Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

У ВАші йситуації є багато варіантів і без діагностики дітей та розмови з батьками просто так на сайті вирішити Ваше питання, як на мене, неможливо. А що Вам заважає самій підійти до шкільного психолога і зробити запит на ситуацію, яка склалася? Діти у цьому віці дуже залежні у всіх сферах від своїх батьків, і особливо, психо-емоційно. Діти спеціально не брешуть, вони просто говорять те, що хочуть чути їх батьки. Це може стосуватися як Вашого сина, так і того хлопчика. Якщо те, що Ви пишете про багатьох "обидчиков" правда, той хлопчик таким чином привертає увагу своїх батьків до себе, а ще робить все, щоб просто не ходити до школи...

Дякую за доповнення! Уточніть, будь ласка, Ви проживаєте разом чи все ж таки окремо - це перше. І друге, я розумію, що скажу прикрі речі, але Ви з чоловіком "пішли на поводу" у його мами... Перепрошую, мало що хтось кому говорить або обіцяє! Дорослі люди тим і відрізняються від недорослих, що беруть відповідальність на себе за свої рішення. Якщо ви згодилися купити квартиру в кредит, повинні були і розуміти, що це величезна кабала і гроші прийдеться вертати у любому випадку. Інша справа,, що вибір вже зроблено, і тепер потрібно шукати шляхи виходу з тієї ситуації, яка у Вас склалася. Ви можете не зустрічатися зі свекрухою? Можете заборонити їй приходити? Можете змусити говорити та думати по іншому про Вашого малюка?

Ответ отредактирован автором 13-05-2021 13:57:42

Ну, по перше, штамп вирішує, і вирішує дуже сильно, особливо для чоловіків! Адже тільки у випадку офіційного шлюбу вони беруть відповідальність на себе! А просто "пожить" означає у випадку, коли щось не так, перепрошую, "дати коліном під...". А те, що він "Ему не нравилось,что я могла в его присутствии говорить по телефону с дочерью,он считал это неуважением к нему." - це егоїзм та елементарні ревнощі здорового дядьки до дитини. І це друге, що мене дивує! Адже заради чоловіка, який навіть не зробив Вам пропозиції, Ви ладні були фактично зректися близької людини, своєї дочки! І те, як Ви реагували, коли Вас ображали, і що зараз готові принижено вимолювати якісь стосунки - свідчить про височенний рівень ідеалізації та прив'язаності у Вас до людських стосунків. При такому стані речей, любі стосунки повинні будуть "розвалитися". Тому, що ідеальними може бути тільки Господь Бог. А Вам потрібно навчитися правильно реагувати у випадку образ та стати самодостатньою (не плутати з самостійною), щоб не було отаких "качелей" від мовчати тижнями до "плазувати"

Добрый день Екатерина! Маленьким детям свойственно все причины неурядиц "брать на себя". Именно из-за этого у Вас сформировалось устойчивое чувство обиды на отца (помимо реальных его действий и реальных событий). Но дело, как по мне, не столько в Вас, сколько в отношениях Вашей мамы и Вашего отца. Дело в том, что мужчины на детей смотрят глазами женщины. И если у них складываются гармоничные отношения - отношения с детьми тоже будут хорошие. В ином случае, пойдет подсознательный перенос на ребенка, особенно, если это девочка. Ведь мама, папа и дети едины на уровне подсознания. Поэтому отношение отца к маме автоматом перетекает на ребенка. И в этом нет виноватых - есть определенный сценарий жизни. Когда происходят какие-либо события в семье , виноваты оба родителя. То, что один транслирует внешне, второй провоцирует внутренним состоянием инеправильным поведением, мыслями или эмоциями. Как быть Вам? Я бы посоветовала Вам семейную расстановку, она очень наглядно "расставляет по полочкам" родительские отношения и соответственно отношения детей и родителей. Тогда Вам станет проще разобраться в своей жизни и справиться с обидами... А что касается денег... Деньги - это показатель вообще жизненной энергии человека... Как по мне, Вашу энергию "отбирает" Ваше недовольство жизнью , обиды, претензии, разочарования... разберетесь в себе, разберетесь и с деньгами...

Ответ отредактирован автором 13-05-2021 13:42:19

Доброго дня Віталій! Як на мене, дуже дивне питання "может лучше её забыть" від дорослого чоловіка. Є масса можливостей, як познайомитися з дівчиною і не обов'язково це робити в банку. Дочекайтеся після роботи, дізнайтеся її номер телефону, надішліть їй квіти в банк з кур'єром... Було б дійсно бажання. А якщо ні... То може не так вже вона Вам і сподобалася?

Доброго дня! По-перше, стосовно малюка. Діти надзвичайно сильно "зав'язані" на мамі. Тому стан Вашої дитини, це фактично Ваш внутрішній стан. Візьемете себе в руки Ви, і малюку стане легше. Стосовно мами... Дратівливість пояснюється Вашим емоційним виснаженням. Адже, коли немає ресурсу, дратувати починає абсолютно все. Не буде мами чоловіка, почне дратувати хтось інший. "Сейчас она во все хочет вникать, лезет"... Коли приймали рішення "влазити" у такі борги і користуватися маминою допомогою, ви обговорювали якісь кордони у стосунках? Адже це саме мама взяла гроші, а отже, саме на ній лежить найбільша відповідальність за те, щоб борги погасити... І виходить, дійсно, що підсвідомо, мама може вважати квартиру своєю... Адже Ви взяли у неї гроші... Є така аксіома життя. Ми винні всім, кому заборгували грошей. А отже, ми і психологічно, і фізично від них залежимо. Як на мене, у Вашій ситуації найголовніше не "боротися" з мамою, а постаратися "злізти" з негативного ставлення як до неї, так і до ситуації вцілому. Буде добре тоді і Вам, і Вашому малюку. І це можна зробити, просто потрібно знати як...

Доброго дня! Як на мене, дуже дивні стосунки і не з Вашого боку, до речі, а з боку Вашого чоловіка. "Он обижался и говорил ,что я недодаю ему многое как женщина". Скажіть, будь ласка, а він робив Вам офіційну пропозицію вийти за нього заміж?

Знаєте, Ваш коханий, якою би він не був чудовою людиною, аж ніяк не святий, перепрошую. А от Ви собі вже готуєте "тепленьке" місце падшої жертви, яка рано чи пізно почне плазувати перед чоловіком. Як на мене у Вас височенний рівень претензій, тобто Ваше ЕГО зашкалює! Ви намагаєтеся перебрати на себе функції Господа Бога! Адже це тільки Він може комусь щось посилати і когось за щось карати. То може Вам просто подобається себе жаліти і розповідати, яка Ви глибоко гріховна людина? Психологу НЕ потрібні подробиці Ваших гріхів! А отже, НЕ потрібно НІЧОГО розповідати. Психолог працює з Вашим ставленням до них, тобто з Вашими почуттями. Не важливо у яке болото людина потрапила, важливо якою вона з нього вийшла! І каяття має сенс лише тоді, коли людина робить певні висновки і іде по життю далі, а не "застрягає" і пускає вічні нюні, перепрошую... Якщо б Творцю потрібно було, щоб ми вічно посипали голову попелом, тоді зникло б саме поняття каяття та розвитку і руху вперед!

Ответ отредактирован автором 12-05-2021 18:08:21

Доброго дня! Як на мене у Вашої дочки посттравматичний стан, викликаний сімейними конфліктами. Дівоча психіка надзвичайно ранима і сприймає все, що відбувається навколо неї як безпосередню агресію проти себе. Окрім того, вона дивиться на Вашого нового чоловіка Вашими очима. І якщо Ви сваритеся та миритеся з чоловіком, а отже "виплескуєте" негативну енергію у оточуюче середовище, звільняєтеся від неї, для дівчинки конфлікти мають глибоко травмуючу форму. Негативна енергія "б'є" безпосередньо по Вашій дочці. А судячи з того, що Ви пишете "Я сама находилась в стрессе и она пыталась меня поддерживать, но теперь говорит что я ее не понимаю, не поддерживаю! Муж для нее враг , и она постоянно изолируется, сидит в комнате... Я пытаюсь выйти на контакт, объяснить что она красавица и это подростковые комплексы, но это не помогает! Что делать не знаю, как помочь ребенку?" близького контакту з дочкою у Вас просто немає. Відсутність довіри та душевного контакту викликає почуття самотності та відторгнутості... Спершу дівчинка була втягнута у дорослі "розборки", а тепер дивуєтеся, що з дитиною не так. Якщо вона була весь час присутня при конфліктах, як тепер вона може прийняти Вашого чоловіка? Не можна ні при яких обставинах при дитині з'ясовувати стосунки! Це знищує дитину! Вона і так травмована тим, що поруч не рідний батько. А тепер ще і сформувався стійкий негатив до вітчима... Конфликти продовжуються і зараз?

Доброго дня Ліна! Кожній нормальній дівчині притаманна сором'язливість. І як на мене це плюси, але аж ніяк не вада!. Гірше, коли дівчина Вашого віку поводить себе розпущено, хамовито, безсоромно - це вже може свідчити про певні моральні відхилення. Ви пишете, що перед виходом на сцену дуже хвилювалися... Але ж Ви виходили на сцену! І грали! І зараз навчаєтеся в школі, а отже спілкуєтеся з оточуючими... Загалом, соціофобія, як на мене, це перебільшена "зацикленість" на собі, не прийняття себе такою, якою людина є. Звідси і страх, що про мене скажуть. Є чудові способи почати себе поважати, а отже перестати переживати, "що про мене подумають". Знайдіть того, кому потрібна допомога більше, ніж Вам і почніть тій людині по мірі своїх сил допомагати. Ідіть у якийсь гурток, де є підлітки, з якими у Вас будуть спільні інтереси... І спробуйте поговорити з батьками на тему спілкування з психологом з питання надмірної сором'язливості. Про соціофобію, як на мене, говорити занадто рано!Ответ отредактирован автором 12-05-2021 17:32:04

Ответ отредактирован автором 12-05-2021 17:32:52

Доброго дня Юліє! Чи були якісь події, після яких у Вас з'явився пригнічений стан? Те, що Ви описуєте, особливо селфхарм, дуже схоже на глибоко приховану душевну травму, яку Ви постаралися "забути". Але, яка нагадує неприйняттям себе, бажанням собі зашкодити, отже - агресією, спрямованою на себе. Дуже часто серйозна травма "маскується" байдужістю, втратою сил, небажанням щось робити та знеціненням себе...

Ответ отредактирован автором 12-05-2021 16:19:06

Доброго дня! Як на мене, те що Ви пишете "Но в карантин он перестал писать. После карантина снова увиделись на работе, появилась обида, что не писал все это время. Теперь домой провожает, и присутствуют поцелуи.но иногда чередуется холодом. Заставляет ревновать" - це історія Вашої емоційної залежності, а не стосунків і тим паче, кохання. Ви запитували у хлопця, чому він не писав, не телефонував Вам у карантин? Чоловіки не вміють читати думок. І якщо дівчина спокійно сприймає таке тривале ігнорування, він це прийме як те, що і далі можна Вами "користуватися за потребою", коли і як йому заманеться. Що, власне, він і робить. Ваші "появилась обида" тільки Вам самій і будуть шкодити, накопичуючись в середині психосоматичними проблемами. Хочете мати нормальні стосунки, навічться правильно себе поводити з чоловіками. А для цього потрібно вміти не "залипати" одразу на стосунках. Як, до речі склалися стосунки у Вашої мами з Вашим татом?

Доброго дня! Я Вам дійсно дуже співчуваю, адже вижити у цьому світі одній буває дуже не просто. Ви написали величезну кількість факторів, які отруюють Ваше життя. Але, як на мене, є у цьому світі те, заради чого Ви просто зобов'язані боротися - це відповідальність за Вашу дитину. Якщо з Вами, не дай Бог, щось станеться, Ваш син нікому не буде потрібний! І своїм бажанням померти, Ви лише зрікаєте його на страшенні страждання. Якщо важко Вам, дорослій жінці, просто на мить уявіть, як важко йому... У нього немає взагалі ніякої опори під ногами, він "висить" над прірвою... Так, розумію, матеріальні проблеми для Вас зараз вийшли на перший план... Але, як на мене, вони лише наслідок Вашої внутрішньої обесточеності. Ви вкладали сили не в те, і не в того, і підсвідомо розумієте, що опинилися у глухому куту. Депресія - це втрата життєвих цілей. Якщо цілі втрачаються - це може говорити лише про одне, цілі загалом були обрані неправильно! Ви збилися повністю з життєвого курсу і тягнете за собою свого сина. Я вважаю, що людині ніколи не дається більше, ніж вона може витримати. Окрім того, їй завжди у житті пропонують допомогу . Головне, щоб вона нею скористалася і знайшла опору не у оточуючих, а у самій собі, у своїй душі, яка безсмертна. Для того, щоб розібратися у собі, найпершще потрібні внутрішні сили. Тому саме на їх накопиченні я б і радила Вам зосередитися зараз...

Доброго дня! Я Вас дуже розумію, і як на мене, "емоційні качелі" - це найгірше, що може бути в стосунках для дівчини особливо. Адже закохана дівчина перестає контролювати процес і повністю потрапляє у залежність до чоловіка. Емоційно залежна дівчина стає капризною, плаксивою, часто ображається за дрібниці і найважливіше - втрачає свою красу та привабливість для чоловіків. Думаю, Ви самі це інтуїтивно відчули, тому і перелякалися. Як на мене, Вам не вистачає внутрішньої сили та самодостатності. Але цьому можна навчитися при бажанні.

Дякую за доповнення! Як на мене, потрібно розбиратися все ж у стосунках з батьком "Отношения с отцом нормальные, хоть и мало общаемся, у него свой мир". Ваші слова "Отношения с отцом нормальные" перекреслюються Вашими же словами "хоть и мало общаемся, у него свой мир". Як на мене, є глибинна дитяча травма, що сидить у підсвідомості. Так природа захищає дитину, яка не може впоратися з проблемою через брак внутрішніх ресурсів. Все ніби забувається, але залишається у підсвідомості у вигляді агресії (захисту) від чоловіків. Що може проявлятися і таким чином, як у Вашій ситуації.