Ксенія 4 хвилини тому: 
Соціофобія
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг 14-08-2023 02:16:32 |
1
Здрастуйте. Почніть с походу до лікаря терапевта, опишіть ваші скарги на сон, тривожність. Це може бути пов'язано з хворобою серця, гормональним дисбалансом, хворобою щитовидної залози, нестачею вітамінів D3, B6, B12, магній, і багато ще іншого. Перевірте своє здоров'я, можливо вам треба пролікуватися і все стане краще. "Працюю на неулюбленій роботі". "Все сприймаю на свій рахунок". Низька самооцінка у вас, це може бути пов'язано як з фізичним станом, так і з психологічним. Треба працювати з психологом. Почніть обирати себе, якщо хтось неприємний завершуйте бесіду, якщо чогось хочете робіть це, треба вчитись казати "ні". Все це треба пропрацювати з психологом, шукати причини саме такої поведінки. В дитинстві вам давали право вибору, право голосу? Але першим ділом перевірте своє здоров'я, фізичний стан, тільки в тандемі фізичне і психологічне здоров'я можна покращити ваше життя. 
|
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 14-08-2023 02:53:34 |
2
Наталия Горская Ваш стан зрозумілий. Соціофобія є симптомом тривожного розладу і знижує якість соціального життя. Причини виникнення можуть бути різні. Їх потрібно з'ясовувати з кожною людиною індивідуально. Соціофобію можна суттєво скоригувати. Іноді це можливо навіть без медикаментозного лікування, але найчастіше у комплексі з ним. Усі ми трохи «соціофоби»: боїмося публічних виступів, негативних оцінок, тривожимося, що нас засуджуватимуть. Насправді, це абсолютно нормальні емоційні переживання. Ключовий момент, який відрізняє справжнього соціофоба від інших людей, полягає в тому, що соціофоб уникає подібних ситуацій, він не справляється зі своїми страхами — вони мають надмірний характер. Найпростіше, що можна рекомендувати - усвідомити, що у людей навколо Вас є свої справи і Ви їм не дуже важливі. Людина, в середньому, вдвічі переоцінює увагу оточуючих. Люди навіть не помічають ті ситуації, про які ми потім переживаємо. Начебто все просто, проте потрібна допомога психолога.
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Ірина Миколенко психолог Полтава 14-08-2023 09:15:22 |
👍 краща відповідь! 2
Павел Леонидович Басанский Доброе утро! Да... ситуация у вас не легкая... так себя загнать как в тюрьму... а можно вопрос - а почему вы так боитесь или не любите людей? Они вам противны или что именно? Или боитесь их осуждения, критики? Может есть неуверенность в своей внешности? Родители как вас воспитывали жестко или наоборот мягко?? В таком случае как у вас - самый оптимальный вариант, работать удаленно по интернету из дому. Дома вам комфортнее всего. И чтоб так себя не стрессировать - каждый день походом в магазин, или на работу... да еще и не любимую работу. Ну а с психологом обязательно вам надо поработать. ( потому что у вас проблема на проблеме... и вы это все уже еле выдерживаете...) Возможно даже психотерапевт нужен - чтоб назначил лекарства. Вы большая умничка - что отважились сюда на сайт написать! Первый шаг к победе! К освобождению! Уже хорошо. Но таких шагов надо будет сделать еще много... чтоб хоть както выровнять вашу ситуацию. Выбирайте людей для общения, хотя бы по интернету, но таких с которыми вам приятно общаться. Вас никто не заставляет общаться, если вам не комфортно или неприятен человек. Но люди же все разные... вы их шаблонно воспринимаете... типа все одинаковые. Но поймите люди очень разные. И возможно есть люди - мир большой ( нетолько ваш город ) и людей, тоже много разных. Возможно с кемто из людей у вас получится приятно общаться и доверительно. А все брать на себя это - деструктивно... вы не обязаны всем нравится... как и все не обязаны вам нравится. И не обязаны под всех подстраиваться и всех устраивать. ( это уже работа с вашими комплексами и уверенностью в себе - с психологом ).
|
Виберіть психолога для консультування з приводу тривожності, панічних атак, ірраціональних страхів
| 15-08-2023 03:12:10Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 348716 для Ірина Миколенко Добрий вечір. Дякую за відповідь. Спробую відповісти на Ваші запитання.- а почему вы так боитесь или не любите людей? Они вам противны или что именно? Или боитесь их осуждения, критики? Справа не в тому, що я не люблю людей, я просто не вмію з ними спілкуватися. Мені постійно підсвідомо хочеться їм сподобатися, навіть незнайомим людям. Хочеться, щоб про мене добре подумали. Не знаю звідки в мене це взялось. Під час розмови постійно думаю, що їм сказати, як правильно сформулювати відповідь, як себе повести, через це не отримую задоволення від самого спілкування. Якою б цікавою розмова не була, я відчуваю себе як на допиті, як ніби мене постійно оцінюють, я не розслабляюся під час розмови. Тому після навіть 5-10 хвилин такого спілкування я виснажуюся і намагаюся втекти. Я постійно боюся ляпнути щось не те, повести себе не так. А весь час себе контролювати дуже важко. Не знаю чому я не можу розслабитися і спілкуватися не задумуючись ні про що. Єдині люди з якими я можу більш-менш вільно спілкуватись – це такі типові сангвініки, які завжди веселі, добрі. Знаєте в кожному напевне колективі (чи це клас, чи університетська група, чи колектив на роботі) є такі. В них звісно ж, як і у всіх смертних, є проблеми, але вони їх не переносять на когось, в них немає різкості, вони завжди в гуморі і ти знаєш, що вони за потреби тобі допоможуть. Яким би ти соціофобом не була, ти живеш у суспільстві і інколи потрібно у когось щось запитати, когось щось попросити і т.д., тоді я завжди звертаюся до таких людей. Я дуже боюся відмови і тільки таких людей я можу наважитися про щось попросити. Я знаю, що вони ніколи мені не відмовлять, не через те, що я така унікальна і особлива, а просто, бо у них такий характер. Відразу ж скажу, що прошу когось про щось я лише у випадку крайньої потреби. Но люди же все разные... вы их шаблонно воспринимаете... типа все одинаковые. Я згідна з Вами, що всі люди різні. Я ні в якому разі не кажу, що всі люди погані чи щось у цьому роді. Навпаки. І в моєму житті (в основному в студентські роки) були люди, які мені подобалися, зі схожими інтересами і з якими я хотіла спілкуватися, але я їх боялася близько підпускати. Я завжди тримала якусь внутрішню дистанцію, а з часом закінчувала спілкування першою. Завжди було простіше втекти. Может есть неуверенность в своей внешности? Стосовно зовнішності комплексів у мене немає. Зі слів інших у мене непогана зовнішність. Родители как вас воспитывали жестко или наоборот мягко?? Якщо чесно, я не можу відповісти чи мене жорстко чи м’яко виховували. З одного боку, мене завжди цілували, обіймали, хвалили і пишалися моїми досягненнями у навчанні, я була улюбленицею родини, а з іншого - часто сварили. Один з прикладів: з 1 по 4 клас на шкільних ранках мені давали найбільші віршики. Я взагалі себе на сцені відчувала повністю у своїй тарілці. Мені подобалося як зал мене слухав, мені аплодували. Але десь в класі 5-6, в нас був якийсь міні-ранок так сказати. Нам всім роздали віршики буквально на 2 рядочки і я примудрилася забути ті 2 рядочки. Вперше в житті. Пам’ятаю, на мене тоді дуже накричала бабуся. Мовляв «Як так? Вчила завжди такі великі вірші і все нормально було, а тут якісь 2 рядочки не змогла вивчити? Треба було не гратися, а вчити». І насварила мене вона відразу як тільки закінчився ранок і всі дітки зійшли зі сцени (тобто це бачили і чули всі діти включно з їхніми батьками, які сиділи в перших рядах). Мені тоді було так соромно. З того часу я нічого усно розказати не забувши і не підглянувши в книжку більше не могла. Ніякого віршика, ніякий параграф розказати, ніякого виступу. Я могла: або просто зачитати; або розказувати, але через кожні декілька речень підглядати, але ніколи не так як раніше. І відтоді завжди боялася і боюся досі публічних виступів. Вы большая умничка - что отважились сюда на сайт написать! Дякую Вам за підтримку. |
| 15-08-2023 03:14:04Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 348713 для Надія Іванівна Добрий вечір. Дякую за відповідь.Стосовно фізичного здоров’я, то тривожність напевне у мене є, але говорячи про сон, то у мене немає скарг на сон як такий. У мене немає безсоння чи чогось у цьому роді. Якщо я знаю, що мені завтра не треба нікуди йти і не прийдеться ні з ким спілкуватись, то я можу о 12 лягти спати і все добре. (Раніше 12 я не лягаю, я типова сова.) Я сиджу всю ніч до 4 і т.д. лише, якщо знаю, що завтра прийдеться спілкуватися з людьми. І не лягаючи вчасно спати намагаюся відтягнути момент спілкування. Тому це напевне більше психологічний страх людей. Стосовно самооцінки, я згідна з вами. Я підозрювала, що у мене занижена самооцінка. Стосовно права вибору у дитинстві. Якщо чесно, я не пам’ятаю чого хотіла у дитинстві і чи в мене було це право вибору. Якщо говорити про якісь гуртки, то якщо я хотіла танцювати чи грати на якомусь музичному інструменті, то мене відразу на такий гурток записували. З цим проблем не було і до мене дослухались. Хоча була одного разу історія, коли ще в молодшій школі нас прослуховували і тих у кого на їхню думку був голос, записували на хор. Мене записали, але я не хотіла. Так мене бабуся за руку, можна сказати насильно, затягнула на перше заняття. І тільки після моїх плачів, криків і сварок вдома мені дозволили більше не ходити на хор. Тому загалом батьки напевне право вибору давали, бабуся – ні. (На той час ми разом жили). І своє право вибору потрібно було відстоювати. |
| 15-08-2023 03:14:44Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 348714 для Ирина Константиновна Добрий вечір. Ви все дуже правильно кажете про соціофобію. Я боюся публічних виступів, осуду і намагаюся уникати спілкування, бо не можу подолати своїх страхів. Розумом я все розумію, а опанувати себе і переступити через страх не можу. Дякую за відповідь. |
| Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг 15-08-2023 06:41:15 |
1
"Справа не в тому, що я не люблю людей, я просто не вмію з ними спілкуватися. Мені постійно підсвідомо хочеться їм сподобатися, навіть незнайомим людям. Хочеться, щоб про мене добре подумали. Не знаю звідки в мене це взялось". Була "отверженность" в дитинстві, любов треба було заслужити, ось ви і заслужуєте, в ущерб собі, своїм потребам, бо потреба в любові вища ніж все інше. Йдіть на психотерапію, працюйте над собою. + Необхідні соціальні навички, навчитися спілкуватися з людьми. Відредаговано автором 15-08-2023 06:42:41
|
| Ірина Миколенко психолог Полтава 15-08-2023 13:38:53 |
3
Павел Леонидович Басанский Наталия Горская Добавлю - скорее всего, глубинная причина в очень жесткой по характеру вашей бабушки... Слишком много требований с ее стороны было к вам... и она не давала вам право на ошибку. И именно с ситуации со стихом - у вас как внутренний блок образовался к обществу... (стыд... недостойна... не оправдала надежд...) Хотя настоящий социофоб - врядли будет кайфовать от сцены и публики... Так что, думаю вы не социофоб от природы ( вы такой вынужденно стали - из за глубинных комплексов ) Психолог Надежда Ивановна - точно сказала ... вас отвергали... не принимали... Отсюда такое сильное желание угодить, подстроится под общество. Вам свободы внутренней не хватает... когда я сама себя полностью принимаю, в независимости от общества. Все это можно проработать с психологом. Но конечно работать придется - как минимум три месяца. ( это минимум - так как комплексы глубокие, и давно с вами уже живут ) Но многое возможно изменить - при вашем желании! Если хотите - можете позвонить мне на консультацию. И спасибо за лайк ))
|
| Наталия Горская психолог Київ 15-08-2023 19:35:36 |
Судячи з того, що Ви вже хочете щось змінити, можна припустити, що внутрішні сили на це вже накопичились. Інакше Ви б не писали сюди.
Дуже Дуже шкода, що така необачна поведінка вашої бабусі травмувала Вас в дитинстві. І що та давня травма досі керує вашим спілкуванням з оточуючими. Хороша новина в тому, що люблячі батьки все ж таки сформували міцний фундамент вашої особистості. Так кажу, бо дитина без такої "бази любові" не могла б сміливо виступати на публіці та ще й отримувати задоволення. Вам корисно було б індивідуально попрацювати зі спеціалістом, оскільки на форумі такі питання вирішити неможливо. Тут і з самооцінкою важливо розібратись, і з внутрішніми установками, які спрямовані на пошук зовнішньої оцінки . Якщо схематично, то важливо змінити фокус уваги- із зовні-в середину. Людина не керує почуттями. Але. Почуття виникають НЕ внаслідок подій. А внаслідок нашої оцінки цих подій. А оцінка подій- це вже те, що нам під силу змінити. Наше мислення- це те, чим керуємо саме ми. Отже, змінивши мислення (установки, на які спираємось, оцінки подій тощо), можна змінити і почуття, які переважають в нашому житті. Ви не зможете ніколи стати "досконалою", такою, яка б подобалась всім. Та Вам було подароване Життя зовсім не для цього. Важливо відчути та розкрити в Собі те важливе, що є всередині Вас. А хто і що про це думає - взагалі немає жодного значення. Що Вам подобається в житті? Можливо багатий досвід відвідування різних гуртків, або ж наявність якоїсь мрії може підказати напрямок для пошуків "свого" , того, що дійсно цікавить.
|
| 18-08-2023 04:00:57Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 348782 для Ірина Миколенко Добрий вечір. Обміркувавши Ваші слова, я дійшла до висновку, що Ви праві, що я не від природи соціофоб. Ніколи не задумувалася про це раніше. Це напевне пояснює чому інколи трапляються розмови після яких я відчуваю якийсь прилив енергії. Тобто інколи мені навіть подобається поговорити з приємною людиною (але це тільки, як я і казала з якимось сангвініком, коли я можу розслабитися і не думати, що зі мною говорять і в цей же час оцінюють мене). Під час таких розмов я себе якраз відчуваю як «колишня я», та, яка ловила кайф від того, що весь зал її слухав і аплодував, коли вона виступала на сцені. Але такі розмови дуже велика рідкість. В такі моменти напевне виривається на поверхню моє «колишнє я».Дякую Вам за коментар і за готовність попрацювати зі мною. Коли я зрештою наважуся перейти із анонімних запитань на форумі до особистих консультацій, то зв’яжуся із Вами. Ще раз дякую. |
| 18-08-2023 04:05:23Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 348788 для Наталия Горская Добрий вечір.цитата:
Якщо схематично, то важливо змінити фокус уваги- із зовні-в середину. Дуже дякую Вам за розгорнуту відповідь. Ви вмієте гарно пояснити. цитата:
Що Вам подобається в житті? Мені багато чого у житті подобається, в мене багато різних хобі. Я типовий інтроверт і я саме з тих людей, яким ніколи не буває нудно наодинці із собою. І мрії у мене є, як простіші у здійсненні так і такі, які складніше втілити в життя. Я дуже багато всього хочу, але не наважуюся, бо боюся, що мені не вдасться, боюся вийти із своєї зони комфорту. Мої рідні часто мені кажуть «твої мрії нав’язані суспільством». Але як відрізнити свої істинні мрії від мрій нав’язаних суспільством? Також мені рідні говорять «Якщо би тебе не влаштовувало все як є, ти би вже щось робила з цим. Якщо ти нічого не змінюєш значить в глибині душі тебе все влаштовує (твоя робота, твоє життя і т.д.).» Може вони й праві, але чому я так часто про це задумуюся, якщо мене це підсвідомо влаштовує? Знаєте, в підлітковому віці, я собі поставила межу у 25 років до яких я маю чогось досягнути, втілити свої мрії і т.д. Я пройшла рубіж у 25 років. Ні одна з моїх мрій не здійснилася. (Точніше я їх не здійснила. Я ні в якому разі не знімаю своєї відповідальності за свої невдачі. Я не говорю, що винна доля, фатум. Я розумію, що цього не зробила я. Я взагалі вважаю, що людина сама будівник свого життя.) Тепер я відчуваю певний внутрішній тиск, що у свої роки я повинна була вже чогось досягнути, але так і не досягнула. І я відчуваю, що якщо до 30 років я не досягну бажаного, то після 30 тим більше не досягну цього. Вся ця ситуація на даний час мною і керує. |
| Надія Іванівна Шулюк психолог м Кривий Ріг 18-08-2023 07:01:41 |
Не ставте такий критичний рубіж "І я відчуваю, що якщо до 30 років я не досягну бажаного, то після 30 тим більше не досягну цього". Уявіть що ви будете жити 70-80 років, і тепер подивіться на цифру 25, що таке 25 в порівняння з 80.
Досягнути чого хочеш, можна і в 30, і 40, і 50. Наприклад засновник КFC, досяг успіху в зрілому віці. Подивіться фільм "основатель", на реальних подіях. Таких історій багато, треба розширити свій кругозір.
|
| Наталия Горская психолог Київ 18-08-2023 16:47:50 |
Можливо ваші мрії просто співпадають з тими, що є в суспільстві, а можливо, вони дійсно не ваші.
З цим є сенс розібратися. Щодо рамок 25 років, 30 років- навіщо це Вам? Одне діло "я б хотіла...", а інше "я маю досягти... до 25 років"- і все, як топор зверху, і вже особисто мені і робити заради цього нічого не хочеться. Не варто заганяти себе ні в які рамки. В житті і так багато всіляких обов'язків, не треба себе батогом хлестати, щоб прискорювати, ніби коня. Прислухайтеся до себе, поважайте ваші почуття, цінуйте себе, бережіть. Критики навколо і так достатньо. Займаєтесь тим, що гріє, спілкуйтесь з людьми, з якими цікаво. Дуже багато тривоги навколо "як має бути ", і "чи відповідаю я тому, як має бути ". Немає такого "має бути ". Бо "має бути" тільки так, як Вам хочеться.
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
10-08-2023
Почему со мной это происходит?
30-07-2023
Як справитися зі страхом статевих контактів?
29-07-2023
страх майбутнього
25-07-2023
Пан.атаки, фобии
21-07-2023
Запуталась
15-07-2023
не знаю що робити
11-07-2023
Чому я завжди нервую?
29-06-2023
Результат іспита
26-06-2023
Не люблю себя, тревожность
Рекомендуємо
Что такое тревога. Как с ней справляться
Страх и тревога, в чем различия. Некоторые виды тревоги. Что делать, если тревога не проходит?
Страх. Польза и вред
Страх - это эмоция, которая обычно возникает, когда вы чувствуете угрозу своему личному благополучию. Следовательно, для человека как биологического существа возникновение страха не только целесообразно, но и полезно. Это обычная эмоция,
Панические атаки: симптомы и методы самопомощи
Панические атаки – частое явление. Паника – это наша способность выживать. Модели «защитного» поведения при ПА. Как справиться с паническим расстройством?
Как преодолеть фобию и страх
Почему и как возникает фобия и страх? Основные этапы самостоятельного преодоления фобии и сильного страха. Преодоление страхов и фобий может улучшить качество нашей жизни. Что стимулирует фобию и страхи?
Як зменшити рівень тривоги і напруження в складний час
На даний час наша країна перебуває в дуже тяжкій ситуації, у стані війні. Всім нам знайомі почуття: страх, безсилля, гнів... Я пропоную техніки, які допоможуть знизити рівень тривоги та напруження і полегшити стан
Коли виникають та в чому причини панічних атак?
Коли виникають ПА? У період змін у вашому житті. Зростання панічних атак можна спостерігати і під час соціальних змін: війни, фінансової кризи, епідемії. У чому причини панічних атак?
