Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Як на мене, у тому що з Вами зараз відбувається може бути декілька причин, серед яких "Месяц назад машина сбила сразу две наших собаки и это было очень сложно принять, после этого горя стала и ловить себя на этих мыслях, как мне кажется" - це, як на мене, тільки лакмус, який лише виявив внутрішні проблеми, які існували задовго до трагічних подій... Загалом, поняття життя і смерті - це філософські поняття, з якими людина стикається протягом всього свого життя. І зачасти, вони стають проблемою тоді, коли, з якоїсь причини, вчасно не були "пропрацьовані" ще у дитячому віці при першому усвідомленні цих процесів... Чи були в дитинстві події, які б якимось чином могли бути пов'язані зі смертю когось із оточуючих? Окрім того, це ще і питання правильності формування світогляду людини - чим сильніше людина "прив'язана" до матеріального, тим важче вона сприймає все, що пов'язане зі смертю...

Доброго дня Светлана! Ви пишете " мне хочется его спасти.... Я чувствую, что если с ним реально что либо произойдёт - это будет моя вина ..." и додаєте "Я чувствую, что я очень на этом зацыкливвюсь но изминить ситуацию Я не могу". Як на мене, проблема не стільки в самому чоловікові, скільки у Вашому до нього ставленні... Звідки у Вас таке бажання бути "швидкою допомогою" і рятувати дорослого чоловіка, який для Вас, по факту нічого не зробив гарного? Звідки така тенденція до жертовності, відчуття себе у всьому винною? Адже "изминить ситуацию Я не могу" тільки тоді, коли всередині є якісь певні установки, напрацьовані набагато раніше і які діють без нашої на те волі... Яким було Ваше дитинство? Які стосунки з батьками? Які стосунки між батьками?

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже жити в таких умовах дуже важко і викликає повагу уже те, що Ви шукаєте шляхи виходу з ситуації, і намагаєтеся зберегти родину... Ігрова залежність, як, власне, і всі інші залежності - це вже хвороба. Просто є хвороба тіла, а є хвороба душі... Одразу привертають увагу Ваші слова "Часто деньги списывает с моих карт". Зачасти наші близькі поводять себе з нами так, як ми їм дозволяємо себе поводити. Чому Ви не змінете паролі? Або не поміняєте карточки, банки? Друге. Те, що чоловік уже розуміє свою залежність - чудово! Але одних розмов та вмовлять дуже замало - чоловіки реагують тільки на дію, тим паче у стані залежності... Потрібно ставити певні умови і дотримуватися їх, щоб у нього почав включатися вольовий фактор, але... Як на мене, у Вас, до того ж, дуже сильна психо-емоційна "залежність" від чоловіка, що не дає можливості його правильно виховувати... Які стосунки між Вашими батьками?

Тобто, депресивний стан виник як наслідок величезної кількості нерозв'язаних внутрішніх проблем. Якщо говорити про сексуальний бік стосунків, потрібно розуміти, що сексуальна енергія не є чимось сталим, однаковим по своїй потужності та вираженню... Окрім того, сексуальна енергія має спадаючу тенденцію: від найвищого рівня до зниження потреби і це нормально в парі, адже сексуальна енергія повинна трансформуватися у побудову близьких, душевних стосунків - інакше ті ж самі стосунки не стануть розвиватися... Окрім того, сам секс забирає величезну кількість внутрішніх сил. І надмірне "застрягання" на бажанні отримувати від нього насолоду, зачасти призводить до втрати можливостей, у тому числі фізіологічних, ним займатися... Так спрацьовує наше почуття самозбереження, адже жінка повинна ще і народжувати дітей. А на це потрібні величезні сили! Тому, щоб зрозуміти, що насправді сталося, варто мати більше інформації про цей бік Вашого життя... Що стосується всього іншого "на которой ничего не успеваю,но и терять не хочу,так как есть к чему стремиться и это нравиться,и после работы убивает бытовуха,за этим идёт обжорства,набор веса,бессилие взятся за себя,после бессонница,усталость и все по кругу...". Як на мене, те, що описуєте стосується абсолютного незнання жіночої природи, природи побудови гармонічних стосунків та невміння правильно відновлювати свої сили...

Тоді спробуйте пошукати безкоштовні лекції з питання подолання ревнощів... У любому випадку, потрібно напрацьовувати почуття самодостатності та власної гідності...

Як на мене, Ви не дуже уважно прочитали те, що я написала... Спершу потрібно трансформувати Вашу надмірну психо-емоційну залежність від чоловіка, а вже потім з'являться і сили виховувати... Без індивідуальної роботи з психологом трансформація практично неможлива... Тим паче, що зараз зустрічі можливі в онлайн режимі... Навіть найкращі поради не можуть допомогти, якщо залишаться ті ж самі реакції... А вони залишаться, адже Ви навряд чи внутрішньо змінитеся лише від порад на сайті, мені шкода...

Я не просто так запитала про стосунки, бо потрібно з'ясувати звідки у Вас така залежність та ревнощі... Тому що, на мою думку, саме це дуже сильно заважає Вам правильно спілкуватися з чоловіком і змушує бути весь час у напрузі, контролюючи ситуацію... У Вас дуже сильна тенденція до психо-емоційного "залипання" на чоловікові, і якщо її змінити, Ви зможете правильно тоді реагувати у складних ситуаціях. А це означає, що збережете стосунки і сім'ю...

Діти сприймають свого батька, як правило, очима своєї мами... І те, що стало зараз легше не відміняє дитячих травм, які було закладено набагато раніше і про які ніхто не пам'ятає (бо саме так спрацьовує наша психіка)... Якщо сина звільняють з третього курсу, причину звільнення може знати лише він сам... Те, що син нічого Вам не гворить, свідчить про проблеми у стосунках не тільки з чоловіком, але і з сином... Окрім того, у сина вже є величезне почуття провини перед Вами, як на мене, яке він намагається побороти каторжною працею, щоб компенсувати Вам Ваші гроші... Окрім того, існує поняття призначення людини у цьому світі... Можливо, фізична праця саме те, що підходить йому і піднімає його самооцінку, бо відповідає його природі... Не думаю, що поради на сайті допоможуть Вам впоратися з ситуацією повністю, як на мене, потрібно індивідуально зустрітися з психологом, щоб у всьому розібратися... Тим паче, що зараз це можна зробити онлайн...

Я не вважаю, що потрібно розлучатися через невміння вибудовувати стосунки... Про чоловіків потрібно не тільки дбати, а ще і потрібно вміти їх виховувати... Але для цього потрібно мати внутрішні сили, яких Вам явно не вистачає...і не вистачає почуття самодостатності...Бо ревнощі "з'їдають" ці сили... Які стосунки між Вашими батьками?

Доброго дня Катя! Ви пишете "в доме не одни мы". Ви живете з батьками чи у комунальній квартирі (гуртожитку)? Щоб допомогти Вам, потрібно більше інформації... Вам хлопець робив пропозицію одружитися? Чому досі не одружені? Окрім того, Ви пишете "Мы просто очень разные ,у него свои взгляды,а у меня свои ,мы не свободные каждый себя контролирует". У чому ви "не свободные" Для чого вам потрібно так сильно контролювати себе? Як на мене, розставання пробюлему не вирішить, а ще більше поглибить її. Адже, коли люди живуть інтимно більше року, вони вже психологічно чоловік та дружина... І не виіршивши проблеми зараз, Ви все одно їх потягнете далі за собою... Не буває людей таких, щоб одразу жити в ейфоріїї, щоб мати щасливе життя, його потрібно заслужити внутрішньою роботою над стосунками... Тим паче, що Ви любите свого чоловіка... Я б Вам радила індивідуально звернутися до психолога, бо відчувається, що Вам дуже важко говорити про проблеми на загал... Тим паче, що це ефективно можна зробити в онлайн режимі...

Добрый день Andrew! То, что Вы решились обратиться за помощью к психологам, как по мне, очень обнадеживающе... В семье "танго всегда танцуют" двое. И как вы сами правильно заметили "наоборот невозможно ей доказать простые вещи она лучше знает все и обо всем, критики не воспринимает, я наверное тоже...". То есть, неправильное поведение одного всегда отражает внутренне негармоничное состояние другого... Конфликты и скандалы в семье всегда связаны с тем, что люди внутренне очень сильно психо-емоционально "замкнулись" друг на друге... Кроме того, с абсолютным незнанием, как строятся нормальные отношения и для чего нужна семья в принципе... Увы, очень часто, пары воспринимают близкого человека как источник наслаждения и когда не получают желаемого, впадают в обиды и претензии... Это очень серьезный вопрос, который раскрыть полностью в формате сайта просто невозможно. Но без которого нормалные отношения невозможно выстроить... При чем, развод в таких случаях проблему не решает, ведь отсутствие знаний не позволит создать нормальную семью... Да, мужчина обязан заботиться о своей семье, но ни в коем случае не должен позволять оскорблять себя, поэтому должен уметь ее еще и воспитывать... А Вы, как по мне, очень "привязаны" к своей супруге, поэтому у Вас нет сил на воспитание... Ведь для этого надо уметь периодически отстраняться... Конечно, лучше всего - это семейная терапия вдвоем с супругой, но... Как правило, начинает всегда кто-то первый... Я бы Вам советовала индивидуально несколько встреч с психологом, чтобы Вы хотя бы понимали как Вам надо начать себя вести, чтобы уменьшить скандалы и увеличить шансы на сохранение и гармонизацию отношений...

Доброго дня Вера! Співчуваю Вам. Та, як на мене, проблема на багато глибша... І починати потрібно, як це не дивно, з ваших стосунків з чоловіком... Адже син не просто так почувається дуже невпевнено в новому колективі... Саме тому ніякі нові дорогі речі: взуття. одяг, телефон не змогли додати йому внутрішньої впевненості... Окрім того, в школі він почував себе нормально, бо там було коло тих людей, які співпадали з його рівнем та сприйняттям себе.. Хто саме обирав престижний і дуже дорогий заклад? Для чого саме такий заклад? Чия це була ідея? І ще... Ви пишете, що син почав працювати у дві зміни... Як Ви думаєте, чому він так робить? Що його дуже пригнічувало під час навчання? От Ви пишете "Он знает что его учёба очень дорогая была финансово, и что мы работали сверх нормы что бы оплачивать её и его пропуски..." Окрім того, навіть зараз, коли Ваш син знаходиться у стані нервового зриву та фізичного надриву Ви думаєте про що? " Как правильно сказать об этой стороне ему,что бы и не упрекать и к совести призвать..." Совісті в чому? Знову вчитися за Ваш кошт, коли надриваєтеся Ви? То кому це навчання було потрібне і для чого?

Доброго дня! Ваш стан дуже схожий на депресивний стан, який, швидше за все, викликаний: перше "зацикленность на прошлых ошибках и обидах,страх потерять любимого человека" и друге - абсолютно неправильно сформованим світоглдядом, який "прив'язує" Вас до невирішених внутрішніх проблем... Найперше, я б Вам порадила розібратися у ставленні до своїх помилок. Адже кожна помилка, то, насправді, новий досвід, який допомагає стати мудрішим у разі вміння правильно ними користуватися... А друге, пропрацювати свій страх... Адже страх може бути як другом, так і страшною руйнівною силою... І Ви це, певне, вже відчуваєте... Окрім того, зацикленість на минулому, то відсутність внутрішніх сил на подолання проблеми... А отже, потрібно ще і знати, як ці сили відновлювати... у Вас запит на індивідуальну терапію, певне, якщо Ви вже готові змінювати своє життя на краще...

ДОБРЫЙ ДЕНЬ Yana! Вы очень точно описали то чего не хватает, чтобы изменить свою жизнь в корне "собраться с духом"... Для любых изменений нужны силы, а эти силы нам либо даются от рождения и мы их правильно используем, либо, когда их мало или неправильным поведением силы расстарчиваем, их необходимо восстанавливать вновь... Чтобы помочь Вам решить проблему, необходимо понимать, какие именно силы Вам нужны...

Добрый день! Сочувствую Вам, ведь предательство близкого человека, действительно в некоторой степени, страшнее смерти.. Вы спрашиваете "почему так произошло в моем браке"... Ища замену любви отца в муже, Вы полностью утеряли себя, растворились в любви к мужу, сделали его центром своей вселенной... Но в этом мире чем больше мы к чему то привязываемся, тем сильнее мы обречены это что то потерять... Чем сильнее кого-то идеализируем, делаем на него "ставки" "Человек, которого ты выбрала прожить всю жизнь и рожать детей...", тем быстрее он рушит наши иллюзии - "... сам выбрал жить без тебя, выбрал другую женщину....", чтобы мы наконец то осознали, что имеем абсолютно неправильное восприятие этого мира и его предназначения... Вы все правильно делали, работая с психологами и делая семейные рсстановки, но... Вам не хватило главного, основы, на которую бы Вы смогли внутренне опереться - и это правильное мировоззрение, которое, увы, у Вас полностью искажено... Именно поэтому возникло и депрессивное состояние. Ведь депрессия - это остановка развития, тупик, невозможность найти выход... Вы ищущий человек, это видно по Вашему настойчивому желания найти ответы на свои вопросы, поэтому Вам можно и помочь осознать себя и стать на столько самодостаточной (не путить с самостоятельной), и найти непоколебимую жизненную основу, чтобы стать вновь счастливой...