Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Розумію як Вам важко, адже Ви дійсно з усіх сил намагаєтеся догодити своєму коханому... Але в сім'ї "танго завжди танцюють двоє"! Окрім того, чоловік та жінка - "дзеркалять один одного: те, що у одного зовні, у іншого в середині... Ну от Ви пишете, що Ваш чоловік дуже нестриманий, дратівливий, Вас не поважає - і це зовні його поведінка. Тоді як Ви внутрішньо дуже чутлива, надміру ранима, боязка, пригічена, залежна... А чи поважаєте Ви себе сама? Як на мене, Ви аж занадто "заглядаєте" чоловіку в очі. Адже кохання це не лише турбота про рідних, це ще і виховання... Але виховувати можна тоді, коли жінка має власне почуття гідності, коли вона не боїться втратити стосунки до дрижів... Як на мене, у Вас немає важелів впливу на свого чоловіка через надмірну прив'язаність до нього... Жінка по своїй природі має величезну внутрішню силу, проти якої не може встояти ніякий чоловік. Але цю силу потрібно правильно розкрити в собі навчитися нею керувати... Якщо, певне, Ви вже дійсно втомилися так жити і хочете поміняти життя на краще...

Доброго дня! Причиною Вашого стану може бути знижений рівень життєвої енергії в цілому - такий собі прихований різновид депресивного стану. І як одна з причин - відсутність розуміння, для чого потрібне життя (відсутність чітко вибудованого світогляду). Образно кажучи, яка б не була найсучасніша та найпотужніша ракета, вона не зможе нікуди полетіти без чітко визначеної траєкторії польоту... Окрім того, те що Ви викликаєте штучно ерекцію, це ще більше знижує рівень Вашої життєвої енергії. Найкращий спосіб, якщо людина поки живе без пари - це сублімування сексуальної енергії...

Доброго дня Юліє! Загалом через страх смерті проходить кожна людина. Просто одна робить повну переоцінку сенсу життя і рухається вперед з усвідомленням мети свого земного існування, а інша на страху зациклюється і фактично своє життя знищує... Як на мене, Вам потрібна індивідуальна робота з психологом і негайно... Але, оскільки Ви неповнолітня, потрібний дозвіл Ваших батьків або одного з них... Поясніть батькам, що Вам потрібна кваліфікована допомога, що це питання життя та смерті для Вас, що насправді, так і є... Тим паче, що в такій ситуації як у Вас, навіть одна-дві зустрічі вже можуть допомогти кардинально змінити своє ставлення до життя та смерті...

Доброго дня! Багато гарних поради Вам вже дали психологи, я ж спробую озвучити можливі причини "загострення" стосунків. Коли люди одружуються, вони ніби "замикаються" один на одному, це як міцні обійми через, які погано проникає повітря... Якщо Ви хоча б виходите на роботу, Ваша ж дружина знаходиться у межах дуже одноманітного життя, заяйнята турботою про малюка... Ми всі прагнемо щастя, але не розуміємо самої природи щастя... Тому, намагаємося це щастя "видоїти" один з одного взаємними претензіями та образами... І певним чином, до нас іде ота сама енергія, але якої якості? І з кожним днем, стаючи все більше виснаженими та знесиленими, ми ще сильніше "замикаємося" один на одному - таке собі замкнене коло, де немає простору для щастя... Як на мене, глобальна причина того, що відбувається в Вашій родині не у дрібних розходженнях поглядів на побутові дрібниці, а загалом у неправильному погляді на сімейне життя та життя в цілому.... От, наприклад, Ви пишете ""Обычно после таких ссор я приношу извинения и говорю что был не прав ну и все она тоже говорит что вспылила а сегодня мы поговорили и оказалось что дело не в супе а в том что я она перестала со мной чувствовать себя женщиной а чувствует каким то биороботом и последние ссоры все больше уменьшают любовь и симпатию". Найважливіше в стосунках, це вміння ТЕРПІТИ недоліки один одного, адже без них не буває жодної людини... Але терпіти нам дає можливість лише внутрішнє почуття власної гідності, самодостатності, почуття наповненості чимось набагато значимішим за побутові проблеми... Як на мене, вам двом терміново потрібна одна-дві офлайн чи онлайн-зустрічі з досвідченим
сімейним психологом. Щоб мати можливість побачити свої проблеми відсторонено, зрозуміти та прийняти один одного та, певним чином, вибудувати правильні орієнтири для своєї родини. З професійного досвіду можу сказати, що затягування вирішення ніби не дуже складного питання, може швидко перерости у дуже серйозні проблеми... І навпаки, вчасна супервізія стосунків дає можливість гармонічному розвитку в родині...

Є певні особливості, які стосуються суто жінок, і суто чоловіків - це природа статі. Чоловік може стати щасливим навіть не маючи сім'ї, якщо присвятить своє життя служінню суспільству... А от з жінкою все по іншому. Якби жінка не намагалася "тікати" від своєї природи, якби не намагалася заповнити пустоти в середині своєї душі своїми уподобаннями, стосунками з подругами, суспільно-корисним життям, та справжнє щастя на неї може чекати лише в родині. Адже не просто так тільки жінка може народити дітей. Тому, що ота сама енергія любові, без якої нічого у цьому світі просто не може бути, тече саме через жінку... Немає "правильних" і неправильних" жінок, просто є жінки, у яких цей канал любові "перекритий" так званими спадковими родовими програмами. Як правило, невміння створювати гармонічні стосунки іде від прабатьків до онуків. І саме тому жінка весь час зустрічає не "тих чоловіків", а не тому що "погана" і "якась не така"... Це як замкнене коло, по якому тече життя... Вам тридцять років - чудовий вік для переосмислення свого життя, для потужного поштовху для розвитку і для створення гармонічних стосунків та родини. І тільки Вам вирішувати, чи хочете Ви і далі вдовольнятися "ерзац-стосунками", чи все ж приймаєте рішення кардинально змінювати своє життя...

Доброго дня! Розумію, що я жінка, а отже навряд чи Вам згожусь, та все ж... Зараз у Вас певний життєвий екзамен. Від того чи здасте Ви "свої іспити" буде залежати і Ваше подальше життя. Адже не просто так Ви опинилися знов у в селі біля батьків... Перше: У Вас дуже сильно "виражена" зневага не тільки до матері, яка до речі дала Вам життя, але і до усіх жінок вкупі. Ви дуже хочете знайти своє місце в житті - і це зрозуміло... Але, не усвідомлюєте, що у цьому світі панують певні закони, що не нами створені... Саме через жінку ідуть благословляючі енергії, без яких чоловіку дуже важко чогось досягнути в житті... Не потрібно сприймати всі настанови мами як інструкцію до дії, але і зневажати та ображати її Ви не маєте права, тому що зневага, в першу чергу, може вдарити по Вас... І друге. Чоловік розвивається тільки тоді як чоловік та особистість, коли долає терпляче та наполегливо всі перешкоди, що виникають у житті. Вам потрібно навчитися виконувати ту роботу, яку Ви не любите, але яка стане приносити Вам дохід і ця робота на землі, яку Вам пропонують! А от коли Ви достатньо розвинетеся як чоловік та особистість, саме життя дасть Вам нагоду знайти роботу вже за бажанням... І ще, Ви - практично копія свого батька. Все, що Вам не подобається в ньому - є В Вас, і все, що подобається - також притаманне Вам!. Удачі Вам!

Доброго дня! Я Вас розумію та співчуваю! Ситуація дуже болюча, тим паче, що є двоє дітей! За родину завжди потрібно боротися, однозначно! Особливо, якщо є діти! Жінка - істота емоційно дуже слабка і може швидко підпасти під вплив... Загалом, як на мене, Ви правильно робили, що намагалися вплинути на суперника... Жінки завжди поважають того, хто сильніший - і це аксіома, бо він зможе дати більше захисту... Чому не спрацювало у Вашому випадку? Чим сильніший він, якщо не фізично? Що такого він може дати Вашій дружині, чого немає в Вас? Це не тривіальні питання... Адже, відповівши на них, у Вас з'являться гарні шанси, щоб відновити свою родину!

Дякую за доповнення! Як на мене, поведінка Вашої подруги і Ваші стосунки з чоловіками взаємопов'язані і на стільки сильно, що Ви собі навіть не уявляєте! І це, швидше за все, лежить у сфері почуття власної гідності та самодостатності (не плутати із самотністю). Вона Ваш такий собі "тренер"... Окрім того, саме через неї Ви звернулися до психологів... Можливо вже прийшов час розібратися в стосунках із чоловіками?

Доброго дня! Вас можна зрозуміти, адже іде повне нехтування Вашими інтересами та почуттями. Інше питання, чому саме так склалися Ваші стосунки? Чому чоловік дозволяє собі нехтувати Вами та Вашими потребами? Окрім того, що чоловік не пройшов повної сеперації від батьків ( а отже ще розкрився повністю як самостійна особистість), є питання, що стосується і Вас... "Танго завжди танцюють двоє" в родині, тому не буває такого, що винен хтось один... Як на мене, у Вас елементарно не вистачає жіночих внутрішніх сил (немає нічого спільного зі сварками, претензіями, наріканнями та силовими методами впливу), щоб впливати на чоловіка. Найчастіше, причина негараздів в родині - це елементарне незнання жінки своїх природніх жіночих можливостей. Адже, атмосферу в родині створює саме жінка за допомогою поєднання турботливого ставлення та почуття власної гідності... Щоб Ваш чоловік швидше пройшов сепарацію, Вам потрібно якомога швидше розкритися як жінка... А для цього потрібні знання...

Доброго дня! Як на мене причин Вашої проблеми може бути декілька (точніше можна сказати лише при індивідуальній психодіагностиці). Така модель поведінки може бути взята з дитинства... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Вони живуть разом? І друга причина: психо-емоційна виснаженість, нестача сил, невміння розслаблятися... Адже, емоція щастя дуже потужна! На неї потрібно дуже багато енергії... Окрім того, на рівні підсвідомості, закарбоване "негативітське" сприйняття оточуючого світу... Справа в тому, що нам тільки здається, що ми свідомо керуємо своїм життя, насправді, у 90% нами керує наша підсвідомість, вірніше - попередньо записані програми... Коли Ви почали саме так реагувати на життєві події? З якого моменту? Можливо, з якоїсь конкретної ситуації?

Доброго дня! Я не стану задавати Вам питання орієнтуючись на Ваші почуття та емоційні реакції, а спробую подивитися на ситуацію з Вашим чоловіком з іншого боку.. Як Ви думаєте, а що може керувати людиною, яка намагається когось привселюдно принизити? Що це дає тому члену компанії?

Доброго дня! Знаєте, у самому слові "друг", "подруга" вже закладено глибокий сенс: друг, подруга - друга я... Кожна людина у цьому світі "дзеркалить" нас, висвітлює якісь риси характеру, якісь частини нашого "его", про які ми навіть не здогадуємося... Тому завжди спрацьовує закон "притяжіння"... Ми завжди притягуємо того, хто нам потрібен саме на даному етапі розвитку... І через свої дії та поведінку , не знаючи про це, не усвідомлюючи цього, чомусь нас вчать дуже важливому... Як на Вашу думку, чому вчить Вас Ваша подруга? І як у Вас складаються стосунки з чоловіками?

Доброго дня! Ви пишете "С мужем живем как соседи не более того, для себя я отчётливо понимаю что я не готова так жить всю жизнь,сейчас ребенку 2,и я б не хотела что б ребенок рос и видел не правильный шаблон семьи где родители живут из за ребенка". На скільки я зрозуміла "живем как соседи" - це суто Ваше сприйняття стосунків, адже чоловік не сприймає Ваші слова про розлучення серйозно "Но все разговоры о том что давай расходиться и того рода воспринимаются не серьезно". Отже - це Ваша суб'єктивна думка, яка може бути не зовсім правильною. В житті кожної родини бувають кризові періоди, повірте, але це не означає, що ситуація безнадійна! Аж ніяк! Жінка по своїй природі - дуже емоційне стовріння! Тому через неправильне ставлення до стосунків в сім'ї, до своїх та чужих обов'язків, замкнуте існування, бо є маленька дитина, яка потребує багато сил та уваги, через неправильну картину світу загалом - може швидко психо-емоційно виснажуватися. В такому стані навіть звичайні речі набувають темного негативного забарвлення... Тим паче, що як це не дивно, але родина якраз і створюється для того, щоб легше було виростити дитину, а дитина, щоб мала повноцінну сім'ю: з татом та мамою! Якщо батьки не "здають своїх життєвих іспитів", навряд чи можна сподіватися, що життя у малюка складеться щасливо... А у Вас зараз якраз один із таких іспитів! І ще.. Ви пишете "Я очень хочу уехать домой к себе где есть человек который всегда меня ждет" і це чудово, що є така людина! Але, чи допомже вона розрадити Вашу "втечу" з сімейного корабля? Чи не рухає Вами маленька дівчинка, яка досі живе в Вас згадками про щасливе дитинство, де не потрібно було приймати складних рішень? Як на мене, повернення додому - не найкраще бажання... Можливо Ви це також відчуваєте, тому Вам так важко прийняти рішення? Розберіться з собою, краще з психологом, не поспішайте! Адже зруйнувати і зробити близькій людині боляче - дуже легко! А от повернути все назад - практично неможливо!

Доброго дня! Загалом почуття сором'язливості для дівчини-підлітка - абсолютно природнє! Інша справа, що соромно перед батьками... А як батьки реагують загалом, коли Ви робите якісь помилки?

Дякую за доповнення. Як на мене, потрібно визначитися, що Вами дійсно керує: "Мне хочется быть реализованной в своей профессии." чи "...страх появился тогда, когда я стала бояться стать, как моя свекровь, которая с 40 лет нигде не работала". Адже розуміння причини свого страху - шлях до подолання проблеми. І ще, як на мене, Ви дуже виснажені емоційно, фізично та психологічно через неправильне ставлення до свого життя. У Вас є внутрішні установки, які, як на мене, далеко не Ваші... І чи тільки свекруха спровокувала Ваш страх, щодо залишитися без роботи?