Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

К большому сожалению, сам человек себе "перезагрузку" сделать вряд ли сможет, потому что находится "внутри своей системы". Поэтому необходима помощь психолога для того, чтобы разобраться с внутренними установками, поведенческими моделями и детскими травмами. По факту - это встреча человека с самим собой настоящим. Потому что очень часто, проживая жизнь, человек пользуется тем, что передали ему " в наследство" родители...

Дякую Вам за щирість! Те, що Ви розповіли про себе, пояснює повністю Вашу поведінку та Ваші очікування від стосунків. Адже як себе поводити з жінками, хлопчик переймає безпосередньо від батька, не замислюючись над цим. У Вас, на превеликий жаль, такої можливості просто не було. Окрім того, відчуття захищеності, потрібності, долюбленості, дитина отримує від своїх батьків. І якщо батьків дуже рано не стає, ця потреба залишається не задоволеною. І тоді іде такий собі психологічний "перенос" на кохану людину. підсвідомо, ми починаємо очікувати від неї отієї безумовної любові та турботи, що повинні були дати батьки. Але, батьківської функції у коханих людей просто немає. Тому, як на мене, необхідне пропрацювання питання сепарації від батьків. Тобто, трансформація дитячого сприйняття оточуючих і пропрацювання травм, пов'язаних зі смертю рідних людей... Які, як на мене, також впливають на побудову стосунків...

Доброго дня! Є поведінкова аксіома: чим сильніше ми чогось боїмося, тим швидше це з нами трапляється. Чим більше, ми щось засуджуємо, критикуємо, ненавидимо, тим, знову ж таки, швидше почнемо "наступати на ті ж самі граблі". Окрім того, така проблема починає формуватися тоді, коли людина практично "зациклена" на фізичному боці життя і сприймає себе лише як "тіло". Тобто, тіло та тілесні задоволення робить основним сенсом життя, а це вже лежить у сфері абсолютно неправильно вибудованого світогляду. Питання допомоги Вам залежить від того, чого Ви насправді хочете? Якщо хочете рухатися у тому ж напрямку, зміна орієнтації практично стає невідворотньою... Але, якщо Ви усвідомлюєте, що Ваше життя як жінки залежить від Вас самої і Вашого вибору, все можна гармонізувати. Тобто, "зійти" зі шляху перетворення на лесбі за допомогою потужної внутрішньої роботи за допомогою психолога. Правильно вибудований світогляд, повна трансформація внутрішніх установок допоможе Вам самій знайти внутрішні ресурси для гармонізації себе та свого життя.

Доброго дня Анно! Мені шкода, але ваші стосунки, по факту, були зречені на невдачу з самого початку. Адже планувати одруження і одружитися - це зовсім різні речі для чоловіків. Якщо дівчина згоджується жити без офіційного шлюбу, чоловік отримує все чого хотів і у нього більше немає мотивації, щоб одружуватися. Тоді, як дівчина стає дуже психологічно залежною від стосунків. І її починає "кидати" з крайнощі у крайність. Як, власне, стало і з Вами. Ви або ставали "рабинею Ізаурою" або ставали дуже категоричною та принциповою. Що те, що інше - дуже далеке від гармонії. Адже, щоб побудувати стосунки повинна бути золота середина: турбуватися, але у той же час, вміти спокійно виховувати коханого, тобто, ставити його на місце... У Вас цього не вийшло не тому, що Ви не хотіли, а тому що, як на мене, Вами керують так звані родові установки, поведінкові батьківські моделі... Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго дня! Є прислів'я, яке на мій погляд, дуже глибоке і правдиве."Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей". Як на мене,Ви аж занадто почали упадати за дівчиною. А так буває лише тоді, коли ми внутрішньо дуже "прив'язливі" і робимо кохану людину сенсом свого життя. Ви стали надміру "солодким" та "липучим", тобто, повністю втратили себе у цих коротких стосунках. Так, дійсно, не можна дозволяти себе зраджувати ні в якому разі, але... Щоб ставити якісь умови, потрібно вибудувати дуже глибокі стосунки спершу, яких у Вас ще не було. А якщо таких стосунків ще немає, а дівчина дуже подобається, потрібно не умови ставити. а самому навчитися бути самодостатнім, тобто бути внутрішньо розвинутим, незалежним від кохання жінки. А це означає, не втрачати себе в стосунках - Ви ж себе повністю втратили, "забігаючи всі дороги". Як на мене, у Вас є внутрішня неправильно вибудована модель поведінки. І швидше за все, вона передалася несвідомо від батьків Вам ще в дитинстві. Які стосунки між Вашими батьками?

Добрый день! И спасибо за откровенность. Дело в том, что стараться измениться и измениться - абсолютно разные вещи. Вы пишете "И вот сейчас, как мне кажется, я расслабилась и снова пошла по второму кругу с этой тревожностью. Понять я понимаю, но на деле не всегда выходит это контролировать и не обижаться". Нам кажется, что мы контролируем ситуацию. Хотя, на самом деле, нами руководит наше подсознание, которое формируется как правило, в детстве. Это так называемые поведенческие установки и вполне возможно, что они даже не Ваши. Ведь, когда умер Ваш отец, для мамы наверняка это был очень серьезный стрес, травма. И на фоне одной потери мог сформироваться страх потери вообще любого близкого человека. А поскольку маленькие дети все перенимают неосознанно, эта установка могла стать и Вашей. Кроме того, отец - это первыймужчина в жизни девочки. И его присутствие формирует вот то самое ощущение защищеннсости, безопасности, нужности... Когда отец умирает так рано, естественно, что ребенок не дополучает все это... И поэтому, опять же подсознательно, пытается "добрать" уже от своего молодого человека. Идет некий перенос проблемы... И в таких случаях просто знать о проблеме - не работает, необходима полная "перезагрузка" подсознательных установок... Если, конечно, Вы уже устали тащить за собой "хвост" травм и проблем...

Добрый день! А зачем тебе обязательно надо умереть дома? Хочется, чтобы близкие люди осознали как они были неправы и раскаялись? И еще, умереть, чтобы не было больно невозможно... По факту - это бег с корабля жизни... Наверняка знаешь как называют тех, которые дезертируют с поля боя... Возможно, кто-то и раскается и что-то поймет.. А если нет? И что тогда? Им будет все равно, или даже посмеются и скажут - как глупо... И сразу забудут о тебе и будут жить дальше...а себе причинишь очень много вреда... Ведь мы всегда несем ответственность за все, что совершаем и смерть не приносит решения всех проблем... Тебе хочется выглядеть слабым и глупо?

Ответ отредактирован автором 27-07-2021 19:17:18

Добрый день! То что Вы работаете над собой - просто чудесно, думаю, что Вы на правильном пути поиска ответов на внутренние вопросы. Внешне, возможно, вы уже и не встречаетесь, но не так то просто разорвать уже сложившиеся близкие отношения, которые у вас есть. Поэтому молодой человек и не встречается и не уходит. У каждой пары есть периоды, когда их разьединяет судьба. И даются они для того, чтобы люди могли пройти определенный этап трансформации и переосмысления. И очень хорошо, что Вы упорно продолжаете работать над собой. Вы пишете "Ведь это нормально, я за него переживаю когда он задерживается. Может это моя ошибка? Но ведь невозможно не переживать..." На самом деле - это не ошибка, это проблема Вашего восприятия как близких людей, так и окружающего мира. Тревожность и переживания не только не помогают, а наоборот, человека за которого переживают, ослабляют и делают более подверженым житейским проблемам. Ваш молодой человек это чувствует и старается неосознанно максимально отстраниться, Включается чувство самосохранения. Но просто одним желанием захотеть перестать волноваться - не решить вопроса. Ведь такая реакция - это глубинное восприятие отношений, которое как правило формируется в детстве на уровне установок. "Но недавно у нас была ссора, небольшая, из-за ерунды, после неё он как-то закрылся. Я ему объяснила, что без ссор невозможно, это жизнь. Но он боится, что будет как прежде. Для меня обидно, если он где-то задерживается и не предупреждает, возвращается поздно и тд, потому-то я надеюсь на возобновление наших отношений, а он воспринимает это как упреки". Проблема в том, что Вы его уже считаете своим мужем, а он еще не взял на себя ответственность за Вас как жену. Поэтому Ваши "благие намерения" воспринимаются как "нависание" и "навязывание". А еще и потому, то Вы внутренне очень зависимы от близкого человека - не хватает чувства самодостаточности и чувства собственного достоинства. И еще. Невозможно изменить человек силой (уговорить, поговорить, обьяснить, если сам до конца не прошел необходимую внутреннюю трансформацию). Мы друг друга воспринимает не внешне, мы реагируем на то, что внутри нас. На поверхности модель отношений "тревожная мама - инфантильный сын". Но за этим стоят модели поведения, сформированные, скорее всего, в детстве.. Как у Вас сложились отношения с Вашими родителями? С Вашим отцом?

Ответ отредактирован автором 27-07-2021 19:05:41

Доброго дня Andrew! Коли дружина знаходиться за кермом, вона дуже напружена, адже потрібний високий рівень уваги та зосередженості. І є неписане правило, коли сидиш поруч з водієм, ні спати, не позіхати не можна, бо цей стан автоматично передається тому, хто за кермом. І це дійсно правда, адже існує ефект так званого психологічного "навіювання". Якщо Ви знаєте таку свою особливість, коли їдете пасажиром, чому б Вам не сідати на заднє сидіння і там можна навіть спати, не те, що позіхати. Адже,"Причем когда я зеваю в непринужденной обстановке, её это никак не раздражает". То для чого дратувати близьку людину, яка знаходиться і так у напруженому стані? Окрім того, якщо є проблема невисипання, можливо варто звернути увагу на свій режим дня? Адже сон дає спокій, рівновагу та гармонію, а невисипання та ще і систематичне, руйнує нервовову систему. І тоді людина перетворюється, не усвідомлюючи цього, у "енергетичного вампіра". Можливо Ваша дружина саме так реагує на Вас, бо у момент розслаблення, Ви "підключаєтеся" до своєї дружини?

Доброго дня Mary! Жіноча природа дуже чутлива по своїй суті. І її самооцінка залежить по-перше, як до неї ставилися батьки (Якщо батьки вміли любити безоціночно, для такої жінки не стануть проблемою слова керівника чи ще людини, яка не входить у коло значимих). Але, якщо нормою у спілкуванні з дитиною була критика, невдоволення, конкуренція - у дорослому віці це вже може вилитися у невдоволення собою, потрібна лише критична ситуація для активізації "програми"... По-друге, є таке поняття як "інформаційне зараження" і під його вплив особливо підпадають діти та молоді жінки. Тому потрібно намагатися просто уникати людей, які ставляться негативно і старатися спілкуватися з тими, кому Ви подобаєтеся. І нарешті третє, Ваш стан може бути наслідком емоційно-психологічного вигорання. Наприклад. Зусиль докладено багато, а результат менший за очікування. Четвертий варіант може бути - як сукупність трьох попередніх. Який саме так впливає на Вас, можна з'ясувати лише при більшій кількості інформації...

Доброго дня! Співчуваю Вам. Ви зробили все можливе, що могли на той момент зробити. Адже ми діємо тільки у відповідності до власного досвіду. Тепер у Вас вже є досвід того, як можна впливати результативно на чоловіка... Тому, якщо чесно, я вважаю, що розлучатися - це найгірший варіант і для Вас, і для Вашої дитини. Не кажучи про чоловіка. Ви дійсно кохаєте один одного. Просто через брак знань, як правильно будувати стосунки, кохання затьмарилося і його стало не видно... Як на мене, причина такої поведінки чоловіка криється у Вашому невмінні правильно себе поводити з ним. Швидше за все, Ви про чоловіка дуже турбувалися, "заглядали у вічі", але не виховували його, бо не знали як це робити і він просто знахабнів. Так буває завжди, не тільки у Вас, коли дівчинка росте в сім'ї, де мама також не вміє вибудовувати гармонічні стосунки. Які стосунки між Вашими батьками? Тому зараз одних лише обіцянок з боку чоловіка недостатньо, бо вже є напрацьований стереотип його поведінки і Вашої поведінки.. він реально хоче все змінити і почати себе правильно поводити... Але... до тих пір, поки в середині Вас не відбудуться дуже серйозні поведінкові зміни, ні у Вас, ні у нього нічого не вийде... Адже чоловік поводить себе лише так, як йому дозволяє це робити жінка... Окрім того, є ще один, як на мене, надзвичайно важливий момент... Навіть, якщо Ви розлучитеся, але при цьому не "пропрацюєте" родинні "поведінкові моделі", проблему можете потягнути за собою... І навіть, якщо знайдеться новий чоловік, все може повторитися, і не у найкращому варіанті...

Добрый день Кира! Да, ваша проблема комплексная. Когда человек ест не останавливаясь, идет, как правило, процес "заедания" чего-либо. Возможно были детские травмы, которые сейчас находятся в латентном состоянии. То есть, внешне Вы их вроде бы забыли. а на самом деле они находятся в Вас и руководят Вашими желаниями... А еще, проблема может усугубляться, неправильно выстроенным мировоззрением. То есть может быть сильная акцентуация на физической стороне восприятия себя "Я - есть тело". В этой жизни существует негласный закон, все что мы идеализируем, возводим до размеров главного смысла жизни - должно быть разрушено. В Вашем случае Чем больеш вы "зациклены" на своем теле и еде, тем быстрее Вы утратите контроль над ними... Как по мне, нужна, в том числе, комплексная терапия с психологом. Очень часто случается, что "вытянув" внутренние проблемы, отпадает необходимость и в медицинском лечении...

Доброго дня Angry! Якщо я правильно Вас зрозуміла, безсоння буває лише перед якимись серйозними змінами у Вашому житті? Тобто, до тих пір, поки все іде звично, реакції немає. Як на мене, проблема у низькому рівні стресостійкості, який у свою чергу, формується, як правило в дитинстві.Тому, щоб знайти "корінь" проблеми, потрібно розуміти, що відбувалося у Вас в дитинстві? Які стосунки у Вас з батьками? І які стосунки між батьками? Низький рівень стресостійкості - це ще й може бути відсутність почуття захищеності в дитинстві... Та формування негативних установок на кшталт: у мене нічого не вийде, я не такий, я докажу що можу це зробити, якщо стану краще, то мене полюблять і т.д. Можливо щось з написаного Вам вже відгукнулося... А якщо ні, все одно потрібно шукати причину проблеми... І, насамперед, вона внутрішня...

Доброго вечора. Це чудово, що Ви дали "зворотній зв'язок". Але мені шкода, що основне залишилося незрозумілим. До психолога потрібно іти не чоловіку, а Вам. Тому що кішка дратує його не сама по собі, а тому що є складності у Ваших взаєминах з чоловіком. І він відчуває, що кішка, по факту, стала йому конкурентом. І зовні цього може не бути видно. Тому що ми реагуємо спілкуючись з близькими людьми, здебільшого, не на зовнішні прояви, а на внутрішній стан людини. Тобто, чоловік реагує так, тому що у Ваших стосунках відсутня гармонія. А нещасна тварина стала лише лакмусовим папірцем Ваших негараздів... Жінка - це осередок родини, і його основа.

Ответ отредактирован автором 26-07-2021 22:25:31

Доброго дня! Як на мене, Ви абсолютно заплуталися у тому чого хочете. З одного боку Ви пишете, "Я вступая в эти отношения решила отпустить все, будь как будет, не заморачиваться, чего то ждать и требовать. Хотела просто кайфовать от мужчины рядом, который мне нравится и которому нравлюсь я". Тобто транслюєте зовні, що Вас влаштовують "вільні" стосунки. А з іншого боку Ви пишете "Я жду от человека отдачу, то, что я ему собственно сама отдаю- верность, заботу, любовь, и тд. Я по другому не могу, иначе зачем мне быть в отношениях, если у меня человек не вызывает таких чувств и желаний. Соответсвенно, если я это отдаю, то ожидаю взаимности в этих вопросах (в одностороннем порядке я не готова отдавать, как потребителю) . Я ведь так же должна наполняться, а не только опустошать себя". Жінка, коли одразу практично іде на інтимні стосунки, повинна розуміти, що існують певні природні властивості, які притаманні абсолютно всім жінкам. Інтим дуже швидко "прив'язує" до партнера і робить жінку залежною. На відміну від чоловіка. Який, отримуючи одразу те, чого хотів - інтим, втрачає, як правило, інтерес до жінки. Що по суті і сталося з Вами. Його слова "На мой вопрос почему если ты хотел меня увидеть сам не написал и не позвал, ответил-не хочу тебе голову морочить. И потом выдал что зачем мне вообще все это нужно, эти проблемы, бывшие жены , дележка имущества (скоро суд г разделе имущества), дети и тд. Плюс он не уверен что хочет ещё раз семью и детей, т.к уже дважды это все прошёл. А мне нужна семья и дети." Це ніщо інше, як намагання швидко та без ускладнень розірвати стосунки. Типу, "я думаю про тебе", "для чого тобі такий як я потрібний" і т.д. судячи з того, що Ви сказали про ерекцію у нього, він у такий спосіб, знайомлячись з дівчатами, намагається у своїх очах підвищити свій "статус-кво". А раптово з якоюсь іншою ситуація зміниться і він знову або раптово стане "альфа-самцем"у ліжку. І серйозні стосунки йому абсолютно не потрібні були вже з самого початку. До речі ситуація з хворобою, як на мене, це підтверджує: хотілося свята без ускладнень... Це те, що стосується теперішніх стосунків. Ми завжди "притягуємо" до себе тих, хто відповідає нашій внутрішній картині світу та баченню стосунків.... На превеликий жаль, хоча зовні ніби ситуації і різні, але по факту, вони дуже схожі. І в одному, і іншому випадку... В очі одразу кинулися Ваші слова, які декілька разів повторювалися "безумно любила, безумно любил...". Все, що ми починаємо у цьому світі ідеалізувати, тобто, "безумно любить" ми зречені так чи інакше втратити. Коли основним сенсом життя стають стосунки з коханою людиною, обов'язково почнуться розчарування. Це аксіома. Таке "залипання" на коханих, як на мене, має "коріння" з дитинства. Коли дитина недоотримує любові від батьків, вона цю любов намагається "добрати" від партнера. Але партнери мають іншу функцію, тому відповідати очікуванням аж ніяк не можуть. Тобто на стосунки Ви досі дивитеся очима маленької недолюбленої дитини. Очікуючи підсвідомо безкінечного счастя та радості... Але справжні стосунки, то трохи інше. Це вміння турбуватися один про одного, і вміння один одного виховувати. Також - це вміння один одного у певний момент терпіти, приймати людину з її недоліками. Але у той же час, вміння зберігати своє почуття власної гідності, тобто вміння будь що зберігати внутрішню рівновагу та спокій і коли потрібно, ставити чоловіка на своє місце без образ та звинувачень... Це мистецтво будувати стосунки передається або від матері до дитини. Або вже у дорослому віці напрацьовується наполегливою внутрішньою роботою над собою...