Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Коли навколо так багато спокус, дитина так чи інакше з цими спокусами "зустрінеться". Особливо, якщо є вільний доступ до всіх абсолютно ресурсів. Що саме і сталося з Вашим сином. Але, як на мене, проблема набагато глибша. Тому що стосується сфери інтересів дитини. А сфери інтересів дитини формуються під впливом значимих для неї людей. Сама дитина ще не на стільки сформована, щоб розбиратися, що добре і що погано. В ідеалі це повинні бути батьки, але.. Зачасти, батькам не вистачає внутрішніх сил, ресурсів, на налагодження душевних контактів з дитиною. І все крутиться навколо "що поїв, що вдягнув, як здоров'я та чи виконав уроки...". А цього замало для міцного контакту, на превеликий жаль. Бо саме завдяки ньому, дитина перемає і інтерес до чогось більш глибокого та цінного аніж секс. Окрім того, дитина живе в атмосфері своєї родини і переймає налаштованість родини на ті чи інші цінності. Це відбувається підсвідомо. Отже, щоб дитину "відірвати" від порносайтів, потрібні дві речі. Знання, як це потрібно робити правильно. І друге - налаштування самих батьків не лише на суто побутові проблеми, а наявність якихось більш високих цілей. Тому у Вашому випадку, я б радила звернутись до психолога батькам. Зустріч з хлопчиком потрібна тільки як у вигляді діагностичної роботи, щоб краще розібратися у причинах появи такого інтересу. Робота з дитиною не буде мати жодного шансу, якщо батьки не зрозуміють, що роблять не так. Адже дитина від психолога повернеться у те ж саме середовище родини

Ви пишете "Может просто мужу быстро надоедает быть семейным????и у него просто свои есть позиции по этому вопросу.....или боится ответственности??". Так, у нього дійсно є свої позиції стосовно сім'ї і це його внутрішні проблеми. Але основне полягає в тому, що саме такого чоловіка Ви "притягнули" у своє життя. І саме від цього чоловіка у Вас народилася дитина. Адже, випадковостей в житті просто не буває! Тим паче, коли народжуються діти. Зовнішні дії одного в родині завжди "дзеркалять" внутрішні проблеми іншого. Ви пишете, що батьки завжди вирішували всі проблеми разом і між ними чудові стосунки... З досвіду знаю - всім дітям властиве ідеалізувати батьків... Хто все ж головний у родині батьків? "Я хочу что бы муж советовался со мной.Я говорила с ним....пыталась сказать что все можно решать без ора и крика.Спокойно...теперь он решает все мирно...когда надо решить проблему и я говорю,то что ему не нравится.Он говорит Я тебя понял.Пока.И отключает телефон....". У Вашій родині тато завжди радиться з мамою, так? Тоді, за ким залишається "останнє слово"? Хто приймає "останнє рішення"? Бажання, щоб чоловік радився з дружиною - цілком нормальне, але... Є два варіанти. Або жінка стільки "вклала" в чоловіка душевного тепла, на стільки його прийняла з усіма недоліками, що він їй почав довіряти - а отже почав радитися з нею... Або керує в родині усіма прооцесами саме жінка. А чоловік займає позицію того, кого "ведуть за ручку". Судячи з того, що відбувається у Ваших стосунках, чоловік бути тим, кого "ведуть" категорично не згодний... То які стосунки у батьків?

Дякую Вам за щирість! Так, я вважаю, все ще можна налагодити. Але, як на мене, позиція претензій та очікування таку можливість просто знівелюють. Чоловік не хоче іти з Вами на "контакт", бо у Вас всередині накопичилася величезна кількість претензій до нього. І він це підсвідомо відчуває. Бо претензії та образи - це енергія агресії, просто вона виражається по іншому. А хто захоче мати справу з агресією, яка до того, ще і дуже негативно впливаеє на всіх. І у першу чергу, на чоловіка. За атмосферу в родині відповідає жінка - це її сфера впливу та основної діяльності. Тому потрібно починати з себе. Але ж нам не хочеться над собою працювати, бо це дуже важко. Ми, ліпше, намагаємося змусити змінюватися іншого... Та силою змінити нікого неможна, от у чому річ. Тому єдиний для Вас шлях - це розбиратися у собі: які родинні установки, які моделі поведінки "зруйнували" стосунки і їх "перезавантажувати" разом із психологом... Чоловіку набагато легше, ніж жінці створити нові стосунки... Та і знайти батька для дитини навряд чи вдасться...

Доброго дня! Як на мене, абсолютно неправильне було ставлення до чоловіка. Почуття жалості може лише людину скалічити, але не допомогти їй. Що певне і сталося. Ви свого чоловіка самі розбестили тим, що "забігали всі дороги" та підставляли руки скрізь абсолютно. Як би там не було, але чоловік повинен вирішувати свої проблеми сам, тим паче, що він воював. Це люди, які самі повинні приймати рішення і дбати не тільки про себе, а і про оточуючих. Чоловік ні при яких умовах не повинен жити на гроші дружини. Окрім того, чоловікам вмовляння жінок, це абсолютно нічого! І те, що Ви вели "душеспасительні розмови", то для нього як послухати радіо, перепрошую. Чоловіки розуміють тільки конкретні дії. Це перше. Друге. Ви маєте дитину і досі незаміжня. Чому? Чому ви згодилися жити нерозписана? І третє. Оскільки у Вас спільна дитина - це Ваш чоловік і Ваша сім'я. Тому Ви правильно робите, що збираєтеся на якийсь час іти від нього. Але зовсім неправильно думати про розлучення. Ставте йому умови, ідіть на зближення тільки якщо ці умови виконує... Не давайте над собою знущатися... А те, що він говорить - не слухайте просто, то чоловічі "понти". Якщо почнете себе з гідністю (не з агресією) поводити, врятуєте родину, батька для своєї дитини і станете щасливою... У батьків як склалися стосунки? Як мама ставиться до Вашого батька?

Доброго дня! Як на мене, вже чудово, що Ви достатньо критичні по відношенню до себе "частые ссоры с мужем, как два упертых барана не видим своих ошибок в отношениях, каждый прав, при последней ссоре очень много обидных фраз сказали в адрес каждого". Як на мене, проблема в тому, що Ви поводите себе з чоловіком фактично не як жінка, а як чоловік - конкуренція та змагання. В сім'ї є одне неписане правило "в родині не воюють", а шукають компроміси. І першою повинна "скласти" бойові штандарти саме жінка, якщо, певне, Ви хочете поруч мати сильного чоловіка, що вирішує проблеми, а не "додіка". Який би при цьому, поважав Вас та виконував Ваші бажання. Сильного чоловіка примусити "здатися" неможливо! він буде "битися" до останнього, навіть, якщо це буде небезпечно для здоров'я та родини в цілому. Така чоловіча природа - перемагати! і дружина, яка вступає у двобій з чоловіком, програє вже на самому початку, бо власноруч руйнує стосунки... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто з них головний та вирішував всі проблеми?

Доброго дня! Ви самі відповіли на своє питання. Проблема у Вашій реакції на Вашого чоловіка, яка виникає через Вашу втому. А втома від завищеного бажання зроибити абсолютно все для своєї сім'ї. Ви себе просто повністю зігнорували "І взагалі я себе б напевно відчувала якоюсь поганою мамою, якби лишила дітей і сама б десь пішла погуляти, повеселитись без дітей". Коли ми не любимо себе, тоді нас не люблять і наші близькі. Я правильно Вас зрозуміла, Ви не працюєте, і з дітьми вдома? Є таке поняття "комплекс відмінниці", коли людина хоче все зробити ідеально, не даючи собі ні хвилинки відпочинку - результат дуже плачевний. Все одно всього зробити в принципі неможливо, та ще й ідеально. Крім того, щоб повністю виснажитися і почати від втоми на всіх "гарчати", як ото у Вас відбувається... І що далі? Дочка ображається через тата, бо відчуває, що Ви несправедливі до нього, адже він забезпечує родину та й не відмовляється допомагати по дому... Він же не винний, що Ви сама себе "загнали", вибачте, як коняку. З чоловіком сварки... Що далі? Вам так подобається? Які у Вас стосунки з Вашими батьками? Як у них склалися стосунки?

Ответ отредактирован автором 20-06-2021 18:55:39

Доброго дня Анно! Як на мене, справа не у Вашій ініціативі, а у Вашому невмінні цю ініціативу виявляти. Чоловіки так створені, що це вони повинні приймати рішення і самі робити конкретні дії та кроки. Чоловіки - це "мисливці" по своїй суті. І їм не дуже до вподоби дівчата, які самі "падають" в руки. Певне, якщо в них багато саме чоловічого. Тим паче, що він гарно вихований і з сім'ї священника. У таких сім'ях головним повинен бути чоловік. І жіноча ініціатива щодо першого кроку навряд чи підійшла під таке бачення стосунків. У тому і полягає жіноча сила, що дівчина повинна вміти так себе поводити, щоб чоловіку самому захотілося з нею познайомитися. Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго дня Юліє! Як на мене, у Вас найкращий вид стосунків, коли Ви можете непоспішаючи розібратися у своїх почуттях та у своєму хлопцеві. А Ви б хотіли чого? Щоб він Вам запропонував інтимну близькість не роблячи пропозицію вийти заміж, як це роблять більшість хлопців зараз? (І до речі, зачасти дівчат швидко кидають, бо їм вже стає з ними не цікаво - отримали все, що хотіли від неї) Чи хотіли, щоб він Вам одразу зробив пропозицію вийти за нього заміж через п'ять місяців спілкування? З яких він більшу частину в морі... Але одруження - це надзвичайно важливий крок, особливо для чоловіка, який у морі багато часу. Він повинен бути абсолютно впевнений у своїй коханій, що вона його не зрадить, коли він буде далеко від дому... Інше питання, чи настільки Вам дорогі ці стосунки, що Ви готові чекати і поступово налагоджувати спершу дружні, душевні стосункки, щоб все інше вже додалося поступово... Як на мене, Ви дуже поспішаєте...

І все ж... У родині "танго танцюють двое". Не буває такого, щоб винним був хтось один...І як на мене, причину потрібно шукати починаючи з періоду Вашої вагі тності "Все это проявилось когда я ушла в декрет.И дочке было 6 месяцев.Муж начал позволять себе часто ,каждый день сходить с друзьями погулять,начал хамить и обижать.Начал придираться с поводом и без.Я с ним пыталась говорить.Но все заканчивалось скандало". Просто розмови з чоловіками у такихї ситуаціях нічого не дають, особливо якщо ідуть претензії дружини на підвищених тонах. Вони почнуть все робити навпаки. Окрім того чоловіки реагують на конкретні дії, а не на претензії та скарги. Ну от як в ситуації, коли Ви пішли... Чому все змінилося в стосунках так раптово? Як на мене, на цей період у Вас аж ніяк ще не були вибудовані близькі (душевні стосунки), а сексуальні втратили свою актуальність. Мало того, практична вся Ваша любов та увага "перенаправилася" на дитину і чоловік підсвідомо міг відчути свою "зайвість". Тому став шукати "тепло" в компаніях з друзями. "Я никогда не жалела что родила родчу.Она для меня щастье и отдушина"... І таких прикладів, дуже багато, коли сім'я опиняється в кризовому стані після народження дитини. Як на мене, причина у абсолютно неправильно вибудованих стосунках з чоловіком. Вас кидає з крайності в крайність: Ви або покірно терпіли, або все руйнували скандалами...

Доброго дня Тетяно! Я не стану повторювати слушні слова своїх колег, зупинюся лише на деяких нюансах Вашого питання. Судячи з того, що Ви пишете, у дівчинки є не просто образа на вас, а швидше за все, є глибинна дитяча травма. "Обида что ее в детстве раннем наказывали, заставляли сидеть с братом. Вчера должны были ехать к младшему брату и к бабушке на дачу, ребёнок уехала к подруге и проигнорировала поездку к брату, на связь не выходит и пишет в смс кротко, мол забыла". Вона дійсно могла "забути" про те, що потрібно їхати. І це називається "витисненням" дуже чогось неприємного, намагання забути про щось, тобто наслідки непрожитої травми. І це може бути набагато серйозніше, ніж Вам здається. Тому ті дії, які Вам хочеться вчинити по відношенню до дівчинки, можуть набагато погіршити ситуацію. "Моё желание забрать телефон, ключи, деньги и что б дома сидела безвылазно". Адже підлітки у цьому віці вже не настільки залежні від дорослих, щоб виконувати всі їх безапеляційні накази. І схильні до дуже радикальних дій та реакцій у разі, якщо їх до чогось примушують. Особливо ті, з ким відсутні довірливі стосунки "Девочке 13 лет, по её словам и поступкам ей семья не нужна ей хорошо с друзьями и самой. Есть конфликты в семье и с отчимом и со всеми". На скільки зрозуміло з Ваших слів, дівчинка почуває себе надзвичайно самотньо в сім'ї, бо фактично ніхто з близьких так і не зміг налагодити з нею довірливі стосунки - що як на мене, дуже гірко! Адже, як би підліток або дитина себе не поводили неправильно, відповідальність за такі стосунки несуть дорослі і тільки дорослі. Але і самі дорослі поводять себе лише так, як навчилися поводити себе вже від своїх батьків. Як склалися стосунки у Ваших батьків? які стосунки у Вас з ними? Адже відповідь на ці запитання дасть можливість побачити корінь проблеми з Вашою дочкою...Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:01:46Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:02:46

Ответ отредактирован автором 19-06-2021 16:03:44

Доброго дня Ліка! Колеги психологи вже дали багато корисних порад, тому зупинюся лише на деяких моментах, які на мою думку, є дуже важливими у Вашому питанні. Перше. Ви пишете. "Видимся раз в месяц. Позвал меня на море, куда скоро и поедем. Но, скорее всего, в связи с тем, что был болезненный прошлый опыт в отношениях у меня навязчивые мысли, что и нынешний парень может меня бросить, что он остыл". По-перше, привернули увагу слова, "Видимся раз в месяц. Позвал меня на море, куда скоро и поедем". Тобто, фактично "живцем" Ви з хлопцем не спілкуєтеся і знаєте його тільки з романтичного боку, я правильно вас зрозуміла? Але при цьому вирішили їхати разом відпочивати... Друге. Були вже стосунки, які спричинили Вам травму "Прошлые отношения тоже были на расстоянии, но там мне изменили. В нынешнем парне я уверенна на все 100%, что здесь такого не будет, но все же в общем по поводу отношений тревога есть, так как хочется, чтоб они были длительными". Сама позиція бути впевненим на 100% - є досить ідеалістичною, тому що ми навіть самі у собі бути впевненими на всі 100% не можемо . І третє. "Родители в разводе, всю жизнь с мамой живу". Батьки, які не змогли створити гармонічні стосунки, на превеликий жаль навчити своїх дітей їх будувати, просто не можуть в принципі. Тому дітям потрібно навчитися будувати гармонічні стосунки самотужки. Що є надзвичайно складно, бо немає правильних внутрішніх установок на те, як потрібно себе поводити з чоловіками. Виходячи з усього, Ваша тривожність видається, як на мене, дуже доречною. Адже підсвідомо Ви відчуваєте, що все може виявитися далеко не так, як Ви собі "намалювали" у думках. І не тому, що хлопець поганий, а тому що Ви просто не розумієте законів, за якими розвиваються міцні стосунки... У всякому випадку, спільна поїздка з чоловіком, якого бачите раз на місяць, видається не дуже слушною. Адже на морі Ви почнете певне жити як дружина живе з чоловіком... Для хлопця - це нічого абсолютно ще не означає - просто він отримає задоволення від близькості з Вами... А от для жінки близькі стосунки значать надзвичайно багато... Ви готові після моря повернутися назад до таких саме стосунків як і зараз? Як Ви станете себе почувати? Чи готові Ви до того, що будете бачитися так само раз на місяць і без усіляких продовжень? Адже чоловіки якраз і "охолоджуюся" тоді, коли отримують те, чого прагнули, якщо не встигли сформуватися більш глибокі, душевні довірливі відносини При чому без усіляких зобов'язань... Ідеалістичне бачення оточуючих якраз і призводить до найбільших розчарувань та завдає найбільших травм...

Як на мене, дуже мудре рішення. Тим паче, що на сьогоднішній день, для того, щоб зустрітися з психологом, зовсім не потрібно кудись їхати - існує зручна можливість отримати консультацію онлайн.

Дякую за щирість. От Ви самі і дали відповідь на своє запитання. У Вас "недопрожите" перше кохання. Тобто Ви досі дивитеся на неї очима 16-річного юнака. А така залежність аж ніяк не дасть можливість будувати зрілі стосунки, бо Ви не маєте можливості реально оцінити ні свої почуття, ні саму ситуацію. Я б Вам порадила одну-дві консультації з психологом, щоб для себе зрозуміти, що насправді відбувається. І щоб позбавитися нездорової залежності "Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей"... Якось так...

Справа в тому, що діти, які дорослішають, несвідомо використовують поведінкові моделі батьків і навіть про це не здогадуються. Давати гроші дівчині, яка не стала ще навіть Вашою нареченою, дуже схоже на підсвідоме бажання таким чином її до себе "прив'язати"... Ви ж хочете розібратися у питання стосунків з коханою, а для цього потрібно розуміти внутрішні механізми її сприйняття Вас та її вчинків. Адже оточуючі люди завжди "відзеркалюють" нас самих... Щось же їй не дає можливості вас сприймати як претендента на руку та серце...

Доброго дня! Як на мене, ваша проблема в тому, що Ви розбестили свого чоловіка. Дуже яскраво вимальовується бажання вирішувати проблеми за чоловіка. От як і в ситуації з фінансовими проблемами. Це Ваш чоловік повинен був брати кредити, якщо виникла проблема, але аж ніяк не Ви. Звідки це у Вас? Звідки бажання "забігати всі дороги" чоловіку? Звідки бажання все тягнути на собі? Хто в родині батьків вирішує всі проблеми? Щодо кредиту, я загалом не розумію, як Вам вдалося його взяти, адже Ви не працювали на той момент. Тобто у Вас повинен був бути обов'язково "поручитель". Хто ним став? І ще. У Вас неповнолітня дитина і в таких ситуаціях, якщо боржник не має можливості виплатити борг, борг перекладається на поручителя. Я б Вам радила проконсультуватися з юристом щодо цього перш, ніж бігти виплачувати борг чоловіка. Адже виплативши борг, Ви ще більше погіршите ситуацію, ваш благовірний загалом перестане з Вами рахуватися... Без терапії, однозначно, Ви ситуацію зі стосунками з чоловіком не "вирулите", бо у Вас абсолютно неправильне ставлення до нього...