Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже найскладніші проблеми ті, що пов'язані зі стосунками з близькими людьми. Зачасти, коли жінки розлучаються зі своїми чоловіками і не вирішують внутрішніх проблем, що з розлученням пов'язані, вони "переносяться" на стосунки з дітьми. Тому, для того, щоб Вам допомогти кардинально, потрібно багато конкретної інформації пов'язаної з життям Ваших батьків та, загалом, життям Вашої родини в цілому. Окрім того, потрібно з'ясувати причини, що змушують Вашу маму "по сумкам лазит, такого раньше не было, а сейчас это уже не выносимо просто". А причин може бути дуже багато, у тому числі, розвиток якогось психічного захворювання... Я б Вам радила звернутися до спеціаліста індивідуально і вже з ним намагатися вирішити ситуацію з мамою....

Вы абсолютно правильно поняли мой вопрос. И если есть желание стать "опорой" и "защитой", невозможного уже просто нет на этом пути возврата к себе... нужна индивидуальная работа с психологом по решению накопившихся внутренних проблем, которые, по моему мнению, и блокируют Вашу маскулинность... И Ваше огромное желание!

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:52:38

Добрый день! Ваша ситуация сложная, но не катастрофическая, тем более что сохранить семью хотите вы оба. И на мое мнение как
семейного психолога с многолетним опытом работы - это самое правильное решение. Мы все в жизни делаем ошибки, мы все бываем по-отношению к любимым людям невнимательны и категоричны, мы все друг друга раним необдуманными словами и действиями. Наша психика так устроена, что капля по капле, хорошее вытесняется мелкими обидами и упреками, "ниточки тянущиеся от души к душе "загрязняются". И та любовь, которая безусловно присутствует между супругами, не может пробиться через стену недоразумений. Поэтому я всегда начинаю свою работу в парах с момента принятия ситуаци уже таковой какой она есть. С вопроса безусловности принятия своего партнера целостно: с его хорошим и плохим. Это, конечно, не просто, но начав с этого, появляется возможность для дальнейшего движения на пути очищения взаимоотношений. Кроме того, обязательной, на мое мнение,должна быть индивидуальная работа с каждым из супругов на предмет "трансформации" обид, страхов, неуверенности, претензий и т.д. А это, как правило, бывает связано еще и с глубинными детскими устаноками. Ведь в свою взрослую жизнь мы очень часто переносим, как это ни странно звучит, модели поведения своих родителей и их семейные сценарии. К стати, как сложились отношения у Ваших родителей? И как у родителей Вашей супруги?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:47:30

Добрый день! Вам на сайте коллеги дали уже очень много полезных советов. Поэтому я ограничусь лишь одним вопросом от ответа на который будет зависеть и Ваша последующая жизнь. Вы хотете сохранить природные особенности как мужчина? Или же хотите научиться жить с теми изменениями, которые заметили в себе?

Добрый день Ника! Как по мне, вопрос не в том, имели ли право Вас упрекать или нет посторонние люди. Это вопрос их воспитания и их моральных качеств и лежит в области их взаимоотношений с жизнью вцелом. А в том, почему Вы так остро реагируете на слова посторонних? Мало ли кто какую глупость сказал! Вопрос в том. Почему Вас это так сильно "зацепило"? Почему Вы готовы оправдываться? Что Вами движет? Обида, ревность, зависть? Каждый человек делает выбор в своей жизни, но и несет за него сам ответственность. Как по мне, вопрос выбора... Ваша учеба - это был Ваш выбор или Ваших родителей? Какие у Вас с ними взаимоотношения?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 18:23:56

Доброго дня Андрію! Відчувається, що Вам, насамперед, потрібно просто виговоритися. Але... У таких ситуаціях як Ваша, одного "виговоритися", як на мене, дуже замало. Ви пишете "Она, бывшая, тоже боится разрыва - потому как только чует его, скачет в другие отношения. Это её проблема, но мне не хочется, чтобы ребенок перебирал на себя такой стиль поведения. Но я по крайней мере веду себя иначе, поэтому тут уже хорошо. Сейчас основной мой вопрос - с бывшей, говорю же, приходится иногда общаться. Из-за ребенка. Та даже и нередко". Не хочу Вас засмучувати, але проблема не тільки її. Коли люди зустрічаються, живуть разом і особливо, коли народжується дитина, їх реакції на оточуючий світ, підсвідомі моделі поведінки та внутрішні установки багато в чому співпадають. Так, Ви зробили вже величезний крок у своєму розвитку і винесли уроки зі стосунків. Але оте саме "залипання" на близькій людини та страх її втратити присутні вам обом. Просто у неї - це у більш відкритій формі, а у Вас - у більш латентній (прихованій). Це - перше. І коли Ви трошки оговтаєтеся та Вам захочеться нових стосунків, нова зустріч може знову спровокувати внутрішню залежнсть від коханої та бажання її втримати за всяку ціну. А це, як правило, призводить лише до руйнації стосунків. Бо у цьому світі чим більше ми до когось прив'язуємося внутрішньо, тим швидше ми цю людину втратимо тим чи іншим способом. Окрім того, у вас є спільна дитина. І від цього Ви вже нікуди не дінетеся впродовж свого життя. Вам так чи інакше потрібно буде контактувати з мамою своєї дитини. І дуже можливий варіант, коли ви знову вирішете налагоджувати стосунки... Тобто, Ваша проблема - це не зовнішні дії або бездії. Ми можемо керувати лише своєю свідомістю. Наша ж підсвідомість керує нами на 90% і закладається, як правило, в дитинстві. Які стосунки у Ваших батьків? які у Вас з ними стосунки?

Доброго дня! Я Вам дуже співчуваю, адже вихованням дитини повинні займатися батьки, а не бабуся. І тепер на Вас подвійна відповідальність: і перед дитиною, і перед самою собою. Які у Вас стосунки з онучкою? Вона до Вас дослухається?

Доброго дня! Ви пишете "очень люблю есть, но боюсь набрать вес". Ваша хвороба - це швидше психологічна, аніж фізіологічна залежність від їжі. Тому ліки у таких випадках можуть лише приглушити проблему, але її не вирішити. Як на мене, такі проблеми як у Вас, бувають, по-перше, коли у людини неправильно вибудований світогляд. І відсутнє розуміння сенсу життя. Окрім того, абсолютно неправильно вибудовані життєві пріоритети. Тоді вона аж занадто "зачеплена" за своє тіло, яке для неї виходить на перше місце. І, власне,тоді тіло з помічника перетворюється на господаря людини. І починає керувати нею. І по-друге. Інколи буває так, що за бажанням "заїдати" приховується якась непрожита травма або стрес. І тоді, обов'язково потрібно найти причину "заїдання". У любому випадку, я б Вам радила індивідуальну терапію. певне, якщо Ви вже втомилися так жити і готові повністю змінити своє життя на краще...

Доброго дня! Вам можна лише поспівчувати, адже коли закінчується певний етап життя, дуже важко інколи буває почати жити практично "заново". Це так само, як спробувати жити, коли повністю зруйновано будинок, у якому жила людина до цього. Швидше оговтуються ті, хто окрім прив'язаності до чоловіка та дітей мав ще інше наповнення не тільки свого життя, а ще і своєї душі. Тобто, був правильно вибудований світогляд людини і вона дуже чітко розуміла, для чого людина приходить у це життя. Але таких людей дуже невелика кількість. Тому, коли трапляються стреси, не розуміючи як жити далі, від душевної слабкості та душевної болі - починають зачасти шукати вихід у намаганні забутися за допомогою алкоголя. Так, на деякий час, на якусь мить, алкоголь дає відчуття відстороненості, забуття, полегшення. Але його підступність у тому, що чим довше людина прагне саме так вирішувати проблеми, тим більші дози будуть потрібні та менше часу без алкоголю. І особливо це небезпечно для жінки. Яка не так швидко звикає до нього, але, якщо звикла, позбутися вади буває надзвичайно важко. Адже - це вже переходить на стадію захворювання, алкогольної залежності. Тому просто сказати комусь Вам "ай-яй-яй" - не допоможе. Потрібні, по-перше, знання, як це зробити максимально легко. І друге - Ваше бажання позбавитися звички та знайти сенс свого життя у чомусь більш привабливому та корисному. У Вашому випадку, як на мене, є дуже багато шансів "вискочити", бо Ви самі звернулися до психологів за допомогою. Тому, якщо Ви готові вже змінити своє життя на краще, починайте працювати з психологом, який зможе Вам допомогти: дасть знання як і що потрібно робити. І підтримає Вас не засуджуючи, на складному, але такому цікавому шляху трансформації...

Доброго дня! Співчуваю Вам, що Ви загалом у такі стосунки потрапили. Як на мене, просто так взяти і вийти з таких стосунків, просто неможливо. Адже чоловіки поводять себе так тільки з тими жінками, які дозволяють так до себе ставитися. Окрім того, існує поняття "притяжіння". Ми завжди "притягуємо" до себе чоловіків, які співпадають з нашими підсвідомими моделями поведінки та нашому баченню несвідомому стосунків. Тому, навіть якщо Ви зараз якимись чином "вискочитие" із стосунків, через деякий час "притягнете" до себе схожого або навіть гіршого за цього. Бо модель Вашої поведінки залишиться незмінною. Тому, як на мене, починати потрібно не з нього, а з Вас. Які стосунки у Ваших батьків? які стосунки у Вас з Вашими батьками?

Добрый день! Самая большая проблема на сегодняшний день, на мое мнение, взаимоотношений мужчины и жещины - это полное незнание особенностей мужской и женской природы. То, что Вы с мужем одинаково работаете, абсолютно не меняет саму природу мужчины. И то, что для женщины сделать очень просто (даже если она устала, сможет сделать на "автомате"), для мужчины очень сложно и требует очень серьезных усилий и определенных навыков. Ну, вот например, помыть посуду, пол, убрать в квартире, постирать... Кроме того, мозг мужчины "заточен" на решение глобальных вопросов, поэтому он просто не понимает почему женщина так нервничает из-за какой-то посуды или уборки. Для него это полная ерунда, которая не стоит "выеденного яйца". Зато его очень больно ударил сканадал, затеянный Вами. По сути, для него Ваше недовольство - действительно "вынос мозга" на ровном месте. Если Вы хотите, чтобы мужчина Вам помогал по дому, изначально с ним надо установить очень уважительные и доверительные отношения. Чтобы он начал делать "аскезы" свзанные суборкой, стиркой и т.д. из уважения к Вам, а не потому что так надо делать. Если в родительской семье девочки были гармоничные отношения, во взрослом возрасте женщина такие вещи уже чувствует интуитивно и обходит "острые углы" стороной. Как сложились отношения у Ваших родителей? Какие отношения у Вас с ними?

Ответ отредактирован автором 18-07-2021 15:32:25

Добрый день Аделина! Перечитала несколько раз то, что Вы написали о своих отношениях с мужем. Первое, что бросилось в глаза "съезжает. Пока там живёт, меняет девушек,гуляет,отдыхает и т.д. Потом,примерно через месяц он начинает меня преследовать и возвращается обратно". По факту, действительно ведет себя как разбалованный ребенок. И разбаловали его, в том числе, Вы сами. Он уходит, потом немножко "поклянчит" и Вы его пускаете обратно. Как по мне, отсутствует вообще понимание, как надо себя вести в таких ситуациях. " Сколько раз я пыталась его не пускать, почему то сдавалась. Даже сама не могу объяснить почему". Какие взаимоотношения между Вашими родителями? Какие отношения у Вас с ними? Что у Вас происходили в детстве? Отслеживается огромная зависимость от близкого человека, и как правило, "корни" ее идут из детства... Без этого никакая терапия не поможет...

Доброго дня Анно! Кішка - це жива істота, за яку тепер Ви несете повну відповідальність, тому що приручили її і вона живе з Вами. Вона не іграшка, а тварина зі своїми природніми потребами і їй дуже погано. Бо окрім того, що вона не має можливості народити кошенят, тепер ще і відчуває Вашу підсвідому агресію до неї (страх та тривога це та ж сама агресія, тільки в іншій формі). Якщо чесно, я ніяк не можу зрозуміти, що Вам заважає зараз посадити її в "переноску" та відвезти на таксі до ветлікаря, щоб зробити щеплення та стерилізувати, якщо не хочете розмножувати кошенят? І чому вона боїться людей? Якщо до тварини ставляться з любов'ю, вона завжди стане відповідати тим самим. Також, можна лікаря викликати додому - це не є зараз проблема. Як на мене, кішка - це лише "верхівка айсбергу" ваших справжніх внутрішніх проблем. І те, що Ви не бажаєте тварині зла, чудово! Адже, як на мене, ситуація з нею - це така собі перевірка Вам на людяність, доброту та вміння долати стресові ситуації. Адже, коли народжується дитина стресових ситуацій стає набагато більше... А тепер питання: чому Ви не можете відвезти чи віднести її до лікаря? До речі, тварини завжди схожі на своїх господарів...

Доброго дня Марино! Як на мене, у цій ситуації є один дуже важливий момент, який одразу не побачиш. Ваш чоловік вже висловив свою думку! Тобто, вже прийняв рішення і дав свою чоловічу пораду "он считает, что раз такое дело, то лечить нужно, когда конкретно заболит, а то сейчас это просто выкачка денег - лечение молочных зубов и ребенка только нервировать". Але по факту його рішення Вас не влаштовує і Ви, навіть не усвідомлюючи цього, почали вимагати, наполягати, щоб чоловік змінив своє рішення і зробив так, як вважаєте за потрібне Ви. І Ваш чоловік відреагував адекватно своїй чоловічій природі, так як відреагував би абсолютно кожний нормальний чоловік - не згодився з Вами, бо відчув, що його думка Вам не цікава і відійшов від рішення проблеми, залишивши її Вам.. Це - перший момент. Другий момент. Якщо хочете, щоб чоловік приймав участь у домашніх справах (втома, зайнятість - це поважні причини, але не настільки, щоб всім займалася дружина), потрібно переглянути способи спілкування з чоловіком. Нерозуміння переваг своєї жіночої природи та невміння ними користуватися, призводять до того, що дружина зачасти починає себе по факту поводити не як жінка, а як чоловік у конфліктах та спірних ситуаціях. І тоді представнику сильної статі залишається або уникати рішень або вступати у гучну конфронтацію. Ваш чоловік швидше за все вже має досвід спілкування з дружиною, тому просто "відходить" від справ, щоб зменшити напругу у стосунках і не перебувати у постійних конфліктах. Третє - у хлопчика є всі ознаки постстресової ситуації. І я б Вам радила, якщо самі не справляєтеся, звернутися спершу до психолога з сином. Діагностику та терапію можна зробити і онлайн, адже дитині вже 7 років, щоб "пропрацювати" травму. Це зручно ще і тим, що Ви можете бути присутня при сеансі діагностики та терапії. Як на мене, окрім виявлення певної травми, може виявитися ще достатньо багато цікавого щодо стсунків у Вашій родині... А вже після "пропрацювання" (травма "свіжа", тому швидше за все достатньо буде двох зустрічей: одна - діагностика, друга - терапія, третя - за потребою, як закріплення або перевірка результатів), приймати рішення щодо походу до зубного лікаря...

Ответ отредактирован автором 17-07-2021 16:25:46

Доброго дня! Причин, чому раптово жінка змінила своє рішення - величезна кількість. Але, я б все ж почала б саме з цього: з'ясування причини. Адже, знайомство з сином - це надзвичайно відповідально. І І подальші стосунки можуть напряму залежати від того, з яким настроєм та налаштуванням прийде Ваш син на зустріч. Щоб Ви могли завчасно спробувати спрогнозувати поведінку підлітка і зуміти правильно себе повести. Необхідно також врахувати вік дитини - підлітки зазвичай дуже складні, їжакуваті, хамовиті від страху та невпевненості і категоричні...На превеликий жаль, у форматі сайту дуже важко дати всі необхідні Вам поради. Потрібно більше індивідуальної інформації про Ваші стосунки з екс-дружиною: як Ви спілкуєтеся, що стало причиною розлучення, що відбувається зараз у Вашому та її житті... Ми ж не знаємо хто насправді став ініціатором Вашої зустрічі: син чи дружина, яка може приховувати свої інтереси під словами "що син про Вас довідався"... До речі, як довідався? Питань дуже багато. І, щоб вчасно зреагувати - потрібно бути весь час на контакті...