Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Rena, важно оставить прошлое в прошлом.
Для этого важно проработать то, что до сих пор "тянет" туда эмоционально.
Это можно сделать со специалистом индивидуально.

Если в целом, то важно помнить, что именно благодаря вашим прошлым отношениям, Вы стали более внимательной к Себе и ситуации.

И именно это "новообразование" поможет Вам в других отношениях уже "держать руку на пульсе " в режиме реального времени, и не позволить с собой поступать так, как Вам не нравится.

Не потом заметить, а в моменте.
Именно это и является "плюсом " всего того негатива и боли, которые были в прошлых отношениях.

Это как если ребёнок по незнанию зайдет в грязную лужу босиком, ему будет неприятно.
Но ведь он просто не знал, что в лужи ходят в сапогах, которые помогают сохранить ноги сухими.

Вы теперь "с сапогами ", и уже знаете, как поступать с "лужами ".)

Жизнь-она "регулируется" не "заранее ", и не "раз и навсегда ", а в каждом текущем моменте.
Вы всегда сможете выйти из отношений, если Вам станет некомфортно.

И тут ещё такой момент.
Возможно этот парень Вас просто не привлекает, даже учитывая все его положительные стороны.
С этим хорошо было бы разобраться.
Потому, что важно, чтобы Вы именно хотели строить отношения, а не были в них из-за супер классных характеристик партнера.

Не знаю, как это "верить в стереотипы ", думаю, что скорее можно "учитывать стереотипы ", чем "верить" в них.
Учитывать при построении каких-то исследований, как некие моменты, с которыми согласны "многие ".

Возможно есть что-то конкретное, что Вас раздражает в этом вопросе?
Например, кто-то приводит "мнение большинства " в качестве аргумента, а Вы не согласны.
Можете уточнить?

Что касается "умных "- не знаю, что именно Вы имеетев виду, лично мне кажется, что важно всегда оставаться Думающим, чтобы твоим мнением не манипулировали.

Думающий всегда будет анализировать конкретную ситуацию, мотивы, потребности и чувства конкретных людей, а не "притягивать за уши " какие-то "мнения большинства ".

Поэтому мой ответ- не нужно "верить" в то, что "все говорят ", важно все анализировать самостоятельно.

Марина, Вы пишете, что боитесь заводить новых друзей.

А хотелось бы именно новых?

Именно друзей, или знакомых, с которыми просто иногда проводить время?

Как обстоят дела со старыми друзьями?
Устраивает ли Вас дружба с ними?
Их не страшно впустить в дом?

Вы живёте одна?
Если нет, то доверяете ли Вы тем, кто живёт с Вами?

Согласна с коллегами, это нужно разбирать индивидуально, на форуме можно только выдвигать предположения и общие направления очерчивать.

Если посмотреть с ещё одной стороны (а не только со стороны доверия), то можно поискать в теме "хранить/ пользоваться/ давать".

Насколько сложно Вам вообще в жизни "делиться", не деньгами, а чем-то другим?

Легко ли тратите на себя?

Носите ли то, что нравится, или откладываете "на особый случай ".?

Живёте полной жизнью, как хотели бы, или ограничиваете себя , как бы "накапливая на потом "?

Страх быть ограбленной может иметь среди причин и неразрешение самой себе "тратить ", и тут не только о материальном.

Знаете, как в детском рассказе, когда все дети играли в игрушки, делились, менялись ими, а один мальчик сидел в уголке с кучей игрушек и "сторожил" их, чтобы никто не отобрал.
Он пока не понимал, что удовольствие от игры с кем-то больше, даже отдавая игрушку, чем обладание , но в одиночестве.

Коли чоловік піклується, він піклується і матеріально також.
Це нормально.
Не "вище норми ", чим треба пишатись, а просто нормально.

Якщо чоловік виявляє неповагу, не підтримує- це НЕ нормально в стосунках.

Можна припустити, що у Вас є певний страх бути "непотрібною", і критерієм того, що це не так, що Ви дійсно важливі для партнера, для Вас виступає матеріальне забезпечення.
Мовляв, якщо гроші вже витрачає, то вже точно я для нього маю значення.

Але це дещо викривлене сприйняття "якості" стосунків.
Існує багато пар, де матеріальне забезпечення є, а близьких стосунків немає.
Можливо, зараз, маючи ту базу, яку вважали найважливішою, Ви відчули, що Вам недостатньо того, що є у вашій парі .

Звісно, кожен обирає для себе "норму " і домовляється з партнером, чи співпадають їхні "норми".

Але Ви пишете, що Вам не подобається те, як до Вас ставляться.
Отже, є сенс узгодити це питання з чоловіком.

Несколько граней в ситуации.
Парень, с его неуверенностью в себе и желанием контролировать Вас.

Вы, которой важнее собственная свобода выбора, чем этот парень.

Араб, намерения которого непонятны, но Вам для чего то важно с ним обращаться.

Могу предположить, что парень пока не стал для Вас настолько важным, чтобы ради него отказаться от чего-то своего.
Он это чувствует и хочет убедиться в том, что на самом деле важен для Вас.
Возможно он пока не дозрел до понимания того, что есть и другие виды взаимодействия между парнем и девушкой.
А возможно Вам пока не нужны отношения, которые будут Вас в чем-то ограничивать.

При этом соглашусь, что свобода выбора друзей- важная часть жизни, и терять её не стоит.
Выбирать тех, кто "утвержден" партнером- это иллюзия свободы.

Отношение поменять он сможет.
Но для этого он должен этого захотеть.
И выйти из детской позиции самому.

Он стоит с ней на одной ступени, сравнивая кто больше имеет.
Возможно недобыл ребенком.

Но то, что говорит матом и может ударить- уже об осознанном выборе взрослого человека.

На данном этапе скорее ответ "бесполезно ", т.к. он вообще не понимает, какая честь выпала ему- сопровождать во взросление маленькую девочку, поддерживать её, учить преодолевать сложности жизни, меняться самому вместе с ней.

Это НЕ ваша задача по жизни "доращивать мальчика с 44 размером ноги".
Раз он не хочет сам ничего менять- он так и будет жить на уровне маленького ребёнка, сравнивающего, у кого конфет больше, или дворового "пацана ", который кроет матом всех, кто слабее, потому, что тех, кто его притесняет на самом деле , он боится, ведь они намного сильнее его.

Вам важно быть рядом с тем, кто УВАЖАЕТ и Вас и вашу малышку.

Так може бути стільки, скільки вона захоче.
Вона взагалі може сидіти на двох стільцях одночасно.
Бо їй так зручно.

Або це може закінчитися.
Коли Ви це припините.
Бо Вам це не подобається.

Причины уходят в более глубокие "слои"- ваши внутренние установки, цели, ощущения.
Важно понимать, на что Вы опираетесь при выборе.

Приведу пример.
Вы выбираете одежду.
И тут можно опираться на разные составляющие: как мне в этом, что скажут другие, нравится ли мне самой, чувствую ли я "право" купить это, есть ли у меня деньги , подойдёт ли это под мероприятие, для которого, например, покупается наряд и многое другое .

Эти разные составляющие можно грубо объединить в 2 группы:

- что чувствую я сама
- что могут подумать другие обо мне.

Часто "причины" из одной "спорят" с причинами из другой группы.
Какие для Вас более важны, те скорее всего и побеждают. При этом вторые "поднывают" тихонько "( или громко бунтуют) а как же мы?".

Вам важно разобраться, что именно "спорит" , или на что опираться привычнее (например, часто это страх "совершить ошибку "). Тогда при выборе проще будет решить, что весомее, как аргумент.
А ещё важно научиться обращаться с теми последствиями выборов, которые не нравятся.

"Як мені з нею бути"- а Вас там НЕМАЄ.
То не Ви, то зручна для неї функція (опіки/допомоги/підтримки).

Ви двоє опинились в складній сімейній ситуації.
Але всі переживання- і її і ваші- тільки про дружину.

Ви НІЧОГО ВЗАГАЛІ за все це листування НЕ написали про себе.
Як так?
Ви не відчуваєте себе?
Ні образи, ні болю, ні злості, нічого?
Тільки розгубленість, наче мала дитина дивиться, як руйнується її світ.

Вам вже багато колеги писали, повторюсь - Вам важливо відшукати Себе. Знайдіть спеціаліста та попрацюйте про Себе.

Бо дружині немає до кого повертатись.
Там є тільки вона і її "тінь" у вигляді ваших переживань про неї .
А повертатись важливо до Особистості.

Приклади всі з вашого життя- дружина веде себе так, ніби у неї не існує ніяких зобов'язань щодо Вас і дітей.
А Ви дозволяєте це.
Чи які приклади Ви маєте на увазі ?

"то що це з нею"- схоже, що Вам легше придумати для дружини виправдання, "закохалась/нервовий зрив/ не розуміє, що діється/...", ніж побачити неприглядну реальність:
дружина НЕ хоче нести відповідальність за те, що сама для себе обрала- сім'ю з Вами та дітей, і веде себе так, ніби це все можна "закреслити " і "почати все з початку ".

Доросла відповідальність- це розуміти, що в тебе є діти, які страждають і для яких важливо бути впевненими в "своєму дорослому ", знати, що їх не кинуть, коли заманеться.
Навіть якщо мама і створює нову родину, вона враховує інтереси дітей, а не ігнорує їх.

Ваша підтримка дружини зрозуміла, як і ваше піклування про дітей.
Але коли Ви перебираєте на себе НЕ вашу відповідальність- це дуже шкодить, адже не дає дружині шансу проявити її відповідальність.

Це як , коли родичі "допомагають" залежній людині , даючи гроші та вирішуючи побутові питання.
Залежна людина ніколи не вийде із залежності, доки не візьме на себе відповідальність за своє життя.
А не візьме вона її доти, доки інші їй не віддадуть цю відповідальність.

Отже "що з нею"- вона хоче по-дитячому не нести відповідальності за події, які створила в своєму житті.
А Ви їй в цьому допомагаєте.

Георгій, поки що виглядає так, що Ви в цій родині більш "доросла" людина, ніж дружина.
Ви хочете зберегти сім'ю, і це бажання можна зрозуміти.

Але.
Чи не занадто "з розумінням " Ви ставитесь до того, як вчиняє дружина?
Так, важливо зберігати рівновагу та повагу.
І повагу до дружини Ви виявляєте.

А до себе?

Чи погодились би Ви з такою поведінкою дружини, якби не було дітей?
Якщо це був би початок стосунків?

Ви будуєте свої "що далі " спираючись тільки на тому, що скаже дружина.
Вона не знає, що сказати, хоче всидіти на всіх стільцях одночасно.
Вам важливо спиратися на себе, а не на її примхи.

Соломіє, той приклад, що Ви привели, щодо сестри і прикрас, дозволяє припустити, що проблема в вашій підвищеній вразливості через відсутність внутрішніх опор на Себе.
Ви втрачаєте рівновагу, якщо інший не підтримує Вас.

Хоча у вашому прикладі сестра навіть навпаки сказала, що ці прикраси можна продавати дорожче, отже, вона сказала, що Ви класно це робите.
Але Ви відчули, що Вас не підтримують , а вказують на небажання брати відповідні кошти за свій труд.
Сестра оцінила ваш труд вище, ніж Ви самі.
По суті- не погодилась з вашою думкою. І Вас "розхитало ".

Вам дійсно важливо опрацювати тему самооцінки, впевненості в собі, поваги до своїх почуттів та бачення реальності.
Ви маєте якесь бачення "як я хочу", але Вам важко, коли його не розділяють близькі Вам люди.

Ваша родина дійсно може перейти на більш глибокий рівень взаєморозуміння. Але потрібна праця обох.

Дружина "обрала " придуману "картинку" студентського кохання.
При цьому вона в цих стосунках також не є справжньою, малює замість себе якийсь "образ ". І навіть не планує бути справжньою, навіть знає, що вона справжня там не потрібна, тому зберігає таємницю.
Виглядає не дуже усвідомлено та по-дорослому, якщо чесно.
Ви це пояснюєте закоханістю, але здоровий глузд в людини має залишатись незалежно від закоханості.

Ваша задача зараз-розібратися з собою, а не з дружиною.
Ваша відповідальність та мудрість викликає повагу.
Але ці якості також важливо не "розсипати будь кому ".
Можливо, Ви відчуваєте свою провину за якісь свої вчинки з минулого, тому так покірно очікуєте саме її "рішення ".
Вам важливо відчути Себе, як "діючу особу " цих подій.
Коли всередині Вас "прокинеться" Особистість, то мудрість залишиться, а от потурання примхам припиниться.
Дуже важливо їх відокремити.
Адже чоловік, який "нікуди не дінеться " також може стати важелем в процесі розлучення.

Важливо було б "приземлити " дружину щодо реальних буднів, проговорити все те, що стосується дітей і їх опіки.
"Реальна реальність " має дуже впливову силу при прийнятті рішень.

Вы пишете, что расстались с парнем.
Но внутри Вас все ещё сидит много недовольства его действиями.
Значит эмоционально Вы пока ещё в тех отношениях.
Потребность высказать все недовольства понятна.
Вам было и есть тяжело.

При этом важно помнить, что парень так себя вёл потому, что он отдельный другой человек и поступал так, как ему хотелось.
Возможно он действительно не был заинтересован в Вас, поэтому не отвечал, а возможно он не видит в этом ничего "такого ".

Ваши претензии звучат так, как будто он "должен " был вести себя иначе.
Но его "картина мира" просто не совпадает с вашей.
Отпустите его.
Это не "герой вашего романа ".
И, возможно, никогда им и не был.

Вам важно было бы разобраться, как так получилось, что Вы оставались с таким человеком, ещё и хотели, чтобы он "понял, что я хорошая" и не бросал.