Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго дня, Ірино!

Нормально чи ненормально - це суто соціальні, культурно обумовлені, тому в кожного своя думка про закоханість в людину набагато старше (або набагато молодше, якщо обидва учасники ситуації, звісно, дорослі).

Закоханість же у викладача - це нормальне і доволі поширене явище. В психології воно має назву любовного переносу. Любовний перенос почуттів часто виникає до авторитетної особи, яка має певну владу над закоханою в неї людини. Це може бути не тільки викладач, але і лікар, психолог, тренер чи будь-яка інша особа, яка займає схожу роль. Зазвичай це не кохання власне до людини (бо як особистість Ви викладача недостатньо близько знаєте), а до створеного в уяві образу людини привабливість якого посилюється романтичним або сексуальним потягом.

Представники допомагаючих професій частіш за все знають про таке явище, і етичним кодексом багатьох професій (зокрема, психолога і педагога) не дозволяється вступати в романтичні та сексуальні відносини з тими, над ким маєш владу. Тобто, якщо б навіть Ваша закоханість у викладача була взаємною, взаємні кроки назустріч в цьому напрямку означали би для нього крах репутації як педагога. Його могли б звинуватити в упереджено позитивному ставленні до студентки з якою роман, у несерйозному ставленні до професії чи у подружній зраді (якщо він одружений). І це б також негативно відображалось на ваших стосунках і Вашому психологічному стані.
Якщо навіть уявити, що все взаємно і Ви добре спілкуєтесь, викладачу за етикою професії варто було б почекати, поки він припинить у Вас викладати свій предмет. а тільки потім намагатися зблизитись, і то колишні ролі студентка/викладач будуть впливати на динаміку спілкування.

Якщо ж це невзаємно, то доведеться прийняти факт нерозділеної закоханості в образ авторитетної фігури і, за бажанням, прожити і опрацювати виниклі емоції з психологом. За однією з найбанальніших версій потяг до чоловіка старше за віком може свідчити про пошук батьківської фігури, якої не вистачало в дитинстві. Але це лише одна можлива версія того, що відбувається з Вами.

Також важливо зазначити, що зміна поведінки іншої людини - це не Ваша зона відповідальності. Ви не можете змусити примусовим або маніпулятивним шляхом свого хлопця не грати у відеоігри з дівчатами, особливо якщо це - звичний для нього спосіб життя. Залишається або прийняти його як є, дорослою сформованою особистістю зі своїми погядами на життя, або переглянути для себе відношення до цих стосунків і необхідності бути в них.
Жоден психолог не допоможе Вам змінити іншу людину, змінити можна лише себе.

Здравствуйте!

Надеюсь, Ваши планы будут реализованы успешно, и Вы безопасно пройдёте через все испытания, которые могут встать на Вашем пути. Также надеюсь, что Вы получите моральную поддержку от мамы. Но даже если нет, примите это как её личное мнение, которое может отличаться от Вашего, это тоже нормально. В любом случае, Вы найдёте в себе силы идти своим путём и жить своей жизнью, как Вы себе её представляете.

Здравствуйте!

Начнём с того, что сексуальное влечение - эмоция, возникающая бессознательно, то есть, без нашего волевого контроля. Так что да, может случиться и так, что влечение возникает к родственнику. Сексуальное и романтическое влечение между кузенами и кузинами - это явление, отношение к которому менялось на протяжении истории. Например, в 19 веке считалось абсолютно нормальным жениться на двоюродной сестре или выйти замуж за двоюродного брата. Писатель Эдгар По был женат на своей кузине, которая была сильно младше его, и у общественности не возникало по этому поводу вопросов. Возможно, для Вашей бабушки Ваша влюблённость в брата также считалась более культурно приемлемой, чем для среднестатистического современного человека, как раз в силу исторических причин.

Сейчас такая ситуация бы считалась необычной, в силу культурных и общественных трансформаций. В отношениях между двоюродными братом и сестрой есть два подводных камня: такие, как риск кровосмешения (но это только если есть сексуальная связь и случайная беременность) и путаница ролей (когда в конфликт вступают роли "брат и сестра" и "мужчина и женщина, испытывающие влечение"), особенно ярко выраженная, если кузены близко контактируют с детства. Но и сейчас такие случаи имеют место быть, потому что люди это люди, и человеческая природа со временем кардинально не меняется. И наше законодательство, насколько мне известно, браки между кузенами не запрещает.

Что касается Вашего конкретного случая, мне хотелось бы задать уточняющих вопросов. Какая разница в возрасте между Вами и двоюродным братом? Что Вам даёт эмоционально связь с ним, какие эмоции к нему испытываете, помимо влечения? Был ли у Вас опыт отношений с другими парнями, и если да, то какой?

Влечение само по себе это физиологическая штука. Но настолько долгая увлечённость одним человеком может подкрепляться психологически. Например, остротой и противоречивостью испытываемых эмоций, социальной "запретностью" связи с братом, а также тем, что кузен для Вас может быть неким идеализированным образом мужчины, фантазии о котором помогают избегать каких-то аспектов реальности.

Доброго вечора!

Це подавлена агресія, тобто гнів на тих людей, який реалізується у фантазіях про завдавання їм болю. Гнів на людину, яка Вас розчарувала - це природня реакція психіки на фрустрацію (власне розчарування). Людина гнівається, коли перед нею стоїть перешкода, яку в даний момент часу важко або неможливо зрушити з місця. Перешкода може бути як фізична, так і психологічна. Еволюційно гнів як раз і потрібен людині, щоб мати ресурс долати перешкоди.
Але коли Ви на ситуацію не можете вплинути (наприклад, змінити ставлення іншої людини до Вас Ви не можете), гніву нема куди дітися, і в Вашому конкретному випадку він набуває форми таких фантазій. Ви їх не реалізуєте в реальному житті, бо це лише думки. А Ви, на мою думку, є людиною тривожною та совістливою, у Вас є почуття провини і моральні цінності, а також добре розвинена рефлексія, які не дадуть вчинити насильство в реальному житті. Але провина за почуття гніву - це вже те, з чим варто попрацювати з психологом.

Тоді рекомендую звернутися на індивідуальну консультацію до психолога онлайн або очно, щоб опрацювати це питання. Тому що важко дати підтримку чи рекомендацію, не знаючи деталей ситуації.

«І постійне почуття жалю і незнання як правильно вчинити вбиває»;
Зрозуміла Вас. Тоді, можете будь ласка розказати, щодо прийняття яких саме рішень Ви наразі сумніваєтесь? Між чим і чим не можете зробити вибір?

Доброго вечора.

Перш за все, раджу звернутися по допомогу до лікаря-психіатра до психоневрологічного диспансеру населеного пункту або області, де Ви зараз живете, тому що депресивна симптоматика потребує консультації лікаря. При собі треба мати паспорт для посвідчення особи. Напрямок сімейного лікаря до психіатра не потрібний.

Також варто звернутися по психологічну допомогу, тому що перебування на окупованій території під час війни - це травматичний для психіки досвід, який треба опрацювати з психотерапевтом, бажано з багатьма роками досвіду роботи з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом) та іншими кризовими станами, з якими стикаються люди після повномасштабного вторгнення. Якщо нема можливості дозволити собі психотерапію - можна пошукати безкоштовну психологічну допомогу переселенцям на волонтерських засадах.

Доброго вечора, Джинні!

Ви відчуваєте ревнощі через те, що хлопець грає з дівчиною у відеогру. Про що ці ревнощі? Зазвичай, коли людина ревнує, за цим щось стоїть. Іноді це тому, що людині не вистачає уваги від партнера, тому вона засмучується і дратується, коли увагу приділяють комусь іншому. Іноді це через проблеми з самооцінкою в того, хто ревнує. Виникають думки "я недостатньо хороший партнер/недостатньо привабливий/зі мною не так цікаво як з кимсь іншим". Також це може бути через проблеми з довірою у попередніх невдалих романтичних стосунків, через страх покинутості та інші причини, які сягають коренями минулого людини, що відчуває емоцію ревнощів.

Плюс у вас з хлопцем очевидний ціннісний конфлікт. Для нього та дівчина може бути просто подругою, а Ви сприймаєте її як суперницю. Тому хочеться спитати, які у Вас загалом стосунки з хлопцем? Чи часто ви конфліктуєте, чи достатньо він Вам приділяє уваги? Чи був у Вас в минулому досвід, коли Вас зраджували? І чим наповнене Ваше життя, окрім спілкування з хлопцем (друзі, робота. хобі)?

Я соглашусь с коллегой в том, что вопрос скорее не для формата форума, а для индивидуальной консультации с психологом или сексологом, к которому Вас запишут родители, чтобы иметь возможность обсудить все свои эмоции откровенно и конфиденциально (то есть, строго секретно).

Единственное что, по поводу аборта не соглашусь, так как он не противопоказан подросткам. Просто аборт - это серьёзная хирургическая операция, от которой могут быть свои побочки (а от беременности - и подавно). От случайной беременности не застрахованы даже те кто предохраняются, поэтому действительно стоит взвесить всё, прежде чем заниматься сексом.

Если отношения с родителями доверительные, Вы можете попросить родителей записать Вас к психотерапевту с опытом работы с подростками (по закону до 18 лет Вы имеете право получать платную психологическую помощь только с согласия родителей), чтобы с психологом в безопасной обстановке обсудить тему сексуальных потребностей и разногласий с парнем.

У парня же могут быть свои причины (связанные как с отношениями внутри его родительской семьи, так и с личными убеждениями, ценностями, и страхами), почему он не хочет заниматься сексом. Если человек не хочет - важно на него не давить и дать личное пространство.
А гнев на парня можно будет обсудить очно с психологом, чтобы не вымещать его в ссорах с парнем.

Здравствуйте, Ангелина.

Очень хорошо, что Вы обратились на форум с таким важным вопросом. Половое влечение абсолютно нормально для полового возраста, но стоит ли начинать половую жизнь в подростковом возрасте, - это вопрос дискуссионный, зависящий от культурной среды, в которой подросток живёт, от особенностей семейного воспитания, сексуальной просвещённости и других обстоятельств жизни.

По зарубежной статистике, чем более сексуально грамотна молодёжь, тем она в среднем позже вступает в половую жизнь, то есть, возраст в котором случился первый секс, выше, чем у тех молодых людей, которые менее осведомлены в темах телесности и сексуальности. Почему так? Психологи предполагают, что это связано с уровнем осознанности. Когда молодёжь осведомлена в том, как работает их организм и психика, какие есть преимущества и риски начала половой жизни, когда люди свободны от социальных предрассудков и в то же время ценят свои и чужие личные границы, они занимаются сексом по обоюдному согласию тогда, когда действительно этого хотят, а не потому что уже пора или другие так делают.

По закону, возраст сексуального согласия в Украине, - 16 лет. Но закон про то, что человек от 18 лет и старше имеет право вступить в половой контакт по согласию только с человеком от 16 лет и старше. Закон придуман чтобы защищать подростков от сексуальных злоупотреблений взрослыми.
Закона, который бы регулировал добровольный секс между несовершеннолетними ровесниками, не существует. Но по закону за Вас до 18 лет отвечают родители, поэтому с возможными последствиями ранней половой жизни, как ЗППП или нежелательная беременность, придётся иметь дело им. Поэтому хочу спросить, какие у Вас отношения с родителями? Говорили ли с Вами родители про секс, интимную гигиену, личные границы и культуру согласия, про средства контрацепции, про отношения между полами? Проводили ли с Вами в школе подобные просветительские беседы? Или, может, Вы интересовались этими вопросами у других авторитетных взрослых (гинеколог, медсестра, старшие родственницы)? Доверяете ли Вы своим родителям в этих вопросах, поддерживают ли они Вас психологически, когда Вы сомневаетесь, как поступить?

И ещё, в любом возрасте важно слушать себя и не переступать через себя. Если сомневаетесь или ещё не готовы к сексу, это может быть сигналом, что психика пока к нему не готова.

Відредаговано автором 24-10-2023 15:47:17

«Він не може змиритися що в мене до нього були стосунки, через це не хоче жити, та вважає себе (покидьком)…… я в шоці, що це з ним відбувається»;
Це схоже на патологічні ревнощі до Вашого минулого. Я не психіатр, щоб виставляти діагнози, але з психологічної точки зору подібна поведінка чоловіка нездорова. бо свідчить про наявність в нього невирішених внутрішніх конфліктів, які він переносить на Вас. Чоловіку терміново треба до психотерапевта, якщо він звісно хоче припинити страждати через те, що у Вас до нього хтось був.

«Останавливает, то что все таки могу не нравится и соответственно навяжусь так
..что получу отказ»;
С другой стороны, Вы уже знаете, что самое худшее (с Вашей точки зрения), что может произойти, - это отказ парня. Но Вы совершенно не обязательно его получите, потому что мы не можем знать, нравитесь Вы ему или нет, пока Вы не спросите его лично. А если не спросите, то у Вас не будет информации и, как следствие, ясности, что происходит в ваших отношениях.

«Я не бачу сенсу жити далі, тому що усі дії які я роблю втратили для мене будь-яку значимість, а радісні почуття стали виснажуючим тягарем.»;
Це і є симптоми клінічної депресії, психіатр повинен тут допомогти.

«Хобі яке давало мені стимул перестало приносити мені задоволення, воно мене лише пригнічує(але й відмовитись не хочу так як воно щиро мені важливе)
Навчаюсь я на професію яку вибрала мені мати, я боролась за улюблений фах але мене було проігноровано
І тепер ненависна спеціальність і відчуття обов'язку ще більше пригнічує мій стан»;
Яке це хобі, якщо не секрет?
На яку професію Ви навчалися, і де хотіли б навчатися натомість? Чи підходять Вам такі варіанти, як перевестися на іншу спеціальність чи забрати документи і поступити в інше місце на перший курс? Які у Вас зараз стосунки з мамою? І чи є у Вас близькі люди, з якими Ви можете обговорювати свої переживання?

Ви нікому не зобов'язані жити тим життям, яке собі не обирали. Іноді суїцидальні думки свідчать не про небажання жити взагалі, а про небажання жити ТАК, як живете зараз. Аое після звернення по допомогу до фахівців, у Вас з'явиться можливість розглянути варіанти, як з цієї ситуації з ненависною спеціальністю і відсутністю сенсу життя можна виплутатися.
Депресія Вас обманює, кажучи, що Ви не варті того, щоб жити. Ми живемо не тому, що заслужили або не заслужили цього, а просто тому, що так сталося, це не добре і не погано саме по собі. Ви молода людина, яка тільки починає свій дорослий життєвий шлях, тому справа не в тому, що Ви нічого не вмієте, а в тому. що Ви багато чому навчаєтесь. В будь-якому віці, впродовж всього життя, людина навчається на власному досвіді. І цей досаід не обмежується унівенситетськими стінами, він поширюється на все наше життя. Воно буває складним і часом нестерпним, але важливо пам'ятати, що такі періоди - тимчасові, вони рано чи пізно минуть, і за ними почнеться щось нове.