Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

Доброго дня, Diiiii.
У цій ситуації, перш за все, хочеться запитати Вас: чи Ви бачите спільне майбутнє із цією дівчиною? Як довго Ви готові на неї чекати? Що Ви вкладаєте у поняття "стосунки"?

«но не хочет меня терять и я ей больше чем друг....С моей стороны очень сложно пытаться быть другом.»;
У цій цитаті суперечність. На скільки я зрозуміла, то дівчина сказала, що Ви для неї більше ніж друг, однак Вас це всерівно не влаштовує. Ви казали їй про це (що Вам важко)?

«На что она сказала что она не хочет никаких отношений(ей 17) »;
Вона не хоче взагалі ніяких відносин, чи саме відносин із Вами? Як вона обгрунтувала своє "небажання"? Насправді, дівчина має право на власний вибір, а Ви - на свій. Лише Вам вирішувати, чи готові Ви чекати на неї.

А що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?

Ответ отредактирован автором 13-07-2020 11:36:42

Доброго дня, Serafima.
Дуже співчуваю, що Ви не отримали уваги та любові в дитинстві, на які заслуговували. Насправді, прагнення прийняття і любові - це базова потреба будь-якої людини, тому Ваше бажання є цілком нормальним. Водночас, коли лише ця потреба виходить на перший план, коли Ви вибудовуєте созалежні стосунки, коли у Вас існує страх самотності і це заважає Вашому нормальному функціонуванню і відчуттю щастя - то це вже запит на терапію. Так само, Ви маєте право гніватися на маму, бабусю і сумувати, адже вони не давали Вам того, чого Ви потребували.

«Если честно, я не знаю, как мне поступить. На данный момент я финансово независима. Мама начала проявлять заботу впервые за 17-18 лет. Но я не могу ее простить. »;
Ви написали у темі "как не искать любви и заботы у всех подряд", а зараз пишите про відновлення контакту із Вашою мамою. Тобто ця тема стосується виключно її? З одного боку, Ви хочете її пробачити, а з іншого - опираєтеся цьому. Знаєте у цій ситуації хотілося, щоб Ви орієнтувалися більше не на бажання і комфорт матері, а на свої. Скажіть, будь ласка, як мама обгрунтувала той факт, що вона нарешті почала проявляти турботу про Вас? Ви казали матері про свій сум і гнів через дитинство (якщо ні, то що, на Вашу думку, може статися найгірше, якщо Ви їй про це розповісте)?

Погоджуюся з колегами, що найкращий варіант - це індивідуальна терапія із психологом-психотерапевтом. Ваша маленька дівчинка всереднині Вас має погніватися, посумувати за втраченим дитинством і, можливо, лише після цього, Ви психологічно приймите ситувцію або навіть зможете пробачити матір. Ви це зробите не для неї, а для себе.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Ответ отредактирован автором 13-07-2020 11:30:11

Доброго дня, nike03.
Скажіть, будь ласка, а що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?
Ви казали чоловікові, що коли він Вас обзиває, то Вам дуже сумно і Ви б хотіли, щоб він змінив свою поведінку по відношенню до Вас?
Як давно Ви помітили таке ставлення до Вас (чи це було ще на початку стосунків)?
Через що, зазвичай, у вас виникають конфлікти?

«Я не могу это больше терпеть. »;
А Ви і не маєте терпіти, адже це психологічне насилля. Ви повинні казати йому, що Вас ображає і казати чоловікові про зміну своєї поведінки. Водночас, якщо чоловік не хоче працювати над собою, не хоче піти на індивідуальну терапію чи сімейне консультування, то запитайте себе: чи Вам потібні такі стосунки, де Ваш партнер не поважає Вас?

Доброго дня, Дмитрій.
А чому Ви вирішили звернутися саме зараз? Що Вас спонукало?
«Ко всему отношусь агрессивно ( чужому мнению, обсуждениях, поведению людей) Завожусь очень быстро, говорю много обидных слов людям ! Тяжело соглашаться с чужим мнением. Решил попробовать обратиться к психологам ! »;
Скажіть, будь ласка, як давно Ви помітли у собі такі емоційні зміни (чи можливо Ви були агресивним ще з дитинства)? Чи сталися у Вашому житті, за цей час, якісь стресові події чи кардинальні зміни? Як у Вашій батьківській сім'ї виражали гнів? Насправді гнів - це вродженна емоція, що еволюційно призначена для того, щоб відстоювати свої особистісні кордони та задовільняти потреби. Іноді гнів може бути рекетною емоцією, що, наприклад, покриває автентичну емоцію (страх, сум тощо). Або ж у Вас гормональний дисбаланс чи Ви знаходитеся у хронічному стресі (постійна фрустрація). Або ж це Ваша набута стратегія поведінки, яку Ви засвоїли ще з дитинства, проте яка зараз Вам заважає.

Можливо Ви реагуєте агресією на конкретні теми чи на конкретних людей?

Ответ отредактирован автором 13-07-2020 11:08:38

«Мне изменяли. Он не то чтобы давал поводы, а подшучивал над этим. Всегда говорил, что не способен на измену.
Мне хорошо с ним. Но иногда появляется какой-то ступор. Я у него спрашивала, почему так вышло. Он отвечает поверхностно.»;
Дуже співчуваю, що Вам довелося пережити досвід зради. Припускаю, що попередні стосунки впливають на Ваші теперішні відносини, тому, якщо Ви хочете пропрацювати свій досвід зради, то краще піти на індивідуальну терапію.

Як саме він "підшучував"? Ви казали, що Вам це неприємно і Ви б не хотіли повторення "таких жартів"? Ви казали хлопцю, що він відповідає "поверхово" і Ви б хотіли більше конкретики з його боку?

«Я видела какой у него характер сложный. Он и сам мне об этом говорил. Просто из-за психологиских травм в детстве он не доверяет людям. Не может открыться тому, кто его любит. В этом он сам признался »;
В чому полягає його "важкість характеру"? Ви готові і жити далі з ним, за умови, що його характер не зміниться? Виходить, що у вас немає взаємодовіри з обох боків: ні від Вас , ні від хлопця. Якщо ви обоє дійсно хочете розбудовувати ці стосунки, то вам однозначно необхідно працювати над взаємодовірою. Якщо у хлопця дійсно є психологічні травми дитинства, то його відповідальність - пропрацювати їх зі спеціалістом для того, щоб це не впливало на ваші стосунки. Водночас Ваша відповідальність - це пропрацювати зі спеціалістом свій негативний досвід попередніх стосунків. Звісно, ви обоє можете дистанціювати на деяких час один від одного, але чи вирішить це основну проблему?

Ответ отредактирован автором 13-07-2020 10:56:56

« Однако как я понимаю мои старания были выгодны парню и его матери.»;
В чому саме полягала, на Вашу думку, їхня вигода?

«Теперь я понимаю, что своим бездействием и порой негативным поведением он ждал когда я уйду сама( а раз не уходила, решил отослать по смс как трус... »;
Ок, Ви зробили висновки. Що будете робити далі?

Доброго вечора, Юлія.

«Я решилась проверить его телефон. Там была переписка с бывшей,с которой они расстались за полгода до наших отношений. »;
Із цієї цитати помітно, що у Вас відсутня основа стосунків - взаємодовіра. Ви не намагалися поговорити про психологічний стан хлопця і спробувати зрозуміти його, а одразу почали читати його переписки. Скажіть, будь ласка, а у Вашому житті був досвід зради, або Ви спостерігали такий (батьки, друзі тощо)? Ваш хлопець давав реальні приводи для недовіри?

Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?

«Но для меня бывает что-то действительно важно и меня расстраивает, что он обесценивает это. Я ему это говорила »;
Насправді дуже важливо, коли саме Ви це говорите (наприклад, в момент обезцінювання) і в якій формі подаєте інформацію.

«Многое в его поведении ему надо менять. Если действительно дорога,то он будет работать над отношениями вместе.»;
Що саме хлопець має змінити у своїй поведінці? Ви з ним це обговорювали? Як саме Ви будете працювати над цим стосунками? І чи взагалі вони варті пропрацювання, якщо Ви хочете повністю змінити хлопця?

Доброго вечора, Іра.
Тобто Ви сумуєте і гніваєтеся через те, що Ваш хлопець радиться не з Вами щодо "серйозних питань", а з родичами? Саме тому Ви відчуваєте себе повним нулем? А Ви казали хлопцю, що Ви хотіли, щоб він також обговорював із Вами важливі питання, адже, коли він не радиться із Вами щодо важливих питань у його житті, то Ви відчуваєте себе "аутсайдером" у цих стосунках?

Доброго вечора, Lora.
Дуже співчуваю, що Ви пережили такий негативний досвід.

«То что у него проблемы с психикой я уже поняла, другой вопрос почему человек так себя повел? Мать покрывает его поведение, так как именно она является источником всех проблем. »;
А що Вам дасть відповідь на це запитання? Насправді, не вато перекладати всю відповідальність виключно на матір, адже ніхто не здатний влинути на рішення і поведінку дорослої людини без її бажання. Це виключно вибір Вашого колишнього хлопця, тому лише він сам знає причину свого рішення.

«Как помочь себе забыть это все дерьмо и зажить счастливо, ведь проблема не во мне явно... »;
Скажіть, будь ласка, а що Вас тримало у цих стосунках протягом 2,5 років? Що вони Вам давали, а чого у них не вистачало? Безумовно, у ваших стосунках були і хороші моменти і не варто їх намагатися забути - це неможливо і навіть може ще більше сприяти зануренню у втрату. Для того, щоб Ви відпустили ці стосунки, Вам необхідно пвністю пережити основні стадії втрати: шок, заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. Зараз складається враження, що Ви балансуєте між гнівом і торгами (обдумуєте, що могло спричинити таке його рішення і т. д.). На скільки я зрозуміла, пройшов невеликий проміжок часу після розлучення, тому Ваша реакція є цілком нормальною.
Для того, щоб якомога безболісніше пережити втрату:
а) говоріть про втрату якомога більше із іншими + пропросіть психологічної підтримки від родичів, друзів тощо;
б) напишіть лист хлопцю, описавши всі свої переживання, почуття, слова, які б Ви хотіли сказати йому наостанок. Після цього перечтайте про себе лист та порвіть, викиньте чи спаліть його;
в) якщо Ви бачите, що Вам всерівно психологічно важко - зверніться індивідуально до психолога, щоб якомога екологічніше пережити втрату.

У будь-якому разі, Ви молода, амбітна дівчина і у Вас ще все попереду. Я впевнена, що Ви знайдете чудового хлопця, з яким розбудуєте гармонійні стосунки. Водночас, ці стосунки були "плацдамом", який дав Вам важливі уроки (наприклад, що Ви не хочете хлопця, що психологічно не сепарувався від матері). Крім цього, Ви маєте пишатися собою, адже Ви та, хто боролася до кінця за ці стосунки, а це вже хороший "дзвіночок" того, що Ви готові співпрацювати у стосунках із майбутнім партнером.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Доброго вечора, nik53d.
«Я неодноразово говорила, що для мене мовчанка- це не вирішення проблемного питання, що потрібно говорити один з одним. Але у чоловіка один аргумент - тебе не переговориш, мені краще помовчати((((»;
Погоджуюся з колегою, що це стратегія втечі від конфлікту, яку він, скоріш за все, засвоїв від батьків. Мені здається, що Ваш чоловік боїться надмірної емоційності і саме тому втікає. Водночас, єдиний вихід - це відкрито поговорити і сказати йому, що коли він починає Вас ігнорувати, то у Вас виникає почуття покинутості і Вам стає ще більш сумно. Як наслідок, Вам обом необхідно змінювати свою стратегію поведінки в конфлікті, навчитися конструктивно заявляти про свої почуття, бажання і потреби.

«Звісно, що причиною терпіння є багато факторів - це і діти, і бажання зберегти сім'ю, і думка, що любов потрібно берегти. Але на зараз вже лише питання - а чи є та любов, чи є що берегти (((( »;
У Вашій ситуації найкращий варіант - це спільне звернення із чоловіком до сімейного психолога. Там ви обоє зможете краще зрозуміти: чи варто продовжувати ці стосунки, оберете наступний нарям роботи (співпраця над покращенням стосунків чи розлучення) і будете спільно йти до мети із спеціалістом.

Скажіть, будь ласка, а що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? За що, першопочатково, Ви покохали чоловіка?

«Последствий каких боюсь - всегда боюсь ранить людей, особенно близких. И это тоже большая проблема для меня. В итоге сложно отстаивать свои интересы, потребности...»;
Запам'ятайте один із психологічних постулатів: Ви не відповідальні за почуття, емоції, поведінку, життя інших людей, а лише за свої. Відстоювання особистісних меж - це психологічно здорова позиці, головне це робити асертивно. Рекомендую Вам почитати книгу Виктории Ламберт "Личные граници. Как их устанавливать и отстаивать" - для розвитку вміння вибудовувати власні межі, Клода Штайнера "Емоциональная грамотность: интелект с серцем" або "Единство разума и сердца" - для розвитку вміння правильно висловлювати свої почуття та оформлювати повідомлення (ці книги є у вільному доступі в інтернеті).

«Возможно поэтому и поддерживаю абсолютно все идеи, что боюсь ранить. Для меня поддержка очень важна, я ее не получала от родителей. Для меня поддержка - выражение любви. Когда тебя поддерживают, показывают твою значимость, что умный, хороший, что ты заслуживаешь.. »;
Дуже часто люди роблять для інших те, чого хотіли б для себе. Співчуваю, що Ви в дитинстві не отримували підтримки і не отримуєте її зараз. Знаєте, Ви жалієте інших, проте не жалієте свою маленьку дівчинку всередині Вас (а вона втомилася вдягати "маску веселості" і постійно радувати інших).

«О мой Боже! Просто я чувствую себя нужной, когда помогаю другим! »;
Припускаю, що це батьківські установки, які Ви засвоїли з дитинства ("Радуй інших", "Не відчувай", "Твої потреби та бажання неважливі"). Крім цього, Ваші батькі підкріплювали і хвалили Вас лише коли Ви виконували роль "Рятівника", саме тому Ви і далі продовжуєте це робити. Вам необхідно розвивати свою безумовну самоцінність, адже Ви відчуваєте себе ОК, лише коли Ви допомагаєте іншим.

«И боюсь быть отвергнутой, осужденной, боюсь - зделаю что-то для себя - а это причинит неудобство или боль другим.»;
Як це робили Ваші батьки?

«Жила в серости брака 9 лет, во всем угадала мужу, была "мамочкой". Муж пил, я просила бросить, он бросал на две недели и снова. В итоге потеряла себя, устала. Долго расставались. Обещал мне измениться, показывал, что может, стал такой весь хороший. А я уже не могла этого принять. И не верила. И только ещё больше меня это раздражало - 9 лет просила и ноль, а сейчас увидел, что на выход собралась - и что хочешь сделаю! Поздно...Он до сих пор надеется, что это обратимо.»;
Дуже співчуваю, що у Вас були такі погані стосунки. Ви велика молодчнка, що нарешті наважилися і пішли від чоловіка! Алкоголізм - це залежність і хвороба, яка є дуже складною. Вона існує на двох рівнях: психологічному та біологічному. Відповідно і лікування потрібно проходити комплексне: психіатр + психолог-психотерапевт + група анонімних алкоголіків (зміна оточення). Але найголовніше - сама людина має хотіти цього, а помітно, що Ваш чоловік не бажав над цим працювати.

«Поздно...Он до сих пор надеется, что это обратимо.»;
А Ви з ним досі підтримуєте контакт? Якщо так, то навіщо?

«А я как будто на свободу вырвалась и подавай мне крайности и впечатления! Это как подростковый бунт.В этих "новых" отношениях - я тоже чувствовала себя нужной. Наверно в этом и есть проблема?»;
Припускаю, що саме бунт допоміг Вам вирватися із созалежних стосунків із чоловіком, але зараз, на жаль, він Вам заважає. Помітно, що Ви і далі будуєте созалежні стосунки і це вже запит на індивідуальну терапію.

«Сейчас мне плохо - значит нужно пообщаться с кем-то у кого тоже проблемы. Для чего? Помогаю и чувствую себя снова нужной и счастливой. »;
Ви маєте відчувати себе цінною, не допомагаючи іншим і відмовляючи у допомозі - тоді Ви будете щасливою. Крім цього, цією Вашою стратегією можуть маніпулювати інші (і Ви, таким чином, несвідомо підтверджуєте свій життєвий сценарій). Вам це потрібно?

« Ведь я всегда жизнерадостная , позитивная. Даже если выражаю недовольство, делаю это так чтобы никого не обидеть...Делаю это неосознанно, думаю что это и есть я. Но кто же тогда я? »;
Ви - це не лише одна радість, але і сум, гнів, страх, огида, інтерес, провина, сором - базові емоції, що існують у всіх людей. Помітно, що Ви надто звузили весь свій афективний спектр, надто намагаєтеся подобатися іншим і, таким чином, втрачаєте своє автентичне Я. Тому і Ваша Внутрішня Дитина зараз бунтує, адже їй набридло постійно радувати інших, вона гнівається і проявляє це в "крайностях".

« І так, дійсно, образа моя не мала. І дійсно за період спільного життя дуже багато накопичилось тих образ.»;
Дуже Вам співчуваю. Мені здається, що проблема у тому, що Ви одразу ж не обговорюєте із чоловіком свої переживання, а "накоплюєте" їх, поки не обмінюєте їх на "виправданий гнів" (і тоді, після невелико "доторку" йде величезний вибух із пригадуванням всіх образ). Припускаю, що у Вас існує заборона на вираження гніву і заяву своїх почуттів, тому Ви і використовуєте таку стратегію. Можливо Ви взяли її із Вашої батьківської сім'ї, або у попередніх стосунках. У будь-якому разі, Ви бачите, що вона Вам лише заважає і спричиняє страждання, тому її необхідно змінювати.

« Я не бачу поки виходу з цієї ситуації. Вкотре змиритись, не продовжувати обговорення, не шукати компромісів, просто мовчки робити все як і раніше - значить знову "забити" на себе. »;
Вихід завжди є і у Вашій ситуації також. По перше - це спільне звернення до сімейного психолога (найкращий варіант, там Ви пропрацюєте всі свої старі образи + розвините навички асертивності). По друге, почати поступово тренуватися конструктивно заявляти про свої переживання, бажання, попередньо зменшуючи свій афективний заряд:
1) Домовтеся попередньо із чоловіком про день, час та місце розмови (щоб обом вам було зручно + щоб ви були не втомлені).
2) Напишіть лист чоловікові, у якому опишіть всі свої переживання, образи та слова, які Ви б хотіли йому сказати. Після цього, перечитайте про себе лист та порвіть, викиньте чи спаліть його.
3) Перед початком розмови (десь за 10 хв) контруктивно вивільніть свій гнів: візьміть м'яку подушку. На вдосі - піднімаєте руки, а на видосі - вдаряєте подушку. Робіть це, поки не відчуєте легкої втоми (приблизно - 5 хв; головне щоб це було безпечно). Я б також рекомендувала Вам робити цю техніку двічі на день: вранці та перед сном кожного дня.
4) Під час розмови із чоловіком важливо, щоб кожен із вас був почутим, тому ось приклад розмови: "Дякую, що ти погодився зі мною сьогодні поговорити - це справді для мене дуже цінно, адже, таким чином, ти показуєш на скільки тобі важливі наші стосунки. Останнім часом у наших відносинах існує напруження і я розумію, що деякі мої невисловлені і накопичені образи заважають нашому конструктивному спілкуванню тому, що я емоційно включаюся. Вся проблема у тому, що я накопичую свої переживання, не говорю про свої бажання, замість того, щоб про них одразу говорити. Вибач. Зараз я намагаюся змінити мою поведінку і тому ініціювала сьогоднішню розмову. Минулого разу ми обговорювали ситуацію приїзду твоїх дітей. Я дуже ціную і поважаю, що ти так про них так дбаєш - це мені в тобі і подобається. Водночас, я дуже засмутилася і розгнівалася, коли ти, без мене, вирішив таке важливе питання як приїзд дітей. Ми - одна сім'я і я хочу бути її частиною, приймаючи з тобою спільні рішення. Скажу чесно, зараз мене лякає, засмучує і гнівить приїзд дітей тому, що я не знаю, що робити. Я не проти їхнього приїзду, однак у мене відчуття, що я не витримаю. Я дуже виснажуюся на онлайн-роботі, у побуті. Я настільки виснажилася, що вже починаю гніватися і боюся, що цей гнів ранить інших. Тому я б хотіли підтримки і допомоги з твого боку. Що на це скажеш (чекаєте відповіді)? Наприклад, можливо, коли твої діти будуть гостювати у нас, ми замовлятимемо кулінарію додому, на вихідних ти будеш допомагати мені у влаштуванні для них якихось розважальних дні, в день генерального прибирання ми залучимо всю сім'ю до прибирання будинку, або вони пів тижня будуть у нас, а пів тижня у бабусі з дідусем. Як тобі?"

« Конструктиву на жаль немає, є позиція його сили. »;
А в чому саме полягає його "позиція сили"? В його захисній реакції агресії?

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 15:23:29

« Чому в нього може бути агресія на подачу а в мене має бути завжди прийняття всього... »;
Вам ніхто не забороняє гніватися - Ви маєте на це право, однак зараз вимальовується наступна картина: дві дитини у дитячому садочку сваряться, доказуючи один одному, хто з них більше не правий і, як наслідок, проблема не вирішується. Якщо Ви дійсно хочете розв'язати цю проблему, то єдиний вихід - це конструктивне, беземоційне обговорення проблеми.

« Та яка може бути ревність до дітей! Да, згідна, подача може і включила агресію, але ж і він мав би обговорити зі мною приїзд дітей на тривалий термін. Його колишня про це ж йому повідомляла. »;
Ок, це вже добре, що ми виявили, що проблема може бути у подачі - ми маємо куди рухатися далі. На скільки я зрозуміла - Вас, першопочатково, засмутив той факт, що чоловік одразу погодився на приїзд дітей, не обговоривши із Вами цю ситуацію + повідомив Вам через великий проміжок часу?

Якщо говорити про ревнощі - то помітно, що Вас хвилює ця ситуація із "несправедливим розподілом уваги чоловіка" (це спостерігається у Ваших цитатах, однак Ви це заперечуєте - дуже шкода).

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 14:47:04

«Найгірше те - що я якраз і висловилась. Але у відповідь нерозуміння і агресія. »;
Насправді, багато чого залежить від форми подачі повідомлення. Можете, будь ласка, детальніше пописати Ваш діалог із чоловіком на цю тему.

«Якби ж він стільки часу приділяв моїй дитині, скільки я приділяю його.»;
Відчувається, що Ви ревнуєте чоловіка до його дітей і є ображеною на нього, тому припускаю, що Ви подали інформацію із позиції своєї образи, а чоловік це сприйняв як критикування і звісно ж, включив захист - "агресію".

« Тим більше якби він дійсно цінував це все і допомагав. »;
А він не цінує? Як Ви хотіли б, щоб чоловік проявляв Вашу цінність?

« ак, вони не малі діти вже, але дай їсти, дай пити, помий, підітри, прибери, покупай, повчи дистанційні уроки, напиши контрольні, організуй дозвілля, не будь злою мачухою... »;
У цій цитаті спостерігається суперечність: Ви говорите, що вони дорослі діти, але пишите про "підітри", "помий" і "повчи уроки", "напиши контрольні". Таке відчуваття, що у Вас говорить не конструктив, а образа і мені здається у цьому причина відсутності діалогу з чоловіком. Крім цього, які уроки під час літніх канікул?

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 14:35:45

Доброго дня, nik746.
Скажіть, будь ласка, а що зараз відбувається у Вашому житті? Можливо є якісь стреси, зміни тощо? Які у Вас стосунки з батьками, друзями, колегами і т. д.? Чи Ви говорили із кимось про свої труднощі?