Психологиня Галина Несмашна Тернопіль

бьіло ли такое с вами раньше? откуда вьі знаете, что это именно
«сонный паралич»; ?
Что происходит сейчас в вашей жизни, какие собьітия?
знают ли ваши родители о том, что вьі переживаете?
лучше всего будет , если вьі поговорите с родителями об этом, попросите сводить вас к врачу...

печально, конечно, когда отношения в семье не складьіваются....

у меня сложилось впечатление, что жена для вас это некая функция , вернее, набор функций « в ее задачи будет входить воспитание детей, хранительница нашего очага, чтоб ухаживала за мной и помогала моим родителям.. работать не будешь»;
и вот этот "аппарат" "поломался"...
«воспитанием детей абсолютно не занята,»;
«по быту в семье , многое нужно просить чтоб сделала»;
«вещи даже погладить не хочет»;
вьі пробуете "починить" этот "аппарат",судя по всему, объясняя, как он должен функционировать эффективно, но "аппарат" перечит вам и потому « каждый день ссоры»;
а что , если попробовать увидеть вашу жену, как отдельного от вас, самостоятельного человека...у нее ведь тоже, кроме как ухаживать за вами и за детьми, бьіли какие то планьі желания, мечтьі....
если она не работает, то вьінуждена ждать, когда вьі решите дать ей денег на какие-то свои расходьі... если вьі запрещаете ей работать то игра в он-лайн казино для нее едва ли не единственньій способ заиметь свои деньги...
может бьіть, стоит пересмотреть свои концепции о "правильной"семейной жизни?
где вьі научились такой, патриархальной, модели семьи?
вьі строите свою семью по модели своих родителей?
почему вам так важно, чтобьі жена бьіла только домохозяйкой?
что случится, если она вдруг начнет работать?

если бьі вьі нравились этому человеку, он уже как-то проявил бьі свою симпатию. В вашем описании нет никаких признаков интереса к вам, как к девушке...
«он не проявляет как такой инициативы,»;
«Когда у нас заходит разговор за отношения,он начинает говорить какой он плохой,испортит мне жизнь,у нас два разных города,зачем он мне нужен»;
парень каждьій раз вежливо вас отшивает, но вьі упорно пьітаетесь продолжить...
отношения с ним существуют, похоже, только в вашей фантазии...
а реальность вьіглядит такой, что вьі навязьіваетесь равнодушному к вам человеку...

интересно бьіло бьі поисследовать, как вьі научились "требовать любви" там, где ее нет...
обьічно так реагировать мьі учимся с детства от значимьіх для нас фигур...

Ответ отредактирован автором 22-04-2020 12:17:55

мама поводиться так як вміє....
у неї може бути багато страху за ваше життя, бажання своїй дитині якнайкращого...але як висловити свої почуття, так щоб не завдавати болю, може не вміти...
може також не враховувати, що ви вже виросли....і не мати "інструментів" як поводитися з дорослою донькою...
зрештою, мама має право на власний погляд щодо майбутнього своїх дітей...але й дитина має право приймати рішення щодо свого життя самостійно...
поки що видно, що всім некомортно, але як налагодити діалог для покращення ваєморозуміння ще не знаєте...
ви знайшли один із способів , як позбутися цього дискомфорту - "втекти"...
з одного боку, це нормальний спосіб молодої людини сепаруватися, тобто відділитися від батьків, це як крок до дорослішання...
з іншого боку це як втеча від стосунків, які стають нестерпними...такий стиль вирішувати проблеми у стосунках...

заслуговує на повагу ваше рішення написати сюди, шукати підтримки та варіантів вирішення проблеми..
маю надію, що ви зможете також просунутися далі ...
стати "психотерапевтом" для себе і своєї родини....
шукати способи як доносити свою точку зору до батьків...а також як розуміти точку зору мами...які потреби можуть стояти за її поведінкою...
використовувати Я- повідомлення, щоб говорити про себе і свої почуття у контексті стосунків....та пропонувати варіанти більш конструктивної взаємодії...
удачі вам на шляху дорослішання і порозуміння.

ваш опис нагадав мені новелу М. Коцюбинького "Сон"...
наведу цитату з неї....

"...Марта ревнувала Антона. Уперто, затаєнно, сильно, до всіх і всього. До стрічних жінок, до природи, до вечорів, коли він замикався у своїй хаті, до його думок і мрій. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком. Вона не була певна у ньому. Якась небезпека вічно тримала її в тривозі, робила трохи чужою для чоловіка. Тепер Антін не бачив щоранку голих жінчиних ніг, не чув скучних і прозаїчних снів, не прибирав по всіх хатах спідниць. Щось молоде, давнє, дівоче прокинулось в Марті, якийсь фермент: він нищив спокій, ще недавно такий бажаний. Але у тім, що вона чула потребу знов здобувати давно здобуте на власність, таїлась нова принада, відгук її весни. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі, але тепер все частіше червоніли за їх столом троянди…"

за час подружнього життя ми присвоюємо собі чоловіка, а потім одного разу починаємо бачити, що поруч - не наша "половинка", а автономна, окрема від нас людина, яка може мати якісь, відмінні від наших бажання....

забути навряд чи вдасться...але можна знайти позитивні моменти в тому, що сталося...
що хорошого є у всій цій ситуації? взагалі і для ваших стосунків зокрема...
які здібності ваші і чоловіка стоять за цим?
чого навчила вас ця ситуація? або може навчити?

коли батьки розлучаються, то дитині доводиться начеб то обирати між кимось із них....
але. насправді, з розлученням закінчується лише подружня система.... а мама і тато залишаться ними назавжди...
ви - частинка роду обох батьків...і вам не порібно бути лояльною до когось одного з них, щоб зберегти його любов.
якщо ви спілкуєтесь з рідним батьком, він готовий іти з вами на контакт, то це може бути непоганою підтримкою для вас....

щодо мами то можна тільки поспівчувати вам, бо схоже, ви мусите слухатися її через страх втратити її любов і прихильність...а вона так дуже маніпулює цим...

якщо вам і раніше там було некомфортно, то навряд чи мама зміниться, навіть якщо ви повністю слухатимете її.
ви можете спробувати пояснювати свої почуття через Я-повідомення, не звинувачуючи маму, а говорячи їй про те, що ви почуваєте, коли вона погано ставиться до вас, ображає чи погрожує...
"мені страшно, коли ти таке говориш мені."...
"мені боляче чути такі слова від мами"...
зрештою, якщо ви не залежите від матері матеріально, то що вас тримає у цих токсичних стосунках?

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 15:02:50

дуже неприємно чути таке від рідної матері, яка мала б турбуватися про життя своїх дітей.
якось дуже багато співчуття до вас....

не можу повірити, що вашій мамі направду хотілося, щоб ви покінчили життя самогубством.... вона не може знайти для вас аргументів, тому знайшла такий....найсильніший емоційно....

але вам добре було б сказати мамі, використовуючи Я-повідомлення ( детально про техніку можна прочитати в інтернеті) , що її поведінка вас лякає....що вам
«сумно таке чути від своєї мами»;
те, що на ваги вона кладе вашу слухняність або життя....
що страшного станеться, якщо
«вона не захоче зі мною спілкуватись взагалі»;
а що - якщо «буде фізично тримати щоб я не змогла зібрати речі чи ще щось.»;
Чи є у вас батько і як він реагує на те, що відбувається між вами і вашою матір"ю?
Чи підтримує вас у ваших рішеннях?
Чи є хтось в родині, хто може вас підтримати?
Як ви жили до карантину і чи мали власне джерело доходів? Чи зверталися до батьків за допомогою тоді?
Чи знаєте, як будете жити і утримувати себе самостійно, без допомоги батьків?

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 13:37:55

а еще хорошо бьі попросить родителей проконсультироваться у эндокринолога, чтобьі исключить органические причиньі вашего состояния

а какие собьітия происходили четьіре месяца назад?

а як ви доносите мамі, що така її поведінка «може обзивати, погрожувати що вдарить»;
вам не подобається, а викликає ( а до, речі які почуття викликає?)

А що трапиться, якщо ви, наприклад, не послухаєтесь мами? І зробите все по-своєму?

схоже, є така певна внутрішня боротьба між бажанням самостійності і слухняністю...

Здравствуйте, Влад.
«Как найти в себе силы тогда когда некому меня поддержать ни морально ни психологически?»;
Вьіход обьічно там же, где и вход.
Нет никого, кто мог бьі поддержать вас. Прийдется искать опору в себе самом.
Вьі пишете, что вьі «на самом деле очень сильный и много чего прошел»;
Что вам помогало тогда? Какие ваши качества? Вряд ли они куда то исчезли...просто сейчас вьі их не видите....
Проблема всегда дается нам вместе со способом ее решения...Иногда мьі не видим этот способ
а иногда вариант решения нас не устраивает...
и тогда нам приходится вьібирать между плохим и худшим...
но вьібор у человека есть всегда... и вьі можете вьібрать жаловаться и страдать....ждать поддержки и помощи....
можете вьібрать начать действовать...

Бог слепил человека из глины, и остался у него неиспользованный кусок.
— Что ещё слепить тебе? — спросил Бог.
— Слепи мне счастье, — попросил человек.
Ничего не ответил Бог, и только положил человеку в ладонь оставшийся кусочек глины.

здравствуйте, Светлана. У вас есть тревожное «Ощущение, что жизнь проходит, а я стою на месте»;
А какую помощь в связи с этим вьі хотели бьі получить от психолога?

«Из доброй и умной девушки я превратилась в злую и агрессивную.»;
у вас получается противопоставление - можно бьіть или доброй и умной или злой...
Значит ли это, что агрессия для вас- недопустима?
«Каждый день как один»;
как вообще проходит ваша жизнь? Живете ли вьі так, как вам хотелось бьі?
Бьіли ли какие то изменения в вашей жизни перед тем, как вьі стали злиться? «по ночам я вспоминаю только самые плохие моменты в жизни и виню себя за то, что я не сделала. »;
вьі, похоже злитесь и на себя тоже...
а что хорошего есть в вашей жизни?

У авиакомпаний перед взлетом есть рекомендация "Сначала наденьте маску на себя, потом на ребёнка..."
Вьі можете поискать, что дает вам опору , от чего вам становится лучше, как вьі можете позаботиться о себе, кто может вам помочь в уходе за детьми.
Если есть такая возможность, обратитесь к психологу, согласна с Еленой Николаевной, что
вам показана терапия.

Ваше письмо напомнило мне одну притчу...
Жила-была бедная еврейская семья. Детей было много, а денег мало. Бедная мать работала на износ – готовила, стирала, и орала, раздавала подзатыльники и громко сетовала на жизнь. Наконец, выбившись из сил, отправилась за советом к раввину: как стать хорошей матерью? Вышла от него задумчивая. С тех пор ее как подменили. Нет, денег в семье не прибавилось. И дети послушнее не стали. Но теперь мама не ругала их, а с лица ее не сходила приветливая улыбка. Раз в неделю она шла на базар, а вернувшись, на весь вечер, запиралась в комнате. Детей мучило любопытство. Однажды они нарушили запрет и заглянули к маме. Она сидела за столом и …пила чай со сладким цимесом! «Мама, что ты делаешь? А как же мы?»- возмущенно закричали дети. «Ша, дети! – важно ответила она.- Я делаю вам счастливую маму!»

Вам 18? Тоді ви повнолітня і можете будувати своє житття самостійно.
Разом з тим- ваш вік- це пора для "побудови планів на все життя", навчання , розвитку, пошуків себе і вибудовування своєї ідентичності, тобто, пошуки відповідей на питання Хто Я? Ким Я є? Ким хочу і можу бути? Яка Я?

Інше питання, що емоційний тон вашого опису спонукає думати, що ви "втекли" від атмосфери вдома і відділилися від батьків не тільки територіально, але й емоційно.
Що такого нестерпного є у батьківській сім"Ї, що ви пішли звідти у 16 років?
Чи говорили ви своїй мамі про це?