У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

психолог Сімейний психолог.   Оксана Юрьевна Селезнева
28-07-2022 Оксана Юрьевна Селезнева додати у вибрані

коментар
Останній візит на сайт 4 дні тому.
Років досвіду психологом Років досвіду: 6
Освіта
Університет ім. Альфреда Нобеля(Дніпро), "Консультування й реабілітаційна робота"; психотерапевт в навчанні в методі системної сімейної терапії; Пропидевтика психіатрії; КНУ ім.Т.Шевченка "Клінічна психологія"; 1,2 ступені методу ЕОТ, курс "Психоонколонія",
Досвід психологічної практики
5 років
Працюю з запитами
- тривожні та інші розлади ( стани), депресії, астенічні стани;
- конфлікти в родині, складні стосунки з батьками та дітьми, труднощі з літніми родичами;
- горе, втрата;
- робота з ВПО, проблеми адаптації;
- психологічна допомога онкохворим та їхнім родичам;
- переживання складних життєвих ситуацій(розлучення, втрата роботи,домівки, хвороба);


Основне
диплом перевірено
місце прийому клієнтів
адрес в М КАМ М КАМ

Відповіді 617
Їде глузд і немає життєвої сили
Вітаю.
Вам потрібна допомога, але не на форумі. Напишить мені або подзвоніть, я дам ссилку на платформу де надають безкоштовну індивідуальну психологічну допомогу .
Як реагувати, коли чоловік образився на мене
Катю, Ваш чоловік Вами маніпулює, бо йому потрібна зручна дружина. Коли Ви нічого не просите, не виказуєте своєї думки, не сперичаєтесь, тоді в вашій родині лад. Але коли Ви виказуєте своє незадоволення- це дуже не подобається вашому чоловіку та він починає психологічно тиснути на Вас, щоб Ви знову стали лагідною.
Проблема в тому, що Ви не бачите нічого страшного в поведінці Вашого чоловіка, бо Ви звикли до цього ще в сім'ї батьків. Ваша мама дозволяла Вам висловлювати свою думку, бути чимось незадоволеною? Я думаю -ні, а ще вона Вам не раз казала, що Ви невдячна донька, та розповідала, як багато вона для Вас робить. Тому у відносинах з чоловіком, на психологічному рівни, Ви також маленька дівчинка, яке готова все робити та все терпіти аби її любили. Ваш запит був : що мені зробити, щоб чоловік подобрішав, бо я не витримую його холоду. А на мою думку, він повинен бути: чому мій чоловік дозволяє собі так зі мною поводитись? Що я роблю не так і як це змінити?

Як реагувати, коли чоловік образився на мене
Вітаю!
Відчувається, що Ви дуже засмучені ситуацією, що склалася в вашій сім'ї, Вам "дуже боляче і сумно" від того, як поводиться Ваш чоловік, боляче, коли він Вас ігнорує.
Мені здалося, що Ваш чоловік не вперше так себе поводить, бо Ви "завжди стараетесь ретельно підбирати слова, щоб таких ситуацій не було". Тобто, якщо Ви, не дай Боже, щось не то сказали або зробили, Ваш чоловік починає звинувачувати Вас та ігнорувати?Вам не здається, що така його поведінка-це маніпулювання? Він знає, що Вас можливо підчипити на гачок провини, невдячності та користується цим. Бо дуже приємно відчувати свою всевладність та Вашу покірність. Інше питання, чому Ви так реагуєте на його поведінку? Чому не витримуєте або не даєте відсіч його маніпулюванням? Ви звикли бути завжди винною?
Ви не можете вплинути на те, як чоловік реагує-це його вибір. Ображатися чи ні, зберігати мир та спокій у родині чи сваритись з жінкою, пробачити чи ні, вирішує Ваш чоловік сам. Те ж саме робите Ви: відчуваєте провину, сум, біль- це Ваш вибір та відповідальність.
Такий патерн поведінки формується в дитинстві, коли хтось із значущих дорослих так себе поводив, як зараз поводить Ваш чоловік. Щоб позбутися цього сценарію, необхідна індивідуальна терапія. Також не буде зайвим розібратись взагалі у Ваших стосунках з чоловіком, бо, можливо, йому дійсно не вистачає визнання та подяки у стосунках.

Бесплатная рассылка интересностей!

Сомневаюсь насчёт детей
Здравствуйте, Анжела.
Хочется обратить Ваше внимание на то, что для ребёнка важно наличие двух родителей:папы и мамы. Здоровое, гармоничное развитие ребёнка возможно только в семье. Если для Вас "парни это что -то неопознанное, чужое", то может стоит начать с вопросов отношений с мужчинами, создания семьи?

Вы "мечтаете воспитывать свою маленькую куколку". Наши мечты не всегда сбываются. Что вы будете делать если родится мальчик? (А мужчины для Вас-космос?)

Когда Вы будете готовы стать Матерью, сегодняшние аргументы покажутся Вам смешными. Всему свое время.
Стоит ли входить в отношения?
Ваша "дурацкая привычка делать все хорошо "-это избегание сложных, негативных чувств, избегание боли. У Вас в родительской семье лёгкие отношения? Вы никогда не конфликтовали с родителями? Родители не ссорились? Почему Вы решили, что встретившись с ДРУГИМ человеком , у Вас не должны возникать трудности? В отношениях это нормально, потому что все люди люди разные. Как будут складываться ваши отношения зависит от обоих партнёров и доверие, уважение к выбору партнёра имеет немаловажное значение.
"Я не должен ни разу не засомневаться в ней, не подумать о ней плохо". А Вы сами соответствуете таким высоким стандартам? Вы всегда делаете все идеально? Может, позволить другим ( конечно и себе) иметь право на ошибку?
Как поступить
Здравствуйте, Саша.
Конечно, если Вас беспокоит неопределённость в отношениях, стоит обсудить это с девушкой . Но, я бы обратила Ваше внимание на некоторые нюансы. Вы пишете, что "достаточно стеснительный человек" и "познакомились по её инициативе". Т е. всё это время девушка проявляла интерес к Вам, чем Вам и понравилась? А как вели себя Вы? Вы также интересовались ею, оказывали ей знаки внимания, были рядом? Или ждали, что она одна будет "вывозить " эти отношения?
В отношениях участвуют два человека. Может, стоит побороть свою "стеснительность" и быть более активным?
Мотивація чи маніпуляція ???
Здравствуйте, Юля.
Вы сейчас очень обижены на своего мужа и небезосновательно. Но, давайте будем честны:в том , что с Вами произошло, виноват не только муж. Он ведёт себя и говорит Вам только то,что Вы позволяете говорить и делать. Я думаю, Вы давно уже позволяли ему( и детям, кстати тоже) нарушать Ваши границы. Из "благих"намерений Вы растворились в своей семье, стали для них "пустым местом" . И вместо ожидаемой Вами благодарности, того ,что близкие оценят Вашу жертву, получили отношение как к месту, где "можно справить нужду". Это случилось в тот момент, когда Вы решили не быть собой, Юлей, а быть матерью и женой. Сейчас, по-моему, Вам стоит вернуться в самое начало Ваших отношений с мужем и вспомнить, какой Вы были: интересы, увлечения, друзья, работа и т.д , вспомнить, что Вы -главный человек в Вашей жизни и сейчас Вам необходима помощь, внимание и забота. Всё это не исключает ролей матери и жены, просто сокращает количество вкладываемой туда энергии.
Семья-это система. Если один елемент системы меняется, меняется вся система. Начните с себя и тогда, возможно, Вам не прийдется думать о том, как прожить одной с двумя детьми. Психолог Вам в помощь.
Хочу кохання, але коли отримую то вже не дуже і треба..
Вітаю, Сашо!
Ви дійсно граєте в гру "стосунки", бо справжніх стосунків Ви боїтесь. При цьому, Ви заздалегідь знаєте , що переможете, бо в Вас є величезний досвід в цьому. Тільки в мене є запитання:" З ким Ви грали в цю гру в дитинстві?
Сашо,про почуття Ви говорите лише тоді, коли не очікуєте відмови, тобто Ви впевнені в позитивній відповіді. Тоді Ви відчуваєте свою перемогу, владу над людиною та вважаєте її слабкою, не вартою Вашого кохання. Але ж Ви самі її вибрали, іншу вибирати не можете, бо є страх, що Вам відмовлять і буде боляче . А Ви добре знаєте, як це, коли тебе відштовхують, нехтуючи твоєю любов'ю, тому й наносите " превентивний удар".
Нажаль, це непоодинокий випадок, а Ваш деструктивний спосіб побудови стосунків. Тому я вважаю, коли Ви дійсно захочете серйозних відносин, буде дуже складно це зробити.
Психолог допоміг би Вам зрозуміти звідки зявилась ця модель поведінки та як будувати здорові відносини з партнером в майбутньому.
Як перестати думати увесь час про майбутнє
Вітаю, Iri.
З одного боку, в нашій країні війна, тому Ваше відчуття тривоги-це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. З іншого- в нас завжди є вибір, як реагувати на обставини. Ви не можете контролювати дії ворога, але можете контролювати власні думки та настрій. Тільки Ви обираєте турбуватися Вам чи ні, Ви обираєте свою реальніть: жити в страху або вирішувати проблеми по мірі їх надходження ( заздалегідь потурбувавшись про себе).
На мою думку, турбуватись та все контролювати було властиве Вам ще до війни. Але зараз це набуло більшого масштабу. Раджу звернутись на індивідуальну консультацію до психолога де Ви зможете пропрацювати ці питання.
Что делать дальше?
Здравствуйте, Нюша!
Вы сейчас учитесь, получаете определённую специальность. Вы хотите бросить учёбу и пойти работать? Или поменять специальность? Вы уверены, что столкнувшись с трудностями в обучении, Вы снова не будете разочарованы в новой специальности?
Чтобы понять, что делать"по жизни" надо понять чего Вы хотите от этой жизни, какие у Вас потребности ( и не только материальные). Брать лист и писать: 1.Хочу :.......
2.Что я буду делать для этого: .


Если не получается принять решение, может просто ещё не время для его принятия? Установите себе срок, например месяц, не думать над своим вопросом, но потом вернуться к нему и тогда уже принять решение.
Одиночество
Здравствуйте.
Для того, чтобы "начать жить, встроиться в социум", необходимо избавиться от страха перед жизнью и этим социумом. Это возможно только в индивидуальной терапии, потому что базовое доверие к миру закладывается в раннем детстве родителями, если же этого не происходит, то формируется установка "мир опасен". Жить с ней достаточно сложно .
"Я очень устаю от людей". Здесь может быть две причины:первая-особенности Вашего характера,темперамента. Не все люди нуждаются в активном общении. Вторая-Вы устаёте от психического напряжения при общении. Вам приходится постоянно себя контролировать, отслеживать реакции партнёра и Вас это сильно изматывает. Возможно, присутствует страх быть не принятым, отвергнутым.
Почему "большинство людей терпеть не можете"? Какими своими действиями они вызывают у Вас такую реакцию?
Вы боитесь негативных проявлений со стороны окружающих, когда показываете себя? Поэтому выбираете не проявлять себя социуму, закрыться от него?
Думаю, насчёт своей самооценки Вы ошибаетесь. Она у вас"хорошая"только потому, что Вы не позволяете никому к ней приблизиться. Ведь самооценка-это то, как мы чувствуем себя среди других, какое место занимаем в обществе. Для этого нам нужна обратная связь от этого общества. А у вас её нет, потому что вы её избегаете.
У Вас есть желание изменить свою жизнь-это главное. С помощью психолога Вам это будет сделать проще и быстрее.
Незрозумілий стан
Вітаю!
Може, все що з Вами відбувається дано саме для того, щоб Ви знайшли відповідь на питання:
"Чому я так себе поводжу:
- не знаю, про що говорити з людьми;
- терплю незручності;
- чого та чому соромлюсь;
- від чого в мене відчуття провини;
- чому від звичайного прояву уваги та турботи до мене, я хочу плакати;
- чому я відчуваю такий дискомфорт коли мною опікуються?
Це непрості питання. Якщо Ви зараз їх не пропрацюєте в терапії, вони будуть нагадувати про себе все ваше життя в інших ситуаціях.
Насколько все безнадежно?
Здравствуйте, Nura.
Я думаю, что у большинства людей, живущих на нашей планете не было идеальных родителей. У нас ,у всех, есть что предъявить папе и маме, а у некоторых- и другим родственникам. Также, у нас, у всех есть выбор: понять и принять своих родителей или всю жизнь обвинять их в своих проблемах и неудачах.
То, что Вы стараетесь разобраться в вопросе своих взаимоотношений с молодыми людьми, очень хорошо. Но, почему Вы решили, что можете справиться сами? Для того, чтобы Вам помочь, психологи учатся в университете, проходят личную терапию(да, у психологов есть свои психологи), супервизии, интервизии и т.д.. А Вы считаете, что прочитав пару статей и получив сомнительные советы(психологи советов не дают), Вы сможете обрести счастье?
Ваша проблема не только в том, что мужчины Вам не дают любовь, но и в том, что Вы сами никому ее не даете
( находясь в огромном дифиците). Вы выбираете мужчин из просящей позиции (ну, посмотри, какая я хорошая;дай мне любви, ведь я так стараюсь тебе понравиться). И когда получаете отказ, наступает привычное для Вас состояние-страдание. Ведь вопрос даже не в том, что Вам нужна любовь мужчины, а в том , что нужно, чтобы Вам сделали больно. Тогда Вы сможете вернуться в состояние"пожалейте меня все, меня никто не любит". Это очень тяжело жить с "протянутой рукой".
Для того, чтобы "восполнить" чего Вам не хватает, а это любовь к себе и любовь в себе,нужна терапия. Научившись давать любовь сама себе, Вы будете включаться совершенно на других мужчин.
Залюблена дитина
Вітаю!
Ацетонемічний синдром може з,явитися у дитини від психоемоційного перевантаження(стресу). Можливо, це пов,язано зі смертю бабусі. Як Ви їй пояснили , що відбулося? Діти в цьому віці починають усвідомлювати,що вони теж можуть померти, можуть померти їх батьки та це їх лякає. Спробуйте обережно спитати доньку, чи не лякає її смерть бабусі та що вона взагалі думає про смерть.

На мою думку, зараз не час різко змінювати стиль виховання. Дитина, без причини, різко не змінюється. Вам зараз необхідно з'ясувати причини такої поведінки доньки ( з дитячим психологом), а потім вже коректувати стратегію виховання.
Осознала власть матери над моей жизнью, как справиться?
Здравствуйте!
"Правильно выйти из всего этого" Вы сможете тогда, когда сепартруетесь от матери. Если все обстоит так, как Вы пишете в письме, к сожалению, самостоятельно сделать это Вы не сможете. Вам понадобится помощь психолога, потому что Вы для мамы-смысл её жизни на данном этапе, и она будет держаться "зубами", проявляя чудеса манипуляционного искусства. И поскольку-"она же ваша мама"- Вы вряд-ли сможете противостоять этим манипуляциям в одиночку.
Как вариант-отправить маму к психологу, чтобы она решала свои вопросы с личной жизнью. И когда мама займётся собой, у Вас появиться возможность жить свою жизнь.
Публикації психолога 1
Інтерв'ю 1
УЧАСТЬ В ІНТЕРВ'Ю
Повідомлення
Надіслати особисте повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.

qr