Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день! А зачем тебе обязательно надо умереть дома? Хочется, чтобы близкие люди осознали как они были неправы и раскаялись? И еще, умереть, чтобы не было больно невозможно... По факту - это бег с корабля жизни... Наверняка знаешь как называют тех, которые дезертируют с поля боя... Возможно, кто-то и раскается и что-то поймет.. А если нет? И что тогда? Им будет все равно, или даже посмеются и скажут - как глупо... И сразу забудут о тебе и будут жить дальше...а себе причинишь очень много вреда... Ведь мы всегда несем ответственность за все, что совершаем и смерть не приносит решения всех проблем... Тебе хочется выглядеть слабым и глупо?

Ответ отредактирован автором 27-07-2021 19:17:18

Добрый день! То что Вы работаете над собой - просто чудесно, думаю, что Вы на правильном пути поиска ответов на внутренние вопросы. Внешне, возможно, вы уже и не встречаетесь, но не так то просто разорвать уже сложившиеся близкие отношения, которые у вас есть. Поэтому молодой человек и не встречается и не уходит. У каждой пары есть периоды, когда их разьединяет судьба. И даются они для того, чтобы люди могли пройти определенный этап трансформации и переосмысления. И очень хорошо, что Вы упорно продолжаете работать над собой. Вы пишете "Ведь это нормально, я за него переживаю когда он задерживается. Может это моя ошибка? Но ведь невозможно не переживать..." На самом деле - это не ошибка, это проблема Вашего восприятия как близких людей, так и окружающего мира. Тревожность и переживания не только не помогают, а наоборот, человека за которого переживают, ослабляют и делают более подверженым житейским проблемам. Ваш молодой человек это чувствует и старается неосознанно максимально отстраниться, Включается чувство самосохранения. Но просто одним желанием захотеть перестать волноваться - не решить вопроса. Ведь такая реакция - это глубинное восприятие отношений, которое как правило формируется в детстве на уровне установок. "Но недавно у нас была ссора, небольшая, из-за ерунды, после неё он как-то закрылся. Я ему объяснила, что без ссор невозможно, это жизнь. Но он боится, что будет как прежде. Для меня обидно, если он где-то задерживается и не предупреждает, возвращается поздно и тд, потому-то я надеюсь на возобновление наших отношений, а он воспринимает это как упреки". Проблема в том, что Вы его уже считаете своим мужем, а он еще не взял на себя ответственность за Вас как жену. Поэтому Ваши "благие намерения" воспринимаются как "нависание" и "навязывание". А еще и потому, то Вы внутренне очень зависимы от близкого человека - не хватает чувства самодостаточности и чувства собственного достоинства. И еще. Невозможно изменить человек силой (уговорить, поговорить, обьяснить, если сам до конца не прошел необходимую внутреннюю трансформацию). Мы друг друга воспринимает не внешне, мы реагируем на то, что внутри нас. На поверхности модель отношений "тревожная мама - инфантильный сын". Но за этим стоят модели поведения, сформированные, скорее всего, в детстве.. Как у Вас сложились отношения с Вашими родителями? С Вашим отцом?

Ответ отредактирован автором 27-07-2021 19:05:41

Доброго дня Andrew! Коли дружина знаходиться за кермом, вона дуже напружена, адже потрібний високий рівень уваги та зосередженості. І є неписане правило, коли сидиш поруч з водієм, ні спати, не позіхати не можна, бо цей стан автоматично передається тому, хто за кермом. І це дійсно правда, адже існує ефект так званого психологічного "навіювання". Якщо Ви знаєте таку свою особливість, коли їдете пасажиром, чому б Вам не сідати на заднє сидіння і там можна навіть спати, не те, що позіхати. Адже,"Причем когда я зеваю в непринужденной обстановке, её это никак не раздражает". То для чого дратувати близьку людину, яка знаходиться і так у напруженому стані? Окрім того, якщо є проблема невисипання, можливо варто звернути увагу на свій режим дня? Адже сон дає спокій, рівновагу та гармонію, а невисипання та ще і систематичне, руйнує нервовову систему. І тоді людина перетворюється, не усвідомлюючи цього, у "енергетичного вампіра". Можливо Ваша дружина саме так реагує на Вас, бо у момент розслаблення, Ви "підключаєтеся" до своєї дружини?

Доброго дня Mary! Жіноча природа дуже чутлива по своїй суті. І її самооцінка залежить по-перше, як до неї ставилися батьки (Якщо батьки вміли любити безоціночно, для такої жінки не стануть проблемою слова керівника чи ще людини, яка не входить у коло значимих). Але, якщо нормою у спілкуванні з дитиною була критика, невдоволення, конкуренція - у дорослому віці це вже може вилитися у невдоволення собою, потрібна лише критична ситуація для активізації "програми"... По-друге, є таке поняття як "інформаційне зараження" і під його вплив особливо підпадають діти та молоді жінки. Тому потрібно намагатися просто уникати людей, які ставляться негативно і старатися спілкуватися з тими, кому Ви подобаєтеся. І нарешті третє, Ваш стан може бути наслідком емоційно-психологічного вигорання. Наприклад. Зусиль докладено багато, а результат менший за очікування. Четвертий варіант може бути - як сукупність трьох попередніх. Який саме так впливає на Вас, можна з'ясувати лише при більшій кількості інформації...

Доброго дня! Співчуваю Вам. Ви зробили все можливе, що могли на той момент зробити. Адже ми діємо тільки у відповідності до власного досвіду. Тепер у Вас вже є досвід того, як можна впливати результативно на чоловіка... Тому, якщо чесно, я вважаю, що розлучатися - це найгірший варіант і для Вас, і для Вашої дитини. Не кажучи про чоловіка. Ви дійсно кохаєте один одного. Просто через брак знань, як правильно будувати стосунки, кохання затьмарилося і його стало не видно... Як на мене, причина такої поведінки чоловіка криється у Вашому невмінні правильно себе поводити з ним. Швидше за все, Ви про чоловіка дуже турбувалися, "заглядали у вічі", але не виховували його, бо не знали як це робити і він просто знахабнів. Так буває завжди, не тільки у Вас, коли дівчинка росте в сім'ї, де мама також не вміє вибудовувати гармонічні стосунки. Які стосунки між Вашими батьками? Тому зараз одних лише обіцянок з боку чоловіка недостатньо, бо вже є напрацьований стереотип його поведінки і Вашої поведінки.. він реально хоче все змінити і почати себе правильно поводити... Але... до тих пір, поки в середині Вас не відбудуться дуже серйозні поведінкові зміни, ні у Вас, ні у нього нічого не вийде... Адже чоловік поводить себе лише так, як йому дозволяє це робити жінка... Окрім того, є ще один, як на мене, надзвичайно важливий момент... Навіть, якщо Ви розлучитеся, але при цьому не "пропрацюєте" родинні "поведінкові моделі", проблему можете потягнути за собою... І навіть, якщо знайдеться новий чоловік, все може повторитися, і не у найкращому варіанті...

Добрый день Кира! Да, ваша проблема комплексная. Когда человек ест не останавливаясь, идет, как правило, процес "заедания" чего-либо. Возможно были детские травмы, которые сейчас находятся в латентном состоянии. То есть, внешне Вы их вроде бы забыли. а на самом деле они находятся в Вас и руководят Вашими желаниями... А еще, проблема может усугубляться, неправильно выстроенным мировоззрением. То есть может быть сильная акцентуация на физической стороне восприятия себя "Я - есть тело". В этой жизни существует негласный закон, все что мы идеализируем, возводим до размеров главного смысла жизни - должно быть разрушено. В Вашем случае Чем больеш вы "зациклены" на своем теле и еде, тем быстрее Вы утратите контроль над ними... Как по мне, нужна, в том числе, комплексная терапия с психологом. Очень часто случается, что "вытянув" внутренние проблемы, отпадает необходимость и в медицинском лечении...

Доброго дня Angry! Якщо я правильно Вас зрозуміла, безсоння буває лише перед якимись серйозними змінами у Вашому житті? Тобто, до тих пір, поки все іде звично, реакції немає. Як на мене, проблема у низькому рівні стресостійкості, який у свою чергу, формується, як правило в дитинстві.Тому, щоб знайти "корінь" проблеми, потрібно розуміти, що відбувалося у Вас в дитинстві? Які стосунки у Вас з батьками? І які стосунки між батьками? Низький рівень стресостійкості - це ще й може бути відсутність почуття захищеності в дитинстві... Та формування негативних установок на кшталт: у мене нічого не вийде, я не такий, я докажу що можу це зробити, якщо стану краще, то мене полюблять і т.д. Можливо щось з написаного Вам вже відгукнулося... А якщо ні, все одно потрібно шукати причину проблеми... І, насамперед, вона внутрішня...

Доброго вечора. Це чудово, що Ви дали "зворотній зв'язок". Але мені шкода, що основне залишилося незрозумілим. До психолога потрібно іти не чоловіку, а Вам. Тому що кішка дратує його не сама по собі, а тому що є складності у Ваших взаєминах з чоловіком. І він відчуває, що кішка, по факту, стала йому конкурентом. І зовні цього може не бути видно. Тому що ми реагуємо спілкуючись з близькими людьми, здебільшого, не на зовнішні прояви, а на внутрішній стан людини. Тобто, чоловік реагує так, тому що у Ваших стосунках відсутня гармонія. А нещасна тварина стала лише лакмусовим папірцем Ваших негараздів... Жінка - це осередок родини, і його основа.

Ответ отредактирован автором 26-07-2021 22:25:31

Доброго дня! Як на мене, Ви абсолютно заплуталися у тому чого хочете. З одного боку Ви пишете, "Я вступая в эти отношения решила отпустить все, будь как будет, не заморачиваться, чего то ждать и требовать. Хотела просто кайфовать от мужчины рядом, который мне нравится и которому нравлюсь я". Тобто транслюєте зовні, що Вас влаштовують "вільні" стосунки. А з іншого боку Ви пишете "Я жду от человека отдачу, то, что я ему собственно сама отдаю- верность, заботу, любовь, и тд. Я по другому не могу, иначе зачем мне быть в отношениях, если у меня человек не вызывает таких чувств и желаний. Соответсвенно, если я это отдаю, то ожидаю взаимности в этих вопросах (в одностороннем порядке я не готова отдавать, как потребителю) . Я ведь так же должна наполняться, а не только опустошать себя". Жінка, коли одразу практично іде на інтимні стосунки, повинна розуміти, що існують певні природні властивості, які притаманні абсолютно всім жінкам. Інтим дуже швидко "прив'язує" до партнера і робить жінку залежною. На відміну від чоловіка. Який, отримуючи одразу те, чого хотів - інтим, втрачає, як правило, інтерес до жінки. Що по суті і сталося з Вами. Його слова "На мой вопрос почему если ты хотел меня увидеть сам не написал и не позвал, ответил-не хочу тебе голову морочить. И потом выдал что зачем мне вообще все это нужно, эти проблемы, бывшие жены , дележка имущества (скоро суд г разделе имущества), дети и тд. Плюс он не уверен что хочет ещё раз семью и детей, т.к уже дважды это все прошёл. А мне нужна семья и дети." Це ніщо інше, як намагання швидко та без ускладнень розірвати стосунки. Типу, "я думаю про тебе", "для чого тобі такий як я потрібний" і т.д. судячи з того, що Ви сказали про ерекцію у нього, він у такий спосіб, знайомлячись з дівчатами, намагається у своїх очах підвищити свій "статус-кво". А раптово з якоюсь іншою ситуація зміниться і він знову або раптово стане "альфа-самцем"у ліжку. І серйозні стосунки йому абсолютно не потрібні були вже з самого початку. До речі ситуація з хворобою, як на мене, це підтверджує: хотілося свята без ускладнень... Це те, що стосується теперішніх стосунків. Ми завжди "притягуємо" до себе тих, хто відповідає нашій внутрішній картині світу та баченню стосунків.... На превеликий жаль, хоча зовні ніби ситуації і різні, але по факту, вони дуже схожі. І в одному, і іншому випадку... В очі одразу кинулися Ваші слова, які декілька разів повторювалися "безумно любила, безумно любил...". Все, що ми починаємо у цьому світі ідеалізувати, тобто, "безумно любить" ми зречені так чи інакше втратити. Коли основним сенсом життя стають стосунки з коханою людиною, обов'язково почнуться розчарування. Це аксіома. Таке "залипання" на коханих, як на мене, має "коріння" з дитинства. Коли дитина недоотримує любові від батьків, вона цю любов намагається "добрати" від партнера. Але партнери мають іншу функцію, тому відповідати очікуванням аж ніяк не можуть. Тобто на стосунки Ви досі дивитеся очима маленької недолюбленої дитини. Очікуючи підсвідомо безкінечного счастя та радості... Але справжні стосунки, то трохи інше. Це вміння турбуватися один про одного, і вміння один одного виховувати. Також - це вміння один одного у певний момент терпіти, приймати людину з її недоліками. Але у той же час, вміння зберігати своє почуття власної гідності, тобто вміння будь що зберігати внутрішню рівновагу та спокій і коли потрібно, ставити чоловіка на своє місце без образ та звинувачень... Це мистецтво будувати стосунки передається або від матері до дитини. Або вже у дорослому віці напрацьовується наполегливою внутрішньою роботою над собою...

Добрый день Asya! Я понимаю о чем Вы говорите "Хочу переехать от родителей, но религия и денежные средства не позволяют". Судя по всему, Вы живете в семье, где существует правило, что девушка должна жить с родителями до своего замужества. Что, в принципе, и не так уж плохо. Но плохо другое, царит атмосфера осуждения и непонимания чувст друг друга. У Вас так складываются обстоятельства, что сама жизнь заставляет решать проблему не внешним путем, а через внутреннее восприятие себя, своей матери, отца, брата и их взаимоотношений... Что и есть наилучшим, на самом деле, способом... Конечно, очень сложно вот так в переписке найти "корни" проблемы" и постараться Вам помочь... И все же... Когда ребенок рождается в определенной семье, проблемы этой семьи соответствуют и тому, с чем ребенок пришел в эту жизнь справиться... Вы пишете "Я не понимаю откуда столько злости у них, неужели нельзя просто жить своей жизнью, ну сказали они плозл что-то маме, так забей и живи дальше, зачем капаться в этом каждый день. Когда пытаюсь нормально поговорить с мамой, она начинает говорить, мол, что умная стала, раз умничаешь? Я очень устала от этих ссор, я не понимаю свою маму. Что я ей сделала. Она меня даже не слушает и начинает плакать какая у неё плохая дочь а старшая такая хорошая. Иногда бывает что я ляпну не подумав, как сегодня". То есть внешне, Вас действительно, обижают и не понимают. Кроме того, поведение мамы - далеко от гармоничного... Но... Ведь, по факту, Вы действуете по той же программе... И совершенно не обязательно внешне даже выражать свое несогласие... Ведь идет точно такое же осуждение, непонимание и неприятие своей мамы, как и у мамы к родственникам отца... то есть действует та же "родовая программа" осуждения и неприятия того, кто не схож с тобою по видению этого мира... И, как по мне, есть единственный способ, чтобы никуда не переезжая и не ломая свою жизнь, изменить ситуацию. Это начать разбираться в себе, во взаимоотношениях с мамой, братом, мамой и родственниками отца (Ведь обязательно есть какая-то очень глубинная причина такой неприязни к ним у матери, которую Вы просто, возможно, не видите). То есто действовать по принципу, если я не могу изменить ситуацию, надо постараться изменить свое отношение к ситуации...

Доброго дня Аліно! Колеги дали багато правильних порад, як на мене, тому зупинюся на одному моменті, який мені здався суттєвим. Ви пишете "а я включалась как мамочка, не знала, где сыскать средств для жизни, но выруливалась.. Я знала, как делать, что делать. Я же начну отыгрывать это снова и здесь". Тобто, до цього хлопця, Вам "давали" чоловіків, про яких Ви починали турбуватися фінансово. Ви пишете, що "так делать нельзя", але все одно включались у програму "матусиної турботи". Що насправді Вам давали такі стосунки? Чому Ви все одно включалися у пошук фінансів для життя? "У меня были отношения с мужчинами, которые зарабатывали меньше меня и это всегда в итоге отталкивало. Их самооценка от этого страдала, говорили, что я их брошу из-за финансов, а я включалась как мамочка, не знала, где сыскать средств для жизни, но выруливалась.. Я знала, как делать, что делать. І ось Вам дали ніби то протилежність, на скільки я зрозуміла з Ваших слів.Цей хлопець заробляє більше, аніж Ви і не потребує фінансової підтримки... Але, Ви так само насправді "включаєтеся" через бажання чого? Тобто, по факту, чоловіки "піднімають" в Вас глибинне бажання бути "выше, лучше, сильнее" за них самих... Звідки у Вас, по суті, конкурентне ставлення до представників сильної статі? Чому Вам потрібно за всяку ціну, але домінувати над ними? "Парень, с которым общаемся, который предлагает серьёзные отношения, хотя сексуального взаимодействия у нас не было, по моим наблюдениям то пассивно-агрессивно шутит, то слегка задевает самооценку мою легким стебом, то унижает тоже слегка..." У стосунках завжди іде взаємодія.Тобто, "пассивно-агрессивно шутит, то слегка задевает самооценку мою легким стебом, то унижает тоже слегка" тільки тоді, коли є внутрішній відгук, реакція... І те, що Вам не допомогли розмови, прохання припинити так робити, моє припущення тільки підтверджує...Проблема глибша, ніж здається на перший погляд...І як на мене, просто розійшовшись з цим хлопцем, проблему Ви не вирішите. Бо вона"сидить" глибоко в Вас самій. Як у Вас склалися стосунки з батьком? Які стосунки між батьками?

Добрый день Иван! Сочувствую Вам. Дело в том, что медикаменты на какое то время приглушают симптомы, но саму проблему не излечивают. Все то, что Вы описываете, как по мне, связано с низким уровнем стрессостойкости. А уровень стрессостойкосты напрямую зависит от правильно или неправильно выстроенного мировоззрения. Если мирровоззрение неверное, тогда создается ощущение, что нет почвы под ногами и все в одно мгновение может рухнуть. Отсюда страхи и тревога. Мировоззрение, в большинстве случаев, передается подсознательно в детском возрасте, от родителей к детям. Думаю, у Вашей мамы или отца также повышенный уровень тревожности, страхов, неуверенности, даже если внешне это могло быть незаметным...

Доброго дня Андрію! Перечитала декілька разів Вашу сповідь..Як на мене, не вистачає інформації, щоб спробувати знайти причину того, що відбувається з Вами... Які стосунки між батьками дружини? Ви написали, що у Вас нормальні стосунки з батьками... А які стосунки між Вашими батьками? Бо найвірогідніша причина (спираючись на те, що Ви написали) не зовнішня. Хоча і зовні є багато проблем.(які, знову ж таки, витікають із внутрішніх).. Коли жінка основним сенсом свого життя робить чоловіка, тобто, починає його ідеалізувати (а Ви якраз і описуєте симптоми саме цієї проблеми - дружина весь час Вами не задоволена, бо Ви не співпадаєте з тією внутрішньою картинкою ідеального чоловіка, яка "сидить" в ній..), тоді вона починає "залипати" на чоловікові. Тобто, любов стає надмірною, пекучою, спопеляючою, "сліпою" і замість того, щоб дарувати енергію щастя, цю саму енергію починає забирати. При чому сама про це навіть не здогадується. І у Вас"включається" внутрішній підсвідомий механізм самозбереження. Ви ідете і напиваєтеся до нестями. Тоді дружина "відлипає" від Вас і починаються сварки... Так, звісно, алкоголь - дуже сумнівний "рятівник", але коли людина не розуміє що відбувається і не знає, як по іншому допомогти і собі, і дружині, робить те, що виходить... Тобто, у момент, коли Ви напиваєтеся, дружина перестає Вас нестямно любити... Але ця проблема стосується не лише Вашої дружини. Ви пишете "Я уже думаю что меня прокляли, потому что как только все наладится, и все хорошо, так я пойду напьюсь, и опять ссоры... Как я от этого устал." Справа в тому, що людина починає вірити у всякі прокляття тоді, коли сама не має правильного світогляду. І по факту, так само "залипає" на дружині... Ми не можемо змінити іншу людину, але ми можемо змінити себе. І коли чоловік внутрішньо стає сильним, самодостатнім і має правильно вибудований світогляд, тоді і стосунки з дружиною потроху налагоджуються, і потреба у алкоголі відпаде сама собою...

Доброго дня Анно! Колеги дали вже Вам багато гарних порад, тому не буду повторюватися. Але зверну увагу на один, як на мене, дуже важливий момент. Ви пишете "Та відмовчуватись коли мене ображали не збиралася, захищалась як могла. Жахливими криками , ледь не бійками. До того ж образи завжди ішли від одного хлопця. Конфлікти були жахливі". Справа в тому, що булер (кривдник) завжди проявляється там, де є жертви. Тобто, для того, щоб виявилися якості одного, обов'язково, потрібні щоб були присутніми (нехай і у латентній формі) якості іншого. Те, що Ви не мовчали і захищалися - це правильно. Але, "агресор" реагує не на зовнішні прояви "жертви", а на її внутрішній стан. Тобто, як на мою думку, не було б цього хлопця, міг би бути хтось інший, хто б так само змусив Вас діяти і реагувати певним чином. І те, що "зараз я зовсім інша. Спокійна, урівноважена. Зараз в мене немає нізким конфліктів" ще не означає, що ота сама програма "жертви" кудись поділася. Про що, до речі, може свідчити і Ваша реакція на зустріч з випускниками. "і в мене почалась не зрозуміла паніка. Мені здається що там будуть обговорювати тільки мене, сміятися тільки з мене. Я жахливо себе почуваю. Що це?". Коли дитина зростає у гармонічній родині, вона внутрішньо почувається захищеною. І їй абсолютно байдуже хто і як буде про неї говорити... Ви ж почуваєтеся безпорадною повністю... Яке у Вас було дитинство? Як склалися стосунки з батьками?

Дякую Анастасіє за відвертість! Існує таке поняття, як родові програми. І спрацьовують вони ось яким чином. Якщо мама не вміє правильно вибудовувати стосунки з чоловіком, вона своє невміння (чи вміння) передасть неусвідомлено своїм дітям, а ті у свою чергу - своїм. Тому, що коли народжується дитина, вона ще не вміє аналізувати та синтезувати те, що бачить. Тому дитина все просто сприймає як приклад для наслідування автоматично. І, коли вона дорослішає, по факту починає себе поводити так само як і її мама. Хоча зовні можуть бути зовсім інші ситуації та обставини. Якщо чоловіка виховують лише жінки, вони апріорі не можуть його навчити поводити себе як потрібно поводити чоловіку, тому що самі жінки. І можуть навити лише тому, що вміють робити самі... І такий недорозвинутий чоловік як правило зустрічає таку ж недорозвинуту у плані вміння будувати стосунки, жінку. Тому що ми притягуємо до себе лише тих людей, які співпадають з нашим внутрішнім розвитком і нашими життєвими задачами. І такий ланцюжок триває до тих пір, поки хтось один не починає замислюватися над тим, що відбувається і не починає шукати відповіді на свої питання. Тобто, не починає "очищувати" себе від родової спадковості за допомогою психологічної трансформації... Так, певне, багато речей Вам ще важко усвідомити і зрозуміти. Але, якщо Ви вже почали замислюватися над своїми почуттями та своїм ставленням до оточуючих, Ви на правильному шляху і потрібно лише почати...