Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«С мамой у нас отношения редко бывают искренними, я ей ничего не говорю о своей жизни и подругах. Когда то в начальных классах я рассказывала с кем дружу, этот человек учился хуже меня и когда я начинала получать плохие оценки, родители говорили, что это из за того, что я общаюсь с тем человеком и запрещали »;
Дуже Вам співчуваю, помітно, що Вашу соціальну активність пригнічували - це сформувало Вашу несвідому установку "не заявляй про себе", тому Ви і займаєте пасивну позицію у спілкуванні. Водночас, Ваш страх щиро поговорити із подругою зумовлений: 1) відсутністю досвіду прийняття Ваших почуттів і щирості, що йде родом з дитинства; 2) переконанням, що Ваша подруга - це єдина людина, з якою у Вас можливий контакт. Я б рекомендувала Вам наступний варіант: уявіть, що сталося найгірше - подруга висміяла Ваші почуття. Що далі? Що Вам дасть цей новий досвід (колеги вже попередньо зазначали)? Крім цього, подумайте, що для Вас нестерпніше: жити у своїх щоденних обдумуванях та почуттях на самоті, чи ризикнути і перепровірити Вашу дружбу і, можливо, стати навіть психологічно ближчими.

Ответ отредактирован автором 15-01-2021 11:47:52

Доброго дня, Riri.
Скажіть, будь ласка, що Ви вкладаєте у поняття "стосунки"? Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? На якому етапі стосунків Ви помітили, що відчуваєте "охолодження"? Ви пишете що "охолодження" відбувається у певні періоди, а що їм передує? Ви бачите спільне майбутнє із цим хлопцем? Для Вас тубота і увага проявляються лише у подарунках і сюрпризах чи ще в чомусь?

Ответ отредактирован автором 15-01-2021 11:33:00

«Кроме нашей дружбы у меня ничего нет.»;
Скоріш за все, у цьому проблема - Ви компенсуєте дружбою всі інші сфери Вашого життя (особистісна, соціальна тощо). Саме тому зменшення часу взаємопроводження для Вас настільки болісне.

«Эту ситуацию я не обсуждала с подругой,я боюсь что неправильно поймет или вообще не поймет»;
Для того, щоб зменшити Вашу "образу" важливо відкрито поговорити із подругою про свої почуття + спільно знайти рішення із цієї ситуації.

Добрий вечір, nik478.
Скажіть, будь ласка, а у Вашому житті є інші подруги? Що у Вашому житті є окрім цієї дружби? Ви казали подрузі, що Вам сумно, що Ви стали проводити менше часу разом із нею і Вам би хотілося домовитися із нею про графік зустрічі і розмови?

«Обидно то,что меня перестали замечать,стала ненужна »;
Які у Вас стосунки з батьками? Ви відчували схожі переживання у інших ситуаціях?

Добрий вечір, Елена.
Дуже Вам співчуваю, хочеться Вас підтримати. Смерть - це не вихід, адже Ви не зміните таким чином ситуацію, а позбавите себе можливостей відчути всю радість і повноту життя. Ви - цінна і Ваше життя так само цінне.
Перш за все, скажіть, будь ласка, чому Ви вирішили, що не зможете мати дітей та побудувати сім'ю? Існує багато прикладів, коли люди знаходили партнера маючи різні захворювання (включно із зоровими). По друге, рекомендую менше читати інформації в інтернеті (існує багато недостовірних джерел і перебільшеної статистики). Якщо Вас так хвилює ця тема, то краще звернутися до Вашого лікаря і задавати йому уточнюючі запитання. По третє, важливо, щоб Ви поговорили про свої почуття з іншими. Ви казали своїй мамі про суїцидальні думки та страхи? Як вона відреагувала на Ваш діагноз?

Ответ отредактирован автором 14-01-2021 18:21:01

«Отказался со словами "это же ты не хочешь общаться, у меня с этим все в порядке". Вот и зашли в глухой тупик. »;
Ви казали чоловіку, що проблема лежить значно глибше? Що кожна людина має право на своє коло спілкування, водночас, саме його це так хвилює + Ви спостерігали у нього прояви страху покинутості і вони загострюються (можете навести конкретні поведінкові приклади)?

Доброго дня, tania27.
Дуже Вам співчуваю, сексуальне домагання і насилля - це жахливо! Хочеться, щоб Ви почули наступні слова: Ви ні в чому не винні. Скажіть, будь ласка, чи є люди, які могли б Вас підтримати? Звісно найкращий варіант - це індивідуальне звернення до психолога.

Ответ отредактирован автором 14-01-2021 15:28:31

Доброго дня.
У Вашому випадку спостерігається проблема не лише у обезцінюванні Ваших почуттів, але і у невмінні відстоювати свої межі та заниженій самоцінності. Скажіть, будь ласка, як батьки в дитинстві реагували на Ваші негативні переживання? Ви їх проявляли?

Ответ отредактирован автором 14-01-2021 14:34:01

Доброго дня, Яна.
Психологія - це наука і якщо оперувати нею, то "віщих снів" не існує. Те, що Ви описуєте, схоже на когнітивну помилку інтуїтивного мислення - ефект "хідсайту" (тенденція перебільшувати своє значення чого-небудь, після того, як ця подія відбулася). Крім цього, сон - це продукт Вашої психіки і те, що у ньому відбувається відображає Ваш емоційний стан, несвідомі та підсвідомі процеси, внутрішні конфлікти, ситуації, які стаються впродовж дня. Єдиних символів для "дешифрування" не існує.

Ответ отредактирован автором 14-01-2021 13:54:24

« Мне нужно найти работу,что бы были деньги для переезда. »;
Так, робота - найкращий варіант для Вас (Ви будете менше перебувати у токсичному середовищі). Крім цього, ви можете знайти роботу на неповний робочий день, зекономивши кошти, орендуючи кімнату разом з іншою дівчиною (можливо в гуртожитку), або поговорити на цю тему із подругою (можливо у неї є якіс варіанти). Я розумію, що у Вашому теперішньому психологічному стані це буде тяжко, проте, щоб вийти із "замкненого кола", можна спробувати.

« Психиатра в нашем маленьком городе нет.»;
Психіатр має бути у кожній поліклініці. У Вашому місті є поліклініка? Якщо ні, то Ви можете подумати, як дібратися до найближчого міста, де він є. Крім цього, я знаю, що існує варіант онлайн-консультації із психіатром (зараз лікарі це практикують). Крім цього, якщо у Вас матеріальні труднощі, Ви можете звернутися у соціальну службу у Вашому місті, де Вам можуть надати допомогу.
Ви зараз десь навчаєтеся? Якщо так, то можете звернутися у психологічну службу при Вашому навчальному закладі.

Як бачите, варіантів безліч і саме у Вашій відповідальності, чи Ви ними скористаєтеся, чи ні.

«Переехать пока что не могу,но очень хочу.»;
Що саме Вам потрібно для того, щоб переїхати, які ресурси у Вас є, а чого не вистачає? Які кроки і ресурси Вам необхідні щоб відвідати психіатра?

У Вашому житті було багато стресів, абюзивні, созалежні стосунки + мама не підтримує Вас і знецінює Вашу проблему (навіть застосовує насилля) - співчуваю Вам. Так, як Ви вже повнолітня особа, то можете звернутися до спеціалістів самостійно. Чи може Вас підтримати у зверненні тато або ж подруга? Крім цього, я б Вам рекомендувала якомога швидше переїхати із цього токсичного середовища, в якому Ви зараз перебуваєте, бо це також "підливає масла у вогонь" Вашого психологічного стану.

«Но ведь его привязанность и страхи усиливаются с каждым дополнительным совместным годом жизни, а к психотерапевту он отправляет меня со списком возможных психических отклонений типа "социофобии", "мизантропии" и им подобным »;
А що Вам заважає запропонувати саме чоловіку відвідати психолога-психотерапевта? Він же зміг Вам це запропонувати. Крім цього, завжди є компромісний варіант - спільне відвідування сімейного психолога.

«Типа вот буду какие-то успехи,тогда и купим то,что нужно... и конечно вспоминаются мамины слова о моей лени, безответственности и тд...в каждом деле я вижу столько сложного и даже когда умом я понимаю,что «чтоб дойти надо идти» и что я в силах это сделать, я продолжаю топтаться на месте»;
Припускаю, що у цих словах міститься корінь Вашої проблеми - у момент того, як Ви починаєте займатися будь-якою діяльністю, Ваш Внутрішній Критик ставить перед Вами надто великі вимоги (щодо потенційного досягнення успіху) - це Вас лякає і мотивація пропадає, адже емоційно Вас відтягує у Ваші дитячі роки.

«Сейчас с общением все хорошо,но прям близких друзей нет, спасаюсь отношениями, от этого иногда страдаю. Вообще в плане своего мироощущения проработала почти все,что мне мешало и сейчас практически каждый день чувствую себя психологически спокойно и нормально»;
Дуже радію за Вас! Ви велика молодчинка! Помітно, що у Вас є внутрішній ресурс для змін + зони розвитку, які ще потрібно пропрацювати (наприклад, створення свого соціального кола, щоб Ви не обмежувалися лише сферою партнерських стосунків).

«И сколько раз я пыталась выбраться из этих рамок, простить маму, себя, буквально внушала себе :»в тобой все хорошо и ты на все способна» хватало этого на пару месяцев от силы.»;
У Вашому випадку лише "раціонального усвідомлення" недостатньо, адже тут скоріше справа у афективній сфері і непепрожитих почуттях, які Ви приглушили ще досить давно. Пробачити - це не забути, а скоріше побути зі своїм гнівом, сумом, щоб нарешті відпустити саму ситуацію. У Вашому випадку найкраще - це індивідуальна психотерапія.

«случалось ещё много психологически сложных для меня вещей, война в родном городе, элемент сексуального насилия от моего отца»;
Дуже Вам співчуваю, це справді боляче і жахливо.

«я не смогла рассказать маме,так как я решила ,что не хочу ,чтоб от этого страдал ещё кто-то кроме меня»;
Дуже сумно це читати. Ви знецінили свої потреби, почуття, право на безпеку - пожертували собою. Хіба Ви не заслуговуєте на щасливе існування?

«Да, я как будто до сих пор нуждаюсь в мамином одобрении
Да и вообще почему обострился этот вопрос,так сложилось,что мне нужно пару месяцев пожить с ней»;
Припускаю, що Ви психологічно не сепарувалися від матері, тому Вам так важлива її думка. Скажіть, будь ласка, хто б міг Вас підтримати у ці декілька місяців? Як би Ви могли про себе потурбуватися?

Доброго дня, Teakit.
Дуже Вам співчуваю, хочеться Вас підтримати. Скажіть, будь ласка, що у Вашому житті сталося за цей рік? У Вашому випадку найкраще - це індивідуальне звернення до психолога-психотерапевта і психіатра (для детальнішої діагностики). У Вас є така можливість звернутися до спеціалістів? Хто Вас може у цьому підтримати?

Ответ отредактирован автором 14-01-2021 11:19:05