ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Це, вочевидь, реакція дитини на війну. Так дитина підсвідомо виявляє свою травму, і це нормальна реакція на події, що відбуваються наразі в Україні. Тому, не лякайтеся, що дитина малює щось страшне, і відведіть її до дитячого психолога, який має досвід роботи з ПТСР. Фахівець або фахівчиня поговорить з Вами і з дитиною, і в безпечній обстановці допоможе дитині подолати свої страхи, а Вам - пояснить, як себе краще поводити, щоб не нашкодити і бути дитині надійним тилом.
Если Вы никогда не были одна и боитесь остаться в одиночестве, полагаю, самое время начать искать корни этого страха и учиться справляться с ним с помощью психолога или психотерапевта.
Поскольку, человеку не построить гармоничные здоровые отношения с другими, если он не находится в гармонии с собой и своей психикой, если боится находиться наедине со своими мыслями или живёт ради других, а не ради себя. Страх одиночества может происходить как из культурных установок, принятых в нашем обществе, так и из проблем с привязанностью, причины которых лежат в детско-родительских отношениях Вас с Вашими родителями. Чаще же всего - это два в одном: родители определённым образом обращаются с ребёнком, прививают ему установки о себе и мире в целом, и уже взрослый человек, если эти установки не отрефлексирует, рискует столкнуться с проблемами в личной жизни.
Так что если захотите разобраться в себе - не стесняйтесь обратиться за помощью, так как Ваша ситуация - это запрос на длительную терапию, а не формат переписки.
Расставание - это одна из форм горя в психологии, потому что утрата связи со значимым близким воспринимается нашей психикой как "маленькая смерть". Вы расстались только 7 месяцев назад, а горевание, в среднем, длится до двух лет. У кого-то дольше, у кого-то - меньше. Для кого-то смерть близкого более травматично, чем разлука, а для кого-то это почти одинаково воспринимается психикой. Всё очень индивидуально, но я считаю Ваше состояние абслютно нормальным с психологической точки зрения. Вы то злитесь, то скучаете по парню потому, что это разные этапы проживания горя, которые чередуются между собой.
Самостоятельно это исправить никак, можно только прожить и переждать этот шторм. Чтобы было легче, проводите больше времени с близкими людьми, заботьтесь о себе, акцентируйте внимание на себе и на своих потребностях (а не только на том, что объединяло Вас с парнем), поскольку так как Вы утратили значимую частичку себя, для интеграции и утихания горя Вам нужно будет найти себя заново, то, что делает Вас уникальной и целостной личностью.
Если захотите предложить парню дружбу - это возможно, но только в случае, если до этого Ваши отношения строились на взаимном уважении и доверии (а не только на страсти и сексуальности) и никто никого не абьюзил. Плюс, только после того, как Ваша боль утихнет, иначе есть риск повторения ситуации, где Вы с парнем друг друга раните и обиженно расходитесь по своим углам зализывать раны.
Если самостоятельно не выйдет решить проблему - обращайтесь за помощью к психологам. Я всегда рада помочь.
Ну ок, ми допопалися до істини. що Вам би це подобалось.
Тоді подумайте, чого у Вас більше - збудження чи ревнощів, і чи варта ідея для Вас реалізації. З одного боку - від досвіду, де дружина при Вас сексуально взаємодіє з кимсь іншим, можете отримати задоволення і Ви, і дружина (екзгібіціонизм і вуайєризм ніхто не відміняв, у всіх людей є свої фетиші). З іншого боку - якщо щось піде "не по плану" чи ревнощі пересилять - це може негативно відобразитися на стосунках.
Це непросте рішення, і тільки Вам з дружиною його приймати, а не психологам форума. Тому міркуйте і радьтеся з дружиною, чого ви обидва хочете від сексу і чи готові запросити в секс когось третього.
«Марія. В принципі я не проти аби мої друзі бачили мою дружину оголеною. я хотів би щоб вони знали яка вона і можливо не проти, аби вона їм себе показала. Але трохи є ревність»;
Які емоції Ви відчуваєте тут, окрім ревнощів? Чи є у Вас сексуальне збудження на тему того, що дружину буде роздивлятися і торкатися хтось інший?
Дивіться, я не засуджую ні Вас, ні Вашу дружину, бо особисте життя - це особисте життя кожного, яким би воно дивним не здавалось оточуючим. Проте, на форумі можна отримати лише демо-консультацію, тобто короткий аналіз ситуації від психологів, а не цілодобову службу підтримки.
За більш детальними аналізами ситуації (саме аналізами і наводящими питаннями, а не порадами що робити) - не до форуму, а на індивідуальну консультацію до будь-якого фахівця, який Вам сподобався. Це вже платна послуга, тому що потребує емоційних і часових затрат з боку психолога. Якщо Ви не готові до психологічної консультації або терапії з психологом, але ревнуєте дружину до друзів і переймаєтесь її гіперсексуальністю, то навряд чи Ваше сімейне життя зміниться на краще просто від того, що Вас заспокоять на форумі. Імовірніше, Вам навіть стане тривожніше від усвідомлення якихось почуттів, як от ревнощів. Тому з Вами треба працювати індивідуально, а не ляси на форумі точити.
Навідміну від колег, думаю, що основна мета Вашої дружини - не спровокувати друзів на секс (хоча якщо друзі спатимуть з Вашою дружиною, коли ви проти, то які вони Вам друзі?), а викликати у Вас ревнощі. Мені здається, їй це вже вдалося. Можливо, їй не вистачає уваги від Вас, тому вона так себе поводе, але то лише моє припущення.
«Казала що потрібно аби мої друзі її побачили оголеною , побачили і сексуальність заздрили мені а я гордився нею»;
Хотіла показати сексуальність - це не значить "хотіла щоб її трахали". Адже вона не секс-лялька, і без її дозволу ніхто з нею займатися сексом не має права. А от чи хотіли би Ви, щоб хлопці дивилися на Вашу дружину - питання інше.
Я бачу, що Ви, вочевидь, проти того, щоб друзі бачили голу дружину, а дружина - тільки за. І це конфлікт інтересів. Тому питання у мене суто практичні. Чи є в дружини власна кімната (якщо ні, то може - ваша спільна спальня) де вона може повісити свій портрет без того, щоб на нього дивились сторонні? Адже вітальня (якщо Ви разом маєте/знімаєте квартиру, а не дружини і не вона за неї платить на 100%) - це спільний простір, і ви обидва маєте дати згоду на те, щоб там щось вішати. В протилежному випадку Ваші стосунки можуть зруйнуватися через таку дрібничку, як те, що один в парі ексгібіціоніст, а інший - ревнивий.
Може то й нарцисизм, як Басанський зауважив, але ми всі грішні і маємо якусь частку нарсисизму в собі, тільки не завжди клінічного. Тут я не бачу клініки, але бачу кепський конфлікт інтересів, який Вам треба спочатку з дружиною особисто (РАЗОМ, а не єдиноосібно нею чи Вами), а потім звернутися до психолога (хочете - самі, хочете - парою), щоб розібратися, що ж вас, все-таки, таких різних тримає разом?
Я та сама психологиня, яка сказала, що Ви бісексуал. )
Поясню, що я мала на увазі під прийняттям. Те, яка у Вас сексуальна орієнтація і те, які у Вас цінності та політичні погляди - це дві різні речі. Так, одні бісексуали борються за права ЛГБТ і виходять на паради (в чому я не вбачаю чогось поганого), інші - сидять вдома і не афішують те, яка стать їм подобається (і це теж по-своєму добре, кожному своє). Моя думка була про те, що Ви не зобов'язані любити щось, чого не любите, але Вам треба прийняти, в першу чергу, СЕБЕ, щоб могти створювати здорові стосунки з іншими (зокрема, дівчиною, яку Ви хочете знайти).
До мене часто зверталися саме чоловіки-бісексуали (бо жіночу бісексуальність наше суспільство в середньому сприймає більш лояльно через стереотип що це "гарно естетично" і все таке), з сумнівами на кшталт:
- "Чи можу я знайти собі жінку, якщо мене тягне до чоловіків?"
Звісно, зможете. Ви ж БІ сексуал, а значить, жінки Вам теж подобаються, а значить, проблем з ерекцією і з лібідо не буде (якщо Ви, звісно, не перенервуєте і не зробите собі невроз через неприйняття себе).
- "Чи зобов'язаний я спати з чоловіками тепер?"
Ні. Хочете - спіть, не хочете - не спіть. Все просто.
- "Але ж у мене буде потяг до чоловіків не зважаючи на те, що у мене є дівчина?"
Так, буде. Проте, лише Вам вирішувати, що з цим потягом робити. Хочете - реалізуйте на практиці, не хочете - сублімуйте у творчість, гумор (гачі меми наприклад) та інші сфери, які не потребують займатись сексом.
Орієнтацію не змінити, але спосіб життя обирайте який хочете, ніхто Вас не засудить з притомних людей.
«То за одного переживала, а вдруг я в него влюблюсь то за другого....»;
Может, Вы путаете влюблённость и сексуальное влечение? Влечение может возникнуть спонтанно к кому угодно, даже к брату парня. Сознательно это может восприниматься как что-то социально неприемлемое, но подсознанию в принципе всё равно, кого "хотеть" (не в плане избирательности, а в плане моральных норм), это просто человеческая природа.
«Нет, у нас все идеально.»;
Вы уверены? Может, в отношениях всё хорошо, но скучно или влечения к парню нет?
Спасибо, что обратились за психологической помощью, это очень важно. Как и вопрос дружбы очень важный.
Вы верно подметили, что в дружбе самое главное - искренность и умение быть собой, не бояться себя проявить. В Вашем рассказе чувствуется страх осуждения за то, что Вы такая, какая есть, и за Ваш выбор. Но ведь если Вашего друга или подругу посчитают чудаком, Вы же не перестанете с ним общаться чисто из-за этого? Потому как что Вам важнее - Ваше собственное мнение о близком человеке или то, что "люди скажут"?
Касаемо "серой мышки", думаю, это навязанный извне комплекс. Мы все становимся "серыми", если не чувствуем себя в достаточной безопасности, чтобы быть "разноцветными". Так что только Вы выбираете, насколько быть открытой и общительной в новыми знакомыми, друзьями и потенциальными партнёрами. И сравнение себя с другими (в частности, с более открытой в общении подругой) тут вредно для Вас, потому как Вы всегда сравниваете не в свою пользу, мол я хуже. Поэтому стоит сакцентировать внимание на своих сильных сторонах и том, что в Вас уникально, а не том, чего Вам, по Вашему мнению, не достаёт.
Для этого рекомендую попросить родителей записать Вас к психологу или самостоятельно обратиться к психологу в школе, если таковой имеется и вызывает у Вас доверие. Удачи!
Я висловлю дуже непопулярну думку, проте дружина не зобов'язана займатися з Вами сексом лиш на підставі того, що вона Ваша дружина. Якогось "подружнього боргу" не існує і не повинно бути, бо секс повинен відбуватися тільки з активної згоди (Адже Ви не хочете, щоб з Вами спали без бажання цього робити?) Проте, якщо у Вас є гостра нагальна потреба в сексі, а в дружини немає, то може ви й правда несумісні в цьому питанні.
І так, те, що з Вами не хотять спати, в данному випадку не настільки деструктивно, як те, що Ви ставитесь до дружини без належної поваги.
Описанное Вами действительно похоже на навязчивые мысли. ОКР это или нет, может определить только врач-психиатр. К нему и стоит обратиться за диагностикой расстройства и, если понадобится, рецептом на медикаменты от повышенной тревоги.
Также может помочь психотерапия, потому как это основной способ справляться с навязчивостями. Психологи разных направлений при работе с Вами будут думать в разные стороны, что не хорошо и не плохо, а просто специфика их работы.
Так, если Вы попадёте к КПТ-терапевту, Вам с большой долей вероятности удастся вылечить ОКР, так как специалист этого направления работает конкретно с мыслями и с тем, чтобы человек мог спокойно ужиться с ними до полного их исчезновения. Если Вы попадёте к психоаналитику, Вы с большей долей вероятности сможете разрешить внутренний конфликт, связанный со страхом влечения к брату парня и влюблённости в него.
Я не КПТ-терапевт и не психоаналитик, но от себя могу задать вопрос, который мне как психологу кажется важным. Что у Вас происходит в отношениях с парнем, есть ли какие-то конфликты, есть ли моменты, которые Вас явно не устраивают? Ведь если в голову лезут мысли о том, что Вы ошиблись в выборе, тут дело даже не в том, что Вас привлёк брат парня, а в том, что в отношениях с партнёром есть брешь, и мозг уже подсознательно об этом кричит в виде таких сомнений.