Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн
29-01-2021 Марія Радченко
Років досвіду: 9
Останній візит на сайт 1 день тому.
Років досвіду: 9
психолог 💑 консультування пар
психолог 💑 консультування пар
Освіта
ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
400 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 13. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
- [ аккаунт психолога закритий ]
- Наталія Крилова
- Анна Автонділова
- Оксана Сенченко
- Дар'я Абрамова
- Оксана Николаевна Третьякова
- Наталія Василівна Глинянюк
- [ Євгеній Ортенберг - аккаунт психолога закритий ]
- Ірина Миколенко
- Павел Леонидович Басанский
- Нора Маркман
- Маргарита Старченко
- Іванна Алексєєва
Відповіді 3427
Відчуття наче я помираю
Співчуваю Вашому стану. Суїцидальні думки часто є ознакою депресії, терапія якої потребує комплексного підходу: медикаментозного лікування у психіатра та психотерапії з психологом або психотерапевтом. Антидепресанти допомагають налагодити обмін серотоніну в мозку (це тривалий процес, але дієвий), а психотерапія допомагає вирішувати внутрішні конфлікти та життєві проблеми, що спричинили депресію (це теж не швидко, але повинно допомогти).
Перш за все, хочу сказати, що Вам необхідно якмога скоріше звернутися по допомогу до лікаря-психіатра до психоневрологічного диспансера Вашого населеного пункта або області. Необхідно прийти з паспортом до реєстратури і зробити собі картку, а потім Вас запишуть і запросять до кабінету психіатра, лікар Вас розпитає про фізичний і психічний стан, можливо проведе з Вами певні психодіагностичні тести, поставить діагноз і випише медикаментозне лікування. На облік Вас не поставлять, по зараз не існує такого поняття, примусово в лікарню не покладуть, бо це робиться тільки якщо людина небезпечна для себе або оточуючих. Напрямок від сімейного лікаря до психіатра не потрібен, можна одразу їхати до ПНД.
Якщо нема змоги відвідати психіатра фізично, то зараз є психіатри, які працюють дистанційно. Запис до психотерапевта, якщо є така змога, теж зайвим не буде.
А тут, на форумі, Ви можете розповісти, що зараз відбувається у Вашому житті, через що Вам хочеться померти? Як давно такий стан триває, і після яких подій він почався?
Перш за все, хочу сказати, що Вам необхідно якмога скоріше звернутися по допомогу до лікаря-психіатра до психоневрологічного диспансера Вашого населеного пункта або області. Необхідно прийти з паспортом до реєстратури і зробити собі картку, а потім Вас запишуть і запросять до кабінету психіатра, лікар Вас розпитає про фізичний і психічний стан, можливо проведе з Вами певні психодіагностичні тести, поставить діагноз і випише медикаментозне лікування. На облік Вас не поставлять, по зараз не існує такого поняття, примусово в лікарню не покладуть, бо це робиться тільки якщо людина небезпечна для себе або оточуючих. Напрямок від сімейного лікаря до психіатра не потрібен, можна одразу їхати до ПНД.
Якщо нема змоги відвідати психіатра фізично, то зараз є психіатри, які працюють дистанційно. Запис до психотерапевта, якщо є така змога, теж зайвим не буде.
А тут, на форумі, Ви можете розповісти, що зараз відбувається у Вашому житті, через що Вам хочеться померти? Як давно такий стан триває, і після яких подій він почався?
Відредаговано автором 24-10-2023 01:15:13
Не могу понять интересна ли я парню
Здравствуйте!
Я вижу, что у Вас начинается общение с парнем, в котором смысл не всех его действий Вам понятен, и Вы хотели бы внести некую ясность в Ваше общение, но сомневаетесь, стоит ли самой проявлять инициативу. Лучший способ понять, как к Вам относится человек, - это спросить у него лично. Поскольку в Вашем рассказе есть много неоднозначных деталей, которые можно трактовать по-разному. Для кого-то лайк и рассказ о том, как прошёл день, - это просто вежливое общение, а для кого-то - проявление симпатии, и невозможно понять точно, не поговорив с человеком открыто, чего он ожидает от вашего общения.
И ещё, хотела бы спросить, что останавливает Вас от проявления инициативы в общении с парнем?
Я вижу, что у Вас начинается общение с парнем, в котором смысл не всех его действий Вам понятен, и Вы хотели бы внести некую ясность в Ваше общение, но сомневаетесь, стоит ли самой проявлять инициативу. Лучший способ понять, как к Вам относится человек, - это спросить у него лично. Поскольку в Вашем рассказе есть много неоднозначных деталей, которые можно трактовать по-разному. Для кого-то лайк и рассказ о том, как прошёл день, - это просто вежливое общение, а для кого-то - проявление симпатии, и невозможно понять точно, не поговорив с человеком открыто, чего он ожидает от вашего общения.
И ещё, хотела бы спросить, что останавливает Вас от проявления инициативы в общении с парнем?
Як вести себе з людиною у якої невроз?
Доброго дня, Алла!
У чоловіка, імовірніше за все, іпохондрія. Це невротичний розлад, який полягає у підвищеній тривожності за стан свого здоров'я і нав'язливих думках та страхах на тему хвороб. В психології є гіпотеза, що іпохондрія - це маскований страх смерті, а за страхом смерті в людини можуть стояти різні невирішені екзистенційні питання, тобто глибші внутрішні конфлікти, ніж просто стурбованість можливими хворобами.
При іпохондрії рекомендовано спостерігатися у психіатра та відвідувати індивідуальну психотерапію для того, щоб опрацьовувати власні страхи та їх справжні підсвідомі причини. Тож найкраще, що Ви можете зробити для чоловіка - це порадити йому звернутися до психіатра і записатись до психотерапевта, якщо він ше цього не зробив.
Стосовно взаємодії з тривожними думками чоловіка: не варто сперечатися з ним у знервованому стані та переконувати не накручувати себе, бо це призведе до зворотнього ефекту, і він почне заганятися ще сильніш. З іншого боку, не варто погоджуватися з тим, що чоловік каже про стан свого здоров'я на емоціях, щоб не підкріплювати його страхи таким чином. Якщо є ресурс іноді бути поруч та вислухати - це було б добре. Також, якщо є ресурс, спитайте в чоловіка, якої допомоги або підтримки він би від Вас хотів, бо різним людям потрібно різне від близьких.
Але, в першу чергу, не забувайте піклуватися про себе. Бо коли турбуєшся про людину, яка сама має проблеми, на це витрачається багато енергії. Вам теж потрібен відпочинок і турбота про себе.
У чоловіка, імовірніше за все, іпохондрія. Це невротичний розлад, який полягає у підвищеній тривожності за стан свого здоров'я і нав'язливих думках та страхах на тему хвороб. В психології є гіпотеза, що іпохондрія - це маскований страх смерті, а за страхом смерті в людини можуть стояти різні невирішені екзистенційні питання, тобто глибші внутрішні конфлікти, ніж просто стурбованість можливими хворобами.
При іпохондрії рекомендовано спостерігатися у психіатра та відвідувати індивідуальну психотерапію для того, щоб опрацьовувати власні страхи та їх справжні підсвідомі причини. Тож найкраще, що Ви можете зробити для чоловіка - це порадити йому звернутися до психіатра і записатись до психотерапевта, якщо він ше цього не зробив.
Стосовно взаємодії з тривожними думками чоловіка: не варто сперечатися з ним у знервованому стані та переконувати не накручувати себе, бо це призведе до зворотнього ефекту, і він почне заганятися ще сильніш. З іншого боку, не варто погоджуватися з тим, що чоловік каже про стан свого здоров'я на емоціях, щоб не підкріплювати його страхи таким чином. Якщо є ресурс іноді бути поруч та вислухати - це було б добре. Також, якщо є ресурс, спитайте в чоловіка, якої допомоги або підтримки він би від Вас хотів, бо різним людям потрібно різне від близьких.
Але, в першу чергу, не забувайте піклуватися про себе. Бо коли турбуєшся про людину, яка сама має проблеми, на це витрачається багато енергії. Вам теж потрібен відпочинок і турбота про себе.
Не хочу жити
«Я його прошу звернутися до лікаря, адже інколи його боюсь, але це безрезультатно.»;
Розумію. Здоров'я Вашого чоловіка - це його особиста відповідальність як дорослої людини. І будь-яке лікування або терапія не матиме ефекту, якщо пацієнт лікаря (чи клієнт психотерапевта) не нестиме своєї частини відповідальності за процес, не дотримуватиметься вказівок лікаря щодо медкаментозного лікування, і не буде працювати над своєю поведінкою. Можна, звісно, використати як аргумент з чоловіком і його родичами, що справа не в тому, що він якийсь хворий і через це якийсь не такий. А через це, що в країні війна, і це впливає на всіх нас. Розбалансована нервова система - частий наслідок воєнних дій, тому треба вчасно звертатись по допомогу, якщо є ознаки стресу.
Але зі свого боку Ви вже зробили все, що могли, аби допомогти чоловікові. Далі можна залишити цю відповідальність за ним, щоб не брати на себе роль його рятівниці.
І якщо чоловік і надалі так поводитиметься. можна ще подумати, чи вартий шлюб того, щоб зберігати його, або все ж варто розлучитися? Адже коли діти стають свідком того, що тато кричить на маму, це шкодить їх психіці.
Ще рекомендую літературу з теми абьюзу та співзалежних стосунків "Почему он это делает?" Ланди Банкрофт и "Женщины, которые любят слишком сильно" Робин Норвуд. Вони є в інтернеті у вільному доступі.
Розумію. Здоров'я Вашого чоловіка - це його особиста відповідальність як дорослої людини. І будь-яке лікування або терапія не матиме ефекту, якщо пацієнт лікаря (чи клієнт психотерапевта) не нестиме своєї частини відповідальності за процес, не дотримуватиметься вказівок лікаря щодо медкаментозного лікування, і не буде працювати над своєю поведінкою. Можна, звісно, використати як аргумент з чоловіком і його родичами, що справа не в тому, що він якийсь хворий і через це якийсь не такий. А через це, що в країні війна, і це впливає на всіх нас. Розбалансована нервова система - частий наслідок воєнних дій, тому треба вчасно звертатись по допомогу, якщо є ознаки стресу.
Але зі свого боку Ви вже зробили все, що могли, аби допомогти чоловікові. Далі можна залишити цю відповідальність за ним, щоб не брати на себе роль його рятівниці.
І якщо чоловік і надалі так поводитиметься. можна ще подумати, чи вартий шлюб того, щоб зберігати його, або все ж варто розлучитися? Адже коли діти стають свідком того, що тато кричить на маму, це шкодить їх психіці.
Ще рекомендую літературу з теми абьюзу та співзалежних стосунків "Почему он это делает?" Ланди Банкрофт и "Женщины, которые любят слишком сильно" Робин Норвуд. Вони є в інтернеті у вільному доступі.
Відредаговано автором 23-10-2023 16:16:07
Не хочу жити
«Чоловік відмовляється звертатися до психолога, каже що він здоровий і все в нього добре, каже якщо в мене проблеми, то звертайся.»;
На жаль, це поширене на пострадянському просторі уявлення, що якщо людина звертається по допомогу до психолога чи психіатра - значить з нею щось не так. Особливо чоловікам буває складно звертатися по допомогу, через стереотип, що чоловік не повинен проявляти спабкість та усі проблеми повинен вирішувати сам. Але звернення по допомогу, як на мене, - не ознака слабкості, а навпаки, ознака внутрішньої сили та особистісної зрілості, бо треба мати певну сміливість, щоб усвідомити власні проблеми та почати вирішувати їх.
Як би там не було, якщо чоловік не готовий змінюватися і вважає, що в нього все добре, Ви все одно можете звернутися на індивідуальну консультацію до психотерапевта, якщо є бажання і змога. Бо найкраще, що Ви можете зробити в ситуації, що склалася, - це попіклуватися про власне ментальне здоров'я.
На жаль, це поширене на пострадянському просторі уявлення, що якщо людина звертається по допомогу до психолога чи психіатра - значить з нею щось не так. Особливо чоловікам буває складно звертатися по допомогу, через стереотип, що чоловік не повинен проявляти спабкість та усі проблеми повинен вирішувати сам. Але звернення по допомогу, як на мене, - не ознака слабкості, а навпаки, ознака внутрішньої сили та особистісної зрілості, бо треба мати певну сміливість, щоб усвідомити власні проблеми та почати вирішувати їх.
Як би там не було, якщо чоловік не готовий змінюватися і вважає, що в нього все добре, Ви все одно можете звернутися на індивідуальну консультацію до психотерапевта, якщо є бажання і змога. Бо найкраще, що Ви можете зробити в ситуації, що склалася, - це попіклуватися про власне ментальне здоров'я.
Не хочу жити
«він пішов навійну, потім його повернула мама його так як в неї 1 група інвалідності, і після цього що він що його рідні почали казати, що я заставляю його іти на роботу»;
Це дуже важливі поточнення. Адже і війна (особливо, враховуючи, що чоловік брав у ній безпосередню участь, і Ваша вагітність як новий етап життя родини в цілому, і інвалідність матері чоловіка як складна життєва обставина, можуть чинити безпосередній вплив на Ваші з ним стосунки.)
Скажіть, будь ласка, чи змінилась особистість чоловіка після того, як він повернувся з війни? Чи став він більш дратівливим не тільки до Вас, а і до інших людей чи подій в житті, які його раніше не турбували? Чи бувають у нього нічні жахіття та інша не типова для спокійної людини поведінка? Якщо так, то чоловіку теж доцільно буде звернутися по допомогу, вже до психіатра, тому що зміна в поведінці після участі в бойових діях може бути пов'язана з ПТСР (посстравматичним стресовим розладом), який лікується психіатром + психотероапевтом з досвідом травма фокусованої терапії (розділ КПТ, який вивчає психотравми).
Це дуже важливі поточнення. Адже і війна (особливо, враховуючи, що чоловік брав у ній безпосередню участь, і Ваша вагітність як новий етап життя родини в цілому, і інвалідність матері чоловіка як складна життєва обставина, можуть чинити безпосередній вплив на Ваші з ним стосунки.)
Скажіть, будь ласка, чи змінилась особистість чоловіка після того, як він повернувся з війни? Чи став він більш дратівливим не тільки до Вас, а і до інших людей чи подій в житті, які його раніше не турбували? Чи бувають у нього нічні жахіття та інша не типова для спокійної людини поведінка? Якщо так, то чоловіку теж доцільно буде звернутися по допомогу, вже до психіатра, тому що зміна в поведінці після участі в бойових діях може бути пов'язана з ПТСР (посстравматичним стресовим розладом), який лікується психіатром + психотероапевтом з досвідом травма фокусованої терапії (розділ КПТ, який вивчає психотравми).
Відредаговано автором 23-10-2023 15:21:40
Не хочу жити
Поведінку чоловіка та інших родичів, на жаль, змінити НЕМОЖЛИВО. Бо це не Ваша зона відповідальності. Вони - дорослі сформовані особистості, які несуть відповідальність за себе, а змінитися людина може, тільки якщо сама щиро хоче цього і прикладає певні зусилля.
Перший крок до зцілення у відносинах з мамою - це прийняти те, що вона не зміниться, як би це не було боляче визнавати. Що так, ось така вона людина, яка не змогла дати Вам любові і прийняття. Але Ви тепер можете знайти опору в собі і полюбити себе так, як не любила мати. Раджу почитати книги по темі "Нелюбимая дочь. Как оставить в прошлом травматичные отношения с матерью и начать новую жизнь" (Пег Стрип) і "Токсичные родители" (Сьюзан Форвард), вони є у вільному доступі в інтернеті.
З чоловіком у вас співзалежні стосунки, і по-хорошому, вам обом потрібна психотерапія. Вам і чоловіку окремо і/або парна. Але раджу ставити на перше місце себе і свої потреби, і звернутися до психолога самій, щоб допомогти собі зцілитися від травматичного минулого і не давати собою користуватися в теперішньому.
Перший крок до зцілення у відносинах з мамою - це прийняти те, що вона не зміниться, як би це не було боляче визнавати. Що так, ось така вона людина, яка не змогла дати Вам любові і прийняття. Але Ви тепер можете знайти опору в собі і полюбити себе так, як не любила мати. Раджу почитати книги по темі "Нелюбимая дочь. Как оставить в прошлом травматичные отношения с матерью и начать новую жизнь" (Пег Стрип) і "Токсичные родители" (Сьюзан Форвард), вони є у вільному доступі в інтернеті.
З чоловіком у вас співзалежні стосунки, і по-хорошому, вам обом потрібна психотерапія. Вам і чоловіку окремо і/або парна. Але раджу ставити на перше місце себе і свої потреби, і звернутися до психолога самій, щоб допомогти собі зцілитися від травматичного минулого і не давати собою користуватися в теперішньому.
Не хочу жити
«А його батьки кажуть, що я не даю змоги йому відпочити, він жеш працює, а я просто сиджу вдома. Хоча я так не вважаю, на мені діти, весь будинок, ще й чоловік як дитина.»;
Ви праві в тому, що домашня праця - це така саме робота, як і всі інші, тільки неоплачувана. А коли Ви не отримуєте за свою працю вдячності і коли Вам не допомагають, це дуже засмучує.
Стосовно чоловіка. Він взагалі нічого не робить по дому, чи все ж таки якусь частку виконує? Сам себе він обсулуговує (в плані прання, готування їжі, прибирання за собою)? Чи це робите за нього Ви? Що, як Ви припините робити для чоловіка те, що він може і сам (наприклад, прибирати за ним), і він стикнеться з природними наслідками того, що буває, якщо не прибирати? Він же доросла людина, і може виділити час на домашню роботу, так само як і Ви.
А ще Ви можете домовитися про розподіл хатніх обов'язків між собою, щоб полегшити собі життя. Стосовно дітей, від яких чоловік втомлюється, то це і його діти також, тому важливо, щоб він брав участь у їх вихованні.
Ще хотіла спитати, чи є у Вас зараз бажання працевлаштуватися? Думаю, Вами складніше буде маніпулювати психологічно (чоловіку і його родичам), якщо Ви працюватимете, і як мінімум зможете казати, що теж працюєте, робите внесок в сімейний бютжет, теж втомлюєтесь на роботі, тому не завжди можете зробити все по дому.
Ну, і з приводу чоловіка. Як давно у вас з ним почались сварки, і що Ви до нього зараз відчуваєте? Ви кажете, йому з Вами і так нормально жити (хоча він і постійно на щось скаржиться), а Вам з ним як емоційно?
Ви праві в тому, що домашня праця - це така саме робота, як і всі інші, тільки неоплачувана. А коли Ви не отримуєте за свою працю вдячності і коли Вам не допомагають, це дуже засмучує.
Стосовно чоловіка. Він взагалі нічого не робить по дому, чи все ж таки якусь частку виконує? Сам себе він обсулуговує (в плані прання, готування їжі, прибирання за собою)? Чи це робите за нього Ви? Що, як Ви припините робити для чоловіка те, що він може і сам (наприклад, прибирати за ним), і він стикнеться з природними наслідками того, що буває, якщо не прибирати? Він же доросла людина, і може виділити час на домашню роботу, так само як і Ви.
А ще Ви можете домовитися про розподіл хатніх обов'язків між собою, щоб полегшити собі життя. Стосовно дітей, від яких чоловік втомлюється, то це і його діти також, тому важливо, щоб він брав участь у їх вихованні.
Ще хотіла спитати, чи є у Вас зараз бажання працевлаштуватися? Думаю, Вами складніше буде маніпулювати психологічно (чоловіку і його родичам), якщо Ви працюватимете, і як мінімум зможете казати, що теж працюєте, робите внесок в сімейний бютжет, теж втомлюєтесь на роботі, тому не завжди можете зробити все по дому.
Ну, і з приводу чоловіка. Як давно у вас з ним почались сварки, і що Ви до нього зараз відчуваєте? Ви кажете, йому з Вами і так нормально жити (хоча він і постійно на щось скаржиться), а Вам з ним як емоційно?
Відредаговано автором 23-10-2023 10:33:44
Не хочу жити
Співчуваю. Це дійсно важко - постійно чути звинувачення від найближчих людей.
«Спочатку батьки винили, що не так навчаюся, хоча я все робила для того, аби вони не звинувачували мене, я гарно вчилася, тоді не така робота, пішла працювати лиш по спеціальності, бо почали казати нащо ми тебе вчили, потім не так заміж вийшла, не вчасно завагітніла»;
У мене складається таке враження, що у батьківському уявленні існує певний життєвий сценарій, який вони вважають єдиним правильним. І за найдрібніше відхилення від сценарію іде покарання у вигляді критики. А може у батьків є незадоволення власним життям, яке вони переносять на Вас. Тому Ваше життя для них недостатньо досконале, що б Ви не робили.
Але Ви вже знаєте, що постійно наматись відповідати очікуванням інших, щоб їх не розчарувати - це шлях до депресії. Тільки Ви вирішуєте, чим займатись по життю, як виходити заміж і коли народжувати дітей, бо ніхто інший за Вас цього краще не зробить.
«чоловік не хоче приділяти час сім'ї, не підтримує мене»;
«чоловік перестав проявляти інтерес до мене і дітей, каже, що я йому набридла»;
Чим чоловік пояснює таке ставлення? Ви з ним думали про розлучення?
«Я на сьогодні не впевнена в собі, у своїх силах, почала боятися щось міняти»;
До психотерапевта записатися дійсно варто, якщо є така змога. Бо це може допомогти знайти в собі внутрішню опору і вихід з морально скрутного становища.
«Спочатку батьки винили, що не так навчаюся, хоча я все робила для того, аби вони не звинувачували мене, я гарно вчилася, тоді не така робота, пішла працювати лиш по спеціальності, бо почали казати нащо ми тебе вчили, потім не так заміж вийшла, не вчасно завагітніла»;
У мене складається таке враження, що у батьківському уявленні існує певний життєвий сценарій, який вони вважають єдиним правильним. І за найдрібніше відхилення від сценарію іде покарання у вигляді критики. А може у батьків є незадоволення власним життям, яке вони переносять на Вас. Тому Ваше життя для них недостатньо досконале, що б Ви не робили.
Але Ви вже знаєте, що постійно наматись відповідати очікуванням інших, щоб їх не розчарувати - це шлях до депресії. Тільки Ви вирішуєте, чим займатись по життю, як виходити заміж і коли народжувати дітей, бо ніхто інший за Вас цього краще не зробить.
«чоловік не хоче приділяти час сім'ї, не підтримує мене»;
«чоловік перестав проявляти інтерес до мене і дітей, каже, що я йому набридла»;
Чим чоловік пояснює таке ставлення? Ви з ним думали про розлучення?
«Я на сьогодні не впевнена в собі, у своїх силах, почала боятися щось міняти»;
До психотерапевта записатися дійсно варто, якщо є така змога. Бо це може допомогти знайти в собі внутрішню опору і вихід з морально скрутного становища.
Не хочу жити
Доброго вечора, Аліно.
Дякую, що звернулися на форум по допомогу. Розкажіть, будь ласка, що конкретно зараз відбувається у Вашому житті, що Вас турбує? Хто звинувачує Вас, які у Вас стосунки з родичами?
Також дуже рекомендую звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер, тому що небажання жити та суїцидальні думки є ознакою депресії, і частіше за все потребують медикаментозного лікування. Паралельно з психіатром, корисно проходити психотерапію, щоб поліпшити власний емоційний стан та життєву ситуацію.
Дякую, що звернулися на форум по допомогу. Розкажіть, будь ласка, що конкретно зараз відбувається у Вашому житті, що Вас турбує? Хто звинувачує Вас, які у Вас стосунки з родичами?
Також дуже рекомендую звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер, тому що небажання жити та суїцидальні думки є ознакою депресії, і частіше за все потребують медикаментозного лікування. Паралельно з психіатром, корисно проходити психотерапію, щоб поліпшити власний емоційний стан та життєву ситуацію.
Проблема с восприятием отношения мужа
Здравствуйте!
Ваша проблема в отношениях с мужем на самом деле многогранна. Нельзя сказать, что с кем-то из вас что-то "не так", но видимо у Вас с мужем разное понимание того, что такое семья, кто в неё входит и какую роль выполняет. А также, разные приоритеты: для мужа приоритетнее проводить время с семьёй, где он вырос, для Вас - с ним, и на почве этого конфликты между вами.
Поскольку определённый стиль взаимодействия с родственницами у Вашего мужа сложились задолго до знакомства с Вами, вероятно ещё в детстве, изменить его как человека или повлиять на семейные ценности мужа Вы не можете. Это не повлияет на его характер и поведение, и возможно приведёт к обратному эффекту.
Самостоятельно Вы можете поговорить с супругом о том, что вы оба (Вы и он в частности) вкладываете в понятие семьи, как хотите проводить совместный досуг и как не хотите. А также, какие у вас есть ожидания друг от друга (что Вы хотите чтобы муж делал, и что он хочет чтобы делали Вы). Спокойно и без осуждения обменяйтесь точками зрения на эти вопросы. Нормально, если они не совпадут, так как изначально было понятно, что мнения по многим вопросам у вас разные. Но часто когда можно поискать компромисс, устраивающий обоих.
С помощью специалиста Вы можете обратиться на индивидуальную терапию к психологу или психотерапевту, чтобы лучше разобраться в своих эмоциональных потребностях, а также можете предложить мужу вместе обратиться к парному психологу-консультанту или семейному психотерапевту, который поможет наладить коммуникацию между собой.
Ваша проблема в отношениях с мужем на самом деле многогранна. Нельзя сказать, что с кем-то из вас что-то "не так", но видимо у Вас с мужем разное понимание того, что такое семья, кто в неё входит и какую роль выполняет. А также, разные приоритеты: для мужа приоритетнее проводить время с семьёй, где он вырос, для Вас - с ним, и на почве этого конфликты между вами.
Поскольку определённый стиль взаимодействия с родственницами у Вашего мужа сложились задолго до знакомства с Вами, вероятно ещё в детстве, изменить его как человека или повлиять на семейные ценности мужа Вы не можете. Это не повлияет на его характер и поведение, и возможно приведёт к обратному эффекту.
Самостоятельно Вы можете поговорить с супругом о том, что вы оба (Вы и он в частности) вкладываете в понятие семьи, как хотите проводить совместный досуг и как не хотите. А также, какие у вас есть ожидания друг от друга (что Вы хотите чтобы муж делал, и что он хочет чтобы делали Вы). Спокойно и без осуждения обменяйтесь точками зрения на эти вопросы. Нормально, если они не совпадут, так как изначально было понятно, что мнения по многим вопросам у вас разные. Но часто когда можно поискать компромисс, устраивающий обоих.
С помощью специалиста Вы можете обратиться на индивидуальную терапию к психологу или психотерапевту, чтобы лучше разобраться в своих эмоциональных потребностях, а также можете предложить мужу вместе обратиться к парному психологу-консультанту или семейному психотерапевту, который поможет наладить коммуникацию между собой.
навязчивые мысли
«а вот не могу как раз таки, и мне даже не хочется просить маму дать мне номер или что-то такое»;
Если у мамы есть номер врача, то можно и попросить. Полезно быть на связи со своим психиатром. Потому что если например ситуация экстренная и Вам нужна помощь срочно, то психиатр может записать Вас на дату пораньше. Ну а если не экстренная, то скорее всего дату приёма оставит как есть.
«знаете ещё давно фишку заметил — с утра когда была депрессия паничка и другой ужас я просыпался и пока не открывал глаза я был в покое
а когда открывал глаза будто бы мысли подгружались и начиналась агония буквально»;
Это частая проблема людей с тревогой и депрессией: резкое ухудшение состояния при пробуждении. С открытыми глазами, видимо, мозг воспринимал Вас как полностью пробудившегося, и начинал психовать, грубо говоря.
«в любом случае я уверен рано или поздно я выберусь я не знаю сколько это займет но я знаю что это пройдёт»;
Так оно и будет. )
Если у мамы есть номер врача, то можно и попросить. Полезно быть на связи со своим психиатром. Потому что если например ситуация экстренная и Вам нужна помощь срочно, то психиатр может записать Вас на дату пораньше. Ну а если не экстренная, то скорее всего дату приёма оставит как есть.
«знаете ещё давно фишку заметил — с утра когда была депрессия паничка и другой ужас я просыпался и пока не открывал глаза я был в покое
а когда открывал глаза будто бы мысли подгружались и начиналась агония буквально»;
Это частая проблема людей с тревогой и депрессией: резкое ухудшение состояния при пробуждении. С открытыми глазами, видимо, мозг воспринимал Вас как полностью пробудившегося, и начинал психовать, грубо говоря.
«в любом случае я уверен рано или поздно я выберусь я не знаю сколько это займет но я знаю что это пройдёт»;
Так оно и будет. )
Відредаговано автором 22-10-2023 21:26:02
навязчивые мысли
«но я наверное просто из-за длительной тревоги запутался и мне это просто кажется»;
Это верное наблюдение.
«жалко я с психиатром не обсудил а можно ли мне пойти допустим к психотерапевту или записаться к психиатру снова до назначенной даты второго приема»;
Вы можете ему написать/позвонить, и узнать это.
«осталась неделя»;
Жду вместе с Вами этого приёма. Надеюсь, всё будет в порядке.
Это верное наблюдение.
«жалко я с психиатром не обсудил а можно ли мне пойти допустим к психотерапевту или записаться к психиатру снова до назначенной даты второго приема»;
Вы можете ему написать/позвонить, и узнать это.
«осталась неделя»;
Жду вместе с Вами этого приёма. Надеюсь, всё будет в порядке.
навязчивые мысли
«я не знаю как объяснить, страх что я на самом деле не я или теперь я это не я»;
Ваш страх лежит где-то на стыке психологии с философией. Потому, как сложно сказать, я сейчас и я пару часов назад - это один и тот же человек или два разных, ведь у человека, которым я была два часа назад, не было того опыта, что у меня сейчас? Но психология всё-таки больше склоняется к теории о непрерывности человеческого сознания во времени. То есть Вы - всегда Вы, вне зависимости от того, находитесь ли в стрессе, пережили какое-то событие, и других факторов, которые влияют на Вашу личность. Я понимаю, что логическими доводами не избавиться от страха, это надо с психотерапевтом индивидуально работать. Но это просто ремарка на тему Ваших размышлений.
«"а вдруг на самом деле я теперь совсем другой и не тот кем являлся (при том что эти изменения произошли без моего ведома и я их не заметил, без моего контроля и участия"»;
Страх потерять себя для меня звучит как страх потерять контроль над своей личностью и своей жизнью. Он очень связан с повышенной тревожностью, ведь люди с тревожностью иногда думают, что если все их мысли не будут под контролем, то что-то пойдёт не так, но усиленные попытки контролировать себя приводят к повышению тревоги, и круг замыкается. Надеюсь, психотерапия поможет Вам справиться с этим.
Ваш страх лежит где-то на стыке психологии с философией. Потому, как сложно сказать, я сейчас и я пару часов назад - это один и тот же человек или два разных, ведь у человека, которым я была два часа назад, не было того опыта, что у меня сейчас? Но психология всё-таки больше склоняется к теории о непрерывности человеческого сознания во времени. То есть Вы - всегда Вы, вне зависимости от того, находитесь ли в стрессе, пережили какое-то событие, и других факторов, которые влияют на Вашу личность. Я понимаю, что логическими доводами не избавиться от страха, это надо с психотерапевтом индивидуально работать. Но это просто ремарка на тему Ваших размышлений.
«"а вдруг на самом деле я теперь совсем другой и не тот кем являлся (при том что эти изменения произошли без моего ведома и я их не заметил, без моего контроля и участия"»;
Страх потерять себя для меня звучит как страх потерять контроль над своей личностью и своей жизнью. Он очень связан с повышенной тревожностью, ведь люди с тревожностью иногда думают, что если все их мысли не будут под контролем, то что-то пойдёт не так, но усиленные попытки контролировать себя приводят к повышению тревоги, и круг замыкается. Надеюсь, психотерапия поможет Вам справиться с этим.
Как перестать критиковать других и не обижаться на критику?
Здравствуйте!
Спасибо за интересный вопрос. В психологии как раз прослеживается чёткая связь между чувствительностью к критике на какую-либо тему, и со стремлением критиковать других. Это называется механизмом проекции. Изъяны, которые, как кажется человеку, или как действительно, есть в нём, он замечает в других, чтобы защитить таким образом свою психику. Например, человек, который в душе считает себя недостаточно компетентным, может усиленно критиковать профессионализм других.
Для того, чтобы разобраться с причинами подобной проблемы, рекомендуется обратиться за помощью к психологу. Вы можете попросить родителей записать Вас к психотерапевту (по закону их согласие необходимо пока Вам нет 18 лет), или же самостоятельно обратиться к психологу в школе.
Спасибо за интересный вопрос. В психологии как раз прослеживается чёткая связь между чувствительностью к критике на какую-либо тему, и со стремлением критиковать других. Это называется механизмом проекции. Изъяны, которые, как кажется человеку, или как действительно, есть в нём, он замечает в других, чтобы защитить таким образом свою психику. Например, человек, который в душе считает себя недостаточно компетентным, может усиленно критиковать профессионализм других.
Для того, чтобы разобраться с причинами подобной проблемы, рекомендуется обратиться за помощью к психологу. Вы можете попросить родителей записать Вас к психотерапевту (по закону их согласие необходимо пока Вам нет 18 лет), или же самостоятельно обратиться к психологу в школе.
Публикації психолога 10
Інтерв'ю 1
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
