Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Навзаєм! ::smile::

Доброго дня Minimiss! Думаю, Ваш чоловік такий собі яскраво виражений холерик. У таких випадках, все іде "на почуттях", безконтрольно. Окрім того, швидше за все, це ще і деякі вади виховання, коли хлопчика не навчили правильно висловлювати свої почуття... Який характер у його батька? Які стосунки з мамою? Окрім того, є така, суто жіноча природня риса - жінкам дуже важко прощати. Тоді, як чоловіки прощають у рази швидше і не "застрягають" на емоційному боці того, що сталося... Я б Вам порадила разом з чоловіком звернутися до сімейного психолога. Адже те, що чоловіку здається дрібницею, на превеликий жаль, може сильно вплинути на стосунки взагалі... Це елементарне незнання розбіжностей жіночої та чоловічої сутності... Окрім того, як на мене, Ви надміру "залипаєете" на коханій людині, ідеалізуєте його. Саме через те, у Вас ідуть такі реакції. підсвідомі очікування не співпадають з тим, що відбувається в реальності... Які у Вас стосунки з батьками?

Дякую за доповнення! От Вам і причина того, що відбувається насправді "Покійний батько зловживав алкоголем і Бив сина ( мого чоловіка ) і маму..." Маленька дитина не в стані зрозуміти, що відбувається і якщо хтось з батьків погано до неї ставиться, вона це підсвідомо сприймає на свій рахунок. Тобто, "я винний", "якось не так себе поводжу і саме тому батько мене не любить. А от якщо стану поводити себе добре, він перестане мене бити і полюбить...". Так формуються підсвідомі установки, які потім починають вже керувати нами. А ми навіть не можемо зрозуміти, чому у нас таке нестримне бажання допомагати "халявщику" та ""споживачу"... Цей робітник асоціюється у Вашого чоловіка з його батьком, швидше за все... Окрім того, не буде робітника, з'явиться хтось інший, хто так само "сяде на шию", бо є установка, "щоб мене полюбили, я повинен стати дуже гарним, заслужити свою любов"... Я б могла порадити чоловіку звернутися до психолога індивідувально, щоб трансформувати дитячу установку у щось більш конструктивне... Ну, а якщо не захоче, задайтеся питанням самі, чому у Вас саме така близька людина... Думаю, що зв'язок обов'язково знайдеться при більш детальній розмові... А "потягнувши за кінчика...", можна розплутати і клубок проблем у Вашого чоловіка. Бо чоловік та дружина "дзеркалять" один одного та несвідомо впливають один на одного...

Дякую Ольго, за щирість! Розумію, як Вам не вистачає тепла та підтримки, тим паче, що ця потреба іде з дитинства... По факту, "притягнули" до себе чоловіка, який, як це не прикро, але у якійсь мірі дублює Ваших батьків. "Мама далеко и жёсткая, у неё я ничего этого не получу, папа далеко и любовь его выражается в деньгах. Я голодная без тепла, близких отношений, конечно он восполняет за родителей мои внутренние потребности". Але чоловік - це не батьки і ніколи ними не стане. І чим більше Ви почнете "залипати" на очікуванні від нього того тепла, що не вистачає, тим більшим може бути розчарування... Бо у Вас є схильність до прив'язування і саме це він мав на увазі, коли говорив "сказал, что я навязчивая"... Це просто відчувається на рівні підсвідомості... Адже ми тільки думаємо, що реагуємо на слова, та зовнішні дії, насправді, "зчитуємо" людину... Якщо хочете мати нормальні стосунки ( і хто знає, може навіть з цим чоловіком), необхідно, насамперед, пропрацювати дитячі травми, яких величезна кількість. Просто вони глибоко приховані всередині... І тільки тоді Ви зможете стати самодостатньою, а отже привабливою для коханого та чоловіків загалом...

Ответ отредактирован автором 10-11-2021 18:01:10

Дякую за щирість! Як на мене, вашу родину можна і зберегти, і зміцнити. Але для цього, найперше, потрібно розібратися у стосунках з батьком. Бо батько - то перший чоловік у житті дівчинки. І якщо вона недоотримує його любові, стає абсолютно беззахисною. А підсвідомі образи до нього створюють такі собі енергетичні блоки, які "блокують" життєві сили"... Для того, щоб перестати бути залежною, абсолютно не обов'язково розлучатися. І матеріальна залежність у таких питаннях, повірте, на останньому місці... Вам потрібно стати внутрішньо самодостатньою (не плутати із самостійною), зрозуміти що таке почуття власної гідності... Я б Вам щиро порадила почати працювати індивідуально з психологом, бо самотужки у переписці. такі проблеми не вирішуються... Тим паче, що онлайн-зустрічі такі ж ефективні як і очні...

Доброго дня Ніка! Алкогольно залежним людям категорично не можна допомагати грошима. Його краще годувати, купувати одяг і ставити йому умови... А у Вас склалося становище, коли не ви з чоловіком керуєте ситуацією, а цей робітник... Як на мене, проблема також є і у Вашому чоловікові: у нього нестримне бажання когось рятувати і брати на себе всю відповідальність. І це у нього сімейне". Ви пишете: "чувство жалости повышено у его мамы - она готова всем помогать в ущерб себе". Допомагати обов'язково потрібно, але тим, хто зовсім не здатний подбати про себе... У іншому випадку - це "ведмежа послуга", яка ще більше людину розбещує і робить її асоціальною... По факту, "помощь в ущерб" - це підсвідоме бажання довести оточуючим, що я заслуговую на любов та прийняття... Довести свою "харошесть"... Вашого чоловіка виховувала одна мама? А якою сім'я була у Вашої свекрухи?

Доброго дня Lana! Щоб допомогти Вам здолати біль зради і відновити довіру, потрібно, як на мою думку, зрозуміти, а що насправді стало причиною того що сталося? Адже зовнішній вигляд - то тільки верхівка айсбергу... Ви пишете "я вся ушла в роль мамы..." і це перша причина того, що сталося. Адже, коли створюється родина, чоловік на справді одружується задля того, щоб отримувати емоції щастя від коханої. І коли жінка "з головою" віддається дітям, чоловік залишається за зоною її уваги... Та окрім цього, є ще одна, не менш суттєва причина. Коли родина "замикається" сама на собі і живе лише сімейними турботами, стосунки "закисають", стають нецікавими, "замулюються"... Окрім того, відчувається, що Ви схильні до "залипання" на близькій людині... По факту, зрада додала драйву, внесла "свіжу струю" у стосунки... І це може продовжуватися якийсь час... Саме тому, у Вас і залишилося почуття недовіри, що Ви відчуваєте, що сама проблема не зникла, а лише віддалилася... Тому, я б все ж радила, не надіятися, що якось саме минеться.. По перше, у Вас на рівні підсвідомості залишилася травма від зради, а по-друге - є таке достатньо ідеалістичне сприйняття близької людини... І можливо, воно з дитинства... Яким було Ваше дитинство?

Доброго дня Олено! Так, Ви абсолютно праві, що краще бути з чоловіком аніж без нього! Але... Чоловіки дуже відчувають, як жінка ставиться до них і "сідають на голову" тій, яка дозволяє це робити...Вже те, що Ви згодилися жити неофіційно, і що привели його у дім мами... По факту, самі своїми діями показали, що йому не потрібно напружуватися задля Вас та Вашої дитини... Тобто, самі "викохали" такого собі споживача, який вважає, що йому всі щось винні... Як на мене, поведінка чоловіка аж ніяк не свідчить про те, що він з Вами хоче мати міцну родину. Вона більше нагадує поведінку людини, яка просто "переочікує" у Вас якісь важкі часи, щоб потім, коли все владнається, повернутися у свою сім'ю...або створити іншу... Бо чоловіки цінують лише тих жінок, заради яких потрібно вчиняти "подвиги", а не бути весь час йому "сестрою милосердя". І проблема, як на мене, саме от в тій Вашій внутрішній та матеріальній залежності від нього. Адже вона ставить Вас у принижене, дуже слабке становище людини, яка ладна терпіти абсолютно все, аби тільки не залишатися самотньою... Вам просто не вистачає внутрішніх сил та знань, як правильно себе поводити... Які у Вас стосунки з батьком?

Добрый день Мирослава! Вы пишете "Я не избалована, и никогда не требовала у родителей денег. Если мне в чем-то отказывали, то я не обижалась, и не истерила, как некоторые дети.".Как по мне, одна из причин расточительности может скрываться в Вашем детстве. То, что Вы не истерили, еще не означает, что внутри Вас не осталось какого-то неудовлетворенного глубинного желания. И, к стати, оно совершенно не обязательно может быть связано с деньгами. Потому что деньги, на самом деле, иногда выступают эквивалентом наших чувств и желаний... Как к деньгам относился Ваш отец? Как к ним относилась мама? Какие у Вас отношения с родителями? Какие отношения между ними?

Доброго вечора Ольго! Згодна з колегою, чоловік, який відкритим текстом заявив, що одружуватися не збирається, стане Вас просто використовувати...Окрім того, судячи з риторики його посилань, Ви можете потрапити у психо-емоційну залежність від людини, яка схильна до перенесення власних психологічних проблем на того, хто поруч... І будете змушені або весь час виправдовуватися, або іти на безкінечні конфлікти, щоб відстояти свою особистість... Інша справа, що саме такий чоловік Вас привернув до себе... Які у Вас стосунки з батьками?

У Вашої дружини накопичився великий ліміт недовіри до Вас і якимись обіцянками та розмовами подолати це неможливо, а тим паче так швидко, як Вам хочеться... Окрім того, у Вас спів-залежні стосунки, на скільки я зрозуміла з того, що Ви пишете. Раніше вона була у ролі людини, над якою знущалися, а тепер ви помінялися, на мою думку, ролями. Тому дружина так себе поводить... щоб відновити родину, вже недостатньо повернутися у той стан, який був раніше. Бо це буде означати повторення того ж сценарію... Вам потрібно перейти на якісно інший рівень, тобто "вискочити" із старої схеми спів-залежності. Тому необхідно або вам вдвох звернутися до сімейного психолога, або, якщо дружина не готова до цього (а швидше за все, не готова), звернутися до психолога самому, щоб стати самодостатньою людиною. Бо тільки таку людину: гідну, врівноважену, відповідальну, яка не "вимолює" любов, асама вміє любити по-справжньому, Ваша дружина почне поважати і цінувати, а отже, захоче повернутися вже сама...

Ответ отредактирован автором 10-11-2021 16:35:36

Доброго дня! Ви пишете "сможет ли привыкнуть к чужой женщине,считая ее своей мамой? И на сколько важно что бы у девочки в этом возрасте была мама,точнее та женщина которая готова и хочет стать ей мамой.Может быть все таки лучше будет только с отцом вдвоем .А как подрастет,он ей расскажет правду о маме..." Прийме іншу жінку дівчинка чи ні, буде залежати, насамперед, від самої жінки і опосередковано від батька дитини. Адже жінці потрібно мати багато внутрішніх сил: любові, доброти, терпіння, мудрості... Окрім того, у чоловіка та жінки повинні сформуватися на стільки душевні стосунки, щоб для дитини вони стали тією опорою, на яку вона зможе у своєму житті спертися... саме це є найважливішим для дитини... Тобто, жінка сама повинна спершу розібратися чи хоче вона стати мамою для дівчинки - мамами не народжуються, мамами стають поступово, турбуючись про маленьку людину... Адже і та мама, яка народила, не була все життя мамою... А от принесення себе у "жертву" дитині - далеко не найкращий вибір. Дитина стає щасливою тоді, коли стають щасливими її батьки... До речі, завжди вважалося, що мама - це не та, яка народила, а та, яка виховала... І ще... Як на мене, приховувати від дитини факт смерті мами не варто... Інша справа, як правильно це зробити... Тому, що може статися так, що подорослішавши дівчинка може сприйняти секретність як факт зради... Особливо, якщо про це скаже якийсь сторонній "доброзичливий громадянин чи громадянка"... Таємне завжди стає явністю...І саме такі ситуації, насправді, руйнують, зачасти, найкращі стосунки з новою мамою та батьком...

Добрый день! Если честно, я вообще удивляюсь как Ваша жена так долго Вас терпела - полная инфантильность, беспросветный эгоизм и плюс феодальный взгляд на женщину "если баба хочет жить с мужиком,она должна подстраиваться и обеспечить комфорт,иначе одна останется.Женщин много, на одного мужика по 5 баб приходится, надо бороться,а не выгонять"... К большому сожалению, в детстве сформировались установки потребительского, неуважительного отношения к женщине, которые в корне не правильны...Мало того, аборт - это не просто удаление занозы... И несет ответственность за него перед жизнью не тот кто вынужден его делать, а тот, кто заставляет другого человека идти, по факту, на убийство живого существа... Я очень рада, что Ваша жена все таки приняла решение родить ребенка и вспомнила о чувстве собственного достоинства... В отношениях Вас к Вашей жене, как по мне, никакой любви нет, а есть чувство потребительства... По факту, Ваши переживания похожи на переживания пятилетнего карапуза, у которого забрали любиму конфетку... Как по мне, единственный шанс возродить отношения - это начать полный пересмотр взглядов, стереотипов и установок, которыми Вы пользовались до сих пор... В другом случае, с таким отношением как сейчас к жене, детям и жизни, вряд ли Вам удасться реанимировать семью и вернуть близкого человека, которого Вы растоптали своей безцеремонностью и эгоизмом...

Доброго дня! Так, це дуже важко жити, коли складно ідентифікувати себе відповідно своїй природі... Таке інколи буває, і на це є певні причини, які не завжди можна пояснити лише з позиції матеріалістичного бачення себе та свого життя... Але, якщо дане жіноче тіло, отже є глибинна потреба у реалізації саме жіночої природи - природа завжди набагато мудріша за нас. Та, зачасти, щоб з'єднатися зі своєю природою не вистачає потрібних знань та відсутні внутрішні сили - тобто, прослідковується загальний стан виснаження життєвих ресурсів... Ще й тому не допомагають ліки, як на мене, що вони можуть лише перерозподілити сили всередині організму...А якщо сил немає, то що вони можуть перерозподілити? Окрім того, Вам самій, на мою думку, варто визначитися, чого насправді хочете? І чи готові "воювати" з реаліями до кінця свого життя? І ще... На сьогоднішній день вже не обов'язкові очні зустрічі з психологом. Ви можете зустрічатися онлайн, і за потреби, навіть без включеного відео...

Ответ отредактирован автором 08-11-2021 14:21:32

Доброго дня! Можливо я Вас здивую, але абсолютно всі чоловіки, зустрічаючи привабливу молоду жінку, хочуть сексу і більше нічого... І чи стануть стосунки більш серйозними, залежить вже дуже сильно від самої дівчини, її поведінки... Якщо між чоловіком та жінкою спершу встигають сформуватися дружні стосунки, тоді інтим тільки доповнить і прикрасить відносини... Але, якщо інтимні стосунки починаються фактично одразу, ще до того, як люди пізнали один одного у різних ситуаціях, вони, як правило так і залишаються на рівні сексу... Тим паче, як на мене, існують такі собі дзвіночки, які жінка інтуїтивно може відчувати, от як у Вашій ситуаціїї "и (только) его шл*хой"... Як Ви думаєте, чи може чоловік, який з повагою ставиться до жінки, називати її повією? - це перше. І друге, чи може поважаюча себе дівчина спокійно сприймати такі слова по відношенню до себе? І тоді виникає третє питання. Вам самій подобається, коли Вас так називають? І якщо "ні", чому Ви дозволяєте так до себе ставитися?

Ответ отредактирован автором 08-11-2021 14:03:03