Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Колеги вже дали багато гарних порад, тому повторюватися не стану. Певне, вирішувати Вам, адже це Ваше життя. Але... Як на мене, у стосунках зі старшим одоуженим та ще й вінчаним чоловіком Ви компенсуєте те, чого недоотримали в дитинстві. А отже, батьківської любові та турботи "С папой нет общения". Але гіпотетичний чоловік, отой з яким Ви можете щасливо прожити своє життя, аж ніяк не Ваш татусь! Татусь та чоловік - це абсолютно дві різні речі. На превеликий жаль, непрожиті дитячі травми ( а у Вашому випадку є наявність прихованої, латентної, травми з батьком), призводять до руйнації дорослих стосунків та загалом сімейного життя. Тобто, до тих пір, поки Ви не "проживете" з психологом "батьківсько-дитячі" стосунки, вибудувати дорослі стосунки з чоловіком Ви не зможете. А будете постійно притягувати до себе отаких одружених "татусів"... Не говорячи вже про те, що існує відповідальність за руйнацію життя інших людей (Адже у старшого чоловіка є родина, про яку він мусить дбати, і яких він не кине, бо вінчаний). Тож, вирішувати Вам...

Добрый день Мирра! Согласна с коллегой, поэтому останавливаться на вопросе взросления повторно не стану. Но от него буду отталкиваться. Отношения взрослых - это далеко не детское развлечение, когда есть только счастливая игра и удовольствия. Как по мне, Вы просто запутались в том, что происходит. С одной стороны Вы пишете "Я понимаю, что на него можно положиться, он меня любит и старается". А с другой стороны: "Но вот чувства не проявляет. А я ,если честно,не могу без этого, он меня отталкивает своим безразличием и я его даже не хочу. Я просто не понимаю стоит ли тянуть это все дальше, если человек точно не поменяется и заставлять его я точно не буду". Дело в том, что у мужчин и женщин абсолютно разное восприятие мира и разная реакция на этот мир. Женщина в 6 раз эмоциональнее мужчины. Женщина мир воспринимает эмоциями, чувствами, а мужчина - логикой, рационально. По факту он не может проявлять эмоции так как это делает женщина. Для него это очень тяжело! Особенно, если он устает на работе, перегружен делами, очень сильно занят проблемами. И ждать от него проявления чувств - это все равно, что ждать, когда женщина сдвинет с места автомобиль поставленный на тормоз. Мужчина проявляет эмоции только как отражение женской доброты и нежности. Но чем более закрытая женщина, тем меньше чувств и у мужчины. Как по мне, у вас может быть чудесная семь, тем более, что вы столько лет вместе и на Вашего мужчину можно положиться! Это неоценимое мужское качество, поверьте! Вам просто надо вместе с психологом разобраться как правильно себя вести и что главное в близких отношениях.



Взрослые отношения - это забота друг о друге, это иногда каждодневная рутина, это умение быть терпеливым по-отношению к близкму человеку, это умение правильно человека воспитывать...

Доброго дня! Ваші стосунки почалися у той період, коли Ви були ще дуже молоденькою дівчиною. А дівчатам властиве безтямно закохуватися у першого в своєму житті чоловіка, як, власне, з Вами і трапилося. закоханість - це таке собі "сліпе" почуття, яке не дає можливості побачити реально, що відбувається. А окрім того, "приліплює" до близької людини. Так, ніби вони стають "сіамськими близнюками". І тоді немає сил людину виховувати, адже для цього потрібно вміти трохи внутрішньо відсторонюватися. От Ви пишете "мы много потеряли из-за этого, но я закрывала на это глаза, думала , это не серьезно он бросит , он меня притягивал , я была наивной и любила, может и сейчас люблю, я уже не знаю , что я чувствую к нему". Тобто, Ваш чоловік робив не дуже гарні вчинки, а Ви "закрывала на это глаза", бо боялися його втратити. Така поведінка партнера може тільки розбестити, адже кожний вчинок повинен мати і адекватні наслідки. "Я запуталась, что это любовь, привязанность или боязнь остаться с ребенком одной без него, в одиночестве?" Я так думаю, що у Ваших почуттях до чоловіка є все, що Ви перерахували. А от, які стосунки складуться в подальшому, буде у великій мірі залежати і від Вас. Адже чоловік поводить себе так, як йому дозволяє жінка. А Ваших батьків можна зрозуміти. Ви для них найкраща донечка і кожний, хто тим чи іншим способом почне її ображати, стане миттєво ворогом. Це та ж сама "сліпа любов" тільки вже батьківська. Як на мене, Ваше щастя та щастя Ващої дитини у Ваших руках. навчитеся себе правильно поводити, зміниться і Ваш чоловік. А от, якщо розлучитеся, не факт, що знайдете кращого і загалом знайдете батька для своєї дитини...

Спасибо за дополнение. В Вашем случае возможно несколько причин "любви" к женатым мужчинам. вы пишете "Я представляла как он в меня влюбится, будет тайно мечтать и хотеть быть со мной , ведь жена уже надоела, это пройденный этап, не она,а я женщина его мечты." - конкуренция с некоей соперницей (в Вашем случае, возможно с мамой) И второе. Треугольники и тяга к ним образуются тогда, когда человек обесточен, когда "недолюблен" в детстве, когда нарушен баланс в семье "мужчина-женщина". Ведь для того, чтобы начать полноценные отношения, нужны силы и немалые. Серьезные отношения - это серьезный внутренний, душевны труд двоих людей. А на женатого мужчину столько сил тратить не надо, ведь о нем заботиться жена. Другой вопрос, что там тоже нарушена гармония в отношениях, поэтому "притягивается" третий. Любая система стремиться к равновесию. Если не достаточно двоих - притягивается третий. Но в Вашем случае - это нехватка сил на полноценные отношения. Огромную часть этих самых сил оттягивают на себя непрожитые детские отношения с родителями, то есть, детские травмы "папа тираничный, мама холодная, у них плохие отношения". Холодная мама вряд ли могла научить ребенка правильно любить. И еще. Вы пишете "К мужчинам и женщинам появилось презрение после первого женатого мужчины". Но как по мне, презрение - обратная сторона медали. До этого была излишняя идеализация и тех, и других. (Некий романтический надуманный образ, который, столкнувшись с реальностью превратился в антипод - презрение). Я бы Вам посоветовала все же индивидуальную работу с психологом. Такие "узлы" имеют особенность закручиваться еще сильнее, если их не "развязывать".

Добрый день! Я правильно Вас поняла, у Вас уже были какие- то травмирующие ситуации, до первого женатого мужчины? "Полное разочарование. И ещё одна травма,и ненависть к мужчинам, и замужним женщинам".

Добрый день! Вы встречаетесь с парнем 7 лет, с 14, если я правильно Вас поняла? И основным именно для Вас в отношениях был именно секс? То есть, если бы не прекрасный секс, молодой человек Вам был бы не интересен?

Доброго дня Ксеніє! Я Вам співчуваю. Ви просите поради, як діяти саме в цій ситуації. Але, як на мене, потрібно дуже уважно переглянути все те, що відбувалося у Ваших стосунках раніше. Адже прослідковуються дуже сильно елементи маніпулятивності та шантажу з боку дитини. "пока ты мне так гулять не разрешить - я с тобой разговаривать не буду". Тобто, ситуації шантажу вже були і раніше? "І те, що Я точно знаю, что так и будет. Она может не говорить неделю, две , три (больше не проверяла)".

Доброго здоров'я Вам! Співчуваю, адже дійсно, дуже неприємна ситуація, з якої потрібно зробити висновки. Але чи дійсно Ви могли себе повести по-іншому? Ви пишете " Когда что-то не нравилось в парне, отношениях и моих ощущениях, я рассказывала это маме и сестре. Они настроены против(ещё и мама недолюбливают мужчин)". Як склалися стосунки у ваших батьків? Вони живуть разом чи розлучені?

Доброго дня! Які у Вас стосунки з Вашим батьком? Адже таке спілкуванні зі старшим набагато за себе чоловіком може бути якоюсь компенсаторикою...

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже жити з таким "букетом" проблем надзвичайно важко. Згодні зі своїми колегами повністю, єдине додам, що, як на мене, ситуація з вчителькою стала лише поштовхом для створення певного середовища формування травми та всіх інших наслідків. Як складаються Ваші стосунки з батьками? Які стосунки з ними були в дитинстві?

Добрый день Анна! Согласна со своими коллегами. Но у меня есть только один вопрос к Вам, зачем Вы соглашались жить с человеком, который не предлагает выйти замуж и, к которому у Вас непонятно какие чувства?

Доброго дня! Те, що Ви описуєте, дуже схоже на постродовий синдром. Який дуже затягнувся в часі - це перше. Друге - які були у вас стосунки з Вашими батьками, особливо з мамою? І третє - можливий варіант повного психо-емоційного виснаження...

Дякую за доповнення. отже, судячи з того, що Ви написали, мова може іти про "пакет" проблем. Тобто, за попередніми припущеннями - гіперактивність дитини "Потім по-тихеньку сон налагодився, але до року син не спав довше 40хв за раз взагалі, вночі просинався дуууууже часто". І відсутність єдиної лінії виховання сина. Стосовно того, що "чоловік вголос зі мною погоджується і продовжує робити так далі, хоча коли син перегинає палку може зірватися. Чоловік вважає, що всі солодощі і іграшки це просто вияв його любові, донести йому протилежне я просто не можу", у вас, на превеликий жаль, немає достатньо близького душевного контакту з чоловіком. Тому він Ваші слова просто не сприймає, і логічно ні до якого психолога не піде, бо не вбачає у цьому потреби. Як на мене, потрібно розбиратися у тих перших великих конфліктах, щоб зрозуміти, чому чоловік Вас "не чує". А все інше тоді поступово почне "розв'язуватися"...

Дякую за Вашу відвертість! Знаєте, мені так здається, що головне У Вашому питанні, як це не дивно, не секс. Ви повністю заплуталися у своїх бажаннях та у тому, що Вам насправді потрібно (бажання та потреби далеко не одне і теж насправді). От Ви пишете "Но тут вопрос в том,что парень то хочет меня,а я как действительно устала от этого,ну вот как надоел мне секс. Я вижу как его это обижает ,как он расстраивается и думает что это в нем причина. Но я хочу вернуть эту страсть ,мне на минутку лишь 21 год. А я как старуха какая-то интима избегаю". З одного боку "Устала, надоел секс", а з іншого боку - "я хочу вернуть эту страсть". Виникає логічне питання "вернуть страсть" - це Ваше бажання чи Вашого партнера? Це потреби Вашої особистості чи данина загальноприйнятим у сучасному суспільстві установкам? Повірте, це далеко не одне і те ж! Адже, прийняті правила "сексуальної гри" у суспільстві міняються безкінечно (від повної цнотливості та недоторканності дівчини до повної інтимної свободи і навпаки) і тому не можуть служити базової основою нашого розвитку. А от наші справжні потреби - можуть! Бо це те, що допомагає нам орієнтуватися у цьому світі та розвиватися, а не деградувати. Як на мене, почати потрібно з цього. І певним чином, з усвідомленням того, що існують певні закони природи жінки, чоловіка та їх стосунків, які діють попри те, чи знаємо ми про них, чи не знаємо. Як говорять: Незнання законів не звільняє від відповідальності... Тому, як на мене, краще їх знати, щоб розуміти краще як правильно себе поводити...

Дякую за доповнення! Якщо Ви згадали про молодшого брата, на мою думку, так воно і є "можливо вся увага була спрямована на нього" і уваги Вам дійсно не вистачало. А коли є "недолюбеність" в дитинстві, так людина влаштована, що починає підсвідомо намагатися компенсувати нестачу материнської любові за рахунок, у Вашому випадку, з дівчиною. Як на мене, потрібно "пропрацювати" ваші стосунки з братом та з батьками - це перше. І розібратися на скільки вірно розставлені акценти у Вашому сприйнятті сенсу життя та у Вашому світогляді. Тому що невірні акценти дають "перекоси" у сприйнятті близької людини та ставленні до неї.