Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн


- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 5230
На жаль, будь-які рекомендації, окрім індивідуальної психотерапії, будуть для Вас неефективними, тому найкаще для Вас - це індивідуальне звернення до психолога-психотерапевта, адже важко "ставити якусь ціль і мотивувати себе", якщо Ви не у контакті із собою та не знаєте де Ваші бажання, а де бажання інших людей.
«Я всегда стараюсь делать всё так, чтобы другие люди меня не осуждали..»;
А Вас хтось колись "осуджував"? У Вас був травматичний досвід взаємодії із однолітками? Які у Вас стосунки з батьками?
«Нынешним и будущим вообще не живу. Вечно мысли только о том, как я поступаю. Это паранойя, я уже так не могу..»;
А чим Ви живете, минулим? І як давно Ви помітили у собі такі зміни Вашої поведінки? Ви були тривожною особою ще з дитинства?
«Я очень боюсь отказа, плохих слов и осуждений в свою сторону.. я очень неуверенный в себе человек.»;
Для того, щоб Ви цього не боялися, необхідно, щоб у Вас була внутрішня опора на себе і свою турботливу Батьківську фігуру. Саме позитивний досвід психотерапевтичних відносин допоможе Вам розвинути це в собі.
Припустимо, Ви дізналися, що з Вами. Що далі? Що Вам це дасть, адже необхідно не лише "знати", але і пропрацьовувати і найкраще це зробити звернувшись до спеціалістів (психіатра та психолога), адже помітно, що Ваш стан Вас дуже хвилює. На жаль, в режимі переписки, ніхто не зможе дати відповідь на Ваше запитання, адже необхідно проаналізувати безліч факторів.
Перш за все, хочеться сказати, що Ви велика молодчинка, що побачили свою проблему та хочете над нею працювати - це означає, що у Вас є внутрішній ресурс для її реалізації. Як сказала колега вище, боятися - це цілком нормально, адже Ви змінюєте свій звичний стереотип життя. Перш за все, Ви маєте поспівчувати собі, що Вам страшно. Чи є люди, які могли б підтримати Вас зараз (батьки, друзі тощо)? Що спонукало Вас до такого рішення саме зараз? Що найгірше може трапитися, якщо Ви зробите цей крок? Як батьки відреагували на Ваше бажання і які у Вас з ними стосунки? Крім цього, важливо зрозуміти, що Ви вкладаєте у "інфантильність".
Рекомендую Вам написати список всіх "за" і "проти" переїзду і початку самостійного життя, ресурси яків Вам необхідні, які у Вас є, а яких Вам не вистачає і де Ви їх можете набути та проаналізувати їх.
Якщо бачите, що Вам дуже страшно і тяжко, то найкраще - це індивідуальне звернення до психолога.
Ответ отредактирован автором 19-10-2020 12:22:01
«Токсичных знакомых могу заигнорить, но потом опять могу выйти с ними, как будто быстро прощаю их...Детство особо не анализировал и не сказал бы, что запомнилось ужасным, но моменты были ( отец пил до 3 лет, моих. Мама впринципе холодный человек, а точнее биполярный: сегодня цедует и обнимает , а завтра послать может. Та и не хватало наверное отца и мамы, один на зароботках с моих 4 лет, а другая на работе и занятиях, крч мало времени мне было , плакал часто очень;»;
Ось відповідь на Ваше запитання. У Вас існує психологічна травма родом з дитинства, а Ваша рана зараз дає про себе знати через вибудовування созалежних стосунків із іншими. Співчуваю Вам. Крім цього, Ваш батько зловживав алкоголем і це також внесло значну лепту (акоголіки вибудовують цілу систему стосунків). Ви жили в токсичному середовищі і, як дитина, намагалися у ньому вижити, вибудувавши свою стратегію поведінки, яка зараз, на жаль, Вам заважає. Крім цього, Ваша модель поведінки чимось схожа на модель аповедінки мами (то пробачає, то ненавидить).
«Я написал вопрос после просмотра фильма ( эмоционально даётся тяжело конец фильма и утрата близкого или расставания с ним ; не могу эмоционально пережить это и отпустить )... но когда мне было 9 лет - умерла бабушка, через 4 года дедушка и было грустно, тогда вродь не страдал сильно, но сейчас понимаю, что скорее мне их не хватило. )»;
Припускаю, що фільм відтягнув Вас емоційно у той досвід втрати, який Ви не перепрожили, тому Ви так емоційно і відреагували, проте я радію, що у Вашому житті були і позитивні, світлі, турботливі фігрури у вигляді бабусі, дідуся і брата.
«Зависим от людей скорее из-за детсва , но как эту проблему попытаться пока самому решить ???? »;
У Вашому випадку у Вашій структурі особистості зараз існує негативна фігура Родителя, яку Ви інтегрували. Вам важко конфронтувати токсичних людей через те, що це внутрішньоособистісний конфлікт (Вам страшно конфронтувати, адже тоді це зруйнує ілюзію ідеальності Родителя і Ви залишитеся беззахисним, без опори). Таким чином, саме терапевтичні відносини допоможуть Вам інтегрувати нову позитивну батьківську фігуру, вирішити внутрішньоособистісний конфлікт між внутрішніми Дитиною і Родителем та перепрожити дитячі травми. У Вашому випадку йдеться про глибинну зміну особистості і це запит на довготривалу психотерапію.
Таким чином, потурбуйтеся про себе і зверніться індивідуально до психолога-психотерапевта. Якщо говорити про швидку допомогу "тут і зараз" то скажіть, будь ласка, чи є у Вашому оточенні "не токсичні люди", які можуть Вас підтримати? Також рекомендую Вам почитати книги для психоедукації В. Ламберт
"Личные границы. Как их устанавливать и отстаивать" та Уайнхолд та Дж. Уайнход "Освобождение от созависимости". Не забувайте, що це лише "накладання пластеру на відкритий перелом", адже зцілюють не техніки чи книги, а терапевтичні відносини.
Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста та пропрацювати себе. Вірю у Вас, удачі!
Ответ отредактирован автором 18-10-2020 10:04:05
Знаєте, мені чомусь звучить про маніпуляцію з його боку, на яку Ви піддаєтеся. Розлучення можна оформити і без згоди іншої сторони, а якщо говорити про "внутрішні діалоги" - то це продукт Вашої психіки і тут йдеться не про аналіз поведінки Вашого чоловіка та його особистості, а про Вашу внутрішню динаміку. Важливо об'єктивізувати і проаналізувти цей цей діалог і найкраще це зробити індивідуально в кабінеті психолога. Припускаю. що Ви зараз знаходитися на стадії "торгів" на кривій втраті, на якій і застрягли тому, що не перепрожили повністю конструктивно інші стадії. У Вас існує внутрішній конфлікт, який Ви заперечуєте і це виливається у нав'язлие обдумування стосунків.
Ответ отредактирован автором 18-10-2020 09:40:56
«Потому я хочу сконцентрироваться на себе и решении моих проблем. »;
Цілком психологічно зріла позиція, я Вас у цьому повністю підтримую.
На скільки я зрозуміла, зараз Ви хочете позбутися внутрішніх діалогів, проте не хочете аналізувати Ваші стосунки із колишнім - можливо у цьому і проблема: Ви уникаєте обговорення і остаточного розташування всіх крапок над "і" та, як наслідок, це виливається у постійне обдумування уявних діалогів.
Якщо Ви хочете припинити ці стосунки то як думаєте, що Вам заважає це зробити зараз? Адже чомусь Ви "рятували" чоловіка раніше?
Я б Вам рекомендувала проаналізувати детальніше ці внутрішні діалоги індивідуально із психологом для того, щоб краще зрозуміти Ваші почуття та бажання.
Ответ отредактирован автором 17-10-2020 19:19:53
Таким чином, причиною Вашої зради був накоплений гнів та фрустрація через те, що Ви конструктивно не обговорюєте із партнером свої переживання і бажання. Я правильно Вас зрозуміла? Чи можливо є щось ще? Що Вам давав колишній, чого тепер не вистачає із теперішнім партнером і навпаки?
« Теперь я уже не зла и чувствую себя ужасным человек. И рассказать это парню - то же самое что расстаться , чего я не хочу.»;
Якщо Ви дійсно хочете спробувати зберегти ці стосунки та хочете, щоб вони надалі були гармонійними, то єдиний вихід - це взяти відповідальність за зраду і за її наслідки: відкрито поговорити із партнером і визнати його право на гнів та сум. Після цього, партнер буде обирати, чи він готовий із Вами співпрацювати над відновленням взаємодовіри, чи ні (спільно із
сімейним психологом). Якщо Ви не розповісте про цю ситуацію партнеру, то напруга у стосунках зростатиме, що призводитеме до ще більших конфліктів і психологічного віддалення, що знову може призвести до зради і стосунки лише травмуватимуть вас обох. Якщо Ви бачите, що Вам зараз психологічно важко сказати про це хлопцю - то зверніться індивідуально до психолога за підтримкою.
Як наслідок, вибір за Вами.
Ответ отредактирован автором 17-10-2020 18:41:08
А як дійшло до такої пропозиції? Як хлопець обгрунтував своє бажання?
«Меня больше расстроил не сам факт этой девушки, а то что когда я начала плакать он всеми силами показывал как ему все равно и что я дура потому что среагировала на это »;
Насправді, причин такої його поведінки може бути безліч, а ми можемо лише інтерпретувати (можливо хлопець не знав як Вас підтримати і вирішив обрати таку стратегію поведінки, можливо його злякала Ваша реакція, а можливо і розгнівало те, що він відчув "звинувачення у Ваших словах"), тому однозначних висновків я б не робила.
Що зараз найважливіше - Ви зрадили із колишнім партнером і щось цьому сприяло, а недовіра у стосунках вже була давно як і з Вашого, так і з цого боку.
«И из его ответа я поняла что ему ещё обидно из-за того что его прошлые отношения закончились, ведь по его словам он собирался на той девушке жениться. »;
Він так прямо і сказав: "Я жалію, що ті стосунки припинилися тому, що справа доходила до весілля?", чи все ж таки Ви внесли свою інтерпртацію (наприклад, він Вам колись розповідав, що минулі стосунки доходили до весілля, проте завершилися + Ви перенесли ті слова на цю ситуацію + Ваша прихована образа, що хлопець "відкладає" весілля із Вами?).
Ответ отредактирован автором 17-10-2020 18:24:13
Важко донести щось людині, якщо вона не хоче Вас чути. Припускаю, що недовіра Вашого чоловіка пов'язана із його травматичним досвідом минулого, коли його зраджували або він був свідком такої зради (наприклад, батьківська сім'я), але працювати із цим лише йому. Ваш максимум у цій ситуації, сказати чоловіку, як Ви його кохаєте і як Вам цінні ваші стосунки і тому Вам сумно, коли в сім'ї відбуваються конфлікти на грунті недовіри (це навіть впливає на Ваше здоров'я). Ви готові працювати на цю тему із
сімейним психологом і хотіли б, щоб чоловік Вас у цьому підтримав (у спільному зверненні).
Бажаю Вам конструктивної, відвертої розмови із чоловіком та співпраці із хорошим спеціалістом. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Ответ отредактирован автором 17-10-2020 18:15:53
Скажіть, будь ласка, а як саме спілкування дійшло до розмови про колишніх? Через що, зазвичай у dас виникають конфлікти (яка тема)?
««я не храню в телефоне фото бывших, это делает меня грустным» я спросила почему , на что он мне ответил « потому что это что-то, что ушло от меня...» .»;
Який сенс Ви вклали у його слова?
«Да я начала плакать и от того что его это бесит и ему все равно , мне было ещё более обидно. »;
А якої реакції Ви від нього хотіли?
«В итоге на следующий день приехал мой бывший и я изменила своему парню. Ведь меня же вещи которые от меня ушли не делают грустной.»;
Таке відчуття, що Ви, з одного боку, хотіли "відімстити" хлопцю за те, що він не виправдав Ваших очікувань, а з іншого - хотіли, щоб Вам дали те, чого не зміг дати хлопець (співчуття і прийняття).
«Понятное дело я рассказывать это не собираюсь»;
Що Вас стримує від відвертої розмови? Що може трапитися найгірше?
«не живем вместе ( но якобы планируем, просто этот момент оттягивается по его инициативе) »;
І як Вам з цим? Можливо це додатковий фактор невисловленої образи та гніву?
«Я не знаю стоит ли это моих внутренних переживаний сейчас и как много людей (девушек) изменяют парням и потом могут с ними встречаться как ни в чем не бывало .... »;
А що Вам дасть відповідь на це запитання?
Скажіть, будь ласка, а що Вам взагалі дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви бачите спільне майбутнє із цим хлопцем?
Ответ отредактирован автором 17-10-2020 18:05:04
Все можливо пропрацювати, головне - це бажаня і співпраця із спеціалістом (у Вашому випадку найкраще із психологом з психотерапевтичним напрямом).
«например, говоришь человеку , что подарок понравился какой-то. Я, например, сказала что мне нравятся духи, которые он мне подарил, но на самом деле они отвратительные. Я же не могу ему в этом признаться... »;
Основа гармонійний стосунків - це відкрите, конструктивне обговорення своїх почуттів та бажань, а у Ваших стосунках із цим помітні пробеми. Колега навела Вам чудове формулювання - скористайтеся цим.
Загалом, якщо говорити про життя в сім'ях, де один член родини має залежність, то залежна людина утворює цілу ситему, в яку втягує всіх членів родини. Припускаю, що Ви несвідомо пропрацьовуєте через свого хлопця свої дитячо-батьківські стосунки із татом (звідси і недовіра) + можливо Ви несвідомо проектуєте свій гнів на тата на хлопця.
«Поначалу было обидно, потом приняла человека с его этими тараканами в голове... успокоила себя со словами-он такой вот человек!»;
Мені здається, що ця ситуація також відіграла немаловажливу роль. Звіси можливо і страх та відчуття невпевненості в стосунках.
« но совсем все время правду говорить тоже невозможно...»;
Що Ви маєте на увазі?
Дуже Вам співчуваю і хочеться Вас підтримати.
Скажіть, будь ласка, скільки пройшло часу з моменту розлучення? Як хлопець обгрунтував причину розлучення? Які думки виникають у Вас, коли Ви починаєте плакати? Що у Вашому житті є ще окрім стосункіів? Що особисто Вам давали ці стосунки, а чого у них не вистачало?
Зазвичай психологи працюють комплексно із різними питаннями (зазначено в анкеті). Я б Вам рекомендувала, перш за все, визначитися, у якому форматі Ви хочете співпрацювати (очно чи онлайн), далі, відповідно, обрати місто, а вже після цього переглядати анкети кожного спеціаліста та обирати того, який Вам найбільш сподобався.
Скажіть, будь ласка, а коли у Вас було рпп, Ви зверталися до психолога? Чи зараз у Вас залишилася ця проблема?
Вище колега вірно зазначила - Вам 17 років і Ви є ще неповнолітньою, тому Вам потрібен дозвіл і підтримка Вашого опікуна (спеціаліст не виноситиме батькам те, що Ви розповідатиме на консультаціях (однак це не стосується випадків загрози вашому здоров'ю чи життю, здоров'ю чи життю інших людей і в цьому випадку Вас попередньо попереджатимуть)).
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.