Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Яке у Вас питання до психологів? І чи знаєте Ви, що працювати з Вами та давати відповіді на Ваші питання можна лише з дозволу Ваших батьків, адже Ви ще неповнолітня...

Добрый день Алина! Наибольшая ошибка девушек - это считать, что хорошая семья получается с тем, кого хочеться целовать и касаться... Но в жизни все с точностью до наоборот... Как правило, когда девушку очень сильно притягивает сексуальная сторона мужчины, она очень быстро попадает в психологическую зависимость от этого мужчины и перестает быть ему интересной... Как Вы понимаете, никто девушку, которая "заглядывает в глаза" замуж уже звать не захочет... А вот если парень любит, заботиться, очень внимателен, а девушка не сгорает "от страсти" - вначале возникает дружба, самая крепкая основа счастливой семьи... А уже потом, когда люди начинают жить вместе, появляется и та самая сексуальная притягательность... Мне кажется, у Вас именно такие отношения с молодым человеком и такого человека Вы в жизни вряд ли еще встретите.. Вы пишете " все ещё усугубляет окружение, которое тоже считает его внешность «на любителя» и не понимает, как я могу быть с ним." - а вот это, как по мне, самая большая проблема. К большому сожалению, Вы очень зависимы от мнения окружающих... А надо, чтобы на первом месте было Ваше мнение и Ваши интересы. Откуда такая зависимость от чужого мнения? Какие у Вас взаимоотношения с родителями?

Ответ отредактирован автором 09-01-2022 18:59:56

Доброго дня Катя! Певне, у цьому житті кожна людина має право вибору і Вам саме життя, як на мене, цей вибір дає... Чи розвивати в собі ту природу, яку Ви втілюєте за своїм народженням, чи іти шляхом різноманітних спокус... Але і в тому, і у іншому випадку, за вибором обов'язково підуть і наслідки вибору... Чи готові Ви зруйнувати стосунки з чоловіком? Чи готові Ви відмовитися від щастя народити дитину? Певне, на створення родини з чоловіком та народження дитини потрібно багато сил та енергії... менше сил потрібно, що мати стосунки з представницею слабкої статі... Тобто, чим менше розкрито жіночого в жінці, тим сильніше її будуть приваблювати жінки... Те ж саме можна сказати про чоловіків... То, можливо, краще подумати, як розкрити жіночі якості у повній мірі, аніж іти за примарними бажаннями?

Доброго дня галино! Ви пишете "Как мне отпустить эту влюбленность? как не ревновать? как жить реальной жизнью а не своими нелепыми чувствами в голове? и как прекратить думать об этом мужчине постоянно?". Як на мене, ваші намагання цілком правильні, адже одружений чоловік - то пастка, у яку Ви можете потрапити ще глибше.. Чому сподобався саме одружений? Це, насправді, дуже просто пояснюється. Одружені чоловіки вже реалізовані, як правило.. Говорячи простою мовою, їх вже інша жінка "підібрала і відмила, як злиток золота"... А щоб мати свого, потрібно ще дуже довго працювати над створенням стосунків та самим чоловіком... І на це потрібно багато внутрішніх сил... Судячи з усього, у Вас, з якоїсь причини, таких сил замало, не вистачає, тому підсвідомо, почали "полювати" на чуже...А те "чуже" можливо також має якусь внутрішню родинну дисгармонію, такі періоди бувають в кожній родині... Але на чужому нещасті власне щастя навряд чи вдасться збудувати і, дякуват Богу, Ви це розумієте... Що робити? Розібратися, чому замало сил на те, щоб "притягнути" свого чоловіка... Які стосунки у Вас із батьками? Які стосунки між ними?

Доброго дня Наталья! Ви пишете "Что мне делать,чтобы доверять ему и донести до него,что над отношениями надо работать взаимно,а не прятаться обоим за негативным опытом прошлого?" На скільки я зрозуміла, зараз питання не стільки стоїть про те, щоб щось донести до чоловіка, скільки, щоб його повернути та відновити зруйновані стосунки... У таких випадках, починає працювати над собою той, кому більше "болить"... І як на мене - це саме Ви... У парі внутрішні проблеми одного завжди дублюються зовнішніми проблемами іншого... Коли Ви пишете про деяку тенденцію до ідеалізації свого коханого, насправді - це зворотня сторона тих самих ревнощів, які є у Вас... Адже ідеалізації змушують вбачати в людині такий собі "центр всесвіту", що, у свій час, провокує сприйняття людини як своєї власності, а отже - викликає болючі ревнощі... Тобто, такі проблеми завжди мають набагато глибше "коріння" аніж нам здається... Ревнивість - це надмірна "прив'язка" до людини і, як правило, така тенденція не виникає сама по собі на рівному місці, має початок набагато раніше... Які стосунки між Вашими батьками?

Зі свого багаторічного досвіду офлайн та онлайн-консультування та терапії можу сказати, що різниці практично немає. Адже головне в роботі - це професіоналізм спеціаліста, і внутрішній контакт психолога та людини, яка потребує допомоги... А контакт встановлюється навіть до того, як відбувається зустріч, як би це дивно не звучало... Це рівень того, що інколи називають інтуіцією, інколи підсвідомістю, а загалом - відчуття...

Доброго дня! Декілька раз перечитала Ваші коментарі та відповіді... Коли створюється сім'я, нам тільки здається, що люди зустрілися випадково... Насправді, у цьому світі існує закон гармонічного притяжіння... Тобто, внутрішні проблеми одного "дзеркаляться" зовнішніми проблемами іншого... Але це дуже складно для переписки на шпальтах сайту... Окрім того, є певний родовий напрацьований фінансовий рівень, намагання перескочити який штучно, зачасти призводить до збільшення проблем: погіршення стосунків і виникнення хвороб... Адже гроші - це ні що інше, як енергія і якщо ми хочемо їх збільшення, цю енергію потрібно природі звідкись в межах родини забрати... Це принцип банківської ячейки: Ви зможете взяти стільки грошей, скільки туди поклали, або опинитеся в боргах, які вас знищать повністю... Гроші мають жіночу енергетику і чим більше у жінки розкрито жіночих якостей, чим потужніша от та сама жіноча енергія, тим грошей стає більше... Тому жіноча енергія аж ніяк не пов'язана з роздратуванням, образами та претензіями, яких у Вас накопичилося , на мою думку, дуже багато... І це те, що у першу чергу потребує глибинного індивідуального пропрацювання разом із психологом... Окрім того, існують певні закони багатства, незнання яких, не звільняють людей від їх дії... А також закони природи стосунків чоловіка та жінки... Чоловік не зможе виконувати свої чоловічі обов'язки у повному обсязі ( у тому числі і фінансові) до тих пір, поки жінка його не прийме його таким як він є, і не повірить у нього... Розумію, що написане може не сподобатися, адже так хочеться знайти винних і змусити їх змінитися... Але... У цьому світі нікого внутрішньо змінюватися силою просто неможливо, але можна почати самому у всьому розбиратися і через себе та зміни у собі вже змінювати рідних людей та впливати на ситуацію...

Доброго дня! У таких складних ситуаціях як Ваша, є один дуже важливий, ключовий момент... Ви пишете "оже к в некоторых ситуациях веду себя мама,злюсь по пустякам ,очень критикую все и воспринимаю во штики" Є життєва аксіома, закон, який працює у любому випадку: знаємо ми про нього, чи ні... Діти і батьки на внутрішньому плані - одне ціле і так буде до кінця життя. Бо саме батьки, які б вони не були, дають можливість прийти у цей світ і дають основу самого життя, таку собі базову модель... Мама, за своєю природою, відповідає за родинні стосунки... І якщо ми, з якоїсь причини свою маму не приймаємо без осуду (навіть, якщо вона заслуговує на це з нашого погляду) нам життя не дає можливості мати нормальну сім'ю... Тобто, саме життя штовхає нас до такої ситуації, в якій ми також можемо почати робити те, що робить наша мама... Щоб, в решті решт, можливо побачити причину того, чому мама так колись почала себе поводити... Це дуже складні речі, але якщо з цим всім не розібратися разом із психологом, налагодити нормальну родину може бути дуже важко... До того ж, маленька донечка несвідомо "вбирає" в себе поведінкову модель поведінки своєї мами і навіть цього не розуміє... А потім, коли дорослішає, просто автоматично починає цими установками користуватися - тобто, поводить себе так як і її мама... Тому, щоб почати жити гармонічно, необхідно повністю "перезаписати" всі ті дитячі установки та впоратися з образами, осудом та претензіями

Ответ отредактирован автором 09-01-2022 15:32:29

Те, що з Вами відбулося у 15 років і продовжується зараз - цілком закономірно і передбачувано, зважаючи на те, що Ви написали про себе та свою сім'ю... У таких випадках "розірвати" сімейний сценарій можна лише "перезаписавши" підсвідомі установки та моделі поведінки, власне, як я Вам вже писала. Це так звана родова програма, яка Вами керує. І це та маленька дівчинка, що не знала ні любові, ні справжнього тепла від батька, намагається наївно його шукати в чоловіках... Адже батько - це перший чоловік в житті дівчинки... І біда в тому, що чоловіки не можуть замінити батька... Але на рівні свідомості такі речі не сприймаються і не змінюються... Тільки на рівні підсвідомості і саме для цього потрібен психолог....

Дякую Вам за Вашу сумну сповідь... Це все дуже гірко... Дуже багато обману та маніпуляцій, якихось майнових та фінансових оборудок... Такі речі важко пережити навіть дорослі людині, а що вже говорити про маленьку дитину... Тим паче, що дитина ще не має своєї думки, бо повністю залежить від дорослих і стане робити і повторювати все, що їй скажуть (У Вашому випадку, екс-чоловік та його дружина)... Але коли дитина підростає, вона так чи інакше починає розбиратися у тому, що відбувалося між батьками... Як на мене, неможна полишати спроби налагодити спілкування з сином і обов'язково шукати роботу, щоб мати можливість забрати дитину до себе.. Окрім того, на мою думку, Ваша проблема набагато глибша і щоб нарешті налагодити своє життя, потрібно розібратися у тому, чому стало можливим те, що сталося... Якщо все так, як Ви описали, то прослідковується якась або надмірна довірливість, або наївність та ідеалізації партнера. Адже чоловіку вдалося Вас обвести навколо пальця дуже легко і Ви навіть нічого не помітили одразу... У всіх зовнішніх ситуаціях та подіях обов'язково є внутрішня першопричина, "коріння" проблеми, що і запускає ситуативний механізм... Тому і долати такі складні ситуації тільки зовнішніми діями дуже важко, потрібна ще величезна потужна внутрішня сила. якої у Вас, на мою думку, дуже мало... Які у Вас стосунки з Вашими батьками?

Ответ отредактирован автором 09-01-2022 15:16:38

Дякую за доповнення. Ви пишете "По поводу отношений с родителями я мало могу что сказать, я не знаю что привело к этому. Я плохо помню своё детство..." Ваші слова про батьків та дитинство ще більше впевнили мене, що проблему потрібно шукати саме там... Адже "не хочемо пам'ятати" ми те, що могло нам спричинити якийсь біль, або просто не дало справжнього тепла... Нам здається, що ми самі керуємо свідомо своїм життям, тоді, як насправді, нашим життям керує ота сама наша підсвідомість, яка закладається здебільшого у у дитинстві під впливом батьків та їх стосунків між собою... Які стосунки між батьками?

У таких питаннях потрібна дуальність... Тобто, прийняття іде на внутрішньому рівні - це складно пояснити у форматі переписки і складно зрозуміти, але зовнішньо жінка повинна вміти правильно реагувати на такі дії чоловіка... Адже кохання - це не тільки турбота, це ще і вміння виховувати кохану людину.... на скільки я зрозуміла, у цьому питанні для Вас також немає ясності... А без розуміння цього боку стосунків навряд чи можна їх зробити гармонічними... Поки що своїми ревнощами та тотальним контролем Ви лише хлопця ще більше відштовхуєте... Але і поведінка дівчини, яка все терпить, також до добра не доведе...

Ответ отредактирован автором 08-01-2022 20:21:16

Так, вірність, одна із найважливіших умов близьких стосунків, але... Не вистачає, як на мене, дуже важливого компоненту... Любити - це означає ще і приймати внутрішньо людину такою якою вона є... І як на мене, саме з цим у Вас є деяка проблема, адже Ви дуже залежні від думки оточуючих... Як правило, чоловіки хоча можуть і не розуміти таких речей, але те, що відчувають дуже сильно, коли їх хочуть силоміць змінити - однозначно! І саме це їх підсвідомо змушує ще сильніше поводити себе неправильно... Це аксіома життя... Як на мене, якщо Вам дійсно цінні стосунки, без індивідуальної зустрічі з психологом, навряд чи вдасться впоратися з проблемами самотужки... Тим паче, що зараз зустрічі з психологами можливі в онлайн-режимі...

Дуже важко лише у переписці визначитися з рівнем Ваших почуттів, адже відповідь знаєте лише Ви, навіть якщо і не можете її одразу знайти... Якщо б ця дівчина була, перепрошую пересічною, навряд чи Ви б так довго мали дружні стосунки... Насправді, дружби, у повному сенсі цього слова, між чоловіком та жінкою по факту не буває... Дівчата не завжди можуть одразу побачити того єдиного свого обранця і особливо, коли він і сам не дуже розуміє свої почуття... Та можу з впевненістю сказати, що як тільки чоловік повністю розвивається як чоловік, і далеко не тільки у сексуальному плані, дівчата самі починають, перепрошую, "вішатися" на нього... Розвинутий чоловік означає - відповідальній та серйозний у сенсі внутрішньої спрямованості на досягнення цілей, вміння вирішувати глобальні життєві проблеми, надійності і особливо, самодостатності... Як на мене, саме самодостатності Вам і не вистачає. Ви якось дуже вже психо-емоційно "зав'язані" на дівчині... А дівчата такі речі швидко відчувають і чоловік стає їй не цікавий, бо, по факту, вона може з ним робити, що хоче... Як на мене, нічого ще не втрачено у стосунках, бо насправді, стосунки ще не розкрилися... І якщо ця дівчина Вам дійсно потрібна, потрібно розбиратися із таким "залипанням" індивідуально... Та і не зайвими будуть знання яким чином пришвидшити розвиток чоловічих якостей...

Доброго дня Anastasiia! Ви пишете "Я постоянно цепляюсь за парней, даже на самых ранних этапах общения.... Всё всегда по одному и тому же сценарию..." Щоб спробувати допомогти Вам потрібно дати відповіді на декілька запитань. Які саме почуття "штовхають" Вас чіплятися за чоловіків? Чого Ви так боїтеся чи остерігаєтеся? Чого прагнете? Зачасти, коли маленька дитина в дитинстві недоотримує достатньо тепла, любові, почуття захищеності, вона подорослішавши намагається ці почуття "добрати" від чоловіків, плутаючи їх з батьками... При чому робить це несвідомо, під впливом внутрішніх установок, сформованих в дитинстві... Які у Вас стосунки з батьками? Особливо, з батьком?