Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день Анастасия! Согласна с коллегами. Поэтому остановлюсь на одном, как по мне, очень важном моменте. Вы пишете "Папа строгий, может сильно задеть,поругать ,пристыдить и прочее,ьывали моменты когда бил за что то,потом он понял что так нельзя и перестал.Но вообще он мягкий одновременно,добрый .Мама не умеет чувства выражать, эгоистична. Но не думаю что это так серьезно что аж такие проблемы у меня с мужским полом". К огромному сожалению, Вы просто ввиду отсутствия нужных знаний недооцениваете влияние детства на взрослую жизнь. Когда в детстве девочек бьют, особенно отцы, даже недолго - формируется подсознательно позиция "жертвы". А "жертва", как известно, всегда притягивает к себе насильника и садиста, потому что полностью уничтожается чувство собственного достоинства. Девушка без чувства собственного достоинства представляет собой весьма жалкое зрелище. Достойные мужчины любят достойных женщин. То есть тех женщин, которые не позволят над собой издеваться, собой помыкать и себя использовать как рваный чулок. Помимо позиции "жертвы", у Вас очень сильная "прилипчивость" к мужчинам. Абсолютно нормально, когда девушка в основу отношений ставит замужество. И не совсем правильно, когда готова ублажать любого первого встреченного извращенца и проходимца... Заниженная самооценка, незнание как строятся нормальные отношения, стремление получить "недополученную" в детстве любовь родителей от мужчин - вот тот неполный "букет", который Вам не позволяет иметь нормальные отношения. И надо понимать, что это не Вы такая "нехорошая", это просто Вами руководят неправильные родовые программы полученные в детстве от родителей. Измените программы с помощью психолога, изменится и Ваша жизнь. Решать Вам.

Добрый день! Я не стану повторяться с вопросами, коллеги их задали у же в достаточном количестве. Я правильно Вас поняла, Вас интересует только один вопрос: почему муж не хочет с Вами секса? Или все же беспокоит его увлечение просматривания извращенных видов секса? Потому что и ответы будут очень разные...

Доброго дня Богдане! Співчуваю Вам, адже втратити родину дуже легко, а от відновити - важка душевна праця. І це дуже добре, що Ви усвідомлюєте свої вчинки... Ви намагалися відговорити дружину розлучатися з Вами?

Ответ отредактирован автором 22-05-2021 14:18:24

Иногда, когда над маленьким ребенком совершается сексуальное насилие в детстве, это на столько травмирующая ситуация, что событие "стирается" из памяти. И остаются только реакции тела: "Меня тяготит что я хочу отдаться мужчине, принять его в себя, хочу ощутить мужскую силу на себе, мне противно от этого опять же но я очень этого хочу". Плюс ко всему, достаточно странное поведение папы " папа бывало ограничивал меня в одежде - слишком откровенно или взросло, и прочее"... Во всяком случае, сбрасывать со счетов это предположение я бы не стала...

Добрый день! Вы пишете "В детстве были эпизоды бисексуальности, влечение к матери, что очень странно. Родители ничего не рассказывали. Я иногда слышала как у них был секс, папа бывало ограничивал меня в одежде - слишком откровенно или взросло, и прочее". Как по мне, у Вас есть признаки детского насилия. О котором Вы постарались "забыть". Так действует часто детская психика, когда не может справиться с травмой - пытается забыть какое-то травмирующее событие. То есть, само событие забывается, но тело и подсознание "семафорит" реакциями тела на схожие ситуации... Одними внешними действиями вряд ли можно решить проблему. Необходимо найти причину таких реакций работая с подсознанием....

Доброго дня! Я згодна зі своїми колегами. Але як на мене, причина Вашої психосоматики набагато глибша за травмуючу подію з чоловіком. Так Ви пишете "откопала ощущение, как будто меня оценивают, от этого основной дискомфорт". Як на мене, я б задалася питанням чи немає підсвідомого невдоволення собою, неприйняття себе, а звідси може вже випливати агресія спрямована на себе... Яку, до речі, як варіант, Ваш колишній чоловік міг просто "відзеркалити" в реальності... У всякому випадку, чомусь така ситуація з побиттям сталася... І чомусь у Вашому житті з'явився саме такий чоловік, який зміг "підняти" руку на дружину... Тому просто тілесно орієнтована терапія може і дати ефект у знятті симптому, але саму причину не "витягне"... І ще, я б більш детально розібралася з Вашим дитинством та Вашими батьками...

Доброго дня Інна! Я Вам дуже співчуваю. Адже не має значення коли і як жінка втратила малюка, має значення лише величезна втрата. З того, що Ви пишете, у Вас всі ознаки непрожитої травми. І те, що Ви спершу ніби все сприйняли спокійно, було просто шоковим станом, у якому Ви перебували. Окрім того, Ви пишете "а следом пошли срывы на мужа, они были и до этого, но не такие", тобто схильність до депресій та зривів була і раніше. Просто ця схильність побільшала у зв'язку із трагедією. Вам дійсно потрібна допомога психолога, щоб змогти "пережити" втрату і знайти таку опору в собі, щоб вийти з депресивного стану та щоб вже більше не виникало бажання весь час когось звинувачувати. Адже звинувачування аж ніяк не покращать Ваш стан, а тільки збільшать відчуття того, що Вашим життям весь час хтось керує без Вашого дозволу.

Ответ отредактирован автором 21-05-2021 16:52:36

Доброго дня Ліко! Мені дуже сумно за Вас, а не за Вашого хлопця, якщо чесно. Люди, які збираються вчинити самогубство, стають дуже спокійними і нікому про це не говорять - це по-перше. Тому навряд чи він стане це робити! По-друге, на скільки я розумію, Ви живете спільним життям, і при цьому чомусь не називаєте хлопця своїм чоловіком... Тоді хто Ви йому і чому перебрали на себе обов'язки дружини? І, на решті по-третє, допомога потрібна Вам, тому, що Ви чомусь намагаєтеся відігравати роль матусі та рятівниці, які чоловіків тільки розбещують. Що певним чином вже і почало відбуватися. Далі Ви взагалі будете у всьому винна, і як тільки у нього владнаються справи - Ви почнете дратувати його ще більше, бо чоловіки не люблять, коли дівчата бачать їх слабкість. А отже, є величезна вірогідність, стане шукати іншу, яка не бачила його таким, і яка не дозволить на собі "їздити"... Які у Вас стосунки з батьками? І найперше, з батьком?

Ответ отредактирован автором 21-05-2021 16:40:33

У мене к Вам только один вопрос: как так получилось, что Вы ждете второго ребенка и до сих пор не в официальных отношениях? С одной стороны - Вы москвичка, дорожите цивилизационными удобствами и переезжать из-за них не хотите (или же это просто игры разума, когда мы сами себя обманываем не желая признавать настоящую причину?). А с другой стороны - прослеживается очень четкая позиция "жертвы", которая позволила к себе так относиться... Ехать или не ехать прийдется все же решать Вам. Но я бы настоятельно посоветовала Вам разобраться даже не с ним, а с самой собой и отношением к себе... Без этого, Вы так и будете всю жизнь находиться в психологически зависимых отношениях... А это к добру на Вас, ни Ваших детей не приведет...

Доброго дня! Згодна з колегою повністю. Але не тільки потрібна медикаментозна допомога, тому що втрати близьких людей - це величезні душевні травми. І щоб пережити їх потрібна не лише суто медично-матеріалістична допомога. Найчастіше, найкращою допомогою стає зміна суто матеріалістичного погляду на подію і переключення на духовне сприйняття оточуючого світу...

Дякую Анно за доповнення! А хто у Вас в родині також мав підвищений рівень тривожності? І як склалися стосунки з батьками? З мамою? Дитяча тривожність якимось чином пов'язана з батьками, однозначно. Просто потім, з віком, вона посилюється, у разі, якщо не зрозуміти коріння її походження і не знайти певні ресурси в собі, які дадуть можливість з нею впоратися... Тепер Ви доросла жінка і несете відповідальність не тільки за себе, а і за своїх дітей. Щоб впоратися з тривожністю не обов'язково мати психолога поруч з місцем, де живеш. Достатньо мати Інтернет та один із видів спілкування, типу WhatsApp, Viber, Skype чи Telegram, щоб мкти зустрічі із психологом. А з Вашою проблемою можна впоратися, цілком у цьому впевнена!

І чого Ви чекаєте? Хочете йому до смерті набриднути? Обирайте психолога (зустрічі онлайн цілком доступні у всіх сенсах для кожного) і починайте внутрішню роботу зі спеціалістом.

Ответ отредактирован автором 20-05-2021 16:22:27

Доброго дня! У Вас перше- ідеалізація чоловіків загалом. І друге: Ви дуже внутрішньо "прив'язливі", а от же неправильно сформований світогляд та загалом бачення сімейних стосунків. Тому обираєте неправильну лінію поведінки з чоловіком. І третє - на превеликий жаль, одними переписками на сайті Вам просто не обійтися. Тому що потрібне переформотування Вашого внутрішнього світогляду та накопичення правильних поведінкових навичок. І ще, ми завжди знаходимо можливість придбати речі, їжу, одяг, але не знаходимо (чи не хочемо знайти?) можливостей для реально цінних речей, які допомагають стати щасливими... До речі, душевна щедрість, доброта, вміння прощати, любити та щирість має також до цього пряме відношення...

Добрый день Анна! Как по мне, проблема не в болезни мамы, вернее, не только в ней, а в отсутствии сепарации с мамой. Вы внутренне как сиамские близнецы, которым и тяжело уже быть рядом, но и разойтись они сами не могут. Кроме того, явственно уже прослеживается манипулятивное поведение мамы "получаю ответ: «а как же я?» или «ну конечно, пусть мама дома сидит». Чувствую себя виноватой, хотя с другой стороны не понимаю за что.
В голову приходит одно решение - съехать, вдруг ситуация станет еще хуже". Вам нужна терапия на сепарацию с мамой. Очень часто, болезни имеют психосоматическую окраску. То есть, если убирается внутренняя причина, и даже если болезнь не уходит, она становится легче. А сам болной великолепно может с ней справиться сам.

Навчитися правильно себе поводити. А для цього, спершу, потрібно навчитися правильно приймати різні ситуації, а отже, правильно на них реагувати... А поки що відслідковується величезна "прив'язливість", "залипання" на стосунках... Та повна відсутність самодостатності...