвы под ногами и все в одно мгновение может рухнуть. Отсюда страхи и тревога. Мировоззрение, в большинстве случаев, передается подсознательно в детском возрасте, от родителей к детям. Думаю, у Вашей мамы или отца также повышенный уровень тревожности, страхов, неуверенности, даже если внешне это могло быть незаметным...

Доброго дня Андрію! Перечитала декілька разів Вашу сповідь..Як на мене, не вистачає інформації, щоб спробувати знайти причину того, що відбувається з Вами... Які стосунки між батьками дружини? Ви написали, що у Вас нормальні стосунки з батьками... А які стосунки між Вашими батьками? Бо найвірогідніша причина (спираючись на те, що Ви написали) не зовнішня. Хоча і зовні є багато проблем.(які, знову ж таки, витікають із внутрішніх).. Коли жінка основним сенсом свого життя робить чоловіка, тобто, починає його ідеалізувати (а Ви якраз і описуєте симптоми саме цієї проблеми - дружина весь час Вами не задоволена, бо Ви не співпадаєте з тією внутрішньою картинкою ідеального чоловіка, яка "сидить" в ній..), тоді вона починає "залипати" на чоловікові. Тобто, любов стає надмірною, пекучою, спопеляючою, "сліпою" і замість того, щоб дарувати енергію щастя, цю саму енергію починає забирати. При чому сама про це навіть не здогадується. І у Вас"включається" внутрішній підсвідомий механізм самозбереження. Ви ідете і напиваєтеся до нестями. Тоді дружина "відлипає" від Вас і починаються сварки... Так, звісно, алкоголь - дуже сумнівний "рятівник", але коли людина не розуміє що відбувається і не знає, як по іншому допомогти і собі, і дружині, робить те, що виходить... Тобто, у момент, коли Ви напиваєтеся, дружина перестає Вас нестямно любити... Але ця проблема стосується не лише Вашої дружини. Ви пишете "Я уже думаю что меня прокляли, потому что как только все наладится, и все хорошо, так я пойду напьюсь, и опять ссоры... Как я от этого устал." Справа в тому, що людина починає вірити у всякі прокляття тоді, коли сама не має правильного світогляду. І по факту, так само "залипає" на дружині... Ми не можемо змінити іншу людину, але ми можемо змінити себе. І коли чоловік внутрішньо стає сильним, самодостатнім і має правильно вибудований світогляд, тоді і стосунки з дружиною потроху налагоджуються, і потреба у алкоголі відпаде сама собою...

Доброго дня Анно! Колеги дали вже Вам багато гарних порад, тому не буду повторюватися. Але зверну увагу на один, як на мене, дуже важливий момент. Ви пишете "Та відмовчуватись коли мене ображали не збиралася, захищалась як могла. Жахливими криками , ледь не бійками. До того ж образи завжди ішли від одного хлопця. Конфлікти були жахливі". Справа в тому, що булер (кривдник) завжди проявляється там, де є жертви. Тобто, для того, щоб виявилися якості одного, обов'язково, потрібні щоб були присутніми (нехай і у латентній формі) якості іншого. Те, що Ви не мовчали і захищалися - це правильно. Але, "агресор" реагує не на зовнішні прояви "жертви", а на її внутрішній стан. Тобто, як на мою думку, не було б цього хлопця, міг би бути хтось інший, хто б так само змусив Вас діяти і реагувати певним чином. І те, що "зараз я зовсім інша. Спокійна, урівноважена. Зараз в мене немає нізким конфліктів" ще не означає, що ота сама програма "жертви" кудись поділася. Про що, до речі, може свідчити і Ваша реакція на зустріч з випускниками. "і в мене почалась не зрозуміла паніка. Мені здається що там будуть обговорювати тільки мене, сміятися тільки з мене. Я жахливо себе почуваю. Що це?". Коли дитина зростає у гармонічній родині, вона внутрішньо почувається захищеною. І їй абсолютно байдуже хто і як буде про неї говорити... Ви ж почуваєтеся безпорадною повністю... Яке у Вас було дитинство? Як склалися стосунки з батьками?

Дякую Анастасіє за відвертість! Існує таке поняття, як родові програми. І спрацьовують вони ось яким чином. Якщо мама не вміє правильно вибудовувати стосунки з чоловіком, вона своє невміння (чи вміння) передасть неусвідомлено своїм дітям, а ті у свою чергу - своїм. Тому, що коли народжується дитина, вона ще не вміє аналізувати та синтезувати те, що бачить. Тому дитина все просто сприймає як приклад для наслідування автоматично. І, коли вона дорослішає, по факту починає себе поводити так само як і її мама. Хоча зовні можуть бути зовсім інші ситуації та обставини. Якщо чоловіка виховують лише жінки, вони апріорі не можуть його навчити поводити себе як потрібно поводити чоловіку, тому що самі жінки. І можуть навити лише тому, що вміють робити самі... І такий недорозвинутий чоловік як правило зустрічає таку ж недорозвинуту у плані вміння будувати стосунки, жінку. Тому що ми притягуємо до себе лише тих людей, які співпадають з нашим внутрішнім розвитком і нашими життєвими задачами. І такий ланцюжок триває до тих пір, поки хтось один не починає замислюватися над тим, що відбувається і не починає шукати відповіді на свої питання. Тобто, не починає "очищувати" себе від родової спадковості за допомогою психологічної трансформації... Так, певне, багато речей Вам ще важко усвідомити і зрозуміти. Але, якщо Ви вже почали замислюватися над своїми почуттями та своїм ставленням до оточуючих, Ви на правильному шляху і потрібно лише почати...

Так, Ліно, дійсно, це життя і дається нам для того, щоб ми перосмислюючи себе та сімейні ситуації, розвивалися: вчилися розуміти себе, одне одного, приймати такими якими ми є, прощати і любити безумовно.. "Недавно открыла, что к нему тоже есть любовь, но много и других чувств.. Ярый гнев постепенно сменется принятием, возможно дойдет до понимания". Власне, нам тільки здається, що у цьому світі багато випадковостей та несправедливості. Насправді, є внутрішні закономірності, які так чи інакше впливають на наших батьків, на нас та на наших дітей. І є таке поняття, як родові програми, коли ми неусвідомлено потрапляємо під дію певних механізмів, що керують нашим життям... До того. моменту, аж поки не перебираємо відповідальності на себе за власне життя... І перестаємо взагалі шукати винних...Ви пишете "Не написала про отца, потому как он ушел от мамы, когда та была беременна мной. Я вообще не знаю, как она при своём характере с этим справилась..". Нам здається, що ми сприймаємо людей за їх зовнішніми вчинками та зовнішніми діями. Насправді ми реагуємо на те, що відбувається з людиною на рівні підсвідомості. Жінки фізично слабші за чоловіків, але психологічно потужніші у 6 разів. Образи, критичність, зверхність, категоричність, роздратування, претензії і т.д. - це все є проявами психологічної агресії. І якщо їх рівень перевищує допустимий, жінка не усвідомлюючи цього, починає чоловіка на внутрішньому рівні відштовхувати від себе... Так, зачасти, і буває в ситуаціях, коли чоловіки кидають своїх дружин. Окрім того, такі програми, знову ж таки, несвідомо, можуть передаватися і їх дітям. Саме тому так часто буває важко змінити своє ставлення до життя, змінити свої реакції на якісь події чи ситуації. Бо свідомість лише допомагає проаналізувати, зрозуміти і т.д. А керує людиною та її життям підсвідомість, яка сформувалася набагато раніше. Тобто, зараз з нами відбувається те, що заклалося вчора. А завтра з нами буде те, які ми сьогодні... І у таких випадках потрібне повне "перезавантаження" отієї самої підсвідомості....

Ответ отредактирован автором 25-07-2021 15:07:02

Дякую Ліно ща щирість! От Ви самі і дали відповідь на своє питання "Глубокое чувство несоответствия, что я не такая, как надо. Недотягиваю". Якщо мама "не додола" любові, дитина все життя підсвідомо буде вважати, що це вона винна в тому, що її не любили. (Не така, не співпадає з маминими очікуваннями тощо). Мама "снежная королева" буває у тому числі тоді, коли вона сама, мама, глибоко нещасна. (Це її ніяк не виправдовує щодо ставлення до своєї дитини, але...) І коли вона "зациклена" думками на комусь або на чомусь іншому постійно. Тоді складається враження, що вона відсутня, емоційно холодна... "Мама воспитывала одна"... Але внутрішні стосунки з ним (навіть, якщо його в житті дитини немає) - це надзвичайно важлива річ. Адже життя дитини тримається завжди на двох батьках, як на певній основі життя... Потрібне "пропрацювання" внутрішніх стосунків, як з батьком, так і з мамою. А ще, як на мене, стосунків самих батьків. Поки що Ви світ сприймаєте очима маленької дитини, бо є дитяча серйозна непропрацьована травмаОтвет отредактирован автором 25-07-2021 09:56:50

Ответ отредактирован автором 25-07-2021 10:02:04

Доброго дня Ліно! Ви пишете "Глубокое чувство несоответствия, что я не такая, как надо. Недотягиваю. Но при этом мне все должны, обязаны..." Коли є таке почуття невідповідності, недотягування, як правило, відсутнє внутрішнє почуття захищеності. А це почуття дівчинка отримує лише у гармонічних стосунках з батьком. Завдяки любові та турботі якого, дівчинка почувається впевнено та має сильно розвинуте почуття власної гідності. І відповідно, навпаки, якщо недоотримала або взагалі не отримала батьківської любові... А почуття , що всі мені винні, формується під впливом неправильного виховання. Коли дитина починає займати в родині таке собі головне місце. Про неї турбуються: вдягають, годують, водять до школи... Але немає головного, немає порозуміння, немає глибини у стосунках. Тоді дитина стає капризною, своєвільною... Нею хочуть насолоджуватися, але її не виховують. І підсвідомо складається враження, що все у цьому світі крутиться навколо малюка... Здавалося б, на перший погляд, абсолютно протилежні речі. Але, насправді, така реакція на життя - це лише "два боки однієї медалі"... Які склалися стосунки у батьків? Як вони ставилися до Вас в дитинстві?

К большому сожалению, Ваше теперешнее состояние, как по мне, в том числе, напрямую зависит и от Вашего отношения к маме. Ведь родители - это фундамент, на котором выстраивается жизнь человека вцелом. Поэтому и писано "возлюби мать и отца своего..." не зависимо от того, каких родителей нам дали в этой жизни... Кроме того, как правило, депрессивные состояния возникают тогда, когда у человека абсолютно неправильно выстроено мирровоззрение... Учитывая, что Вы несовершеннолетняя, работать с Вами психолог индивидуально не имеет права без разрешения родтелей или опекунов... Поэтому я Вам могу просто посоветовать начать слушать в Ютубе лекции Олега Торсунова. Если подойдете к прослушиванию серьезно, думаю очень многое сможете для себя понять. И в том числе, постепенно избавиться от депрессии... Удачи Вам!

Доброго дня Світлано! На превеликий жаль, незважаючи на плідну роботу з психологом, травма залишилася. Якщо травма "пропрацьована", тоді вже не виникають такі емоції як роздратування, гнів, презирство і т.д. Ви пишете "Мама очень искусно врет. Все это меня очень раздражает. Ехать сюда не хочу. В детстве она меня бросила но забрала с роддома под давлением родителей. Любила, заботилась, но о детстве я вспоминаю с эмоциями "разочарование","неприятно","ничего хорошего". Зачасти, працюючи з травмою, іде однобоке пропрацювання проблеми. Тобто, за принципом категоричності: або-або. Але складність родинних проблем полягає в тому, що що сімейні питання найважчі. Тому що люди між собою пов'язані не лише зовні. Основні зв'язки внутрішні, яких не видно, але вони існують і тримають дуже міцно. Та Ви і самі це відчуваєте на собі "Ехать сюда не хочу", але їдете і привозите із собою своїх дітей. (І це цілком нормально!). Тому що справа, як це не дивно, не у тому що трапилося, а у нашому сприйнятті того, що трапилося. "Пропрацювання" травми і полягає в тому, що ми абсолютно змінюємо своє внутрішнє бачення самої ситуації, бачення своєї близької людини і бачення самої себе в дитинстві. Тобто іде такий собі "перезапис" подій дитинства вже з позиції дорослої людини. Тому що поки Ви "дивитеся" на свою маму та те, що з Вами трапилося, очима отієї нещасної дівчинки, яку зрадила найближча людина! Яка насправді повинна була дати найбільшу любов та захист у цьому світі... І на це є дуже ґрунтовна причина, просто про яку Ви поки не здогадуєтеся, але яка знаходиться всередині Вас і тільки чекає можливості "вийти" назовні...

Доброго дня! Ваше бажання допомогти і Ваша тривога цілком зрозуміла. Тим паче, що є племінник, якому 15 років. Дорослу людину неможливо силою ні до чого примусити. Але, якщо хочете допомогти своєму племіннику, станьте йому прикладом здорового способу життя. І тоді своїм самим життям Ви дасте йому можливість вибору. Окрім того, чоловіки так просто у "запой" не входять.Як правило - це так звані "родові програми". (Хоча бувають випадки і того, що хтось один починає пити першим..). Коли пив батько і батько батька... І схильність до алкогольної залежності передається вже на генному рівні... Який варіанту Вашого дядька? Але ні той, ні інший варіант - не вирок! Існують певні закономірності стосунків чоловіка та жінки, певні природні особливості та певні закони створення гармонічних родин. Алкоголізм - це вияв дуже сильної родинної дисгармонії. Коли є надзвичайно сильні "перекоси" у сосунках чоловіка та жінки. І у таких випадках, назвичайно сильно може допомогти дружина. При умові, що буде хотіти і буде мати знання як правильно надавати допомогу. Окрім того, тема будь якої залежності лежить, у тому числі, в сфері світогляду людини. Неправильно вибудований світогляд "підштовхує" людину швидко потрапити у залежність... Всі члени родини, всі абсолютно родичі, пов'язані між собою невидимими ниточками. За принципом з'єднаних між собою посудин, коли добавляється в одній рідини, добавляється рівень рідини і в іншій... Тобто, якщо хоча б одна людина в роду починає шлях самоусвідомлення та шлях духовного зростання, всі інші починають рано чи пізно також змінюватися... Отже, якщо Вас доля Вашого дядька так турбує, можливо ця складна ситуація і виникла саме для того, щоб саме Ви почали над собою працювати... Або, зможете поговорити з дружиною чоловіка самій звернутися до психологів (До речі, в родині її батьків були ті, хто сильно випивав?

Ответ отредактирован автором 24-07-2021 16:12:40

Доброго дня! Тема дійсно дуже складна і неоднозначна. Тому я не стану повторювати те, що вже Вам сказали колеги. Я зупинюся лише на одному моменті. Якщо Ви дійсно вже повністю прийняли свою гомосексуальність - це одне. Тоді Вам лише залишається переконати у цьому свою маму. Але, якщо у Вас ще виникають думки стосовно гетеросексуальності, як на мене, є всі шанси на створення щасливих родинних стосунків з протилежною статтю. Тому питання, швидше, Вашого вибору... До речі, на сьогоднішній день існують наукові знання щодо того, чому людина інколи втрачає свою вроджену орієнтацію.. А отже, і снують знання, як цю орієнтацію можна відновити...

Добрый день! Когда человек перезжает за границу на постоянно, часто не задумывается над таким понятием как ментальность. То, что хорошо и понятно для одного, будет абсолютно неприемлемо для другого. Кроме того, склонность к идеализированию окружающего мира очень часто приводит к очень большим, болезненным разочарованиям. Всегда, в любой стране и в общении абсолютно с любыми людьми, есть и хорошее и плохое. Не бывает в этом мире ничего идеального! И наше внутренне гармоничное состояние зависит не от того, как много будет в окружающем прекрасного, а от того, на сколько мы умеем принимать мир таким, каким он есть. На мой взгляд Ваша проблема лежит в плоскости абсолютно неправильно выстроенного мирровозрения. Вы очень сильно внутренне зависите от окружающих людей. У Вас очень много внутренних ожиданий по отношению к ним. Но существует неписанный закон: чем больше мы что-то или кого-то в этом мире делаем главной целью, чем больше к чему либо привязываемся, чем сильнее основной смысл жизни видим в отношениях с близкими людьми - тем быстрее у нас начнут такие отношения разрушаться. Как у Вас сложились отношения с Вашими родителями? С Вашей матерью? Думаю,"корни" проблемы надо искать именно в Вашем детстве...

Ответ отредактирован автором 24-07-2021 15:37:45

Добрый день Ольга! Трагедии случаются тогда, когда женщина не имеет знаний о том, как строятся нормальные отношения. И абсолюно ничего не знает об особенностях мужской и женской природы. Ваше желание иметь серьезные отношения вполне понятны. Но серьезные отношения, увы, не начинаются с секса. Особенно, когда между людьми такая большая разница в возрасте. И тем более, когда мужчина имеет отличный от Вашего, менталитет. Исходя из того, что Вы написали, молодой человек получил то чего хотел и Вы стали ему просто не интересны. А Вы задавали себе вопрос, как бы могли дальше развиваться ваши отношения, если бы все получилось? Вы были готовы поехать с ним на его родину? Жить по его традициям? Общаться с его родственниками? Ведь Эквадор - страна, которая кардинально отличается от жизни в Вашей стране. В таких странах, женятся только с разрешения родителей и на девушках, которых они одобрят. Как правило, выбирают тех, у которых еще никогда не было связи с мужчинами... Кроме того, все мужчины- охотники по своей сути и им очень не нравятся женщины, которые сами себя навязывают им... Как по мне, Вам необходимо получить определенные знания как правильно строить отношения и научиться быть самодостаточной. То есть, иметь чувство собственного достоинства... Какие уВас отношения с Вашими родителями? С Вашим отцом?