Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Олено! Як Ви "носили" дитину? В якому емоційному стані перебували? Чи зверталися до спеціалістів з приводу гіперактивності дитини? Тому що у Вашому випадку є, як на мене два напрямки для розгляду проблеми. Перший, це вроджена гіперактивність хлопчика, і другий - поведінкові порушення. Тобто абсолютно неправильний стиль виховання дитин. Тому що підходи до вирішення проблеми у двох випадках абсолютно різні... спершу потрібно з'ясувати щодо гіперактивності...

Доброго дня Наталі! Так, дійсно, таке може бути, коли пара "пропускає" надзвичайно важливий "букетно-цукерковий" період в стосунках. Адже саме той період дає можливість налагодити саме оті душевні, ніжні, довірливі стосунки, сповнені безмежного безхмарного щастя, яке потім протягом сімейного життя дасть можливість у найважчі моменти "рятувати" себе та родину поверненням почуттям до того періоду. У Вас проблеми з назвою по імені тільки з Вашим чоловіком, я правильно Вас зрозуміла? Тому що ще є варіант, що пов'язаний з Вами та стосунками з Вашим батьком. І ще, чоловік відкривається тоді і виявляє ніжність, коли дружина відкриває свою ніжність до чоловіка. По іншому в родині просто не працює. Тому, як на мене, спершу потрібно було б зустрітися саме Вам індивідуально з психологом. А потім обов'язково в парі з Вашим чоловіком, щоб "пройти" отой сами "букетно-цукерковий період". Тим паче, що зараз такі зустрічі спростилися завдяки різноманітним засобам зв'язку, тобото онлайн-зустрічам.

Я дякую Вам за щирі доповнення. Отже Ваша проблема, як я і припускала, набагато глибша, ніж попередня зрада хлопця. Адже є поняття повторів родових сценаріїв, що у Вас і прослідковується. Саме тому, Ви усвідомлюєте що так не можна, але нічого сама зробити не можете. Тому що Ваші реакції рефлекторні, так реагує Ваша генетична пам'ять, Ваша підсвідомість. І те, що перший хлопець зрадив, а до другого страшенні ревнощі - це якраз і підтверджує. Якщо хочете дійсно вирішити свою проблему, а не сподіватися, що якось саме владнається (як правило, саме не влаштовується), Потрібне "перезавантаження" родового сценарію, і переосмислення своїх стосунків з чоловіками.

Доброго дня! Багато в чому згодна з колегами. Адже на кожному етапі життя потрібні якісь певні зміни як внутрішні, так і в самому житті. Ви просто зупинилися: у Вас немає ні мети, ні цілі, ні планів... Ви опинилися в ситуації, коли потрібно робити певне переосмислення пройдешнього і вибудовування майбутнього. Ви пишете "Что касается друзей/подруг, то их как то тоже со временем не стало. У всех своя жизнь, свои проблемы, свои заботы... Очень часто посещают меня какие-то кошмары, связанные со своим здоровьем (хотя чувствую себя нормально (вроде), кошмары о скорой смерти....". Тобто навколо вирує життя, а Ви ніби "законсервовані" у своєму бажанні комфорту. І як на мене, отакі кошмари про наближення смерті, Вам просто нагадують про плинність людського життя, і про те, що прийшов час замислитися над його сенсом...

Доброго дня! Як на мене, причина дуже проста - Ви "перебрали" із сексуальними втіхами. На перше місце поставили те, що є гловним - стосунки, а секс. Уявіть собі, що Ви вже одружилися, у Вас є діти, гарна родина і раптово з кимось одним сталася якась хвороба чи проблема і тепер хтось не може мати інтим... Ви цю людину перестанете любити? Перестанете вважати своєю? Кинете її? А якщо таке станеться з Вами? Хоча, певним чином, саме такий сценарій вже почав розвертатися у Вашій парі... У Вас просто абсолютно неправильно вибудований світогляд і неправильно розставлені життєві акценти. Розберетеся у цьому і все інше владнається... У всякому випадку, одна-дві зустрічі з психологом Вам би не завадила, щоб врешті зрозуміти, що відбулося та як далі жити...

Доброго дня! Як на мене, просліковується надмірна "прив'язливість" до дівчини, "прилипання" до неї, яке зачасти буває тоді, коли в дитинстві не додалося повністю тепла та любові батьків. Як склалися у Вас стосунки з батьками? Вони живуть разом чи розлучені?

Добрый день! Ваше желание разобраться заслуживает всяческих похвал. Потому что действительно, семья - это единый организм, где муж и жена "зеркалят" друг друга. Сразу бросились в глаза Ваши слова "Я подозревала, что у него есть загоны по поводу денег, поэтому успокаивала его, даже расчеты приводила. Я сама с детьми не торопилась, сказала, что давай хоть слетаем куда-нибудь до рождения ребенка, да и финансы меня тоже беспокоят". Так что на первом месте лично для Вас: деньги или ребенок? Ведь понятие "достаточно денег" очень относительно. А желание иметь ребенка исходит именно от женщины. А мужчину, любого, появление малыша всегда пугает, потому что это новая ответственность для него! И еще, у меня читая Ваше письмо, сложилось стойкое ощущение того, что Вы действительно в какой то мере стали для своего мужа мамой, а не подругой и женой. Вас бросает из крайность в крайность. "Раньше я была просто ужасной женой.", а теперь "Но сейчас это я предложила завести общий счет. Сама предлагаю поехать и купить что-нибудь ему, дарю подарки крутые на праздники". Как то очень странно, что у мужчины нет своих денег, что не он, а его жена делает дорогие подарки... такое впечатление, что его "покупают", и этим пытаются привязать к себе... Его слова о свободе, как по мне, во вторую очередь, связаны с деньгами. В первую очередь, это ощущение внутренней несвободы. Есть вы и Ваши решения. Но нет решений Вашего мужа...

Доброго дня! Я правильно Вас зрозуміла: зрадив не той хлопець, з яким Ви зараз зустрічаєтеся? А відчуваєте ревнощі до теперішнього? Якщо так, то Ваш стан зрозумілий, адже залишилася від попередніх стосунків непрожита психологічна травма. І тепер вже не Ви керуєте стосунками, а травма керує Вами. Це перше. І друге, як на мене, не менш важливе. Чим більше у людини схильність "прив'язуватися" до близької людини. Чим більше вона робить її "центром свого життя", тим сильнішими стають ревнощі, бо по факту ставлення до неї як до своєї власності... Як на мене, потрібно зрозуміти, що саме стало причиною зради попереднього, щоб мати можливість "прожити" правильно травмуючу подію. Без цього, теперішні стосунки можуть увійти у "русло" старої травми і певним чином спровокувати схожу ситуацію. Це запит на роботу з психологом. І ще. В родині були випадки чоловічої зради?

Як на мене, Ви міркуєте дуже мудро. Адже поїздка, то тимчасова втіха, а робота над собою - величезний вклад у свій розвиток та у своє життя.

Добрый день Ольга! Как по мне, Вы интуитивно чувствуете, что идти на поводу у супруга не надо. Простить и принять можно только тогда, когда человек сам все понял и извинился за свой проступок. То, что его тянет к Вам - вполне обьяснимо, ведь это только так кажется, что отношения супругов легко разорвать. Внешние шаги можно сделать к разрыву отношений, но существуют незримые нити, которые связывают людей в пару. И эта связь, как по мне, обоюдна, иначе все у Вас давно закончилось бы... Я считаю, что у Вас еще все может сложится в хорошие отношения: мужчине всегда будет нужна самодостаточная женщина... Но есть другой вопрос, что заставило его уйти? Ведь поведение супругов взаимосвязано... Если честно, я бы постаралась разобраться именно в этом вопросе. Вот Вы пишете "В последнее время перед уходом он стал прилично зарабатывать, начал ходить по баням и приходить под утро, что вызывало мое недовольство. Свой уход он объяснил тем что захотел свободы и начать новую жизнь, просил его отпустить.". Когда отношения гармоничны, мужчине не нужна свобода... Возможно причина в излишней Вашей внутренней привязанности к нему, к его идеализации?

Доброго дня Олено! Жіноча психіка взагалі дуже чуттєва, вразлива, ранима. І жінці властиве жити життям близьких людей, особливо своїх дітей. те ж саме стосується соціуму. Коли жінка довгий час перебуває у межах певного окресленого місця, їй потім потрібні додаткові зусилля, щоб почати міняти місця перебування. Але аж поки все не стає "занадто"! Ви правильно відслідкували певні зв'язки Вас та особливості психіки Вашої мами "Вважаю, себе тривожною. Мама моя думаю була також тривожна, можливо менше ніж я, але все ж...". Тобто, ця проблема не є тільки Вашої, судячи з того, що Ви пишете, схильність передалася генетично Вам від мами і за певних умов, загострилася. Підвищена тривожність з'являється тоді, коли у людини дуже обмежені внутрішні ресурси, немає внутрішньої опори, і у Вашому випадку, надмірна, практично хвороблива, прив'язаність до дітей. Тому Ви правильно пишете, що почуваєте себе "сил немає взагалі таке враження як вигоріла емоційно взагалі". І це дійсно так! Адже Ви не можете розслабитися ні на мить і весь час знаходитеся у напрузі. Є таке поняття, як "внутрішня сборка". Якщо центр уваги виставлено неправильно, тобто немає чіткої картини світу, відбуваються "перекоси" у сприйнятті того, що відбувається. Що ж стосовно страху вийти на вулицю "Стосовно соціуму, то було і раніше, але зараз більше проявляється"- це вже певний рівень психо-соматики. У Вас немає внутрішніх сил долати стресові ситуації, адже вихід на вулицю - це і є маленький стрес, бо ми ніколи не знаємо, що на нас там очікує. І Ви рефлекторно захищаєте себе від найменшого стресу, зберігаючи і так вже до скону виснажену тривожністю психіку. Тобто, одна проблема витікає з іншої. І щоб вирішити одну, потрібно спершу вирішити іншу...

Доброго дня Юліє! У Вас дуже гарно розвинута інтуїція, і це просто чудово, що Ви "почули" мамині" слова, що не відкинули їх як дурню. Як на мене, протягом Вашої розповіді спостерігається дійсно певна закономірність - жінки виконують всі "забаганки" чоловіка, підтримують весь час матеріально - тобото, фактично все тягнуть на собі. "Батько на початку сімейного життя хотів розпочати вирощувати троянди. Для цього бабушка (мамина мама) придбала для них земельну ділянку для цього. Нічого з цього не вийшло. Батько змінював велику кількість професій та діяльностей. Для того, щоб в нього щось вийшло йому весь час, всі потрібні допомогти, дати кошти на будівництво." - це Ваш тато. "Більше пів року мій чоловік не працював. Нас забезпечувала я. Звичайно коштів не вистачало і я шукала, можливості додаткового доходу. А чоловік продовжував перебувати у пошуках себе. Зараз він вже більше місяця як влаштувався на роботу, і в котре його знову все не влаштовує." - а це Ваш чоловік. При зовній несхожесті "В деяких моментах я бачу схожі поведінкові особливості, але загалом вони різні" - ідуть ситуаційні повтори. Тобто чоловіки різні, а ситуації дуже схожі. Так, зачасти, буває тоді, коли у жінок "закарбована" на рівні родової спадковості певна модель поведінки. Як тільки щось не складається у чоловіка - дружина миттєво "впрягається у його воза". І така модель поведінки починається навіть не з мами "Для цього бабушка (мамина мама) придбала для них земельну ділянку", а можливо і не з бабусі... Такі "перекоси" інколи ще називають родовими програмами, які передаються від матері до дитини. Чоловіки поводять себе так, як це їм дозволяють робити їх дружини. Інша справа, чому вони дозволяють так себе чоловікам поводити? Тобто чоловіки-споживачі ідуть в парі з жінками, які звикли їм "забігати всі дороги". І, на превеликий жаль, така модель поведінки прослідковується вже і у Вас "Більше пів року мій чоловік не працював. Нас забезпечувала я. Звичайно коштів не вистачало і я шукала, можливості додаткового доходу. А чоловік продовжував перебувати у пошуках себе. Зараз він вже більше місяця як влаштувався на роботу, і в котре його знову все не влаштовує." Привернули увагу Ваші слова "я шукала можливості додаткового доходу"... Чому Ви, а не чоловік почав шукати можливості нового підробітку? Певне, Ви можете, залишити питання відкритим і сподіватися, що якось саме минеться... Та як правило, тому і називаються такі речі програмами, що людина навіть усвідомлюючи, що щось не так, реально сама змінити нічого не може. Вона рефлекторно "наступає на ті ж самі граблі". Тому я б порадила все ж пропрацювати питання з психологом.

Ответ отредактирован автором 27-05-2021 13:40:56

Знаєте, я б Вам дуже порадила б розібратися в собі. Судячи з того, що Ви пишете, проблема не стільки в оголених жінках, скільки у почутті невпевненості в собі та відсутності почуття власної гідності, що "родом" з дитинства. Ваші "невдалі" стосунки з попереднім хлопцем, хоча вже як на мене, тільки наслідок стосунків з батьками, також додали травму у Вашій душі. Самі Ви не впораєтеся, на превеликий жаль... І стосовно "покохали аж занадто". Так, Ви дійсно зробили свогоь коханого центром свого Всесвіту. Але то не Ваша провина. так буває, коли маленька дитина недоотримує любові від батьків в дитинстві. Потім підсвідомо, вона ці почуття намагається "добрати" від чоловіка - це перше. І друге. У Вас відссутні знання щодо суті чоловічої природи та жіночої. Коли жінка згоджується на інтимні стосунки до шлюбу, вона дуже сильно прив'язується до чоловіка, а у чоловіків, навпаки, адже вони вже отримали що хотіли і завоювали дівчину. Тепер потрібно просто почати себе правильно поводити. А щоб почати правильно себе поводити, потрібно стати самодосттньою, а щоб стати самодостатньою, потрібно розібратися в стосунках з батьками та попередньою травмою...

Ответ отредактирован автором 26-05-2021 15:24:47

Доброго дня! Співчуваю! Адже жити не своїм життям дуже важко! І судячи з того, що Ви пишете, Ви втрачаєте не стільки роботу, скільки повністю втрачаєте себе! "Чому так важко їм менезрозуміти .та я їх теж нерозумію чомусь ніхто зних нехотів би працювати за такі гроші а вони мене змушують .Так обідно .Чому я неможу знайти себе .Я всилась на професії якій хотіла мама робила на роботі якій хотів мій чоловік а тепер я сама незнаю хто я і чого насправді хочу я а не вони". Вам вже 22 роки, Ви знаходитеся в чужій країні - що вже свідчить про те, що Ви достаньо сильна та впевнена людина. Отже, питання залишається у сепарації з батьками. Тобто, у психо-емоційному від'єднанні. Поки Ви до них "прив'язані намертво", що не дає можливості рухатися самостійно по житті. Чому вони так вчиняють з Вами? Чому Вас не розуміють? Можливо тому, що люблять так, як їх навчили їхні батьки, а можливо з якоїсь іншої причини...На це, впевнена, є глибинні відповіді, про які можуть навіть не здогадуватися вони самі. Можливо - це страх залишитися без грошей, що передався від їх батьків, чи недолюбленість їх їхніми батьками і т.д. Інша справа, чому Ви дозволяєте так ствитися до Вас? Чому повністю знищуєете себе та свої бажання? От у цьому я б і радила Вам розбиратися із психологом індивідуально. А як віднайдете себе, то і стосунки з батьками владнаються, і роботу по собі знайдете.

Ответ отредактирован автором 26-05-2021 15:11:30

Що означає "Я в отношениях с парнем практически 2 года"? У Вас є інтимні стосунки? Якщо вже є, то чому Ви досі не одружені?