Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Женя! Є дуже сильна омана, думати, що між чоловіком та жінкою може бути дружба... Так звані "дружні" стосунки" надзвичайно небезпечні тим, що під час спілкування з'являються глибинні зв'язки у того, чиє серце вільне. У Вашій ситуації, судячи з того, що Ви пишете, серце "друга" все ще зайняте Вашою подругою. І все ускладнюється ще і тим, що Ви - завжди поруч. Вас не потрібно завойовувати, Ви дуже зручна - такий собі "свій хлопець", який "готовий прийти на допомогу у любу мить". Ви пишете "Я абсолютно не понимаю зачем ему врать и как мне себя вести в этой ситуации". Чоловіки полігамні, тому абсолютно спокійно можуть спілкуватися з декількома жінками. Тим паче, перед Вами він не відчуває ніяких зобов'язань - ви ж друзі. І для нього це не є обманом. Він же не знає про Ваші почуття.. Але чи варто йому про них от так відверто говорити? " Я вроде хочу все обсудить, но понимаю, что это вероятно закончится сорой и мне бы не хотелось терять самого близкого человека". Зважаючи на Вашу емоційну налаштованість, думаю, що ні. Ви його просто злякаєте натиском почуттів. Це буде дійсно розрив ваших стосунків. Він просто не захоче Вам зашкодити, а дати щось більше - поки що навряд чи зможе... Як на мене, потрібно поки трохи відсторонитися під якимось нескладним приводом і звернутися до психолога, щоб розібратися у собі (чи насправді це кохання, а не прості ревнощі та змагання з подругою) та заспокоїтися. Стати на стільки самодостатньою, щоб перестати залежати від образ та гніву... Тим паче, що вимальовуються риси класичного "любовного трикутника". Як склалися стосунки у Ваших батьків до речі?

Ответ отредактирован автором 15-06-2021 18:45:14

Вы пишете, что отношения с родителями хорошие... Но есть некоторая несостыковка. Если девочка получает от отца заботу, защиту и любовь, у нее в принципе не может быть заниженной самооценки. Кроме того, если у родителей хорошие, гармоничные отношения, Вы должны были перенять их модели поведения еще в детстве неосознанно. Но у Вас неправильное отношение к мужчинам, есть склонность к манипулятивности близким человеком... Кроме того, у Вас нет самодостаточности и склонность "залипанию" на него... Мало того, ваши отношения с любимым однозначно не закончены! Ведь несмотря на его недоверие к Вам, он идет на контакт, общается с Вами и даже встречается... просто держит Вас на удалении из-за страха боли... Если сейчас разобраться почему вы так себя вели, если начать вести себя правильно, думаю, что у Вас есть шансы восстановит отношения... В любом случае, рвать "по живому" я бы не советовала.... Останется чувство, что Вы еще не все сделали для спасения отношений... Непрожитая травма потянется за Вами и все равно придется разбираться в причинах того, что случилось с психологом, только будет еще потом сложнее, чем это сделать сейчас...

Добрый день Алина! Мне искренне жаль, что у Вас так получилось. Вы пишете "прошло пол года вроде отвечает на звонки и сообщения , из редка видимся". И думаю, что у Вас действительно есть надежда быть вместе снова. Но для того, чтобы так произошло, надо очень хорошо понять, почему Вы так себя вели? К большому сожалению, одни только намерения измениться, вряд ли будут эффективными. И в этом нет Вашей вины. Дело в том, что нами двигают на самом деле не осознанные желания, а подсознательные модели поведения и установки, которые закладываются ранее, и как правило, в детстве, под влиянием поведения родителей. Как сложились у них отношения? Какие с ними отношения у Вас были в детстве и какие сейчас? И еще. Вы пишете "избил потому что был в ярости ,что очередной раз соврала". Судя по тому, что такие действия молодого человека не вызвали у Вас обиды, они для Вас достаточно приемлемы. Мало того, повышают статус мужчины как альфа-самца, который сильнее... И это очень настораживает... Явно просвечивается ролевая связка "жертва-доминант" и "доминант-жертва". Вначале Вы были в роли "доминанта", потом оказались в роли "жертвы"... Кто доминировал очень сильно над Вами в детстве? Кого Вы пытались все время обманывать? Кого боялись и не уважали?

Доброго дня Oleksandr! По-перше, хочу Вас заспокоїти, дівчата так реагують не на Вашу зовнішність і не на "хроническая форма акне". Справа в тому, що нам тільки здається, що притягуємо людей до себе своєю зовнішністю та якимимсь зовнішніми діями типу слів, погляду тощо.. . Всі ці зовнішні прояви тільки відзеркалюють те, що з нами відбувається у душі. І оточуючі люди просто "зчитують" несвідомо наш стан. Якщо внутрішньо є невпевненість у собі, надмірна "зацикленість" на бажанні мати стосунки інтимні з дівчатами, якщо надміру звртаємо увагу на акне, вважаємо, що стиль одягу має якесь сильне значення - це "відверне" дівчат. Тому, що жінка шукає сильну особистість у плані внутрішньої впевненості у собі, самодостатності та почуттям власної гідності. І в такому випадку, намагання "дожать" ситуацію тільки викличе ще більший опір - ніколи і нікого не можна "дожимать". Просто потрібно знати як правильно себе поводити. Те, що "У меня постоянно работа, учеба или спортивные тренировки" - це чудово насправді! Але невистачає розуміння для чого саме такі дії потрібні . Тому що саме по собі багатство, не дає можливості дійсно стати розвинутою самодостатньою особистістю, яка буде притягувати до себе оточуючих, у тому числі, дівчат. І ще. Найбільша Ваша проблема, на мою думку - це надмірна залежність від власних бажань, а також дій, слів та думок оточуючих. Як у Вас склалися стосунки з батьком? Чи батьки живуть разом? Які стосункиу них? У Вашій ситуації відповіді на ці питання мають дуже велике значення...

Ответ отредактирован автором 15-06-2021 12:02:38

Доброго дня! Важко так жити, особливо коли усвідомлюєш свої дії... Як давно у Вас почалися такі приступи? Можливо були, якісь події, що підштовхнули до таких реакцій?

Доброго дня Софіє! Вже те, що Ви почали замислюватися над такими складними питаннями, говорить про те, що Ви не тільки внутрішньо стійка (адже знайшли в собі сили не піддатися на страшні пропозиції батька та мачухи), а ще і розумна дівчина. А отже, вже маєте внутрішній ресурс для того, щоб розібратися з так званими "родовими сценаріями". "Родовий сценарій" - це тоді, коли діти фактично повторюють життя своїх батьків. У тому числі, підсвідомо можуть обрати чоловіка схожого на батька. Особливо так трапляється, коли діти дуже сильно засуджують своїх батьків. (Особливо важко від осуду відмовитися, якщо батьки ведуть асоціальний спосіб життя). Тоді життя створює всі умови, щоб ми самі опинилися у схожих обставинах і спробували правильно себе поводити маючи такі ж умови життя... Але, якщо ми намагаємося розібратися у собі, у своєму житті та у житті своїх батьків. Якщо готові до складних, інколи нелегких, але таких ресурсних оновлюючих внутрішніх трансформацій, ми маємо всі шанси не просто зробити своє життя відмінніим від батьків, а ще і наповнити його щасливим змістом. І особливо допомагають сімейні розстановки та медитації "перезапису "родових сценаріїв"... І ще, родові сценарії можуть "запуститися", а можуть і "не запуститися". Це вже буде залежати від дуже багатьох факторів: від переосмислення свого життя та життя своїх батьків, до реальної внутрішньої роботи над собою...

Ответ отредактирован автором 14-06-2021 20:08:56

Добрый день Маша! Да, я помню Ваше первое обращение на сайт психологов. Если честно, меня немного удивляет Ваш вопрос. Терапия потому и называется терапией, что помогает человеку комплексно, целостно. Потому что нельзя разделить полностью отношение к папе и маме. И папа, и мама - это две половинки, из которых складывается базовое восприятие мира ребенком. Ведь независимо от того, как сложилась жизнь каждого из родителей, они все равно будут связаны между собой рождением ребенка, то есть - Вами. А Вы, соответственно, будете связаны с ними. Ребенок всегда пользуется поведенческими моделями своих родителе. А они, в свою очередь, однозначно, "зеркалили" друг друга. То есть, внешние проблемы одного отражали внутренние проблемы другого. Поэтому сегментарная работа с одним из родителей в лучшем случае даст незначительный результат. А в худшем, искаженное восприятие себя и окружающего мира. Тем более, что есть понятие "благословение родителей", а не кого-то одного из родителей, без которого очень трудно налаживать гармоничную личную жизнь...Ответ отредактирован автором 14-06-2021 15:25:58

Ответ отредактирован автором 14-06-2021 15:26:39

Доброго дня! Співчуваю Вам! Та в родині не буває такого, щоб був винний хтось один. Якщо чоловік себе так поводить, отже дружина йому це дозволила. Перше питання. Якщо він так зневажає Ваших рідних, то для чого Ви берете його із собою? Друге, на які кошти живе Ваш чоловік? Тільки на ті, що дають йому батьки чи і на Ваші також? І третє, як на мене, найголовніше. Чоловіка потрібно не лише любити та турбуватися про нього, а ще і правильно виховувати. Як Ви його виховуєте? Що робите, коли він себе так поводить?

Спасибо Юлия за дополнение. К большому сожалению Вы правы, и Ваши отношения с мужем напрямую связаны с поведением Вашего сына. Чем более тревожный ребенок "сын с 3 лет заикается, он очень пугливый, закрытый, стеснительный, еще к сестре ревнует", тем сильнее будет потребность во внутренней компенсаторике своих "зажатых" страхов и обид. И примеров этому великое множество, к сожалению, не утешительных. Отец для любого ребенка - очень важная личность. И если отец вместо любви дает агрессивное доминирование (бьет ребенка), мальчик подсознательно может искать таких же доминантов среди представителей своего пола. И станет выполнять их желания. То есть, фактически, использовать поведенческую модель "жертва"... Но, к сожалению, "жертвы" с одними людьми иногда начинают проявлять себя как "агрессоры" с другими людьми... Как я и предполагала, у Вашей проблемы с сыном очень глубинные причины. И я бы посоветовала Вам начать, как это ни странно, с себя. Ведь что-то Вас заставляло все 10 лет терпеть издевательства мужа, превращая жизнь своих детей в ад. Как сложились отношения у Ваших родителей?

Добрый день Юлия! Я согласна со всеми своими коллегами, поэтому повторяться не стану. Единственное, обращу Ваше внимание на один очень важный, как по мне, аспект. Дети в этом возрасте всегда проявляют интерес к своему телу и телу других: так они познают себя физически. Но для того, чтобы элементарное любопытство не переросло в какое то искаженное восприятие сексуальной сферы, необходимо, чтобы у ребенка были какие то более высокие цели и стремления. А цели и стремления появляются тогда, когда идет правильное развитие. У девочек и мальчиков оно совершенное разное в принципе. И это надо учитывать. Кроме того, у детей появляется целеустремленность и формируется правильная картина мира, если она есть у родителей. Думаю, что проблема с сыном имеет более глубокие корни, чем это может показаться на первый взгляд. Поэтому я бы не рекомендовала затягивать с обращением к психологу. Ведь дети всегда "зеркалят" внутренние глубинные установки родителей, правильное или неправильное отношение к себе и к окружающему миру...

Доброго дня alaska! Перечитала декілька разів Ваше питання та доповнення. Зовні здається, що Ваше питання лежить у сфері перевантаження подіями. Але, як на мене, воно набагато глибше. От Ви пишете "По поводу контроля - я раньше очень увлекалась ведением ежедневников, любила занимать себя различными хобби, находить для них время в учебном расписании. Теперь же понимаю, что очень часто попытка запланировать какую-то стороннюю деятельность (любое хобби) часто заканчивается тем, что возникает срочный бытовой вопрос, либо элементарно, уже нету желания/энергии этим заниматься". Як мені здається, проблема полягає саме у гарно напрацьованій звичці все тримати "під контролем". І Вас "вибивають з колії" не самі події, а те, що Ви почали цей контроль втрачати, тому почуваєте себе повністю розгубленою, практично - дезорієнтованою. Повністю відсутнє почуття "довіри" до життя, а це схоже як іти над прірвою весь час. Тому У Вас і виникає почуття тривоги... Нас завжди тривожить те, що спрогнозувати неможливо, а отже - контролювати... Як на мене, потрібно розбиратися звідки таке перебільшене бажання "тримати все під контролем". І, як на мене, коріння може бути десь у Вашому дитинстві. Але це, дійсно, краще розбирати індивідуально на терапії...Ответ отредактирован автором 14-06-2021 07:39:37

Ответ отредактирован автором 14-06-2021 07:41:41

Добрый день Олеся! Я понимаю, почему вопрос о любви к себе вызвал у Вас как минимум недоумение. Потому что дело не в любви к себе, а в правильно выстроенном мировоззрении. То есть умении правильно относиться к себе, и к окружающему миру. А еще в чувстве собственного достоинства и самодостаточности... Но это достаточно сложная тема для понимания, тем более в формате сайта... Лучше такой вопрос "проработать" индивидуально с психологом.... Если, конечно, Вы хотите научиться с уважением относиться к себе

Доброго дня! Ніхто не зможе Вам сказати, яке рішення прийме Ваша дівчина. Але у даному випадку, як на мене, важливіше, що саме вона для Вас? Якщо ця дівчина дійсно дуже важлива, то у випадку, якщо Ви розірвете зовсім стосунки, чи не будете потім жалкувати все своє життя, що не використали всі можливі шанси? Тому першу самі визначтесь... І якщо розумієте, що хочете зробити все можливе, тоді дійсно потрібно себе правильно повести... Але це вже питання психологічного супроводу, який можна здійснювати і онлайн...

Доброго дня Praga! Дуже важка ситуація, люди бувають надзвичайно жорстокими... Але тягнути за собою такий груз образи - набагато важче, як на мене. Те, що сталося в 11 років, на превеликий жаль, залишилося душевною травмою, яка тепер може не дуже добре впливати на життя. Адже, якщо Ви про це досі згадуєте, травма залишилася. Оскільки Ви написали про це на сайт психологів, у Вас вже є достатньо сил, щоб "пропрацювати" саму травму і почати жити... Я розумію, як чоловіку важко говорити про такі речі. Тому є можливість спілкуватися з психологом онлайн не включаючи відео - терапія можлива і при тільки голосовому контакті..

Доброго дня! Я Вам співчуваю, адже жити у атмосфері недовіри дуже важко. Та розлучатися - це не вихід, однозначно, тим паче, що вже є дитина. Інше питання, чому саме Вам "дістався" такий чоловік... Як правило проблеми подружжя "дзеркальні". Ви пишете "Я не могу понять свои чувства". Як на мене, проблема дійсно лежить десь у сфері Ваших почуттів до чоловіка. А які стосунки були у Ваших батьків?