Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора! У 13 років абсолютно нормально хотіти бачити себе ідеальним. Але, суть у тому, що чим більше намагатися таким бути, тим менше буде залишатися сил та віри у себе, адже у цьому світі досконалих людей повністю просто не існує. Є люди, які прагнуть розвиватися і ставати кращими - і це правильний підхід до життя. Дозвольте собі бути у чомусь недосконалим, дайте право на помилку. Ми всі розвиваємося саме завдяки тому, що долаємо у собі якісь проблеми.. Навчіться любити у собі і гарне, і погане...

Доброго дня! Певне, це добре, що Вам хочеться примирити рідних людей. Але, Як на мене, питання навіть не стільки у стосунках мами та чоловіка, скільки у Вашому намаганні бути "гарною дівчинкою" для мами та для чоловіка. Насправді, це їх стосунки, адже вони вже дорослі люди. Окрім того, позиція "поміж двома вогнями" не дуже вдячна. В решті решт, винною можете залишитися Ви самі. Ви пишете "Мама хотела, что бы я была всегда рядом с ней и обижалась когда я вечером общаюсь не с ней, а с мужем смотрю фильм.". Такий собі вид споживацьких стосунків... Мама живе одна? Чим вона займається? Які у неї інтереси?

Перечитала ще раз декілька разів Ваші доповнення... Думаю, що проблема у спілкуванні напряму, як це не дивно, але пов'язане із стосунками Ваших батьків... І Вашим ставленням до батька... (Ці стосунки є навіть у дітей, які загалом ніколи своїх батьків не бачили). Ви підсвідомо потребуєте близькості такої, якої Вам дуже хочеться, але якої ніколи у Вашому житті не було насправді ... Це складно пояснити у переписці, але... Є таке поняття як ідеалізація... Це тоді, коли ми приписуємо оточуючій людині ті якості, яких у неї не має... І тому наші очікування дуже часто не відповідають дійсності... І суть не в тому, щоб Вам закритися, або звинувачувати оточуючих... Суть у вмінні почувати себе самодостатньою. Тобто такою, яка зможе бути щасливою при будь яких обставинах. Саме тоді жодні стосунки не будуть на стільки глобально важливими, що стануть спричиняти біль та розчарування... А це залежить від того, на скільки Ви зможете з рівня дівчинки, яку недолюбили, перейти на рівень дорослої жінки, яка може приймати людей такими якими вони є.. Як на мене, друзі реагують не на те, що і як Ви говорите, а на Ваші внутрішні претензії... Чим більше ми хочемо брати від когось любові, тим менше нам її дають... Задайте собі питання, а для чого Ви "Я стараюсь бути гарним другом, допомогаю, якщо комусь треба, можу іти на компроміси..."? Чого Ви очікуєте? І чи можна назвати дружбою стосунки, коли ми чогось від когось очікуємо? Це питання дуже складне і потребує повної внутрішньої щирості, яку не завжди можна отримати самотужки, бо проблема прихована глибоко всередині...

Ответ отредактирован автором 19-12-2021 18:53:10

Как по мне, именно то, что он ушел ничего не сказав, больше всего и мешает Вам его "отпустить"... Мне жаль, но без хотя бы нескольких встреч с психологм индивидуально, Вам будет очень сложно его забыть...

Доброго вечора! Вітаю Вас! Коли жінка вагітніє, починається серйозна гормональна перебудова, адже тепер організм стане працювати ще і на розвиток Вашої дитини. Тому потрібно старатися до себе ставитися з розумінням. Якщо хочеться спати - спіть., відпочивайте, не перевантажуйтесь, прислухайтеся до своїх потреб.. Більше гуляйте на свіжому повітрі, їжте фрукти та овочі, слідкуйте за режимом дня: вчасно лягайте спати, якщо вранці прокинулися, намагайтеся одразу вставати, не лежіть довго у ліжку, бо це погіршує життєвий тонус...

На сьогоднішній день немає ніякого значення місце проживання, адже консультації проводяться так само ефективно онлан... Головне - це візуальний контакт та можливість спілкуватися, що допомагає встановити особистісний контакт...

Тобто, якщо я Вас правильно зрозуміла, Вас виховувала одна мама без батька? І залишилася велика травма від того, що близька подруга "закрилася", не захотіла з Вами спілкуватися?

Вы пишете "Узнала я об этом не от него" - возможно осталось чувство незавершеннсти... Ведь Вы так до сих пор и не знаете, что подтолкнуло его к измене... А это очень часто порождает самокопание, попытку обьяснить, додумывать, дофантазировать... Не самый лучший вариант для того, чтобы освободиться наконец то для новых отношений... У Вас в семье родителей или близких родственников были раньше измены?

Доброго вечора! Я вам співчуваю, адже одразу два стреси: дізналися багато нового про коханого і викидень... Але так буває, це життя... У кожної людини є свої певні "скелети у шафі", і як на мене, дуже добре, що це сталося саме зараз, а не тоді, коли ви вже одружилися... Дійсно, є певна підсвідома проблема у чоловіка, яка "виходить назовні" під дією токсичних речовин - свідомість відключається і назовні виходить те, що лежить дуже глибоко... І тут постає два питання. Перше. Чи готовий Ваш коханий працювати онлайн з психологом, щоб "повитягувати" весь внутрішній біль і звільнити нарешті його від тягаря, з яким він живе все своє життя? І чому саме Ви зустріли і покохали цього чоловіка? Адже нічого просто так у цьому світі не трапляється... І якщо Ви завагітніли - то вже була Ваша доля і тепер просто так розійтися вам не вдасться, та і не потрібно, як на мене, бо може призвести ще до більших проблем (Адже, якщо ми невирішуємо щось всередині себе, воно все одно потягнеться за нами і далі). Тому є другий варіант, якщо він не зможе, не захоче працювати з психологом - ставити певні умови і починати працювати з психологом Вам самій. Тому що Вам, як на мене, не вистачає певної стресостійкості, і на превеликий жаль, саме через це Ви втратили дитину - але це не означає, що не народите іншу! До речі, розкажіть трохи про своїх батьків та стосунки з ними?

Доброго дня Алена! Декілька разів перечитала Вашу сповідь - сумно... Як на мене, Ви зараз опинилися у рамках певної системи, яка швидше за все сформувалася набагато раніше, можливо навіть в дитинстві. Ви пишете "Все какое то несчастье сплошное . У всех праздник а у меня прибитые родители вечно ругающиеся , никогда нет выходных отпуска и праздников ". Адже, наше теперішнє формує наше минуле... Маленька дитина несвідомо переймає від батьків поведінкові моделі та установки, якими користується вже тоді, коли стає дорослою людиною і навіть про це не здогадується... А судячи з усього, стосунки батьків були дуже далекі від гармонічних... Як це не дивно, але щастя людини залежить на 99% не від зовнішніх обставин, а від її ставлення до цих самих обставин... Тобто, щоб стати самодостатньою і почати радіти життю, інколи достатньо перезаписати разом із психологом от ті самі дитячі установки перейняті від батьків... І коли ми змінюємо своє ставлення до оточуючого світу (перестаємо висувати йому претензії) світ змінюється і по відношенню до нас...

Дякую за доповнення. Судячи з того, що Ви так і не дали відповідь на моє запитання "Отже, у Вас, як на мене, є нереалізована потреба у близьких, відкритих стосунках. Яким було Ваше дитинство?". Причину Вашої проблеми, "коріння", потрібно шукати саме там... Нам дійсно буває дуже важко зрозуміти, чому оточуючі саме так реагують на наші щирі почуття та дії... І зачасти ми навіть не здогадуємося, що ті, хто поруч, реагують не на наші зовнішні дії, а на наш внутрішній, підсвідомий стан, який формувався довгий час до цього несвідомо... Якщо внутрішньо є величезна потреба у близьких стосунках (можливо через те, що батьки чогось недодали в дитинстві), ми підсвідомо хочемо компенсувати цю нестачу за рахунок друзів чи ще когось з оточуючих... Але вони не батьки і дати те, чого ми прагнемо просто не можуть, тому, знову ж таки, неусвідомлюючи, починають нас відштовхувати, щоб себе, як це не дивно, але зхистити... Які стосунки у Вас з батьками?

Дякую Вам за доповнення. Ви пишете "Наверное большинство относятся так , как используют ( как к рабыне" - це дуже сумно. Але існує певна життєва аксіома: до нас ставляться лише так, як ми дозволяємо так до себе ставитися... Судячи з усього, на рівні підсвідомості є певна установка, що любити Вас можна лише за щось, за якісь певні дії... А так буває зачасти тоді, коли в дитинстві була недолюбленість батьків, або їх дуже упереджене ставлення як до дитини... Що у Вас відбувалося в дитинстві?

Для того, щоб мати поруч людину, яка стане підтримкою та опорою, спершу самій потрібно навчитися бути самодостатньою. Жодному чоловіку не потрібна ліана, яка почне жити за рахунок його ресурсів... Мені, шкода, але як на мене, Ви поки не розумієте дуже важливих речей... У Вас є зараз величезна кількість претензій до близьких людей та оточуючого світу... Але у цьому світі ніхто нікому нічого не винен окрім любові. І нас люблять рівно на стільки, на скільки ми самі здатні когось любити без претензй та образ... А варіанти виходу із ситуації я вже Вам написала вище. По іншому не працює, як би Вам цього не хотілося, перепрошую, але це закони життя, як ми або виконуємо, або живемо у суцільних стражданнях... Наші близькі лише "дзеркалять" нас внутрішніх... Змінитеся Ви, зміниться і оточуючий світ навколо Вас...

Ответ отредактирован автором 19-12-2021 17:25:12

Доброго дня Ольго! Судячи з того, що Ви пишете, у Вас ознаки психо-емоційного виснаження, можливо, - початок депресивного стану. Що відбувалося у Вашому житті останнім часом? Як Ви реагували раніше, якщо залишалися самі?

Доброго дня Ирина! Щоб спробувати Вам допомогти, потрібно розуміти: така ситуація "Не нравлюсь мужчинам ..хотя я ухоженная нет лишнего веса , работаю ..просто не нравлюсь " з усіма чоловіками і завжди, чи лише з тим, хто є зараз?