Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Вера! Ви зробили дуже розумно, коли зайшли на сайт психологів. Адже відчуваєте, що щось з Вашою дитиною відбувається не так. На превеликий жаль, у Вашої донечки вже сформувалася певна модель поведінки. Вона звикла добиватися свого через крик та сльози "Она постоянно когда ей что-то не понравится, а это бывает постоянно, через любые мелочи кричит очень сильно и плачет, бывает бьется, я не могу ее успокоить". І справа не тільки в тому, щоб вміти дитині відмовляти, говорити їй "Ні"! Дитина поважає лише ту маму, яка з повагою ставиться до себе і має сили спокійно, без криків та істерик, пояснювати як потрібно робити і просити. "Когда я ти противоречила было много проблем, потому что они не любят когда им противоречат, сразу ссоры. Поэтому я не могла ничего как молчать". Які у Вас стосунки з Вашими батьками? Які стосунки з чоловіком? Справа в тому, що поведінка Вашої дитини, насамперед залежить від Вас. Якщо Ви навчитеся себе правильно поводити та навчитеся правильно ставитися до себе, зміниться і поведінка Вашої дитини. Та і свекри просто не зможуть більше так вагомо впливати ані на Вас, ані на Вашу дитину.

Добрый день! Чтобы попробовать помочь Вам, необходимо больше информации о том. что с Вами происходит. "Кажется что умираю помогите справиться с этой ситуацией страшно и не комфортно кажется никто меня не понимает отварачиваются очень тяжело". Что с Вами случилось? От чего чувство, что Вы умираете? Вы тяжело болеете? Или случилась какая то тяжелая жизненная ситуацыия?

Доброго дня Олено! Ваші страхи зрозумілі, адже народження дитини дійсно величезна відповідальність та самопожертва. І Ви праві, коли пишете, що мінімім на 5 років прийдеться відмовитися від втілення своїх планів та мрій. Як на мене, Ви зараз знаходитеся в стресовому стані, коли дуже важко правильно оцінити ситуацію. На скільки я зрозуміла, Ви лідер по своїй суті і звикли контролювати події. А ця ситуація з дитиною повністю Вас вибиває із звичного ставлення до життя. Окрім того, потрібно з'ясувати що насправді Вас більше хвилює: сам факт народження безпомічної та безпорадної дитини, чи страх втратити чоловіка через те, що не зможете його контролювати повністю?

Доброго дня! Я правильно Вас зрозуміла, Ви відчуваєте провину за те, що не дуже вдалим виявилася перша спроба інтимних стосунків? Ви пишете "Я понимаю , что ничего не поменяется в сексе , поэтому как он говорил отшучиваюсь , он обижается , потом объявляется снова" і "Только сейчас осознаю , как оказалось для меня '' близость ''- это слишком тонкое чувство. Будто процесс произошол для галочки. Я не смогла полностью перед ним раскрыться , расслабиться , а он по сегодняшний день может мне это упомянуть , но все равно желает продолжение..." Щоб спробувати допомогти Вам потрібно зрозуміти чого насправді Ви хочете. І що насправді відбувається... Є декілька варіантів. Перший, Вас турбує невміння розслаблятися в сексі, невміння правильно себе поводити в таких ситуаціях. І, таким чином, чоловік є лише лакмусовим папірцем для Ваших внутрішніх проблем, у яких є потреба розібратися з психологом. І друге: Вам цінні стосунки з цим чоловіком, але після першої невдалої спроби Ви втратили повністю віру в те, що у Вас може бути щось гарне в подальшому... І це Вас дуже засмучує і Ви себе "гризете", що зіпсували можливість мати серйозні стосунки...

Доброго дня Оксано! Згодна з багатьма тезами своїх колег, тому повоторюватися не стану. Зверну Вашу увагу лише на те, що в родині всі між собою взаємопов'язані на внутрішньому рівні, на рівні долі та життєвих родових програм. Тому немає такого поняття як мої чи не мої проблеми. Якщо Вас ситуація з мамою турбує, отже це і Ваша проблема у тому числі. Так, зрозуміти такі речі спочатку досить складно, але поняття "хтось винний" вже саме по собі тупікове. У Вашій ситуації ні Ваша мама, ні Ви, ні ще хтось не винні, просто є певний етап життя, який вимагає більш уважного погляду на себе та оточуючих. Ну, от наприклад: без мами, Ви навряд чи зайшли б зараз на сайт до психологів... Адже думаючи про маму, насправді, Ви стали думати про себе. Тому що мамина поведінка почала дошкуляти насамперед Вам. Як на мене, бажання стати "рятівницею" напряму пов'язане з "недолюбленістю" в дитинстві. Адже маленька дитина аналізувати не вміє, тому дефіцит уваги мами чи батька сприймає як свою власну недолугість, провину. На рівні підсвідомості "семафорить фраза "Це я така погана, так погано себе поводжу, тому мені не додають всього, чого я б хотіла". А далі і де наступна фраза "Якщо я буду гарною дівчинкою і почну більше приділяти уваги батькам, мамі, татові - вони почнуть мене більше любити"... І ці тези "несуться в доросле життя, як інструкція до дії... У мами батьки як жили? Яке було у неї дитинство?

Доброго дня Ольго! Співчуваю Вам, адже бути між близькими люьми - надзвичайно важко. Я не стану повторювати справедливі слова колег. Я лише зайважу, що чоловіки надзвичайно сильно залежать від почуттів та емоцій дружини. Їм їх любов та відданість потрібні як повітря! І якщо дружина має внутрішні ресурси та правильно їх розподіляє на всіх членів родини, тоді в сім'ї панує гармонія. Окрім того, ми відчуваємо ставлення близьких людей, як говорять "шкірою". Як на мене, Ваш чоловік недооторимує те, без чого жити не може... Якось так стало, що кішка фактично зайняла його місце на рівні Ваших почуттів... Тобто, його дратує не сама кішка, а Ваше підсвідоме ставлення до нього та до неї. Зрозуміти це дуже важко, тому зовні це виглядає як негативне ставлення до беззахисної тваринки...

Вы пишете "удобно и неудобно", а еще "содержит мой парень"... Все ответы всегда есть в самих нас, просто они, как правило, скрыты на уровне подсознания.... Все наши чувства и все наши действия на самом деле тоже зависят от того, что заложено там же... Как по мне первое несоответствие осознанного и неосознанного уже кроется в словах "содержит мой парень"... То есть Вы живете как муж и жена, но при этом не называете его своим мужем... Для природы женщины уже в этом есть некое нарушение гармонии... мало того, для женщины заниматься домом и не работать, в принципе, абсолютно нормально, но!.. Если она уже родила ребенка и ей есть о ком заботиться... Иначе она начинает "разваливаться" на куски... У Вас есть дети?

Я за вас дуже рада, адже тільки серйозні стосунки дають людям сили долати всі труднощі, що можуть виникати у подружньому житті. Щодо абьюза "Но часто у психологов появились видео на тему абьюза", порада лише одна - менше дивіться такі відео. Тому, що жіноча психіка дуже схильна до навіювання. Можна гарно думаючи про людину, змінити її на краще. А можна, думаючи погано, з цієї ж самої людини зробити монстра! Як на мене, у Вас абсолютно нормальні стосунки і дуже гарний та розумний хлопець. Вчіться бачити гарні сторони, яких у нього дуже багато! Тоді і сварки ваші потихеньку зовсім зникнуть...

"Правильная родительская любовь" - это когда родители так живут, что детям не надо объяснять про правильную "родительскую любовь". И ребенок просто с детства понимает как себя правильно вести. Потому что у родителей гармоничные отношения... Родовые программы просто разговорами, к сожалению, не меняются...

Доброго дня Анно! Ви живете разом з хлопцем?

Доброго дня Ліза! Сумно читати Вашу сповідь.. У тому, що Ви пишете, прослідковується наслідок відсутності батьківської любові. Яку Ви підсвідомо намагалися компенсувати близькими стосунками з братом. Який аж ніяк не міг замінити Вам батька. І те, що брат став поводити себе з Вами так жорстоко, тільки підтверджує те, що потрібно шукати іншу опору в житті, і інше джерело любові. Як довело Вам саме Ваше життя, близькі люди дуже не завжди справджують наші сподівання. Все до чого ми надміру прив'язуємося як люди, рано чи пізно може бути зруйноване. І ще, пишіть українською мовою, адже це Ваша рідна мова, не варто себе обмежувати ще і у цьому. Ви маєте право говорити своєю рідною мовою, і маєте право на те, щоб Вас поважали. Але для цього потрібно стати самодостатньою і мати почуття власної гідності.

Ответ отредактирован автором 22-05-2021 15:21:20

Доброго дня, Юліє! Якої саме допомоги від психологів Ви очікуєте? І, розуміючи, в якому Ви зараз стані, все ж спробуйте висловлюватися не вживаючи ненормативну лексику. Хоча б з поваги до себе самої...

Доброго дня! Тривога - це лише верхівка айсберга. І вона виникає, як правило, на фоні психо-емоційного виснаження та неправильно вибудованого світогляду, коли повністю відсутня внутрішня психїологічна опора. Адже тривожність - це як політ над прірвою... Страшно та холодно...

Доброго дня Ніко! Те, що з Вами зараз відбувається, абсолютно закономірно. Адже неправильне сприйняття себе та свого тіла призводить до певних гальмівних процесів у свідомості та на рівні фізіології. Подальша допомога Вам, буде залежати від того, чого Ви насправді прагнете: лише тілесного задоволення своїх первинних інстинктів? Чи бажання все ж таки розібратися, чому з Вами стали відбуватися такі зміни і для чого вони були потрібні?

Добрый день Наталия! Вам можно только посочувствовать, жить с таким отношением ко всему очень сложно. Вы пишете "Удобно ничего не делать, избегаю людей, даже злость и ненависть на них". Почему Вам удобно ничего не делать? Почему удобно быть инфантильной?