Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Ну що ж, ця проблема стосується, насамперед, Вашого чоловіка та його мами - він не "від'єднався" від неї на психо-емоційному рівні, а отже, дуже залежний. Інша справа, чому Ви "притягнули" до себе саме такого чоловіка, і саме з такими "грошовими проблемами"? А як до грошей ставилися в Вашій родині? Які стосунки у Вас з Вашою мамою?

Доброго дня! Як на мене, вам потрібно поговрити з братом, але... У цьому віці підлітки шукають тих, хто може стати авторитетом у житті і до кого стануть прислухатися... дуже шкода, що ні Ваша мама, ні Ви таким авторитетом не стали... батька, я так розумію, немає? Вашого брата потрібно відривати силоміць від т акої компанії - чи є можливість його кудись відправити жити в інше місце? Тому що одні розмови з братом не допоможуть... Хлопці сприймають лише дії... Мама повинна знати, що відбувається, адже вона несе відповідальність за виховання та життя Вашого брата... Окрім того, потрібно знати, хто в ту компанію входить, може там батьки так само не в курсі чим займаються їх діти? І діяти тоді спільними зусиллями... Або, якщо повнолітні розбещують неповнолітнього - звернутися із заявою до поліції... Потрібно бити у всі дзвони! Бо якщо втратите брата, назад, до нормального життя, навряд чи Ви його повернете!

Доброго дня! А як до Вас ставилася мама в дитинстві? Які стосунки у батьків? Тому що зовні - іде потужна миттєва "прив'язка" до партнера, "злипання", очікування, ідеалізація, а отже безгранична вимогливість...

Доброго дня! Так, неприємна ситуація. Але все одно потрібно розбиратися, адже це ваша сім'я. Як на мене задатися питанням, а чому чоловіку прийшло в голову перевіряти Вас? Отже, можливо були якісь розмови про гроші, майно... І друге, з якої причини чоловік розлучився з першою дружиною? Чи не було і там питання грошей?

Згодна з колегою, своїми "а если" Ви можете себе довести як мінімум до нервового зриву, а як максимум - зруйнувати чудову родину і залишити дитину без батька. Якщо так сталося, значить саме так воно і повинне було бути... Коли ми живемо з людиною разом ми не завжди до кінця пізнаємо людину, що вже говорити про тих, з ким були лише романтичні стосунки? Вам потрібно зустрітися з психологом, щоб як мінімум розібратися, чи не у рожевих окулярах Ви знаходитеся? Та і розібратися, для чого Вам потрібні всі оці емоційні тортури...

Доброго дня! Співчуваю Вашій втраті, це дійсно велике горе... А щодо стосунків з батьком - не все так просто як здається зовні... Яким би батько не був, він завжди залишиться батьком даним нам нашим життям... Це записане на рівні душі... Поважати його як того, хто дав життя - ми зобов'язані, а от ставати рабинею людині, яка порушила всі моральні правила - це означає знищити себе. У Вас, як на мене, не відбулася з батьком сепарація і Ви досі його сприймаєте на рівні отієї залаяканої дівчинки, якою були колись... Звідси і всі суперечливі почуття: страх, провина, невдоволеність собою, розгубленість... Ви залуталися між поняття "обов'язки" та вмінням виховувати того, хто поводить себе асоціально... І всі зовнішні найправильніші поради не будуть мати жодного сенсу, поки Ви не розберетеся самі з собою в стосунках "дочка-батько"... Адже те, що з Вами відбувається, якраз і свідчить про такий собі когнітивний дисонанс в середині Вас... Як на мене, Вам терміново потрібні хоча б декілька зустрічей з психологом, щоб "сепаруватися" з батьком та навчитися правильно себе з ним поводити...

Доброго дня! Проблема із зайвою вагою "запустилася" через стрес, який Ви не вирішили, а "загнали" глибоко в підсвідомість, коли розлучалися з хлопцем... Ваш емоційний стан, як на мене, - наслідок психолого-емоційного виснаження. Тобто, життєдайні ресурси Ви вже практично використали, а як їх відновлювати просто не знаєте... Плаксивість, надмірний страх, емоційна нестабільність тощо, якщо немає медичних аспектів, просто наслідок цього виснаження... Отже, щоб відновити себе, потрібно "витягнути" стрес та навчитися відновлювати свої внутрішні ресурси... Тому Вам дійсно потрібна допомога психолога...

Доброго дня! Співчуваю Вам... Ваші перші стосунки залишилися "відкритими" тобто незавершеними... Ви ніби зависли посередині... Задайте собі питання, чи чесно поводиться він з Вами? Чи не підживлює він просто таким чином свої чоловічі амбіції, своє его за рахунок Вашого щастя та Вашого життя? А загалом, я б радила Вам декілька зустрічей із психологом, щоб глибоко розібратися в собі... Адже до тих пір, поки Ви його не "відпустите", він буде псувати Вам Ваше життя і не давати можливості стати щасливою в родині... Чи це те, чого Ви бажаєте собі, своєму чоловіку та своїй дитині?

Ответ отредактирован автором 14-04-2021 16:08:56

Доброго дня! А для чого Вам потрібні амбіції та престижна робота? Ви хочете всю себе їй присвятити? А як щодо сім'ї, дітей, родини?

Доброго дня! Як на мене питання спочатку поставлене некоректно... Замість "переїзжати чи ні", потрібно поставити запитання "хочу я заміж за цього чоловіка чи ні"? І щоб переїзжати Вам чи йому, потрібна бути впевненість, що є заради чого приносити жертву... Ваш хлопець Вам пропозицію вийти заміж робив?

Доброго дня! Написано досить сумбурно і це зрозуміло, бо Ви хвилюєтеся... А Ви не намагалися спробувати зрозуміти, чому саме дівчина так зробила? Мене трошки вразили слова про гроші за цигарки, які Вас попросили купити... Я не знаю на чому базувалися Ваші стосунки, але якось некоректно, як на мій погляд, брати з дівчини за них гроші... Хіба що у Вас стосунки базувалися на принципі "за все плати" та "ніхто нікому нічого не винний"...

Доброго дня Ірино! Знаєте, як на мене, не все вже так і погано з Вами. Адже боятися невитримати, це набагато краще, аніж загалом не задумуватися про відповідальність... Для жіночої психіки достатньо природньо всього боятися, так влаштовані всі жінки... Як на мене, вам потрібно просто допомогти знайти в собі ресурси, щоб гіпервідповідальність трансформувалася у просто відповідальність. І допомогти зрозуміти, для чого Вам потрібний панічний страх... Можливо в Вашій родині є не дуже позитивні приклади виношування дитини та її народження? Або це може бути підсвідомий страх, закладений на рівні генетики - бабусі, прабабусі і т.д. На превеликий жаль, просте знання "технік", Вам навряд чи допоможе, тому що Ви знаходитеся в середині своєї "системи". З багаторічного досвіду психолога, можу сказати, що самотужки такі проблеми не вирішуються або якщо і вирішуються, на це потрібні навіть не роки, а можливо - все життя... Ви готові так довго чекати?

Ответ отредактирован автором 14-04-2021 15:48:24

Доброго дня! По -перше, у Вас здорові моральні установки і не Ваша провина, що ми живемо зараз у світі, де всі вони нівелюються самим суспільством! Жінка за своєю природою дуже тендітна, беззахисна, ранима, у неї в шість разів слабша сила волі, ніж у чоловіків, особливо якщо вона знаходиться у стані алкогольного сп'яніння! Вона просто перестає керувати собою! Тож Ваше "обоюдно" під великим сумнівом, як на мене... Жіноча природа дуже чиста по своїй суті, саме тому у Вас зараз таке відчуття провини... Ви підсвідомо розумієте, що щось не так! І Ви абсолютно праві! Так нормальні стосунки з чоловіками не будуються, так - жінку лише використовують. Тому Ваше дуже гарно розвинуте почуття жіночої гідності опирається таким діям... Ви зараз робите все правильно - ідіть до лікаря, здайте аналізи, щоб хоча б перевіритися на відсутність статевих захворювань... Інша справа, що робити зі своєю совістю та гідністю... Подякувати їм від щирого серця та зробити висновки! Адже для чогось ця ситуація була Вам потрібна? Інша справа, чому у Вас досі не склалися сімейні стосунки? Я б загалом ці два питання об'єднала в одне і звернулася до сімейного психолога... Якщо жінка народилася жінкою, вона повинна мати сім'ю та дітей, адже для жіночої природи це є не просто нормальним, а є найнеобхіднішим! Можливо ця ситуація, що сталася нещодавно, підштовхне Вас до пошуку причин і стане початком щасливих змін у Вашому житті?

Ответ отредактирован автором 12-04-2021 16:08:30

Доброго дня! Як на мене за великою кількістю емоцій та переживань стоїть лише одна проблема і Ви фактично її самі озвучили " У меня такого отца не было. И я всегда как-то подсознательно искала будущего отца будущим детям...". Таке буває, якщо не складаються належним чином стосунки з батьком, жінка починає підсвідомо шукати у своєму обранцеві йому заміну. І потім, так само підсвідомо, очікувати і вимагати від чоловіка того, що повинен був дати батько: безкорисливу любов, турботу, захист, опіку... А коли він цього не дає, бо дати фізично не може! Адже він не батько, а чоловік, а отже партнер. І стосунки повинні будуватися на взаємо турботі: 50 на 50, починаються образи, гнів, розчарування... І жінка сама, не розуміючи причину невдоволень, починає руйнувати чудові стосунки з тим чоловіком, який є батьком її дітей, і з яким вона може бути дуже щасливою!... Ви абсолютно праві, коли пишете, що Вам потрібний саме сімейний психолог для роботі в парі - це перше, а друге - необхідна сепарація від батьком та пропрацювання стосунків саме з ним.. До тих пір, поки Ви цього не зробите, стосунки з чоловіком, а отже нормальне ставлення до власних дітей, навряд чи буде можливим. І ніякі нові незнайомці Вам у цьому не допоможуть, хіба що ще більше занепастять та заплутають Ваше життя...

Доброго дня Маріє! Це просто чудово, що у Вас з мамою зовні налагодилися стосунки, але... Є таке поняття "накопичені образи", коли образи "застрягають" глибоко в підсвідомості... Особливо, якщо вони сталися в дитинстві та підлітковому віці... І простими розмовами їх видалити просто неможливо..Нам здається, що головою ми все вже розуміємо і все давно проаналізовано... Та нашими реакціями на події, нашими емоціями та почуттями керує не свідомість, а підсвідомість! Отже, продовжують керувати нами наші старі образи... Щоб змогти з цим справитися, потрібно пройти етапи прощення та прийняття на рівні моментів, коли ці образи трапилися... Самі Ви з цим не впораєтеся, бо це так звані родові програми... І потрібний їх "перезапис"... До речі, як склалися стосунки Вашої мами та Вашої бабусі - її матері?