Психологиня Ирина Николаевна Островерх Харків лише онлайн


Харьковский институт гештальта и психодрамы
Институт практической психологии ЭРА
Международная тренинговая компания ОСНОВА
Институт проэктивных методик
Институт психотерапии зависимостей
Групповой психотерапевт в реабилитационных центрах для зависимых людей.
Принимала участие в международных онлайн-конференциях по работе с зависимостями.
Провела более 10ти онлайн марафонов для созависимых "Путь к себе"
Ведущая первой в мире трансформационной психологической игры для зависимых и созависимых людей "АЛХИМИЯ ЗАВИСИМОСТЕЙ".
Автор тренинга для созависимых женщин "Я свободная".
Автор и ведущая курса "Психология зависимого и созависимого поведения" в школе психологии Ларус в г. Харьков.
Даю интервью на телеканалах г. Харькова.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- конфликты, неврозы, кризисы
- эмоциональная зависимость
- зависимости (алкогольная, наркотическая, пищевая, трудоголизм, игровая)
- зависимость от чужого мнения
- страхи, фобии
- тяжелые эмоциональные состояния (вина, обида, тревога, одиночество)
- созависимые партерские и детско-родительские отношения
- развод
- утрата
- незавершенная сепарация
Основне
Працюю та допомагаю в подоланні поведінкових та хімічних залежностей, співзалежними стосунками, низької самооцінки, депресивних станів. Обережно до вашої болі Тривалість онлайн сесії 1год. Запис за т. +38(096)187-97-09 (Telegram, WhatsAp, Viber)
контакти: [email protected] https://www.facebook.com/irina.ostroverkh.1 +38(096)187-97-09 Viber, Telegram, Watsap, Skype
1800 UAH / 40 USD
Працюю по передплаті. Вартість онлайн сесії 1800/година Установа банку: Приватбанк ФОП Островерх Ірина Миколаївна⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 2. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
місяців: 5 годин: 40 Поведінкові та емоційні залежності
Арт-терапія
місяців: 16 годин: 200 Поведінкові та емоційні залежності
Гештальт-терапія
Відповіді 887
"Я відчуваю в сім'ї як би все норм .
Як би, чи все ж норм? Що відбувається у вашій сім'ї? Які стосунки у вас з дружиною?
Але ж мене тягне до цієї мадам так вона молодша їй 22.
Я не знаю чому так і хочу не думати не бачитися не писати , але всеодно пишу , відправляю подарунки , пишу на ніч , прокидаюсь зранку відразу пишу ! Що з цим зробити , в яку сторону йти ...... Чесно сказати я розумію , що це не правильно , що я не можу покинути сім'ю... Але ж це все більше і більше переростає в щось інше ніж спілкування .
Тобто ви не контролюєте свою поведінку і не володієте своїми реакціями та емоціями?
Те, що ви описуєте дуже схоже на залежну поведінку.
Дайте пораду !!! Дякую !!!!"
Зверніться на особисту консультацію до психолога. Можливо ваша проблема набагато глибша, чим ви собі її уявляєте?
Контролююча поведінка є нездоровою та може зруйнувати близькі відносини, у контролі ви не даєте змогу хлопцю взяти на себе відповідальність та почувати себе дорослим.
Рекомендую вам звернутися з цього приводу на особисту терапію.
"Я не зовсім вважаю шо мантри допоможуть чи афермації,мені потрібна порада що з цим робити?.Я відчуваю шо я по дому роблю все одна, бігаю і прибираю за хлопцем, не такого життя я хотіла.Людина він дивна, відчуваю себе з ним роботягою а не жінкою.Це моя провина шо я так почуваюсь, чи все ж таки хлопець відіграє тут свою роль?"
Немає ніякої провини за те, що ви різні і виховувувалися за різними нормами та правилами в ваших батьківських сім'ях. Зараз ви прийняли рішення жити разом. А тому разом треба встановити нові правила та норми, які будуть комфортними для вас обох.
Для цього необхідно сідати і розмовляти до тих пір, поки ви досягнете компромісу. Така вам порада. Розділити обов'язки і кожен має взяти відповідальність за їх виконання.
Але ваша проблема не тільки ж розподілі і виконанні обов'язків, а ще в:
"Я відчуваю шо я по дому роблю все одна, бігаю і прибираю за хлопцем,"
Хто вас примушує за ним бігати та прибирати? Хіба він не доросла людина? Чи вдасться вам не контролювати іншого?Чи вмієте ви довіряти?
"Тем не менее, я хочу, чтобы он был более сильным, имел более сильный стержень в характере. А так он улыбчивый добряк с черным поясом по теквандо… В общем я не знаю как мне быть"
Возможно пришло время определиться, чего вы хотите на самом деле, сделать свой выбор и быть готовой платить цену за этот выбор?
"СТОИТ ЛИ БОРОТЬСЯ ЗА МУЖЧИНУ КОТОРЫЙ ВЫБРАЛ ДРУГУЮ"
А если предположить, что ответ на ваш вопрос был бы положительный,
то как бы вы это делали?
Как вы понимаете "Бороться за мужчину"? Как вы станете вести себя в таком случае?
"Нормально ли будет через какое время поинтересоваться у него как у них все сложилось и несвободен ли он? И на сколько такой мужчина может быть стабильным в отношениях учитывая неготовность проявлять инициативу и непрожитый до конца развод с бывшей женой (видно что еще очень переживает болезненный развод) ."
А вы как считаете, для вас нормально интересоваться как у него сложилось?
Вам конкретно зачем нужен этот мужчина?
Вроде бы как он вас расстроил, тем что ведёт домой приятеля?
Что вы подразумеваете под "психозом" мужа?
Что происходит в ваших отношениях?
Чего вы сама хотите в них?
"Весь год,каждый день я виню себя что не сходил с ним погулять когда ему обещал. Хотя я могу рассуждать что сделал достаточно для него,и подарки и другие прогулки. Но в тот день я обещал ему сходить,он целенаправленно приехал ко мне в город из села,и я отказал ему ссылаясь что очень много работы,и мы сходим в другой раз,хотя я просто забыл и взял смены дополнительные."
Сочувствую вашей утрате.
Чувство вины- очень токсичное чувство и вызывает тяжёлые ощущения. Вы испытываете его почти год, значит по каким-то причинам оно всё ещё важно для вас. Соответственно, просто рекомендовать перестать его чувствовать невозможно, думаю вы это понимаете.
"Я делюсь своей проблемой так как мешает жить мне спокойно"
Вы поделились, значит это точно вам мешает.
Рекомендую вам разобраться с этим чувством на личной консультации с психологом.
"Для себя принял решение, закончить отношения, простить её за всё так уже ничего не изменить, а обиду буду чувствовать только я,"
К сожалению невозможно закончить отношения и испытывать обиду. Это два несовместимых состояния.
"А вопрос в том что все равно накатывает, становятся обидно, тяжеловато перенести потерю и не понятно почему, вроде как мне сделали плохо и я должен был просто говорить ей попутного ветра"
Почему же непонятно? Любую потерю всегда сложно и больно переносить несмотря на то, что вы пока уговариваете себя, что принято решение простить. Вы не должны говорить "попутного ветра", если вы не хотите.
И будет "накатывать", пока эти отношения остаются для вас незавершенными.
Лучше всего этот непростой период вам пережить вместе с психологом.
"жена рассказала мне их с мамой разговоры, я сделал маме претензию о том чтобы не сильно навязывалась жене, потом мама в эмоциях нагрубила жене о том что та мне рассказала их личные разговоры, и после этого пошло поехало, оскорбления и обиды, чем дальше тем сильнее"
Так происходит тогда, когда в отношения двух взрослых, вмешивается третий, который хочет этими отношениями управлять или влиять на них.
"чью сторону принимать или не принимать вообще, или хотя бы как относиться к этой ситуации, все время от претензий матери которых все больше мучаюсь, но не понимаю что говорить жене и есть ли ее вина, помогите пожалуйста разобраться!!!"
Вы уже описали свой опыт, когда пытались принять чью-то сторону.
Что лично вам хотелось бы в этой ситуации? Зачем вы принимаете претензии, которые вам не адресованы?
Что вы знаете о своих личных границах?
"Як вийти з цієї ситуації і почати жити повноцінно?"
Ви описуєте не ситуацію, а широкий спектр проблем, які пов'язані по перше з вашою емоційною сферою, відношенням з іншими, негативними думками та сприйняттям себе як цінної особистості
"мені складно виражати емоції і почуття. Наприклад, коли потрібно показати радість - я не можу цього зробити, я майже не відчуваю емоцій, лише пустота всередині. Саме тому мені важко спілкуватись з людьми, важко бути в стосунках."
Як давно вам складно розуміти та виражати свої емоції? Чи є емоції, які ви відчуваєте частіш?
"постійні нав‘язливі думки, які не дають спокою"
Якого характеру і з чим пов'язані ваші думки? Що ви відчуваєте, коли вони з'являються?
" Я невпевнений в собі і в своїх словах/діях, часто критикую себе надмірно, що заважає адекватно сприймати ситуацію і взагалі я заплутався в собі."
З усім цим краще всього розібратися на індивідуальній терапії разом з психологом.
"я хочу узнать у вас, каковы шансы в данной ситуации, что все кончится."
Ваши шансы вам озвучил МЧ :
"он не просит от меня чего-то невозможного, всего лишь быть более внимательной, в плане уборки, готовки и разговоров, давать ему побыть иногда одному и не докапываться из-за мелочей"
"с его слов, я вообще не помогаю по дома, только готовлю и то часто там очень косячу, раскидываю вещи, за собой редко убираю, постоянно нахожусь дома и душу его вниманием,"
А вы на самом деле так делаете?
"я это поняла и да, вероятнее всего это так, но в силу того, что с моей памятью последний год какая-то ерунда, я совсем этого не запоминаю и не замечаю, я очень многое пропускаю. я буду стараться, но очень боюсь. а, да, он не кричит на меня, он спокойно мне обо всем этом говорит, даёт советы, подсказывает и ждёт."
А если вы тоже понимаете, возможно вместо "Очень боюсь"необходимо заняться состоянием и для начала пройти обследование у врача невролога или психиатра, чтобы разобраться со своей памятью?
Співчуваю вашому болю від встрати тата.
"В голові дуже багато думок, чому все складається саме так, чому нам доводиться це проживати, терпіти та страждати"
На жаль страждання, це невід'ємна частина нашого життя і кожна людина точно може впоратися та прожити втрату. Так проходить наш розвиток.
"Подруги не розуміють моєї втрати, самі в цьому зізнались. А маму доводиться мені ще більше підтримувати, бо це не перша важка втрата в її житті: 8 років назад помер братик, а 20 років назад, померли її батьки, які також розбилися в дтп.."
Шкода що ваша мама не звертається до психолога, щоб мати надійну підтримку та пережити втрати, і вам доводиться це робити. Судячи з вашого опису у вас не має сил і ресурсів щоб це робити. І взагалі переживання вашої мами не є вашою відповідальністю, бо мама доросла і точно може впоратися.
Рекомендую вам підібрати спеціаліста, щоб мати опору та пережити втрату тата.
Порадьте як бути в цій ситуації?
Напевно настав час вибирати:
"Мені доводиться працювати за кордоном"
Або:
"14 річного сина залишаю з бабою та чоловіком. Баба нервова і вічно незадоволена життям а чоловік в моїй відсутності почав пити в результаті син роздратований щодня приходячи з школи свариться з усіма, не слухається."
І добре, що поки ще в вас є вибір.
"Муж бьёт, душит ночью. На утро говорит не помнит, но разговаривает со мной при этом, глаза открытые. Длится уже пару месяцев в переодичностью."
Ночь - период отдыха и восстановления. Вы подвергаете себя прямой опасности в этот период на протяжении двух месяцев. Как вы себя чувствуете, когда вас бьёт и душит муж? Что происходит у вас в отношениях в дневное время? Как вы относитесь к друг другу?
Что делает муж со своей проблемой? Посещал ли он психиатра?
"Ни регулярные молитвы, ни масса изученной информации по теме горевания и чувства вины результатов не дают. Почти каждый день хожу на кладбище."
Сочувствую вашей утрате.
К сожалению масса изученнной информации пока вами не усвоилась и вы находитесь на фазах горевания - злость, обвинение.
Так как верите в то , что:
"Так не должно быть: отец ушел в 75 лет, мама в 85, а дочь в 65?! Справедливо и логично было - в 95, тем более бесстрастная статистика фиксирует продолжительность жизни Девам в 90 лет. Почему-то из 7 млрд людей Судьба забрала мою радость, счастье, Вселенную и по большому счету жизнь."
Но ведь вы живёте?
Смерть никогда не логична и не справедлива, к сожалению.
Рекомендую вам проходить стадии горевания вместе со специалистом.
Найдите в себе силы обратиться за помощью.
Ответ отредактирован автором 26-10-2022 09:30:48
Публикації психолога 1
Тренінги 4

01-06-2024 - 20-06-2024
онлайн
Марафон "Шлях до себе" 14 серія
20 днів марафону – це:
! 10 інформаційних відео блоків про співзалежність, сімейні сценарії, про ваші сильні та слабкі сторони, кордони та асертивн...

01-09-2023 - 20-09-2023
онлайн
Марафон "Шлях до себе" 12 серія
20 днів марафону – це:
! 10 інформаційних відео блоків про співзалежність, сімейні сценарії, про ваші сильні та слабкі сторони, кордони та асертивн...

26-10-2022 - 16-12-2022
онлайн
Курс Психология зависимого и созависимого поведения
Що таке залежність і співзалежність?
Залежність - це нав’язливе бажання виконувати одну й ту ж дію, яка визиває відчуття ейфоріі. Незважаючи на те, ...

05-07-2022 - 06-09-2022
онлайн
Поддерживающая терапевтическая группа
Наша жизнь непрерывно течёт, она бесконечно меняется, иногда бывает спокойной, но чаще становится нестабильной, непредсказуемой, полной сложных ситуа...
Інтерв'ю 1
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.

Усі умови співпраці вирішуються індивідуально з клієнтом, який потребує допомоги
Офлайн: Чехія, Brno
Безоплатні консультації стосуються лише проблем, спричинених бойовими діями.