Почуття й емоції

Ситуация такая) я была замужем, есть ребенок, в разводе уже 4 года. Личная жизнь особо не складывалась, хотя ухажеров, внимания и секса было достаточное количество. Во время одних из свободных отношений на свидание приглашает мужчина, достаточно взрослый , разница 10 лет, я поначалу отказываюсь, потому что увлечена другим и мне не до новых знакомств, но он оказывается настойчив и я все же соглашаюсь на встреча с ним. Буквально на первом свидании чувствуется коннект, на третьем я уже начинаю у него оставаться ночевать. Через неделю знакомства он предлагает встречаться , строить отношения, а еще через недели две и вовсе признается в любви, на что я на тот момент взаимностью ответить не могла. Меня очень тревожило, что почему так быстро человек говорит о любви, для меня это сложная химия, да и к тому же он взрослый, опытный, должен же видеть разницу между влюбленностью и чем то более глубоким. Завязываются романтические отношения, потом в одном из совместных путешествий я узнаю, что полгода назад у него были отношения с девушкой и на мои вопросы «говорил ли он ей о любви?» он отвечает, что да, он тоже признавался ей в любви , но считает это ошибкой и то, что у нас с ним это намного серьезнее и тд.
Так же случайно узнаю про его бывшую
Девушку, с которой они были 2 года, нахожу ее в интернете и начинаю сравнивать. Потом нахожу в тумбочке презервативы, и начинается адское шоу, теперь я сравниваю себя не только с теми, о ком знала, но и с возможными его одноразовыми партнершами, меня дергает от мысли, что он спал с кем то кроме меня, что с кем то ему было хорошо, возможно лучше, что кто то красивее, худее, интереснее и тд.
Хотя недостатка внимания никогда не испытывала, всегда получала тех, кого хочу, не считаю, что имею заниженную самооценку. Объективно понимаю, что в случае разрыва одна не останусь, но будет очень больно. Я не могу оставить эти навязчивые мы ли о сравнении. Он же никогда об этом не говорит, наоборот все для меня, подарки, внимание, познакомил с семьей, в его верности я уверена. Но что то во мне глубоко сидит и я не знаю как с этим справиться. Так же меня раздражает, что он не ревнует совершенно меня, обосновывая это тем, что доверяет мне. В наших отношениях все гармонично и спокойно , но мне кажется, что «много хорошего-уже плохо»
Помогите выбраться из этого сумбурного состояния и определить вектор того, с чем мне стоит работать .

Як поступив до університету в мене почалось найгірший період в житті дім-робота-дім і я один і більше нікому не потрібен
Стосунків не було, навіть за руку не тримався. Кожен день мені гірше стає не можу заснути а то роздумую що зі мною не так, почалась негативна реакція на щасливих парочок і на просто веселих людей, таке враження що появилась відраза до людини в якої все добре.
Допоможіть будь ласка, хоть якийсь кінець цьому має бути

Як перестати жити з думкою, що ти зруйнувала чужу сім'ю, і побудувала свою на чужому нещасті? У мене ніколи не складались стосунки, а як складались то не надто довгими вони були, або ні до чого в кінцевому результаті не приводили, чоловік одружуватись не хотів, і я так жити теж не хотіла. Потім познайомилась з одним, який не сказав що одружений, але потім приніс і показав мені свідоцтво про розлучення. Так можливо треба було не погоджуватись, але мій егоїзм взяв гору, на той час мені було 42, він одружився зі мною, я завагітніла. Виховуємо дитину. Але оце порівняння з його колишньою мене турбує, вона дійсно краща симпатичніша ніж я, це дійсно так і є. По друге я уявляю що вона відчувала в цей момент. А особливо уявіть коли він для неї після стількох років шлюбу виявився таким поганим, з іншою сторони, а для мене? А у мене якби не він то я б надалі була самотньою. Дивно якось це все виходить, і мене хвилює. Хоча він ж і мене так може покинути. Не знаю що ще сказати на це, але якщо подумати про це то виглядає це ну не зовсім правильно, особливо у його ситуації, коли він не був розлучений, і причиною розлучення не були сварки, не порозуміння, чи щось інше. Просто він так вирішив, і пішов... Важко ще тому що я усвідомлюю що для мене він хороший чоловік і батько, але ж для колишньої цей вчинок, це ж низько і підло. Не знаю, важко жити з такими думками, особливо коли ставиш себе на місці його колишньої дружини, от коли б він так з тобою вчинив.