Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день! У Вас все признаки психо-эмоционального выгорания, и нервного истощения... Чтобы помочь Вам понять, почему Вы срываетесь на своих детях, необходимо разобраться что или кто на столько выводит Вас из равновесия, что "громоотводом" становятся Ваши беззащитные малыши...

Доброго дня! Ми розчаровуємося лише тоді, коли кимось або чимось - зачаровуємося... Ви пишете "Просто это мой первый парень во всем,первая любовь и он это знал.На внешность мою мужчины говорят красивая,сотни комплиментов и что я наивная признаюсь сама себе". Думаю, ключове слово - це "наивная". Наївна - тобто людина, яка схильна до ідеалізації. У Вашому випадку, Ви схильні ідеалізувати людей, у тому числі чоловіків. Плюс, немає розуміння того, як правильно вибудовувати стосунки з чоловіками загалом. Тому подальші питання до Вас та відповіді вже будуть залежати від того, чого Ви насправді хочете: просто щоб Вам поспівчували, підтвердили, що він негідник? Чи хочете не тільки розібратися у чому причина, що біля Вас був от такий, негідний, чоловік, але і змінитися на стільки, щоб надалі "притягувати" до себе чоловіків, з якими не просто зустрічаються, але і вступають у шлюб?

Ответ отредактирован автором 24-09-2021 16:50:42

Доброго дня Антон! Мою увагу привернула одна фраза "И меня разрывает от того что я отдаю энергию, а она ко мне никак не возвращается. Я ничего не требую от девушки, прошу лиш 1 вещь которую я попросил в начале отношений, не употреблять алкоголь...". Ви пишете "я строг ко всему, я даже в пище ничего не ем что приносит удовольствие (Только гречка и варенное мясо тд) У меня есть жесткий самоконтроль себя. Но это я не переношу на девушку"... Тобто, зовні - Ви самодостатня людина, яка має життєві цілі і знає заради чого живе... Але...Чи насправді це так? Самодостатня по-справжньому людина, не "прив'язана" до дій чи вчинків близької людини. Кохаючи, вона не стане емоційно "чіплятися" за недоліки або помилки іншого, але при цьому і не опиниться у ролі людини, яка принжено просить... Людина, яка не прив'язана "намертво" психо-емоційно, зможе не тільки турбуватися та віддавати, але і виховувати без образ та претензій... Саме через це, як на мене, у Вас відчуття, що Вас використовують... Тому що підсвідомо, Ви готові практично на все, аби тільки близька людина була поруч... Ну, окрім алкоголю... Є таке поняття, як підсвідомий "перенос" почуттів та дій з одного об'єкту на інший... З ким Ви ще й досі сперечаєтеся? Кому ставите ще й досі умови? Заради кого готові абсолютно на все, аби тільки він (чи вона) перестали пити?

Доброго вечора Лилия! Згодна з колегами, тому зверну лише увагу на деякі деталі, які, як на мене, важливі...Ви пишете, що у Вас був батько, який над Вами спеціально знущався і дуже гарна мама "всё негативное он говорил просто ни з того ни з сего, потому что ему было в кайф унизить, вызвать страх. К счастью, моя мама была абсолютно противоположным человеком, и я очень этому рада". А які були стосунки між батьками? Як батько ставився до матері? Як мама реагувала, коли Вас батько ображав? Адже, щоб Вам допомогти, потрібно розібратися не лише у тому, чому у Вас занижена самооцінка, а ще і в поведінкових моделях та установках... Які також формуються в дитинстві...

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 21:00:45

А що відбувалося пів року тому у вашому житті з чоловіком? І судячи з того, що Ви так і не дали відповідь на моє питання про стосунки батьків, там також все було далеке від гармонії? Якщо Ви дійсно хочете зрозуміти, що відбувається, Вам прийдеться торкатися в тому числі не дуже приємних питань...

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 20:48:10

Дуже важко щось сказати без діагностики самої дитини, але як ще більш провокуючий момент, так могло спровокувати...

Дякую за доповнення. На превеликий жаль, Ви так і не написали хто у Вас, хлопчик чи дівчинка? Чомусь мені здається, що хлопчик? Але вже можна відповісти Вам більш конкретно.. Те, що Ви водите дитину до невропатолога - гірше не буде... Але саму проблему пігулками однозначно вирішити неможливо. Бо поведінка дитини напряму залежить від Вашого внутрішнього стану та стосунків з чоловіком. І По факту Ваша дитина живе у суцільному домашньому аду. (Окрім того, Як на мене, Ви відзеркалюєте стосунки своїх батьків. І Ваші стосунки з чоловіком вже будуються на рівні родових негармонічних програм). Всі діти все чують і дуже ранимо сприймають, коли нам здається що вони ще дуже маленькі і нічого не розуміють. У Вашої дитини може іти підсвідомий протест проти стосунків між батьками та загалом у родині. І щоб малюк слухався, батьки повинні узгодити свої дії, розібратися між собою, а не розривати дитину в різні боки своїми різними поглядам та конфліктами. До речі, і затримка з мовленням однозначно пов'язана з Вашим конфліктним ставленням до чоловіка... Ваша дитина - жертва Вашого неправильного ставлення у родині один до одного. Тобто, можу сказати Вам однозначно, що до тих пір поки Ви дуже глибинно не розберетеся зі своїм життям, Ви не зможете допомогти своїй дитині, однозначно... Пігулки на якийсь час притамовують гостроту сприйняття, але окрім цього, вони можуть глибше у підсвідомість "загнати" і оту дитячу травму, яка вже, судячи з того, що Ви пишете, є у Вашої дитини... Я б Вам радила якомога швидше почати самій працювати з психологом, тим паче, що зараз це можна робити онлайн...Ответ отредактирован автором 23-09-2021 14:43:31

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 14:47:38

Доброго дня! Всі колеги дали вже багато гарних порад, тому я зосереджуся лише на одному уточненні. Ви пишете "В детстве меня очень любили, особенно отец, может внимания и не так много уделял, но никогда не кричал и понимал". Як на мене, причина Ваших непорозумінь з чоловіком полягає саме у ваших стосунках з батьком. Ви елементарно недоотримали отої самої батьківської уваги, яку зараз намагаєтеся підсвідомо "доотримати" від чоловіка. Все інше, то вже деталі. Окрім того, як на мене знову ж таки, у Вас іде прихована ревність до власного сина та роботи чоловіка "Он уделяет много внимания работе, сыну, но как только сын ложится спать, он тоже уже ничего не хочет, ни обнять, ничего". Але чим більше ми на чомусь "залипаємо", а у Вашому випадку це вимагання уваги та любові - тим менше ми це отримуємо. І це аксіома життя. Тобто, чоловік та дружина - це як дві взаємопов'язані ємності. Якщо один дуже сильно "тягне" щось на себе, інший автоматично починає "перетягувати" в інший бік... Як на мене, без глибинного пропрацювання, насамперед, стосунків з батьком в дитинстві, вирівняти ситуацію з чоловіком буде надзвичайно важко... Хіба що тимчасово і по верхах...

Доброго дня Вика! У кожної людини, так само як і родини бувають певні періоди: легкі і кризові. Швидше за все, ви з чоловіком увійшли саме в такий кризовий період. Ви пишете "Я его люблю,но постоянное его безразличие и холод в мою сторону меня прям убивает". До того ж, судячи з того, що Ви пишете, Ви психо-емоційно надзвичайно сильно залежні від нього. А люба залежність приносить дуже сильний біль та розчарування. Бо існує така собі життєва закономірність - чим сильніше ми потребуємо почуттів від коханої людини, тим менше ми їх отримуємо. Тобто, все від чого ми надміру залежні - руйнується. Тому вважаю, щоб допомогти Вам, потрібно розбиратися глибше у проблемі. Які у Вас були стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 14:22:09

Доброго дня! Щоб дати Вам більш менш вичерпну допомогу, потрібно більше інформації. Ваша дитина хлопчик чи дівчинка? І друге. У вас з чоловіком однакове відношення до виховання дитини чи є певна різниця поглядів на виховання?

Доброго дня! Перечитала декілька разів дуже уважно Ваші коментарі та поради колег, з якими повністю згодна, тому повторюватися не стану. А зупинюся на декількох. як на мене, дуже важливих моментах. перший. Ви пишете "отец мудила, мать все тянула на себе и меня". Зрозуміло, що батьківської любові не те що отримали мало, а швидше за все, загалом не було. Коли дівчинка не отримує або недоотримує її від тата, у дорослому житті, вона дуже часто підсвідомо шукає собі "заміщення" в коханому... А це означає, що іде надмірна довіра, відкритість, яка повинна бути в ідеалі до батька... Ви, не розуміючи цього, одразу потрапляєте в залежні стосунки. Як на мене, Ви самі це відчуваєте тепер вже інтуїтивно "Все сама да сама, а теперь это может повлиять на мои отношения, боюсь все испортить". Бо чоловік ніколи і ніяким чином не зможе замінити батька та дати батьківської любові. Т Окрім цього, існує закономірність, якщо є образи, критика, презирство, гнів, агресія тощо до батька (і не має значення, виконував він свої батьківські обов'язки чи був "мудила"), створити гармонічні стосунки з чоловіком буває надзвичайно важко. Бо батько - це перший чоловік в житті дівчинки. І подобається нам чи ні, але від внутрішнього прийняття чи неприйняття своїх батьків, буде залежати і наше сімейне життя. Бо всі підсвідомі дитячі установки починають впливати на побудову нових стосунків та сім'ї в цілому в дорослому віці... Тобто, потрібне повне пропрацювання оцих самих підсвідомих негативних установок. Та Ви і самі це відчуваєте "Но суть в чём? Суть в том, что понимания семьи воообще нет, и как реально строить отношения с парнем"...

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 14:10:55

Добрый день Роза! Я правильно Вас поняла, Вы работаете с отцом мужа на одной работе и у Вас к свекру отвращение?

Добрый день! Судя по тому, что Вы написали, Ваш вопрос надо разделить на три части. Первая: "с первого дня у нас с мужем не было интимной близости! на лево не ходит, не изменяет!!!!!!!!". На мое мнение у Вашего мужа может быть ипотенция и Вы тут совершенно ни при чем. Это такое заболевание. Оно может иметь разные причины: физиологическая патология, психологические блоки, либо смешанный тип... Вторая часть. "Меня это очень сильно задевает, начинаем ссориться, доходит до того, что бьет. Инициатором ссор яляюсь я , не хватает сил держать себя в руках!!!!!!!!во время ссоры слышу очень много обидных слов( что не привлекательная, чудовище, меня нельзя уважать как человека)" Помимо первой проблемы, существует вторая. Вы явно выступаете в роли жертвы. И судя по Вашим реакциям - эту роль усвоили намного раньше... Каким было Ваше детство? Какие взаимоотношения у родителей? И третья часть. И то, что у мужа нет желания интимной связи, и Ваше униженное состояние "жертвы" может "зеркалиться". И обычно на это есть одинаковая, как это ни странно, причина. Излишнее "залипание" на близком человеке, излишнее желание наслажаться сексом, как правило блокирует саму возможность это делать... Ваш муж увлекается порнографией, смотрить порно?

Ответ отредактирован автором 23-09-2021 13:35:13

Доброго вечора! Співчуваю Вам. Алкоголізм - це хвороба, а люди, які страждають на цю хворобу, залежні люди. Тому вести бесіду з ними немає ніякого сенсу. На превеликий жаль, вони вже самі собі не належать. Як на мене, ваша проблема ще і у тому, що Ви їх сприймаєте як людей, які здатні щось почути, як рівних собі... І кожного разу розчаровуєтеся і можливо ще й вважаєте винною себе? Тоді, як потрібно сприймати їх як людей хворих... Єдине, що Ви можете зробити, це намагатися врятувати себе. Живучи поряд з такими людьми, від них потрібно внутрішньо відсторонюватися, не дозволяти себе "втягнути" у психо-емоційну залежність... Є таке поняття, як психо-емоційний вампірізм і алкоголіки - одні з тих, хто "тягне" на себе внутрішні сили. Саме тому, вони так часто конфліктують. Бо у такий спосіб змушують оточуючих "викидати" потужні емоції, які їм так потрібні... Але це емоції "низькочастотні", малоенергетичні... Якщо ж Ви перестанете перебирати на себе відповідальність за їх життя та станете самодостатньою, у Вас з'являться сили, енергія з позначкою "+". І як це не дивно, у такий спосіб, Ви їм швидше зможете допомогти, бо почнете їм давати енергію любові та щастя, якої вони так потребують... Переживання, страхи гнів образи - тільки поглиблять проблему....

Ответ отредактирован автором 22-09-2021 21:07:54

Доброго дня Nika! Як на мене, Ваш проблему краще розглядати частинами... Конфлікти виникають, як правило, тоді, коли, по-перше, у людей не вистачає внутрішніх ресурсів, щоб елементарно терпіти недоліки близьких людей. Тому під час найменшого непорозуміння включаються претензії один до одного. І чим більше наші очікування, тим сильнішим буває розчарування і частішими конфлікти... І у цьому плані, як на мене, Ви один одного "дзеркалите" - "Ревность у меня,так как я не чувствую себя любимой из за отсутствия общения и вечной занятости. Он ревновал когда я работала ,но в меру." Щодо алкоголю... Чоловікам за своєю природою дуже важко розслаблятися (до речі, на відміну від жінки, яка в ідеалі, за своєю природою, вже повинна знаходитися у стані розслабленості) і для цього потрібні певні знання та навички. Коли чоловік не знає як і не вміє розслаблятися, він починає використовувати алкоголь та тютюн (рідше - наркотики), які дійсно розслабляють на певний час, але і несуть величезну після цього шкоду... "Пиво пьет каждый день,мотивируя что расслабляет голову, работает много по 13-15 часов умственно. Я обращала на это внимание,чем больше акцентирую тем хуже становится , он на шло делает". Ваш чоловік говорить Вам правду, працювати в повній психо-емоційній напрузі по 13-15 надзвичайно важко.... До того ж , крім незнання як розслаблятися без алкоголю, додається напруга дружини, яка сама весь час знаходиться фактично у стресовому стані. (Адже атмосферу в родині створює саме жінка). І Ваша внутрішня напруга також впливають на чоловіка "чем больше акцентирую тем хуже становится , он на шло делает". Він не робить Вам нічого "на зло". Він просто реагує так, як буде реагувати абсолютно любий чоловік у разі, коли дружина почне тиснути та щось нав'язувати... Як на мене, вам двом не вистачає знання як правильно спілкуватися, як будувати гармонійні стосунки - Ви кожний "тягнете на себе свою ковдру", занаходитеся у стані постійного очікування щастя один від одного... І чим більше очікувань, тим менше любові насправді в стосунках...