Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Тоді питання простіше.
Кожен з вас двох висуває свої умови і Ви домовляєтесь з чоловіком.
Ви вказуєте суму, або перелік на що саме потрібні гроші, а чоловік, наприклад, каже, що буде ночувати чи жити де хоче.

Батьки самі мають розрулювати свої стосунки.
Мама сама Вам сказала про те, що в неї є інший, чи це чиїсь здогадки?

Ви можете поговорити з мамою про те, що Вам не хочеться більше нести цей тягар на собі і що Ви хочете розповісти все татові.

Ви маєте право вчиняти так, як хочете.
Батьки-дорослі люди, вони самі розберуться.

Якщо мама дійсно має стосунки на стороні і Вас це торкається, оскільки викликає сильні почуття, то Ви можете розмовляти про це з батьками.

Можливо Ви з'ясуєте, що їх обох це влаштовує , і Вам стане легше, принаймні Ви не будете відчувати себе "спільницею злочину" .

Дорослі люди по-різному будують свої стосунки, проходять багато випробувань, певні з яких не витримують , з певними недоліками змиряються, на щось їм простіше закрити очі.
Ви в житті будете мати свій досвід.
Батьки мають свій, і він не завжди буде Вам подобатись.

Алина, со временем Вы, конечно, приобретёте свой собственный опыт сдачи сессий.
А пока можете опираться на ваш предыдущий опыт в школе, например когда сдавали экзамены или какие-то сложные контрольные.

На самом деле экзамены всегда содержат в себе часть очень важного опыта-
сдать, не особо во всем разобравшись.
В чем-то может сказаться везение, например, с билетом, в чем-то преподаватель окажется снисходительным, или кто-то подскажет, или получится списать.

Лично я перед экзаменом "проходила " вопросы/билеты - что-то выписывала кратко (часто в шпаргалку, которой не воспользоваться), мне так лучше запоминалось, плюс казалось, что "краткий запас знаний при мне".
А потом "убеждала" себя, что бОльшего сделать я уже не смогу, что запомнила, то запомнила и переключалась на что-то.

Могу предложить некоторые варианты для самоуспокоения.

Все знать невозможно.

Все как-то сдают, сдам и я, я не хуже других.

И мой любимый-
что бы там не происходило, но завтра в 14.00 я буду уже свободна от этого всего.))

Держитесь.
Дорогу осилит идущий.

Лучше обратиться к врачу, например семейному.
Проблема может оказаться в нехватке каких-то витаминов или микроэлементов. Возможно к эндокринологу, чтобы проверить гормональный фон.
Это по поводу нехватки сил.

А вот самоповреждение- это уже лучше к психиатру.

Недостаток внимания- есть ли в вашей жизни хоть 1 человек, с которым Вы можете говорить обо всем, что волнует?

И ещё вопрос- а на что силы есть?
Есть ли то, что хотелось бы делать?
Есть ли возможность это делать?

Дівчина має різні сторони.
Ті, що Вам подобаються, Ви сприймаєте добре.

Але є і інші.
Ваша дівчина відчуває себе вільною, розкутою, свободною.
Вона дозволила собі випити, дозволила мати секс.
Такі її якості можуть дещо лякати.
Адже це може свідчити про те, що вона і надалі буде орієнтуватись не на те "що люди скажуть", а на те, що їй буде хотітись самій.

А ще Вам може це бути неприємно, тому, що Вам такі якості , скоріш за все, не властиві.
Так виглядає, що Ви більш обережна людина, яка переймається, щоб не наробити помилок.

А дівчина більш "жива", з помилками, власним досвідом, який , можливо, спочатку для неї був навіть приємним, а вже потім перейшов в розряд того, що вона хотіла б змінити.
І це нормально.

Ви можете накручувати себе і далі різними фантазіями, а можете просто почати жити Реальним життям, дозволити собі і іншим мати власний досвід, за який не треба себе картати.
А , можливо, Вам є сенс навіть навчитись певній "сміливості жити " у своєї дівчини, яка не переписує життя на "чистовик ", а щиро і відверто пише все в "одному зошиті ", з помарками і помилками.

Виглядає так, що якщо б чоловік дарував Вам якісь там телефони, парфуми та возив до Карпат (? така ще собі "подорож "), то Ви б закрили очі на те, що в нього є жінки.
Схоже Вас не сильно хвилюють справжні стосунки, в яких є повага, взаємна довіра, відвертість.
Ви переймаєтесь за те, що хтось інший отримує більше , ніж Ви, і тим, що це несправедливо.

Ви 10 років закривали очі на справжні риси чоловіка.
Це було зручно.
Можна так робити і надалі.
З чоловіком можна домовитись скільки це буде коштувати і всі будуть задоволені.

Розвінчатись щоб щось довести чоловіку?
Дещо дивно.
Йому все одно.
В нього геть інша "картина світу ", в який правий той, кто краще набреше і жити можна без будь яких обмежень, в якій не мають значення почуття іншої людини, тільки задоволення своїх потреб.

Дивіться, Ви намагаєтесь залізти в голову чоловіка, щоб зрозуміти його мотиви.
А коли вінчалися, обговорювали це?
Або коли він зрадив?

Люди вінчаються часто не розуміючи глибини, просто як обряд, чи "так потрібно, бо батьки кажуть ".

А Ви розуміли для чого особисто Ви вінчалися?

Ви "пробачили" зраду, (в лапках, бо думаю, що тут скоріше зробили вигляд, що пробачили), бо чоловік був 3 місяці в іншій країні.
Ви насправді вважаєте, що 3 місяці це "поважна причина "?
Чи це просто зручна причина, щоб закрити очі на зраду?

Вам було б добре опрацювати з спеціалістом ваші внутрішні установки, розібратись в тому, що всередині Вас керує вашими вчинками(може страх, може невпевненість в собі, може бажання "довести" комусь, (наприклад батькам чи знайомим, ) щось.
Щоб в подальшому впевнено спиратись на свої бажання і не дозволяти порушувати свої цінності.

Розумію, що Вам дійсно складно.
Але тут є 2 шляхи- або і надалі жити із закритими очима і шукати зручні пояснення, або подивитись на СЕБЕ, зрозуміти, що крім Вас ніхто не зробить ваше життя таким, яким Ви хочете і почати крок за кроком йти до свого щастя.

Важливо розмовляти, ангіна частіше за все говорить про невиказану агресію.

Питання громадянства можна почати вирішувати, можливо навіть через впливових друзів чоловіка.

Час, який зараз є до вашої спроможності жити окремо, можна використати для "роботи на помилками ". Важливо розібратись, як так сталось, що Ви охоче обманювались , хоча бачили, що чоловік бреше і його тягне в сторону саун та ресторанів.

Ви ще дуже молода, щоб ставити на собі хрест, як і для висловлювань про "добре зберіглась".

Можливо чоловік і зрозуміє, що помилився, загрався в "крутих"(може в його розумінні саме так виглядала "крутість"), коли усвідомить, що може втратити родину.
А може він настільки неглибокий, що навіть не зрозуміє про що все це.
Важливо не те, що думає і робить він.

А те, яким Ви хочете бачити своє життя.

Важливо слухати себе, щоб зрозуміти нормально це чи ні.
Для Вас це не є нормою.
І саме на це варто спиратись.

Щоб подруга не образилась (наприклад, що не хочуть слухати те, що для неї важливо, адже вона може вважати, що саме подрузі таке треба розповідати), є сенс підібрати слова.

Можна навіть почати "з початку"- "знаєш, в мене склалась така ситуація, про яку я хотіла б с тобою поговорити, але не хочу /боюсь тебе образити ".
Далі пояснити, що Ви себе почуваєте ніяково під час розмов на тему її сексу. Можливо це через ваші внутрішні установки, (що про таке не розмовляють), можливо через відсутність досвіду/стосунків.
Але Ви можете і не пояснювати цього.
Основний посил - мені важлива наша дружба, я ціную наше спілкування, я не хотіла б, щоб ти образилась, але щось всередині мене при таких розмовах викликає дискомфорт. Тому пропоную домовитись, що цю тему ми обговорювати не будемо.
Ну, це приблизно.

Вам важливо пам'ятати, що Ви маєте право оберігати свої почуття.
При цьому Ви з повагою пояснюєте це . Таке пояснення не може викликати образу.

А якщо викликає, то це вже задача вашої подруги розібратися, чому саме. Може в неї немає поняття кордонів, і їй варто це опрацювати.

Гроші можуть тільки проявити людину, не спаганити.

Ви і раніше бачили неповагу з боку чоловіка, коли Ви працювали, а він все це споживав.

Можливо, ваші ілюзії про чоловіка жили з Вами більше, ніж сам чоловік.
А зараз прийшов час відкрити очі і прийняти реальність такою, як вона є.
Це важко.
Але важливо.

Важливо робити так, як комфортно Вам, незважаючи на те, як це хтось сприйме.

Але тут є такий момент.

Ви мовчите НЕ тому, що хочете просто помовчати, бо Вам тема нецікава, чи ліньки розмовляти, чи "тут все ясно", чи розумієте, що нема сенсу, тощо.

Ви не хочете говорити, бо боїтесь, що незнайома людина якось не так Вас сприйме, або образить.

От коли Ви вже зрозумієте, що за людина, то Ви або скажете їй те, що буде "безпечно" для Вас, або вирішите мовчати.

Тобто ваша мовчазність- це не вільний вибір впевненої в собі людини, а скоріше захисна стратегія, щоб не зробили боляче, не знецінили, не зруйнували певний образ, який Ви хотіли б створити про себе.

І тут є сенс розібратись з причинами та звільнитись від страху "виглядати якось не так".

Щоб прийти до комфортного для Вас стану- коли хочу, то говорю, коли ні, то мовчу.

Не має значення як називається життєвий сценарій.
У кожної людини завжди намішано різне.
У Вас є частково рятівник, частково жертва, низька самооцінка, ще щось.
Не має значення як його називати.

Ваше життя було складним.
На Вас навісили те, що Ви НЕ мали виконувати.

10 річна дитина НЕ має нести відповідальність за жодного дорослого.

Можна припустити, що Вам в цей час ще й дорікали, що щось Ви робите не так, як "треба".

У Вас сформувалось певне відчуття Себе- недостатньо... старанної/здібної/ ... .

Все це настільки вкладали Вам в голову, що це стало вашим..
Ви вже самі себе вважаєте недостатньо...якоюсь (багатою, ресурсною, старанно, ,...).

Всередині Вас є співчуття.
Проявляється зовні - до тварин.

Але ж Вам так багато є що оплакувати в СВОЄМУ житті , що ці почуття будуть шукати шлях назовні тим чи іншим шляхом.
Не через скорботу за тваринами, так через опікування кимось із проблемою здоров'я.
Або через вже вашу власну хворобу.

Ви можете жити інакше, якщо захочете.
Але поки що Ви не хочете.

Поки Ви хочете менше переживати за тварин.
На даний час це навряд чи можливо.

Може колись, коли Ви виплачете всі сльози за своє таке важке і несправедливе життя.
А поки ваші сльози по Собі будуть шукати вихід через опікування тваринами.

Ви маєте краще турбуватись про себе, бо це дійсно ваше завдання в цьому житті, яке ніхто не може на себе взяти.

Але Вам нав'язали, що Ви маєте опікуватися будь ким, крім себе, та ще й викладатись на повну.
Поки Ви це не зміните- ваше життя залишиться таким, як є.

Дискриминация с одной стороны, конечно, может присутствовать, но с другой-можно найти место, где этого нет, или даже наоборот, где руководство будет видеть плюсы в том, что мужчина воспитатель, например, в каком-то частном садике.
Но возможно, Вы действительно поняли, что это не ваше.
Значит нужно прислушиваться к Себе и искать то, что понравится.

Я б запропонувала Вам перечитати ваш допис.
Ви пишете як реагують батьки, що хочете хлопець.
Але я не відчула де тут Ви?
Ваші бажання , ваша впевненість, або сумніви?

Питання одруження це ваша відповідальність.
Тільки Вам вирішувати.

Чи хочете Ви виходити заміж зараз/взагалі/за цього хлопця?

Чи хотіли б Ви жити у хлопця (чи комфортно Вам там, чи зручно, чи хочете Ви вести господарство , чи обговорювали хто і за що буде відповідати у спільному житті, тощо)?

Чи вважаєте Ви, що Ви достатньо добре знаєте хлопця, адже Ви разом тільки півроку (знаєте один одного майже все життя краще не враховувати, адже Ви обидва були дітьми)?

Це ваше життя, не батьків, не хлопця.

Вам важливо слухати Свої почуття, розуміти Свої бажання і нести Свою відповідальність за це рішення.