Психологиня Ирина Николаевна Островерх Харків лише онлайн

Доброго дня!

"Допоможіть відпусти мені цю образу. Образу до мами, якій не потрібна і не цікава власна дитина."

Дуже співчуваю вашому болю. Не кожному завжди легко прийняти маму, яка турбується та виховувати і зовсім важко маму, яка відсторонена та емоційно-холодна. Розумію, що ви хотіли б знати причину, щоб полегшити свій біль. Але ви можете ніколи її не знайти.
В психології є багато дієвих інструментів, щоб працювати на прийняття мами. Вам необхідно підібрати собі психолога на сайті і працювати в особистій терапії.

Вітаю вас, Наталія!

"є велике бажання працювати над собою, пропрацювати минуле (там знаходиться мій нестерпний біль), минуле ніби закінчилося, але воно проявляється в моєму сьогоденні, не можу розірвати цей зв'язок, такі теми як стосунки, відносини в батьківській сім'ї, травми, минуле, самооцінка або навіть самоцінність, любов до себе. Як можна самостійно допомагати собі крок за кроком без допомоги психолога, в той же час обережно, не нашкодивши? Можливо дасте мені поради?"

Добре що у вас є бажання працювати над собою. На цьому етапі вам можна знайти психолога, який проходить практику або сертифікацію і бере клієнтів безкоштовно. Також можна дивитися відео по вашим запитам та їх конспектувати. Дуже рекомендую відео Луїзи Хей - 21день прийняття себе, там будуть практичні завдання, які допоможуть змінити ваші деструктивні переконання та поведінку. З літератури - книги автора психотерапевта Ірвіна Ялома формують психологічне мислення і дають можливість отримати усвідомлення себе.
Успіхів вам!

Здравствуйте!

"Вообще человеку требуется лечение; соседи соседями Но она ещё слышыт какие-то то голоса и шумы ... требует моего подтверждения Я начинаю побаиваются за свою безопасность"

А что в связи с видением проблемы у мамы, требуется вам?

"мою историю расцениваю как вид насилия , считаю это не легче физического удара , поэтому я тут"

Если вы тут, то какую конкретно хотите помощь?
К насилию можно относится по разному, можно терпеть это до скончания дней, а можно начать что-то делать, чтобы отделиться от насильника, это называется - позаботиться о себе.
Судя по описанию вы пока выбираете - терпеть. Почему именно такой выбор?

"Якщо провина з'являється а ви не реагуєте, то вона стає ведучою емоцією і має негативний вплив на виховання, із цього почуття ви можете почати робити речі, які можуть нашкодити вашій дитині."

"Тут не можу зрозуміти, про що йдеться. Чи не можете, будь ласка, пояснити?"

Йдеться про те, що почуття провини є руйнівним в процесі виховання дитини. Я як спеціаліст, що працює з залежними та співзалежними людьми маю багато прикладів, коли почуття провини стає головним у відношеннях мати-дитина. Винувата мама, хоче бути мамою хорошою і може дозволити собі таку поведінку і такі речі, яку б мама доросла(та яка приймає себе та дозволяє собі помилитися) не дозволяє собі. Наприклад- надмірне споживанаая солодощів, або багато часу проводити у гаджетах, або дозволяє не виконувати обов'язки, які відповідають віку дитини, або обмежує та надмірно опікає дитину у стосунках з іншими людьми, і ще багато іншого, що гальмує розвиток дитини.
Терапія онлайн була б для вас корисною.

Доброго дня!

Що робити, коли своїм криком вже налякала свою дитину? Як можливо позбавити доньку страху, спричиненого собою, своєю агресивною поведінкою?"

Іти в особисту терапію і працювати зі своїми реакціями, емоціями та їх контролем.

"На практиці реально стикаюся з тим, що виховання неможливе без травмування, на жаль, хоч до материнства готувалася свідомо з зануренням в свої дитячі травми, їхнім проживанням. Думала, ніколи не травмую свою дитину, але ні, не можу."

Відчуваю, що в цьому місці ваші очікування по відношенню до своєї ролі як мами не виправдалися, але любе виховання іноді включає в себе тиранічні ноти, хочеться вам того або ні.

"Потім дуже мучить відчуття провини через свій крик, адже бачу, як негативно він впливає на доньку."

Відчуття провини потрібно, щоб усвідомити та перестати робити те, що ви робите. Якщо провина з'являється а ви не реагуєте, то вона стає ведучою емоцією і має негативний вплив на виховання, із цього почуття ви можете почати робити речі, які можуть нашкодити вашій дитині.

"Доньці 5 років і вона мені говорить, що я її цим дуже лякаю, що стаю в ті миті страшною, що руйную її тіло цим, що її тіло стискається від страху, що через мій крик вона тепер боїться спілкуватися з іншими дорослими людьми і йти на контакт, що їй краще проігнорувати, боїться бути без мене, боїться йти в дитсадок. Не говорить з чужими дорослими, що б її не питали
Каже, що страх мене в неї назавжди, що б я вже не робила"

У вас дуже розумна донька і мені здається, що вона вже навчилася вами маніпулювати, бо відчуває ваше почуття провини.

"Як мені допомогти собі і дитині, якщо це вже трапилося?"

Взяти відповідальність за свої реакції, знизити очікування до своєї ролі матері і відповідно до своєї доньки.
Ці речі вам треба пропрацювати разом із психологом.

Здравствуйте!

"Я не понимаю, как мне стоит себя вести чтоб окончательно не разрушить отношения с семьей? Просто постоянно уступать? Переехать"

А как бы вы хотели, учитывая особенности ваших родственников:

"Каждый раз когда я пытаюсь высказать свое мнение во время спора, спокойно и рассудительно меня перебивают и кричат"
не понимаю, почему я не имею права высказывать свое мнение или взгляды на те или иные ситуации. А как только это делаю автоматически становлюсь плохой для них "

Вы конечно же имеете право, только вряд-ли вам его дадут. А рядом с плохим человеком, вашим родным можно очень хорошо себя чувствовать хорошими и таким образом повышать свою самооценку и значимость.

"В итоге каждая ссора заканчивается тем, что всегда виновата я, что я неблагодарная и т.д. Всегда прошу прощения первой, даже если не чувствую своей вины, лишь бы помириться с ними и так прикрикну"

И на вашем чувстве вины очень здорово вами манипулировать.

"Возможно поколение бабушки было воспитано так, что родители всегда правы, но это ведь глупо. Я за адекватное общение и близкое."

К сожалению такое общение может никогда не случится в вашей семье, и это не зависит от вас. Вашим родственникам не понятно адекватное общение и вами пока этот факт отвергается.

"Очень запуталась и боюсь, что те теплые отношения, что были между нами в детстве с бабушкой больше не вернуть…"

Может быть что не вернуть... И это грустно.
Дело в вашей незавершенной сепарации. Поэтому рекомендую вам подобрать себе психолога на сайте для индивидуальной терапии.

Здравствуйте!

"Что делать? Легче всего разойтись....но может есть хоть какой то шанс все изменить?"

Разойтись- это не легче всего, это очень сложно. Требуется много сил, решительности, смелости, уверенности, ответственности. Возможно из-за отсутствия этих качеств вы ищете ответ на вопрос: "Что делать?"
Зачем вам какой-то шанс? Что или кого вы хотите изменить? Для чего?

Здравствуйте!

"За это время я очень к ней привязалась: думаю о ней целыми днями, волнуюсь перед встречей, хочу быть рядом постоянно и разговаривать с ней, хочется добиться ее уважения (она не является популярной или авторитетной личностью в этом коллективе). Мне буквально нравится в ней все и я очень хочу с ней дружить. Хочу, чтобы она тоже считала меня интересной и хотела со мной общаться, одним словом — взаимности. При этом, никакого романтического и сексуального влечения нет. Я не понимаю, как можно охарактеризовать мои чувства, почему их вызывает именно этот человек и что мне с ними делать. Помогите обрести хотя бы примерное понимание того, что со мной происходит. Спасибо."

А как вы раньше знакомились и сближались с другими людьми? Было ли подобное поведение и такие же чувства?
Вы описываете очень похожие признаки созависимых отношений - слияние с другим, сильная привязанность и желание в нем раствориться. Подобное поведение может стать результатом формирования нездоровой привязанности в детстве.
В какой семье вы росли? Какие отношения у вас с родителями?

Здравствуйте!

"я хотела забрать ребенка и без его ведома,пока он на работе,уехать к родителям(чтоб он не знал даже где мы)но боюсь,что он пойдет в полицию,и напишет заявление ,что я без его ведома вывезла ребенк"

Поддержка вам! У вас здоровое желание уехать в безопасное место и увезти ребёнка. Прежде всего вам необходимо физически отдалиться от абьюзера. Необходимо, чтобы вас поддержали близкие, которые смогут вам помочь, так вам будет легче справиться. Так же вы можете сама обратиться в полицию и написать заявление о домашнем насилии.
После физического отделения от абьюзера, вам понадобится индивидуальная помощь психолога или поддержка в группе.

Здравствуйте, Настя!

"с какого-то момента начала рщыщать полную пустоту в голове. Я перестала соображать,ко всему утратился интерес, я музыкант,а музыку не воспринимаю."

Вспомните пожалуйста с какого именно момента вы начали так себя ощущать? Какие события происходили в вашей жизни? Что повлияло на ктраиу интереса?

"много раз думала о том,что меня уже не вернуть."
"Мне стыдно за себя. У меня из-за этого упала самооценка, вера. Я быстро устаю. Нияего не успеваю. Даже если стараюсь себя заставить хоть ЧТО-ТО сделать,я это делаю с трудом,"

Чувство стыда вам вряд-ли поможет вернуть себя. Для начала вам нужно обратиться за помощью к психиатру или неврологу, возможно у вас депрессия, которая требует медикаментозного лечения. Так же желательно начать работу с психологом, чтобы получить поддержку.

Здравствуйте Юлия!

" Я понимаю что это звучит странно. Но я специально выбираю человека старше себя. Желательно чтобы он был одинок..и чтобы он нуждался во мне и был сосредоточен на мне как и я на нём."

Звучит не странно, а очень печально.
История о созависимости и созависимых,болезненных и нездоровых отношениях...

"я не знаю как мне бороться с этой болью...как мне быть..как мне убедить себя..."

Бороться ни чем не нужно, а нужно выполнить рекомендации психолога и идти в длительную терапию.
Вы же за помощью сюда обратились, или за чем-то другим?

"Рекомендую выбрать специалиста и поработать с психологом. Настраивайтесь на длительную терапию. Судя по ригидности мышления - у Вас весьма закреплённая модель. Разрушить её потребует времени."

Здравствуйте, Маша!

"Так вот что я хочу узнать"

Возможно стоит начать с этого:

"Еще как немножко уязвлено самолюбие от того, что он мне не пишет, он мне и не нужен, но я думала будет писать как узнал что у меня новый партнер и все хорошо "

Чего вы хотите, когда пишите об этих ожиданиях?
И пока этот пункт остаётся, совсем невозможно

"Хочу закрыть этот гештальт"

". Хочется закрыть гештальт, все таки просто для себя понять причину, чтобы больше не совершать ошибок."

А разве в том, что МЧ закончил отношения была ваша ошибка?

А не в описании человека, который просто не готов брать ответственность за отношения:

"что все таки любит, но не настолько чтобы начать жить вместе, что не любит и чувства прошли, что был не готов к новому шагу, что я слишком давила на него, что родители не разрешают пока не закончит универ, а когда закончил - что не может найти работу."

Снова вы противоречите себе:

"Очень боюсь повторения ошибок уже в новых отношениях,поэтому тот факт, что в отношениях бывший выглядел счастливым, а потом ни с того ни с сего бросил, очень пугает"

Мо моему вы очень точно описали почему МЧ закончил отношения. И здесь ничьей ошибки. Люди иногда расстаюся, это естественно. Но вы пока не готовы принять этот факт?

Вітаю вас Анна!

"Як мені з цим впоратись вірити чоловіку чи дядьку"

Ось ви сама і відповідаєте:

"Признаків що він мені зраджує, він ніколи не давав, на роботі не затримується, завжди зі мною"

Тим паче, що:

"У нас з дядьком не близькі стосунки. "

"Він сказав що пожартував і не хоче зла нам, що не думав що цей жарт може призвести до скандалу. Я ніби відпустила цю ситуацію, але в глибині душі я думаю про це і помічаю, що частіше стала випитувати в чоловіка, що він робить на роботі."

Це про грубе порушення особистих кордонів, це жарти людини, яка відчуває агресію, і жарти називаються сарказм(пасивно-агресивна поведінка)
Можливо вам зі своїм чоловіком настав час встановити особисті кордони?

Ответ отредактирован автором 19-10-2022 09:56:09

Доброго дня!

"маю червоний диплом. Після закінчення коледжу вступила до ВНЗ та здобула повну вищу освіту."

" Також в той час мріяла стати фотографом - купила професійний фотоапарат, пройшла курси відповідні. Провела декілька платних фотосесій."

"Численні співбесіди, просто десятки. Бланки, резюме, телефонні дзвінки, анкети."

"змушена продати свiй фотоапарат та на цi грошi поїхати в Польщу"

"Боже, а ще ж i курси по нарощуванню вiй я колись проходила! i матерiали десь для цього вдома є."

Читаю ваші прагнення і досягнення та захоплююся вами. Ви неймовірно цілеспрямована та дієва людина, відчувається ваша внутрішня сила.

"Зараз я просто кожного дня захлинаюся в професiйнiй нереалiзованостi. I звинувачую себе. Бiльше за все звинувачую себе."

А в цьому місці стало дуже сумно за вас. Ви вже так багато спробували та зробили, але як спритно навчилися себе обесцінювати. Чому так важливо критично відноситися до себе ? Хто у вашому житті так відносився до вас?

"Аутоагресiя не така безневинна як може здатися на перший погляд. На цьому фонi вiд нервування я роздираю нерiвностi на лицi. Намагаюся триматися i не робити цього, але це вже звичка. Так я нiби заспокоюю себе ... до наступного разу, коли зiрвуся ще раз. Все б нiчого, але я маю ходити на роботу, в магазин. Менi cоромно з таким лицем в ранках ходити. Це мене не прикрашає"

Мені здалося, що ваш реальний образ, те що робите і з чим справляетесь у житті, не задовольняє придуманий вами ідеальний образ, і від цього з'являтися внутрішній конфлікт.
Внутрішній конфлікт створює дуже велику напругу у вашій психікі, яка потребує вихід і полегшення.
Так формується залежна звичка.

"Буду рада почути вашi думки)"

Раджу вам почати роботу з психологом для прийняття себе і формування своєї самоцінності.