ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Добре, що Ви звертаєтесь по допомогу, а значить, вбачаєте, що у Ваших сімейних стосунках є проблеми. Проте, я вбачаю проблеми дещо не там, де бачите їх Ви.
Думаю, справа не в тому, що дружина відмовляє Вам у сексі, а в тому, що Ви не можете прийняти її відмову і з повагою поставитися до її особистих кордонів. Дружина прямо повідомила про те, що вона не хоче сексу через конфлікти у стосунках з Вами (у формі скарги на те, що Ви мало приділяли увагу і підвищували голос). А потім до реакції на відмову підключилися Ваші патологічні ревнощі (підозра у зраді), які можна трактувати як невпевненість у собі як в чоловікові і коханці. Плюс, Ви перейшли кордон дружини, коли стали контролювати кожет її крок. Це вже вб'юзивна поведінка, яка потребує довготривалої психотерапії.
Тож, наполегливо раджу знайти собі психотерапевта і звернутися по допомогу (бажано одному, а не парою, щоб впоратися зі своїми особистими комплексами, які призводять до гіперконтролю дружини і ревнощів). І в крайньому випадку, дійсно можна подумати про розлучення, якщо у Вас із дружиною й надалі будуть конфлікти і несумісність особистих потреб.
Слід приймати ліки за вказівками свого психіатра, і звертатися до нього у випадку виникнення побічних реакцій. Тоді лікар пропише інший препарат замість того, що не підійшов, або скоригує дозу індивідуально під Вас.
Боятися побічних реакцій заздалегідь - не варто. І те, що в інструкції вони прописані - це, навпаки, добре. Тому, що якщо в інструкції зазначено багато побочок, це не означає, що вони всі одразу у Вас проявляться (і не факт, що проявиться хоча б одна з них). Це просто всі можливі ефекти на організм і психіку, які спостерігалися впродовж багатьох років на великих вибірках досліджуваних, які зголосилися повідомляти про своє самопочуття після прийняття ліків. В таку вибірку могли входити і люди з індивідуальними непереносимостями та алергіями, і люди з хронічними захворюваннями, тобто те, що у них щось після прийому ліків проявилось, не означає, що і у Вас буде.
Тому не бійтесь приймати ліки і звертайтеся до свого лікаря, якщо раптом щось піде не так.
Думати не рано, бо у Вас зараз якраз в розпалі статеве дозрівання і думки про власну орієнтацію природні для підліткового віку.
Я б сказала, що визначатися з тим, хто Ви є, ніколи не рано і не пізно. Це не означає, що Ваша орієнтація з віком зміниться, але це значить, що у Вас достатньо часу, щоб себе пізнати та зрозуміти краще.
«А як я можу не думати про те що написав?»;
Думки автоматичні, тому силоміць змусити себе про щось не думати Ви не зможете, це лише нашкодить (наприклад, призведе до неврозу у вигляді нав'язливих думок про непокоячу Вас тему). Краще поставитися до них з безоціночним прийняттям. Ну є вони і є. Ви від цього не стаєте ні кращим, ні гіршим за інших людей. Так само можна поставитися і до потягу до хлопців, якщо він знову виникне.
А щодо Вашого ставлення до ЛГБТ, то Ви не зобов'язані мати відносини зі своєю статтю, якщо цього не хочете. Якщо Ви бісексуал, це не перешкода мати стосунки з дівчиною. Проте, ліпше буде все ж прийняти в собі навіть ту частину, яку Ви не збираєтесь реалізовувати на практиці (гомосексуальну), і бути чесним з собою та потенційними партнерками щодо орієнтації, бо інакше Вас мучитиме тривожність.
«Мой отец с детства пил и жил с нами и я больше чем уверена что его слова в детстве, весь жтот буллинг, нехватка внимания, это всё сказывается у меня сейчас в отношениях с парнями.»;
Сочувствую, что Вам пришлось жить в семье с зависимым от алкоголя и стать свидетельницей буллинга в школе. Когда не получаешь базового принятия и безусловной любви от родителя, это может негативно сказаться на эмоциональном восприятии себя и на будущих отношениях. Вы не можете изменить своё прошлое, но можете принять его как есть и научиться давать себе ту любовь, которую не получили в детстве, в этом поможет психотерапия.
«В сексе я вроде немного и говорю что мне что-то не нравится, но будто много говорить это неудобно и я просто мысленно «ай ладно».»;
Если будете говорить - будет неудобно, но если будете молчать - Вы пожертвуете своим телом и психикой, делая что-то, что Вам не нравится. А второе гораздо вреднее, так что лучше сразу говорить парням, что Вам что-то в сексе не нравится. Если они не воспримут нормально Ваш отказ, то это уже их проблема.
«С расставанием границ всё очень плохо я слишком добрая и удобная для всех, боюсь обидеть, сложно отказывать (касаемо всего)»;
Что самого страшного может произойти, если перестанете быть доброй и удобной для всех?
Вашу сексуальну орієнтацію можете визначити лише Ви. Так, Ви пізнаєте своє тіло, і зараз якраз слушна нагода зрозуміти, хто Ви. Проте, сексуальна орієнтація є вродженою і не прив'язаною до того, з ким у Вас був романтичний та сексуальний досвід. На орієнтацію вказує лиш те, на представників і представниць якої статі у Вас є фізіологічне та психологічне збудження (в тілі та на емоційному рівні). Тож рефлексуйте свої відчуття і визначайтеся. Проте, з Вашої оповіді, Ви більш за все схожі на бісексуала. Це цілком нормально і означає, що Ви можете мати відносини з хлопцем чи з дівчиною, якщо захочете.
Не пугайтесь, но это симптоматика параноидной шизофрении (или другой формы шизофрении, точнее всего Вам скажет врач-психиатр). Нужно обязательно записаться к психиатру и получить рецепт на медикаментозное лечение, тогда и подозрительность снизится.
Сочувствую, что Вам пришлось столкнуться с таким опытом в прошлом.
Ваш рассказ звучит для меня так, что для Вас на первом месте всегда было удовлетворение партнёра, выше своего собственного удовольствия. Сложно сконцентрироваться на собственных ощущениях и получить оргазм, когда думаешь о том, как выглядишь в глазах партнёра и достаточно ли его удовлетворяешь.
Скажите, пожалуйста, когда у Вас впервые появилась установка о том, что Вы должны обязательно понравиться мужчине в постели, и что Вы неумелы? Обычно первая установка закладывается очень рано, в ранней юности или даже в детстве (только без упоминания постели, просто "я должна понравиться, иначе меня отвергнут"), а вторая - это может быть результат нехватки опыта (В Вашем случае - не количественно, а качественно, и это больше про партнёров, которые Вам попадались, чем про Вас.) и, возможно, критики со стороны кого-то значимого в прошлом, что это сложно теперь убрать из головы.
И ещё, есть ли у Вас опыт сексуального насилия/домогательств? Как у Вас с расставлением границ, как Вы чувствуете своё тело во время секса, можете ли говорить, что Вам лично что-то не нравится?
Я бы рекомендовала записаться к психотерапевту и к сексологу, и начать больше думать про себя и свою психику.
Обратиться к психиатру за диагностикой возможных расстройств было бы хорошим вариантом. ОКР лечится медикаментозно и психотерапией, а СДВГ не лечится, но назначается медикаментозная терапия (обычно это стимуляторы по рецепту), которые помогают сгладить симптоматику, мешающую удерживать внимание.
У СДВГ-шников есть и преимущества в профессиональном плане. Такие люди часто неплохо справляются с работами с повышенным уровнем риска и с работами, которые требуют быстрого переключения внимания между задачами. Например, я подписана на англоязычный аккаунт девушки в инстаграм, которая имеет диагноз СДВГ и работает медсестрой, т.к. это очень активная работа, сопряжённая с общением, риском и помощью людям. СДВГ-шники интроверты из моего круга общения чаще всего идут в айти-сферу. С одной стороны, это требует повышенной концентрации, так что своего рода вызов для них, с другой - там много разнообразных задач, так что им не скучно.
Думаю, главное в выборе профессии для Вас лично - это чтобы Вам было интересно и была возможность переключаться между задачами, а сферу уже можно выбирать по душе, какую хотите. Если захотите обсудить свою профориентацию или другие личные вопросы, не сопряжённые непосредственно с лечением расстройств, но влияющие на качество жизни, можете ко мне обратиться.
Парень сказал Вам, что«зачем это все выставлять на показ и что он в принципе не любит этого»;
То есть, он не любит публичность. Почему он выставлял фото с бывшей девушкой в прошлом, и почему не был против совместных фото в начале Ваших отношений - вопрос. Но не факт, что он к Вам остыл. Может, напротив, вначале отношений он жертвовал своими границами (что тоже не ок и аутоагрессия с его стороны к самому себе) и делал вид, что всё в порядке, а потом подустал и перестал быть "в восторге" от затеи запостить что-то в инстаграмчик.
То есть, рано себя накручивать и думать что-то вроде "меня не показывают на публику, значит не любят и не ценят".
Но рекомендую акцентировать внимание на том, что лично для Вас эти фото значат? О чём Вы сигнализируете себе и окружающим, когда публикуете их? Что для Вас лично символизирует отказ от публичности со стороны парня? И есть ли у вас с ним другие конфликты, помимо этого?
«але от через деякий час вони втомлювались та починали ігнорувати або зовсім змінювати настрій навколо сімейний атмосфери»;
Можливо, тут і є першопричина. Бо дитині часто здається, що саме вона - причина переживань дорослих, навіть якщо реально справа в сімейній атмосфері. Тому з'являються думки на кшталт "Я набридаю, я надокучливий, треба бути тихішим, щоб нікому не заважати." Таким чином, "приглушується" внутрішня дитина і людина розучається її чути і проявляти в більш дорослому віці.
«Завжди коли я хотіла пересилити свою сором'язливість - ця подруга мене наче зупиняла, та казала, що я надто "не така", і що мені не варто заводити друзів»;
А це так звана дитяча "токсична дружба", бо подруга, імовірно, ревнувала Вас до інших людей, з якими Ви потенційно можете подружитися, тому і зупиняла від проявів емоцій і комунікабельності.
Проте, Ви праві і тому, що«всі ми люди і повинні виражати себе такими які ми є»;
в цьому напрямку і варто рухатись, бажано з допомогою психолога.
Суицидальность часто возникает не как нежелание жить вообще, а как страх перед безвыходной на вид ситуации и желание избавиться от страданий. То есть, Вы не хотите жить так как живёте сейчас, но как именно хотите - пока не знаете, и от этого возникает проблема с желанием умереть.
Я верю, что Ваши переживания искренни, поскольку многие подростки сталкиваются с большим стрессом, когда речь идёт о поступлении в ВУЗ. Это ощущается, как будто у тебя нет права на ошибку, и промах в выборе жизненного пути в 17 лет грозит тем, что вся оставшаяся жизнь пойдёт наперекосяк. Человеку взрослому, который прожил свой пубертат и реализовался, это может казаться ерундой, но именно в момент жизненного выбора мозг многих молодых людей (и мой когда-то тоже) именно так и работает. Главное понимать, что это ловушка разума, а не истинное положение вещей. Согласна с коллегами, что Вы ещё можете поискать себя, и у Вас всегда будет на это время, пока Вы живы.
«Когда мой муж не со мной, а уезжает, у меня случается сдвиг и я начинаю искать у себя какие-то симптомы и так до конца месяца.»;
Почему Вы ищете у себя симптомы беременности именно в моменты, когда муж уезжает? О чём больше всего тревожитесь, когда его нет рядом?
«Могу сделать несколько тестов, но как мы знаем достоверный результат можно получить только в конце цикла»;
Если будете подозревать беременность, помимо тестов можно ещё сдать анализ крови на ХГЧ, это более точный метод. Но сейчас поговорим о Вашем психологическом состоянии.
«Каждый месяц меня перекрывает, я не хочу еще быть мамой, хотелось бы попозже.»;
Давайте подумаем, насколько обоснованы ваши переживания по поводу возможной незапланированной беременности. Вы с мужем предохраняетесь во время секса? Какими конкретно способами? Вы наблюдаетесь у гинеколога, обращаетесь за помощью врача, когда подозреваете у себя что-либо?
И если представить, что незапланированная беременность наступила, каковы будут Ваши действия в этом случае?
«Я читаю все это по несколько дней и потом просто не могу нормально жить. К врачам идти я тоже боюсь, при чем боюсь не боли, я боюсь услышать, что у меня что-то не так.»;
Есть теория, что ипохондрия - это маскированный страх смерти. Страх смерти может означать как опасение того, что меня не будет, так и страх перед самим процессом умирания, перед тем, чтобы не прожить жизнь достаточно наполненно и ярко, как бы хотелось, либо же страх перед отдельными аспектами жизни, которые Вас пугают и выбивают из колеи.
А опасения за здоровье как будто отвлекают Вас от чего-то более глобального, что есть на подсознательном уровне. Вы тревожитесь и концентрируетесь на ощущениях своего тела, как будто забывая об основной причине тревоги. Как думаете, что это может быть?