Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! У мене до Вас два питання. перше: Ви знаходитеся в інтимних стосунках зі своїм хлопцем? І друге питання: чи робив Ваш хлопець пропозицію одружитися?

Доброго дня! Дуже Вам співчуваю, адже жити в атмосфері депресивниго стану чоловіка надзвичайно важко, це виснажує... Для того, щоб підтримати його, потрібно в першу чергу, самій бути наповненою... А у Вас є ще і син... Судячи з того, що чоловік так "зламався" вже були якісь передумови раніше, на які Ви просто не звертали уваги. Чи були випадки депресивних станів в його сім'ї? Хто зараз утримує Вашу родину? Чому у чоловіка з'явилися ревнощі: яка сім'я у його батьків? Чи були якісь випадки зрад серед родичів, близьких Ваших чи його?

Доброго дня! Залишилося 11 днів, а Ви сидите і чогось чекаєте? Як на мене, дуже дивна поведінка чоловіка, який не хоче розлучатися... Якщо Ви так інертно поводилися і коли жили разом, тоді можна зрозуміти і Вашу дружину... Коли людині щось дійсно дороге та дуже цінне, вона за це стане боротися, а тим паче, якщо це стосунки з коханою жінкою! А Ви згодилися, щоб роз'їхатися, згодилися просто спілкуватися... Якось так мляво пишете, що у неї є якийсь там "ухажор" на роботі... Ви законний чоловік, які можуть бути "ухажори"? Якщо Ви так поводили себе і всі 1,5 роки, можна зрозуміти чому жінка від Вас тікає і при цьому продовжує спілкуватися... Не просто ж так доля звела Вас разом у шлюб... Дружина все ще очікує від Вас якоїсь чоловічої реакції, а не реакції людини, яка інфантильно на все згодна... І окрім всього, я б Вам двом наполегливо радила зустрітися з
сімейним психологом та пройти терапію в парі... Запропонуйте, як варіант, це своїй дружині зараз... У всякому випадку, буде дійсно якась суттєва дія з Вашого боку... І не залишиться відчуття, що Ви прогавили своє сімейне щастя...Ответ отредактирован автором 16-04-2021 17:40:07

Ответ отредактирован автором 16-04-2021 17:43:27

Доброго дня! Якщо можна, підкажіть, хто утримує матеріально ваше проживання: хлопець чи його батьки? І чому Ви просто живете, а ще і досі не в шлюбі? Батьки, природньо, Вас можуть сприймати як тимчасову дівчину свого сина і тому ставитися так як ставляться... А стосовно поїхати подивитися першими квартиру і без батьків...Є деякий дисонанс у Вашому сприйнятті ситуації.. Або не приймати квартиру, віднайти можливість самим обрати варіанти житла (наприклад, знімати і таким чином довести, що Ви вже самостійні і самі вирішуєте як вам жити) - тоді батьки аж ніяк не зможуть виявляти претензії... Або, якщо квартиру приймаєте, (а Ви приймаєте), терпіти те, що "додається" до квартири. Бо Ви автоматично стаєте залежними від їх подарунку...

Ответ отредактирован автором 16-04-2021 17:27:35

Доброго дня Оксано! Нам тільки здлається, що ми свідомо керуємо своїм життям. насправді ж всіма процесами керує наша підсвідомість, яка сформувалася під впливом тих чи інших подій... У Вашому випадку явно вимальовується поведінкова рефлексія, коли Ви розумом все усвідомлюєте, а зробити нічого не можете... Насправді, починати потрібно з Ваших батьків та Вашого ставлення до них... Тому що моделі поведінки передаються дітям на рівні рефлексів. Як на мене, у Вас з одного боку іде потужна образа на батька, яка "виливається" неправильним ставленням до всіх чоловіків. З іншого боку - потреба батьківської любові, яку Ви намагаєтеся компенсувати, знову ж таки, за рахунок чоловіків.... Але, як на мене, нічого катастрофічного немає. Це просто деякий об'єм роботи, з яким Ви можете впоратися з допопмогою фахівця. Звісно, якщо Ви готові вже до змін і роботі над собою...

Доброго дня Єво! Це просто чудово, що Ви самі вже усвідомлюєте необхідність сепарації від мами... Але усвідомлювати цей факт і пройти цей шлях - дві дуже різні речі. Тому, що сама сепарація не належить до сфери свідомості... Це, швидше, процес підсвідомий. Тому що блоки, які заважають здійсненню потрібного процесу , закладені не зараз, а в дитинстві... Я як психолог-терапевт зустрічалася з людьми, яким було вже далеко за 40, але вони так і не змогли "сепаруватися" з батьками. І причиною став страх зустрічі зі своїм минулим, своїм дитинством... Адже, щоб вирішити проблему, потрібно, насамперед, іти на зустріч цій проблемі, а це буває в процесі терапії достатньо болісний процес... Зате результат перевершує сподівання: збережені стосунки з рідними та внутрішній спокій, який допомагає адекватно реагувати у будь-яких складних ситуаціях. Ситуація перестає мучити нас тоді, коли ми починаємо правильно реагувати на неї..

Доброго дня! Те, що Ви описуєте, дуже схоже на посттравматичний або постстресовий стан. У таких випадках лікар, як правило, виписує заспокійливі засоби, але розбиратися в проблемі - то вже не входить у коло його діяльності. Ліки на якийсь час допомагають людині трохи заспокоїтися та розслабитися. Але вони не вирішують самої проблеми. Адже, зачасти, ситуація вже закінчилася, але глибоко в підсвідомості залишився стрес або глибинна душевна травма від неї. Тому, я б Вам радила, звернутися на терапію до психолога, щоб допомогти Вам вийти із стресового стану або нейтралізувати травму, якщо вона була спричинена... Головний біль, сонливість, поганий сон сигналізують про наявність внутрішньої проблеми на рівні психосоматики

Ответ отредактирован автором 16-04-2021 16:34:30

Доброго дня! Згодна зі своїми колегами. Просто якісь техніки Вам навряд чи допоможуть, тому що проблема, як на мій розсуд, набагато глибша простої несформованість емоційної сфери... І ключова фраза "но научиться радоваться жизнью не умею"... Зачасти за невмінням радіти життю приховуються глибинні дитячі травми, непрожиті стреси, які були "заблоковані" дитячою психікою... Тому що маленька дитина ще не має достатньо ресурсів для їх подолання і природа таким чином допомагає у травмуючий момент просто вижити... Але ж травми залишилися, непрожиті стреси залишилися... І саме вони найчастіше нагадують нам про себе отаким "безрадісним" сприйняттям оточуючого світу або нападами незрозумілої, на перший погляд, гнівливості...

Ответ отредактирован автором 16-04-2021 16:24:47

Доброго дня! Згодна з питаннями колеги. Щоб дати Вам відповідь, надайте, будь ласка, більш розгорнуте пояснення своєї ситуації...

З багаторічного досвіду та досвіду останніх двох років з початком пандемії, можу сказати, що великої різниці немає при індивідуальній терапії: онлайн чи офлайн . Єдине, дійсно, працювати з парами краще офлайн ...

Дякую за відверту відповідь. Мої питання не були риторичними, адже він не несе відповідальності за стосунки і фактично має повне право поводити себе так як поводить. Я б задумалася дуже сильно над тим, що відбувається... Чи поважає він Вас? Чи рахується з Вами? І в решті решт, чи збирається з Вами будувати серьозні стосунки - його дії, як на мене, свідчать про протилежне... Жінка хлопця, з яким вона перебуває в інтимних стосунках, сприймає вже як чоловіка... А для чоловіка інтим практично нічого не означає...

Доброго дня! Вас можна зрозуміти, адже жінці за своєю природою, дуже важко жити разом з іншими жінками, навіть, якщо одна "наїзжає", а інша живе - на другій половині. зараз говорити про те, як могло б бути аби не стали жити разом, як на мене, не має сенсу, вже є як є...Тому потрібно шукати вихід в ситуації, яка склалася... Можу одразу сказати, що сімейне життя, особливо коли народжується дитина, дуже ускладнюється для всіх, навіть для тих, хто живе окремо... Та Ви і самі це дуже добре розумієте, бо бачите як живуть інші... Немає безвихідних ситуацій, труднощі, які виникають - це лише об'єм внутрішньої роботи, яка призначена життям саме Вам для Вашого розвитку. Адже найкращі вчителі - це наші близькі люди. У першу чергу - Ваш чоловік, якого Ви кохаєте, і який кохає Вас. Не можна змінити оточуючих людей силою, але можна змінити себе та своє ставлення до всього... Бо піти та кинути все Вам вже не вдасться, а якщо і вдасться, навряд чи життя стане легшим та кращим за законами того ж життя... Обирайте психолога, якому б довірилися і розбирайтеся у собі та своїх почуттях...

Доброго дня! Ви пишете, що знаходитеся в стосунках з хлопцем два роки... Це близькі стосунки? Чи робив Вам хлопець пропозицію щодо шлюбу?

Доброго дня! Підкажіть будь ласка, а кому Ви весь час доводите в середині себе, що варті любові? Хто в дитинстві весь час був Вами невдоволений? Як до Вас ставилися батьки? Які були з ними стосунки?

Дякую за Вашу відвертість! Ви дали відповідь самі на своє питання. Є таке поняття як "родові програми". Коли поведінка батьків, їх сценарії життя починають "відзеркалюватися" у житті дітей. Це програми, які записуються на рівні підсвідомості і починають керувати, навіть якщо ми усвідомлюємо, що так жити не хочемо... Як правило, коли зустрічаються чоловік та жінка, їх програми в багато чому співпадають. Це робиться для того, щоб ми почали бачити себе немов би у дзеркалі і почали швидше розвиватися. Ось наприклад, людина сама ніколи б не звернулися до психологів з бажанням просто знайти допомогу в розвитку. А коли починаються неприємні ситуації, вона вже шукає якийсь вихід... Так "закритість" Вашої коханою дзеркальне відображення Вашого тиску на неї... Одні слова та поради в таких ситуаціях малоеффективні, потрібна робота на рівні підсвідомості, на рівні "родових програм Вас та Вашої дівчини. А ще б я порадила роботу з психологом в парі... Тому що Ваші реакції ідуть на рівні рефлексів, які Ви контролювати не в силах...

Ответ отредактирован автором 15-04-2021 16:05:06