Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я Вам дуже співчуваю, адже вихованням дитини повинні займатися батьки, а не бабуся. І тепер на Вас подвійна відповідальність: і перед дитиною, і перед самою собою. Які у Вас стосунки з онучкою? Вона до Вас дослухається?

Доброго дня! Ви пишете "очень люблю есть, но боюсь набрать вес". Ваша хвороба - це швидше психологічна, аніж фізіологічна залежність від їжі. Тому ліки у таких випадках можуть лише приглушити проблему, але її не вирішити. Як на мене, такі проблеми як у Вас, бувають, по-перше, коли у людини неправильно вибудований світогляд. І відсутнє розуміння сенсу життя. Окрім того, абсолютно неправильно вибудовані життєві пріоритети. Тоді вона аж занадто "зачеплена" за своє тіло, яке для неї виходить на перше місце. І, власне,тоді тіло з помічника перетворюється на господаря людини. І починає керувати нею. І по-друге. Інколи буває так, що за бажанням "заїдати" приховується якась непрожита травма або стрес. І тоді, обов'язково потрібно найти причину "заїдання". У любому випадку, я б Вам радила індивідуальну терапію. певне, якщо Ви вже втомилися так жити і готові повністю змінити своє життя на краще...

Доброго дня! Вам можна лише поспівчувати, адже коли закінчується певний етап життя, дуже важко інколи буває почати жити практично "заново". Це так само, як спробувати жити, коли повністю зруйновано будинок, у якому жила людина до цього. Швидше оговтуються ті, хто окрім прив'язаності до чоловіка та дітей мав ще інше наповнення не тільки свого життя, а ще і своєї душі. Тобто, був правильно вибудований світогляд людини і вона дуже чітко розуміла, для чого людина приходить у це життя. Але таких людей дуже невелика кількість. Тому, коли трапляються стреси, не розуміючи як жити далі, від душевної слабкості та душевної болі - починають зачасти шукати вихід у намаганні забутися за допомогою алкоголя. Так, на деякий час, на якусь мить, алкоголь дає відчуття відстороненості, забуття, полегшення. Але його підступність у тому, що чим довше людина прагне саме так вирішувати проблеми, тим більші дози будуть потрібні та менше часу без алкоголю. І особливо це небезпечно для жінки. Яка не так швидко звикає до нього, але, якщо звикла, позбутися вади буває надзвичайно важко. Адже - це вже переходить на стадію захворювання, алкогольної залежності. Тому просто сказати комусь Вам "ай-яй-яй" - не допоможе. Потрібні, по-перше, знання, як це зробити максимально легко. І друге - Ваше бажання позбавитися звички та знайти сенс свого життя у чомусь більш привабливому та корисному. У Вашому випадку, як на мене, є дуже багато шансів "вискочити", бо Ви самі звернулися до психологів за допомогою. Тому, якщо Ви готові вже змінити своє життя на краще, починайте працювати з психологом, який зможе Вам допомогти: дасть знання як і що потрібно робити. І підтримає Вас не засуджуючи, на складному, але такому цікавому шляху трансформації...

Доброго дня! Співчуваю Вам, що Ви загалом у такі стосунки потрапили. Як на мене, просто так взяти і вийти з таких стосунків, просто неможливо. Адже чоловіки поводять себе так тільки з тими жінками, які дозволяють так до себе ставитися. Окрім того, існує поняття "притяжіння". Ми завжди "притягуємо" до себе чоловіків, які співпадають з нашими підсвідомими моделями поведінки та нашому баченню несвідомому стосунків. Тому, навіть якщо Ви зараз якимись чином "вискочитие" із стосунків, через деякий час "притягнете" до себе схожого або навіть гіршого за цього. Бо модель Вашої поведінки залишиться незмінною. Тому, як на мене, починати потрібно не з нього, а з Вас. Які стосунки у Ваших батьків? які стосунки у Вас з Вашими батьками?

Добрый день! Самая большая проблема на сегодняшний день, на мое мнение, взаимоотношений мужчины и жещины - это полное незнание особенностей мужской и женской природы. То, что Вы с мужем одинаково работаете, абсолютно не меняет саму природу мужчины. И то, что для женщины сделать очень просто (даже если она устала, сможет сделать на "автомате"), для мужчины очень сложно и требует очень серьезных усилий и определенных навыков. Ну, вот например, помыть посуду, пол, убрать в квартире, постирать... Кроме того, мозг мужчины "заточен" на решение глобальных вопросов, поэтому он просто не понимает почему женщина так нервничает из-за какой-то посуды или уборки. Для него это полная ерунда, которая не стоит "выеденного яйца". Зато его очень больно ударил сканадал, затеянный Вами. По сути, для него Ваше недовольство - действительно "вынос мозга" на ровном месте. Если Вы хотите, чтобы мужчина Вам помогал по дому, изначально с ним надо установить очень уважительные и доверительные отношения. Чтобы он начал делать "аскезы" свзанные суборкой, стиркой и т.д. из уважения к Вам, а не потому что так надо делать. Если в родительской семье девочки были гармоничные отношения, во взрослом возрасте женщина такие вещи уже чувствует интуитивно и обходит "острые углы" стороной. Как сложились отношения у Ваших родителей? Какие отношения у Вас с ними?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 15:32:25

Добрый день Аделина! Перечитала несколько раз то, что Вы написали о своих отношениях с мужем. Первое, что бросилось в глаза "съезжает. Пока там живёт, меняет девушек,гуляет,отдыхает и т.д. Потом,примерно через месяц он начинает меня преследовать и возвращается обратно". По факту, действительно ведет себя как разбалованный ребенок. И разбаловали его, в том числе, Вы сами. Он уходит, потом немножко "поклянчит" и Вы его пускаете обратно. Как по мне, отсутствует вообще понимание, как надо себя вести в таких ситуациях. " Сколько раз я пыталась его не пускать, почему то сдавалась. Даже сама не могу объяснить почему". Какие взаимоотношения между Вашими родителями? Какие отношения у Вас с ними? Что у Вас происходили в детстве? Отслеживается огромная зависимость от близкого человека, и как правило, "корни" ее идут из детства... Без этого никакая терапия не поможет...

Доброго дня Анно! Кішка - це жива істота, за яку тепер Ви несете повну відповідальність, тому що приручили її і вона живе з Вами. Вона не іграшка, а тварина зі своїми природніми потребами і їй дуже погано. Бо окрім того, що вона не має можливості народити кошенят, тепер ще і відчуває Вашу підсвідому агресію до неї (страх та тривога це та ж сама агресія, тільки в іншій формі). Якщо чесно, я ніяк не можу зрозуміти, що Вам заважає зараз посадити її в "переноску" та відвезти на таксі до ветлікаря, щоб зробити щеплення та стерилізувати, якщо не хочете розмножувати кошенят? І чому вона боїться людей? Якщо до тварини ставляться з любов'ю, вона завжди стане відповідати тим самим. Також, можна лікаря викликати додому - це не є зараз проблема. Як на мене, кішка - це лише "верхівка айсбергу" ваших справжніх внутрішніх проблем. І те, що Ви не бажаєте тварині зла, чудово! Адже, як на мене, ситуація з нею - це така собі перевірка Вам на людяність, доброту та вміння долати стресові ситуації. Адже, коли народжується дитина стресових ситуацій стає набагато більше... А тепер питання: чому Ви не можете відвезти чи віднести її до лікаря? До речі, тварини завжди схожі на своїх господарів...

Доброго дня Марино! Як на мене, у цій ситуації є один дуже важливий момент, який одразу не побачиш. Ваш чоловік вже висловив свою думку! Тобто, вже прийняв рішення і дав свою чоловічу пораду "он считает, что раз такое дело, то лечить нужно, когда конкретно заболит, а то сейчас это просто выкачка денег - лечение молочных зубов и ребенка только нервировать". Але по факту його рішення Вас не влаштовує і Ви, навіть не усвідомлюючи цього, почали вимагати, наполягати, щоб чоловік змінив своє рішення і зробив так, як вважаєте за потрібне Ви. І Ваш чоловік відреагував адекватно своїй чоловічій природі, так як відреагував би абсолютно кожний нормальний чоловік - не згодився з Вами, бо відчув, що його думка Вам не цікава і відійшов від рішення проблеми, залишивши її Вам.. Це - перший момент. Другий момент. Якщо хочете, щоб чоловік приймав участь у домашніх справах (втома, зайнятість - це поважні причини, але не настільки, щоб всім займалася дружина), потрібно переглянути способи спілкування з чоловіком. Нерозуміння переваг своєї жіночої природи та невміння ними користуватися, призводять до того, що дружина зачасти починає себе по факту поводити не як жінка, а як чоловік у конфліктах та спірних ситуаціях. І тоді представнику сильної статі залишається або уникати рішень або вступати у гучну конфронтацію. Ваш чоловік швидше за все вже має досвід спілкування з дружиною, тому просто "відходить" від справ, щоб зменшити напругу у стосунках і не перебувати у постійних конфліктах. Третє - у хлопчика є всі ознаки постстресової ситуації. І я б Вам радила, якщо самі не справляєтеся, звернутися спершу до психолога з сином. Діагностику та терапію можна зробити і онлайн, адже дитині вже 7 років, щоб "пропрацювати" травму. Це зручно ще і тим, що Ви можете бути присутня при сеансі діагностики та терапії. Як на мене, окрім виявлення певної травми, може виявитися ще достатньо багато цікавого щодо стсунків у Вашій родині... А вже після "пропрацювання" (травма "свіжа", тому швидше за все достатньо буде двох зустрічей: одна - діагностика, друга - терапія, третя - за потребою, як закріплення або перевірка результатів), приймати рішення щодо походу до зубного лікаря...

Ответ отредактирован автором 17-07-2021 16:25:46

Доброго дня! Причин, чому раптово жінка змінила своє рішення - величезна кількість. Але, я б все ж почала б саме з цього: з'ясування причини. Адже, знайомство з сином - це надзвичайно відповідально. І І подальші стосунки можуть напряму залежати від того, з яким настроєм та налаштуванням прийде Ваш син на зустріч. Щоб Ви могли завчасно спробувати спрогнозувати поведінку підлітка і зуміти правильно себе повести. Необхідно також врахувати вік дитини - підлітки зазвичай дуже складні, їжакуваті, хамовиті від страху та невпевненості і категоричні...На превеликий жаль, у форматі сайту дуже важко дати всі необхідні Вам поради. Потрібно більше індивідуальної інформації про Ваші стосунки з екс-дружиною: як Ви спілкуєтеся, що стало причиною розлучення, що відбувається зараз у Вашому та її житті... Ми ж не знаємо хто насправді став ініціатором Вашої зустрічі: син чи дружина, яка може приховувати свої інтереси під словами "що син про Вас довідався"... До речі, як довідався? Питань дуже багато. І, щоб вчасно зреагувати - потрібно бути весь час на контакті...

Доброго дня! Як на мене, основна проблема такої Вашої поведінки прихована у Ваших же словах "Есть у меня ощущение превосходства над людьми, я знаю что я лучше их и из-за этого мне их жаль." Як на мене, саме над цим відчуттям і потрібно дуже серйозно працювати. Адже, талановитість для жінки- цеподарунок і невдача одночасово. Поки це Вам заважає лише у спілкуванні з оточуючими. Але рано чи пізно Вам захочеться мати сімейні стосунки і тут можуть виникнути дійсно проблеми. Адже таке ставлення зверхньості може перенестися і по відношенню до чоловіків або чоловіка. Загалом почуття "кращості" лежить у сфері неправильно вибудованого світогляду. Тому, як на мене, саме своїм світоглядом і потрібно зайнятися дуже прицільно... Хто ми такі? Звідки прийшли і куди ідемо? У чому сенс життя? Що таке розвиток для людини? Конкретно для жінки і у чому він полягає?

Добрый день! Ваши чувства абсолютно оправданы по многим причинам. Во первых, женщина по своей сути - существо социальное. Поэтому чувствует себя комфортно только ощущая присутствие близких людей. Для Вас ситуация с сестрой стрессовая, потому что обозначает окончание одного периода Вашей жизни и начало другого. А нас всегда тревожит или пугает то, чего мы еще до конца не знаем. Одиночество и уход за родителями - испытание не для слабых людей. И в таких ситуациях нужна обязательно какая то точка опоры, которая дасть ощущение, что ты не одна и тебе помогут всегда справиться в трудный момент. То, что Вы узнали заранее - хорошо, потому что есть возможность использовать время для накопления внутреннего ресурса и поиска выхода в случае с родителями. Хорошо, потому, что "поднялись" наверх подсознательные проблемы, которые до этого были просто отодвинуты и есть возможность сдать успешно "жизненные экзамены" на осознанную зрелость. То есть, не убегать от проблем, а начать вместе с с психологом "двигаться им на встречу"... И в итоге, справиться с ними наилучшим для Вас толком, как для личности. Не очень хорошо - если Вы займетесь рефлексированием и "впадете" в состояние обиды: на сестру, на жизнь, на родителей, на судьбу... Как по мне, необходимо все внутренне "разложить" по полочкам, чтобы ушло состояние "падения в пропасть", т.е. адаптироваться заранее на сколько это возможно к новой ситуации... А состояние одиночества - это очень относительная вещь. Можно иметь внутреннюю глубинную опору и быть счастливой несмотря ни на что, а можно прожить в семье ипри этом быть аюсолютно одиноким и нечастным... И еще, как по мне, попытки сейчас внешне отдалиться от сестры наврял ди Вам помогут стать более стойкой в надвигающейся ситуации... Разве, еще только больше добаит проблем. Ведь с уездом сестры в другую страну, Ваша близосьб может стать еще более глубокой... Ну, или наоборот, если пойдете на поводу у своих обид и претензий...

Собственно, решение Вы приняли для себя очень давно. Стрессы "решаете" радикально - "отрезанием головы". Отрезавши голову, по волосам не плачут - Ваша жизнь и Ваш опыт... Удачи!

Доброго вечора! Я не стану Вас ні в чому переконувати - життя саме все розставляє по своїм місцям рано чи пізно. Я просто висловлюю свою думку. Як мені здається, у Вас трохи перекручене розуміння понять "дружба" та "кохання". У древності говорили: бійся своїх бажань. Пристрастні стосунки дадуть певний драйв у житті, але чи зможуть вони повністю Вас задовільнити? Адже пристрасть має дуже швидкоплинну природу, і залишає по собі багато травм та шрамів... тоді як дружба у правильному розумінні її значення - це основа щасливих стосунків і передтеча кохання (не плутати з пристрастю, яка немає до кохання жодного відношення)... Але то вже Ваше житті і Ваш досвід.

З Вашого коментаря зрозуміло, що це Ваше перше звернення по допомогу. Адже "пропрацювати" з кимось стосунки не означає змінити ту людину - це неможливо загалом ніколи і ні з ким! "Пропрацювати" стосунки означає розібратися у собі, в своїх почуттях, у своїх затамованих травмах таким чином, щоб людину, яка псує життя, просто почати сприймати зовсім по-іншому: без дратування, гніву, критики, претензій... По-іншому на стільки, що ніякі "вибрики" з її боку, вже не зможуть зіпсувати Вам ні настрою, ні самого життя... І стосовно батька... У такому форматі спілкування як на сайті, можна робити лише припущення, які витікають з тої обмеженої інформації, яку дає людина... Але головне інше - це визначити напрямок, у якому потрібно б було почати рухатися... А напрямок, як на мене, все ж визначити вдалося...

Можна згоджуватися чи не згоджуватися, але життя має певні закономірності, які просто час від часу проявляються. Терези у стосунках - це зовсім не обов'язково абсолютно точне повторення. Це можуть бути лише натяки на схожість, але саму суть це абсолютно не змінює. Тут і зараз я можу Вам сказати, що всі Ваші намагання без глибинних внутрішніх змін змінити кардинально щось у стосунках - не дуже сильна надія. Адже, повторюю ще раз, наші близькі реагують не на те, що ми робимо зовні, хоча і це має значення, а на те, що ми транслюємо внутрішньо. Можна тисячі разів посміхатися, намагатися якось змінити зовнішність, але "Інколи роблю щось сама - обіймаю, можу навіть покрутитись у білизні просто, щоб показатись. Зустрічаю лише посмішку...". Він реагує на те, що у Вас всередині... Чесно самій собі признайтеся, що там у Вас? Безкорисливе кохання? Повне прийняття коханого таким як він є? Чи все ж образи, гнів, тривога, претензії... Це і є відповідь на Ваші запитання... Вирішувати Вам