Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Так, окрім своїх особистих особливостей, людина "несе" у собі генетичну спадковість своїх батьків. Але, це не означає, що ми не можемо змінити свої родові програми. Саме для того і даються нам батьки та наше життя, щоб ми завдяки ним, змінювалися та розвивалися...

Добрый день! Помочь кому либо без его желания и усилий нельзя, а тем более "партнеру". Можно разобраться в себе и через себя помочь мужу измениться. Ведь муж и жена "зеркалят" друг друга в отношениях. Если люди живут совместно более года - они уже муж и жена, даже если не расписаны официально. Поэтому внешние проблемы мужа, это внутренние поблемы супруги. "Стараюсь ничем партнера не утруждать по дому и быту и финансово, давать время для отдыха. Очень странная позиция по отношению к мужчине... Судя по тому, что Вы пишете, Вы его элементарно разбаловали из-за незнания как правильно строить отношения с мужчиной. И что для мужчины "лучше".. Как сложились отношения у Ваших родителей?

"Но я никогда не позволяю мужчинам доминировать над собой"... А чому хтось повинен домінувати? Гармонічні стосунки в родині будуються за принципом дружби, співчуття. порозуміння.. Тому, як на мене, Ви правильно визначили, що знаходитеся у постійній позиції психологічного захисту. Але,одночасно, там де є захист, там вже є і підсвідома агресія... Але, певне, щоб допомогти Вам, потрібно конкретніше озвучити свій запит, чого насправді Ви прагнете? І щоб хотіли змінити у своєму житті...І чи загалом прагнете змін?

"Отношения для меня это что-то слишком сложное, у меня высокие требования (в моральном плане), ну а сама я ничего, на данный момент, привлекательного предложить не могу. По этому, я хочу реализоваться, стать увереннее, а уже потом, на равных искать отношения". Завищена вимогливсть до оточуючих - це, в першу чергу, завищена вимогливість до себе, фактично, неприйняття себе з усіма недоліками та помилками...А це може бути і невпевненість у собі, і і відсутність почуття самодостатності ( не плутати з самостійністю), і страхи. і образи... Які напряму можуть бути пов'язані з почуттям "недолюбленості" в дитинстві... С родителями нормальные отношения, но внутри меня ещё грызет обида, за то что мне пришлось работать в раннем возрасте. Я, как ребенок, не могу их простить". Батьки - це фундамент, на якому зростає нове покоління. І чим більше залишається "непропрацьованих" образ, тим хиткішим стає той фундамент, на якому ми намагаємося вибудовувати своє доросле життя. А це і особисте життя і надбання, у тому числі, в професійній сфері... Зрозуміле Ваше бажання знайти для себе внутрішню опору... Але, вибачте, Ви не з того починаєте... І навіть, якщо Вам вдасться реалізуватися та стати впевненішою у професійному сенсі - на превеликий жаль, це навряд чи дасть Вам можливість "на равных искать отношения". Бо це стосується різних сфер розвитку жіночої особистості. Хіба що ще збільшиться вимогливість до оточуючих і почнеться етап конкурування з тими ж чоловіками... А чоловік на чоловікові не одружується...

Доброго дня! Перечитала декілька разів Вашу розповідь... Вибудовувати стосунки, коли вже є дорослі діти, завжди не просто. І щоб зважитися, потрібні певні внутрішні сили та мудрість... Ви пишете "при общении Человека с родственниками Его умершей жены (теща и сестра), у меня это вызывает какую-то тревогу и раздражение. Не могу объяснить, даже, своих эмоций. Живем в квартире, которую преобретали Они в браке...". Як на мене, причин Вашої тривоги та роздратування може бути багато... Перша: енергетика приміщень - це жіноча енергія. Приміщення та речі дуже довго зберігають "пам'ять" про людину, яка там довго жила. І Ви це можете підсвідомо відчувати. (У такому випадку потрібно було б ще знати, що саме трапилося з першою дружиною Вашого чоловіка). Друга. Ви живете не у офіційному шлюбі (Чому?) і можете підсвідомо відчувати свою незахищеність, тимчасовість, хиткість ситуації... І стосунки гарні з її родичами Вам весь час про це нагадують...Третю причину Ви назвали вже самі - ревнощі через ставлення батьків чоловіка до своїх онуків... Адже там дійсно є якась причина. І варто б з нею було розібратися... Але, також, дуже замало даних...Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:36:36

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:45:12

Добрыйдень Ника! К большому сожалению, но физическое наказание и особенно, девочки, очень часто глубинно травмирует личность. Да, бывает очень сложно после нанесенной детской травмы, во взрослом возрасте начать отстаивать свои личностные границы. На сколько я поняла, родители Вас наказывали с помощью ремня? Кто именно: отец или мать?...

Добрый день! На себя как то очень сразу обратили слова "Большинство наших встреч проходили на его работе. А после работы он часто уставший, желает отдохнуть и сидеть дома". Что значит Вы встречались на работе? Если Вы вступали в интимные отношения там, тогда понятно почему ему хотелось сразу домой. Ведь все, что ему было надо - он уже получил. Зачем дальше напрягаться? Так устроены абсолютно все мужчины. И относятся к женщине так, как она позволяет к себе относится. Причина поведения мужчин напрямую зависит от Вашего поведения. Какие отношения сложились у Ваших рдителей? Какие отношения у Вас с ними?

Доброго дня! Перше, що "кидається" у очі - це "Хочу сменить профессию, но как только заговорю об этом вслух с родителями встречаю бурю негодования". Вам вже достатньо років, щоб мати свою думку стосовно абсолютно всіх питань, у тому числі - професійних. Але Вам важко відстоювати себе з батьками ще і досі. Отже наявна відсутність психо-емоційної сепарації від батьків. Тому питання "Не знаю чем бы я хотела заняться. Совсем" риторичне. Адже Ви ще й досі підсвідомо очікуєте, щоб Вам дали "подзатыльник" и кудись спрямували. Тобто, Ваша розгубленість напряму залежить від дитячої установки, яка заклалася на рівні підсвідомості: "Я нічого сама не можу робити. За мене все роблять батьки. Я нездара і т.д.". Потрібне "перезавантаження" батьківських програм, повна трансформація Вашого сприйняття світу. Адже, як би це не було прикро, але на цей світ Ви дивитеся очима своїх батьків. При чому, чим більше зовні їх засуджуєте, тим більше опиняєтеся до них прив'язані внутрішньо...

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 15:05:17

Не хочу Вас засмучувати, та ... саме таку відповідь я очікувала щодо особистого життя... Як правило тема "кар'єрного росту" починає турбувати жінку тоді, коли вона підсвідомо намагається "втекти" від рішення основної проблеми, що пов'язана з близькими стосунками. Так, Ви можете продовжувати докладати зусилля у напрямку пошуку професії, але, як на мене, тільки втратите час... І навіть якщо досягнете "вершин" кар'єрного зростання", залишиться почуття невдоволеності та нереалізованості... А час плине швидко... Ми можемо намагатися обманути себе, але природу одурити неможливо... Ви, як на мене, докладаєте зусилля не в тому напрямку... Не поспішайте заперечувати, прислухайтеся до себе... Чого Ви насправді хочете?

Доброго дня! Я не стану додавати більше до величезної кількості порад колег щодо роботи, а зосереджу Вашу увагу дещо на іншому, що виходить на перший погляд за межі загалом проблеми... Є природні особливості чоловіка та жінки. І як би ми не намагалися зрівнятися у соціумі, ці особливості ніколи не будуть однаковими. Чоловіки реалізуються по-справжньому тільки займаючись якоюсь важливою справою, тобто, в роботі. Чого аж ніяк не можна сказати про жінку. Так, вона може досягати висот у професії і навіть переважати у цьому чоловіків, але... "Сильная женщина плачет у окна..." від самотності і справжньої нереалізованості... Ніяка найкраща професія і професійні успіхи ніколи жінку не зроблять по-справжньому щасливою. Справжнє щастя вона може відчути лише у близьких стосунках. Бо сфера її діяльності - це стосунки. Ви пишете "Внутри меня уже просто разрывает чувство злости, т.к. я не могу найти куда именно мне двигаться. Это чувство со мной постоянно. Все знакомые уже нашли интересные для них виды работ и хорошо получают, в отличии от меня. Чувствую себя лузером и тупицей. Как понять чего хочется и куда стремиться в карьерной деятельности?" А якщо справа загалом не у напрямку кар'єрного зростання? Як у Вас склалося особисте життя?

Я еще раз хочу Вам сказать, что Вы можете вернуться к своей первоначальной природе. Таких случаев множество в моей практике! Прсто необходимо желание самого человека, определенный опыт психолога и определенные знания по этому вопросу. У Вас все получится! Вы сможете быть и защитником и сильным маскулинным мужчиной! Никогда не сдавайтесь и смело идите за своей природой! Ведь вы родились мужчиной!

Спасибо Вам за откровенность. Ребенок в детстве неосознанно "впитывает" в себя принцип построения взаимоотношений родителей. Мало того,когда приходит вермя создавать свою семью, "притягивает" к себе партнера со схожими семейными программами. Увидеть это бывает нелегко, потому что жизненные сценарии внешне меняются. Но, на самом деле, сам принцип остается тот же. У Ваших родителей сложилась система во взаимоотношениях "тиран-жертва". И чем еще очень опасна эта схема, тем, что партнеры периодичесски на протяжении жизни могут меняться местами. Если, конечно, не "трансформировались" в новые взаимоотношения. Такие себе "качели". Внешне тираном был Ваш отец: пил, бил мать, но... Таким же тираном, только в скрытой форме, была и Ваша мать "постоянно устраивала скандалы". Отец тиранил физически, мать тиранила психически... И могла сама, по сути, провцировать поведение отца, не понимая этого... Это сложные понятия и в формате сайта трудно обьяснимые... Но, как мне кажется, у вас первоначально с супругой сложилась схожая схема. Схема та же, но выражается по иному. Когда в семье нарушена гармония, и возникают "качели", возможны варианты поведения мужчины и женщины. Мужчина может: пить, бить, изменять, быть категоричным, жестким, непримиримым и т.д.. Женщина может быть: истерична, излишне ранима и эмоциональна, обидчива, подозрительна, ревнива и т.д. При чем очень часто, люди понимая, что ведут себя плохо, ничего с собой кардинально сделать не могут. Потому что нашими емоциями, желаниями, чувствами руководит не сознание, а наше подсознание. Которое закладывается в детстве. Поэтому так важно отследить "родовые программы", понять почему и кто из родителей себя так вел. Ведь чем больше мы внутренне осуждаем, презираем, неуважаем родителей, тем быстрее сами начинаем "наступать на те же грабли". Проблемы, которые возникают в семье "развязываются" кардинально лишь тогда, когда находятся "корни" проблем. Если фундамент разрушен, дом долго стоять не будет...Измена - это во-первых отсутствие знаний как строятся нормальные отношения и второе - это подсознательная попытка "добрать" недостающее чувство радости и счастья. По сути, такое же, как с алкоголем и наркотиками. Уход от реальности из-за неумения справиться с ситуацией...Ответ отредактирован автором 19-07-2021 13:42:57

Ответ отредактирован автором 19-07-2021 13:47:28

Ви правильно розумієте духовний розвиток. Віра та релігія нічого між собою спільного не має. Це складна тема, але як мені здається, Ви розберетеся. Саме щира віра допомагає людині "розрізняти" істину і хибність. Раджу Вам лекції Олега Торсунова в ютубі. Впевнена, вони Вам дуже стануть в нагоді... Удачі Вам!

Да уж, сложилась у Вас ситуация... Дети начинают курить по нескольким причинам. Первая - дань моде. Вторая - неумение справиться со стресами и тревогой. Таким образом думает что сможет расслабиться. Вы не сможете запретить внучке что-либо делать. Чем больше запрещать,тем сильнее будет протест. Тем более, что вы сами так и не смогли бросить курить. А ведь дети реагируют не на наши слова, а на наши поступки и действия...Постарайтесь все таки бросить курить и углубить доверительные отношения и уже через свою любовь, ненавязчиво, постепенно вкладывать в ребенка, что есть другие способы снятия напряжения или выражения себя. Можете о этой проблеме говорить опосредованно, не на прямую. А вроде как о других людях и семьях и просите у нее совет, как им быть в такой ситуации... И еще. Ваша внучка - подранок. У нее травма душевня на душевной травме. И по хорошему и Вам, и ей, нужен опытный психолог. Потому, что очень прослеживаются серьезные проблемы по роду. И,боюсь, одним курением может не обойтись...

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 19:36:54

Знаєте, Ви рухаєтеся правильним шляхом. Шляхом пошуку себе та справжнього сенсу життя. Ви вже дуже багато зрозуміли і багато в чому змінилися. Я б Вам могла порадити окрім суто психологічних методик ще й займатися духовним розвитком. Без нього всі найкращі психологічні надбання можуть не лише мало чим допомогти, а ще й зашкодити. Щодо Вас з того, що Ви написали, можу сказати, що Ви не тільки не тиран, Ви, навпаки, маєте оту внутрішню дуже потужну тенденцію таки "залипати" на близькій людині. І це дійсно пов'язане з Вашим батьком та Вашою мамою і недоотриманою любов'ю, яку Ви підсвідомо хочете компенсувати за допомогою коханої жінки. Вам не вистачає внутрішньої самодостатності і це відчуває Ваша подруга.Коли внутрішньо ми поважаємо себе, приймаємо себе таким як ми є, нами маніпулювати вже не зможуть - це раз. І Вам не вистачає знань, як правильно себе поводити саме з такими жінками. такі жінки прояви поваги та любові зачасти сприймають як слабкість. А в силу свого розвитку (невігластво помножене на пристрастність), поважають та слухаються, як це не дивно, лише тиранів. Тих чоловіків, які кожний неправильний вчинок будуть дуже жорстко переривати... Але це не Ваш шлях... Тому на даний момент, знову ж таки, стоїть питання, як Вам себе поводити, щоб допомогти собі та своїй дитині. Як на мене, не реагувати на її флірт і її показові зради - вона нещасна людина, яка "не відає, що вона творить". А стосовно дитини, просто виконувати свій обов'язок і бути готовим до того, що вона як останній аргументу маніпуляції вами, може почати використовувати дитину... Я розумію, що у Вас зараз переломний період, але він пройде... Тому все ж я б Вам радила хоча б декілька зустрічей з психологом, щоб бути більш впевненим у своїх діях та собі. Та для вибудовування правильного світогляду. Щоб не "заблукати"у психологічних опусах...